Bolt

Пользователи
  • Content Count

    29,942
  • Joined

  • Last visited

  • Days Won

    748

Everything posted by Bolt

  1. Так, а какая Вам тогда разница какой там минус, если уж минус всё равно...) Пусть минусуют хоть до миллиона...) Пусть развлекаются, лишь бы не плакали...) Им всё равно, лишь бы минусовать, им для этого основания ненужны...
  2. А какая на иска...? С исполнительной нельзя взыскать... Они сами отдать должны, напишите им заявление...
  3. Это же ПриватБанк, они новаторы во всём...)) Они считают, что только самоуправство законно для них... Всё как обычно, что хотят, то и делают... Законы они считают пережитком прошлого... В той статье нет конечно же такого основания, как собственно и во всём, что делают в этом банке и на что ссылаются при любых своих незаконных действиях, основываясь только на незнании украинской филологии...
  4. Подстраиваются под постанову ВС... Начинают заигрывать с судом... Это плохо...
  5. Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й пересвідчитись у отримані боржником цього документу (ВС/КЦС № 554/13475/15-ц від 31.07.2019) Фабула судового акту: Розповсюджена життєва ситуація – боржник, який не здогадується, що він комусь щось заборгував. При цьому він дізнається про такий факт лише після того, як з нього виконавцями (нема різниці державними або приватними) почалось примусове стягнення суми боргу з його доходу, зокрема заробітної плати або пенсії. Однак чи є такі дії виконавців вірними, чи не порушують вони закон? Однозначно порушують! У даному рішенні Касаційний цивільний суд прямо вказав на незаконність таких дій та зробив детальний аналіз норм закону, які органами на які покладено функції примусового виконання судових рішень, які у такому випадку порушуються. При цьому особливо хочу звернути увагу читача на те, що відповідні норми Законів "Про виконавче провадження" у старій та новій редакціях, які врегульовують згадані дії виконавців фактично є ідентичними, а тому висновки Касаційного цивільного суду можна застосовувати і до правовідносин, що виникли вже після прийняття Закону у новій редакції. Суть даної справи така. Банківська установа звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення. Скаргу вмотивовано тим, що боржник навіть і не зав, о він має такий статус, оскільки копії постанови про відкриття виконавчого провадження не отримував. Водночас державний виконавець не пересвідчився в отриманні постанови про відкриття виконавчого провадження банком, а банк не міг дотриматися встановленого державним виконавцем строку для добровільного виконання рішення суду, адже не знав про даний строк. Ухвалою районного суду, з якою погодився і апеляційний суд, у задоволені скарги відмовлено, оскільки, на думку суду, державний виконавець не зобов`язаний перевіряти отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Банку було відомо про постановлення рішення суду, яке перебуває на примусовому виконанні, проте банк його добровільно не виконав і після накладення штрафу державним виконавцем. На вказані рішення банком було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тими ж самими доводами, що й скаргу на дії державного виконавця, яку подано до суду першої інстанції. Касаційний цивільний суд із такими доводами погодився та у своїй постанові зазначив наступне. Положеннями статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» (статті 28 Закону у новій редакції)державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. В свою чергу за нормами ч.ч. 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Згідно з частиною першою статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» (ст. 75 Закону у новій редакції) у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу. Отже відповідно до змісту наведених норм, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржника. Боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду. Таким чином, державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк. Аналізуйте судовий акт: Постанова державного виконавця, яка оформлена із порушеннями, є НІКЧЕМНОЮ, а отже НЕ може бути оскаржена (ВС/КЦС № 235/4897/14-ц від 05.06.2019) За подання апеляційної скарги на ухвалу суду щодо оскарження дій держвиконавця судовий збір НЕ сплачується (№ 565/256/15-ц від 18.01.2018) Дозвіл на примусове проникнення до квартири боржника скасовано, а проти державного виконавця порушено справу за перевищення повноважень (Апеляційний суд м. Києва) Постанова Іменем України 31 липня 2019 року м. Київ справа № 554/13475/15-ц провадження № 61-25124св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., учасники справи: заявник - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», суб`єкт оскарження - Київський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, заінтересована особа - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року у складі судді Андрієнко Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2016 року у складі колегії суддів: Акопяна В. І., Лобова О. А., Абрамова П. С. ВСТАНОВИВ: Описова частина Короткий зміст вимог У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (назву змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк») звернулося зі скаргою на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (реорганізовано у Київський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області) щодо винесення постанови про накладення штрафу на Полтавське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» у межах виконавчого провадження № 50016336. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») просить визнати неправомірними дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Манухіна С. А. у частині винесення зазначеної постанови про накладення штрафу та скасувати постанову про накладення штрафу. Скарга мотивована тим, що 02 березня 2016 року на адресу банку надійшла постанова про накладення штрафу в зв`язку з невиконанням у наданий державним виконавцем строк рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 листопада 2015 року про зобов`язання ПАТ КБ «Приватбанк» повернути кошти у сумі 19 569,29 грн на користь ОСОБА_1 . Проте ПАТ КБ «Приватбанк» не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, а сама постанова про накладення штрафу не відповідає нормативно встановленим вимогам. Державний виконавець не пересвідчився в отриманні постанови про відкриття виконавчого провадження банком, а банк не міг дотриматися встановленого державним виконавцем строку для добровільного виконання рішення суду, адже не знав про даний строк. Короткий зміст судових рішень Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року відмовлено у задоволенні скарги ПАТ КБ «Приватбанк» на зазначені дії та постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець не зобов`язаний перевіряти отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Банку було відомо про постановлення рішення суду, яке перебуває на примусовому виконанні, проте банк його добровільно не виконав і після накладення штрафу державним виконавцем. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року відхилено, ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження та у постанові про накладення штрафу скороченої назви боржника - ПАТ КБ «Приватбанк», а не повної назви - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», не впливає суттєво на зміст і чинність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладення штрафу. У статутних документах боржника зазначено як повну, так і скорочену назву банку. У постанові державного виконавця зазначено порядок і строк її оскарження. Короткий зміст вимог касаційної скарги У червні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк», не погодившись з ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2016 року, подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначені ухвали та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Рух справи в суді касаційної інстанції 02 липня 2016 року ухвалою ВССУ відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2016 року. Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 23 травня 2018 року справу № 554/13475/15-ц і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду. 17 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, щоПАТ КБ «Приватбанк» не отримувало постанову про відкриття виконавчого провадження. Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження. Про відкриття виконавчого провадження банк дізнався з постанови про накладення штрафу, яка надійшла йому 02 березня 2016 року. Закон України «Про виконавче провадження» передбачає накладення штрафу у разі невиконання дій, зазначених у рішенні суду, у строк, визначений державним виконавцем, без поважних причин. Без отримання постанови про відкриття виконавчого провадження банк не міг знати про строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання рішення суду. Постанова про накладення штрафу є виконавчим документом, щодо оформлення якого передбачені вимоги, яким оскаржувана постанова не відповідає. Зазначеним доводам суди попередньої інстанції не дали належної оцінки, деякі аргументи заявника не були досліджені судами. Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків про часткове задоволення касаційної скарги. Фактичні обставини, встановлені судами ОСОБА_1 звернувся до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції для виконання рішення про зобов`язання ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Полтавського ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 кошти у сумі 19 569,29 грн, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у даній банківській установі. 02 лютого 2016 року заява стягувача і виконавчий документ були зареєстровані та переданідержавному виконавцю. У той же день державний виконавець Манухін С. А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 50016336. У постанові боржнику запропоновано виконати рішення суду у добровільному порядку у строк до 09 лютого 2016 року. Оскільки банк рішення суду самостійно не виконав, постановою державного виконавця від 24 лютого 2016 року на боржника накладено штраф у сумі 1 020,00 грн. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження»у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон України «Про виконавче провадження») рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Згідно із частиною першою статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Відповідно до частин першої і другої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Згідно з частиною першою статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу у розмірі від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Відповідно до змісту наведених норм, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує накладення штрафу на боржника. Боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду. Таким чином, державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що закон надає право державному виконавцю накладати штраф у разі невиконання у добровільному порядку рішення суду у строк, визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження, якщо боржник не отримував копію даної постанови. З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів отримання заявником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а скарга заявника підлягає задоволенню. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частин першої і другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2016 року постановлені з порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги заявника. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки Верховний Суд скасовує оскаржувані судові рішення та ухвалює нове рішення, а заявником сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 378,00 грн, а також судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1 378,00 грн, то він підлягає стягненню з Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області. Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким скаргу на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції щодо винесення постанови про накладення штрафу на Полтавське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» у межах виконавчого провадження № 50016336 задовольнити. Визнати неправомірними дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Манухіна Сергія Андрійовича щодо винесення постанови про накладення штрафу на Полтавське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» у межах виконавчого провадження № 50016336. Скасувати постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Манухіна Сергія Андрійовича про накладення штрафу на Полтавське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» у межах виконавчого провадження № 50016336. Стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2 756,00 грн. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення,є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді ссылка
  6. ВС/КЦС: Використання при вчиненні правочинів факсиміле підпису і відтиску печатки за допомогою засобів копіювання за умови письмової згоди сторін є правомірним (ВС/КЦС, №753/23701/15,18.09.19) Фабула судового акта: Рішенням районного суду позов клієнта ПАТ «КБ «ПриватБанк» (Банк, відповідач) було задоволено, - стягнуто з Банку на користь позивача на виконання договору від 27 грудня 2012 року 62 321,92 дол. США, з яких 50 000 дол. США - сума вкладу за договором, 12 321,92 дол. США - відсотки, нараховані на суму вкладу. Оскільки рішенням апеляційного суду в задоволенні позову було відмовлено, позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. З огляду на те, що надаючи оцінку поданому позивачем як оригіналу депозитного договору, апеляційний суд вказав, що цей документ не містить обов`язкових реквізитів (відсутній мокрий відтиск печатки банку та підпис працівника банку), позивач зазначав, що відповідно до пункту 9 договору банківського вкладу при укладенні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відбитків печатки банку технічними друкованими пристроями. Отже, вказаний договір є оригіналом та відповідає всім вимогам чинного законодавства. Крім того, представник банку у судовому засіданні не заперечував сам факт укладення цього договору, про що свідчить і сам зміст апеляційної скарги. До суду апеляційної інстанції позивачем подавались відповідні чеки, зі змісту яких вбачається, що банк нараховував відсотки за депозитом. Що стосується позиції Банку, то на його думку, подані позивачем документи (договір та квитанція про внесення ним коштів у сумі 50 000 дол. США на свій вкладний рахунок в банку) не є належними та допустимими доказами у справі в розумінні статей 58, 59 ЦПК України. Адже, «ні договір, ні квитанція від 02 грудня 2012 року не містять відтиск печатки (штампу) банку, який прийняв від позивача грошові кошти, а тому не може бути підтвердженням внесення коштів на рахунок банку». Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду встав на бік позивача і рішення апеляційного суду скасував, залишився в силі рішення суду першої інстанції. Варто звернути увагу на наступні висновки ВС/КЦС. Частинами 1-3 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Пунктом 9 договору банківського вкладу передбачено, що при укладенні договору банк використовує факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відтиску печатки банку технічними друкованими засобами. Такі умови передбачені також Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк». Отже, така форма укладення зазначеного договору в силу презумпції, передбаченої ст. 204 ЦК України, є правомірною. Оцінюючи інші доводи відповідача, ВС/КЦС зазначив, шо відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, банк зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.Квитанція або інший документ має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис штамп «вечірній» чи «післяопераційний» час - а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. У матеріалах справи міститься копія квитанції від 27 грудня 2012 року, яка містить всі необхідні реквізити, передбачені Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, зокрема дата здійснення касової операції, підпис працівника банку та печатка (штамп) працівника банку (а.с. 9). Отже, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-96цс14, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 06 липня 2016 року у справі № 6-127цс16. Аналізуйте судовий акт: Припинення діяльності філії банку на території АРК не є підставою для неповернення вкладникам належних ним депозитів, розміщених на підставі договорів, укладених з банком, як юридичною особою (справа № 320/9196/14-ц, 27.09.17) Банк зобов’язаний виплачувати проценти на суму вкладу і після смерті вкладника , до моменту фактичного повернення коштів спадкоємцям (ВССУ у справі № 6-18899св14) Договір вкладу має своїм наслідком передачу готівкових грошей вкладника у власність банку, і спричинення шкоди вкладнику працівником банку, не звільняє банк від відповідальності (Києво-Святошинський райсуд, справа № 369/10789/14-ц, 16.03.17) Грошові кошти на депозитний рахунок можуть бути внесені як безпосередньо вкладником, так і іншою особою для вкладника (справа № К/800/51146/15, 25.05.17) Постанова Іменем України 18 вересня 2019 року м. Київ справа № 753/23701/15 провадження № 61-33427св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., ВСТАНОВИВ: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог та рішень судів У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про стягнення банківського строкового вкладу за договором депозиту. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 27 грудня 2012 року між ним та ПАТ «КБ «ПриватБанк» в особі відділення банку у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим був укладений договір (вклад «Стандарт, 24 міс.»), за умовами якого вкладник передає, а банк отримує грошові кошти у сумі 50 000 дол. США строком на 24 місяці, до 27 грудня 2014 року включно. Процентна ставка за вкладом становить 10 % річних. Мінімальний строк вкладу становить 6 місяців. На виконання умов договору 27 грудня 2012 року ним внесено на депозит банку грошові кошти у сумі 50 000 дол. США. 14 грудня 2015 року позивач звернувся до банку з письмовою вимогою про повернення вкладу та відсотків за ним, однак вказані кошти так і не отримав. Позивач просив стягнути з банку на його користь суму вкладу у розмірі 50 000 дол. США та відсотки у розмірі 12 321,92 дол. США, а всього 62 321,92 дол. США. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь позивача на виконання договору від 27 грудня 2012 року 62 321,92 дол. США, з яких 50 000 дол. США - сума вкладу за договором, 12 321,92 дол. США - відсотки, нараховані на суму вкладу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач як вкладник банківського строкового вкладу (депозиту) звернувся до відповідача з вимогою повернути вклад після спливу строку, встановленого договором, тому в порядку статті 1058 ЦК України вказана сума депозитного вкладу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі, так як на вимогу позивача банк добровільно вказані кошти не повернув. З урахуванням положень статті 1060 ЦК України одночасно з поверненням банківського вкладу позивачу з відповідача підлягають стягненню і нараховані відсотки за депозитним вкладом. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що під час розгляду справи сторонами не було надано, а судом не встановлено, що на рахунках позивача обліковуються грошові кошти відповідно до договору банківського вкладу та нараховані і невиплачені відсотки, а також не підтверджено розмір вкладу, а отже, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошових сум за договором, у зв`язку із недоведеністю обставин зазначених у позові. При цьому, переглядаючи та надаючи оцінку поданому позивачем як оригіналу вищевказаному депозитному договору, апеляційний суд вважав, що він не містить обов`язкових реквізитів, а саме відсутній мокрий відтиск печатки банку та підпис працівника банку, що викликає сумніви у тому, що цей документ є оригіналом договору. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд не врахував той факт, що відповідно до пункту 9 договору банківського вкладу сторони передбачили, що при укладенні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відбитків печатки банку технічними друкованими пристроями. Отже, вказаний договір є оригіналом та відповідає всім вимогам чинного законодавства. Крім того, представник банку у судовому засіданні не заперечував сам факт укладення цього договору, про що свідчить і сам зміст апеляційної скарги. До суду апеляційної інстанції позивачем подавались відповідні чеки, зі змісту яких вбачається, що банк нараховував відсотки за депозитом. У грудні 2017 року ПАТ КБ «Приват Банк» на адресу суду надіслано заперечення на касаційну скаргу, в яких банк просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін. Вважає, що подані позивачем документи (договір та квитанція про внесення ним коштів у сумі 50 000 дол. США на свій вкладний рахунок в банку) не є належними та допустимими доказами у справі в розумінні статей 58, 59 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій (далі - ЦПК України 2004 року та ЦПК України відповідно). Ні договір, ні квитанція від 02 грудня 2012 року не містять відтиск печатки (штампу) банку, який прийняв від позивача грошові кошти, а тому не може бути підтвердженням внесення коштів на рахунок банку. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 5 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Судами встановлено, що 27 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ «КБ «ПриватБанк», укладений договір (вклад «Стандарт, 24 міс.»), за умовами якого вкладник передає, а банк отримує грошові кошти у сумі 50 000 дол. США строком на 24 місяці, до 27 грудня 2014 року включно. Відсоткова ставка за вкладом становить 10 % річних. Мінімальний строк вкладу становить 6 місяців. На виконання умов договору 27 грудня 2012 року позивачем внесено на депозит грошові кошти в сумі 50 000 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням №2386287042 від 27 грудня 2012 року (а.с. 9). Відповідно до пункту 2 вказаного договору нарахування відсотків на суму вкладу починається з дня, наступного за днем надходження грошей в банк, і здійснюється за кожен календарний день. За день, коли вклад повертається, відсотки не нараховуються. Пунктом 3 договору визначено, що виплата суми нарахованих відсотків проводиться банком у строки, визначені періодами нарахування відсотків. 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до банку із письмовою вимогою про повернення вкладу та відсотків за вищевказаним договором, однак вказані кошти не отримав. Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншим нормативно-правовим актам у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Згідно зі статтею 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Згідно із пунктом 5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя» зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя - філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до пункту 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У пункті 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцією (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис штамп «вечірній» чи «післяопераційний» час - а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-96цс14, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 06 липня 2016 року у справі № 6-127цс16. Відповідно до частини другої статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Разом з тим згідно з частиною четвертою статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад (депозит), застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка також підлягає розірванню за заявою клієнта у будь-який час. Однак, всупереч вимогам вказаних норм матеріального права, взятих на себе зобов`язань за договором банківського вкладу банк не виконав, грошові кошти позивачу не повернув, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність неповернення банківського вкладу позивачу.Між сторонами дотримано письмову форму договору банківського вкладу. Суд дійшов обґрунтованого висновку про дотримання сторонами письмової форми договору та наявність між сторонами цивільних відносин, що виникли унаслідок укладення договорів банківського вкладу. У матеріалах справи міститься копія квитанції від 27 грудня 2012 року, яка містить всі необхідні реквізити, передбачені Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, зокрема дата здійснення касової операції, підпис працівника банку та печатка (штамп) працівника банку (а.с. 9). Вказана квитанція оглядалась і перевірялась судами першої та апеляційної інстанцій, їй надана належна оцінка. Отже, вказана квитанція є належним доказом на підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок. Разом з тим апеляційний суд указаних обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем укладення депозитного договору у передбаченій законодавством формі. Апеляційний суд, оглядаючи оригінал вказаного договору, наданий позивачем у судовому засіданні для огляду, вважав, що він не містить обов`язкових реквізитів, а саме відсутній мокрий відтиск печатки банку та підпис працівника банку. Такі обставини викликали сумніви у суду. З такими висновками апеляційного суду не можна погодитись з огляду на таке. Частинами першою-третьою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. При цьому пунктом 9 договору банківського вкладу передбачено, що договір оформлюється у двох примірниках, один з яких видається клієнту, інший - зберігається в банку. При укладенні договору банк використовує факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відтиску печатки банку технічними друкованими засобами. Такі умови передбачені також Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк». Отже, така форма укладення зазначеного договору в силу презумпції, передбаченої статтею 204 ЦК України, є правомірною. Таким чином, суд апеляційної інстанції вказані вимоги закону не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає. Натомість суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. При цьому суд першої інстанції, встановивши всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне рішення. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За змістом частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 7 308 грн (1218х5)х120/100). Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року скасувати, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 листопада 2016 рокуза лишити в силі. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» у дохід держави судовий збір у розмірі 7 308 (сім тисяч триста вісім) гривень. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко ссылка
  7. Тяжело, что то придумать, когда все судебные инстанции проиграны и ничего не заявлялось на суде...
  8. Почему не должен...? Он ведь подписал договор поручительства...? Подписал ипотечный договор...? Почему не должен...
  9. Что Вы имеете ввиду под словом исправить... Уже поздно исправлять, когда проиграны три инстанции... Исправлять надо было тогда в 2015 году или затянуть дело до этого времени, как минимум...
  10. Просто в Вашем случае это физически оказался один человек, но в двух различных статусах, не имеющих между собой ничего общего...
  11. Получается... Я ведь вчера думал у Вас было 5 лет...)) Но всё равно надо было по графику платежей смотреть и по расчёту задолженности и для поручителя костить всё, что за пределами 6 месяцев...