ШВЕЙК

May 26, 2015

ЗВЕРНИ увагу на слова підписаний договір і укладений коли Позивач чи Відповідач пишуть у ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ :

"Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх його істотних умов.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

За змістом ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

З огляду на вказані положення закону, договір позики є договором реальним та вважається укладеним із моменту передачі грошей. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передачі грошових коштів не породжує обов'язку позичальника повернути грошові кошти.

Враховуючи, що кредитний договір є реальним договором, то відсутність доказів про отримання коштів за ним позичальником може бути підставою для того, щоб вважати його неукладеним.

Від з'ясування зазначених обставин залежить правильність вирішення спору в цілому, оскільки недійсним може бути визнаний лише укладений договір і навпаки, якщо договір не було укладено, то він не може визнаватись недійсним. Неукладеність і недійсність договору тягнуть за собою різні правові наслідки.

May 26, 2015

В судових тяжбах ні одного стверджуючого слова !!!

May 26, 2015

Вот сижу голову ломаю... На какие фразы эти фразы можно исправить... Никак не могу составить заявление... Фигня какая то получается... Какие слова, словосочетания просить исправить и на какие...

Обратите внимание:

"29 серпня 2007 року Семиз Сергієм Івановичем мав намір отримати кредит у Шведських франках у розмірі 42 042,00 СНF в підтвердження цього з ЗАТ “ОТП Банк” був підписаний кредитний договір № ML – F00/207/2007. Зазначений Договір був підписаний у виконання сторонами своїх зобовязань із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої ЗАТ “ОТП Банк” для будь-яких клієнтів-фізичних осіб (договір приєднання) з урахуванням, що у споживача фінансових послуг немає спеціальних знань про властивості та характеристики фінансової послуги, яку він придбаває.

Звертаю особливу увагу суду, що я, Семиз Сергій Іванович, не отримував 29 серпня 2007 року з операційної каси банку кредит у Шведських франках у розмірі 42 042,00 СНF відповідно до ст.901, 907, ст.1066 ЦК України, п.4 гл.3 розділ III "Інструкції про касові операції в банках України" в редакції станом на 29.08.2007 (затверджене постановою Правління НБУ від 14.08.2003 №337) та п.2.3. Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України (затверджена постановою Правління НБУ від 20.10.04 № 495), а також враховуючи вимого п. 1.5 Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 05.03.2003 року N 82, де передбачалось на день підписання договору, що здійснення операцій з купівлі або продажу іноземної валюти або банківських металів на міжбанківському валютному ринку України клієнти уповноважених банків використовують заяви про купівлю або продаж іноземної валюти за встановленими зразками або за довільною формою, але із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 3.3 та 3.4 цього положення, що діяли в день здіснення Банком операції з продажу валюти 29.08.2007 року .

Дані постанови правління НБУ є нормативно-правовими актами НБУ та актами цивільного законодавства.

При підписанні кредитного договору № ML – F00/207/2007 звернути особливу увагу на дії, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом визначені в ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»:

“1. До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов'язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження зазначених коштів (власності).”

Статтею 18 «Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Крім цього необхідно було обов’язково врахувати вимоги статті 6 цього ж закону з метою метою ідентифікації резидентів, які визначаються:

для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, серія та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Із цього слідує, що кредитний договір може бути укладений з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, а не з моменту передачі кредитних коштів ( вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України та ч.2 ст. 1054 ЦК України). Таким чином, в разі невиконання банком, як кредитором, договірних умов про передачу коштів в розмірі 42 042 Шведських франків, Семиз Сергій Іванович має правові підстави вимагати виконання договірних зобов'язань щодо видачі кредитних коштів, або ставити питання про розірвання договору відповідно до положень ст. 651 ЦК України.

May 16, 2015

Думаю да.

Я в захваті від нашого КРИВОСУДДЯ!!!

May 16, 2015

Лучше добавить и ссылаться на "умови, які є несправедливими".

А если так?

Обґрунтування вимог щодо визнання недійсним споживчого кредитного договору на підставі статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, як такого, що містить такі несправедливі умови, які суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що відповідач, як виконавець послуги з надання мені споживчого кредиту, не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими.

У частині 3 цієї статті наведено перелік умов, які є несправедливими. Цей перелік згідно з частиною 4 цієї статті не є вичерпним, і право визнання конкретних умов договору несправедливими надано на розсуд суду., виходячи із конкретних умов. При цьому при вирішенні питання про визнання конкретних умов договору несправедливими необхідно керуватися вказівками, що містяться в частині 2 статті 18 цього Закону, згідно з якими «умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача».

Оспорюваним кредитним договором № 564-ЧД від 07.03.2007 року встановлено такий дисбаланс моїх прав та обов’язків, за яким лише я, як одна сторона договору, повинен нести всі фінансові ризики відповідача, які настали і ще настануть внаслідок впливу світової фінансово-економічної кризи, що почалася в кінці 2008 року, і яка потягла за собою значну інфляцію та офіційну девальвацію української гривні щодо долара США за офіційним курсом НБУ із 5.05 гривень за 1 долар США на час укладання договору до 7,70 гривень за 1 долар США станом на 11.04.2009 року, тобто за два роки - більше ніж у 1,5 рази (7,70 : 5,05 = 1,52).

За фактично отриманий мною споживчий кредит в українських гривнях у сумі 129.239 грн. я вже через 2 роки повинен повернути основну суму кредиту вже в сумі 197.057 грн.

Таким чином, надаючи мені гривневий кредит, відповідач несправедливо і протиправно поклав на мене, як на споживача, весь тягар фінансових ризиків, які настали внаслідок світової фінансово-економічної кризи.

Такі положення договору є несправедливими також і тому, що мої доходи, як і доходи всіх пересічних громадян на території України отримуються в українських гривнях, і ці доходи значно скоротилися.

У зв’язку з цим умови договору про «прив’язку» кредиту до долара США є несправедливими і суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 («Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину») ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 («Недійсність правочину») ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним.

Відповідно до ч. 6 ст. 18 цього Закону у разі, коли визнання окремого положення (тобто в даному разі – «прив’язка» гривневого кредиту до курсу долара США) зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такий договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Відповідно до ч. 7 цього Закону положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. В цій частині наведене положення ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» повністю відповідає положенням статті 236 ЦК України про визнання недійсним правочину з моменту його вчинення.

May 16, 2015

А як щодо удаваного правочину в частині вказівки на отримання доларового кредиту:

Обґрунтування недійсності правочину на підставі ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ст. 235 ЦК України як удаваного правочину в частині вказівки на отримання доларового кредиту

Параграфом 2 глави 16 («Правочини») ЦК України встановлено правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 («Недійсність правочину») ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 5 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 203 («Загальні відомості, додержання яких є необхідним для чинності правочину») ЦК України встановлено, що «правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тобто, при недійсності правочину застосовується двостороння реституція.

Відповідно до статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 235 ЦК України встановлено правові наслідки удаваного правочину. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, то відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як убачається з вищенаведеного, і про що мною було мотивовано вище, при вчиненні «кредитного договору № 564-ЧД від 07.03.2007 року мною та відповідачем не малось на увазі отримання мною споживчого кредиту в доларах США, оскільки такий кредит мені взагалі не був потрібний, а малось на увазі отримання мною (і відповідно – надання відповідачем) споживчого кредиту в українській національній валюті – тобто в український гривнях.

Такий висновок випливає також із наступного:

зі змісту пункту 2.3 кредитного договору від 07.03.2007 року;

зі змісту пунктів 1.2 та 1.3 «договору купівлі-продажу автомобіля № 373 від 05.03.2007 року;

зі змісту гарантійного листа відповідача за вих. №38 від 02.03.2007 року, який відповідач надав продавцеві автомобіля – ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс», і в якому відповідач гарантував за мене оплату в сумі 129.239 грн. за автомобіль, який я придбаваю у продавця, за рахунок наданого мені споживчого кредиту.

Фактично розрахунки за мене між відповідачем та продавцем автомобіля – ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» були здійснені також не в доларах США, а в українських гривнях у сумі 129.239 грн.

Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 5 ст. 203, ст. 235 та ч. 1 ст. 236 ЦК України кредитний договір № 564-ЧД від 07.03.2007 року в частині отримання мною споживчого кредиту в доларах США повинен бути визнаний недійсним з моменту його вчинення та з застосуванням правил двосторонньої реституції, а правовідносини між мною та відповідачем, як між сторонами цього договору, повинні регулюватися правилами щодо правочину, який ми насправді вчинили, тобто правилами щодо отримання мною споживчого кредиту в українській національній валюті – в українських гривнях у сумі 129.239 грн.

May 16, 2015

ОСЬ ОБГРУНТУВАННЯ:

Обгрунтування вибраних способів захисту порушених прав та інтересів у вигляді визнання недійсним всього кредитного договору № 564-ЧД від 07.03.2007 року з урахуванням правових висновків та практики ВСУ застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України

Статтею 16 («Захист цивільних прав та інтересів судом») ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1). Частиною 2 цієї статті встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, у тому числі: визнання правочину недійсним, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Тут же зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встанослений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 («Здійснення права на захист») ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 11 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, згідно з яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись зазначеними нормами закону, а також відповідно до моїх мотивувань мною в даному разі обрано такий спосіб захисту прав та інтересів, як визнання недійсним всього цього кабального для мене кредитного договору № 564-ЧД від 07.03.2007 року.

May 16, 2015

А ЯК ЩОДО ВИМОГИ: Визнання положення кредитного договору в частині вказівки про надання відповідачем - мені, тобто позивачеві кредиту в доларах США несправедливими і такими, що суперечать моральним засадам суспільства.