Рішення Печерського суду Києва про стягнення з Приватбанку депозиту, зобов'язання за яким без згоди вкладника були передані ТОВ ФК Фінілон

[ANTIRAID]

Печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10497/23-ц
пр. 2-3207/24

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді- Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань-Романенко Ю. О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Тузової В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_3 в інтересах якого діє представник - ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі- АТ КБ «ПриватБанк»), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь за договором № SAMDN25000733624184 від 06 березня 2013 року грошові кошти у розмірі 53 179,59 дол. США, що еквівалентно 1 944 703,15 грн, з яких: 30 000,00 дол. США, що еквівалентно 1 097 058 грн - сума вкладу; 20481,57 дол. США, що еквівалентно 748 982,24 - сума ненарахованих та невиплачених відсотків; 2 698,02 дол. США, що еквівалентно 98 662,81 грн - 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позову, представник позивача указував на те, що між ОСОБА_3 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про банківський строковий вклад, з виплатою суми вкладу та суми процентів в кінці терміну дії договору від 06 березня 2013 року № AMDN25000733624184 строком на 1 рік.

Зауважував, що як передбачено умовами вказаного договору, позивач не відмовлявся від продовження строку дії вкладу, а тому дія договору продовжувалась автоматично не на один строк.

Указував, що навесні 2014 року банк позбавив права позивача безперешкодно користуватися своїми грошовими коштами, відмовився від виконання розпоряджень про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку і проведення інших операцій за рахунком, заблокувавши доступ до нього.

Посилаючись на те, що позивач звертався із зверненням до банку про повернення коштів, однак АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у поверненні усіх належних ОСОБА_3 сум грошових коштів за договором банківського вкладу у добровільному порядку, останній змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 20 березня 2023 року відкрито провадження у справі для розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

08 серпня 2023 року від відповідача надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити позивачу в задоволенні позову, вказуючи на те, що позивач не надав доказів укладення договорів та внесення грошових коштів на рахунок у банку.

Ухвалою суду від 14 листопада 2023 року витребувано від Національного банку України, належним чином посвідчену у встановленому законом порядку інформацію:

-у вигляді довідок, копії витягів (сторінок) чи виписок зі «Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма №625), та файлу Е8Х, що має назву «Дані про концентрацію ризиків та пасивними операціями банку», наданого до Національного банку України АТ КБ «ПриватБанк» відносно контрагента (кредитора/інсайдера) банку ОСОБА_3 та його вкладу за договором № SAMDN25000733624184 від 06 березня 2013 року (Вклад «Стандарт», сума вкладу 30 000,00 дол. США, рахунок для зарахування вкладу № 26355618618208, ставка - 9,75% річних, строк 365 днів по 06 березня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць), в період з 06 березня 2013 року по дату звернення з відповідним клопотанням.

Ухвалою суду від 01 серпня 2024 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ТОВ «Фінілон».

Ухвалою суду від 05 вересня 2024 року закінчено підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Суд, вислухавши представників сторін у справі, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 06 березня 2013 року між сторонами укладено у Кримському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитний договір № SAMDN25000733624184, вклад «Стандарт» зі строком на 12 місяців до 06 березня 2014 року включно, з нарахуванням 9,75% річних, сума вкладу позивача становить 30 000,00 дол. США та з можливістю його пролонгації.

На виконання вказаного договору позивачем внесено на рахунок банку 30 000,00 дол. США. Укладення наведених договорів та внесення грошових коштів на відповідний рахунок підтверджується договором банківського вкладу (депозиту) між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк», довідками АТ КБ «ПриватБанк» про залишок на вкладному рахунку.

Крім того, відповідачем було надано належним чином посвідчений витяг з електронного додатку № 1 до договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, який містить розмір боргу за депозитним договором з ОСОБА_3 .

Факт звернення позивача до банку із заявою про повернення банківського вкладу підтверджується копією його вимоги від 11 березня 2020 року.

Станом на момент звернення позивача до суду із цим позовом останньому суми коштів АТ КБ «ПриватБанк» в добровільному порядку не повернуло.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (пункт 2 статті 208 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частині першій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин і втратила чинність з 01 серпня 2022 року на підставі Постанови Національного банку України № 118 від 13.06.2022) банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (Пункт 1.9 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009).

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу; сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок; строк зберігання коштів (за строковим вкладом); розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови дострокового розірвання договору; інші умови за погодженням сторін (пункт 1.10 Інструкції № 492 в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин і до 01 листопада 2018 року, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, в тому числі належать: квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями (п.1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов`язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; суму комісійної винагороди.

Згідно з пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516 в редакції чинній на час спірних правовідносин) залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Зазначена правова позиція про доведеність факту укладення договору банківського вкладу належними доказами відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом України у постановах: від 24 травня 2017 року у справі № 201/14226/14-ц (провадження № 6-1692цс16) та від 16 листопада 2016 року у справі № 759/332/15-ц (провадження № 6-1286цс16) від 15 вересня 2021 року у справі № 757/14655/19 та від 7 лютого 2023 року у справі № 757/36133/18-ц (провадження № 61-3012св22).

Частинами третьою та четвертою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Суд визнає доведеність позивачем договірних відносин з відповідачем, які виникли на підставі договору про банківський строковий вклад (депозит) - № SAMDN25000733624184 від 06 березня 2013 року на суму 30 000,00 дол. США під 9,75 річних строком на 12 місяців.

З наданих Банком доказів підтверджується зарахування коштів за договором № SAMDN25000733624184 від 06 березня 2013 року на суму 30 000,00 дол. США.

Відповідач не спростував факту укладення зазначеного договору банківського вкладу з позивачем та розміру залишку коштів на депозитному рахунку належному позивачу ОСОБА_3 , проте, посилався на те, що на підставі договору про переведення боргу № б/н від 17 листопада 2014 року за договором банківського вкладу № SAMDN25000733624184 від 06 березня 2013 року борг переведено на нового боржника ТОВ «ФК «Фінілон».

Суд звертає увагу на те, що доказів того, що ОСОБА_3 надав згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» відповідачем не надано, а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за вказаним вище договором банківського вкладу та належним відповідачем у цій справі, отже, посилання представника відповідача на витяг з електронного додатку та довідки про перерахування на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон» грошових коштів, належних ОСОБА_3 не звільняють відповідача від обов`язку по поверненню отриманих ним від позивача грошових коштів, оскільки для кредитора не має жодного правового значення отримання чи неотримання від попереднього боржника новим боржником грошових коштів як виконання зобов`язань за договором переведення боргу, укладеним без його згоди, та вказані домовленості стосуються виключно сторін, визначених у самому договорі, якою не є і не може вважатися позивач.

Отже, представник відповідача не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 надав згоду на переведення боргу на ТОВ ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження № 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655ск21) та від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21) у подібних правовідносинах.

Ураховуючи, що факт укладення договору банківського вкладу № SAMDN25000733624184 від 06 березня 2013 року на суму 30 000,00 дол. США, внесення позивачем коштів у зазначеній сумі підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами у справі згідно з вимогами статей 77-80 ЦПК України, а Банком не надано будь-яких доказів на підтвердження повернення депозитних грошей і грошові кошти за договором банківського вкладу позивачу на його вимогу не виплачені, суд приходить до висновку про стягнення вищевказаної суми депозитного вкладу з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення процентів за депозитним вкладом

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення, (частина перша статті 1060 ЦК України).

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором (частина четверта статті 1060 ЦК України).

Згідно зі статтею 1061 ЦК України виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Суд установив, що позивач, звертався до банку із заявою про повернення банківського вкладу, яку відповідач отримав 11 березня 2020 року.

Отже, строком вимоги позивача в даному випадку є дата отримання відповідачем заяви про повернення коштів за договором банківського вкладу плюс два дні, що передбачено укладеним сторонами договором банківського вкладу, а саме: 13 березня 2020 року.

Позивач, звернувшись із заявою про повернення коштів до відповідача, фактично змінив умови зобов`язання щодо строку дії договору, порядку сплати процентів за депозитом, тому втратив право на отримання процентів відповідно до умов договору банківського вкладу з 13 березня 2020 року, тобто з моменту спливу 2 банківських днів після отримання АТ КБ «ПриватБанк» заяви ОСОБА_3 про виплату вкладу.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 просив стягнути з Банку на свою користь відсотки за вкладом за період з 07 березня 2013 року по 06 березня 2020 року в розмірі 20 481,57 дол. США, що еквівалентно 748 982,24 грн.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_3 про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» процентів за ставкою 9,75% за період з 07 березня 2013 року по 06 березня 2020 року, в межах заявлених позивачем вимог (стаття 13 ЦПК України). Виплата передбачених пунктом 1 договору та встановлених статтями 1061, 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дії договору вкладу.

Щодо вирішення вимог про стягнення 3% річних відповідно до положень статті 625 ЦК України

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Аналіз частини другої статті 625 ЦК України свідчить про те, що нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, провадження № 14-254 цс 19.

Порушення прав позивача, які стали підставою для звернення до суду, за його твердженнями допущено неповернення депозитного вкладу.

Початком нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат є 14 березня 2020 року, тобто за 3 роки до звернення до суду із вказаним позовом.

Тому, три проценти річних за депозитним договором за період з 14 березня 2020 року по 13 березня 2023 року розраховується за формулою [Відсотки] = [Сума боргу] x [Процентна ставка]/100%/365 днів x[Кількість днів].

За договором банківського вкладу від 06 березня 2013 року№ SAMDN25000733624184 - 3% річних становлять 2 698,02 дол. США, що еквівалентно 98 662,81 грн.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що банк зобов`язаний повернути вкладнику суму депозитного вкладу, відмова від такого повернення є неправомірною, тому вимога про стягнення суми вкладу є обґрунтованою. Суд також вважає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача процентів на суму вкладу в заявленому позивачем розмірі та 3% річних ґрунтується на вимогах закону. Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої, десятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до вимог статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 13 420,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 15, 16, 509, 526-527, 530, 599, 610, 615, 651, 1058, 1061, 1066, 1074, 1075 Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 суду вкладу за договором № SAMDN25000733624184від 06 березня 2013 року в розмірі 30 000,00 дол. США, що еквівалентно сумі 1 097 058 грн, проценти за період 07 березня 2013 року по 06 березня 2020 року в сумі 20 481,57 дол. США, що еквівалентно сумі 748 982,24 грн, 3% річних за період з 14 березня 2020 року по 13 березня 2014 року в сумі 2 698,02 дол. США, що еквівалентно сумі 98 662,81 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 13 420,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; код ЄДРПОУ 14360570).

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, буд. 29-А; код ЄДРПОУ 38920700).

Повний текст судового рішення складено 16 жовтня 2024 року.

Суддя О. Л. Бусик

Джерело: ЄДРСР 122314713

[ANTIRAID]

Це наша справа. Приватбанк демонструючи неодноразово нехтування Законом та правами своїх клієнтів намагався не повертати розміщений депозит. Цього разу у них це не вийшло.

Суд зазначив:

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що банк зобов`язаний повернути вкладнику суму депозитного вкладу, відмова від такого повернення є неправомірною, тому вимога про стягнення суми вкладу є обґрунтованою. Суд також вважає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача процентів на суму вкладу в заявленому позивачем розмірі та 3% річних ґрунтується на вимогах закону. Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.