Аліса

Эта статья имеет к нам отношение так как у нас есть решение суда за 2010 год которое набрало законную силу и принудительно исполняется. По этому решение было взыскано в пользу банка по состоянию на 01.01.2010 года 28 372,78 грн. та яка складалась з: заборгованості по кредиту в розмірі 4714,74 грн., простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 3888,92 грн., нарахованої комісії по кредиту в розмірі 215,00 грн., простроченої заборгованості по комісії у розмірі 2340,94 грн., нарахованих відсотків в розмірі 263,06 грн., прострочених відсотків в розмірі 2333,62 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 6033,38 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 3499,27 грн., пені за несвоєчасне погашення комісії в розмірі 5083,85 грн. 05.11.2014 року ПАТ" Банк "Фінанси та Кредит" знов звертається до мене та моїх поручителів з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором та правом отримання Банком процентів за користування кредитом за період з 01.01.2010р. по 25.08.2014р. у розмірі 110 721.02грн. яка складається з: - 11 148.61грн. - сума простроченої заборгованості за відсотками; - 11 825.00грн. - сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії; - 87 747.41 грн. - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам та комісії. Під час розгляду справи в судовому засіданні було встановлено, що ПАТ" Банк "Фінанси та Кредит" в своєму розрахунку заборгованості використовує процентну ставку в розмірі 36 %, а ні 0.0001% - яка була обумовлена кредитним договором № 506-пк-2008 від 29.05.2008 року . Що можна зробити з рішенням за 2010 рік, перегляд не можливий тому що суддя заявила,що 1. Заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. При цьому заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до суду після закінчення цього строку, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

А, як же ст.362 ЦПК України, не пізніше 3 років можливий перегляд Та не придумую я велосипеду, оскільки є така постанова, то банк наполягає га ідентичності а суддя йому допомогає. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2015 року м. Київ Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у складі: Головуючого Романюка Я.М., Суддів: Барбари В.П., Колесника П.І., Сімоненко В.М., Берднік І.С., Лященко Н.П., Шицького І.Б., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г., Ємця А.А., Потильчака О.І., Жайворонок Т.Є., Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерноготовариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягненнязаборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства«Банк «Фінанси та Кредит» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого судуУкраїни з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2015 року, в с т а н о в и л и : У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 таОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2010 року з позичальника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 1 січня 2010 року у розмірі 25 963 грн. 15 коп. У зв'язку з тим, що після ухвалення рішення суду кредитний договір та договори поруки не були припинені, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором станом на 3 грудня 2012 року у загальному розмірі 32 277 грн. 93 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за процентами 184 грн. 99 коп., простроченої заборгованості по комісії 8 600 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів 1 001 грн. 56 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту 25 060 грн. 13 коп., пені за несвоєчасне погашення комісії 5 171 грн. 25 коп. ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідач ОСОБА_3 помер, у зв'язку з чим представником позивача заявлено клопотання про залишення позовних вимог в частині стягнення боргу з ОСОБА_3 без розгляду. Справа судами розглядалась неодноразово. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 184 грн. 99 коп. простроченої заборгованості за процентами, 8 600 грн. простроченої заборгованості по комісії, 200 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 000 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 000 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії, а всього 14 984 грн. 99 коп. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 рокурішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в позовівідмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальнихсправ від 26 березня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін. У заяві про перегляд Верховним Судом України рішення суду касаційної інстанції ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалу суду касаційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 599, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ПАТ«Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_4 на підтримання заяви, дослідивши матеріалисправи та перевіривши наведені у заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягаєзадоволенню. На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним. Судом встановлено, що 7 жовтня 2008 року між ВАТ «Банк « Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 10 000 грн. з оплатою за користування кредитними коштами 0,0001 % річних на строк до 7 жовтня 2011 року включно. Крім того, сторони погодились, що ОСОБА_1 щомісяця, в строк з «1» по «20» число кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 215 грн. до моменту повного виконання зобов’язання по поверненню кредитних коштів (п. 4.7. кредитного договору). Відповідно до п. 6.1. кредитного договору при порушенні зобов’язання по поверненню кредиту, погашенню процентів за користування кредитом, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором, позичальник сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочки. Пунктом 7.3 кредитного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту першої видачі кредитних коштів (їхньої першої частини) та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань. З метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором, ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», укладено договори поруки від 7 жовтня 2008 року з ОСОБА_1 таОСОБА_3. Розділами 1-2 договорів поруки передбачено, що у разі невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором банк має право пред’явити вимоги безпосередньо до поручителів, які вони зобов’язані виконати шляхом сплати суми заборгованості. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2010 року зОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором станом на 1 січня 2010 року в розмірі 25 963 грн. 15 коп. Відповідно до постанови головного державного виконавця Тернівського ВДВС Криворізького МУЮ від 26 грудня 2012 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2090 від 11 листопада 2010 року, виданого Тернівським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 25 963 грн. 15 коп. на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» закінчено у зв’язку з стягненням боргу в повному обсязі з заробітної плати боржника. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору законом не передбачено. Строк кредитного договору сторонами визначено до 7 жовтня 2011 року. Крім того, судовим рішенням вся кредитна заборгованість стягнута, тобто договірні правовідносини між сторонами припинились. У наданих для порівняння: - ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року суд касаційної інстанції виходив із того, що чинне законодавство не пов’язує закінчення строку дії договору з припиненням грошового зобов’язання боржника й не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків. Не можна погодитись із висновками судів попередніх інстанцій щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами лише в межах строку дії договору; - ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року суд касаційної інстанції виходив із того, що винесення судового наказу, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання й не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України та умовами кредитного договору. - ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2013 року, від 12 березня 2014 року, суд касаційної інстанції виходив із того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов’язання залишається виконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України. - постанові Вищого господарського суду України від 2 грудня 2009 року суд касаційної інстанції виходив із того, що в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Оскільки особа порушила умови договору щодо повернення кредитних коштів, строків сплати відсотків, тому з неї підлягають стягненню пеня за несвоєчасне погашення кредиту та пеня за прострочення сплати процентів. Отже, наявне неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самихнорм матеріального права, а саме статей 599, 1048, 1054 Цивільного кодексу України. Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційними судами зазначених вище норм матеріального права судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять із такого. Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець)передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі,визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцевітаку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду татакої ж якості. Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягомякого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно додоговору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Так, п. 6.1 договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів чи/та сплати відсотків позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується у разі порушення позичальником строків передбачених договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов’язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними ресурсами. У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право наодержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановленодоговором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюютьсядоговором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначаєтьсяна рівні облікової ставки Національного банку України. Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Отже суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що з відповідачів на користь банку підлягають стягненню штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов, зокрема: прострочена заборгованість за процентами, прострочена заборгованість по комісії, пеня за несвоєчасне погашення процентів, пеня за несвоєчасне погашення кредиту, пеня за несвоєчасне погашення комісії. За таких обставин суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли неправильноговисновку про те, що нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання не передбачено. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції та ухвалу касаційного судунеобхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції – залишити в силі. Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3,частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л и : Заяву публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальнихсправ від 26 березня 2015 року скасувати. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2014 рокузалишити в силі. Рішення Верховного Суду України є остаточним і може бути оскаржено тільки на підставі, встановленій п. 3 ч. 1 ст. 355 ЦПК України. Головуючий Я.М. Романюк Судді В.П. Барбара Л.І. Охрімчук І.С. Берднік О.І. Потильчак В.І. Гуменюк Ю.Л. Сенін А.А. Ємець В.М. Сімоненко Т.Є. Жайворонок І.Б. Шицький П.І. Колесник Н.П. Лященко А.Г. Ярема ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ у справі за № 6-1206цс15 Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець)передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі,визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцевітаку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду татакої ж якості. У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право наодержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановленодоговором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюютьсядоговором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначаєтьсяна рівні облікової ставки Національного банку України. Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Вы меня не поняли, я конечно же оспариваю иск на 110 тыс.грн, но меня интересует и решение которое вступило в силу, почему оно должно исполнятся если банк в суд предоставил поддельный расчет. Все, что Вы мне написали, я использовала во встречном иске, однако судья ссылается на решение ВСУ ( есть в нашей публикации), а ст 61 Конституции для судьи Криворожского сельского суда вообще не норма. И заявление о пропуске сроков исковой давности написано.

ні самостійно вирішую питання, рішення по 1 позові на 1 сторінки нашого обговорення, воно було винесено 16.06.2010 року, де банк стягнув заборгованість станом на 01.01.2010 року, але в розрахунку заборгованості використав процентную ставку 36% замість обусловленої кредитним договором 0.0001%, тоді нихто не звернув на це уваги, я погодилась з боргом, та виконавча почала стягувати цей борг та стягуе по сьогодні. В листопаді 2014 року банк знов подає позов та хоче стягнути 110 000 боргу, за кредитним договором 2008 брала 10 000 грн, на з роки, в 2010 році стягнули 28 000грн., тому почали боротися з цим свавіллям та виявили не відповідність % в розрахунках. Суддя забовязала банк надати новий розрахунок по 2 позову, а по рішенню за 1 позовом вже пройшли строки позовної давності про перегляд рішення за вновь виявленими обставинами. Як можна скасувати рішення по першому позову за яким майже сплачено, чи можна звернутись до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в наслідок надання банком не вірного розрахунку та до касаційного суду про поворот виконання рішення. дякую

Потребую допомоги. Під час розгляду повторного позову, було встановлено, що по первинному позову банк в розрахунках застосував іншу відсоткову ставку, аніж була обумовлена кредитним договором. Рішення за першим позовом виконується примусово з 2010 року та по сегодняшній день. ВС вже стягнула 20 000грн. за рішенням від 2010 року. Суддя нам каже, що рішення не оскаржувалось і воно набрало законну силу, та за новим позовом у відповідності до рішення ВСУ він задовольнить вимоги банку. Що можна зробити в моїй ситуації, чи мозливе тут застосувати поворот виконання рішення, оскільки перегляд рішення за новвиявленими обставинами вже пройшов строк позовної давності.

Как Вам такое решение???П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2015 року м. Київ Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у складі: Головуючого Романюка Я.М., Суддів: Барбари В.П., Колесника П.І., Сімоненко В.М., Берднік І.С., Лященко Н.П., Шицького І.Б., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г., Ємця А.А., Потильчака О.І., Жайворонок Т.Є., Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2015 року, в с т а н о в и л и : У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2010 року з позичальника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 1 січня 2010 року у розмірі 25 963 грн. 15 коп. У зв'язку з тим, що після ухвалення рішення суду кредитний договір та договори поруки не були припинені, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором станом на 3 грудня 2012 року у загальному розмірі 32 277 грн. 93 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за процентами 184 грн. 99 коп., простроченої заборгованості по комісії 8 600 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів 1 001 грн. 56 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту 25 060 грн. 13 коп., пені за несвоєчасне погашення комісії 5 171 грн. 25 коп. ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідач ОСОБА_3 помер, у зв'язку з чим представником позивача заявлено клопотання про залишення позовних вимог в частині стягнення боргу з ОСОБА_3 без розгляду. Справа судами розглядалась неодноразово. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 184 грн. 99 коп. простроченої заборгованості за процентами, 8 600 грн. простроченої заборгованості по комісії, 200 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 000 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 000 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії, а всього 14 984 грн. 99 коп. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін. У заяві про перегляд Верховним Судом України рішення суду касаційної інстанції ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалу суду касаційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 599, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_4 на підтримання заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає задоволенню. На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним. Судом встановлено, що 7 жовтня 2008 року між ВАТ «Банк « Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 10 000 грн. з оплатою за користування кредитними коштами 0,0001 % річних на строк до 7 жовтня 2011 року включно. Крім того, сторони погодились, що ОСОБА_1 щомісяця, в строк з «1» по «20» число кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 215 грн. до моменту повного виконання зобов’язання по поверненню кредитних коштів (п. 4.7. кредитного договору). Відповідно до п. 6.1. кредитного договору при порушенні зобов’язання по поверненню кредиту, погашенню процентів за користування кредитом, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором, позичальник сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочки. Пунктом 7.3 кредитного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту першої видачі кредитних коштів (їхньої першої частини) та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань. З метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором, ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», укладено договори поруки від 7 жовтня 2008 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Розділами 1-2 договорів поруки передбачено, що у разі невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором банк має право пред’явити вимоги безпосередньо до поручителів, які вони зобов’язані виконати шляхом сплати суми заборгованості. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2010 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором станом на 1 січня 2010 року в розмірі 25 963 грн. 15 коп. Відповідно до постанови головного державного виконавця Тернівського ВДВС Криворізького МУЮ від 26 грудня 2012 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2090 від 11 листопада 2010 року, виданого Тернівським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 25 963 грн. 15 коп. на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» закінчено у зв’язку з стягненням боргу в повному обсязі з заробітної плати боржника. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору законом не передбачено. Строк кредитного договору сторонами визначено до 7 жовтня 2011 року. Крім того, судовим рішенням вся кредитна заборгованість стягнута, тобто договірні правовідносини між сторонами припинились. У наданих для порівняння: - ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року суд касаційної інстанції виходив із того, що чинне законодавство не пов’язує закінчення строку дії договору з припиненням грошового зобов’язання боржника й не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків. Не можна погодитись із висновками судів попередніх інстанцій щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами лише в межах строку дії договору; - ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року суд касаційної інстанції виходив із того, що винесення судового наказу, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання й не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України та умовами кредитного договору. - ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2013 року, від 12 березня 2014 року, суд касаційної інстанції виходив із того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов’язання залишається виконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України. - постанові Вищого господарського суду України від 2 грудня 2009 року суд касаційної інстанції виходив із того, що в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Оскільки особа порушила умови договору щодо повернення кредитних коштів, строків сплати відсотків, тому з неї підлягають стягненню пеня за несвоєчасне погашення кредиту та пеня за прострочення сплати процентів. Отже, наявне неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 599, 1048, 1054 Цивільного кодексу України. Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційними судами зазначених вище норм матеріального права судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять із такого. Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Так, п. 6.1 договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів чи/та сплати відсотків позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується у разі порушення позичальником строків передбачених договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов’язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними ресурсами. У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Отже суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що з відповідачів на користь банку підлягають стягненню штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов, зокрема: прострочена заборгованість за процентами, прострочена заборгованість по комісії, пеня за несвоєчасне погашення процентів, пеня за несвоєчасне погашення кредиту, пеня за несвоєчасне погашення комісії. За таких обставин суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання не передбачено. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції та ухвалу касаційного суду необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції – залишити в силі. Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л и : Заяву публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2015 року скасувати. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2014 року залишити в силі. Рішення Верховного Суду України є остаточним і може бути оскаржено тільки на підставі, встановленій п. 3 ч. 1 ст. 355 ЦПК України. Головуючий Я.М. Романюк Судді В.П. Барбара Л.І. Охрімчук І.С. Берднік О.І. Потильчак В.І. Гуменюк Ю.Л. Сенін А.А. Ємець В.М. Сімоненко Т.Є. Жайворонок І.Б. Шицький П.І. Колесник Н.П. Лященко А.Г. Ярема ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ у справі за № 6-1206цс15 Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Суддя Верховного Суду України Я.М. Романюк

Всі кошти по сплаті кредиту зараховуються в цьому банку на рахунок 2909, і все куди йдуть далі ніхто незнає, а те,що платить позичальник щомісячно плюсується до основного боргу та нараховуються відсотки. Видно господин Живаго все ніяк не наїсться. Що робити з цим свовіллям, як їх подалати....

Підскажіть будь ласка, чи потрібно слачувати судовий збір, якщо визнаєш кредтиний договір недійсним та просиш застосувати двусторонню реституцію

Написали и заявления о применении исковой давности. Суд перенесли на июль месяц.

Написали от поручителей заявление о признании обязательства которое возникло из договора поручительства прекращенным в следствии прекращения поручительства за ГК Украины, ссылаясь на правовую позицию ВСУ по делу №6-106цс14, а от заемщика пока написали только возражения против иска банка и ходатайство о закрытии производства в порядке п. 2 ч. 1. ст .205 ЦПК України, дело еще не слушали, ждем.

спасибо, а что за поворот виконання, исполнительное производство еще идет.

спасибо.

было такое решение, исполнители взыскивают сумму по решению и ИП идет по сей день. Банк обращается в суд с иском по тем самым требованиям как и в 2010 году, только сумму ставит 100 000 грн, Вопрос имеет ли он право обращаться в суд если ИСП еще идет и банк уже обращался с такими требованиями? Справа № 2-263/2010 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2010 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Коваленко Н.В. при секретарі Павлишиній І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у зв»язку з порушенням зобов»язань за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом , зі змісту якого слідує, що між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 29.05.2008 року було укладено кредитний договір № 506-пк-2008, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,0001% на рік, на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності, з кінцевим терміном повернення 27.05.2011 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється згідно з Додатком №1 (Графік зниження розміру заборгованості). Відповідно до п. 3.5. Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів в разі несвоєчасного або не в повному обсязі зарахування позичальником грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом або процентами, відповідно до умов кредитного договору. В забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобовязань за Кредитним договором № 506-пк-2008 від 29.05.2008 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2, та ОСОБА_3 було укладено договори поруки № 506/1-пп-2008 від 29.05.2008 року та № 506/2-пп-2008 від 29.05.2008 року. Згідно п. 2.1 вказаних договорів у випадку невиконання боржником зобов»язань за кредитним договором, боржник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники. За період дії кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобовязань. Банк письмово звертався до відповідачів з вимогами виконати зобов»язання перед банком, які виникли внаслідок порушення умов кредитного договору, та договорів поруки, які відповідачі залишили без відповіді та задоволення, і до теперішнього часу заборгованість не сплатили. Відповідачі за кредитним договором станом на 01.01.2010 року мають заборгованість в розмірі 28372,78 грн., яка складається з заборгованості по кредиту в розмірі 4714,74 грн., простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 3888,92 грн., нарахованої комісії по кредиту в розмірі 215,00 грн., простроченої заборгованості по комісії у розмірі 2340,94 грн., нарахованих відсотків в розмірі 263,06 грн., прострочених відсотків в розмірі 2333,62 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 6033,38 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 3499,27 грн., пені за несвоєчасне погашення комісії в розмірі 5083,85 грн., які позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 283,73 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в суді у розмірі 120,00 грн. Представник позивача в судове засідання не зявилась, відповідно до її заяви , просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с. 48). Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, надали суду заяви, в яких просили справу розглянути за їх відсутності, позовні вимоги кожен окремо визнали в повному обсязі (а.с. 34, 35, 47). Суд, дослідивши письмові докази в справі , приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав. У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. В силу ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Судом встановлено, що 29.05.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Криворізька філія), та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № № 506-пк-2008 (а.с. 6-8), відповідно до якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності, грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,0001% на рік, з кінцевим терміном повернення 27.05.2011. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється згідно з Додатком №1 (Графік зниження розміру заборгованості). Відповідно до п. 3.5. Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів в разі несвоєчасного або не в повному обсязі зарахування позичальником грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом або процентами, відповідно до умов кредитного договору. В забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобовязань за Кредитним договором № 506-пк-2008 від 29.05.2008 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договори поруки № 506/1-пп-2008 від 29.05.2008 року та № 506/2-пп-2008 від 29.05.2008 року. Згідно п. 2.1 вказаних договорів у випадку невиконання боржником зобов»язань за кредитним договором, боржник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с. 9,10). Банк письмово звертався до відповідача ОСОБА_1, з вимогою № 6565 від 25.06.2009 року про виконання зобов»язань по кредитному договору № 506-пк-2008 від 29.05.2008 року, та до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, з вимогами № 6425 від 25.06.2009 року, № 6426 від 25.06.2009 року про виконання зобов»язань за договорами поруки № 506/1-пп-2008 від 29.05.2008 року та № 506/2-пп-2008 від 29.05.2008 року (а.с. 15, 16, 17), які відповідачі отримали, про що свідчать копії повідомлень про вручення поштових відправлень, однак залишили вказані вимоги без відповіді та задоволення, і до теперішнього часу заборгованість не сплатили. Як вбачається з розрахунку суми заборгованості ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с.5), станом на 01.01.2010 року загальна заборгованість за кредитним договором відповідачів складає 28372,78 грн., що свідчить про порушення ними умов кредитного договору № 506-пк-2008 від 29.05.2008 року та договорів поруки № 506/1-пп-2008 від 29.05.2008 року та № 506/2-пп-2008 від 29.05.2008 року. Аналізуючи перелічені вище докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що допущене відповідачами порушення умов кредитного договору № 506-пк-2008 від 29.05.2008 року та договорів поруки № 506/1-пп-2008 від 29.05.2008 року та № 506/2-пп-2008 від 29.05.2008 року є істотним, та з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно сума заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 28372,78 грн., яка складається з заборгованості по кредиту в розмірі 4714,74 грн., простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 3888,92 грн., нарахованої комісії по кредиту в розмірі 215,00 грн., простроченої заборгованості по комісії у розмірі 2340,94 грн., нарахованих відсотків в розмірі 263,06 грн., прострочених відсотків в розмірі 2333,62 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 6033,38 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 3499,27 грн., пені за несвоєчасне погашення комісії в розмірі 5083,85 грн. Крім того, на підставі ст. 88 ч.1 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню солідарно судові витрати, а саме: витрати по сплаті судового збору в розмірі 283,73 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді розмірі 120,00 грн. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 525, 526, 611, 651, 1054, 1057 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 213-215, 218 ЦПК України, - В И Р І Ш И В: Позовні вимоги задовольнити . Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість, спричинену порушенням зобов»язань за кредитним договором № 506-пк-2008 від 29.05.2008 року в розмірі 28372 (двадцять вісім тисяч триста сімдесят дві) грн. 78 коп . Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 283 (двісті вісімдесят три) грн. 73 коп. , витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Криворізькому районному суді Дніпропетровської області в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 20-ти днів з дня подачі заяви на апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення, або шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів без подачі заяви на апеляційне оскарження. Суддя

Исполнительное производство еще длится, с поручителя пенсионера берется 30% и с зарплаты заемщика 30%, с 2010 года, по решению взыскиваемая сумма 28 000грн ( тело, проценты, пени и штрафы) кредит был на 10 000грн, долг оставался 6000 грн на нее и насчитали 28 000грн. Теперь банк хочет 110 000 грн вреда, начиная с 2010 года и по ноябрь 2014 года. Договор до мая 2011 года.

банк в 2010 році звернувся до суду про стягнення заборгованності за кредитним договором до позичальника та двох поручителів, суд задовольняє позов банку в повному обсязі, на теперешній час йде виконавче провадження по рішенню, але у листопаді 2014 року банк знову звертається з позовом про стягнення завданих збитків до позичальника та його двох поручителів, як боротись з таким нахабним свовіллям банку?