Николай Михайлович

March 31, 2018

Приватбанк конечно жулик)) Обосновывая незаконность, решения суда первой инстанции, приплели непонятный номер карточки (возможно это даже была мини-кредитка брелок) и таким образом хотели продлить срок окончания договора. Я, когда читал ап. жалобу, думаю вот фантезеры, Но, суд 2 инстанции разобрался и оставил решение суда первой инстанции в силе.

March 31, 2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/812/17

Провадження №2/377/347/17

12 грудня 2017 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., при секретарі Щуковській А.М.,

за участі:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

13 жовтня 2017 року до суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», у якій представник позивача за довіреністю просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.02.2011 року у розмірі 11254,70 гривеньта судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1600 гривень.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідно до кредитного договору № б/н від 24.02.2011 року, надав відповідачу кредитв розмірі 4800 гривень у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підписав заяву, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку, складає між ним та банком договір. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦПК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.Банк нараховує проценти за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, відповідно до п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів більш як на 30 днів позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. У порушення ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 615, 629 ЦК України та умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором не виконав, у звязку з чим утворилась заборгованість станом на 31.08.2017 року в загальній сумі 11254,70 гривень,яка складається з наступного: 2078,64 гривень заборгованість за кредитом; 6040,99 гривень заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2122,94 гривень заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень фіксована частина, 512,13 гривень процентна складова.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав до суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримавв повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулося 08 листопада 2017 року, позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову в звязку із спливом строку позовної давності, посилаючись на те, що останній платіж було здійснено відповідачем на погашення заборгованості 27 грудня 2013 року, а до суду позивач звернувся у жовтні 2017 року. 13 лютого 2015 року відповідач не здійснював платіж у розмірі 77,06 гривень, що підтверджується випискою по рахунку, в якій зазначено, що це автоматичне списання та погашення заборгованості, а тому вказаний платіж не може бути визнаний таким, що перервав позовну давність.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.02.2011 року ОСОБА_2 подав до відділення публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій просив надати йому послуги у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку кредитка «Універсальна».

Своїм підписом у заявівідповідач підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківськихпослуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому виді.

Відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 24.02.2011 року банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем, базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору 2,5 % на місяць; строк внесення платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір щомісячних платежів становить 7 % від заборгованості, але не менше 50 гривень. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості пеня = пеня (1) = (базова відсоткова ставка за договором) / 30 нараховується за кожний день прострочки кредиту; пеня (2) = 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн. за місяць нараховується 1 раз на місяць при наявності прострочки по кредиту чи відсоткам 5 та більше днів у разі виникнення прострочки на суму від 50 грн. Штраф за порушення строків платежів по кожному із грошових зобовязань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів становить 500 гривень + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевищення платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Як зазначено в п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобовязаний у разі невиконання зобовязань задоговором, на вимогу банку виконати зобовязання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Відповідно до вимогст. 11 ЦК Україницивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підписавши заяву від 24.02.2011 року відповідач засвідчив, що ознайомлений та згоден із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, а також підтвердив свою згоду на те, що вказані документи в цілому складають між сторонами договір про надання банківських послуг.

Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно дост.6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору, який складається не лише з заяви позичальника, а також з Тарифів банку, Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, станом на 31.08.2017 року, існує заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 11254,70 гривень,яка складається з наступного: 2078,64 гривень заборгованість за кредитом; 6040,99 гривень заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2122,94 гривень заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень фіксована частина, 512,13 гривень процентна складова.

Відповідно до положень ч. 3ст. 10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідачем та його представником розмір заборгованості за кредитним договором належними та допустимими доказами не спростований.

В судовому засіданні представник відповідача просив застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, про що зазначив також і у додаткових письмових поясненнях, наданих суду 12.12.2017 року( а.с. 97-100).

Відповідно до ч. 1ст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1ст. 257 цього Кодексузагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК Українипозовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як зазначено у ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За змістом ч. 1ст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилом ч. 1ст. 264 цього Кодексуперебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За змістом ч. 3ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 06 листопада 2013 року( справа № 6-116 цс13), 19 березня 2014 року( справа № 6-20 цс 14), 18 червня 2014 року ( справа № 6-61цс 14), 29 червня 2016 року ( № 6-1188 цс 16).

За змістом п.2.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицьовій стороні карти, включно. Згідно п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг в звязку закінченням строку дії діюча відповідна карта продовжується банком на новий строк шляхом надання клієнту карти з новим строком дії за зверненням клієнта в банк згідно діючим тарифам. За змістом п.2.1.1.12.4, 2.1.1.12.5 Умов та правил надання банківських послуг строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці ( поле МОNТН).

Як зазначено у довідці, наданої позивачем, відповідачу 24.02.2011 року була видана кредитна картка № 5577212916571493, термін дії якої червень 2014 року( а.с. 74). Саме з цього карткового рахунку суду надано позивачем виписку, відповідно до якої відповідачем здійснено останній платіж 27.12.2013 року на погашення заборгованості за наданим кредитом.

При цьому суд не вважає перериванням перебігу позовної давності у відповідності до вимог ст. 264 ЦК України службову операцію, яка проведена 13.02.2015 року по автоматичному погашенню простроченої заборгованості в сумі 77,06 гривень, і відображена як у розрахунку заборгованості, так і у виписці по картковому рахунку ОСОБА_3, оскільки вказана службова операція не є дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу перед позивачем.

Таким чином, судом встановлено, що строк дії картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка видана на імя ОСОБА_2, закінчився 30 червня 2014 року(а.с. 74), останній платіж відповідачем здійснено 27 грудня 2013 року(а.с. 6).

Враховуючивизначений змістом кредитного договору кінцевий строк виконання зобов'язань 30 червня 2014 року, тобто останній день місяця, указаного на картці, початок перебігу строку позовної давності почався з 1 липня 2014 року. Оскільки між сторонами кредитного договору не збільшено строк позовної давності, то застосуванню підлягає ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Позовна заява до суду здана на пошту 10 жовтня 2017 року, що підтверджено відбитком поштового штемпеля на конверті, у якому вона надійшла до суду, тобто з пропуском строку позовної давності, що відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності не заявлено, причин пропуску строку позовної давності позивачем не зазначено.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в звязку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. Ф. Теремецька

Справа № 377/812/17 Головуючий у І інстанції Теремецька Н. Ф.Провадження № 22-ц/780/910/18 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 26 13.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року м. Київ

справа № 377/812/17

провадження № 22ц/780/910/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Іванової І.В., Сліпченка О.І., Гуля В.В.

сторони :

позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк»

відповідач - ОСОБА_4

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 грудня 2017 року у складі судді Теремецької Н.Ф., повний текст складений 18.12.2017 року,

встановила:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України:

пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується;

пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2017 року позивач ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 24.02.2011 між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 4800 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначав, що відповідно до п. п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Позивач виконав свої зобов'язання, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі, а відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 31.08.2017 року виникла заборгованість на загальну суму 11254,70 гривень, яка складається з : 2078,64 гривень - заборгованість за кредитом; 6040,99 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2122,94 гривень - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500 гривень - фіксована частина, 512,13 гривень - процентна складова.

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати у сумі 1600 грн.

Представник відповідача у своїх письмових поясненнях та в судовому засіданні посилався на те, що відповідно до виписки по рахунку наданої позивачем вбачається, що останній платіж було здійснено відповідачем на погашення заборгованості 27 грудня 2013 року, а до суду позивач звернувся у жовтні 2017 року. Здійснений 13 лютого 2015 року платіж відповідно до виписки по рахунку у розмірі 77,06 грн. є автоматичним списанням, тому не може вважатись підставою переривання позовної давності, а отже позивач подав позов зі спливом строку позовної давності, у зв'язку з цим просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 12 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, посилається на порушення норм процесуального та матеріального права при його ухваленні. Вважає, що суд зробив помилковий висновок щодо сплину позовної давності у правовідносинах що склалися між сторонами, що призвело до відмови у задоволенні позову. Так, зазначив, що судом не враховано, що відповідачу під час укладення договору було видано дві картки, одна з яких строком до кінця грудня 2014 року, тому вважає, що банк звернувся до суду в межах позовної давності, оскільки закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким задовольнити позов та стягнути з відповідача судові витрати.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що позивач намагається ввести в оману суд другої інстанції, оскільки дає неправдиву інформацію щодо початку строків перебігу позовної давності, посилаючись на кредитну картку дія якої закінчувалась у грудні 2014 року. Так, відповідач зазначив, що визнає обставини того, що у 2011 році звернувся до банку для відкриття ощадкнижки (депозиту), але працівники банку нав'язали послугу у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» під № НОМЕР_1 термін дії якої закінчувався у червні 2014 року, і саме з цієї картки з цим рахунком позивач надав суду виписку по заборгованості, і саме по цій картці останній платіж був проведений 27 грудня 2013 року. Але у скарзі позивач посилається на іншу платіжну картку «Універсальна» з іншим номером НОМЕР_2 строк дії якої закінчується у грудні 2014 року, при цьому у його заяві до банку, як клієнта не міститься відомостей того, що йому видавалась інша картка дією до грудня 2014 року. Крім того, відповідач зазначив, що автоматичне списання коштів з рахунку у лютому 2015 року є службовою операцією та не є дією, що свідчить про визнання ним свого боргу перед позивачем, тому просить відхилити апеляційну скаргу позивача та залишити рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Вирішуючи вказаний спір суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позовна заява Банку надійшла до суду з пропуском позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судова колегія погоджується з таким висновком.

Згідно положень статей 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Так, з матеріалів справи вбачається що 24.02.2011 року ОСОБА_4 подав до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій просив надати йому ощадкнижку (депозит) (а.с.7).

З довідки Банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача з картковим рахунком НОМЕР_3, вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 24.02.2011 року з лімітом 1000 грн., який був збільшений до 4800 грн. лише 19.10.2011 року (а.с.55).

Згідно довідки Банку, яка міститься в матеріалах справи, термін дії картки з картковим рахунком НОМЕР_3, закінчився у червні 2014 року (а.с.74)

Як вбачається з виписки по картці з картковим рахунком НОМЕР_3, з терміном дії до 06/14 року, яка надана банком, останній платіж був здійснений відповідачем 27.12.2013 року (а.с.72).

При цьому позивач розрахував заборгованість по цьому рахунку станом на 31.08.2017 року у сумі 11254,70 гривень, що складають: 2078,64 гривень - заборгованість за кредитом; 6040,99 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2122,94 гривень - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень - фіксована частина, 512,13 гривень - процентна складова.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, поточна заборгованість у відповідача виникла з 2013 року, строк дії картки закінчився у червні 2014 року, після закінчення цього строку, інша картка відповідачу не видавалася, а з даним позовом позивач Банк звернувся 13 жовтня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Заперечуючи проти позову 11 грудня 2017 року, ОСОБА_4 через свого представника в порядку визначеному ч.4 ст. 267 ЦПК Україниподав пояснення-заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до вимог банку (а. с. 93-95).

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять даних, що після закінчення строку дії платіжної картки, відповідач продовжував нею користуватися або отримував у ПАТ КБ "ПриватБанк" нову картку після спливу дії старої, а також не надав докази того, що відповідач отримав та користувався одночасно із спірною карткою, іншою карткою з іншим номером, судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції про відмову в позові Банку у зв'язку із спливом позовної давності, тому рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Посилання позивача у скарзі на строк дії іншої кредитної карти дія якої закінчується у грудні 2014 року безпідставна, оскільки по ній не велися ніякі розрахунки, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 7, 374, 375, 381 ЦПК України, Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах,

постановив :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий : І.В.Іванова

Судді :

Гуль В.В.

Сліпченко О.І.

March 31, 2018

В кассацию вроде как приватбанк не подавал, так как мне до сих пор ничего не приходило.

March 31, 2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/662/17

Провадження №2/377/301/17

19 вересня 2017 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., при секретарі Маряхіній І.В., з участю:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

15 серпня 2017 року позивач звернувся до суду з названим позовом до відповідачки з вимогою стягнути заборгованість в розмірі 15420,21 грн. за кредитним договором б/н від 29.08.2012 р., яка складається з наступного: 283,73 грн. - заборгованість за кредитом; 10726,45 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3199,54 грн. - заборгованість по пені та комісії; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 710,49 грн. - штраф (процентна складова).

Позов обгрунтував тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 29.08.2012 р. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду на встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.

При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості.

У зв'язку із зазначеними порушеннями відповідач станом на 31.07.2017 р. має заборгованість за Договором на зазначену суму.

Представник позивача у судове засідання не з'явився за наявності клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача позов не визнав і просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що у заяві-анкеті про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 29.08.2012 р. не зазначено номера платіжної картки, не вказано умов надання кредиту, розміру ліміту. Наданий банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження того, що відповідачу для ознайомлення було надано саме ці умови та правила надання кредиту. Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, не мають підпису позичальника та жодної ідентифікуючої ознаки на предмет невід'ємності саме від заяви позичальника. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Позивач посилається на те, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій вказано, що вона разом з Умовами та правилами і тарифами банку складає договір. Проте немає доказів, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, що останній брав на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту. Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16). Таким чином, позивачем не надано безспірних доказів, що між сторонами було належним чином укладено договір про надання банківських послуг. Наявність підстав для нарахування відсотків, комісії, пені та штрафів за кредитом позивач обґрунтовує відповідними положеннями Правил надання банківських послуг, а їх розмір - умовами кредитування. Через відсутність підпису позичальника на вказаних документах неможливо встановити, чи саме з цими умовами та правилами відповідача було ознайомлено при оформленні заяви про видачу кредитної картки. Таким чином, зазначені Правила надання банківських послуг та умови кредитування не можуть вважатися частиною укладеного між сторонами договору, а їх положення не можуть регулювати взаємовідносини між сторонами у даному випадку. Дана правова позиція була висловлена Верховним Судом України зокрема у справі № 6-16цс15. Інших підстав для нарахування заборгованості відповідача за відсотками, комісіями, пенею та штрафами позивач суду не надав, відтак його вимоги в цій частині є необґрунтованими та не можуть бути доказами по справі. Крім того, минув строк позовної давності в один рік за вимогами про стягнення неустойки, який представник відповідача просив застосувати.

Вислухавши пояснення та дослідивши наявні письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що 29.08.2012 р. ОСОБА_2 (Клієнт ) оформила у ПАТ КБ «ПриватБанк» і підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку у виді стандартного формуляра, де зазначила свої персональні дані, такі як ПІБ, дата народження, ІПН, дані свого паспорта, адресу проживання, адресу реєстрації, номер моб. телефона, сімейний стан та виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку КРЕДИТКА «Універсальна» та зарплатну картку. Форма анкети-заяви містить застереження про згоду Клієнта з тим, що ця анкета-заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Клієнт ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Клієнт зобов'язується виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. (а.с.5).

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 2 п. 1).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1).

Згідно вимог ч. 4 ст. 203 цього Кодексу правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).

В обґрунтування своїх вимог у позовній заяві позивач послався на те, що між ним та відповідачкою було укладено договір про надання банківських послуг від 29.08.2012 р., який складають підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, що підтверджується підписом у заяві.

На підтвердження цих обставин позивач додав до позовної заяви копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписану ОСОБА_2 від імені клієнта та ОСОБА_3 від імені банку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП-2010-256 на 94 сторінках книжного формату, підписані головою правління ПАТ КБ «ПриватБанк Дубілетом А.В. (а.с. 5, 6, 7-30).

Проте ні витяг з Тарифів, ні витяг з Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які надані суду, відповідачем не підписані, а Пам'ятку клієнта суду взагалі не надано.

Крім того, у застереженні про надання вказаних документів для ознайомлення клієнту у письмовій формі, яке міститься у анкеті-заяві, відсутнє посилання на те, що Умови і правила надання банківських послуг у Приватбанку затверджені наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р., як стверджується у позовній заяві, а також відсутнє посилання на Правила користування платіжною карткою.

Крім того, у позовній заяві зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи банку викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, проте у анкеті-заяві вказано, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на сайті ПриватБанку - www.privatbank.ua.

Всі ці обставини не дають підстав вважати, що позичальнику при оформленні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 29.08.2012 р. були надані для ознайомлення в письмовому виді саме ті Тарифи та Умови і Правила надання банківських послуг і саме в тій редакції, які надав позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, що саме вони мались на увазі сторонами при оформленні анкети-заяви і що Пам'ятка клієнта взагалі надавалась.

Між тим, в самій анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 29.08.2012 р., підписаній ОСОБА_2, не зазначені ні розмір кредитного ліміту, ні процентна ставка, ні строк надання банківських послуг, ні будь-які інші умови надання банківських послуг, про які йдеться у ній.

Натомісць всі умови надання відповідачці банківських послуг, якими обґрунтовуються позовні вимоги, містяться у Тарифах банку, Умовах і Правилах надання банківських послуг у ПриватБанку, які відповідачкою ОСОБА_2 не підписані і не ідентифіковані як частини укладеного договору про надання банківських послуг, про що стверджує позивач у позовній заяві.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч. 1).

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч. 3).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4).

Враховуючи зазначене, не можна не погодитися з доводами представника відповідача про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів укладення з відповідачкою 29.08.2012 р. договору про надання банківських послуг, що складається з заяви, Пам'ятки клієнта, Тарифів банку, Умов та Правил надання банківських послуг, на тих умовах, які містяться у Тарифах банку, Умовах та Правилах надання банківських послуг у ПриватБанку, затверджених № СП-2010-256 від 06.03.2010 р., витяги з яких надані суду.

Цей висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у постановах від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15 та від 22 березня 2017 року у справі № 2320цс16, на які посилався представник відповідача у судовому засіданні.

Між тим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу і мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 2 і 3 цієї статті).

Позивачем не виконано свого процесуального обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 60 ЦПК України на засадах змагальності сторін, закріплених у ст. 10 цього Кодексу і не доведено виникнення у відповідачки зобов'язання сплатити йому заборгованість в розмірі 15420,21 грн. за кредитним договором б/н від 29.08.2012 р., яка складається з наступного: 283,73 грн. - заборгованість за кредитом; 10726,45 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3199,54 грн. - заборгованість по пені та комісії; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 710,49 грн. - штраф (процентна складова).

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. 3, 4, 15, 109, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при його проголошенні - у той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної

скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. С. Орел

Справа № 377/662/17 Головуючий у І інстанції Орел А. С.Провадження № 22-ц/780/5150/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 23.11.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Іванової І.В.,

за участю секретаря - Марченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 вересня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 29 серпня 2012 року ОСОБА_2отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач дала згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають між нею і банком договір. Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У порушення умов договору та ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач свої зобовязання за договором не виконала, внаслідок чого станом на 31 липня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 15420 грн. 21 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 283 грн. 73 коп., заборгованості за процентами у розмірі 10726 грн. 45 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3 199 грн. 54 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 710 грн. 49 коп. З наведених підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у вказаному вище розмірі.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 19 вересня 2017 року в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення з відповідачем 29 серпня 2012 року договору про надання банківських послуг та не доведено виникнення у відповідачки зобовязання сплатити йому заборгованість за цим договором, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно анкети заяви від 29 серпня 2012 року ОСОБА_2 виявила бажання оформити на своє ім`я кредитний ліміт по платіжній картці «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» у розмірі 300 грн. та погодила, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомлений і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Вона зобовязується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.5).

В обгрунтування позову ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 29 серпня 2012 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду власний розрахунок заборгованості (а.с.4), анкету-заяву (а.с.5), витяг з Тарифів обслуговування кредитиних карт «Універсальна» (а.с.6), витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256 (а.с.7-30) без підпису ОСОБА_2, ксерокопію паспорта ОСОБА_2 (а.с.31).

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що в анкеті-заяві від 29 серпня 2012 року відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обовязковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено укладення з відповідачем 29 серпня 2012 року договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення.

Колегія суддів вважає, що в анкеті-заяві від 29 серпня 2012 року відповідач лише виявила бажання оформити на своє імя кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна» та погодила, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Вона зобов'язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».

Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому позивачем на надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брала на себе зобовязання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобовязання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16), яка відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено виникнення у відповідача зобовязань за кредитним договором на умовах, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що ОСОБА_2 періодично частково погашала заборгованість за кредитним договором, що свідчить про визнання нею факту отримання кредитних коштів, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Так, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що розмір заборгованості відповідача по тілу кредиту становить 283 грн. 73 коп. (а.с.4), яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки ОСОБА_2 у період з 29 серпня 2012 року по 31 липня 2017 року фактично користувалася наданими ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитними коштами у розмірі 283 грн. 73 коп., а умовами договору не встановлено розмір відсотків за користування ними, то їх розмір підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до положень ст.1048 ЦК України, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Апеляційним судом встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_2 за відсотками на рівні облікової ставки Національного банку України за користування кредитними коштами у період з 29 серпня 2012 року по 31 липня 2017 року становить 199 грн. 90 коп. (сума боргу) ? (облікова ставка Національного банку України у поточному періоді / 100% / 365 днів ? (кількість днів користування кредитом).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту у розмірі 283 грн. 73 коп. та заборгованість за відсотками на рівні облікової ставки Національного банку України у розмірі 199 грн. 90 коп., а всього 483 грн. 63 коп.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.213-214 ЦПК України на наведене вище уваги не звернув, не застосував норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у позові в повному обсязі.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» з наведених вище підстав.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

ПАТ КБ «ПриватБанк» при подачі позову сплатило судовий збір у розмірі 1600 грн., а при подачі апеляційної скарги - 1760 грн. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов ПАТ КБ «ПриватБанк», то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 105 грн. 38 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2012 року у розмірі 483 грн. 63 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 283 грн. 73 коп. та заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 199 грн. 90 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 105 грн. 38 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

March 30, 2018

Из вышеизложенной инфо, можно сделать выводы с каким требованием обращаться, а также как сформулировать исковые требования.

March 30, 2018

March 30, 2018

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50308818#. -дело номер 2-189/10 (сижу сттелефона поэтому суть выхватывайте сами). http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27303258# -дело а № 2604/11598/12. Вам надо обратится с заявлением на перезаключение доовора найма

March 30, 2018

Ст.106 ЖК Украины

November 16, 2017

Ага, ходатайство. Только все равно,смысл один

November 15, 2017

В суде подавали хадатойство об экспертизе

November 2, 2017

Василь, если из того,что я выложил вы считаете,что я поддерживаю банк,тогда у вас проблема с пониманием, а также вы сами не знаете,что хотите найти.

November 2, 2017

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у справі за позовом до ПАТ «Банк Національний Кредит» до фізичної особи про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору зробив висновок про те, що за відсутності оригіналів кредитного договору відсутні докази передачі банком грошових коштів, тому договір є неукладеним і не потребує визнанню недійсним.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.
Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.
За змістом ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору
З огляду на вказані положення закону, договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошових коштів не породжує обов’язку позичальника повернути грошові кошти.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що банком не надано ні оригіналу вказаного кредитного договору, ні доказів отримання відповідачем коштів за цим договором, а також не доведено, що копія цього договору, яка була надана до суду виготовлена з оригіналу.

Но это когда банк истец. Подавать в суд и признавать договор незаключенным нельзя ибо в Пленуме от 2009 года указано"

Вимога про   визнання  правочину  (договору)  неукладеним  не 
відповідає можливим способам захисту цивільних прав та  інтересів, 
передбачених  законом.  Суди  мають  відмовляти  в  позові з такою 
вимогою.  У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги,  передбачені 
главою 83 книги п'ятої ЦК ( 435-15 )".

А вот о чем, я писал выше

Ч. 5. Ст.. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (редакція на 2011р) До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту
застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в
договорах, зокрема положення, згідно з якими:

1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення
повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або
частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або
інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач
одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими
фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як
і ставка за його кредитом;

П. 6 ч. 4 ст. 18 ЗУ "Про захист прав спожив."У разі коли зміна положення або визнання його недійсним
зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні; або

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

November 2, 2017

"Проблема то в чём... А о фальшивости уже совести не хватило заявить после этого... Тогда лучше в суд не ходить самому... Для этого есть профессионалы, которым не стыдно".

Так мы заказали экспертизу, нам суд отказал

November 2, 2017

Мы подавали отзащите прав потребителей и признании договора недействительным. Обстоятельства подставили по датам,а именно у нас сделка купли продажи была раньше,чем кредитный договор,но фактически все было в один день.ВОт мы и разыграли картину,что квартира была куплена не за деньги банка,а за одолженные у третих лиц,а банк до сих пор и не перевёл кармин завтраками,но сказали в банке,что график надо погашать(в законе действующем на момент сделки о защите прав потребителей есть пункт,который запрещает при выдаче кредита требовать деньги,вот это было основаниям недействительности.чтобы картина была правдоподобная по оплате ежемесячно,привели пример работы компаний в группах,сначала платишь потом товар, как у автоплана,вашеавто и тому подобное. Все у нас получалось до тех пор,когда все таки мы не увидели оригинал квитанции отполучении денег и тогда клиент вспомнил,что он ее подписал с пустя полгода после заключения кредита и тогда так стыдно было перед судьей,которая нам поверила.Пишу с телефона,поэтому кратко

November 2, 2017

Я возможно понял,о чем вы пишите. Я пробовал такой вариант, мы даже судью убедили,что не получив денег погашалась задолженность.самое обидное,что клиент заверял,что нет у банка подтверждения, и банк морозился,но с пустя несколько месяцев банк предоставил оригинал квитанции о получение денег.

September 12, 2017

Отправляю Витяг приватбанка.

витяг приват.rtf

September 11, 2017

Чем больше Вы вносите денежные средства на погашение просрочки, тем хуже для ВАс будет в суде.

September 11, 2017

Сегодня, Суд отказал в удовлетворении ходатайства об оставление иска без рассмотрения, сославшись, что смена руководства не прекращает доверенность. Также сослался на сайт приватбанка, где указано, что доверенность не прекращена.

У меня Сафир подписал иск 06 августа 2017г. на основании доверенности от 14.06.2017 подписанную Шлапаком.

Зря только витяг платный заказывал, чтобы подтвердить, что последние изменения вносились 25 июля 2017г. Кстати если, что пишите отправлю

December 18, 2015

В связи с тем, что банк увеличил кредитный лимит в одностороннем порядке без уведомления заемщика, аппеляция признала такие действия незаконными, но Касация под руководством Луспеника отменила решение, суда на основании того, что договором не предусмотрена письменная форма уведомления.

права № 377/92/15 Головуючий у І інстанції Малишенко Т. О. Провадження № 22-ц/780/2733/15 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 56 26.05.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Олійника В.І., Сліпченка О.І.

при секретарі - Микитенко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен банк Аваль» - про захист прав споживачів, визнання збільшення ліміту кредитування в односторонньому порядку недійсним, зобов'язання вчинити дії-

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року до суду звернувся позивач ОСОБА_2 із позовом до ПАТ «Райфайзен банк Аваль» про захист прав споживачів та визнання збільшення ліміту кредитування в односторонньому порядку недійсним, а саме позивач просив визнати зміни до кредитного договору від 20.03.2006 року щодо збільшення в односторонньому порядку розміру кредитного ліміту з 10000 грн. до 14000 грн. та в подальшому з 14000 грн. до 17500 грн. та з 17500 грн. до 21800 грн. Крім того, просив зобов'язати відповідача здійснити з 26.05.2011 року коригування кредитних зобов'язань у бік їх зменшення у зв'язку з достроковим поверненням кредитних коштів шляхом збільшення суми періодичних платежів за договором у відповідності до ч.8 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 20.03.2006 року між ним та банком "Аваль» був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого розмір кредитної лінії за цим Договором становить 10000 грн. З листа Банку від 14.04.2014 року він дізнався, що відповідачем в односторонньому порядку, без його згоди було збільшено ліміт кредитування, а саме: 26.05.2011 року, 14.12.2012 року і 16.08.2013 року до 21800 грн., про що відповідач не повідомляв його, а він при розрахунках карткою в магазинах не міг від слідкувати це збільшення. Тому такі зміни до кредитного договору щодо збільшення ліміту кредитування в односторонньому порядку вважав недійсними.

Відповідач позовні вимоги не визнав пояснивши, що Банк вважає позов безпідставним та необґрунтованим, оскільки сторони дійшли обопільної згоди по визначеним у договорі умовах. Пунктом 1.3 даного Договору встановлений розмір кредитної лінії (ліміт кредитування) за цим Договором у розмірі 10000 грн., але згідно умов договору вказаний ліміт кредитування не можна вважати остаточним, оскільки порядок зменшення або збільшення розміру кредитної лінії встановлений п.п.2.7 та 2.8 кредитного договору, відповідно до яких збільшення розміру кредитної лінії може бути проведено на підставі письмового звернення Позичальника до Банку про таке збільшення або акцепту Позичальника, шляхом введення ПіН-коду або електронно-цифрового підпису, на пропозицію Банку змінній розмір кредитної лінії за цим Договором або шляхом укладення додаткової угоди. Тому вважав твердження позивача щодо односторонності збільшення ліміту кредитування є хибним, поскільки Позичальник після збільшення кредитного ліміту 14.12.2012 року та 16.08.2013 року користувався банкоматами Банку - 17.12.2012 року у м. Славутичі та 25.08.2013 року у м.Чернігові, тому знав про збільшення ліміту кредитування таким чином прийнявши пропозицію Кредитора щодо такого збільшення шляхом введення ПіН-коду при знятті коштів з рахунку.

Посилаючись на те, що в даному випадку змін до кредитного договору, які б встановлювали збільшення в односторонньому порядку розміру кредитного ліміту не укладалось, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 20 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням позивач подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У запереченнях Банк просить скаргу відхилити, а рішення залишити без змін, посилається, що позивач знав про збільшення ліміту кредитування оскільки при проведенні операції через банкомати Банку на інтерфейсі з'являється інформація щодо збільшення або зменшення лімітів кредитування.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скаргм, приходить до наступного.

Судом встановлено, що між АППБ «АВАЛЬ» назву якого змінено на ПАТ «Райффайзен і ОСОБА_2 20 березня 2006 року було укладено кредитний договір і Додаткову угоду №1 до кредитного договору від 20.03.2006 року.

Згідно п.1.1 даного Договору Банк, відриває на ім'я Позичальника ОСОБА_2 картковий рахунок НОМЕР_1 в гривнях, випускає та надає Позичальнику та/або його довіреній особі платіжні Картки (згідно Заяви), а також забезпечує розрахунки за операціями з Картками відповідно до вимог чинного законодавства України та платіжних систем Visa International та MasterCard International. При цьому відповідно до п.1.2 та 1.3 банк на умовах даного Договору відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію до карткового рахунку, для здійснення розрахунків за допомогою платіжної картки, отримання коштів в касах банків або через мережу банкоматів. Розмір кредитної лінії (ліміт кредитування) за цим Договором становить 10 000 грн.

Відповідно п.п.2.7 та 2.8 даного кредитного договору передбачено, порядок зменшення або збільшення розміру кредитної лінії, а саме у п.2.8 зазначено, що збільшення розміру кредитної лінії може бути проведено на підставі письмового звернення Позичальника до Банку про таке збільшення або акцепту Позичальника, шляхом введення Пін-коду або електронно-цифрового підпису, на пропозицію Банку змінити розмір кредитної лінії за цим Договором або шляхом укладання додаткової угоди. При цьому п.2.9 передбачено, що до суми, на яку збільшено ліміт кредитування, застосовуються всі умови Договору так як і до розміру кредитної лінії вказаної в п.1.3 Договору. Кредитна лінія відкривається на строк 24 місяці з 20 березня 2006 року по 19 березня 2008 року. У п.3.3. даного Договору зазначено, що термін користування лінією подовжується на наступні 24 місяці в разі відсутності письмового звернення жодної зі Сторін про припинення терміну дії цього Договору, таке подовження терміну користування кредитною лінією може проводитись кожні 2 роки з дати підписання цього Договору.

Згідно з випискою з особового рахунку, мало місце збільшення кредитного ліміту: 26.05.2011 року до 14000 грн., 14.12.2012 року до 17500 грн. і 16.08.2013 року банк збільшив ліміт кредитування до 21800 грн.

За змістом ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом п. 2.8 даного Кредитного договору передбачено, що збільшення розміру кредитної лінії може бути проведено на підставі письмового звернення Позичальника до Банку про таке збільшення або акцепту Позичальника, шляхом введення ПіН-коду або електронно-цифрового підпису, на пропозицію Банку змінити розмір кредитної лінії за цим Договором або шляхом укладення додаткової угоди.

Таким чином договором передбачено, що про збільшення розміру кредитної лінії позичальнику надається пропозиція.

Суд першої інстанції відмовляючи у позові виходив з того, що Позичальник ОСОБА_2 користувався кредитними коштами враховуючи збільшений ліміт з 2006 по 2014 рік, що свідчить про прийняття ним пропозиції Банку.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки суд не встановив, які саме дії Банку свідчать про те, що він належним чином повідомив позичальника про таке збільшення і яким чином позичальник отримав пропозиції Банку і погодився на пропозиції.

Так, колегія суддів перевіряючи доводи апелянта встановила, що позивач не був належним чином повідомлений про збільшення суми кредитного ліміту, оскільки у справі немає доказів про отримання позичальником листів від банку, про які зазначається банком у відповіді Кузнєцову від 24.03.2015 року.

Посилання відповідача, що позичальник міг бачити збільшення ліміту, коли користувався карткою, не може бути прийнято до уваги, оскільки є припущенням.

Таким чином, докази про обізнаність позивача, а тим більше про його згоду, в контексті п. 2.8 кредитного договору, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що збільшення Банком ліміту кредитування, згоди на яке позичальником надано не було є неправомірним, що є підставою для зобов'язання відповідача ПАТ «Райффайзен банк Аваль» здійснити перерахунок кредитних зобов'язань позивача, починаючи з 26.05.2011 року, у зв'язку з неправомірним збільшенням в цей період розміру кредитного ліміту.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не може вважатись законним і обґрунтованим у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог з урахуванням передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Крім того, на користь держави з відповідача підлягають стягненню і судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати відповідача Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен банк Аваль» здійснити перерахунок кредитних зобов'язань позивача ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту № 010/2326/38413 від 20.03.2006 року, починаючи з 26.05.2011 року у зв'язку з неправомірним збільшенням в цей період розміру кредитного ліміту.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Судові витрати у розмірі 365, 40 грн. стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» на користь держави.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживачів, визнання збільшення ліміту кредитування в односторонньому порядку недійсним, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення апеляційного суду Київської області від 26 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 20 березня 2006 року між ним та публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого розмір кредитної лінії за цим договором становить 10 тис. грн. З листа банку від 14 квітня 2014 року він дізнався, що відповідачем в односторонньому порядку, без його згоди, було збільшено ліміт кредитування, а саме: 26 травня 2011 року, 14 грудня 2012 року і 16 серпня 2013 року до 21 800 грн, про що відповідач не повідомляв його, а він при розрахунках карткою в магазинах не міг відслідкувати це збільшення. Тому такі зміни до кредитного договору щодо збільшення ліміту кредитування в односторонньому порядку вважав недійсними. Просив визнати збільшення ліміту кредитування в односторонньому порядку недійсним, а саме: визнати недійсними зміни до кредитного договору від 20 березня 2006 року щодо збільшення в односторонньому порядку розміру кредитного ліміту з 10 тис. грн до 14 тис. грн та в подальшому з 14 тис. грн до 17 500 грн та з 17 500 грн до 21 800 грн. Крім того, просив зобов'язати відповідача здійснити з 26 травня 2011 року коригування кредитних зобов'язань у бік їх зменшення у зв'язку з достроковим поверненням кредитних коштів шляхом збільшення суми періодичних платежів за договором відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 20 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області 26 травня 2015 року рішення міського суду скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов'язано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» здійснити перерахунок кредитних зобов'язань ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту від 20 березня 2006 року, починаючи з 26 травня 2011 року у зв'язку з неправомірним збільшенням у цей період розміру кредитного ліміту.

У касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення міського суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що ОСОБА_3 користувався кредитними коштами, враховуючи збільшений ліміт з 2006 по 2014 роки, що свідчить про прийняття ним пропозиції банку.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що банк належним чином не повідомляв позичальника про збільшення кредитного ліміту, а тому не можна вважати, що позичальник прийняв пропозицію банку про таке збільшення. Зокрема, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у справі відсутні відомості про направлення на адресу позичальника відповідної пропозиції про збільшення кредитного ліміту.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Судами установлено, що 20 березня 2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір, за умовами якого банк відкрив позичальнику картковий рахунок, а саме: відновлювальну кредитну лінію карткового рахунка у розмірі 10 тис. грн.

Відповідно до п. 2.7 кредитного договору зменшення розміру кредитної лінії може бути проведено кредитором без попереднього погодження з позичальником. Збільшення розміру кредитної лінії може бути проведено на підставі письмового звернення позичальника до банку про таке збільшення або акцепту позичальника, шляхом введення ПіН-коду або електронно-цифрового підпису, на пропозицію банку змінити розмір кредитної лінії за цим договором або шляхом укладення додаткової угоди (п. 2.8 кредитного договору).

Згідно із листом від 14 квітня 2014 року № Р1/В102/37-205, направленим банком на адресу позичальника, збільшення кредитного ліміту відбулося тричі з початку дії кредитного договору, а саме: 26 травня 2011 року з 10 тис. грн до 14 тис. грн; 14 грудня 2012 року з 14 тис. грн до 17 500 грн; 16 серпня 2013 року з 17 500 до 21 800 грн.

Виходячи із положень ст. 642 ЦК України, своїми діями позивач погодився із запропонованими змінами умов договору, що були здійснені відповідачем у порядку, встановленому договором, та у межах цивільного законодавства.

Так, воля особи виявляється в її діях (поведінці, мовчанні) та, враховуючи, що відповідно до чинного законодавства та звичаїв ділового обороту акцепт (прийняття пропозиції) вчиняється шляхом підписання особою запропонованих умов договору або шляхом відправлення листа, телеграми тощо з відповіддю про прийняття пропозиції, або шляхом вчинення конклюдентних дій чи мовчання, або шляхом вчинення особою, яка одержала оферту (пропозицію), дій на виконання оферти (а саме: сплата належної суми грошей в даному випадку).

Главою 53 ЦК України встановлений порядок укладення, зміни та розірвання договору. Так, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України). Моментом укладення договору є одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст. 640 ЦК України).

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність обізнаності і згоди позичальника про збільшений кредитний ліміт є помилковим.

Крім того, зі змісту п. 2.8 кредитного договору не убачається, що банк зобов'язаний саме письмово шляхом направлення відповідного листа повідомляти позичальника про таке збільшення.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 26 травня 2015 року скасувати, рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 березня 2015 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

С луспеником не согласен, думаю подать в ВСУ, но надо анологичные решение ВССУ в пользу заемщика, часом никто не встречал?

Войти

Николай Михайлович

Число публикаций

Регистрация

Последнее посещение

Days Won

Тип контента

Профили

Форумы

Календарь

Сообщения опубликованы Николай Михайлович

Приватбанку отказали в удовлетворении исковых требований на основании срока давности

Приватбанку отказали в удовлетворении исковых требований на основании срока давности

Отказ Приватбанку в взыскании процентов, неустойки по карточному кредиту

Отказ Приватбанку в взыскании процентов, неустойки по карточному кредиту

Очень нужна помощь, консультация по жилищно - комунальним вопросам

Очень нужна помощь, консультация по жилищно - комунальним вопросам

Очень нужна помощь, консультация по жилищно - комунальним вопросам

Очень нужна помощь, консультация по жилищно - комунальним вопросам

Диалоги о ленивых ежиках в тумане юридических услуг

Диалоги о ленивых ежиках в тумане юридических услуг

Диалоги о ленивых ежиках в тумане юридических услуг

Диалоги о ленивых ежиках в тумане юридических услуг

Диалоги о ленивых ежиках в тумане юридических услуг

Диалоги о ленивых ежиках в тумане юридических услуг

Диалоги о ленивых ежиках в тумане юридических услуг

Доверенность ПриватБанка... Ремикс...

Долги в привате

Доверенность ПриватБанка... Ремикс...

АВАЛЬ Банк и Луспеник

Главная

Активность