Олег1964 Опубликовано February 3, 2014 Жалоба Опубликовано February 3, 2014 Справа № 490/5240/13 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2013 року м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Подзігун Г.В. при секретарі Голубашенко Т.О. заучастю представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача Харіної Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" про визнання договору недійсним, стягнення збитків, процентів та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи по суті, про визнання недійсним кредитного договору №1423 від 25.11.2008 року, за винятком пунктів 2.2.3., 4.1. та 4.3., стягнення збитків в розмірі 13644,22 грн., процентів в розмірі 2040,46 грн. та стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем ТОВ "ФК "ЄВРОКАПІТАЛ" вимог Закону України "Про захист прав споживачів" щодо недопустимості включення до договору про надання споживчого кредиту несправедливих умов, оскільки відповідно до ч.5 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" включення до договору умов про зміни у будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки, є підставою вважати їх несправедливими умовами. Положення частин 5, 7 ст. 18 того ж Закону передбачає визнання несправедливих умов недійсними з часу їх запровадження. Також позивач посилався на визнання недійсними рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 27.07.2011 року пунктів 2.2.3 та 4.1. вказаного договору, без яких він не був би вчинений. При цьому вказував, що наслідками недійсності вищевказаного договору є повернення відповідачем отриманих від позивача за період дії договору процентів в розмірі 2040,46 грн. Також зазначав, що відповідач навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, що є підставою для подвійного відшкодування збитків. Тому враховуючі стягнуті вищевказаним рішенням суду з ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" на користь ОСОБА_3 збиткі в розмірі 13644,22 коп., ця сума підлягає повторному стягненню згідно вимог ч.230 ЦК України. Ухвалою суду від 05.07.2012 року закрито провадження в частині вимог про визнання недійсними п.п. 2.2.3.; 4.1.; 4.3. вищевказаного кредитного договору з підстав невідповідності положенням ст. ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та п.6 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" на підставі п.5 ч.1 ст.205 ЦПК України. В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлене наступне. ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" має свідоцтво про реєстрацію фінансової установи №16101898 серія ІК №21, видане 16.01.2007 р. Державною комісією регулювання ринків фінансових послуг України. Згідно виданої 12.06.2007 р. ліцензії товариство має право на надання фінансових послуг (діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами). Як пояснив представник позивача, восені 2008 року ОСОБА_3 дізналась про акційне умови видачі кредиту на придбання автомобілю ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал", згідно яких кредит видавався без будь -яких комісій. Оскільки її влаштовували такі умови вона звернулась до відповідача з наміром отримати кредит. Як вбачається із анкети Позичальника - заявкі на кредит №8751 від 25.11.2008 року, ОСОБА_3, підписуючі анкету, виявила волю на отримання кредиту в сумі 51960 грн зі щомісячною сплатою за кредитом, включаючі плату за обслуговування кредиту, 2279,56 грн. 25.11.2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" був укладений кредитний договір № 1435, згідно умов якого позивачу був наданий кредит у сумі 51960 грн. на придбання автотранспортного засобу зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 5,00 % річних. Строк дії договору - 25.11.2010 року. Пунктом 2.2.1 договору визначено, що плата за надання кредиту скаладє 0%. Пунктами 1.1 та 9.5 договору до структури обов'язкових щомісячних платежів за кредитним договором входили основний борг, проценти за користування кредитом та плата за обслуговування кредиту, розрахунок якої обумовлено пунктом 2.2.3 договору в залежності від зміни курсу національної валюти до долара США. Пунктом 2.2.3 кредитного договору передбачена плата за обслуговування кредиту, яка розраховується за формулою залежно від курсу національної валюти до долару США і на час укладення договору дорівнює 0,00 %. Також п.п.4.1,4.3 кредитного договору передбачалася оплата за обслуговування кредиту у разі дострокового його погашення та часткового дострокового погашення кредиту за формулою, з врахуванням курсу долара США. Укладаючі вищевказаний договір відповідач погодився на розмір щомісячних платежів, який складає 2279,56 грн., про що зазначив у графіку платежів, який є додатком до вищевказаного кредитного договору, однак в договір вніс плату за обслуговування кредиту. Як пояснив представник позивача, після видачі кредиту відповідач став вимагати від ОСОБА_3 сплати комісії, посилаючись на пункти 2.2.3 та 4.1. підписаного нею кредитного договору, які передбачають плату за обслуговування кредиту. На вимогу відповідача позивачка провела наступні платежі: у грудні 2008 року - 2820,29 грн.; у січні 2009 року - 2788,30 грн.; у лютому 2009 року - 2788,30 грн.; у березні 2009 року - 2788,30 грн.; у квітні 2009 року - 2788,30 грн.; у травні 2009 року - 2757,88 грн.; у червні 2009 року - 2760,60 грн.; у липні 2009 року - 2774,90 грн.; у серпні 2009 року - 2875,21 грн.; у вересні 2009 року - 2899,39 грн.; у жовтні 2009 року - 2896,21 грн. 01 грудня 2009 року позивачка достроково сплатила усі платежі за кредитом в загальному розмірі 36703 грн. 87 коп. Таким чином розбіжність між розміром щомісячного платежу, визначеного графіком в сумі 2279 грн. 56 коп. та розміром фактично сплачених щомісячних платежів становить 5863 грн. 12 коп. Крім того, при достроковому погашенні кредиту позивачем відповідно до умов п. 4.1 договору, було внесено плату за дострокове повне погашення кредиту. При цьому оплата за обслуговування кредиту при достроковом повном погашенні кредиту становила 7082 грн. 07 коп. Не погодившись з вимогами відповідача ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про визнання недійсними п. 2.2.3 та 4.1, 4.3 кредитного договору № 1435, укладеного 25 листопада 2008 року, та стягнення збитків в сумі 13644,22 грн. Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 27.07.2011 року позов задоволено частково, визнано недійсними п. 2.2.3 та 4.1 кредитного договору № 1435, укладеного 25 листопада 2008 року між ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" та ОСОБА_3 зі стягненням на її користь 13644 грн. збитків. При цьому суд вважає, що кредитний договір є недійсним виходячи з наступного. Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договір та інші правочини. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановленіст.203 ЦК України на момент вчинення правочину. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Крім того, ч.1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірах та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Згідно ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Згідно вимог ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України, п.п. 19, 20 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Згідно вимог ч.2 ст.230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку із вчиненням цього правочину. При цьому ст.216 ЦК України встановлені наслідки недійсності правочину. Так частина 1 цієї статті вказує, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Як зазначено вище, підписуючи кредитний договір ОСОБА_3, виразила свою згоду на отримання від відповідача кредитних коштів в розмірі 51960 грн., які зобов'язалась повернути в строк до 25.11.2010 року шляхом щомісячних платежів в розмірі 2279,56 грн., за винятком останнього платежу в розмірі 2257,19 грн. При цьому суд вважає, що відповідач оголошуючи аукціонні умови видачі кредиту та складаючі графік погашення кредиту, навмисно ввів ОСОБА_3 в оману щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки скрив від позивача плату за користування кредитом, яка викладена у п.п. 2.2.3 вказаного договору. Доводи представника відповідача, що вказані дії не є оманом, а є умислом на отримання доходу, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються встановленими в судовому засіданні обставинами. Таким чином суд вважає, що укладений між сторонами 25.11.2008 року кредитний договір №1423 укладено під впливом омани, що є підставою для визнання його недійсним із застосуванням наслідків недійсності, передбачених ст. 216 ЦК України, а саме зі стягненням з відповідача на користь позивача процентів в розмірі 2040,46 грн. Також стягненню підлягають збитки в розмірі 13644.22 грн., оскільки при застосуванні обману сторона повинна відшкодувати іншій стороні збиткі в подвійному розмірі. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує обставини справи та вважає за необхідне зменшити її розмір до 3000 грн. Заява відповідача про застосування наслідкив спливу позовної давності судом до уваги не приймається, оскільки позовна давність при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_3 не пропущена. Таким чином позов підлягає частковому задоволенню. У відповідності до вимог ст.88 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при подачі доповнення до позовної заяви судовий збір в розмірі 214,60 грн. (а.с.80), на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн. Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд - В И Р І Ш И В : Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" про визнання договору недійсним, стягнення збитків, процентів та моральної шкоди - задовольнити частково. Визнати недійсним кредитний договір №1435, що був укладений 25.11.2008 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" на користь ОСОБА_3 збитки в розмірі 13644,22 грн., проценти в розмірі 2040,46 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та судовий збір в розмірі 107,30 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" на користь держави судовий збір в розмірі 365,84 грн. Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів. Суддя Подзігун Г.В. http://reyestr.court.gov.ua/Review/33892483 Цитата
Олег1964 Опубликовано February 3, 2014 Автор Жалоба Опубликовано February 3, 2014 Справа №784/4385/13 13.01.2014 13.01.2014 13.01.2014 Провадження №22-ц/784/27/14 Суддя першої інстанції: Подзігун Г.В. Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 січня 2014 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі: головуючого - Буренкової К.О., суддів - Кушнірової Т.Б., Крамаренко Т.В., із секретарем - Богуславською О.М., за участю: представника позивачки -ОСОБА_2, представника відповідача - Ковалика І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Єврокапітал» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2013 року, ухваленого по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Єврокапітал» (далі - ТОВ «ФК «Єврокапітал») про визнання кредитного договору недійсним, стягнення збитків, процентів та моральної шкоди, в с т а н о в и л а: У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернулась позовом до ТОВ «ФК «Єврокапітал», який в подальшому уточнила про визнання недійсним кредитного договору стягнення збитків, процентів та моральної шкоди. Позивачка зазначала, що при укладенні кредитного договору №1435 від 25 листопада 2008 року ТОВ «ФК «Єврокапітал» порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» щодо недопустимості включення до договору про надання споживчого кредиту несправедливих умов. Також рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2011 року визнанні недійсними пункти 2.2.3. та 4.1 вказаного договору без яких він не був би укладений. Крім того, позивачка зазначала, що відповідач навмисно ввів її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, що є підставою для подвійного відшкодування збитків на підставі ст. 230 ЦК України. Посилаючись на викладене позивачка просила суд визнати недійсним кредитний договір №1435 укладений 25 листопада 2008 року між нею та ТОВ «ФК «Єврокапітал», стягнути збитки у розмірі 13 644,22 грн., процентів у розмірі 2040 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. Ухвалою суду від 5 липня 2012 року провадження у справі в частині вимог ОСОБА_4 про визнання недійсними пунктів 2.2.3, 4.1., 4.3 кредитного договору від 25 листопада 2008 року з підстав невідповідності положенням ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 6 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» на підставі п.5 ч.1 ст. 205 ЦПК України закрито. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним кредитний договір №1435 укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «ФК «Єврокапітал» 25 листопада 2008 року. Стягнуто з ТОВ «ФК «Єврокапітал» на користь ОСОБА_4 збитки в розмірі 13 644,22 грн., проценти у розмірі 2040,46 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову. В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачки просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, 25 листопада 2008 року між ТОВ «ФК «Єврокапітал» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 1435, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 51 960 грн. на придбання автотранспортного засобу зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5% річних строком до 25 жовтня 2010 року (надалі - Договір). Пунктом 2.2.1. Договору передбачено, що плата за надання кредиту складає 0%. Згідно п.п.1.1. та 9.5 Договору до структури обов'язкових щомісячних платежів за кредитним договором входять основний борг, проценти за користування кредитом та плата за обслуговування кредиту, розрахунок якої обумовлено пунктом 2.2.3. договору в залежності від зміни курсу національної валюти до долара США. Пунктом 2.2.3. Договору передбачена плата за обслуговування кредиту, яка розраховується за формулою залежно від курсу національної валюти до долару США і на час укладення договору дорівнює 0,00%. Також п.п.4.1.,4.3 Договору передбачалася оплата за обслуговування кредиту у разі дострокового його погашення та часткового дострокового погашення кредиту за формулою, з врахуванням курсу долара США. Розмір щомісячних платежів зазначений у Графіку, що є невід'ємною частиною Договору, який складається з основного боргу і процентів та становить 2279,56 грн. на місяць та не передбачає сплату за обслуговування кредиту та будь-яких комісій (а.с.24-25). Судом встановлено, що всупереч умовам Договору, відповідач шляхом повідомлення СМС вимагав від позивачки сплату за обслуговування кредитом. Згідно картки позичальника, ОСОБА_4 на вимогу Банку достроково сплатила кредит. Крім того нею сплачено комісію за обслуговування кредиту та плату за дострокове погашення кредиту у розмірі 13 644, 22 грн. (а.с.27-28). Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2011 року задоволено частково позов ОСОБА_4 до ТОВ «ФК «Єврокапітал» про визнання кредитного договору частково недійсним та стягнення збитків. Визнано недійсними п.п. 2.2.3 та 4.1 кредитного договору №1435, укладеного 25 листопада 2008 року між ТОВ «ФК «Єврокапітал» та ОСОБА_4 з підстав, передбачених ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» та стягнуто на користь ОСОБА_4 з ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал» 13 644,22 грн. збитків, які становлять оплату за обслуговування кредиту - 5 863,12 грн. та за обслуговування кредиту при достроковому погашенні - 7082,07 грн. (а.с.57-58). Згідно вимог ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. У січні 2012 року ОСОБА_4 звернулась з даним позовом до ТОВ «ФК «Єврокапітал» про визнання кредитного договору недійсним на підставі ст. 230 ЦК України, посилаючись на те, що без п.п. 2.2.3 та 4.1. Договору, що передбачали плату за обслуговування кредиту та плату при дострокову погашені кредиту, які визнанні недійсними на підставі рішення суду, вона б не уклала Договір. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. В роз'ясненнях, що містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 6 листопада 2009 року зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Встановивши наведені обставини, суд дійшов вірного висновку про доведеність в діях відповідача обману щодо умов договору та наявність підстав для визнання договору недійсним в цілому на підставі ст. 230 ЦК України. Згідно ч.2 ст. 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. Тому, суд правильно стягнув збитки не в подвійному розмірі, а в розмірі 13 644,22 грн., оскільки рішенням Центрального районного суду м. Миколаєві від 27 липня 2011 року стягнуто 13 644,22 грн. та 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. З урахуванням положень ч.1 ст. 216 ЦК України, висновок суду про стягнення з відповідача сплачених позивачкою процентів у розмірі 2040,46 грн., як наслідок недійсності правочину, є вірним. Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним в цілому, оскільки його окремі пункти вже визнанні недійсними, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Центрального районного суду м. Миколаєві від 27 липня 2011 року, яке набрало законної сили, п.п. 2.2.3 та 4.1 кредитного договору були визнанні недійсними з підстав, передбачених ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», а не з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України. Посилання на відсутність з боку відповідача до укладання чи під час виконання договору обману є безпідставними, оскільки по умовам Договору відсутня плата за обслуговування кредиту, а як вбачається з картки позичальника відповідачем проводилося нарахування оплати за обслуговування кредитом. Доводи про те, що суд не обґрунтував розмір моральної шкоди теж не підлягають задоволенню, оскільки при визначенні розміру вказаної шкоди, судом враховані встановлені обставини справи щодо порушення прав позивачки. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» - відхилити. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2013 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Головуюча: Судді: Цитата
Recommended Posts
Join the conversation
You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.