valmak

Пользователи
  • Число публикаций

    98
  • Регистрация

  • Последнее посещение

Сообщения опубликованы valmak

  1. Как по мне: надо и в "прямом" пути идти дальше: если есть возможность - заяву про перегляд.

    ДАльше - ЕВропейский суд.

     

    НУ а по ФИникам- очень интересно: держите, на сколько можно, форумчан в курсе.

  2. В описание темы скинул материалы журналистсткого расследования.

    Намучено много всего.

     

    Борьба с рейдерами идёт по трём напряавлениям: заявы в прокуратуру - милицию о неправомерном проникновении в домоволодиння.Скарги на дии ДВС.

     

    С Позовами о признании аукциона недействительным и виндикационным позовом - проблемы:

    Торгующая организация  НИКОИМ образом пока не выдаёт протокол ани заставодателю, ани заинтересованным лицам.

    В иске о признании аукциона недействительным есть пикантные ньюансы: моё убеждение , что Порядок реализации заставного имущества  регулируется ( приоритетно) специальным законодательством ( Постановой Кабмина, которая утвердила оный порядок). ДВС, естественно, отстаивает "Своё": приоритет имеет инструкция Минюста о порядке реализации арештованого майна.

    Это принципиально. Я считаю, что торгов по заставному майну может быть никак не более ДВУХ.

    И ПРОцедура чётка описана в "Порядке": по меньшей мере: за 30-дней публикация в прессе обязательна.

     

    Кто -Что думает по этому поводу. Есть у кого практика признания аукционов по заставному майну недействительной?

  3. Я прошу прощения, но по логике - откуда взяться "застереженню" в договоре ипотеки до 2009 года, если оно не было предусмотрено действующим на тот момент ЗУ?

    Застереження были массово. Более того: по ним массово шли ИСПОЛНЕНИЯ! Более того, у меня есть решения админсуда ( беспредельные) что мол, всё правильно : бачили очи шо купували ( в стиле).

    Но , как я говорил, есть решение по "ТАмире" в котором впервые высший Господарский Суд узрел: "А король то голый: Нельзя применять застереження- не предусмотрено законом!"

  4. Способ №3

    В моём случае ,банк не заверил договор заставы авто у нотариуса (07,2008)

    Я прочитал в одной ветке,что заверение нотаря не нужно было с 2009г до 2010 года

    @"

    В 2008 году ЗАконом не требовалось , но по Инструкции НАцбанка - нотариальне посвидчення по автокредитам было обязательно.

     

    Сособ № 4 - блеск ( Как я понял - он уже местами работает).

  5. Тема серъёзная. Звонки к родителям пенсионерам- Это Полнейший беспредел. Заявление в милицию не эффективно: это для отметки "я же обращался". Как правило , милиция в лучшем случае, письменно ответит: дослідили... зясувалим, що борг є,... Так чому скаржитесь?...

     

    Охоту от "такого рода" звонков- надо отбивать

  6. Во- первых: Аксиома- банк не может в одностороннем порядке изменять процентные ставки.

     

    НУ а дальше, есть проблемы с "помогите разобраться".

    То , о чём говорит Банк- это "Санкция". 

    Можно ли применять такую санкцию, как "увеличение" кредитной ставки, это вопрос. Как по мне - то нет.

     

    ВССУ по этому поводу  ещё сильнее запутывает: суды должны при рассмотрении вопросы рассматривать," а не является ли ЭТО способом изменения обязательств по согласию сторон". Как по мне - это бред: стороны НЕ МОГУТ ДОГОВОРИТТЬСЯ о ТОМ, ЧТО ОДНА БУДЕТ НАРУШАТЬ ЗАКОН, а другая, принимает на себя обязательство увеличить ему процентную ставку.

     

    Отн Вашего случая- весь вопрос в деталях: надо чётко понимать - на каком основании банк  "угрожает" повысить ставку.

  7. Что характерно, на европейские директивы ссылался сам ВССУ в своем определении, которым отправлял дело на пересмотр в первую инстанцию.

    Ну и, что называется, "тем же концом и по тому же месту"...

    В этом деле наша апелляция молодцы, хорошие юристы там есть, ручаюсь.

    Они то процитировали. Но, не совсем понятно, к чему.  К сожалению, практика такая, что суды могут  ссылаясь на какие-то очень правильное нормы, делать свои "ну очень потрясные умозаключения".

    Но, будем, ОЧЕНЬ СИЛЬНО надеяться, что в "решающем" решении ВССУ по данному делу и процитирует, и резюмирует в соответствии с классическими подходами к  регулированию взаимоотношений нормами права.

  8. Хороший ПРОЦЕСС.

    100% гарантий нет, но процесс очнь правильный. ВССУ не позавидуешь6 с одной стороны- "работа такая" - надо "обслуживать банки", с другой, очень качественно выписано решение аппеляции, хорошие ссылки на Европейские диррективы... Есть прецеденты, когда госслужащих, после решений Европейского Суда , в порядке регресса, принуждали платить из "своего кармана" за неправомочные решения ( дейстия). Вот и думай тут ( им) - как оно - то повернётся...

  9. Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

    Законом про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

    Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

  10. Ну вот6 Касация только- только приступает: 

    http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32254031

    У Х В А Л А

     

            

     

    8 липня 2013 року                                                                                     м. Київ

     

     

    Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Висоцька В.С., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на додаткове рішення апеляційного суду Тернопільської області 16 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії Західне регіональне управління Тернопільської філії «ЗРУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору від 29 лютого 2008 року та визнання недійсним договору іпотеки від 4 березня 2008 року,

     

     

    в с т а н о в и в:

     

    Касаційна скарга подана з дотриманням форми та змісту  встановлених  вимогами ст. 326 ЦПК України.

     

    Керуючись ст.ст. 326, 328 ЦПК України,

     

     

    у х в а л и в:

     

     

    Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії Західне регіональне управління Тернопільської філії «ЗРУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору від 29 лютого 2008 року та визнання недійсним договору іпотеки від 4 березня 2008 року за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на додаткове рішення апеляційного суду Тернопільської області 16 травня 2013 року.

     

    Копії касаційної скарги надіслати особам, які беруть участь у справі.

     

     

    Строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу, встановити до 22 липня 2013 року.

     

    Ухвала оскарженню не підлягає.

     

     

     

    Суддя Вищого спеціалізованого

     

    суду України з розгляду цивільних

     

    і кримінальних справ                                                                В.С. Висоцька

  11.  СНИМАЮ ШЛЯПУ ПЕРЕД "ТЕРНОПОЛЬСКОЙ АППЕЛЯЦИЕЙ": Как -то уже привычно, что если касация ставит апеляционный суд "на место" в каких-либо "своих подходах", апеляция "не рыпается", а ТУТ: Имеем "свежачок" - решение Аппеляции от 13 апреля 2013 года: ТАки Тернопольская Аппеляция справедливо ссылается на Европейские директивы ( читай- европейские стандарты) понимания несправедливых умов договора, обмана потребителей финансовых услуг, и последствий такого обмана: Читаем  и наслаждаемся: 

     

    http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30796288

    АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

     

     

    Справа № 1915/14454/2012 Головуючий у 1-й інстанції  Дзюбановський Ю.І. Провадження № 22-ц/789/415/13 Доповідач - Демкович Ю.Й.Категорія - 27      

     

    Р І Ш Е Н Н Я

     

    І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     

     

     

    11 квітня 2013 р.

     

                                  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

     

    головуючого - Демковича Ю.Й.

     

    суддів -  Козака  І. О., Загорського  О. О.,

     

    при секретарі - Танцюра  О.В.

     

                              з участю сторін,

     

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя

     

    апеляційну скаргу ОСОБА_1

     

    на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 лютого 2013 року

     

    по справі за позовом ОСОБА_1

     

    до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» в особі Філії Західне регіональне управління» Тернопільської філії «ЗРУ» АТ Банк «Фінанси і кредит», надалі /Банк/

     

    про визнання недійсним кредитного договору іпотеки,

     

     

    ВСТАНОВИЛА:

     

     

    ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на рішення суду першої інстанції від 08.02.13, вважаючи, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

     

    Порушення вбачає в тому, що суд не дослідив у повній мірі всіх обставин справи, проігнорував вимоги ухвали ВССУ щодо попередніх рішень судів у даній справі та факти, встановленні касаційною інстанцією.

     

    Ззаначає, що висновки суду не ґрунтуються на законі та не відповідають обставинам справи, а саме: замість з'ясування моменту вчинення обману суд досліджував саму наявність факту обману, його складові (мотиви, умисел), в результаті чого зробив висновок, що обману не існувало взагалі, що наявність обману не доведена, що призвело до невірного застосування норм матеріального права.

     

    У суді апелянт підтримав скаргу, пославшись на мотиви, зазначені в ній.

     

    Представник відповідача скаргу не визнав і просив рішення суду залишити без змін.

     

    Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.13 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Банку про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту від 29.02.08 та визнання недійсним договору іпотеки від 04.03.08 відмовлено.

     

    Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

     

    Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту вчинення умисного обману зі сторони Банку щодо наявності обставин, які б могли перешкодити укладенню оспорюваних правочинів.

     

    Із таким висновком апеляційна інстанція не погоджується, оскільки судом не в повній мірі з'ясовані обставини справи, що в свою чергу потягло невірне застосування норм матеріального права.

     

    У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

     

    Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

     

    Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

     

    Даним вимогам рішення суду не відповідає з огляду на наступне.

     

    Встановлено, що 29.02.08 між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір для придбання квартири, умовами якого є надання кредиту в сумі 407787,00 грн. з відсотковою ставкою 16,5% річних та терміном погашення до 28.02.28 /надалі «Договір»/.

     

    Згідно із п. 3 Договору позичальник зобов'язується щомісячно, в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого становить 5827,00 грн.

     

    Окрім цього, перед укладанням Договору відповідачем надано позивачу письмову інформацію про умови кредитування, як додаток №1 до Договору, та яка містить розмір загальної вартості кредиту за весь термін кредитування у сумі 1  257 726, 43 грн.

     

    04.03.08 у забезпечення кредиту між ОСОБА_1 та Банком укладено договір іпотеки трьохкімнатної квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

     

    Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

     

    Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами оспорюваного договору, зокрема, є відсоткова ставка та ціна договору.

     

    Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

     

    Проте, умови кредитування, які реально встановлені не відповідають зазначеним вимогам.

     

    Як вбачається із матеріалів справи, за клопотанням позивача судом першої інстанції було призначено та проведено судово-економічну експертизу.

     

    Із висновків даної експертизи №37 від 05.08.11 вбачається, що в разі сплати позичальником щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за Договором становить 5827,00 грн., позичальник за весь термін кредитування (240 місяців), сплатить банку не 1  257  726,43 грн., а 1  398  480,00 грн., що на 140 753,57 грн. більше.

     

    Так, у відповіді на перше запитання вказано, що не відповідає обрахована та вказана Банком у додатку № 1 (Графік зниження розміру заборгованості) до Договору та у п. 3.3 «Інформації про умови кредитування» загальна вартість кредиту в сумі 1  257  726,43 грн. при базових умовах кредитування, викладених банком у Договорі та в інформації про умови кредитування.

     

    По другому та п'ятому запитанню експерт вказав, що відповідає визначений банком ануїтетний платіж в сумі 5 827,00 грн. базовим умовам кредитування при відсотковій ставці, визначеній в розмірі 16,5%.

     

    Для вартості кредиту в розмірі 1  257  726,43 грн. відповідав би ануїтетний платіж у розмірі 5  240,52679 грн. (відповідь на третє запитання).

     

    Тобто, під час укладання кредитного договору Банк приховав від позивача інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення позичальником свідомого вибору схеми кредитування, а також вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів в оману позивача щодо реальної відсоткової ставки, абсолютного значення здороження кредиту та кінцевої загальної суми кредиту, яку позивач сплатив би Банку, проводячи оплату встановленими у договорі розмірами  щомісячних платежів у визначеній у договорі кількості таких платежів.

     

    Позивач у судовому засіданні вказує, що привабливістю даного кредиту було низьке значення кінцевої суми, що підлягала поверненню - 1  257  726,43 грн., а тому, це стало вирішальним в укладенні ним Договору саме із Банком, а не з іншою фінансовою установою. Зазначив, що про невідповідність сумарних щомісячних ануїтетних платежів кінцевій сумі кредиту він дізнався лише під час розгляду справи за позовом Банку до нього про дострокове стягнення коштів за Договором.

     

    У судовому засіданні експерт Перепелюк С.М. підтвердила свій висновок. Зазначила, що для вартості кредиту в розмірі 1  257  726,43 грн. відповідав би ануїтетний платіж 5  240,52679 грн. й відсоткова ставка в даному випадку складала б   14,57%,   а не  16,5%,  як це узгоджено між сторонами.

     

    Дане твердження відображене у Додатку № 2 до висновку експерта.

     

    Згідно із ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

     

    Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

     

    У Директиві Європейського Парламенту та Ради 2005/29/ЄС від 11.05.05 щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватись до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (п.п. 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви).

     

    За змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.08 про кредитні угоди для споживачів важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту. При цьому, в зазначеній Директиві відповідні права споживачів регламентуються на контрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди.

     

    Твердження представника відповідача про те, що позивач в повній мірі ознайомлений з усіма умовами кредитування та підписав Додаток № 1 до Договору колегія суддів до уваги не бере, оскільки під час розгляду даної справи встановлено, що інформація, яку надав йому Банк була неповною та недостатньою для здійснення позивачем свідомого вибору.

     

    Банком приховано фактичну переплату позивачем у випадку добросовісного виконання останнім умов Договору в розмірі 140 753,57 грн.

     

    Апеляційна інстанція не приймає до уваги тверджень представника відповідача щодо збою програми обрахунку сум обов'язкових платежів, що ніби то й допустило помилку у визначенні розміру ануїтетного платежу.

     

    Згідно із п. 20 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

     

    Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

     

    Отже, факт приховання Банком важливої інформації перед підписанням договору та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку і є введення в оману позивача.

     

    Із огляду на вищенаведене судова колегія приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про відсутність обману зі сторони Банку, що, відповідно, потягло за собою невірне застосування норм матеріального права, а тому, у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України дане рішення слід скасувати й постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору.

     

    Окрім цього, слід визнати недійсним договір іпотеки від 04.03.08, укладений між позивачем та Банком як спосіб забезпечення кредитного Договору, який визнаний недійсним.

     

    Судові витрати слід покласти на відповідача.

     

    Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

     

     

    ВИРІШИЛА:

     

     

              Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

     

    Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 лютого 2013 року скасувати.

     

    Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси і кредит» в особі Філії Західне регіональне управління Тернопільської Філії «ЗРУ» ПАТ Банк «Фінанси і кредит» про визнання недійсним договір кредиту та іпотеки задовольнити.

     

    Визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір № 12-310/29 від 29 лютого 2008 року, укладений між ВАТ «Банк Фінанси і кредит» та ОСОБА_1.

     

    Визнати недійсним з моменту укладання договір іпотеки від 04 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Фінанси і кредит», посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстраційний запис № 2008.

     

    Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси і кредит» у дохід держави судовий збір у розмірі 114,70 грн.

     

    Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

     

     

     

    Головуючий

     

    Судді

     

     

    З оригіналом згідно:

     

    Суддя апеляційного суду Тернопільської області Ю.Й. Демкович

  12. Есть , конечно, и перспектива Европейского суда. Как обозначено в решении апеляции Тернополя: "

    Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.


    У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви)."  

     

     

    Надо идти...


    За змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту. При цьому в зазначеній Директиві відповідні права споживачів регламентуються на доконтрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди.

  13. Что получилось, а что нет:

    Как по мне: факт "ВВедення в ОМАНУ"- налицо. Но при сегодняшних реалиях защиты прав потребителей - это ещё не значит, что ДЛЯ ВАС ЭТО ОЗНАЧАЕТ НЕЧ-ТО ВАЖНОЕ. 

     

    В этой части СИСТЕМА ( и её "флагман") - "судебная система" - будут защищать банки "До последней капли... ( конечно же, не крови, там , скорее- вискарь :-)).

     

    Т.е.- для признания кредита в целом недействительным на этом основании - пока не просматривается особых перспектив.

     

    "Заехать" к банку со стороны "криминального кодекса"- в части Обмана потребителя: тоже безперспективно ( на 99%): т.е. - "закон то на Вашей стороне, но... Система - против. ( А ОНА - над законом... Увы...)

     

    Для "моральной сатисфактции" - существует Антимонопольный Комитет. И , Вы знаете, здесь не всё безнадёжно. Есть не плохие примеры. Банки таки тоже штрафуют. Не очень сильно, но, удар то ( оплёуха) - по "лицу". Ну, и что весьма привлекательно- есть УСТАНОВЛЕНИЕ ФАКТА.

  14. Ну вот: нашёл решение Кассации.

    Есть - такое как есть.

    Не то, что Желалось бы ЗДЕСЬ.

    Но! Есть некоторые позитивные моменты. Лично мне импонирует: Це право споживача "не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах та бути зобов'язанним сплатити платежі встановлені на законних підставах".

  15. Банк подал кассацию...

    Текст кассации - практически копия апелляционной жалобы, плюс (не смейтесь только)... узагальнення Луспеника!!!

    Открыли производство, судья-докладчик, - Симоненко В.М.

     

    http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25635717

    У Х В А Л А

     

    І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И                                             

     

    1 серпня 2012 року                                                                                       м. Київ

     

     

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

     

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних              і кримінальних справ у складі:

     

     

    Головуючого:                     Сімоненко В.М.,  

     

    Суддів:                Амеліна В.І.,        Дем'яносова М.В.,                   

     

    Касьяна О.П.,      Мартинюка В.І.,       

     

     

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства  «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії Західне регіональне управління Тернопільської дирекції про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на рішення Тернопільського Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 29 грудня 2011 року,

     

     

    в с т а н о в и л а:

     

    ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним кредитного договору №12-310/29 від 29лютого 2008 року про надання споживчого кредиту, укладеного між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», оскільки вказаний договір містить суперечливі та дискримінаційні по відношенню до позичальника умови, у договорі не визначено його ціни, відповідачем не була проведена переддоговірна робота з позичальником. При попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_3 свої позовні вимоги уточнив та зазначив, що спірний кредитний договір був підписаний ним під впливом обману з боку банку, сторонами фактично не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, оскільки узгоджені у договорі розміри відсоткової ставки за кредитом, ціни договору та розмір фактичного здорожчання кредиту в кінці періоду кредитування не відповідають фактично встановленим у договорі розмірам. Також просив визнати недійсним договір іпотеки, як забезпечення недійсного договору, та зобов'язати приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Середу І.А. виключити запис про обтяження квартири переданої в іпотеку з реєстру іпотек.

     

     

    Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня         2011 року позов задоволено частково. Визнано недійсними з моменту укладення кредитний договір про надання споживчого кредиту від 29 лютого 2008 року та договір іпотеки від 04 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Середою І.А. № запису 2008, які укладені між ОСОБА_3 та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

     

     

    Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 29 грудня     2011 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

     

           

     

    У касаційній скарзі ПАТ  «Банк «Фінанси та кредит», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.

     

     

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     

     

    Судами встановлено, що 29 лютого 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 12-310/29 для придбання квартири у новобудові.

     

    Перед укладанням договору відповідачем позивачу було надано письмову інформацію про умови кредитування, яка підписана сторонами      29 лютого 2008 року як додаток № 1 до договору, та яка містить розмір загальної вартості кредиту за весь термін кредитування у сумі                1257726 гривень 43 копійки.

     

    Одночасно сторонами було підписано графік зниження заборгованості, як додаток до інформації щодо умов кредитування, в якій зазначена абсолютна вартість здорожчання кредиту у розмірі 854017 гривень                30 копійок та реальною відсотковою ставкою у розмірі 18,02  річних зі щомісячним  платежем у розмірі 5827 гривень.

     

     

    У забезпечення кредиту 4 березня 2008 року між тими самими сторонами укладено договір іпотеки трьохкімнатної квартири за адресою       м. Тернопіль, вул. Броварна 14/32.

     

     

    Ухвалюючи рішення про задоволення позову та визнаючи кредитний договір  та договір іпотеки недійсними суд виходив з  введенням кредитором споживача при укладенні договору споживчого кредиту в оману щодо розміру щомісячного платежу, розміру здорожчання кредиту та кінцевої суми, яку споживач має сплатити на виконання умов кредитного договору, які склались з нарахувань банку, витрат на страхування тощо.

     

       З такими висновками слід погодитись як такими що зброблені відповідно до норм матеріального та процесуального права.         

     

    Відповідно до ст. 230 ЦК України  якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин,  які мають істотне значення (частина  перша статті   229  цього  Кодексу),  такий  правочин  визнається  судом недійсним.

     

     

             Обман має  місце,  якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину,  або якщо вона замовчує їх існування.

     

     

              За змістом ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину,  прав та обов'язків сторін,  таких властивостей і якостей речі,  які значно знижують її  цінність  або  можливість  використання  за  цільовим призначенням.  Помилка  щодо  мотивів  правочину  не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

     

     

               Згідно до ст. 1054 ЦК України за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти   (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

     

          Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

     

     

    У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви).

     

     

    За змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради  від 23 квітня 2008 року  про кредитні угоди для споживачів важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту. При цьому в зазначеній Директиві відповідні права споживачів регламентуються на  доконтрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди.                           

     

            

     

    Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року

     

    № 2664-III (далі - Закон про фінансові послуги).

     

     

    За частиною першою статті 11 Закону між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого  кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.  

     

                                 

     

    Частиною другою статті 11 Закону та абзацом шістнадцятим

     

    частини першої статті 6 Закону про фінансові послуги врегульовуються питання щодо відомостей, які кредитодавець має повідомити споживачеві до укладення договору споживчого кредиту, а статтею 56 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року № 2121-III (далі - Закон про банки) - щодо відомостей, які банк має надавати споживачеві як власному клієнту на його вимогу.           

     

    Відповідно до ст. 12 ч. 3 зазначеного закону фінансова  установа  до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: фінансову  послугу,  що  пропонується  надати клієнту,  із зазначенням вартості  цієї  послуги  для  клієнта,  якщо  інше  не передбачено   законами   з   питань   регулювання  окремих  ринків фінансових послуг; умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість.

     

     

    Відповідно до ст.1 п. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

     

     

    У частині третій статті 11 Закону Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року

     

    № 2664-III (далі - Закон про фінансові послуги) встановлено правила збору та використання інформації щодо споживача як на стадії укладення договору споживчого кредиту, так і в процесі його виконання. 

     

     

    Положення частин четвертої - одинадцятої статті 11 Закону передбачають такі права та обов'язки споживача, які за своїм змістом можливо реалізувати лише під час виконання договору споживчого кредиту.              

     

    Зокрема, це право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин; не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах та бути зобов'язанним сплатити платежі встановлені на законних підставах; достроково повернути споживчий кредит; не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень договору; бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо.

     

     

    Ухвалюючи рішення про задоволення позову суди не звернули уваги на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільскої області від 10 січня 2011 року зміненим рішенням апеляційного суду від 17 березня 2011 року з ОСОБА_3 стягнута заборгованість за зазначеним кредитним договором.

     

     

    Ухвалюючи рішення суди не з'ясували чи були у якості заперечень проти позову, такі заперечення як введення в оману, якщо були та з яких підстав не були прийняті судами. Крім того, судами чітко не встановлено в який час зі сторони банку було допущено оману під час повідомлення про умови кредитування або під час виконання умов кредитного договору, що суттєво впливає на поведінку сторін та їх наслідки.

     

     

    Виходячи з права споживача не бути примушеним під час виконання договору сплачувати платежі встановлені на незаконних підставах, суд не з'ясував які суми платежів встановлені умовами договору на законних підставах ( з огляду на висновки судово-економічної експертизи по п'ятому питанню щодо відповідності розміру щомісячного платежу, визначеного банком у договорі у розмірі 5827 грн. відсотковій ставці визначеній у договорі у розмірі 16,5 % ), чи виконано відповідачем умови договору у повному обсязі платежів встановлених на законних підставах, та чи не є обставини, на які позивач посилається як на оману, підставами для  сумніву в обгрунтованості суми боргу стягнутої за попереднім рішенням суду, оскільки правовідносини є взаємовиключними.

     

     

    На зазначені обставини відповідач посилався в судовому засідання суду першої інстанції та у апеляційній скарзі, однак в порушення положень ст. 214, 212, 213  ЦПК України суди належним чином доводи не перевірили та у рішенні підстави їх спростування  не зазначили.

     

     

    Оскільки судами порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

     

     

    Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України колегія суддів

     

    у х в а л и л а:

     

         

     

    Касаційну скарг публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»  задовольнити частково.

     

        

     

           Рішення Тернопільського Тернопільського міськрайонного суду            від 28 жовтня 2011 року  та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 29 грудня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

     

    Ухвала оскарженню не підлягає.

     

     

    Головуючий                                                                    В.М. Сімоненко

     

     

    Судді:                                                                                                               В.І. Амелін

     

     

                                                                                              М.В. Дем'яносов

     

     

                                                                                              О.П. Касьян

     

     

                                                                                              В.І. Мартинюк

  16. Что сказада касационная инстанция по поводу озвученных здесь решений Днепропетровской и Тернопольской Аппеляции?

  17. Спасибо всем еще раз. :)

    Как на меня, в кассации должно устоять, правовые обоснования - исчерпывающие, каких либо спорных моментов вроде нет, все доказано документально , проведена судебно-экономическая экспертиза. Сам процесс был проведен образцово, просто без сучка, абсолютно все в рамках ЦПК. Единственное, что напрягает, так это заполитизированность нашей кассации...

    Бедняга-банковский юрист в апелляционной жалобе нес просто пургу: вот мы выиграли иск по взысканию, там все обстоятельства уже были выяснены, заемщик (гад) посрезал пеню (около 150 000.00 грн в судах двух инстанций), но мы пошли навстречу,... не подавали кассацию ( :blink::rolleyes:) .

    Заемщик все подписал, а теперь пытается уйти от ответственности.

    Цитата, дословно: "Начал песню - пой. Договор подписал, никто не заставлял, взял кредит - отдавай". :rolleyes:

    То есть, он пытался сбить обсуждение в другую плоскость, о выполнении кредитного договора. Ему, кстати, это однажды почти удалось: заседаний в апеляционном суде было целых три, одно просто перенесли. Правда, мы быстренько возвращали все в правильное русло (Постановление Пленума ВСУ №9).

    В принципе, а что еще оставалось делать банку, по сути возразить он ничего не мог, все написано в документах...

    Очень хороший и, на мой взгляд, самый правильный стиль ведения заседания: парой. У меня был адвокат (представитель по договору).

    Кто то из пары, на разных этапах заседания, выступает докладчиком, идет вперед, как ледокол, а второй - заполняет пробелы, одновременно следя за ходом событий, реакцией судей. Всегда есть возможность что-то подправить, дообъяснить, акцентировать: увеличивается "количество патронов", так как право на выступление (пояснения, дебаты) есть и у истца/ответчика и у его представителя. Мы в этой сцепке менялись поочередно, и вот что из этого вышло... :)

    И еще: пишите тексты дебатов. И присоединяйте их к делу, очень помогает.

    А если просто, - я благодарю Господа за такой исход, это Его заслуга.

    "Борітеся, - поборете" (Т.Г.Шевченко)

    ОЧень хороший подход

  18. Решение ОЧЕНЬ СИЛЬНОЕ!!! Приятно удивило - что ОЧЕНЬ ХОРОШО выписано!

    Оно может быть ОЧЕНЬ ВЕСОМЫМ аргументом в различных судах о признании ипотеки недествительной и т.п.

     

    Практика принудительного исполнения пока требует НАШЕГО пристального внимания: 

    - как правило, ДВС "Газует с выселениями", как буд-то никакой инструкции нет. Т.е.- если нет противодействия беспределу- он живёт. Если есть качественная защита - в основном- срабатывает.

    - позиция органов опеки просто умиляет: если к ним обращается ДВС за согласованием выселения- они, как правило, отказывают. Но(!) Что дальше с "детьми"- Никто и не следит: ДВС - получили отказ, заныкали, и идут "на выселение через СУД".

     

    Этому надо противодействовать.

    Придумывайте, делитесь как.