По искам "про визнання споживчих кредитних договорів недійсними" исковая давность НЕ ПРИМЕНЯЕТСЯ.
Згідно ст.2 Закону України «Про захист прав споживачів», законодавство про захист прав споживачів складається, зокрема, з Господарського кодексу України. Відповідно до п. 3 ст. 20 Господарського кодексу України: «Порядок захисту прав… споживачів визначається цим Кодексом…», тобто Господарським. Вищий арбітражний суд України, як управомочена особа надавати роз’яснення щодо однакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та норм Господарського кодексу України, надав Роз’яснення від 12 березня 1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними», у пункті 3.3 яких вказано, що: «Недiйснi угоди, як правило, не породжують для сторiн прав та обов’язкiв, тому до вимог про визнання недiйсними таких угод строки позовної давностi не застосовуються». Відповідно до п.6 ст.4 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України): «Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України». Зазначена правова позиція суду ґрунтується на нормах частини 1 статті 216 ЦК України, відповідно до якої «недійсний правочин не створює юридичних наслідків», тобто він не породжує будь-яких бажаних сторонами результатiв. Отже, недійсний - це такий правочин, який здійснився, але в силу наявних у нього недоліків не має правової сили. Це, так би мовити, „мертвонароджений” правочин, який породжує лише наслідки його недійсності, які настають лише у виглядi повернення сторiн у початковий стан.
Юридические лица и физические лица равны в своих правах, которые одинаково должны защищаться государством, а потому не может быть преимущества одних субъектов перед другими. Если для юр.лиц исковая давность не применяется, то и для физ.лиц должно быть так же.
Поделитесь, у кого есть, судебными решениями на эту тему.
