doroshal

Пользователи
  • Content Count

    598
  • Joined

  • Last visited

  • Days Won

    18

doroshal last won the day on March 30 2018

doroshal had the most liked content!

Community Reputation

360 Очень хороший

About doroshal

  • Rank
    Активный участник
  • Birthday 07/27/1969

Информация

  • Пол
    Мужчина
  • Город
    черновцы

Recent Profile Visitors

8,736 profile views
  1. Афера Века .Под этот дом Приват выдал своей компании кредит в размере 52 млн. грн. Это самый дорогой в мире дом ,так как приват оценил его в 100 млн.грн. Тут Естейт Селинг и Приват явно перестарались.
  2. Куда делось верховентство права ? Верховному суду пофиг : вот так мы считаем и все.
  3. При таком "подходе" Верховного Суда остался не решенным спор : а имеет ли права на часть имущества супруга ?
  4. Причем этот же суд еще недавно говорил иначе : что при разделе имущества права Кредитора не нарушаются. Что произошло ? Поменялось законодательство ? ст.23 Закону України «Про іпотеку» захищено права іпотеко держателя та визначено : У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. От же , Позивач при розподілі майна та визнанні за нею права власності на ½ майна ,яке знаходилось в іпотеці , виходячи з умов ст.23 Закону України «Про іпотеку» набула статус іпотекодавця . Відповідно права Банка ніяк не порушено. Навіть при розподілі майна між подружжям дане майно залишилось в іпотеці і ніяким чином не може бути відчужене. Банк може звернутись з позовом до Позивача як власника ½ будинковолодіння та Відповідача як власника ½ будинковолодіння . Верховний Суд України УХВАЛА 19 травня 2010 р. № 6-17630св09 м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Григор’євої Л.І., суддів: Балюка М.І., Барсукової В.М., Косенка В.Й., Луспеника Д.Д., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, зобов’язання перезаключити іпотечний договір і стягнення вартості 1/2 частини заставленого будинку за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 червня 2009 року, в с т а н о в и л а: У вересні 2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що знаходилась із ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі з жовтня 2006 року до травня 2007 року. За час шлюбу ними набуто рухоме й нерухоме майно, яке є спільним майном подружжя:тентовий навіс із металевим каркасом «УкрТент» вартістю 16 451 грн., набір для ванної кімнати – 2 300 грн. та жилий будинок АДРЕСА_1 вартістю 101 тис. грн., придбаний 29 листопада 2006 року за рахунок кредиту в розмірі 109 786 грн., наданого відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» на підставі кредитного договору. Кредит за час шлюбу частково погашено. Оскільки добровільно дійти згоди щодо поділу майна сторони не можуть, позивачка просила тентовий навіс із металевим каркасом «УкрТент» і набір для ванної кімнати залишити відповідачу, стягнувши на її користь 1/2 частину вартості цього майна, та виділити їй у натурі 1/2 частину жилого будинку. Відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом і просив суд визнати спільним сумісним майном гроші, сплачені банку на погашення кредиту, та відсотки в розмірі 12 619 грн. 70 коп. та визнати за ОСОБА_3 право на 1/2 частину вказаної суми. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 5 червня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Залишено у власності ОСОБА_4 тентовий навіс із металевим каркасом «УкрТент» вартістю 16 451 грн., набір для ванної кімнати – 2 300 грн. й стягнуто з нього на користь ОСОБА_3 1/2 частину вартості зазначеного майна – 9 355 грн. 50 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано спільним сумісним майном грошові кошти, сплачені банку в рахунок погашення кредиту за період з листопада 2006 року до травня 2007 року, у розмірі 12 619 грн. 70 коп. та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя – грошові кошти в розмірі 6 309 грн. 85 коп. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог і відмову в задоволенні зустрічного позову. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частково задовольняючи позов ОСОБА_3 про поділ тентового навісу та набору для ванної кімнати, суд першої інстанції виходив із того, що вказане майно було придбане подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю й кожному належить по 1/2 його частині. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 про поділ грошових коштів, виплачених за кредитом у розмірі 12 619 грн. 70 коп., суд посилався на те, що вказані кошти були сплачені подружжям за час шлюбу. Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про виділ їй у натурі 1/2 частини жилого будинку, суд виходив із того, що спірний будинок не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки він був придбаний не за кошти сторін, а за кредитні кошти, знаходиться в іпотеці та дозволу на відчуження майна банк не надавав. З таким висновком суду погодився й суд апеляційної інстанції. Проте погодитись із таким висновком судів попередніх інстанцій не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Судом установлено, що 29 листопада 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_4 наданий кредит у розмірі 109 786 грн. для придбання житла (термін повернення кредиту – 20 років). У той же день із ним та за нотаріальної згоди ОСОБА_5 укладено договір іпотеки цього будинку для забезпечення виконання кредитних зобов’язань. Таким чином, право власності на спірний будинок, який придбаний подружжям за час шлюбу в кредит, оформлений на ОСОБА_4, виникло 29 листопада 2006 року. У зв’язку із цим висновок суду про те, що будинок не є спільною сумісною власністю подружжя, є необгрунтованим і таким, що не відповідає вимогам закону. Положення договору іпотеки про те, що іпотекодавець ОСОБА_4 не має права розпоряджатися будинком без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку не можна поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним. Крім того, суди не врахували, що згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини. Також ст. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Також судами не застосовано положення ст. 65 СК України, згідно з якою договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов’язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов’язань за кредитом. Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Таким чином, у результаті придбання подружжям будинку в кредит боргові зобов’язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір. У порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суд як першої, так і апеляційної інстанції при перегляді рішення належним чином доводів позивача та відповідача не перевірили;не дали оцінки тому, що кредитний договір укладено в інтересах сім’ї для придбання житла та що ОСОБА_3 надавала нотаріальну згоду на передачу будинку в іпотеку й у заяві вказано про передачу в іпотеку будинку, який є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. За таких обставин рішення судів не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Л.І. Григор’єва Судді: М.І. Балюк В.М. Барсукова В.Й. Косенко Д.Д. Луспеник
  5. Верховный суд пришел к мысле ,что делить имущество ,которое находиться в ипотеке нельзя ,даже если СК Украины разрешает ,так как нарушаются ,по мнению суда права Кредитора .Теперь ВС ,стараясь угодить Банкирам ,сам того не зная ,создал нехорошую практику для супругов ,которые не смогут поделить имущество. Достаточно в браке одному из супругов взять кредит и передать (например другу) квартиру в ипотеку ,то другой супруг не может заявить про свои права на имущество. http://reyestr.court.gov.ua/Review/80950664
  6. Не знаю почему прятали . Решение я разместил давно уже. Но на протяжении всего рассмотрения дела на меня и А.Гумирова очень "давили" . Приватбанк и Альфа Банк потратили огромные ресурсы. Каждый Банк нанял по адвокатской фирме ,которые работали против нас. Относительно меня за заявление Приватбанка (сфабрикованным) было открыто криминальное провадження .Банк заявлял ,что я дал недостоверные данные суду ,что у меня не кредита в банке и т.д. Когда эта версия отпала ,то была другая о том ,что я суду дал поддельные документы . Но и эта версия отпала у них. Еще сильнее пресовали Гумирова . Банкиры цеплялись за все до последнего . При этом КМУ (их представитель) в судах даже не мог обосновать зачем нужна эта Постанова ,как она принималась. Ответ был простой до ужаса: А так ,говорит ,принесли Яценюку эту Потстанову ,он и подписал неглядя. В судах КМУ вообще не сопротивлялся . Писали для них все жалобы Банкиры . На удивление мы выиграли И слава богу ,есть еще думающие судьи .
  7. Не дуже згоден з Луспеником . Постанова справедлива ,але не зовсім правильна в частині відмови зустрічного позову. Луспеник послався на нормативні акти НБУ ,проте не звернув увагу ,що ТОВ "Кредитні ініціативи" не є банком та на нього не можуть бути розповсюджені нормативні акти НБУ . http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81234875
  8. это мое дело и александра гумирова. чтоб его выиграть мы прошли через ад. против меня банкиры сфабриковали даже криминальное дело. КМУ не сопротивлялся. В основном приватбанк. Когда мы подали позов первый раз в суд ,то суд вынес ухвалу ,которой остановил действие Постановления КМУ и обязал их опубликовать в газете "Урядовий кур,эр" Сейчас пытаюсь взыскать на свою корысть суебные издержкм с КМУ .
  9. Враховуючи заявлені позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що не є підставою для задоволення позовних вимог і положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки за спірним договором від 28 листопада 2012 року, укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», нерухоме майно не відчужувалось. Вимоги указаного Закону розповсюджуються на примусову реалізацію майна, а стягнення на предмет іпотеки було звернуто у позасудовому порядку у відповідності до умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору від 09 вересня 2008 року. ПЕЧАЛЬНО !!!