Bolt

Это то о чём я как раз всегда и говорю, никаких сверок задолженности нельзя проводить и тем более никаких актов сверок подписывать нельзя... Это однозначно трактуется как признание всего на свете... и долга, и правоотношений, и суммы долга, и прерывание всех сроков исковой давности...

ВС/КЦС: Не важливо хто сплачує судовий збір, головне вірне зазначення призначення платежу (ВС/КЦС № 752/4567/19 від 11.12.2019) Фабула судового акту: Нехватка часу у адвоката… Впевнений, що кожен із колег з цим стикався. Бігаєш з засідання у засідання, ввечері сідаєш писати процесуальні документи та попутно надаєш клієнтам консультації. Знайомо? З таким темпом очевидно, що часу на виконання технічної роботи (відправити/отримати кореспонденцію, сплатити судові збори, зробити копії та сформувати пакети документів) просто не вистачає. От і доводиться адвокатам доручати виконання таких функцій на інших людей, зокрема, своїх помічників. Чесно кажучи прочитавши судові рішення у справі, яка аналізується, я був неприємно здивований «глубине мысли» суддів апеляційного суду. Алеж суд касаційної інстанції все ж таки розставив крапки над «і». У даній справі адвокатом було подано апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Однак, апеляційний суд таку скаргу спочатку залишив без руху, з тих підстав, що додана квитанція про сплату судового збору не може бути прийнята як доказ сплати судового збору, оскільки вказаний у ній платник не є стороною у справі. Адвокат на виконання вказаної ухвали суду надав останньому свої пояснення у яких послався на те, що особа, яка сплатила судовий збір є його помічником, судовий збір сплачено на законних підставах, оскільки вся інформація про цю сплату зазначена у назві реквізиту «Призначення платежу» та надав суду витяг із Єдиного Реєстру Адвокатів України, у якому міститься інформація про особу, яка сплатила судовий збір як про його помічника. Проте такі пояснення суд не влаштували та у зв’язку із цим апеляційну скаргу адвокату було повернуто, що і стало підставою для звернення заявника до Касаційного цивільного суд. Переглядаючи ухвалу апеляційного суду КЦС скаргу адвоката задовольнив та у своїй постанові зазначив, що згідно пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Сукупність норм, визначених ч. 2 ст. 357, ч. 3 ст. 185 ЦПК України, вказує на те, що повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі. Проте, у даній справі до поданої апеляційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у необхідному розмірі. Окрім того, у назві реквізиту «Призначення платежу», зазначено, зокрема, номер справи, оскаржене рішення та особу, в інтересах якої подано скаргу. Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості прийняття квитанції як доказ сплати судового збору у зв`язку із зазначенням у ній платником іншої особи, а не учасника справи чи представника, а відтак і застосування наслідків невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, є обмеженням особи в доступі до суду, передбаченим статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аналізуйте судовий акт: ВС/КГС: Квитанція про сплату судового збору, яка не містить інформації про номер справи та дату прийняття судового акта, що оскаржується, не є належним доказом сплати судового збору (ВС/КГС, № 910/4557/18,13.02.20) Сплата судового збору онлайн на сторінці електронного кабінету клієнта банку відповідає вимогам закону, тому надана суду квитанція про сплату судового збору є підтвердженням його оплати (ВС/КЦС,справа № 522/21326/16-ц, 24.04.19) Ненадіслання учасникам справи копій доказів сплати судового збору не є підставою для повернення судом апеляційної скарги (ВС/КГС № 923/588/18 від 20.06.2018) Постанова Іменем України 11 грудня 2019 року м. Київ справа № 752/4567/19 провадження № 61-18608св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у складі судді Павицька Т. М., ВСТАНОВИВ: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У провадженні Радомишльського районного суду Житомирської області перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_2 на праві власності, а саме: - дачний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Наливайківська сільрада, Макарівський р-н, Київська обл. , площею 3,83 га, кадастровий номер 3222785200:04:013:0034. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Суд першої інстанції виходив із необґрунтованості заяви. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року визнано неподаною і повернуто заявникові. Апеляційний суд виходив із того, що оскільки вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху заявником не виконані, є підстави для застосування частини другої статті 357 ЦПК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суд помилково повернув подану ним апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , оскільки відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, основними вимогами до квитанції про сплату судового збору є саме призначення платежу. Відзив/заперечення на касаційну скаргу на надходили Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі № 752/4567/19 за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року, витребувано справу із суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів. Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскарженого судового рішення. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року. До поданої апеляційної скарги додано квитанцію про сплату 384,40 грн судового збору № 73-1106К від 20 серпня 2019 року. У назві реквізиту «Платник» у вказаній квитанції зазначено « ОСОБА_5 », у «Призначення платежу» - «Суд.зб. за апел.скарг. ОСОБА_1 , на ухвалу Радом-го р-н суду від 08.08.19 по справі 752/4567/19, Жит.апел.суд, від ОСОБА_1 ». Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишена без руху для сплати судового збору, роз`яснено заявникові, що додана квитанція судом не може бути прийнята як доказ сплати судового збору, оскільки вказаний у ній платник не є стороною у справі. На виконання вимог ухвали Житомирського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року ОСОБА_3 подав до суду заяву, у якій указав, що ОСОБА_5 є його помічником, судовий збір сплачено на законних підставах, оскільки вся інформація про цю сплату зазначена у назві реквізиту «Призначення платежу». Надав витяг із Єдиного Реєстру Адвокатів України, у якому міститься інформація про ОСОБА_5 як про його помічника. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2019 року визнано неподаною і повернуто заявнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Суд, окрім аргументів, викладених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, указав також, що доказів на підтвердження повноважень на ведення справи від імені ОСОБА_1 , який повинен нести судові витрати і бути платником судового збору, щодо ОСОБА_5 немає. Колегія суддів не погоджується із висновком апеляційного суду з таких підстав. Згідно пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Положення частини третьої статті 185 ЦПК України застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків. За змістом наведених норм закону, повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги. Апеляційний суд не прийняв як доказ сплати судового збору квитанцію, оскільки у назві реквізиту «Платник» указано особу, яка не є стороною у справі і яка не подає апеляційну скаргу. Однак до поданої апеляційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у необхідному розмірі. Окрім того, у назві реквізиту «Призначення платежу», зазначено, зокрема, номер справи, оскаржене рішення та особу, в інтересах якої подано скаргу. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції вважає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості прийняття квитанції як доказ сплати судового збору у зв`язку із зазначенням у ній платником іншої особи, а не учасника справи чи представника, а відтак і застосування наслідків невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, є обмеженням особи в доступі до суду, передбаченим статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Висновки за наслідками розгляду касаційної скарги У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді ссылка

ВС/КГС: Сам факт підписання акту звірки уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (ВС/КГС, справа № 916/1727/17,04.12.19) Фабула судового акта: Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ, позивач) звернулось з позовом до іншої юридичної особи про стягнення 360 219, 98 грн, з яких: 295 918, 92 грн - основний борг, 36 436, 08 грн - пеня, 5 191, 39 грн - 3% річних та 22 612, 34 грн - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки щодо оплати отриманого від позивача товару. Рішенням господарського суду позов був задоволений частково, - суд стягнув з відповідача на користь ТОВ основний борг в сумі 295 918, 92 грн, 3% річних в сумі 5 191, 39 грн, інфляційні в сумі 22 612, 34 грн, пеню в сумі 36 436, 08 грн. Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано, у позові відмовлено, що обумовило зверенненя позивача з касаційною скаргою, в який він зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано акт звірки взаєморозрахунків за певний період, відповідно до якого наявне сальдо у вигляді заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 385 676, 86 грн, а за даними відповідача складає 385 563, 54 грн. Тобто відповідач підтвердив наявність заборгованості. І хоча ВС/КГС не ухвалив рішення по суті справи, яку направив на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, його висновки заслуговують на увагу. Так касаційний суд зазначив, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак це відбувається, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Суд звернув увагу на те, що, як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність у акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Суд також нагадав, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем, але при цьому вказав, що сам факт підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. В постанові колегії суддів також згадується правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, згідно якого акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Аналізуйте судовий акт: Акти звірки взаєморозрахунків не підлягають оскарженню у судовому порядку оскільки є лише доказом наявності зобов’язань боржника (ВС/КГС № 910/9004/13 від 05.04.2018) Підписання відповідачем актів звірки взаємних рахунків свідчить про визнання ним свого боргу, та перериває перебіг строку позовної давності (ВС/КГС у справі № 910/1389/18 від 05 березня 2019 р.) ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2019 року м. Київ Справа № 916/1727/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О, розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційної скарги Науково-виробничого центру "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Поліщук Л.В., судді: Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) від 10.09.2019 у справі № 916/1727/17 за позовом Науково-виробничого центру "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" про стягнення 360 219, 98 грн, ВСТАНОВИВ : ІСТОРІЯ СПРАВИ 1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Науково-виробничий центр "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (далі - НВЦ "Сігма") звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" (далі - ТОВ "Горяц-Т") про стягнення 360 219, 98 грн, з яких: 295 918, 92 грн - основний борг, 36 436, 08 грн - пеня, 5 191, 39 грн - 3% річних та 22 612, 34 грн - інфляційні втрати (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №200/07 від 01.01.2008 щодо оплати отриманого від позивача товару. 2. Зміст рішень судів попередніх інстанцій 2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.07.2018 позов задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ "Горяц-Т" на користь НВЦ "Сігма" основний борг в сумі 295 918, 92 грн, 3% річних в сумі 5 191, 39 грн, інфляційні в сумі 22 612, 34 грн, пеню в сумі 36 436, 08 грн. 2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2018 скасовано, у позові відмовлено. 2.3. Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи: - Науково-виробничий центр "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" (покупець) 01.01.2008 уклали договір поставки з відстрочкою платежу №200/07, за умовами якого постачальник зобов`язався поставляти покупцю, а покупець приймати та оплачувати товар відповідно до умов цього договору; - згідно з п. 2.1. договору поставка товару проводиться за узгодженими сторонами цінами, вказаними в прейскуранті (специфікації). При цьому постачальник зобов`язується не збільшувати ціни, вказані в прейскуранті (специфікації) протягом 14 днів з моменту їх узгодження сторонами. Постачальник зобов`язується надати ціни в прейскуранті, які узгоджені покупцем та постачальником, на рівних умовах, як для покупця, так і для інших роздрібних компаній; - у п. 3.1 договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється на умовах DDP-склад покупця (в інтерпретації Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010) однією або декількома партіями відповідно до специфікацій або накладних, які складаються на кожну таку партію. По узгодженню сторін одержувачем товару за даним договором може бути третя особа; - за умовами пункту 3.4 договору постачальник зобов`язується поставити кожну окрему партію товару протягом трьох календарних днів з моменту отримання узгодженої заявки покупця, якщо в такій заявці не зазначена більш пізня дата поставки; - у пункті 4.1. договору визначено, що оплату кожної окремої партії товару (визначеної в накладній) за цим договором покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту її отримання/реалізації; - постачальник зобов`язаний не рідше одного разу в місяць надати покупцю акт звірки розрахунків; у випадку ненадання акта звірки розрахунків зі сторони постачальника протягом шести місяців, заборгованість сторін щодо виконання умов даного договору визначається на підставі даних покупця, при цьому перегляд даних покупця не допускається (пункт 4.6 договору); - відповідно до п. 5.2. договору кожна із сторін за кожен день прострочки виконання будь-яких своїх зобов`язань, що витікають з цього договору, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за весь час такого прострочення, а також, поверх цього, компенсує будь-які прямі та непрямі збитки, викликані таким простроченням. Для постачальника пеня обраховується від вартості партії товару, в період прострочки якої сталось порушення договору, а для покупця - від суми прострочення платежу; - цей договір укладений на невизначений строк та діє до його припинення (п. 8.1. договору); - договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками; - на виконання умов вказаного договору позивач здійснив поставку товару відповідачу; - за твердженням позивача, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість перед ТОВ "Сігма", яка станом на 22.09.2017 складає 295 918, 92 грн; -18.07.2017 позивач направив на адресу відповідача вимогу №14/07 від 14.07.2017 щодо сплати заборгованості за договором у розмірі 360 219, 98 грн (298 281, 15 грн - основний борг, 37 434, 12 грн - пеня, 4 205, 17 грн - три проценти річних та 20 299, 54 грн - інфляційні втрати), що підтверджується відповідним фіскальним чеком з описом вкладення, проте вказана вимога залишена без задоволення; -як вбачається з акта звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, за даними Науково-виробничого центру "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) станом на 31.01.2017 заборгованість на користь даного підприємства становить 385 676, 86 грн. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, однак персональні дані щодо представника відповідача даний акт не містить. 2.4. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості складеного позивачем, відповідачем в порушення приписів закону та договору поставки, договірні зобов`язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість з врахуванням часткових оплат в сумі 295 918, 92 грн, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 295 918, 92 грн. Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 5 191, 39 грн та інфляційних в сумі 22 612, 34 грн, суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв`язку з чим визнав їх такими, що підлягають задоволенню в повній мірі. З огляду на встановлений факт порушення грошового зобов`язання відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення (пені). При цьому наданий позивачем розрахунок пені на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв`язку з чим судом було самостійно розраховано пеню та визнано, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 39 255, 18 грн, але у зв`язку з тим, що позивачем пеню заявлено в меншому розмірі в сумі 36 436, 08 грн, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача пеню саме в сумі 36 436, 08 грн. 2.5. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, поклавши в основу свого рішення висновок експерта ОНДІСЕ Хоносової О.С. від 31.05.2019 №18-5010/5011, відмовив в задоволенні позовних вимог повністю. Так , судом апеляційної інстанції взято до уваги те, що відповідно до висновку експерта ОНДІСЕ Хоносової О.С. від 31.05.2019 №18-5010/5011, який надійшов до суду апеляційної інстанції 01.07.2019: по першому питанню: проведеними дослідженнями наданих первинних документів ТОВ "Горяц-Т" та НВЦ "Сігма", без співставлення з регістрами аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку товариств, розмір основного боргу відповідача перед позивачем у розрахунку заборгованості НВЦ "Сігма" станом на 22.09.2017 не підтверджується; по другому питанню: у результаті дослідження даних наявних первинних документів ТОВ "Горяц-Т" та НВЦ "Сігма" ("видаткових накладних", накладних "Повернення товару", платіжних доручень, банківських виписок), без співставлення з регістрами аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку товариств, сума основної заборгованості НВЦ "Сігма" перед ТОВ "Горяц-Т" за умовами договору поставки № 200/07 від 01.01.2008 за період з 26.09.2016 по 22.09.2017 складає 118 726, 90 грн, як різниця між поставленим та сплаченим товаром; по третьому питанню: визначити розмір пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих НВЦ "Сігма" відповідачеві за період з 16.09.2016 по 22.09.2017 за несвоєчасну сплату останнім товару, поставленого на виконання договору поставки № 200/07 від 01.01.2008 за відповідними видатковими накладними дослідженням не надається за можливе. У дослідницькій частині вказаного висновку експерта зазначено, що проведеними дослідженнями даних первинних документів ("видаткових накладних", накладних "Повернення товару") за період з 26.09.2016 по 22.09.2017 встановлено, що НВЦ "Сігма" виписані накладні на адресу ТОВ "Горяц-Т" на отримання товару на загальну суму 296 273, 10 грн (298 281, 15 - 2 008, 05), з урахуванням сум щодо повернення товару, а саме: - 298 281, 15 грн на отримання товару; - 2 008, 05 грн повернення товару, а не у розмірі 295 918, 92 грн, як зазначено у Розрахунку заборгованості НВЦ "Сігма" ТОВ. При дослідженні даних копій первинних документів ТОВ "Горяц-Т" та НВЦ "Сігма" (платіжні доручення та банківські виписки) встановлено, що ТОВ "Горяц-Т" у безготівковому порядку на адресу НВЦ "Сігма" за період з 26.09.2016 по 22.09.2017 (включно) із призначенням платежу "оплата за консерви, згідно договору № 200/07 від 01.01.2008, у т.ч. ПДВ" перераховано загальну суму 415 000, 00грн. У зв`язку з тим, що на дослідження не надані регістри бухгалтерського обліку ТОВ "Горяц-Т" та НВЦ "Сігма", зіставити дані первинних документів ("видаткових накладних", накладних "Повернення товару", платіжних доручень, банківських виписок) за період з 26.09.2016 по 22.09.2017 з даними аналітичного обліку товариств не надається за можливе. Проведеними дослідженнями наданих первинних документів (платіжних доручень, банківських виписок) ТОВ "Горяц-Т" та НВЦ "Сігма" встановлено, що за умовами договору № 200/07 від 01.01.2008 та при умові відображення таких господарських операцій у бухгалтерському обліку товариств, загальна сума сплати за період з 26.09.2016 по 22.09.2017 (включно) складає 415 000, 00 грн. При співставленні даних розрахунку заборгованості НВЦ "Сігма" з даними проведених досліджень встановлено, що у розрахунку заборгованості НВЦ "Сігма" ТОВ дані щодо сплати за товар та його повернення за період з 26.09.2016 по 22.09.2017 відсутні. Відповідно розрахунок заборгованості НВЦ "Сігма" проведеними дослідженнями даних первинних документів (платіжних доручень та банківських виписок) не підтверджується. Таким чином, проведеними дослідженнями наданих первинних документів ТОВ "Горяц-Т" та НВЦ "Сігма" ("видаткових накладних", накладних "Повернення товару", платіжних доручень, банківських виписок) у співставленні з даними розрахунку заборгованості НВЦ "Сігма" встановлено, що за період з 26.09.2016 по 22.09.2017 загальна сума поставленого товару НВЦ "Сігма" на адресу ТОВ "Горяц-Т", за даними "Видаткових накладних" з урахуванням накладних на "Повернення товару", складає 296 273, 10 грн, та загальна сума сплати ТОВ "Горяц-Т" у безготівковому порядку складає 415 000, 00 грн. Різниця між загальною сумою відпущеного НВЦ "Сігма" та оплаченого товару ТОВ "Горяц-Т" за період з 26.09.2016 по 22.09.2017 складає 118 726, 90 грн (296273,10-415000,00), тобто, наявна заборгованість НВЦ "Сігма" перед ТОВ "Горяц-Т". Зіставити встановлену суму різниці у розмірі 118 726, 90 грн з даними регістрів синтетичного бухгалтерського обліку ТОВ "Горяц-Т" та НВЦ "Сігма" за наданими документами не надається за можливе. Проведеними дослідженнями по першому та другому питаннях розмір основної заборгованості ТОВ "Горяц-Т" перед НВЦ "Сігма" ТОВ за умовами договору поставки № 200/07 від 01.01.2008, зазначений НВЦ "Сігма" у розрахунку заборгованості станом на 22.09.2017, дослідженням наданих первинних документів не підтверджується, тому визначити розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну сплату останнім товару, поставленого на виконання договору поставки № 200/07 від 01.01.2008, за період з 16.09.2016 по 22.09.2017 за даними видаткових накладних НВЦ "Сігма", виписаних на адресу ТОВ "Горяц-Т", які зазначені у поставленому питанні, дослідженням не надається за можливе. 3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи 3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, НВЦ "Сігма" подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2018. 3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги: -судом апеляційної інстанції не взято до уваги відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому було обґрунтовано розрахунок заборгованості щодо кожного платіжного доручення та кожної накладної на повернення товару, чим порушено норму частини 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України; -не відповідає дійсності висновок суду апеляційної інстанції про неврахування позивачем та судом першої інстанції накладних на повернення товару, оскільки всі такі повернення були завчасно враховані позивачем при здійсненні розрахунку. При цьому доводи позивача з наведених питань були відхилені судом апеляційної інстанції без відповідної мотивації; -судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи, оскільки не було жодної потреби у спеціальних знаннях для вирішення даного спору, а засоби доказування, наявні в матеріалах справи, були достатніми для повного та всебічного розгляду справи; -висновок експерта було зроблено без урахування сальдо розрахунків між сторонами, у той час як правовідносини між сторонами тривають з 2008 року, що свідчить про невідповідність фактичним обставинам справи результатів розрахунків, зроблених шляхом вирахування різниці між поставленим та сплаченим товаром; -судом апеляційної інстанції не було враховано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, відповідно до якого наявне сальдо у вигляді заборгованості ТОВ "Горяц-Т" перед НВЦ "Сігма" у розмірі 385 676, 86 грн, а за даними ТОВ "Горяц-Т" - у розмірі 385 563, 54 грн. Тобто відповідач підтвердив наявність заборгованості станом на 14.03.2017; -судом апеляційної інстанції було порушено норму частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачеві не було надано копії додаткових матеріалів, які були подані відповідачем на виконання ухвали суду від 22.12.2018. 3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Горяц-Т" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 залишити без змін. При цьому відповідач зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 не є зведеним бухгалтерським регістром і первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не може використовуватися як письмова форма визнання боргу та не є належним і допустимим доказом, що підтверджує заборгованість у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18. 4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд 4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 4.2. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Науково-виробничого центру "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" про стягнення заборгованості, що утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №200/07 від 01.01.2008 щодо оплати отриманого від позивача товару. В обґрунтування позовних вимог Науково-виробничий центр "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) посилається на те, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору поставки №200/07 від 01.01.2008, зокрема за період з 26.09.2016 по 06.02.2017 позивачем було поставлено відповідачу товар за 72 видатковими накладними, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Горяц-Т" за якими станом на момент подання позовної заяви (18.07.2017) складала 298 281, 15 грн. Згодом Науково-виробничим центром "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) було подано заяву про зменшення позовних вимог та визначено основну суму боргу в розмірі 295 918, 92 грн. 4.3. Відповідно до частини 2 статті 76 господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з частиною 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. 4.4. У частинах 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до норм статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що оплату кожної окремої партії товару (визначеної в накладній) за цим договором покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту її отримання/реалізації. Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до висновку експерта у даній справі, експертом були враховані накладні "Повернення товару". 4.5. Отже, виходячи з предмета та підстав позову, до предмета доказування у даній справі входять такі обставини: вартість поставленого позивачем товару на виконання договору поставки №200/07 від 01.01.2008; вартість повернутого товару; розмір сум, сплачених відповідачем за отриманий ним товар. 4.6. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. 4.7. До матеріалів справи Науково-виробничим центром "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) додано зокрема такі докази: копію договору поставки № 200/07 від 01.01.2008, копію виписки з поточного банківського рахунка позивача, копії видаткових накладних, копію акта звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, копію реєстра платіжних доручень від 21.05.2018. Відповідачем , в свою чергу, долучено до матеріалів справи: копії платіжних доручень (том ІІ, арк. справи 8-37), копії платіжних доручень та копії накладних про повернення товару (том ІІ, арк. справи 77-95). Окрім того, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 призначено у справі №916/1727/17 судову економічну експертизу. Судом апеляційної інстанції у постанові зазначено, що на виконання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Горяц-Т" надійшли такі документи: - банківські виписки щодо сплати Науково-виробничим центром "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) за товар за період з 16.09.2016 (включно) по 22.09.2017 (включно); - відомості про взаєморозрахунки з Науково-виробничим центром "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) за період з 16.09.2016 (включно) по 22.09.2017 (включно). Також 21.01.2019 до суду апеляційної інстанції від Науково-виробничого центру "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на виконання ухвали від 22.12.2018 надійшла заява про надання додаткових матеріалів у справі з відповідними поясненнями, до якої позивачем додано банківську виписку по рахунку НВЦ "Сігма" № НОМЕР_1 ПАТ "МТБ БАНК". Відповідно до частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування. Згідно з частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем, відповідачем в порушення приписів закону та договору поставки, договірні зобов`язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість з врахуванням часткових оплат в сумі 295 918,92 грн, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 295 918, 92 грн. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, в основу прийнятого рішення про відмову в задоволенні позову поклав висновок експерта ОНДІСЕ Хоносової О.С. від 31.05.2019 №18-5010/5011. Отже , ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не надали оцінки ні зібраним у справі доказам в цілому, ні кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, не мотивували відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 4.8. Зокрема судами попередніх інстанцій не було надано оцінки акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, про що зазначає у своїй касаційній скарзі позивач, а також не враховано заперечення щодо даного доказу відповідача (наведені у письмових запереченнях том ІІ, арк. справи 73-75). При цьому колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано встановлену ними обставину, що відповідно до пункту 4.6. договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний не рідше одного разу в місяць надати покупцю акт звірки розрахунків; у випадку ненадання акта звірки розрахунків зі сторони постачальника протягом шести місяців, заборгованість сторін щодо виконання умов даного договору визначається на підставі даних покупця, при цьому перегляд даних покупця не допускається. Також колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. З врахуванням викладеного, судам попередніх інстанцій належало надати оцінку відповідному акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 31.01.2017. 5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 5.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. 5.2. Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. 5.3. Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 5.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), зокрема надати оцінку акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, перевірити чи підтверджена відображена в акті інформація первинними документами та чи містить такий документ підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір. 6. Судові витрати 6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється. Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 325 Господарського процесуального кодексу України, Суд - П О С Т А Н О В И В: 1. Касаційну скаргу Науково-виробничого центру "Сігма" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) задовольнити частково. 2. Рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 916/1727/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. 3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню. Головуючий В. Студенець Судді О. Баранець О. Мамалуй ссылка

Ввели конечно... Об этом вообще мало кто знает и понимает, кроме нескольких юристов в стране... среди которых и Ваш покорный слуга...))

Я читал, но покажите где там такое написано...:

Так она уже это написала в той постанове которую банк не читает, а банку главное блокировать ради блокировки... Так что как видите, то что она это написала банку не явилось поводом не блокировать...

На ИНН у Вас есть три года, а вот на ИП есть только 10 дней... Конечно надо обжаловать открытие ИП... Но только это не желоба в данном случае, а иск...

Умозаключения по поводу териториальности... Это Вам кто сказал или сами...

Как она его разблокирует, если она его не блокировала...

Надо же... Да Вы правы... Немного ума набралась значит за два месяца работы... Она до этого такую чушь писала...

Если чутка, то зачем этот сыр-бор весь... Что-то не то Вы пишите...

А к чему Вы эту чепуху пишите... Она не на том основании открыла, да и не то это основание...

Такой постановы у Вас не было...

И не только им, а там прям признание по списку...))

Вот именно... Это суд ещё спас человека от таких глупостей... Это банкротство сейчас я вижу люди тулят там где надо и где это не надо... Люди даже не осознают, что это крайняя мера... Уж очень начинают увлекаться этим банкротством...