Bolt

Пользователи
  • Content Count

    30,372
  • Joined

  • Last visited

  • Days Won

    764

Everything posted by Bolt

  1. Я ничего не утрирую, есть и такие случаи... Может какому-то студенту практики хочется... Ну вот видите и сами знаете...
  2. Так в чём тогда проблема...? Почему проблема тогда в трёх днях каких-то виртуальных...
  3. Ну ценника вообще-то это нет... Всё зависит от того сколько придётся юристу над этим работать... Может кто за бутылку пива согласится сделать, а кто-то и за 1000 долларов не захочет... Это всё вопрос индивидуальный...
  4. Там даже нотариуса уже за это к уголовке привлекли... http://reyestr.court.gov.ua/Review/38583806 Категорія справи № 676/4997/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження. Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2014. Оприлюднено: 12.05.2014. Номер судового провадження: не визначено Копія УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ _____________________________________________________________________ Справа № 676/4997/13-ц Провадження № 22-ц/792/350/14 ОКРЕМА УХВАЛА 11 квітня 2014 року м. Хмельницький Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області в складі: головуючого - судді Фанди В.П. суддів: Спірідонової Т.В., Купельського А.В. при секретарі: Чебан О.М., Гриньовій А.М. за участі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_3 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 05 грудня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гермес" до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа Перша Кам'янець-Подільська державна нотаріальна контора про визнання правочину недійсним. Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, колегія суддів в с т а н о в и л а: Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Хмельницької області від 11 квітня 2014 року залишено без змін рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 05 грудня 2013 року про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки. При розгляді справи встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 придбаний 31.10.1988 року у період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та у відповідності з діючою на час виникнення правовідносин ст. 22 КпШС УРСР належить їм на праві спільної сумісної власності. Постановою слідчого прокуратури Хмельницької області від 28.01.2011 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1, яка обвинувачувалася слідством за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України. Реєстрація заборони відчудження такого нерухомого майна щодо ОСОБА_1 01.02.2011 року внесена до відповідного Єдиного реєстру заборон. Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку від 30.11.2011 року 0,0725 га. земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель належить подружжю ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності (а.с.73, п.2 договору дарування). 03.05.2012 року вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду ОСОБА_1 засуджено до позбавлення волі, з конфіскацією всього належного їй майна, крім житла. Цим вироком в рахунок погашення заподіяних матеріальних збитків ТОВ «Гермес» на суму 1 866 733,95 грн. звернуто стягнення, в тому числі, на 1/2 частину належного засудженій спірного житлового будинку на земельній ділянці площею 600 м. кв.. В період судового розгляду кримінальної справи, але до ухвалення вироку, 13.04.2012 року було укладено договори дарування ОСОБА_2 житлового будинку та земельної ділянки синові ОСОБА_5. Дані правочини посвідчував державний нотаріус Барановський С.Ф. Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори, який у п.8 договору дарування житлового будинку зазначив про проведення ним перевірки відсутності заборон відчудження. Відповідно до ст.2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року реєстрація 01.02.2011 року в Єдиному реєстрі заборони на відчудження майна ОСОБА_1 перешкоджала державному нотаріусу проводити державну реєстрацію договорів дарування спірних житлового будинку та земельної ділянки. На думку колегії суддів на виявленні порушення слід реагувати постановленням окремої ухвали. Керуючись ст. 320 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а: Довести викладене до відома прокурора Хмельницької області про виявлене порушення вимог закону державним нотаріусом Барановським С.Ф. Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори при вчиненні державної реєстрації договорів дарування ОСОБА_2 житлового будинку та земельної ділянки своєму синові ОСОБА_5. Головуючий: підпис Судді: підписи З оригіналом згідно : суддя апеляційного суду В.П. Фанда
  5. Уже апелляция подтвердила... http://reyestr.court.gov.ua/Review/38583748 Категорія справи № 676/4997/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження. Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2014. Оприлюднено: 12.05.2014. Номер судового провадження: не визначено Копія УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ _____________________________________________________________________ Справа № 676/4997/13-ц Провадження № 22-ц/792/350/14 УХВАЛА 11 квітня 2014 року м. Хмельницький Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області в складі : головуючого - судді Фанди В.П., суддів : Спірідонової Т.В., Купельського А.В., при секретарі : Чебан О.М., Гриньовій А.М. за участі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_3 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 05 грудня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гермес" до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа - Перша Кам'янець-Подільська державна нотаріальна контора про визнання правочину недійсним. Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів встановила Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказував, що в ході розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_1 слідчим прокуратури 28.01.11 року було накладено арешт на все її рухоме та не рухоме майно про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру заборон на нерухоме майно. Однак, відповідач ОСОБА_2, на підставі письмової згоди ОСОБА_1, 13.04.12 року подарував житловий будинок та земельну ділянку синові ОСОБА_5. Просить визнати недійсними дані договори, як такі, які вчиненні з порушенням вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України. Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 05 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними договори дарування житлового будинку з надвірними будівлями та 0,0725 га. земельної ділянки по АДРЕСА_1. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись з даним рішенням суду апеляційні скарги подали ОСОБА_2 та ОСОБА_1. В кожній апеляційній скарзі апелянти вважають рішення суду незаконним, просять його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального права. Вказують, що суд безпідставно дійшов висновку щодо належності їм спірного майна на праві спільної сумісної власності, оскільки будинок був придбаний за подаровані ОСОБА_2 кошти. Суд не взяв до уваги, що ТОВ «Гермес» не є стороною правочину, тому невправі звертатися до суду з таким позовом. На час вчинення правочину сторони не допустили будь-яких порушень законодавства, так як не знали про наявність обмежень щодо майна. На розгляд справи у апеляційному суді апелянти підтримали вимоги скарги, просять їх задовольнити. ________________________________________________________________________ Головуючий у першій інстанції - Швець О.Д. Доповідач - Фанда В.П. Категорія № 19 Представник товариства заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вважає її безпідставною. Перша Кам'янець-Подільська державна нотаріальна контора на перегляд справи не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Кожна із апеляційних скарг не підлягає задоволенню з таких підстав. У відповідності з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 придбаний 31.10.1988 року у період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та у відповідності з діючою на час виникнення правовідносин ст. 22 КпШС УРСР належить їм на праві спільної сумісної власності. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом від 23.02.2012 року про право спільної сумісної власності подружжя, посилання на яке має місце у п.2 договору дарування цього ж будинку від 13.04.2012 року (а.с.10). При вчиненні даного правочину ОСОБА_1, як співвласник, давала письмову згоду на відчудження як самого будинку так і земельної ділянки на якій будинок розташований (а.с.73). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано врахував постанову слідчого прокуратури Хмельницької області від 28.01.2011 року, якою, в тому числі, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1, яка обвинувачувалася слідством за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України (а.с.91-93). Реєстрація заборони відчудження такого нерухомого майна щодо ОСОБА_1 01.02.2011 року внесена до відповідного Єдиного реєстру заборон (а.с.93). Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку від 30.11.2011 року 0,0725 га. земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель належить подружжю ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності (а.с.73, п.2 договору дарування). Відповідно до ст.2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, наявність такої заборони, перешкоджала співвласникам розпоряджатися, в тому числі дарувати, спірними житловим будинком та земельною ділянкою. 03.05.2012 року вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду ОСОБА_1 засуджено до позбавлення волі, з конфіскацією всього належного їй майна, крім житла. Цим вироком в рахунок погашення заподіяних матеріальних збитків ТОВ «Гермес» на суму 1 866 733,95 грн. звернуто стягнення, в тому числі, на 1/2 частину належного засудженій спірного житлового будинку на земельній ділянці площею 600 м. кв.. Колегія суддів враховує, що порушення кримінальної справи мало місце саме у зв'язку із спричиненням майнової шкоди товариству «Гермес», саме для забезпечення виконання цивільного позову товариства накладався арешт на все майно підсудної ОСОБА_1, на відшкодування таких збитків вироком суду звернуто стягнення, в тому числі і на спірне майно, тому безпідставним є посилання апелянтів на безпідставність звернення до суду з даним позовом ТОВ «Гермес». З врахуванням цього відповідає вимогам закону висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання недійсними договорів дарування 13.04.2012року ОСОБА_2 житлового будинку та земельної ділянки синові ОСОБА_5. Дані правочини посвідчував державний нотаріус Барановський С.Ф. Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори, який у п.8 договору дарування житлового будинку зазначив про проведення ним перевірки відсутності заборон відчудження. Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідно до ст.2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року реєстрація 01.02.2011 року в Єдиному реєстрі заборони на відчудження майна ОСОБА_1 перешкоджала співвласникам як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 укладати договори дарування спірних житлового будинку та земельної ділянки. З врахуванням цього не заслуговує на увагу посилання апелянтів на відсутність у ст.203 ЦК України правових підстав для задоволення позовних вимог. Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів щодо припинення права спільної сумісної власності на спірне майно, тому суд першої інстанції у відповідності до вимог законодавства визнав повністю договори дарування недійсними. Покази свідків не є правовими підставами на підставі яких суд у даній справі може піддавати сумніву та не брати до уваги визначений у свідоцтві про право власності на нерухоме майно статус цього майна (часткова власність, приватна чи спільна сумісна власність). З цієї причини судом не беруться до уваги покази допитаних при апеляційному перегляді свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9. Місцевий суд дав обґрунтовану оцінку наданими апелянтоми доказам, дійшов правильного висновку стосовно того, що спірне майно є спільним майном подружжя, рішення суду про доведеність позовних вимог відповідає матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги, на які посилаються апелянти, не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Керуючись ст.ст. 307, 312, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_3 відхилити. Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 05 грудня 2013 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуючий: підпис Судді : підписи З оригіналом згідно : суддя апеляційного суду В.П. Фанда
  6. А, чего ж не посмотрели, если интересно... Вот на этом основании: http://reyestr.court.gov.ua/Review/36234938 Категорія справи № 676/4997/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів. Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2013. Оприлюднено: 23.01.2014. Номер судового провадження: не визначено Справа № 676/4997/13-ц Номер провадження 2/676/1916/13 Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2013 року Камянець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Швець О.Д. з участю секретаря Роговської О.О. представника позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Камянці-Подільський цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6»янець-Подільська державна нотаріальна контора про визнання правочину недійсним,- ВСТАНОВИВ: ТзОВ «Гермес» звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6»янець-Подільська державна нотаріальна контора про визнання правочину недійсним. В обґрунтування вимог вказує, що вироком ОСОБА_6»янець-Подільського міськрайонного суду від 03.05.2012 року ОСОБА_5 засуджена за ст.. 191 КК України, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Гермес» 1 866 733,95 грн заподіяних збитків. З метою забезпечення виконання цивільного позову по кримінальній справі за постановою слідчого прокуратури від 28.01.2011 року та постановою суду від 20.03.2012 року накладений арешт на все майно ОСОБА_5 Під час примусового виконання рішення суду про стягнення збитків з відповідача ОСОБА_5 ТОВ «Гермес» стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 відчужив під час заборони майно, а саме житловий будинок з відповідними надвірними будівлями до нього за номером 12 по вул..Водоп»янова в м.Кам»янці-Подільському та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0725 кв м, що розташована по вул..Водоп»янова, 12 в м.Кам»янці-Подільському, яке належала на праві спільної сумісної власності подружжя йому та ОСОБА_5Г, чим порушили його права позивача, оскільки за рахунок її частці в зазначеному майні мали б бути задоволені їх вимоги по відшкодуванню збитків. Просить визнати недійсним договір дарування житлового будинку з відповідними надвірними будівлями біля нього та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0725 кв м, що розташовані за адресою вул..Водоп»янова, 12 в м.Кам»янці-Подільському. В суді представник позивача позов підтримав, просить задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти його задоволення, оскільки спірний будинок був його власністю, а дружина надала згоду на його відчуження. Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти його задоволення з тих підстав, що ТОВ «Гермес» не є належним позивачем, оскільки не був стороною по договору, який ним оспорюється. ОСОБА_2 правомірно подарував своє майно сину, оскільки юридично був його власником. Зауваження представника позивача на порушення нотаріусом Порядку вчинення нотаріальних дій не може бути підставою визнання правочину недійсним, тому просить в задоволенні позову відмовити. Відповідач ОСОБА_5, в судове засідання не з»явилась, будучи допитаною в порядку окремого доручення заперечила проти задоволення позову, зазначила, що будинок по вул. Водоп»янова, 12 в м. Кам»янець-Подільському та земельна ділянка біля нього є власністю ОСОБА_2, оскільки були придбані за кошти, позичені його родичами, а тому міг вільно розпорядитися своїм майном. Державний нотаріус ОСОБА_6»янець-Подільської державної нотаріальної контори в судове засідання не з»явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності. Будучи опитаним на попередньому судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, пояснив, що перед посвідченням договорів дарування майна від імені ОСОБА_2 на ім.»я ОСОБА_4 перевірив заборону на відчуження майна. Оскільки майно належало подружжю ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, тому від ОСОБА_5 взяв в письмовому вигляді згоду на відчуження майна. В такому випадку необхідності перевіряти згоду на заборону на відчуження майна ОСОБА_5 встановлювати не потрібно. Вважає, що діяв у відповідності до Інструкції про вчинення нотаріальних дій. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності 3 особи на підставі наявних у справі доказів. Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи в повному обсязі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення. Судом встановлено, що вироком ОСОБА_6»янець-Подільського міськрайонного суду від 03.05.2012 року ОСОБА_5 засуджена за вчинення злочину за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ч.3 ст.362, ч.1 ст.209 КК України. Під час ухвалення вироку судом був вирішений цивільний позов ТОВ «Гермес», з ОСОБА_5 стягнуто на користь ТОВ «Гермес» 1 866 733 грн. 95 коп. заподіяних збитків. Звернуто стягнення на майно ОСОБА_5, що передано на зберігання ОСОБА_2, в рахунок погашення заподіяних матеріальних збитків та відшкодування заявленого цивільного позову ТОВ «Гермес». ОСОБА_7 слідчого відділу прокуратури Хмельницької області від 28.01.2011 року ОСОБА_8 накладено арешт на садовий будинок за адресою: Хмельницька область, ОСОБА_7»янець-Подільський район с. Врублівці, кооператив «Кабельщик» та земельна ділянка площею 0,0492 га., за вищевказаною адресою, накладено арешт на вказане нерухоме майно а також на вклади, цінності та інше рухоме і нерухоме майно ОСОБА_5, в порядку забезпечення цивільного позову у кримінальній справі. ОСОБА_7»янець-Подільського міськрайонного суду від 20.03.2012 року накладений арешт на майно ОСОБА_5 в тому числі на належну їй частину житлового будинковолодіння у м.Кам»янці-Подільському по вул..Водоп»янова, 12, що розташовано на земельній ділянці площею 600 кв м. Згідно витягу про державну реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об»єктів нерухомого та рухомого майна 01.02.2011 року за реєстровим № 10774773 зареєстровано заборону на відчуження всього рухомого і нерухомого майна, що належить ОСОБА_5Г, згідно постанови слідчого прокуратури Хмельницької області. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяження заборона розпоряджатися та /або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів. Згідно ст. 19 цього Закону, державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) постанов органу досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно. Згідно договорів дарування від 13.04.2012 року за реєстровим номером 1-738 та 1-739, посвідчені державним нотаріусом ОСОБА_6»янець-Подільської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4, житловий будинок з відповідними надвірними будівлями до нього за № 12 по вул. Водоп»янова в м. Кам»янець-Подільський та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 6810400000:05:001:0192, площею 0,0725 кв. м., що розташована по вул. Водоп»янова, 12 в м. Кам»янець-Подільському. Укладення договорів дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та перехід до іншої особи права власності на це майно унеможливлює звернення стягнення на нього при виконанні рішення, чим порушені права позивача. Із змісту п. 2 договорів дарування, що оспорюються, вбачається, що спірний житловий будинок та земельна ділянка біля нього належали ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя. Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 01 серпня 1987 року. Спірний житловий будинок був придбаний ОСОБА_2 31 жовтня 1988 року, державний акт на право приватної власності на землю виданий 30 листопада 2011 року. Зі змісту ст.ст.57,60,69,70 СК України вбачається, що законодавець встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі, а тому суд не приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_5 про те, що спірний будинок та земельна ділянка належать особисто ОСОБА_2 Жодних доказів придбання спірного майна за кошти інших осіб відповідачі суду не надали . Відповідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частиною 5 ст. 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Відповідно до положень ст. 14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідачам ОСОБА_10 ішевській Л.Г. було відомо щодо заборони на відчуження її майна, оскільки вона була ознайомлена з матеріалми кримінальної справи в порядку ст.. 218 КПК України. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були допитані судом в якості свідків, були присутні на кожному судовому засіданні в міськрайонному суді, тому суд вважає, що їм було відомо про накладення арешту на майно ОСОБА_5Г.ю За таких обставин суд вважає, що спірні договори дарування були укладені з метою унеможливлення звернення стягнення на це майно за рішенням суду. Крім того на підтвердження умислу відповідачів вказує той факт, що спірні договори дарування укладені ще до ухвалення вироку у кримінальній справі. Суд вважає, що встановлена ухвалою суду заборона на розпорядження майном ОСОБА_5 і не була зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правового значення не має, не є перешкодою для того, щоб вважати, що укладені між відповідачами договори дарування є такими, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права. Відповідно до п. 4.1, 4.2 Глави 1 Розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, правочини щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, підписуються всіма співвласниками цього майна або уповноваженими ними особами. При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена. Якщо в заяві про згоду на відчуження спільного майна зазначено прізвище, ім.»я, по батькові фізичної особи, нотаріус при посвідченні відповідного договору зобов»язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заві». Відповідно п.2.1 Глави 2 Розділу П зазначеного Порядку при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна. Державний нотаріус ОСОБА_9 не отримав такий витяг щодо майна ОСОБА_5 Як вбачається із змісту договорів дарування посилання на відомості щодо перевірки заборони відчуження у цьому договорі відсутні. Відповідно роз'яснень, викладених у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об»єктів права, передбачених нормами про публічний порядок, не є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України і повинні визнаватися недійсними з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України. Беручи до уваги усвідомлення відповідачами проведення відчуження ним майна, на яке судовим рішенням накладено арешт, а також враховуючи, що частка ОСОБА_5 в спільному майні не була виділена суд вважає, що договори дарування майна від 13.04.2012 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 слід визнати недійсними. У відповідності до ст..88 ЦПК України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 114,70 грн.. Керуючись ст.ст.88, 213, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст.ч.1-3, 5, 6 ст. 203, ст..215 ЦК України,- ВИРІШИВ : Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» задовольнити. Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з відповідними надвірними будівлями до нього за номером 12, що знаходиться по вул..Водоп»янова в м.Кам»янці-Подільському, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений 13 квітня 2012 року державним нотаріусом ОСОБА_6»янець-Подільської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-738. Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6810400000:05:001:0192, площею 0,0725 кв м, що розташована за адресою вул..Водоп»янова, 12 в м.Кам»янці-Подільському , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений 13 квітня 2012 року державним нотаріусом ОСОБА_6»янець-Подільської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-739. Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ТОВ «Гермес» по 38,23 грн з кожного у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через ОСОБА_6»янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а якщо особи не були присутні під час проголошення рішення, то протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного судуШвець О.Д
  7. И чем интересно... Тяжело Вам с таким подходом... А 30 дней значит ни о чём...? Вообще никак не могут помочь 30 дней...))
  8. ВС/КЦС: Суд вправі звернути стягнення і на майно, яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником (ВС/КЦС, № 676/1314/19,10.02.20) Фабула судового акта: Державний виконавець звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. На обґрунтування своїх вимог вона зазначала, що на примусовому виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження щодо звернення стягнення на майно боржника, в тому числі - на частину домоволодіння. Згідно з інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, син боржника набув право власності на вказане домоволодіння на підставі договору дарування, разом із тим, за позовом стягувача цей договір рішенням суду визнано недійсним. Однак реєстрація права власності боржника на спірне домоволодіння не відновлена в установленому законом порядку, а останній не виконує судове рішення добровільно. Отже, державний виконавець просила суд, звернути стягнення на вказану частину домоволодіння, яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником, а за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності сина боржника. Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін апеляційним судом, подання державного виконавця задоволено, з чим погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду. Висновок суду ґрунтується на фактичних обставинах справи та наступних нормах чинного законодавства. За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 50 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. Згідно з ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що боржник є власником частини домоволодіння, разом із тим це право боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення. Аналізуйте судовий акт: При порушенні черговості при зверненні стягнення на майно САМЕ боржнику слід довести, що у державного виконавця була інформація про інше майно (Апеляційний суд Житомирської області від 8 лютого 2017р. у справі №296/610/16-ц) Позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається виходячи з розміру грошових вимог позивача (ВП ВС, № 907/9/17, 26.02.19) Про фіктивність договору дарування свідчить передбачення позичальником негативних наслідків у випадку стягнення з нього боргу шляхом звернення на це майно (Апеляційний суд Рівненської області, справа № 569/2178/16-ц, 27.04.17) Заборонено звернення стягнення за виконавчими документами на майно, необхідне для професійних занять боржника, членів його сім’ї, якщо воно є єдиним джерелом їх доходу (№ 369/10434/18, 10.05.19) Постанова Іменем України 10 лютого 2020 року м. Київ справа № 676/1314/19 провадження № 61-16321св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П., учасники справи: заявник - Старший державний виконавець Кам`янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Волкова Оксана Володимирівна, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес», боржник - ОСОБА_1 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року у складі судді Семенюк В. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О., ВСТАНОВИВ: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У лютому 2019 року старший державний виконавець Кам`янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Волкова О. В. (далі - старший державний виконавець Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкова О. В.) звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що на примусовому виконанні у Кам`янець-Подільському МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області перебуває виконавче провадження № 36466075 з примусового виконання виконавчого листа Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2012 року № 1-348/11 щодо звернення стягнення на майно ОСОБА_1 , в тому числі - на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Гермес» (далі - ТОВ «Гермес») матеріальних збитків. Згідно з інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 (син боржника) набув право власності на вказане домоволодіння на підставі договору дарування від 13 квітня 2012 року, разом із тим, за позовом ТОВ «Гермес» цей договір рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2013 року визнано недійсним. Реєстрація права власності ОСОБА_1 на спірне домоволодіння не відновлена в установленому законом порядку, а остання не виконує судове рішення добровільно. За таких обставин старший державний виконавець Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкова О. В. просила суд, звернути стягнення на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником ОСОБА_1 , а за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності ОСОБА_2 , для виконання ОСОБА_1 зобов`язань за виконавчим листом Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 червня 2012 року №1-348/11. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року подання старшого державного виконавця Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкової О. В. задоволено. Звернуто стягнення на Ѕ частину будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке не зареєстровано у встановленому законом порядку за боржником ОСОБА_1 та згідно Державного реєстру прав на нерухоме майно значиться зареєстрованим за ОСОБА_2 , для виконання ОСОБА_1 зобов`язань за виконавчим листом у справі № 1-348/11, виданого Кам`янець-Подільським міськрайонним судом 21 червня 2012 року. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , разом із тим це право боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення. Не погодившись з такою ухвалою,ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У вересні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просила суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні подання державного виконавця. Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи. Доводи інших учасників справи У жовтні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду засобами поштового зв`язку від старшого державного виконавеця Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкової О. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи. 09 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи № 676/1314/19 надійшли до Верховного Суду. 11 жовтня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2012 року задоволено цивільний позов ТОВ «Гермес». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гермес» 1 866 733,95 грн заподіяних збитків. В рахунок погашення матеріальних збитків та відшкодування заявленого цивільного позову ТОВ «Гермес», звернуто стягнення на майно ОСОБА_1 , у тому числі на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 600 кв.м. На підставі виконавчого листа від 21 червня 2012 року № 1-348/11, виданого Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області за цим вироком, державний виконавець Іккес Н. О. постановою від 11 лютого 2013 року відкрила виконавче провадження № 36466075. Житловий будинок з відповідними надвірними будівлями по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя. За договором дарування від 13 квітня 2012 року, посвідченого Першою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_5 за згодою дружини ОСОБА_1 подарував указаний житловий будинок своєму синові ОСОБА_2 . Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 11 квітня 2014 року, цей договір дарування визнано недійсним. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірне домоволодіння не скасовано, а державна реєстрація права власності ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на нерухоме майно не відновлена. Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною першою статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Згідно частини третьої, четвертої статті 50 Закону у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Задовольняючи подання старшого державного виконавця Кам`янець-Подільського МВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Волкової О. В. суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , разом із тим це право боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення. Посилання боржника на те, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюються у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна є безпідставними, оскільки державний виконавець в ході проведення виконавчих дій має звернути стягнення на усе майно, що зазначене у виконавчому документі, і порядок звернення стягнення у даному випадку значення немає. Доводи касаційної скарги щодо неможливості звернення стягнення на частку у праві спільної сумісної власності є у цьому разі необґрунтованими, оскільки розмір частини домоволодіння, на яке звернуто стягнення, вже визначено судовим рішенням, яке набрало законної сили - вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2012 року. Крім того, засади рівності часток подружжя у спільній сумісній власності передбачені приписами статті 70 Сімейного кодексу України. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Коротенко А. Ю. Зайцев В. П. Курило ссылка
  9. ВС/КЦС: У справах про визнання шлюбу недійсним належним відповідачем є один з «фіктивного» подружжя, а не орган РАЦС (ВС/КЦС № 404/759/19 від 30.01.2020) Фабула судового акту: До яких вже схем не вдаються люди або отримати майно, яке за законом їм не належить… Тут і підробки підписів, хабарі секретарям сільрад, оформлення фіктивних шлюбів. У даній справі племінник померлого звернувся із позовом до органу РАЦС про визнання визнати недійсним шлюб, укладений між його дядьком та іншою собою і анулювати актовий запис про реєстрацію шлюбу. На обґрунтуванні позову на мою думку зупинятись особливої потреби нема, а тому відразу хочу перейти до підстав перегляду цієї справи у касаційному порядку. Судом першої інстанції такі позовні вимоги було задоволено, проте із таким рішенням не погодився апеляційний суд, який рішення місцевого суду скасував та у задоволенні позову відмовив, оскільки суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі, оскільки визнання недійсним шлюбу внаслідок порушення процедури його укладення змінює правовий статус фізичної особи у даному випадку «фіктивної» дружини померлого, яка повинна бути залучена до участі в такій справі в якості відповідача, а не третьої особи. Касаційний цивільний суд з таким висновком апеляційного суду погодився та у своїй постанові зазначив, що відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. При цьому положеннями ч. 2 ст. 51 ЦПК України визначено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. В свою чергу визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Проте, встановлення належності відповідачів є обов’язком суду. Суд при встановленні, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Отже доводи касаційної скарги про те, що у даній справі оспорюється правомірність дій саме РАЦС при прийнятті заяви на укладення шлюбу від померлого, а тому позов пред`явлено до належного відповідача, є необґрунтованими, оскільки визнання недійсним шлюбу внаслідок порушення процедури його укладення змінює правовий статус іншого із подружжя, у даному випадку «фіктивної» дружини, яка повинна брати участь у такій справі в якості відповідача, а не третьої особи. Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Суд не може примушувати подружжя проживати разом, цікавитися їх приватним життям, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків, а надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду (ВС/КЦС,№ 761/33261/16-ц,26.11.18) ВС/КЦС: Укладати шлюбний договір через представника НЕЗАКОННО (ВС/КЦС № 757/10715/17-ц від 25.09.2019) Самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання квартири не дає підстав для визнання шлюбу недійсним (ВС/КЦС,справа №750/6471/15-ц, 29.08.18) Постанова Іменем України 30 січня 2020 року м. Київ справа № 404/759/19 провадження № 61-20920св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Фортечний районний у місті Кропивницькому відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,- ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Письменного О. А., Чельник О. І., від 31 жовтня 2019 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фортечного районного у місті Кропивницькому відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , в якому після уточнень просив визнати недійсним шлюб, укладений 29 квітня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і анулювати актовий запис про реєстрацію шлюбу. В обґрунтування позову зазначав, що Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області 29 квітня 2011 року було здійснено державну реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за № 160. Вважає, що вказаний шлюб укладено з порушенням норм сімейного законодавства України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та не дотримано Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 зареєстрованим Міністерством юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940. На думку позивача, шлюб було укладено та зареєстровано відділом РАЦС без вільної на те згоди чоловіка ( ОСОБА_3 ), а тому такий шлюб є недійсним і актовий запис про його реєстрацію підлягає анулюванню. Вказував, що його дядько ОСОБА_3 був інвалідом І групи загального захворювання і проживав в м. Кіровоград ( після перейменування АДРЕСА_2 . В кінці грудня 2008 року ОСОБА_3 перебував у третій міській лікарні на стаціонарному лікуванні з діагнозом - ДЕ II ст., декомпенсація, гіпертонічна хвороба, ГПМК від 16 лютого 2008 року в басейні ЯМС у відновлюючий період, виражений парез правої руки, плегія кисті, помірний парез правої ноги, стан після епідприпадку. Переніс ГПМК зі слабкістю в правих кінцівках і порушенням мови і в третій міській лікарні лікувався в період з 2008 року по 2009 рік. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Вважає, що в порушення чинного законодавства та Правил реєстрації шлюбу, працівниками відділу РАЦС було прийнято заяву про реєстрацію шлюбу, яку ОСОБА_3 не писав та не подавав, натомість замість нього заяву про реєстрацію шлюбу подала інша особа. Факт написання заяви про реєстрацію шлюбу іншою особою, а не ОСОБА_3 , підтверджується висновком експерта № 2356, складеного 19 квітня 2016 року про проведення почеркознавчої експертизи під час розгляду справи № 22-ц/781/2950/2015 за ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 15 грудня 15 року та наданими поясненнями працівника РАЦС. Чинним законодавством передбачено порядок подання заяви про реєстрацію шлюбу, а саме те, що особа має власноруч подати таку заяву, а в разі неможливості з будь-яких об`єктивних причин від імені такої особи може подати заяву інша особа наділена відповідними повноваженнями засвідченими нотаріально. Вважає, що у його дядька була відсутня згода на укладання шлюбу, оскільки він особисто не подавав та не підписував заяви про реєстрацію шлюбу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда, у складі судді Панфілової А. В., від 09 липня 2019 року позов задоволено, визнано недійсним шлюб, укладений 29 квітня 2011 року між громадянами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в Книзі реєстрації шлюбів Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції в Кіровоградській області зроблено актовий запис за № 160 та скасовано актовий запис про його реєстрацію. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено з порушенням норм закону, які потягли за собою порушення цивільних прав особи на вільний вибір партнера для укладення шлюбу, а після смерті особи вплинули на права та законні інтереси ОСОБА_1 , який є племінником померлого ОСОБА_3 . Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Кропивницького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Фортечного районного у місті Кропивницькому відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області - задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 липня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі, оскільки визнання недійсним шлюбу внаслідок порушення процедури його укладення змінює правовий статус фізичної особи у даному випадку ОСОБА_2 , яка повинна бути залучена до участі в такій справі в якості відповідача, а не третьої особи. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У листопаді 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цивільної справи № 404/759/19 із місцевого суду. У січні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову. Вважав, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що у даній справі потребує дослідження правомірність дій саме Фортечного районного у м. Кропивницькому відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській областіпри прийнятті заяви на укладення шлюбу від ОСОБА_3 , а тому позов було пред`явлено до належного відповідача. Апеляційний суд не врахував, що будь-яких позовних вимог до ОСОБА_2 у даній справі позивач не заявляв. При цьому, третя особа також не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору. Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу У грудні 2019 року Фортечний районний у м. Кропивницькому відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. При цьому, відповідач просив врахувати, що підпис на заяві про реєстрацію шлюбу зроблений особисто ОСОБА_3 , що підтверджено висновком експерта, на який посилається відповідач у своєму позові. Крім того, за висновком судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 під час реєстрації шлюбу усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними. Також вважав, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. У грудні 2019 року відзив на касаційну скаргу подано ОСОБА_2 , однак даний відзив не може бути взято до уваги касаційним судом, оскільки в порушення вимог статей 395 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) до відзиву ОСОБА_2 не додані докази надсилання його копій іншим учасникам справи. Фактичні обставини справи, встановлені судами Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувшись із позовом до Фортечного районного у місті Кропивницькому відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області просив визнати недійсним шлюб, укладений 29 квітня 2011 року між громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і анулювати актовий запис № 160, який зроблено в Книзі реєстрації шлюбів Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції в Кіровоградській області. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, у даній справі позивач вказав ОСОБА_2 . В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що його дядько ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_2 без вільної на те згоди, оскільки в момент реєстрації шлюбу був інвалідом І групи загального захворювання, внаслідок чого не усвідомлював сповна значення своїх дій та не міг керувати ними, а також ОСОБА_3 не писав та не подавав заяву про укладення шлюбу з ОСОБА_2 , а дана заява підписана і подана іншою особою. Посилався на неправомірну поведінку працівників відділу РАЦС, яка суперечить як чинному законодавству України так і Європейській Конвенції про захист прав та основоположних свобод та Протоколів до неї які є частиною національного законодавства України. ОСОБА_1 раніше звертався із аналогічним позовом до Кіровського районного суду м. Кіровограда (справа 404/1620/14-ц) з того самого предмету та з тих самих підстав, де відповідачем була зазначена ОСОБА_2 . Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 листопада 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2016 року позивачу було відмовлено у задоволенні позову про визнання шлюбу недійсним. Під час розгляду справи № 404/1620/14-ц судами встановлено, що права ОСОБА_1 у зв`язку із укладенням шлюбу між його дядьком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не були порушені, а ОСОБА_3 розуміючи значення своїх дій і керуючи ними особисто, підписавши заяву про державну реєстрацію шлюбу висловив свою волю на укладення шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер та після його смерті спадкоємцями є його дружина ОСОБА_2 та племінник ОСОБА_1 . Майном, що підлягає спадкуванню є квартира в м. Кропивницький. ОСОБА_1 оспорює дійсність укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шлюбу, який зареєстровано 29 квітня 2011 року Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану МУЮ в Кіровоградській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 160 і посилаючись на висновок судово - психіатричної експертизи № 41 від 31 січня 2014 року, який було зроблено на підставі ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2013 року в рамках розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним та стверджує, що укладений шлюб є недійсним, оскільки ОСОБА_3 виявляв ознаки хронічного психічного захворювання в формі деменції (недоумства) в наслідок ішемічного інсульту (16 лютого 2008 року), тому за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними. Крім того, бланк заяви про реєстрацію шлюбу заповнював не ОСОБА_3 , а інша особа. Позиція Верховного Суду Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом статей 42, 48 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи в цивільному процесі є, зокрема, сторони, треті особи. Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Частиною другою статті 51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такий висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у цивільній справі № 523/9076/16-ц. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 , вказавши відповідачем у даній справі Фортечний районний у місті Кропивницькому відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, просив визнати недійсним шлюб, що укладений 29 квітня 2011 року між громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та анулювати актовий запис № 160 , який зроблено в Книзі реєстрації шлюбів Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції в Кіровоградській області. При цьому, питання про залучення відповідачем ОСОБА_2 , якою було укладено шлюб з ОСОБА_3 , позивач не ставив. Встановивши, що ОСОБА_2 не залучено до участі у справі як відповідача та те, що суд апеляційної інстанції на стадії перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку позбавлений такої можливості, апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, правильно встановив характер спірних правовідносин та визначив норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин. Доводи касаційної скарги про те, що у даній справі оспорюється правомірність дій саме Фортечного районного у м. Кропивницькому відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській областіпри прийнятті заяви на укладення шлюбу від ОСОБА_3 , а тому позов пред`явлено до належного відповідача, є необґрунтованими, оскільки визнання недійсним шлюбу внаслідок порушення процедури його укладення змінює правовий статус іншого із подружжя, у даному випадку ОСОБА_2 , яка повинна брати участь у такій справі в якості відповідача, а не третьої особи. Обставини, на які посилається ОСОБА_1 в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини, неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді ссылка
  10. Если 6 февраля это и есть тот день когда Вы получили постанову, то у Вас последний день подачи кассации 9 марта включительно...
  11. А, что там принимать... Готовьте скаргу... Какие у Вас ещё варианты могут быть, если не согласны с постановой апелляции...
  12. И Вы так спокойно об этом молчите до сих пор... Это самое главное обстоятельство для Вас сейчас...!!! Когда это произошло...?? Кому интересен её паспорт...
  13. ВС/ВП: Надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається (ВС/ВП № 817/66/16) Фабула судового акту: Велика Палата нарешті висловилась щодо законності представництва адвокатами інтересів своїх клієнтів лише на підставі довіреностей без укладення договорів на надання правової допомоги. Мабуть усі практикуючі адвокати стикались в судових процесах з представниками сторін-адвокатами, які представляють інтереси на підставі лише довіреностей. Особливо поширеною така практика є у представників банківських установ. Але ж чи є така практика законною? Велика Палата вважає, що ОДНОЗНАЧНО незаконна. У даній справі адвокат оcкаржила рішення КДКА регіону про притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Суть позовних вимог зводилась до того, що під вчинення нею дій, які КДКА визнала дисциплінарним проступком вона діяла не в статусі адвоката, а як представник юридичної особи на підставі довіреності. Після розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій справу було переглянуто Великою Палатою. Аналізуючи справу ВП ВС у своїй постанові зазначила, що нормами статті 26 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Одночасно згідно ч. 2 ст. 27 вказаного закону Закону вичерпними випадками вчинення договору про надання правової допомоги усно є: надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. Виходячи із наведеного надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, окрім випадків, укладення договору в усній формі. Отже укладення договору про надання правової допомоги є професійним обов`язком адвоката, передбаченим законом. Аналізуйте судовий акт: ВС/КГС: АДВОКАТИ! ACHTUNG! В ордері конкретний суд можна не зазначати (ВС/КГС № 910/1669/19 від 14.11.2019) ВП/ВС: Взяття на облік платником ЄСВ адвоката, який провадить незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядком №1162 не передбачено. (№ 520/3939/19 ) Чинна та належно оформлена довіреність з необхідним обсягом повноважень є достатнім підтвердженням повноважень адвоката як представника сторони (ВС/КГС № 904/4098/18 від 27.03.2019) П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2019 року м. Київ Справа № 817/66/16 Провадження №11-185апп19 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Золотнікова О. С., суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області (далі - КДКА Рівненської області, КДКА відповідно) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року (суддя Гломб Ю. О.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року (судді Бучик А. Ю., Майор Г. І., Шевчук С. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до КДКА Рівненської області, третя особа - Колективне підприємство «Управління механізації будівництва» (далі - КП «Управління механізації будівництва»), про визнання протиправними й скасування рішень та ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 1. У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КДКА Рівненської області, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 14 березня 2016 року просила визнати протиправними та скасувати рішення дисциплінарної палати КДКА Рівненської області від 24 грудня 2015 року № І-Д/30-2 та від 21 січня 2016 року № І-Д/31-6 повністю з моменту їх прийняття. 2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що КДКА Рівненської області порушила дисциплінарну справу стосовно позивачки та притягнула її як адвоката до дисциплінарної відповідальності за скаргою, яка не містила відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, оскільки всі дії, які відповідач у оскаржуваних рішеннях вважав дисциплінарним проступком, вчинялися позивачкою не в статусі адвоката, а як представником юридичної особи, який діяв на підставі довіреності, а тому рішення про порушення дисциплінарної справи та про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження прийнято КДКА Рівненської області з порушенням чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 3. Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 04 листопада 2016 року позов задовольнив частково: визнав протиправним і скасував рішення дисциплінарної палати КДКА Рівненської області від 21 січня 2016 року № І-Д/31-6. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. 4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення від 21 січня 2016 року № І-Д/31-6 про накладення на адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження. У задоволенні позовних вимог в частині рішення дисциплінарної палати КДКА Рівненської області від 24 грудня 2015 року № І-Д/30-2 суд відмовив, оскільки це рішення відповідає критеріям правомірності. 5. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 лютого 2017 року скасував постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняв у цій частині нове рішення - про задоволення позовних вимог. Визнав протиправним і скасував рішення КДКА Рівненської області від 24 грудня 2015 року № І-Д/30-2. В решті постанову суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін. 6. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимогу про скасування рішення дисциплінарної палати КДКА Рівненської області про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 , керувався тим, що відповідач порушив процедуру прийняття оскаржуваного рішення. Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог 7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, КДКА Рівненської області подала касаційну скаргу, на обґрунтування якої вказала на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що адвокатська діяльність адвоката ОСОБА_1 не зупинена та не припинена, а тому незалежно від факту укладення договору на представництво інтересів в суді чи здійснення представництва за довіреністю без укладення відповідного договору адвокат у своїй діяльності має керуватись Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) та дотримуватись Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року (далі - Правила адвокатської етики), і як адвокат нести відповідальність за порушення встановлених обов`язків. До того ж спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, оскільки відповідач не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 8. У зв`язку з викладеним скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову. Позиція інших учасників справи 9. На час розгляду справи позивач і третя особа відзивів на касаційну скаргу не надіслали. Рух касаційної скарги 10. СуддяВищого адміністративного суду України ухвалою від 27 лютого 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі. 11. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції. 12. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 13. У лютому 2018 року касаційну скаргу КДКА Рівненської області передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. 14. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 лютого 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, мотивувавши це тим, що учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції. 15. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 березня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 26 травня 1988 року у справі «Екбатані проти Швеції). Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій 16. 25 листопада 2015 року до КДКА Рівненської області надійшла скарга ліквідатора КП «Управління механізації будівництва» ОСОБА_3 на дії адвоката ОСОБА_1. 17. 24 грудня 2015 року дисциплінарна палата КДКА Рівненської області прийняла рішення № І-Д/30-2, яким порушила дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 за скаргою ліквідатора КП «Управління механізації будівництва» ОСОБА_3 та призначила розгляд дисциплінарної справи. 18. Дисциплінарна палата КДКА Рівненської області рішенням від 21 січня 2016 року № І-Д/31-6 наклала наадвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді попередження. 19. Не погодившись із прийнятими дисциплінарною палатою КДКА Рівненської області рішеннями про порушення дисциплінарної справи та притягнення до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом порушеного права. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи 20. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. 21. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. 22. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 23. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. 24. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 25. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. 26. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. 27. Як установлено матеріалами справи, адвокат ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до КДКА Рівненської області про скасування рішень дисциплінарної палати КДКА Рівненської області від 24 грудня 2015 року № І-Д/30-2 та від 21 січня 2016 року № І-Д/31-6, якими стосовно позивачки порушено дисциплінарне провадження та застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження. 28. Відповідно до частини другої статті 59 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. 29. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон № 5076-VI. 30. Згідно зі статтею 2 вказаного Закону адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. 31. Таким чином, діяльність адвокатури, реалізація нею функцій захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі невизначеному колу осіб свідчить про суспільний інтерес, а отже, і публічно-правовий характер правовідносин. 32. Цей висновок підтверджується законодавчим урегулюванням порядку набуття статусу адвоката, гарантіями незалежності його діяльності та особливим порядком притягнення до дисциплінарної відповідальності. 33. Відповідно до статті 33 Закону № 5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється КДКА за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. 34. Згідно із частинами першою та п`ятою статті 50 Закону № 5076-VI КДКА утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. До повноважень КДКА належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень КДКА цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України. 35. Аналізуючи наведені норми матеріального та процесуального права, враховуючи мету створення та коло повноважень КДКА, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що КДКА наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката та притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. 36. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 640/12325/15-ц (провадження № 14-44цс18), від 29 серпня 2018 року у справі № 804/11334/15 (провадження № 11-617апп18). 37. Отже, доводи відповідача в касаційній скарзі про порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної юрисдикції ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального та процесуального права. 38. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів. 39. Перевіряючи правильність висновків судів попередніх інстанцій по суті заявлених позовних вимог, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань. 40. Основні мотиви, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги, стосуються того, що рішення дисциплінарної палати КДКА Рівненської області про порушення дисциплінарної справи та про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження прийнято з порушенням встановленої процедури, зокрема невручення їй копії скарги та копій усіх документів, що приєднані до неї. Крім того, скарга не містила відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, оскільки всі дії, які відповідач в оскаржуваних рішеннях вважав дисциплінарним проступком, вчинялися позивачкою не в статусі адвоката, а як представником юридичної особи, який діяв на підставі довіреності. 41. Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом № 5076-VI, Правилами адвокатської етики, Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120 (далі - Положення), Регламентом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 16 лютого 2013 року № 77 (далі - Регламент). 42. Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 5076-VI право на звернення до КДКА із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. 43. За статтею 37 Закону № 5076-VI дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі. 44. Згідно зі статтею 38 Закону № 5076-VI заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється КДКА та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати. Член дисциплінарної палати КДКА за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань. Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати КДКА має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом. За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати КДКА складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи. Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати КДКА. 45. Відповідно до статті 39 Закону № 5076-VI за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата КДКА більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати КДКА, складена за результатами перевірки. Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. 46. Відповідно до пунктів 24-26 Положення голова дисциплінарної палати КДКА не пізніше трьох днів з дня надходження заяви (скарги) на дії адвоката доручає одному із членів дисциплінарної палати провести перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі). Член дисциплінарної палати КДКА за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та за результатами перевірки складає довідку, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи. Член дисциплінарної палати КДКА, який проводить перевірку, невідкладно звертається до адвоката з повідомленням про проведення щодо нього перевірки для отримання письмового пояснення адвоката по суті порушених питань із зазначенням строку його надання. До повідомлення додається копія заяви (скарги) та копії всіх документів, приєднаних до неї. Адвокат має право ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та отримувати копії його документів. У разі ненадання адвокатом пояснення по суті порушених питань на запит члена дисциплінарної палати, який проводить перевірку, в межах визначеного строку, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. 47. За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата КДКА не пізніше тридцяти днів з дня отримання матеріалів перевірки більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках. Дисциплінарна справа стосовно адвоката порушується за наявності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати КДКА, складена за результатами перевірки (пункти 31-33 Положення). 48. Відповідно до підпункту 6.1.2 пункту 6.1 Регламенту підготовка засідання КДКА (палати КДКА), скликання її складу, повідомлення членів КДКА та інших осіб, які мають право брати участь у засіданнях, із зазначенням місця, дня та часу проведення засідання забезпечуються головою КДКА, його заступниками (головами палат) або за дорученням голови чи заступників голови одним із членів КДКА, секретаріатом КДКА. Про місце, день, час та перелік питань порядку денного засідання КДКА (палати КДКА), члени КДКА (палати КДКА) та інші особи, які мають право брати участь у засіданнях, повідомляються не пізніше як за п`ять днів до дня проведення засідання. 49. Учасники засідання КДКА (палати) мають право до початку засідання заявити відвід члену (членам комісії) за наявності об`єктивних даних, які свідчать про можливу упередженість чи зацікавленість члена комісії у вирішенні питання, включеного до порядку денного засідання; надавати усні чи письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи; заявляти клопотання; з дозволу головуючого висловлювати свої міркування з питань, що розглядаються; ставити питання іншим учасникам засідання (крім члена КДКА); висловлювати заперечення (підпункт 6.4.2 пункту 6.4 Регламенту). 50. Аналіз положень вказаних норм чинного законодавства дає змогу дійти висновку, що вирішення питання про порушення або про відмову в порушенні дисциплінарної справи має відбуватися з повідомленням заявника (скаржника) та адвоката стосовно проведення засідання із зазначенням місця, дня та часу його проведення, з наданням копії заяви (скарги) та копій всіх документів, приєднаних до неї, для отримання письмового пояснення по суті порушених у скарзі питань. 51. Це є певною гарантією дотримання прав адвоката під час здійснення дисциплінарного провадження з метою недопущення безпідставного притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності. 52. Матеріалами справи встановлено, що допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , керівник секретаріату КДКА Рівненської області, пояснила, що в листопаді 2015 року особисто по телефону повідомила адвоката ОСОБА_1 про надходження скарги ліквідатора КП «Управління механізації будівництва» ОСОБА_3 , на що адвокат повідомила, що скаргу для неї отримає її помічник - ОСОБА_5 . У подальшому ОСОБА_2 самостійно виготовила копію скарги та доданих до неї матеріалів для адвоката. Через декілька днів, наприкінці листопада 2015 року, помічник адвоката ОСОБА_1 - ОСОБА_5 прийшла до КДКА Рівненської області та отримала копію скарги з додатками для вручення ОСОБА_1 . 53. 24 грудня 2015 року адвокат ОСОБА_1 подала голові КДКА Рівненської області письмове пояснення на скаргу. 54. Отже, адвокат ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд скарги 24 грудня 2015 року та ознайомлена з її змістом, оскільки вона, як і належить, відреагувала на отримане від КДКА Рівненської області повідомлення шляхом надання письмових пояснень від 24 грудня 2015 року, підписала лист про відсутність відводів членам дисциплінарної палати КДКА Рівненської області, а також особисто взяла участь у засіданні дисциплінарної палати КДКА Рівненської області в день вирішення питання про порушення дисциплінарної справи, про що свідчать матеріали дисциплінарної справи (а. с. 207-210, 242-244, т. 1). 55. Таким чином, доводи позивачки про те, що КДКА Рівненської області не вручила їй копію скарги разом з доданими до неї документами, не дають підстав вважати, що відбулося порушення процедури та прав ОСОБА_1 , зокрема бути обізнаною про надходження щодо неї скарги, заявляти відводи, надавати пояснення та брати участь у розгляді питання про порушення дисциплінарної справи. 56. Крім того, стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що скарга не містила відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката та відповідно відсутності у КДКА Рівненської області підстав для відкриття дисциплінарної справи щодо неї, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що на етапі вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи КДКА Рівненської області не надавала правової оцінки діям адвоката, з приводу яких надійшла скарга, та не встановлювала факт вчинення позивачкою конкретного дисциплінарного проступку. Порушення дисциплінарної справи свідчить лише про те, що викладені у скарзі обставини потребують більш ретельного дослідження задля подальшого підтвердження або спростування певних юридичних фактів. 57. За наведених обставин Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про протиправність дій КДКА Рівненської області в частині прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 та, як наслідок, відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині. 58. Стосовно оскарження рішення КДКА Рівненської області про накладення на адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження Велика Палата Верховного Суду зазначає таке. 59. Суди попередніх інстанцій установили, що в скарзі ліквідатора КП «Управління механізації будівництва» ОСОБА_3 міститься посилання на допущення позивачкою конфлікту інтересів та принципу інформування ліквідатора третьої особи про наявну цивільну справу № 569/12844/15-ц за позовом ОСОБА_7 до КП «Управління механізації будівництва» про визнання недійсним рішення конференції. Суть допущених, на думку третьої особи, порушень полягає в тому, що ОСОБА_1 , будучи згідно з довіреністю представником КП «Управління механізації будівництва» (а. с. 30, т. 1), подала суду заперечення на позовну заяву, відповідно до яких фактично визнала позовні вимоги ОСОБА_7 у вказаній справі (а. с. 115-118, т. 2), не погодивши таку позицію з новим головою комісії з припинення (ліквідатором) КП «Управління механізації будівництва». Представник третьої особи також зазначив, що довіреність ОСОБА_1 відкликана. 60. Також суди встановили, що 17 червня 2015 року головою комісії з припинення (ліквідатором) КП «Управління механізації будівництва» ОСОБА_11 було видано довіреність ОСОБА_1 на представництво інтересів КП «Управління механізації будівництва» в усіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях, у судових та інших правоохоронних органах України тощо, у всіх судах загальної юрисдикції, в господарських, адміністративних та третейських судах, судах апеляційної та касаційної інстанції без обмежень з усіма правами, які надані відповідним чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі чи іншій особі, що бере участь у справі, згідно зі статтями 27, 31, 34, 35, 44 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 22, 28 Господарського процесуального кодексу України, статтями 49, 51, 54, 59 КАС України. При цьому вказаною довіреністю ОСОБА_1 було надано право розписуватися від імені Підприємства у відповідних заявах. У вказаній довіреності від 17 червня 2015 року немає жодних відомостей про те, що вона була видана КП «Управління механізації будівництва» на ОСОБА_1 як адвоката. 61. Скасовуючи рішення КДКА від 21 січня 2016 року № І-Д/31-6, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 жодних порушень Правил адвокатської етики не допустила, оскільки не діяла у вказаній вище цивільній справіяк адвокат, а тому до її дій не могли застосовуватися положення статті 26 Закону № 5076-VI щодо укладення з КП «Управління механізації будівництва» договору про надання правової допомоги для здійснення адвокатської діяльності та статей 18, 26 Правил адвокатської етики про інформування клієнта щодо правової позиції у справі та хід виконання доручення. 62. Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим вказаний висновок судів попередніх інстанцій з огляду на таке. 63. За висновком КДКА Рівненської області, викладеним у спірному рішенні від 21 січня 2016 року № І-Д/31-6, у діях адвоката ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 3, 5 частини другої статті 34 Закону № 5076-VІ(порушення Правил адвокатської етики, невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків), у зв`язку із чим на неї накладено дисциплінарне стягнення у виді попередження. 64. Статтею 1 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. 65. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності (статті 4, 5 Закону № 5076-VI). 66. Частиною першою статті 11 Закону № 5076-VІ регламентовано текст присяги адвоката України: «Я, (ім`я та прізвище), урочисто присягаю у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов`язки, бути вірним присязі». 67. Статтями 20, 21 Закону № 5076-VІ передбачено професійні права та обов`язки адвоката, зокрема пунктами 1, 3, 6 частини першої статті 21 цього Закону визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги. 68. Тобто вказаний Закон передбачає, що дотримання правил адвокатської етики є одним з основних професійних обов`язків адвоката. 69. У Преамбулі до Правил адвокатської етики зазначено, що вони слугують обов`язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні ними своїх багатоманітних та іноді суперечливих професійних прав та обов`язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом № 5076-VІ та іншими законодавчими актами України, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката у дисциплінарному провадженні КДКА. 70. Відповідно до статті 2 Правил адвокатської етики дія цих Правил поширюється на всі види адвокатської діяльності та в частині, визначеній Правилами, - на іншу діяльність (дії) адвоката, яка може вступити в суперечність з його професійними обов`язками або підірвати престиж адвокатської професії. 71. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що особа, приймаючи присягу адвоката України, бере на себе зобов`язання неухильно дотримуватися Правил адвокатської етики, які, у свою чергу, регламентують підвищені, порівняно з пересічним громадянином, вимоги до її поведінки не тільки під час виконання безпосередньо професійних обов`язків, а й у приватному житті. 72. Приймаючи спірне рішення про накладення на адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, КДКА Рівненської області виходила з того, що адвокат не виконала свій професійний обов`язок, встановлений Законом № 5076-VІ, щодо укладення з КП «Управління механізації будівництва» договору про правову допомогу. 73. Положеннями статті 26 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, що узгоджується зі статтею 14 Правил адвокатської етики. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. 74. Частина друга статті 27 Закону № 5076-VIрегламентує вичерпні випадки вчинення договору про надання правової допомоги усно: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. 75. Системний аналіз положень статей 26 та 27 Закону № 5076-VI дозволяє дійти висновку, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною другою статті 27 цього Закону. 76. Таким чином, оскільки адвокатська діяльність позивачки в установленому законом порядку не припинена, укладення договору про надання правової допомоги слід вважати її професійним обов`язком, передбаченим законом. 77. Крім того, у висновку КДКА Рівненської області вказало, що адвокат ОСОБА_1 неналежно виконувала свої обов`язки при наданні правової допомоги під час розгляду Рівненським міським судом Рівненської області цивільної справи № 569/12844/15-ц за позовом ОСОБА_7 до КП «Управління механізації будівництва» про визнання недійсним рішення конференції, оскільки, не проінформувавши ліквідатора КП «Управління механізації будівництва» ОСОБА_3, в поданих до суду 30 вересня 2015 року запереченнях висловила позицію, згідно з якою визнала позовні вимоги ОСОБА_7 , що суперечило позиції ліквідатора вказаного підприємства ОСОБА_3 із цього приводу. 78. Суди попередніх інстанцій установили, що 01 жовтня 2015 року Рівненським міським судом Рівненської області прийнято рішення у цивільній справі № 569/12844/15-ц за позовом ОСОБА_7 до КП «Управління механізації будівництва» про визнання недійсним рішення конференції, яким позов було задоволено: визнано недійсними з моменту їх прийняття рішення конференції працівників (засновників) КП «Управління механізації будівництва», оформлені протоколом від 28 травня 2015 року № 2/15; визнано недійсними з моменту їх прийняття рішення конференції трудового колективу КП «Управління механізації будівництва», оформлені протоколом від 18 липня 2015 року № 2/15. У вказаній справі представник КП «Управління механізації будівництва» ОСОБА_1 на підставі довіреності від 17 червня 2015 року, виданої ліквідатором КП «Управління механізації будівництва» ОСОБА_11, подала 30 вересня 2015 року до Рівненського міського суду Рівненської області письмове заперечення, згідно з яким позовні вимоги визнавалися. Вказані заперечення були підписані ОСОБА_1 як представником КП «Управління механізації будівництва». 79. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 17 листопада 2015 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 жовтня 2015 року скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку із відмовою ОСОБА_7 від позову. 80. Статтею 18 Правил адвокатської етики визначено, що якщо після виконання вимог, викладених у частині п`ятій статті 17 цих Правил, адвокат переконається у наявності фактичних і правових підстав для виконання певного доручення, він повинен неупереджено й об`єктивно викласти їх клієнту і повідомити в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, якого бажає клієнт. Якщо за наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення, свідомо для адвоката існує поширена несприятлива (з точки зору гіпотетичного результату, бажаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов`язаний повідомити про це клієнта. У випадку, коли адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він зобов`язаний повідомити про це клієнта та узгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, котрий може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення. Адвокат повинен повідомити клієнта про можливий результат виконання доручення на підставі закону та практики його застосування. При цьому забороняється давати клієнту запевнення і гарантії стосовно реального результату виконання доручення, прямо або опосередковано сприяти формуванню у нього необґрунтованих надій, а також уявлення, що адвокат може вплинути на результат іншими засобами, окрім сумлінного виконання своїх професійних обов`язків. 81. За вимогами статті 26 Правил адвокатської етики адвокат повинен з розумною регулярністю інформувати клієнта про хід виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Інформація має подаватися клієнту в обсязі, достатньому для того, щоб він міг приймати обґрунтовані рішення стосовно суті свого доручення та його виконання. 82. Отже, здійснюючи представництво КП «Управління механізації будівництва» у суді під час розгляду цивільної справи № 569/12844/15-ц на підставі вищевказаної довіреності, ОСОБА_1 , яка здобула право на заняття адвокатською діяльністю, прийняла присягу адвоката та взяла на себе обов`язок неухильно дотримуватися вимог Закону № 5076-VI та Правил адвокатської етики, повинна була належно виконувати свої професійні обов`язки адвоката. При цьому поширення на адвоката гарантій його професійної діяльності не залежать від змісту договору про надання правової допомоги. 83. Частинами першою та другою статті 34 Закону № 5076-VI визначено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є, зокрема: порушення правил адвокатської етики; невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом. 84. Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 5076-VI за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата КДКА приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу. Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини. 85. Виходячи із системного аналізу наведених вище правових норм та недотримання ОСОБА_1 , яка перебуває у статусі адвоката, законодавства, що регулює здійснення адвокатської діяльності, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення КДКА Рівненської області від 21 січня 2016 року № І-Д/31-6 прийняте з дотриманням пропорційності між обраним видом дисциплінарного стягнення та урахуванням обставин вчиненого позивачкою дисциплінарного проступку, є вмотивованим і правомірним, а тому рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування вказаного рішення КДКА Рівненської області не є обґрунтованими. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 86. За нормами частини третьої статті 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 87. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС Українисуд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. 88. За правилами частин першої та третьої статті 351 цього ж Кодексупідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. 89. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, а також ураховуючи те, що виправлення відповідної помилки не потребує з`ясування нових обставин і дослідження нових доказів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних постанови суду апеляційної інстанції повністю, постанови суду першої інстанції в частині визнання протиправним і скасування рішення дисциплінарної палати КДКА Рівненської області від 21 січня 2016 року № І-Д/31-6 та ухвалення нового рішення в цій частині - про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: 1. Касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області задовольнити частково. 2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року скасувати. 3. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 21 січня 2016 року № І-Д/31-6 - скасувати. 4. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. 5. В іншій частині постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді ссылка
  14. ВП ВС: Відсутність на цей час ЄСІТС не створює перешкоди в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів (ВП ВС, № 145/1330/17,15.01.20) Фабула судового акта: Позивачпросив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (паю), сторонами якого були зазначені –він, як орендодавець, та Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), як орендар. Рішенням районного суду позов був задоволений повністю. ТОВ оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, однак ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ повернуто скаржнику без розгляду особі. Ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував тим, що апеляційна скарга подана з порушенням встановленого порядку її подання, оскільки відповідно до пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» її слід було подати за правилами, що діяли до набрання цієї редакції ЦПК України, тобто через відповідний суд першої інстанції. Ці обставини і обумовили подання ТОВ касаційної скарги. 11 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду своєю ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів, передбачених ч. 3 ст. 403 ЦПК України, оскільки вважав необхідним відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року у справі № 0440/4893/18 (провадження № К/9901/6176/19), від 27 червня 2019 року у справі № 310/7336/18 (провадження № К/9901/8661/19). Велика Палата Верховного Суду справу розглянула і касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнила, - ухвалу апеляційного суду скасувала, а справу передала до апеляційного суду для продовження розгляду. Правовий висновок Верховного Суду мотивовано наступними приписами законодавства. Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Ч. 3 ст. 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ст. 355 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Отже, розділі «Перехідні положення» ЦПК України врегульовано питання подання учасниками справи апеляційних і касаційних скарг до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме, як безпосередньо до апеляційного суду, так і через відповідний суд першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що станом на час звернення з апеляційною скаргою Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонувала і не функціонує на цей час. Відсутність на цей час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів. Особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (ст. 355 ЦПК України, пп. 15.5 п. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України), які надають їй право як безпосередньо подавати апеляційну скаргу до апеляційного суду, так і подавати її через місцевий суд.Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення пп. 15.5 п. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду, як визначено у ст. 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу. Аналізуйте судовий акт: Момент розміщення ухвали суду першої інстанції в ЄДРСР не є поважною причиною для поновлення строку на її апеляційне оскарження передбаченого ч. 2 ст. 395 КК України (ВС/ККС: у справі № 222/466/17 від 25 вересня 2018р.) Той факт, що прокурор вищого рівня не брав участі в судовому розгляді, а про ухвалу місцевого суду йому стало відомо поза межами строку на апеляційне оскарження, не є підставою для поновлення строку оскарження (ВС/ККС,№ 222/466/17,25.09.18) Сплата судового збору онлайн на сторінці електронного кабінету клієнта банку відповідає вимогам закону, тому надана суду квитанція про сплату судового збору є підтвердженням його оплати (ВС/КЦС,справа № 522/21326/16-ц, 24.04.19) ВС/КГС: Електронний підпис (ЕЦП) є обов’язковим реквізитом електронного документа, а емайл листування не може бути прийнято як допустимий доказ судом, без відповідного підпису(ВС/КГС у справі № 922/788/19 від 28 грудня 2019р.) ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року м. Київ Справа № 145/1330/17 Провадження № 14-549 цс 19 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Пророка В. В., суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» (далі - ТОВ «Агро Інвест Україна»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , орган опіки і піклування Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Орган опіки та піклування), розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ «Агро Інвест Україна» на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року, постановлену суддею Зайцевим А. Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агро Інвест Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Орган опіки і піклування, про визнання договору оренди недійсним та ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (паю) від 05 жовтня 2011 року, укладений на 15 років, сторонами якого зазначені вона як орендодавець та ТОВ «Агро Інвест Україна» як орендар. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка (кадастровий номер 0524583800:01:001:0144) на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області площею 5,0893 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цією ділянкою користується ТОВ «Агро Інвест Україна». Позивачка зазначала, що має намір самостійно користуватися власною земельною ділянкою та вимагала від відповідача повернути земельну ділянку. Відповідач відмовив у поверненні земельної ділянки, вказавши, що підставою користування спірною земельною ділянкою є договір оренди № 166 земельної ділянки (паю) від 05 жовтня 2011 року, укладений на строк 15 років. ОСОБА_1 стверджувала, що не укладала договору оренди, не знала про його існування, а підписи на цьому договорі та на акті приймання-передачі земельної ділянки (паю) виконані іншою особою. Крім того, на дату укладення договору оренди позивачці не виповнилось 18 років, тобто вона як неповнолітня не могла самостійно його укласти. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Суд першої інстанції мотивував своє рішення, зокрема тим, що згоди Органу опіки та піклування на укладення неповнолітньою особою договору оренди не надано; отримання орендної плати, за умови, що договір не підписувався орендодавцем, свідчить лише про досягнення згоди між сторонами спору про тимчасове користування спірною земельною ділянкою; строки позовної давності не пропущено. ТОВ «Агро Інвест Україна» оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Агро Інвест Україна» на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 січня 2018 року повернуто без розгляду особі, яка її подала. Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що апеляційна скарга подана з порушенням встановленого порядку її подання, оскільки відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» її слід було подати за правилами, що діяли до набрання цієї редакції ЦПК України, тобто через відповідний суд першої інстанції. Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог У квітні 2019 року ТОВ «Агро Інвест Україна» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд неправильно застосував положення підпункту 15.5 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, що фактично позбавило відповідача права на судовий захист. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року, крім іншого, відкрите касаційне провадження у справі. 11 вересня 2019 року ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів, передбачених частиною третьої статті 403 ЦПК України, оскільки вважав необхідним відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року у справі № 0440/4893/18 (провадження № К/9901/6176/19), від 27 червня 2019 року у справі № 310/7336/18 (провадження № К/9901/8661/19). 07 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження. Позиція Великої Палати Верховного Суду Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом. 10 січня 2018 року Тиврівський районний суд Вінницької області ухвалив рішення у справі, яким позов ОСОБА_1 задовольнив. 12 березня 2018 року, не погодившись із рішенням суду, ТОВ «Агро Інвест Україна» через засоби поштового зв`язку подало до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу. 14 березня 2018 року Апеляційний суд Вінницької області ухвалою повернув без розгляду апеляційну скаргу ТОВ «Агро Інвест Україна». Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд зробив висновок, що скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак з огляду на положення підпункту 15.5 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України її слід було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції ЦПК України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає наступне. Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Статтею 355 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Разом з цим згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Отже, у розділі «Перехідні положення» ЦПК України врегульовано питання подання учасниками справи апеляційних і касаційних скарг до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме, як безпосередньо до апеляційного суду, так і через відповідний суд першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що станом на час звернення з апеляційною скаргою Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонувала і не функціонує на цей час. Відсутність на цей час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів. Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (пункт 45 рішення від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03). Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява №19164/04). Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України), які надають їй право як безпосередньо подавати апеляційну скаргу до апеляційного суду, так і подавати її через місцевий суд. Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду, як визначено у статті 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу. Аналогічні висновки щодо подання апеляційної скарги до апеляційного суду викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17-ц (провадження № 61-12112сво18), а також у постановах судових палат Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду, зокрема в постановах від 05 червня 2019 року у справі № 760/10908/13-ц (провадження № 61-6св19), від 22 травня 2019 року у справі № 755/8517/18 (провадження № 61-156св19), від 17 квітня 2019 року у справі № 752/4619/18 (провадження № 61-2152св19), від 10 квітня 2019 року у справі № 152/355/17 (провадження № 61-11439св18). Такі самі висновки зробив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 лютого 2019 року у справі № 335/13534/16-а (провадження № К/9901/65410/18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 185/1706/18 (провадження № К/9901/57032/18), від 22 листопада 2019 року у справі № 520/178/19 (провадження № К/9901/5063/19). Однак у постановах від 18 квітня 2019 року у справі № 0440/4893/18 (провадження № К/9901/6176/19), від 27 червня 2019 року у справі № 310/7336/18 (провадження № К/9901/8661/19) Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зробив протилежні висновки, а саме, що за тлумаченням підпункту 15.5 пункту 5 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга подається через відповідний суд, яким є суд першої інстанції, а не безпосередньо до апеляційного суду. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від указаних висновків Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постановах від 18 квітня 2019 року у справі № 0440/4893/18 (провадження № К/9901/6176/19), від 27 червня 2019 року у справі № 310/7336/18 (провадження № К/9901/8661/19), з наведених вище мотивів. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно з частиною першою статті 186 КАС України у редакції до 15 грудня 2017 року апеляційні скарги подавалися до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Відтак за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, суди першої інстанції надсилали матеріали справи, тому положення підпункту 15.5 пункту 15 «Перехідні положення» КАС України фактично пролонгують дію порядку подання апеляційної скарги, передбаченого положеннями цього Кодексу в попередній редакції. З огляду на вказане висновок апеляційного суду про повернення без розгляду апеляційної скарги внаслідок порушення, на думку суду, порядку її подання (подана до апеляційного суду, а не до суду першої інстанції) заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, за змістом якого апеляційні скарги подаються до або через відповідні суди (апеляційні суди). Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. У частинах третій, четвертій статті 406 ЦПК України зазначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. У такому випадку розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не проводиться. Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 406, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» задовольнити. Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. В. Пророк Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Ю. Л. Власов Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич В. С. Князєв О. Г. Яновська Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанову оформлено суддею Ситнік О. М. ссылка