[Шедевр :)]

В одном из моих решений судья написал, что нет законной возможности выполнять решение Верховного Суда Украины. Я тоже считаю свое решение шедевром. К сожалению в сегодняшнее время правосудия в стране нет.

[Судебные спроры с судами и судьями.]

В этом году решил снова посудиться с Шевченковским судом.....

Реально достали.... Дошли до того, что не принимают письма....

Ответчиком ставьте керівника аппарату суду, позов подавайте до окружного адміністративного суду

Основания порушення ст.149 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" - 

В   апараті   суду   загальної   юрисдикції    утворюється канцелярія,  яка  щоденно  протягом  робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів,  що подаються до  відповідного суду.   Канцелярія   також   виконує   інші   завдання,  визначені положенням, затвердженим керівником апарату відповідного суду. 

[Образец жалобы на судью]

Вища рада юстиції

04050, м.Київ, вул. Артема, 89

                                                                                         гр. ВАСЯ

                              95, Луганська область,

                            тел. 050-555-45-41

 

                                                                  Скарга /заява/

 щодо порушення суддею Вищого адміністративного

суду України Пасічник С.С. присяги

                 09 липня 2013 року суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник Світлана Сергіївна по справі № 812/3808/13-а винесла ухвалу К/800/35731/13 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ВАСІ. У цій справі я, ВАСЯ маю статус позивача.

      Суддя Пасічник С.С. при винесенні вказаної ухвали вчинила дії, що викликають сумнів у її об'єктивності, неупередженості та незалежності, порушила принцип верховенства права, а саме ігнорувала обов’язкові вимоги ч.2 ст.161 та ст.244-2 КАС України щодо обов’язкового виконання у подібних правовідносинах рішень Верховного Суду України.   

                Суть справи.

              Вимогами ст. 1 ЗУ «Про державну виконавчу службу» встановлено: державна  виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

            З аналізу ст. 1 ЗУ «Про державну виконавчу службу» можливо зробити висновок, що державна виконавча служба немає повноважень виконувати непередбачені законом рішення нотаріусів.

            В порушення вимог ст.1 ЗУ «Про державну виконавчу службу» на заставлене рухоме майно нібито боржника ВАСІ державною виконавчою службою м.Лос-Анджелес за непередбаченим законом рішенням нотаріуса (виконавчим написом про звернення стягнення на заставлене рухоме майно) було звернуто стягнення.

           Як доказ того, що рішення нотаріуса (виконавчий напис про звернення стягнення на заставлене рухоме майно) не передбачено законом, я 18.03.2013р. надав начальнику ВДВС Лос-Анджелевского МУЮ Лаптінову В.В. повідомлення о рішенні Верховного Суду і рішення Верховного Суду України у подібних правовідносинах по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року у якому було зроблено два ПРАВОВИХ ВИСНОВКА:

           1. ПРАВОВИМ ВИСНОВКОМ Постанови Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11, встановлено: «…виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а стаття 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса».

           2. ПРАВОВИМ ВИСНОВКОМ Постанови Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11, встановлено: «…відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, викладено в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі № 19/164».

           Таким чином Верховний Суд України застосовує до правовідносин виконання непередбаченого законом виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно норму права ст.26 ЗУ “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

           Відповідно до ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження» на начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, покладено контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем.

           Проте начальник ВДВС м.Лос-Анджелеса Лаптінов В.В. у подібних правовідносинах тих, що стосуються виконання непередбаченого законом виконавчого напису нотаріуса вчиненого на моє заставлене рухоме в порушення ст. 1 ЗУ «Про державну виконавчу службу» застосував норми права ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження».

            При особистій розмові начальник ВДВС Лос-Анджелевского МУЮ Лаптінов В.В. сказав мені, що Верховний Суд України йому не указ і він буде до непередбаченого законом виконавчого напису нотаріуса вчиненого на моє заставлене майно застосовувати норми права які потрібні йому, а ні ті що застосовує Верховний Суд України у подібних правовідносинах.

           Така несправедлива дискримінація по відношенню до мене з боку Лаптінова В.В. змусила мене звернутися до адміністративного суду з позовом у якому я вимагав визнати бездіяльність Лаптінова В.В. щодо невиконання рішення Верховного Суду України у подібних правовідносинах протиправною та вимагав зобов’язати начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. на виконання рішення Верховного Суду України, у подібних правовідносинах тих, що стосуються виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно,  застосувати норми права зазначені у рішенні Верховного суду України, а саме застосувати норми права ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

  Свої позовні вимоги я обгрунтував ПРАВОВИМИ ВИСНОВКАМИ і рішенням Верховного Суду України у подібних правовідносинах по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року, а також вимогами ст. 244-2 КАС України.

           Частиною 2 статті 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено:  Судові рішення,  що набрали законної сили, є обов'язковими до  виконання  усіма органами державної влади,  органами місцевого самоврядування,  їх посадовими та службовими особами,  фізичними і юридичними  особами  та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість  урахування  (преюдиційність)  судових  рішень  для інших судів визначається процесуальним законом.   

           Вказані мої вимоги о обов’язковому виконанні рішення Верховного Суду України у подібних правовідносинах для адміністративних судів ураховано приписами ст.244-2 КАС України - Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового  застосування судом (судами)  касаційної інстанції одних  і  тих  самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

2. Невиконання     судових     рішень    тягне    за    собою відповідальність, установлену законом.

     Постановою Луганського окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог щодо застосування до правовідносин тих, що стосуються виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно, норм права зазначених у подібних правовідносинах у рішенні Верховного суду України відмовлено. Суд зробив висновок, що у державного виконавця відсутня законна можливість щодо виконання постанови Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11. З таким висновком суду першої інстанції погодився Донецький апеляційний адміністративний суд.

     Оскільки суди першої і другої інстанцій проігнорували та не виконали обов’язкові вимоги ст. 244-2 КАС України, не привели свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а висновок зробили, що відсутня законна можливість виконати рішення Верховного Суду України, що суперечить обов’язковим вимогам ст.244-2 КАС України, я посилаючись на порушення судами вимог ст. 244-2 КАС України звернувся до суду касаційної інстанції з касаційної скаргою.

     09 липня 2013 року суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С. винесла ухвалу у який зазначила, що проаналізувавши касаційну скаргу прийшла до висновку, що остання не містить належних доводів в підтвердження незаконності постановлених судами попередніх інстанцій рішень.

    Таким чином можливо зробити висновок, що суддя Пасічник С.С. вважає, що доводи ст. 244-2 КАС України о обов’язковості виконання у подібних правовідносинах рішення Верховного суду України не є належними, можливо зробити висновок, що суддя погодилася з висновками суду першої інстанції, що у подібних правовідносинах немає законної можливості виконувати рішення Верховного Суду України. При цьому у своїй ухвалі суддя Пасічник С.С. не зазначила мотивів чому вона у подібних правовідносинах ігнорує обов’язкові вимоги ст. 244-2 КАС України та не виконує рішення Верховного Суду України.  

            Крім того суддя Пасічник проігнорувала обов’язкові вимоги ч.2 ст.161 КАС України якими встановлено: При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних  правовідносин,  суд  зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

   Таким чином ігнорування суддею Пасічник С.С. обов’язкових вимог ч.2 ст.161 та ст. 244-2 КАС України говорить про те, що суддя Пасічник С.С. умисно у подібних правовідносинах не виконує рішення Верховного Суду України, яке має силу закону, є обов’язковим, сприймається як прояв несправедливості судді, говорить про те, що суддя Пасічник С.С. не додержується присяги судді, тобто не керується принципом верховенства права, такі її дії викликають сумнів у її об'єктивності, неупередженості та незалежності, дискредитують орган судової влади в очах суспільства, принижують авторитет судової влади, а, отже, і порушують охоронюваний законом інтерес.

  Висновок суду першої інстанції, що немає законної можливості виконувати рішення Верховного суду України, з яким погодилася суддя Пасічник С.С., руйнує принципи закріплені: у Конституції України, у ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», що кожне судове рішення підлягає обов’язковому виконанню на всій території України.

  Отже, якщо суддя Пасічник С.С. читала мою касаційну скаргу, то вона звернула би увагу на обов’язкові вимоги ст. 244-2 КАС України. Проте ці обов’язкові вимоги вона проігнорувала.

           На додаток хочу звернути увагу, що на сайті Верховного Суду України за адресою: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/64A0BD121B982E65C2257B1F0030D4D8?opendocument   знаходиться стаття з журналу «Право України», № 11-12, 2012 року «Я. Романюк, І. Бейцун «Правова природа обов’язковості рішень Верховного Суду України та вдосконалення механізму забезпечення єдності судової практики». У цій статті детально описано обов’язкове виконання судами у подібних правовідносинах ПРАВОВИХ ВИСНОВКІВ Верховного Суду України, а також порушення судом процесуального права у випадку ігнорування судом обов’язковості виконання рішень Верховного Суду України у подібних правовідносинах.

            На підставі викладених фактів ігнорування суддею Пасічник С.С. обов’язкових вимог ч.2 ст.161 та ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства, -

                                  ПРОШУ:

1. Порушити відносно судді Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С. дисциплінарне провадження;
2. Вирішити питання щодо внесення подання про звільнення судді Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С. з посади з причини порушення суддею присяги.

 

Додаток:

1. Копія виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно;
2. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження;
3. Копія постанови Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013р. по справі № 812/3808/13-а;
4. Копія постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 11  червня  2013р.  по справі № 812/3808/13-а;
5. Копії касаційної скарги по справі № 812/3808/13-а;
6. Копія ухвали К/800/35731/13 від 09 липня 2013 року судді Пасічник С.С.;
7. Копія повідомлення о рішенні Верховного суду України;
8. Копія постанови Верховного суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року.

 

Всі відомості, подані у цій заяві є правдивими, і я обізнаний з тим, що у випадку поширення мною неправдивої інформації я можу бути притягнутим до встановленої законом відповідальності.

 

 

                      22.08.2013р.                                                                           ВАСЯ

 

 

[В СУМАХ РУКОВОДИТЕЛЬ ДВС ПОПАЛСЯ НА ВЗЯТКЕ]

Уже и в должности успели восстановить ) 

Вот Вам показательный пример как у нас в стране очень эффективно борятся с коррупцией.

[Постановление ОАСК об отмене постановления о взыскании исполнительного сбора с ипотекодателя]

Прокурору, СБУ

Такого беспредела от государственных исполнителей хватает по всей стране. Надо как-то с этим бороться, чтобы другим не повадно было грабить народ. Предлагаю следующее продолжение этой истории.

Заява

про вчинення корупційних дій посадовою особою

уповноваженою на виконання функцій держави.                

             __.__.13 року старшого державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряну С.І.  була винесена протиправна постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 3256844 про стягнення з боржника - ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 1970045,46 грн. Факт протиправності дій та постанови державного виконавця у справі № 825/85/13-а було встановлено Окружний адміністративний суд міста Києва, яким було скасовано зазначену протиправну постанову.  

           За результатом виконання протиправної постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець мав мету одержати відповідно до вимог ст. 46 ЗУ «Про виконавче провадження» вигоду - 5 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадянян

            Оскільки суд постановив визнати дії державного виконавця і постанову про відкриття виконавчого провадження протиправними, то і вигода яку одержав би державний виконавець внаслідок протиправного використання наданих їй службових повноважень є неправомірною вигодою.

              Відповідно до ст.1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції»: корупція - використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей;

            Крім того рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва з державного бюджету на користь мене було постановлено стягнути кошти у розмірі 34 грн. 41 коп., тобто державним виконавцем внаслідок вчинення корупційного правопорушення державі були нанесені збитки у розмірі 34 грн. 41 коп.

            Відповідно до ст. 6. ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - 1. Кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету. Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом.

             У відповідності до ст. 21 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» за вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

              Оскільки є достатні дані, які свідчать про наявність в діях державного виконавця ознак правопорушення пов’язаного з корупцією, це є підставою для притягнення державного виконавця до відповідальності згідно із ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції».

             На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», -

                      ПРОШУ:

1. Вжити усі можливі заходи передбачені вимогами розділів IV-V ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», тобто притягнути державного виконавця до відповідальності.

                    Додаток:

1. Копія рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № /13-а.

[Заява про перегляд судового рішення]

Хочу подать до Верховного Суду України заяву про перегляд судового рішення.

 Відповідно до ст. 239-1 КАС заява  про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд  України.  До заяви мають бути додані:

3) копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове  застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

 

Різні за змістом судові рішення,  в яких має  місце неоднакове  застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах я знайшов в реєстрі.

Вопрос. Кто сталкивался с такой заявой.  Копії різних за змістом судових рішень должны быть как-то заверены или достаточно будет их просто скачать с реестра, распечатать и приложить к заяве.

Как правильно сделать, чтобы потом не устранять недостатки.

[зразок апеляційної скарги на державного виконавця про зобов'язання вчинення дій]

Відповідач: Начальник ВДВС

Алчевського МУЮ

Лаптінов В.В.

94204, м.Алчевськ, вул.Фрунзе 40

Апеляційна скарга

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року по справі № 812/3808/13-а

24 квітня 2013 року суддею Луганського окружного адміністративного суду Пляшковой К.О. по справі № 812/3808/13-а була проголошена вступна та резулятивна частина постанови про відмову у задоволенні позовних вимог Позивача.

29 січня 2013 року було складено та підписано повний текст зазначеної постанови.

07.05.2013 року рекомендованим листом з повідомленням позивач отримав повний текст постанови від 19 квітня 2013 року по справі № 812/3808/13-а.

Вимогами ст. 186 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Таким чином строк обчислювання на подачу апеляційної скарги є 07.05.2013р. (день отримання позивачем копії постанови).

Я, Петров П.П., як позивач вважаю, що суд першої інстанції неправильно надав правову оцінку обставинам у справі, не привів свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права ст. 2; 159; 163; 224-2 КАС України, ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження», ч. 5 ст. 124 Конституції України з огляду на наступне.

В своєму позові я заявляв такі позовні вимоги:

1. Визнати бездіяльність начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. щодо невиконання рішення Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 у подібних правовідносинах - протиправною;

2. Зобов’язати начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. на виконання рішення Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11, винесеного відносно виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно, до подібних правовідносин щодо виконання виконавчого напису нотаріуса № 1215 від 22.03.2012 року також вчиненого на заставлене рухоме майно, застосувати норми права зазначені у рішенні Верховного суду України, тобто застосувати норми права ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

В обгрунтування заявлених позовних вимог я зазначив, що 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 Верховний Суд України виніс рішення щодо підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, а саме Верховний суд України у мотивувальній частині постанови зазначив, що відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає.

З посиланням на ч. 5 ст. 124 Конституції України та на ст. 244-2 КАС України я у позові зазначив, що рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Державний виконавець ВДВС Алчевського МУЮ Колоскова Л.В. всупереч рішенню Верховного суду України, на заставлене рухоме майно, що належить мені, знайшла підстави для звернення стягнення шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Не погоджуючись з таким рішенням державного виконавця, керуючись ч. 5 ст. 124 Конституції України та ст. 244-2 КАС України я надіслав її керівнику (відповідачу) повідомлення о рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року, у якому я повідомив відповідача, що згідно зазначеного рішення Верховного суду України, підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, і просив відповідача не порушувати норми Конституції та виконати рішення Верховного суду України.

У судовому засіданні я зазначав, що відповідач керуючись ст. 244 КАС України, отримавши постанову Верховного суду України зобов’язаний її виконувати шляхом застосування до підстав виконання усіх виконавчих написів нотаріусів вчинених на заставлене рухоме майно норм права ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яку застосовує до виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно в своєму рішенні Верховний суд України у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження» на начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, покладено контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем.

Начальник відділу при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, відповідно до ч.2 ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження», має право:

- у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину) , винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим законом.

Таким чином відповідач, як начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, отримавши рішення Верховного суду України і встановивши, що підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, встановивши, що рішення державного виконавця, щодо підстав для звернення стягнення на моє заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, суперечить вимогам закону - відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 124 Конституції України, ст. 244-2 КАС України, ст. 360-7 ЦПК України, ст. 111.28 ГПК України зобов’язаний на виконання рішення Верховного суду України винести постанову у якій, щодо підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно, що належить мені, застосувати норми права, які у подібних правовідносинах застосовує у своїх рішеннях Верховний суд України, а саме застосувати норми права ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яка не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Вказані дії відповідач до теперішнього часу не виконав, чим проявляє бездіяльність виражену в умисному не виконанні рішення Верховного суду України.

08.04.13р. на надіслане відповідачу повідомлення о рішенні Верховного суду України мною була отримана відповідь у якій замість того, щоби виконати рішення Верховного суду України у частині відсутності підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, відповідач радив мені звернутися до відповідного суду для вирішення питання щодо скасування цього виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно. Тобто відповідач ігнорує рішення Верховного суду України у частин того, що підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, і вважає, що такі підстави є.

І тут виникає питання, чому Верховний суд України вважає, що підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, а відповідач вважає, що є підстави для звернення стягнення саме на моє заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису ? Звідки така несправедлива дискримінація по відношенню до мене ? Хто прав, Верховний суд чи відповідач ? Як наслідок виникає наступне запитання - хто виграє цей спір, Верховний суд чи відповідач ? Відповідь на ці питання повинен дати апеляційний суд тому, що 24 квітня 2013 року суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О. у цьому спорі вирішила, що Верховний суд не прав, а прав відповідач і винесла рішення, яким проігнорувала висновок Верховного суду України, у частині, що підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає.

Так у обгрунтування того, що Верховний суд не прав і у відповідача є підстави для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису суддя Пляшкова К.О. у своєму рішенні зазначила, що у відповідності із ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі написи нотаріусів. Тобто суддя, як і відповідач вважає, що згідно ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження» у відповідача є підстави для такого звернення.

Аналогічне запитання – хто прав у цьому спорі, Верховний суд чи суддя суду першої інстанції Пляшкова К.О. ? Суддя Пляшкова К.О., що скасувала рішення Верховного суду України чи це дискрімінація по відношенню до мене ? Вибачте, можливо я задав глупе запитання, но яке рішення таке і запитання.

Своїм висновком про відмову у вимозі зобов'язати відповідача виконати рішення Верховного суду України суддя Пляшкова зазначила наступне: «Відтак, суд приходить до висновку, що у державного виконавця відсутня законна можливість щодо виконання постанови Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11, а у начальника відділу відсутні підстави для зобов'язання державного виконавця до вчинення таких дій».

У Верховному суді, що не кваліфіковані судді не керуються законом, а виносять незаконні рішення, з огляду на висновок, що відсутня законна можливість їх виконання ? Це повний абсурд. Бути того не може. У Верховному суді усі судді мають найвищу кваліфікацію. Висновок, що підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, Верховний суд України зробив, керуючись законами України, спеціально для виконання державною виконавчою службою. Бо мені не відомо хто ще крім неї за такими рішеннями має право примусово звертати стягнення на майно.

Крім того суддя Пляшкова К.О. не взяла до уваги, що Верховний суд України зазначає у своїй постанові, що Закон України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна прикінцевими і перехідними положеннями якого передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином суддя Пляшкова К.О. всупереч рішенню Верховного суду України застосувала до підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно ні норми права спеціального закона з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, а норму права ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження» в частині, що суперечить вимогам ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», прикінцевими і перехідними положенням якого передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того суддя Пляшкова К.О. порушила вимоги ст. 163 КАС України, оскільки в постанові не зазначила мотивів неврахування окремих доказів, а саме суддя в своєму рішенні не вказала мотиву неврахування висновку Верховного суду України, що підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає.

Крім цього, зазначаю, що в Постанові про відмову зобов'язати відповідача виконати рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах яка винесена суддею Пляшковой К.О. - відсутнє смислове навантаження по тексту, що робить Постанову не зрозумілою; у вказаній постанові «бездумно» та не зрозуміло, для чого переписані статті законодавства України; не з’ясовані і не відображені обставини та факти, що мають значення.

На мій погляд саме цікаве в рішенні судді Пляшковой К.О. те, що суддя Пляшкова К.О. у мотивувальної частині постанови зазначила вимоги законів, які зобов'язують суд привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України та надають законну можливість і законно зобов'язують відповідача виконати рішення Верховного суду України, а саме зазначила вимоги ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 19; ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 244 КАС України, рішення Верховного суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року, а висновок зробила протилежний, що немає законної можливості виконати рішення Верховного суду України та резулятивну частину постанови винесла про відмову зобов’язати відповідача виконати рішення Верховного суду України і при цьому не вказала, які норми інших законів забороняють виконувати або надають відповідачу право не виконувати рішення Верховного суду України. Так, що це – невиконання рішення суду чи помилка судді ?

Таким чином вважаю, що суддя Пляшкова К.О. помилково не привіла свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, при винесенні Постанови по справі не всебічно, та не в повному обсязі дослідила усі обставини; не вірно застосувала норми КАС України, керуючись ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 19; ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 24; 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст., ст.:2; 6; 49; 71; 86; 105; 106; 159; 163; 187; 205; 244-2; Кодексу Адміністративного Судочинства України, -

ПРОШУ:

1. Прийняти апеляційну скаргу на Постанову судді Луганського окружного адміністративного суду Пляшкової К.О. від 24.04.2013 року по справі № 812/3808/13-а до розгляду;

2. Скасувати Постанову судді Луганського окружного адміністративного суду Пляшкової К.О. від 24.04.2013 року по справі № 812/3808/13-а та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог позивача;

3. Розглянути справу за моєї відсутності.

Додаток:

1. Копії апеляційної скарги по кількості осіб, що беруть участь у справі;

2. Оригінал квитанції сплати судового збору.

15.05.2013р. П.О. Петров

[Рішення судді Луганського окружного адміністративного суду Пляшкової про відмову виконати рішення Верховного суду]

Раз между судьей Пляшковой и Верховным судом возник спор, то заинтересованное в споре третье лицо прав и интересов которого касается результат этого спора на это решение подало аппеляцию

Відповідач: Начальник ВДВС

Алчевського МУЮ

Лаптінов В.В.

94204, м.Алчевськ, вул.Фрунзе 40

Апеляційна скарга

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року по справі № 812/3808/13-а

24 квітня 2013 року суддею Луганського окружного адміністративного суду Пляшковой К.О. по справі № 812/3808/13-а була проголошена вступна та резулятивна частина постанови про відмову у задоволенні позовних вимог Позивача.

29 січня 2013 року було складено та підписано повний текст зазначеної постанови.

07.05.2013 року рекомендованим листом з повідомленням позивач отримав повний текст постанови від 19 квітня 2013 року по справі № 812/3808/13-а.

Вимогами ст. 186 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Таким чином строк обчислювання на подачу апеляційної скарги є 07.05.2013р. (день отримання позивачем копії постанови).

Я, Петров П.П., як позивач вважаю, що суд першої інстанції неправильно надав правову оцінку обставинам у справі, не привів свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права ст. 2; 159; 163; 224-2 КАС України, ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження», ч. 5 ст. 124 Конституції України з огляду на наступне.

В своєму позові я заявляв такі позовні вимоги:

1. Визнати бездіяльність начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. щодо невиконання рішення Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 у подібних правовідносинах - протиправною;

2. Зобов’язати начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. на виконання рішення Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11, винесеного відносно виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно, до подібних правовідносин щодо виконання виконавчого напису нотаріуса № 1215 від 22.03.2012 року також вчиненого на заставлене рухоме майно, застосувати норми права зазначені у рішенні Верховного суду України, тобто застосувати норми права ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

В обгрунтування заявлених позовних вимог я зазначив, що 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 Верховний Суд України виніс рішення щодо підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, а саме Верховний суд України у мотивувальній частині постанови зазначив, що відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає.

З посиланням на ч. 5 ст. 124 Конституції України та на ст. 244-2 КАС України я у позові зазначив, що рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Державний виконавець ВДВС Алчевського МУЮ Колоскова Л.В. всупереч рішенню Верховного суду України, на заставлене рухоме майно, що належить мені, знайшла підстави для звернення стягнення шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Не погоджуючись з таким рішенням державного виконавця, керуючись ч. 5 ст. 124 Конституції України та ст. 244-2 КАС України я надіслав її керівнику (відповідачу) повідомлення о рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року, у якому я повідомив відповідача, що згідно зазначеного рішення Верховного суду України, підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, і просив відповідача не порушувати норми Конституції та виконати рішення Верховного суду України.

У судовому засіданні я зазначав, що відповідач керуючись ст. 244 КАС України, отримавши постанову Верховного суду України зобов’язаний її виконувати шляхом застосування до підстав виконання усіх виконавчих написів нотаріусів вчинених на заставлене рухоме майно норм права ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яку застосовує до виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно в своєму рішенні Верховний суд України у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження» на начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, покладено контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем.

Начальник відділу при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, відповідно до ч.2 ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження», має право:

- у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину) , винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим законом.

Таким чином відповідач, як начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, отримавши рішення Верховного суду України і встановивши, що підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, встановивши, що рішення державного виконавця, щодо підстав для звернення стягнення на моє заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, суперечить вимогам закону - відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 124 Конституції України, ст. 244-2 КАС України, ст. 360-7 ЦПК України, ст. 111.28 ГПК України зобов’язаний на виконання рішення Верховного суду України винести постанову у якій, щодо підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно, що належить мені, застосувати норми права, які у подібних правовідносинах застосовує у своїх рішеннях Верховний суд України, а саме застосувати норми права ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яка не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Вказані дії відповідач до теперішнього часу не виконав, чим проявляє бездіяльність виражену в умисному не виконанні рішення Верховного суду України.

08.04.13р. на надіслане відповідачу повідомлення о рішенні Верховного суду України мною була отримана відповідь у якій замість того, щоби виконати рішення Верховного суду України у частині відсутності підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, відповідач радив мені звернутися до відповідного суду для вирішення питання щодо скасування цього виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно. Тобто відповідач ігнорує рішення Верховного суду України у частин того, що підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, і вважає, що такі підстави є.

І тут виникає питання, чому Верховний суд України вважає, що підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, а відповідач вважає, що є підстави для звернення стягнення саме на моє заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису ? Звідки така несправедлива дискримінація по відношенню до мене ? Хто прав, Верховний суд чи відповідач ? Як наслідок виникає наступне запитання - хто виграє цей спір, Верховний суд чи відповідач ? Відповідь на ці питання повинен дати апеляційний суд тому, що 24 квітня 2013 року суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О. у цьому спорі вирішила, що Верховний суд не прав, а прав відповідач і винесла рішення, яким проігнорувала висновок Верховного суду України, у частині, що підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає.

Так у обгрунтування того, що Верховний суд не прав і у відповідача є підстави для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису суддя Пляшкова К.О. у своєму рішенні зазначила, що у відповідності із ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі написи нотаріусів. Тобто суддя, як і відповідач вважає, що згідно ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження» у відповідача є підстави для такого звернення.

Аналогічне запитання – хто прав у цьому спорі, Верховний суд чи суддя суду першої інстанції Пляшкова К.О. ? Суддя Пляшкова К.О., що скасувала рішення Верховного суду України чи це дискрімінація по відношенню до мене ? Вибачте, можливо я задав глупе запитання, но яке рішення таке і запитання.

Своїм висновком про відмову у вимозі зобов'язати відповідача виконати рішення Верховного суду України суддя Пляшкова зазначила наступне: «Відтак, суд приходить до висновку, що у державного виконавця відсутня законна можливість щодо виконання постанови Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11, а у начальника відділу відсутні підстави для зобов'язання державного виконавця до вчинення таких дій».

У Верховному суді, що не кваліфіковані судді не керуються законом, а виносять незаконні рішення, з огляду на висновок, що відсутня законна можливість їх виконання ? Це повний абсурд. Бути того не може. У Верховному суді усі судді мають найвищу кваліфікацію. Висновок, що підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, Верховний суд України зробив, керуючись законами України, спеціально для виконання державною виконавчою службою. Бо мені не відомо хто ще крім неї за такими рішеннями має право примусово звертати стягнення на майно.

Крім того суддя Пляшкова К.О. не взяла до уваги, що Верховний суд України зазначає у своїй постанові, що Закон України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна прикінцевими і перехідними положеннями якого передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином суддя Пляшкова К.О. всупереч рішенню Верховного суду України застосувала до підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно ні норми права спеціального закона з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, а норму права ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження» в частині, що суперечить вимогам ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», прикінцевими і перехідними положенням якого передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того суддя Пляшкова К.О. порушила вимоги ст. 163 КАС України, оскільки в постанові не зазначила мотивів неврахування окремих доказів, а саме суддя в своєму рішенні не вказала мотиву неврахування висновку Верховного суду України, що підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає.

Крім цього, зазначаю, що в Постанові про відмову зобов'язати відповідача виконати рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах яка винесена суддею Пляшковой К.О. - відсутнє смислове навантаження по тексту, що робить Постанову не зрозумілою; у вказаній постанові «бездумно» та не зрозуміло, для чого переписані статті законодавства України; не з’ясовані і не відображені обставини та факти, що мають значення.

На мій погляд саме цікаве в рішенні судді Пляшковой К.О. те, що суддя Пляшкова К.О. у мотивувальної частині постанови зазначила вимоги законів, які зобов'язують суд привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України та надають законну можливість і законно зобов'язують відповідача виконати рішення Верховного суду України, а саме зазначила вимоги ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 19; ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 244 КАС України, рішення Верховного суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року, а висновок зробила протилежний, що немає законної можливості виконати рішення Верховного суду України та резулятивну частину постанови винесла про відмову зобов’язати відповідача виконати рішення Верховного суду України і при цьому не вказала, які норми інших законів забороняють виконувати або надають відповідачу право не виконувати рішення Верховного суду України. Так, що це – невиконання рішення суду чи помилка судді ?

Таким чином вважаю, що суддя Пляшкова К.О. помилково не привіла свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, при винесенні Постанови по справі не всебічно, та не в повному обсязі дослідила усі обставини; не вірно застосувала норми КАС України, керуючись ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 19; ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 24; 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст., ст.:2; 6; 49; 71; 86; 105; 106; 159; 163; 187; 205; 244-2; Кодексу Адміністративного Судочинства України, -

ПРОШУ:

1. Прийняти апеляційну скаргу на Постанову судді Луганського окружного адміністративного суду Пляшкової К.О. від 24.04.2013 року по справі № 812/3808/13-а до розгляду;

2. Скасувати Постанову судді Луганського окружного адміністративного суду Пляшкової К.О. від 24.04.2013 року по справі № 812/3808/13-а та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог позивача;

3. Розглянути справу за моєї відсутності.

Додаток:

1. Копії апеляційної скарги по кількості осіб, що беруть участь у справі;

2. Оригінал квитанції сплати судового збору.

15.05.2013р. П.О. Петров

[Рішення судді Луганського окружного адміністративного суду Пляшкової про відмову виконати рішення Верховного суду]

Судья в своем решении отмечает нормы законов которые обязывают ее и ответчика выполнить решение Верховного суда, а в результативной части отказывается выполнить решение Верховного суда.

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2013 року Справа № 812/3808/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Бойко В.В.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Лаптінова В.В. про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до начальника відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Лаптінова В.В., у якому позивачем заявлено такі позовні вимоги:

- визнати бездіяльність начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. щодо невиконання рішення Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 у подібних правовідносинах - протиправною;

- зобов'язати начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. на виконання рішення Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11, винесеного відносно виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно, до подібних правовідносин щодо виконання виконавчого напису нотаріуса № 1215 від 22.03.2012 також вчиненого на заставлене рухоме майно, застосовувати норми права зазначені у рішенні Верховного суду України, тобто застосовувати норми права ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивача зазначив, що 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 Верховний суд України виніс рішення щодо виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно, а саме Верховний суд України у мотивувальній частині постанови зазначив, що виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

З посиланням на ч.5 ст.124 Конституції України та на ст.244-2 КАС України позивач зазначає, що рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, у тому числі для відділів державної виконавчої служби України.

На виконанні у ВДВС Алчевського МУЮ знаходиться виконавчий напис нотаріуса № 1215 від 22.03.2012, який також, як і виконавчий напис із рішення Верховного суду України, вчинений на заставлене рухоме майно. Оскільки вказані правовідносини, на думку позивача, є подібними, позивач вважає, що державний виконавець при виконанні виконавчого напису нотаріуса № 1215 від 22.03.2012 має застосовувати положення ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а не ст.17 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач надіслав відповідачу повідомлення про рішення Верховного суду України по справі № 3-134гс11 у подібних правовідносинах, у якому також повідомив, що виконавчий напис вчинений на заставлене рухоме майно не підлягає виконанню та просив виконати рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах.

08.04.2013 позивачем отримано відповідь відповідача, у якій відповідач радив звернутися до відповідного суду. Таку відповідь позивач вважає такою, що порушує вимоги ст.244-2 КАС України.

Позивач зазначає, що до теперішнього часу всупереч рішенню Верховного суду України від 12.12.2011 у подібних правовідносинах, відповідачем протиправно виконується виконавчий напис нотаріуса № 1215 від 22.03.2012, вчинений на заставлене рухоме майно.

З огляду на те, що відповідачем отримано постанови Верховного суду України, на думку позивача, є всі підстави вважати, що відповідач проявляє бездіяльність, виражену в умисному не виконанні рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22 квітня 2013 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Позивач вважає, що відповідач, отримавши постанову Верховного суду України, мав її виконати шляхом закриття провадження у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1215 від 22.03.2012, оскільки, на думку позивача, таке виконавче провадження було відкрито безпідставно.

Відповідач у судове засідання явку свого повноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с.13).

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд ухвалив адміністративну справу розглядати та вирішувати за відсутності належним чином повідомленого представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на примусовому виконанні ВДВС Алчевського МУЮ знаходиться виконавчий напис № 1215 виданий 22.03.2012 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на автомобіль марки Skoda Superb 1,8Т, чорного кольору, 2007 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (а.с.8).

Як вбачається з виконавчого напису нотаріуса, зазначене рухоме майно на підставі договору застави, посвідченого 21.03.2008 приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4 за реєстровим № 1589, передане в заставу ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником АКБ «Райффайзенбанк Україна». Право вимоги за зазначеним договором застави на підставі ст.ст.512-516, 656, 1077, 1086 ЦК України було придбано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за договором про відступлення права вимоги від 23.09.2011, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстром № 7275. Строк платежу за вищезазначеним договором застави настав 18.03.2012.

У виконавчому написі також зазначено, що його має бути пред'явлено до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення. Виконавчий напис набирає законної сили з моменту його вчинення.

Постановою від 17 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1215 від 22.03.2012. Запропоновано боржник добровільно виконати постанову шляхом надання вищевказаного автотранспортного засобу для проведення виконавчих дій. Накладено арешт на автомобіль марки Skoda Superb 1,8Т, чорного кольору, 2007 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1 (а.с.17).

18 березня 2013 року ОСОБА_1 надіслав начальнику ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінову В.В. повідомлення про рішення Верховного суду України разом з постановою Верховного суду України по справі № 3-134гс11 від 12.12.2011 (а.с.9).

У повідомленні позивачем зазначено, що 12 грудня 2011 року у постанові по справі № 3-134гс11 Верховний суд України чітко зазначив, що виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса. Позивач повідомив відповідачу, що він як суб'єкт владних повноважень має виконувати рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах.

На вказане звернення, позивачем отримано відповідь відповідача від 08.04.2013 за № 6588, у якій зазначено, що рішення Верховного суду України винесено у відношенні конкретних осіб та конкретного виконавчого напису нотаріуса. Роз'яснено позивачу, що відповідно до положень п.4 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. У зв'язку з чим роз'яснено ОСОБА_1 право звернення до відповідного суду для вирішення питання щодо скасування виконавчого напису № 1215 від 22.03.2012 (а.с.10).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і надалі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (ч.2 ст.82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.8 ст.82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до начальника ВДВС Алчевського МУЮ з повідомленням про рішення Верховного суду України (а.с.9).

Таке повідомлення, у розумінні ст.82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», не є скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, а відтак, до розгляду такого повідомлення слід застосовувати положення Закону України «Про звернення громадян», який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Системним аналізом положень Закону України «Про звернення громадян», дослідженням повідомлення позивача про рішення Верховного суду України та відповіді, складеної відповідачем за результатами розгляду звернення позивача, встановлено, що відповідач звернення позивача розглянув у порядку та з дотриманням строків розгляду звернення, визначених цим законом.

Що стосується не виконання начальником ВДВС Алчевського МУЮ рішення Верховного суду України, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.83 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» на начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, покладено контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем.

Начальник відділу при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, відповідно до ст.83 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», має право:

- у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом (ч.2 ст.83 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»);

- з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова (ч.3 ст.83 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Вивченням постанови Верховного суду України від 12 грудня 2011 року (а.с.5-7) встановлено, що Верховний суд України, - розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «БМ Банк» м. Житомир про перегляд Верховним судом України постанови Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року в справі № 9/5007/8/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трансметалпродукт» до публічного акціонерного товариства «БМ Банк», тертя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, погодився з ухвалою Вищого господарського суду України, який залишив без зміни постанову Рівненського апеляційного господарського суду, дійшовши правильного висновку про те, що виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса. Та виклав правову позицію про те, що відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису не має.

Частиною 5 статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення Верховного суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.2 ст.11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами (ч.3 ст.11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

У відповідності із ст.17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Згідно ч.1 ст.25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що державний виконавець не наділений повноваженнями щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та при відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса він тільки зобов'язаний перевірити відповідність виконавчого документа вимогам ст.18 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», дотримання строку пред'явлення такого документа до виконання.

Відтак, суд приходить до висновку, що у державного виконавця відсутня законна можливість щодо виконання постанови Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11, а у начальника відділу відсутні підстави для зобов'язання державного виконавця до вчинення таких дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що начальник ВДВС Алчевського МУЮ правомірно роз'яснив ОСОБА_1 право звернення до відповідного суду для вирішення питання щодо скасування виконавчого напису № 1215 від 22.03.2012.

За таких обставин, судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Оскільки судове рішення постановлено не на користь позивача, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 24 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 29 квітня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Лаптінова В.В. про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 29 квітня 2013 року.

Суддя К.О. Пляшкова

[опять исполнители)]

Добрый день,дорогие форумчане!!!!)))

Ситуация следующая: есть зведене виконавче провадження. Долг Банку частично оплатили за счет реализованной машины, есть ещё недвижимость и частный бизнес,могут ли остальной долг примерно тысяч 20, взыскть с оставшегося имущества?и на что в первую очередь будут взыскивать

В нашей стране обычно так и делается. Остальной долг примерно тысяч 20, могут взыскть с оставшегося имущества. Ну, а если заставить делать по закону, то

Стаття 54. Звернення стягнення на заставлене майно

2. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації

заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог

стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі

якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ

повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому

пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.

[Определение апелляционного суда Луганской области о признании исполнительной надписи в пользу Эрсте банка не подлежащей исполнению]

Банк по данному делу подал касацию. И настораживает то, что ВССУ не оставил дело без рассмотрения как это часто бывает, а нашел нарушения материального и процессуального права.

У х в а л а

29 березня 2013 рокум. КиївСуддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Умнова О.В., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 3 січня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Луганської області від 4 березня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»

- про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, зняття арешту, -

в с т а н о в и в :

Касаційна скарга подана у визначений ЦПК України строк на касаційне оскарження, за формою та змістом відповідає вимогам ст. 326 ЦПК України.

Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, є підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись ст. 328 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 3 січня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Луганської області від 4 березня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, зняття арешту.

Витребувати з Жовтневого районного суду м. Луганська цивільну справу №1207/2000/12.

Копії касаційної скарги та додані до неї матеріали надіслати особам, які беруть участь у справі, роз'яснити їх право подати заперечення на касаційну скаргу до 13 травня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ Умнова О.В.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30679126

Че то мне это не нравится. Вот думаю что будет рассмотрение дела на основании того что иск "про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню" подавал не боржник, а его жена. Думаю это слабое место.

Банк в касации настаивал что на основании того, что жена дала мужу нотариально заверенное согласие на передачу банку автомобиля под залог - и поэтому ее исковые требования противоправные и безосновательные, потому что ее права в данном случае не нарушены.

Еще банк ссылается на то, что районным и апеляционным судом отказано заемщику в признани кредитного договора недействительным, и настаивает что суды признали этот договор действительным. Хотя это далеко не так. Суды только решили не признать недействительным КД по тем основаниям которые заявлял заемщик-истец. О признании законности и действительности КД в решениях ни слова. Банк просто перекрутил...., хотя банк перекрутил - ВССУ поддержал, все может быть.

Еще банк ссылается на тот факт что на момент признания ИНН не подлежащей исполнению, она была уже исполнена и авто продано на аукционе. И в этом банк тоже видит нарушение судами права.

Мне кажется, что Ваша жена подала этот иск именно потому, что ее права и интересы были нарушены в том, что у нее незаконно хотели отобрать ее имущество. По закону она является собственником половины Вашего вместе нажитого имущества. Именно поэтому при передаче в залог Вашего автомобиля потребовалось согласие именно Вашей жены, а не соседа по подъезду. Так, что это не слабое место, а железная правовая позиция, что жена собственник автомобиля.

[Как заставить гос. исполнителя выполнять решение Верховного суда в подобных правоотношениях]

поки не встановлено конкретну відповідальність за невиконання рішень ВСУ, зобов'язати практично неможливо, тому треба паралельно використовувати всі інші можливі способи....

Конкретна відповідальність за невиконання рішень ВСУ встановлена ст. 382 КК України.

[Как заставить гос. исполнителя выполнять решение Верховного суда в подобных правоотношениях]

поки напис не визано таким, що не підлягає виконанню у ДВС формально немає підстав його невиконувати...

подавайте позови: про зобов'язання ДВС повернути лист на підставі ст.111-28 ГПК; про визнання напису таким, що не підлягає виконанню

Шановний vilniy ця тема про те як зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах. Тема про те як визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню неодноразово обговорювалась на цьому форумі і вже застаріла.

[Как заставить гос. исполнителя выполнять решение Верховного суда в подобных правоотношениях]

Что происходит ? Начальник не отвечает на мой запрос. А вдруг это коррупция ? Давайте спросим у прокуратуры.

Прокурору м.Алчевськ

94200,м. Алчевськ, вул. Фрунзе, 44

З А Я В А

29.03.2013р. начальником ВДВС Алчевського МУЮ Лаптіновим В.В. був отриманий запит в порядку ч.2 ст. 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», щодо надання письмової інформації стосовно виконання виконавчого напису № 1215 від 22.03.2012 року про звернення стягнення на заставлене рухоме майно, що належить мені.

До теперішнього часу мною, Петровим не отримано повної та обґрунтованої відповіді на вказаний запит щодо виконання вказаного виконавчого напису вчиненого на заставлене рухоме майно.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» - розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Вимогами ст. 2123 КпАП України встановлено - неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про звернення громадян", "Про доступ до судових рішень" та "Про засади запобігання і протидії корупції", або на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" тягне адміністративну відповідальність.

Вимогами ч.1 ст.16 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» встановлено Особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється:

1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом;

2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

З огляду на наведене вважаю, що в діях начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. є достатні дані, які вказують на ознаки корупційного діяння передбаченого ч.1 ст.16 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції».

Прошу Вас вжити усі необхідні заходи передбачені вимогами ст. 29 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», наказом Генеральної Прокуратури України від 21 червня 2011 року №10гн «Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції» та скласти адміністративний протокол відповідно ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції».

Крім цього, про результати прошу повідомити у встановлений законодавством України термін.

Додаток:

1. Копія запиту від 29.03.2013р. щодо надання письмової інформації;

2. Копія повідомлення о рішенні Верховного суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року.

18.04.2013р. В

Что то внутреннее чутье мне подсказывает, что Лаптинов В.В. очень серьезный корупционер. Боюсь, что прокуратура сама может не разобраться. Подключу в помощь прокуратуре суд (может пригодится).

Луганський окружний адміністративний суд

91055, м. Луганськ, вул. Поштова,1

Відповідач: Начальник ВДВС

Алчевського МУЮ

Лаптінов В.В.

94204, м.Алчевськ, вул.Фрунзе 40

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про визнання бездіяльності незаконної

29.03.2013р. начальником ВДВС Алчевського МУЮ Лаптіновим В.В. (далі по тексту «Відповідач») був отриманий запит в порядку ч.2 ст. 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон), щодо надання письмової інформації стосовно виконання виконавчого напису № 1215 від 22.03.2012 року про звернення стягнення на заставлене рухоме майно, що належить мені. Факт отримання Відповідачем запиту підтверджується копією запиту зі штампом відповідача та датою отримання, які засвідчують отримання документа Відповідачем.

В своєму запиті я, Вова (далі по тексту Позивач) з метою реалізації своїх прав, передбачених ч.2 ст. 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», просив Відповідача надати відповідь на наступне питання:

- Чи буде Вами виконуватися виконавчий напис № 1215, вчинений 22.03.2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на заставлене рухоме майно - автотранспортний засіб Skoda Superb 1.8T, д.н. ВВ8271ВС, що належить мені на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Вимогами ч. 1 ст. 4 Закону встановлено: 1. Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитом на інформацію.

До теперішнього часу мені не було надано відповіді на запит від 29.03.2013р., що свідчить про порушення Відповідачем ч.1 ст. 20 Закону, відповідно до якої розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту

Така бездіяльність Відповідача є порушенням права на отримання інформації, реалізація якого визначається ст.ст.19, 20 Закону, а також та ч. 2 ст.34 Конституції України (право вільно збирати інформацію).

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

З огляду вищенаведеного слідує, що Відповідач вчиняє бездіяльність, яка виражена в ненаданні повної та обгрунтованої відповіді на запит від 29.03.2013р.

Відповідно до ст. 23 Закону запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит до адміністративного суду.

Відповідно до ст.6 і ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду шляхом пред’явлення адміністративного позову, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 3 ст. 18 КАС України встановлено справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Відповідно до статті 183-2 цього Кодексу, в адміністративних справах щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо розгляду звернення, у тому числі інформаційного запиту, фізичної або юридичної особи; застосовується скорочене провадження.

Порушене право на інформацію підлягає поновленню шляхом зобов'язання Відповідача надати належну обґрунтовану відповідь на запит відповідно до вимог Закону.

Враховуючи зазначені норми та наведені обставини, що Відповідач вчиняє бездіяльність виражену в ненаданні повної та обґрунтованої відповіді на запит, керуючись ст.ст. 19, 34, 40 Конституції України, ст.ст. 23 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» ст.ст. 6, 17-19, 104-106, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ СУД:

1. Визнати бездіяльність начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. щодо ненадання інформації на запит від 29.03.2013р. – протиправною.

2. Зобов`язати начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. протягом п’яти днів надати, належну обґрунтовану відповідь на запит від 29.03.2013р. відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

3. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 34 грн. 41 коп.

Додатки:

1. Копія позовної заяви з додатками для Відповідача.

2. Копія запиту щодо надання інформації від 29.03.2013р.

3. Копія повідомлення о рішенні Верховного суду України.

4. Оригінал квитанції про сплату судового збору.

[Как заставить гос. исполнителя выполнять решение Верховного суда в подобных правоотношениях]

На первое уведомление приходит ответ начальника исполнителей. Мне рекомендуют звернутися до відповідного суду для скасування виконавчого напису вчиненого на заставлене рухоме майно. Спасибо Вам Виталий Викторович за Ваши советы. Звертаюся до відповідного суду за роз ясненнями.

Голові Верховного Суду України

Пилипчуку П.П.

01043 м. Київ, вул. П. Орлика, 4-а

Шановний Петро Пилипович

12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 Верховний Суд України, виніс рішення щодо виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно, а саме Верховний Суд України у мотивувальної частині постанови вирішив, за текстом: «…виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а стаття 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса».

Статею 244-2 КАС України встановлено - рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зараз в ВДВС Алчевського МУЮ Луганської області державним виконавцем Колосковой Л.В. виконується виконавчий напис № 1215 від 22.03.2012 року, який також, як виконавчий напис із рішення Верховного суду вчинений на заставлене рухоме майно. Оскільки Верховний Суд України, виніс рішення щодо виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно, а виконавчий напис № 1215 від 22.03.2012 року, який застосовує (виконує) у своїй діяльності державний виконавець Колоскова Л.В., також вчинений на заставлене рухоме майно, то мають місто подібні правовідносини. Ось тільки щодо виконання виконавчого напису № 1215 від 22.03.2012 року державний виконавець замість норми права статті 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, яку застосував у рішенні Верховний суд України, всупереч рішенню Верховного суду протиправно застосовує норму статті 17 ЗУ «Про виконавче провадження».

Керуючись статтею 244-2 КАС України я надіслав начальнику ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінову В.В. повідомлення о рішенні Верховного суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року. У повідомленні мною повідомлялось, що згідно рішення Верховного суду України виконавчий напис вчинений на заставлене рухоме майно не підлягає виконанню, а тому я просив начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. на підставі ст. 244-2 КАС України виконувати рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах.

08.04.13р. на вказане повідомлення мною була отримана відповідь у якій начальник ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінов В.В. радив мені звернутися до відповідного суду. Відповідним судом який виніс рішення відносно виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно у подібних правовідносинах є Верховний суд України. Можливо начальник ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінов В.В. мав на увазі звернутися до суду для отримання виконавчого листа щодо виконання рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах.

Шановний Петро Пилипович будь ласка роз'ясніть мені на підставі якого закону і у якій формі я повинен звернутися до Верховного суду України для того, щоби начальник ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінов В.В. почав до виконавчих написів нотаріусів вчинених на заставлене рухоме майно застосовувати норму права статті 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яку застосовує у своєму рішенні Верховний суд України, тобто що мені треба зробити щоби начальник ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінов В.В. почав виконувати рішення Верховного суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року у подібних правовідносинах.

Додаток:

1. Копія виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно;

2. Постанова Верховного суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року;

3. Копія повідомлення о рішенні Верховного суду України;

4. Копія відповіді № 6588 від 08.04.13р. на повідомлення о рішенні Верховного суду України.

18.04.2013р.

Из полученного ответа следует, что начальник отказывается выполнять решение Верховного суда Украины в подобных правоотношениях. Наверное это маразм, чтобы выполнить решение суда высшей инстанции просить об этом суд низшей инстанции. Но отступать некуда, а вдруг что-то и получится, давайте попробуем.

Луганський окружний адміністративний суд

91055, м. Луганськ, вул. Поштова,1

Відповідач: Начальник ВДВС

Алчевського МУЮ

Лаптінов В.В.

94204, м.Алчевськ, вул.Фрунзе 40

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про визнання бездіяльності начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. щодо невиконання рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах протиправними, зобов’язання виконати рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах.

Предметом позову є бездіяльність начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. виражена в невиконанні рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах.

Суть справи:

12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 Верховний Суд України, виніс рішення щодо виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно, а саме Верховний Суд України у мотивувальної частині постанови вирішив, за текстом: «…виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а стаття 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса».

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статею 244-2 КАС України встановлено - рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зараз в ВДВС Алчевського МУЮ Луганської області суб'єктом владних повноважень - державним виконавцем Колосковой Л.В. виконується виконавчий напис № 1215 від 22.03.2012 року, який також, як і виконавчий напис із рішення Верховного суду України вчинений на заставлене рухоме майно. Оскільки Верховний Суд України, виніс рішення відносно виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно, а виконавчий напис нотаріуса № 1215 від 22.03.2012 року, який застосовує (виконує) у своїй діяльності державний виконавець Колоскова Л.В., також вчинений на заставлене рухоме майно, то мають місто подібні правовідносини. Ось тільки щодо виконання виконавчого напису № 1215 від 22.03.2012 року державний виконавець замість норми права статті 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, яку застосував у рішенні Верховний суд України, всупереч рішенню Верховного суду у подібних правовідносинах протиправно застосовує норму права статті 17 ЗУ «Про виконавче провадження».

Керуючись статтею 244-2 КАС України я позивач, Петя надіслав відповідачу повідомлення о рішенні Верховного суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року у подібних правовідносинах. У повідомленні відповідачу повідомлялось, що згідно рішення Верховного суду України виконавчий напис вчинений на заставлене рухоме майно не підлягає виконанню, а тому я просив відповідача на підставі ст. 244-2 КАС України виконувати рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах.

08.04.13р. на вказане повідомлення мною була отримана відповідь у якій відповідач радив мені звернутися до відповідного суду. Тобто для того, щоби відповідач виконав рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах, він мені радить звернутися до суду нізшої інстанції. Тобто відповідач в порушення норми статті 244-2 КАС України відмовляє мені у виконанні рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах і продовжує по відношенню до виконання виконавчого напису вчиненого на заставлене рухоме майно протиправно застосовувати норму права статті 17 ЗУ «Про виконавче провадження» замість норми права статті 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, яку застосував у подібних правовідносинах Верховний суд України.

Вимогами ст. 1 ЗУ «Про державну виконавчу службу» встановлено: державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

До теперішнього часу всупереч рішенню Верховного суду України від 12.12. 2011 року, у подібних правовідносинах відповідачем протиправно виконується виконавчий напис № 1215 від 22.03.2012 року вчинений на заставлене рухоме майно.

З огляду на те, що відповідач отримав постанову Верховного суду України є всі підстави вважати, що відповідач проявляє бездіяльність виражену в умисном не виконанні рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах. Тому я вважаю бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах протиправною.

На підставі викладеного, керуючись постановою Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11; ст. 244-2 КАС України, -

ПРОШУ:

1. Визнати бездіяльність начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. щодо невиконання рішення Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 у подібних правовідносинах - протиправною;

2. Зобов’язати начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. на виконання рішення Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11, винесеного відносно виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно, до подібних правовідносин щодо виконання виконавчого напису нотаріуса № 1215 від 22.03.2012 року також вчиненого на заставлене рухоме майно, застосувати норми права зазначені у рішенні Верховного суду України, тобто застосувати норми права ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

3. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 34 грн. 41 коп.

Додаток:

1. Копія виконавчого напису нотаріуса № 1215 від 22.03.2012 року вчиненого на заставлене рухоме майно;

2. Постанова Верховного суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року;

3. Копія повідомлення о рішенні Верховного суду України;

4. Копія відповіді № 6588 від 08.04.13р. на повідомлення о рішенні Верховного суду України.

[Как заставить гос. исполнителя выполнять решение Верховного суда в подобных правоотношениях]

Суть вопроса заключается в следующем. Исполнитель противоправно исполняет исполнительную надпись нотариуса, сделанную на залоговое движимое имущество, не обращая внимания на то, что в подобных правоотношениях есть решение Верховного суда Украины о том, что исполнительная надпись нотариуса не подлежит исполнению потому, что она сделана на залоговое движимое имущество. Какие шаги я предпринимаю.

Пишу уведомление начальнику исполнительной службы о том, что в подобных правоотношениях есть решение Верховного суда Украины, прошу исполнять решение суда и прикладываю решение суда. Начальник дает ответ, что это решение было принято у відношенні конкретних осіб і у відношенні конкретного виконавчого напису нотаріуса, а також рекомендує мені звернутися до суду. То есть решение Верховного суда и норма ст. 244-2 КАС Украины начальнику исполнительной до лампады. Что делать ? Пишу уведомление повторно (образец ниже, меняем шапку на образце, немного корректируем - получаем админ. иск с требованием признания противоправними действия начальника исполнительной в части не исполнения решения Верховного суда Украины в подобных правоотношениях и с требованием в подобных правоотношениях выполнить решение Верховного суда). Следующий шаг (после ответа исполнителя) будет обращением в прокуратуру с требованием возбудить уголовное дело по ст. 382 УК Украины – не исполнение решение суда.

Может быть у кого-то есть мысли по поводу того, куда еще можно написать, какие рычаги можно задействовать для того, чтобы заставить исполнителя в подобных правоотношениях исполнять решение Верховного суда Украины согласно ст. 244-2 КАС Украины. Давайте обговорим эту тему, согласно оснований, выложенных в уведомлении.

Начальнику ВДВС

Алчевського МУЮ

Лаптінову В.В.

м.Алчевськ, вул.Фрунзе 40

П О В І Д О М Л Е Н Н Я

о рішенні Верховного Суду України /повторно/

Шановний Віталій Вікторович ! Зараз державним виконавцем очолюваного Вами відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Колосковой Л.В. виконується виконавчий напис нотаріуса № 1215 від 22.03.2012 року, вчинений на заставлене рухоме майно.

Цим листом повторно повідомляю Вам, що 12 грудня 2011 року у подібних правовідносинах у Постанові по справі № 3-134гс11 Верховний Суд України щодо виконання виконавчого напису вчиненого на заставлене рухоме майно вирішив, за текстом: «…виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а стаття 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аналогічну правову позицію про те, що відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, викладено в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі № 19/164».

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Звертаю Вашу увагу на те, що відповідно до ст. 244-2 КАС України - рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Оскільки Верховний Суд України, виніс рішення щодо виконання конкретного виконавчого напису нотаріуса, який вчинений саме на заставлене рухоме майно, а виконавчий напис № 1215 від 22.03.2012 року, який застосовує (виконує) у своїй діяльності державний виконавець Колоскова Л.В., також вчинений саме на заставлене рухоме майно, то мають місто подібні правовідносини. Тому відповідно до ст. 244-2 КАС України державний виконавець у подібних правовідносинах зобов'язана керуватися нормами права зазначеними у рішенні Верховного суду України.

Отже державний виконавець, у подібних правовідносинах щодо виконання конкретного виконавчого напису № 1215 від 22.03.2012 року вчиненого на заставлене рухоме майно, в порушення ст. 244-2 КАС України замість статті 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, яку застосував у рішенні Верховний суд України, протиправно застосовує статтю 17 ЗУ «Про виконавче провадження».

Оскільки Ви є суб'єкт владних повноважень, а рішення Верховного суду України винесено не у відношенні конкретних осіб, а у відношенні виконання конкретного виконавчого напису нотаріуса, який конкретно вчинений на заставлене рухоме майно, то прошу Вас у подібних правовідносинах у відношенні виконання виконавчих написів вчинених на заставлене рухоме майно застосовувати норми права зазначені у рішенні Верховного Суду України, тобто у подібних правовідносинах прошу Вас виконувати рішення Верховного Суду України.

Крім того повідомляю Вам, що за не виконання рішення суду законом передбачена кримінальна відповідальність за ст. 382 КК України.

На підставі викладеного, керуючись постановою Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11; ст. 244-2 КАС України, -

ПРОШУ:

1. На виконання рішення Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 щодо виконання виконавчого напису нотаріуса на заставлене рухоме майно, до подібних правовідносин щодо виконання виконавчого напису нотаріуса № 1215 від 22.03.2012 року також вчиненого на заставлене рухоме майно, застосувати норми права зазначені у рішенні Верховного суду України, тобто застосувати норми права ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Додаток:

1. Постанова Верховного Суд України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року.

12.04.2013р.

З повагою РОЛ.. н

На первое уведомление приходит ответ начальника исполнителей. Мне рекомендуют звернутися до відповідного суду для скасування виконавчого напису вчиненого на заставлене рухоме майно. Спасибо Вам Виталий Викторович за Ваши советы. Звертаюся до відповідного суду за роз ясненнями.

Голові Верховного Суду України

Пилипчуку П.П.

01043 м. Київ, вул. П. Орлика, 4-а

Шановний Петро Пилипович

12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 Верховний Суд України, виніс рішення щодо виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно, а саме Верховний Суд України у мотивувальної частині постанови вирішив, за текстом: «…виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а стаття 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса».

Статею 244-2 КАС України встановлено - рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зараз в ВДВС Алчевського МУЮ Луганської області державним виконавцем Колосковой Л.В. виконується виконавчий напис № 1215 від 22.03.2012 року, який також, як виконавчий напис із рішення Верховного суду вчинений на заставлене рухоме майно. Оскільки Верховний Суд України, виніс рішення щодо виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно, а виконавчий напис № 1215 від 22.03.2012 року, який застосовує (виконує) у своїй діяльності державний виконавець Колоскова Л.В., також вчинений на заставлене рухоме майно, то мають місто подібні правовідносини. Ось тільки щодо виконання виконавчого напису № 1215 від 22.03.2012 року державний виконавець замість норми права статті 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, яку застосував у рішенні Верховний суд України, всупереч рішенню Верховного суду протиправно застосовує норму статті 17 ЗУ «Про виконавче провадження».

Керуючись статтею 244-2 КАС України я надіслав начальнику ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінову В.В. повідомлення о рішенні Верховного суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року. У повідомленні мною повідомлялось, що згідно рішення Верховного суду України виконавчий напис вчинений на заставлене рухоме майно не підлягає виконанню, а тому я просив начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. на підставі ст. 244-2 КАС України виконувати рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах.

08.04.13р. на вказане повідомлення мною була отримана відповідь у якій начальник ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінов В.В. радив мені звернутися до відповідного суду. Відповідним судом який виніс рішення відносно виконання виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно у подібних правовідносинах є Верховний суд України. Можливо начальник ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінов В.В. мав на увазі звернутися до суду для отримання виконавчого листа щодо виконання рішення Верховного суду України у подібних правовідносинах.

Шановний Петро Пилипович будь ласка роз'ясніть мені на підставі якого закону і у якій формі я повинен звернутися до Верховного суду України для того, щоби начальник ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінов В.В. почав до виконавчих написів нотаріусів вчинених на заставлене рухоме майно застосовувати норму права статті 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яку застосовує у своєму рішенні Верховний суд України, тобто що мені треба зробити щоби начальник ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінов В.В. почав виконувати рішення Верховного суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року у подібних правовідносинах.

Додаток:

1. Копія виконавчого напису нотаріуса вчиненого на заставлене рухоме майно;

2. Постанова Верховного суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року;

3. Копія повідомлення о рішенні Верховного суду України;

4. Копія відповіді № 6588 від 08.04.13р. на повідомлення о рішенні Верховного суду України.

18.04.2013р.

[Как заставить гос. исполнителя выполнять решение Верховного суда в подобных правоотношениях]

После первого своего повідомлення посылаю начальнику исполнителей запит

Начальнику ВДВС

Алчевського МУЮ

Лаптінову В.В.

м.Алчевськ, вул.Фрунзе, 40

ЗАПИТ

(в порядку ч.2 ст. 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»,

щодо надання письмової інформації)

18.03.2013р. Вами було отримане повідомлення о рішенні Верховного Суду України, а також рішення Верховного Суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року.

У зазначеному повідомленні мною Вам повідомлялось, що Верховний суд України 12 грудня 2011 року у Постанові по справі № 3-134гс11 визначився, що виконавчий напис, вчинений нотаріусом, на рухоме заставлене майно не підлягає виконанню, а саме за текстом постанови суд вирішив наступне: «…виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а стаття 26 Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса».

Враховуючи, що Вами було отримано повідомлення і рішення Верховного суду України, щодо виконання виконавчих написів нотаріусів вчинених на заставлене рухоме майно, згідно до ст.40 Конституції України, ст.,ст.:1;5;10;14;19;21 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» прошу надати відповідну офіційну письмову інформацію, щодо:

1. Чи буде Вами виконуватися виконавчий напис № 1215, вчинений 22.03.2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на заставлене рухоме майно - автотранспортний засіб Skoda Superb 1.8T, д.н. ВВ8271ВС, що належить мені на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Крім цього, прошу:

1. Про виготовлення письмової відповіді повідомити мене по тел. 050 для того, щоб відповідь я міг отримати власноручно.

2. Прошу повідомити мене в встановлений ст.20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» термін -5 календарних днів.

Хочу також зазначити, що відповідно до ст.16 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» забороняється: відмовляти в наданні інформації, надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію.

29.03.2013р. В.

Что происходит ? Начальник не отвечает на мой запрос. А вдруг это коррупция ? Давайте спросим у прокуратуры.

Прокурору м.Алчевськ

94200,м. Алчевськ, вул. Фрунзе, 44

З А Я В А

29.03.2013р. начальником ВДВС Алчевського МУЮ Лаптіновим В.В. був отриманий запит в порядку ч.2 ст. 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», щодо надання письмової інформації стосовно виконання виконавчого напису № 1215 від 22.03.2012 року про звернення стягнення на заставлене рухоме майно, що належить мені.

До теперішнього часу мною, Петровим не отримано повної та обґрунтованої відповіді на вказаний запит щодо виконання вказаного виконавчого напису вчиненого на заставлене рухоме майно.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» - розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Вимогами ст. 212-3 КупАП України встановлено - неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про звернення громадян", "Про доступ до судових рішень" та "Про засади запобігання і протидії корупції", або на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" тягне адміністративну відповідальність.

Вимогами ч.1 ст.16 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» встановлено Особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється:

1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом;

2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

З огляду на наведене вважаю, що в діях начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. є достатні дані, які вказують на ознаки корупційного діяння передбаченого ч.1 ст.16 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції».

Прошу Вас вжити усі необхідні заходи передбачені вимогами ст. 29 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», наказом Генеральної Прокуратури України від 21 червня 2011 року №10гн «Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції» та скласти адміністративний протокол відповідно ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції».

Крім цього, про результати прошу повідомити у встановлений законодавством України термін.

Додаток:

1. Копія запиту від 29.03.2013р. щодо надання письмової інформації;

2. Копія повідомлення о рішенні Верховного суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року.

18.04.2013р. В

[Как заставить гос. исполнителя выполнять решение Верховного суда в подобных правоотношениях]

Суть вопроса заключается в следующем. Исполнитель противоправно исполняет исполнительную надпись нотариуса, сделанную на залоговое движимое имущество, не обращая внимания на то, что в подобных правоотношениях есть решение Верховного суда Украины о том, что исполнительная надпись нотариуса не подлежит исполнению потому, что она сделана на залоговое движимое имущество. Какие шаги я предпринимаю.

Пишу уведомление начальнику исполнительной службы о том, что в подобных правоотношениях есть решение Верховного суда Украины, прошу исполнять решение суда и прикладываю решение суда. Начальник дает ответ, что это решение было принято у відношенні конкретних осіб і у відношенні конкретного виконавчого напису нотаріуса, а також рекомендує мені звернутися до суду. То есть решение Верховного суда и норма ст. 244-2 КАС Украины начальнику исполнительной до лампады. Что делать ? Пишу уведомление повторно (образец ниже, меняем шапку на образце, немного корректируем - получаем админ. иск с требованием признания противоправными действия начальника исполнительной в части не исполнения решения Верховного суда Украины в подобных правоотношениях и с требованием в подобных правоотношениях выполнить решение Верховного суда). Следующий шаг (после ответа исполнителя) будет обращением в прокуратуру с требованием возбудить уголовное дело по ст. 382 УК Украины – не исполнение решение суда.

Может быть у кого-то есть мысли по поводу того, куда еще можно написать, какие рычаги можно задействовать для того, чтобы заставить исполнителя в подобных правоотношениях исполнять решение Верховного суда Украины согласно ст. 244-2 КАС Украины. Давайте обговорим эту тему, согласно оснований, выложенных в уведомлении.

Начальнику ВДВС

Алчевського МУЮ

Лаптінову В.В.

м.Алчевськ, вул.Фрунзе 40

П О В І Д О М Л Е Н Н Я

о рішенні Верховного Суду України /повторно/

Шановний Віталій Вікторович ! Зараз державним виконавцем очолюваного Вами відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Колосковой Л.В. виконується виконавчий напис нотаріуса № 1215 від 22.03.2012 року, вчинений на заставлене рухоме майно.

Цим листом повторно повідомляю Вам, що 12 грудня 2011 року у подібних правовідносинах у Постанові по справі № 3-134гс11 Верховний Суд України щодо виконання виконавчого напису вчиненого на заставлене рухоме майно вирішив, за текстом: «…виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а стаття 26 Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аналогічну правову позицію про те, що відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, викладено в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі № 19/164».

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Звертаю Вашу увагу на те, що відповідно до ст. 244-2 КАС України - рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Оскільки Верховний Суд України, виніс рішення щодо виконання конкретного виконавчого напису нотаріуса, який вчинений саме на заставлене рухоме майно, а виконавчий напис № 1215 від 22.03.2012 року, який застосовує (виконує) у своїй діяльності державний виконавець Колоскова Л.В., також вчинений саме на заставлене рухоме майно, то мають місто подібні правовідносини. Тому відповідно до ст. 244-2 КАС України державний виконавець у подібних правовідносинах зобов'язана керуватися нормами права зазначеними у рішенні Верховного суду України.

Отже державний виконавець, у подібних правовідносинах щодо виконання конкретного виконавчого напису № 1215 від 22.03.2012 року вчиненого на заставлене рухоме майно, в порушення ст. 244-2 КАС України замість статті 26 Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, яку застосував у рішенні Верховний суд України, протиправно застосовує статтю 17 ЗУ «Про виконавче провадження».

Оскільки Ви є суб'єкт владних повноважень, а рішення Верховного суду України винесено не у відношенні конкретних осіб, а у відношенні виконання конкретного виконавчого напису нотаріуса, який конкретно вчинений на заставлене рухоме майно, то прошу Вас у подібних правовідносинах у відношенні виконання виконавчих написів вчинених на заставлене рухоме майно застосовувати норми права зазначені у рішенні Верховного Суду України, тобто у подібних правовідносинах прошу Вас виконувати рішення Верховного Суду України.

Крім того повідомляю Вам, що за не виконання рішення суду законом передбачена кримінальна відповідальність за ст. 382 КК України.

На підставі викладеного, керуючись постановою Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11; ст. 244-2 КАС України, -

ПРОШУ:

1. На виконання рішення Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 щодо виконання виконавчого напису нотаріуса на заставлене рухоме майно, до подібних правовідносин щодо виконання виконавчого напису нотаріуса № 1215 від 22.03.2012 року також вчиненого на заставлене рухоме майно, застосувати норми права зазначені у рішенні Верховного суду України, тобто застосувати норми права ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Додаток:

1. Постанова Верховного Суд України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року.

12.04.2013р.

З повагою РОЛ.. н

После первого своего повідомлення посылаю начальнику исполнителей запит

Начальнику ВДВС

Алчевського МУЮ

Лаптінову В.В.

м.Алчевськ, вул.Фрунзе, 40

ЗАПИТ

(в порядку ч.2 ст. 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»,

щодо надання письмової інформації)

18.03.2013р. Вами було отримане повідомлення о рішенні Верховного Суду України, а також рішення Верховного Суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року.

У зазначеному повідомленні мною Вам повідомлялось, що Верховний суд України 12 грудня 2011 року у Постанові по справі № 3-134гс11 визначився, що виконавчий напис, вчинений нотаріусом, на рухоме заставлене майно не підлягає виконанню, а саме за текстом постанови суд вирішив наступне: «…виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а стаття 26 Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса».

Враховуючи, що Вами було отримано повідомлення і рішення Верховного суду України, щодо виконання виконавчих написів нотаріусів вчинених на заставлене рухоме майно, згідно до ст.40 Конституції України, ст.,ст.:1;5;10;14;19;21 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» прошу надати відповідну офіційну письмову інформацію, щодо:

1. Чи буде Вами виконуватися виконавчий напис № 1215, вчинений 22.03.2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на заставлене рухоме майно - автотранспортний засіб Skoda Superb 1.8T, д.н. ВВ8271ВС, що належить мені на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Крім цього, прошу:

1. Про виготовлення письмової відповіді повідомити мене по тел. 050 для того, щоб відповідь я міг отримати власноручно.

2. Прошу повідомити мене в встановлений ст.20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» термін -5 календарних днів.

Хочу також зазначити, що відповідно до ст.16 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» забороняється: відмовляти в наданні інформації, надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію.

29.03.2013р. В.

[Как заставить гос. исполнителя выполнять решение Верховного суда в подобных правоотношениях]

Я подал в суд о признании исполнительной надписи такой , что не подлежит исполнению, в обеспечении иска остановил исполнительное производство.

Потом спокойно судился год , вот сейчас окончательно закрыл исполнительное по решению суда

[Как заставить гос. исполнителя выполнять решение Верховного суда в подобных правоотношениях]

Я подал в суд о признании исполнительной надписи такой , что не подлежит исполнению, в обеспечении иска остановил исполнительное производство.

Потом спокойно судился год , вот сейчас окончательно закрыл исполнительное по решению суда

Какой беспредел творится в нашем государстве. Вы только подумайте для того, чтобы выполнить решение Верховного суда Украины в подобных правоотношениях человек вынужден обращаться в суд низшей инстанции для того, чтобы суд низшей инстанции узаконил решение Верховного суда. А бывает и так, что человек проходит этот путь до Верховного суда. В какой стране такое бывает, чтобы суд низшей инстанции узаконивал решение суда высшей инстанции. Это разве не маразм. Нужно найти путь который заставит субъектов властных полномочий исполнять решение Верховного суда в подобных правоотношениях.

[Как заставить гос. исполнителя выполнять решение Верховного суда в подобных правоотношениях]

Суть вопроса заключается в следующем. Исполнитель противоправно исполняет исполнительную надпись нотариуса, сделанную на залоговое движимое имущество, не обращая внимания на то, что в подобных правоотношениях есть решение Верховного суда Украины о том, что исполнительная надпись нотариуса не подлежит исполнению потому, что она сделана на залоговое движимое имущество. Какие шаги я предпринимаю.

Пишу уведомление начальнику исполнительной службы о том, что в подобных правоотношениях есть решение Верховного суда Украины, прошу исполнять решение суда и прикладываю решение суда. Начальник дает ответ, что это решение было принято у відношенні конкретних осіб і у відношенні конкретного виконавчого напису нотаріуса, а також рекомендує мені звернутися до суду. То есть решение Верховного суда и норма ст. 244-2 КАС Украины начальнику исполнительной до лампады. Что делать ? Пишу уведомление повторно (образец ниже, меняем шапку на образце, немного корректируем - получаем админ. иск с требованием признания противоправними действия начальника исполнительной в части не исполнения решения Верховного суда Украины в подобных правоотношениях и с требованием в подобных правоотношениях выполнить решение Верховного суда). Следующий шаг (после ответа исполнителя) будет обращением в прокуратуру с требованием возбудить уголовное дело по ст. 382 УК Украины – не исполнение решение суда.

Может быть у кого-то есть мысли по поводу того, куда еще можно написать, какие рычаги можно задействовать для того, чтобы заставить исполнителя в подобных правоотношениях исполнять решение Верховного суда Украины согласно ст. 244-2 КАС Украины. Давайте обговорим эту тему, согласно оснований, выложенных в уведомлении.

Начальнику ВДВС

Алчевського МУЮ

Лаптінову В.В.

м.Алчевськ, вул.Фрунзе 40

П О В І Д О М Л Е Н Н Я

о рішенні Верховного Суду України /повторно/

Шановний Віталій Вікторович ! Зараз державним виконавцем очолюваного Вами відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Колосковой Л.В. виконується виконавчий напис нотаріуса № 1215 від 22.03.2012 року, вчинений на заставлене рухоме майно.

Цим листом повторно повідомляю Вам, що 12 грудня 2011 року у подібних правовідносинах у Постанові по справі № 3-134гс11 Верховний Суд України щодо виконання виконавчого напису вчиненого на заставлене рухоме майно вирішив, за текстом: «…виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а стаття 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аналогічну правову позицію про те, що відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, викладено в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі № 19/164».

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Звертаю Вашу увагу на те, що відповідно до ст. 244-2 КАС України - рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Оскільки Верховний Суд України, виніс рішення щодо виконання конкретного виконавчого напису нотаріуса, який вчинений саме на заставлене рухоме майно, а виконавчий напис № 1215 від 22.03.2012 року, який застосовує (виконує) у своїй діяльності державний виконавець Колоскова Л.В., також вчинений саме на заставлене рухоме майно, то мають місто подібні правовідносини. Тому відповідно до ст. 244-2 КАС України державний виконавець у подібних правовідносинах зобов'язана керуватися нормами права зазначеними у рішенні Верховного суду України.

Отже державний виконавець, у подібних правовідносинах щодо виконання конкретного виконавчого напису № 1215 від 22.03.2012 року вчиненого на заставлене рухоме майно, в порушення ст. 244-2 КАС України замість статті 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, яку застосував у рішенні Верховний суд України, протиправно застосовує статтю 17 ЗУ «Про виконавче провадження».

Оскільки Ви є суб'єкт владних повноважень, а рішення Верховного суду України винесено не у відношенні конкретних осіб, а у відношенні виконання конкретного виконавчого напису нотаріуса, який конкретно вчинений на заставлене рухоме майно, то прошу Вас у подібних правовідносинах у відношенні виконання виконавчих написів вчинених на заставлене рухоме майно застосовувати норми права зазначені у рішенні Верховного Суду України, тобто у подібних правовідносинах прошу Вас виконувати рішення Верховного Суду України.

Крім того повідомляю Вам, що за не виконання рішення суду законом передбачена кримінальна відповідальність за ст. 382 КК України.

На підставі викладеного, керуючись постановою Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11; ст. 244-2 КАС України, -

ПРОШУ:

1. На виконання рішення Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 щодо виконання виконавчого напису нотаріуса на заставлене рухоме майно, до подібних правовідносин щодо виконання виконавчого напису нотаріуса № 1215 від 22.03.2012 року також вчиненого на заставлене рухоме майно, застосувати норми права зазначені у рішенні Верховного суду України, тобто застосувати норми права ст. 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Додаток:

1. Постанова Верховного Суд України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року.

12.04.2013р.

З повагою РОЛ.. н

[В СУМАХ РУКОВОДИТЕЛЬ ДВС ПОПАЛСЯ НА ВЗЯТКЕ]

http://www.dancor.sumy.ua/news/newsline/96453?page=1

http://www.dancor.sumy.ua/news/newsline/96608

Прошу учасников форума оставить свои мнени по этому поводу )

Очень жаль, что такие рейды прокуратура проводит очень редко. Провести бы такую зачистку в каждом городе Украины для того, чтобы избавиться от коррупции в органах исполнительной службы. Не секрет наверное, что в каждом городе есть такой начальник и все они берут взятки. В моем городе например начальник занимается еще и рейдерством. Сейчас я испытываю это на своей шкуре.

[Судья - ксерокс]

перегляньте справу Креди агриголь. Не опускайте рукм.

Где переглядивать справу. Киньте ссылку. У меня подобная ситуация.

[Касаційна скарга споживача на протиправні дії виконавця під час вчинення виконавчих дій]

Вищий адміністративний суд України

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

Позивач: гр. Петров

94205, Луганська область,

м.Київ

тел. 050-522-14-45

Відповідач: Державний виконавець ВДВС Алчевського МУЮ

Колоскова Л.В.

94204, м.Алчевськ, вул.Фрунзе 40

Відповідач 2: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»

91055, м. Луганськ, вул. Т.Г. Шевченко, буд. 4

КАСАЦІЙНА СКАРГА

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 812/446/13-а

18 березня 2013 року рекомендованим листом з повідомленням позивач отримав ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 812/446/13-а.

Згідно ч.5 ст. 254 КАС України - постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Вимогами ст. 212 КАС України встановлено – касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Як вбачається з листа Донецького апеляційного адміністративного суду про надіслання судового рішення від 12.03.2013р., рішення суду, прийнятого за результатом апеляційного перегляду було направлено мені 12.03.2013 р.

Таким чином, прошу строк обчислювання на подачу касаційної скарги вважати 17.03.2013р. (день набрання законної сили судовим рішенням).

Я, Петров Ф.О., як позивач вважаю, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно надали правову оцінку обставинам у справі та прийняли рішення с порушенням норм матеріального і процесуального права ст..2, 181 КАС України, ст. 19 Конституції України.

Відмовляючи мені у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що вчинення дій суб’єктом владних повноважень – відповідачем по виконанню виконавчого напису нотаріуса є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії – виконавчий напис нотаріуса, постанова про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника, які позивачем не оскаржувались. Таким чином обраний позивачем спосіб захисту в даному позові не відповідає об’єкту порушеного права.

Я погоджуюся з висновком суду, що вчинення дій суб’єктом владних повноважень – відповідачем по виконанню виконавчого напису нотаріуса є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Але з висновком суду, що обраний позивачем спосіб захисту в даному позові не відповідає об’єкту порушеного права погодитися не можна з огляду на те, що дії відповідача направлені на вилучення мого автомобіля при виконанні постанови про відкриття виконавчого провадження не передбачені законом, а також заборонені ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому порушують мої права з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже державний виконавець при виконанні постанови про відкриття виконавчого провадження повинен діяти тільки у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У своїх рішеннях суди стверджують, що постанова про відкриття виконавчого провадження несе для мене правові наслідки. Та хто ж проти цього спорить? Звісно, це рішення несе для мене правові наслідки, але ж хіба то є підставою, щоб відмовляти мені у розгляді неправомірних дій відповідача під час виконання цього рішення.

Частина перша статті 181 КАС України надає мені право, як учаснику виконавчого провадження оскаржувати не тільки рішення відповідача, а надає ще право оскаржувати дії відповідача, якщо такі дії порушують мої права під час виконання прийнятих відповідачем рішень. Отже не розгляд судом дій відповідача під час виконання відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження порушує вимоги ст. 181 КАС України.

Ну посудіть самі, якщо дії державного виконавця неможливо буде оскаржити тільки на підставі того, що боржником не оскаржувалась постанова про відкриття виконавчого провадження, то в країні настане хаос. Наприклад винесе державний виконавець постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржник не оскаржує цю постанову. Проходить 10 днів, постанова набирає законної сили. Ну, а далі починається, державний виконавець починає виконувати постанову у непередбачений законом спосіб (наприклад кидає боржника за грати, або щоб забрати гроші застосовує до боржника тортури). Боржник звертається до суду, а суд йому роз'яснює, що дії відповідача не несуть для нього ніяких правових наслідків, а правові наслідки несе постанова про відкриття виконавчого провадження, яку Ви боржник вже не зможете оскаржити тому, що закінчились строки на оскарження цієї постанови і тепер відповідач буде її виконувати любим способом, який йому заманеться. Це, що не повний абсурд ??? Це, що не порушення норм Конституції ? Тортури, що не несуть для боржника ніяких правових наслідків ??

Ось так і у моєму випадку відповідачем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Відповідач без моєї згоди або без одержання відповідного судового рішення, на виконання цієї постанови спрямовує дії направлені на вилучення у мене, як у споживача кредитних послуг, придбаної за договором споживчого кредиту продукції, не зважаючи на те, що такі дії заборонено ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме:

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

21 березня 2008 року між мною, Петровим П.П. та ЗАТ «ОТП Банк» (кредитодавець) було підписано договір споживчого кредиту № CL-903/021/2008. За умовами зазначеного договору кредитодавець брав зобов'язання надати мені кредитні кошти для їх цільового використання (згідно частини 1 пункту 2, частини 1 пункту 5 та частини 2 пункту 1.2. кредитного договору), а саме надати кредитні кошти на купівлю продукції – рухомого майна автомобіля марки Skoda Superb 1.8T.

Отже згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» я, Петров С.О. отримав у кредитодавця кошти на придбання продукції, тобто я є споживач, договір № CL-903/021/2008 є договір споживчого кредиту, а автомобіль марки Skoda є продукцією, придбаною за договором споживчого кредиту.

Частина 11 статті 11 ЗУ «Про захист справ споживачів» (у редакції, що діяла на момент підписання договору) передбачає, що кредитодавцю забороняється: 2) вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення.

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже при виконанні постанови про відкриття виконавчого провадження відповідач дія у інтересах кредитодавця згідно ст. 19 Конституції України повинен діяти у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме згідно ч.11 ст. 11 ЗУ «Про захист справ споживачів» повинен отримати у мене, як у споживача, згоду на вилучення у мене продукції, придбаної за договором споживчого кредиту, або отримати відповідне судове рішення. Всі інші дії відповідача по вилученню у мене, як у споживача, продукції, придбаної за договором споживчого кредиту, при виконанні постанови про відкриття виконавчого провадження заборонено ЗУ «Про захист справ споживачів». Отже не отримавши від споживача згоду на вилучення продукції, придбаної за договором споживчого кредиту або не одержавши відповідного судового рішення відповідач при виконанні постанови про відкриття виконавчого провадження діє забороненим законом способом, тобто дії відповідача при виконанні постанови про відкриття виконавчого провадження порушують норми ст. 19 Конституції України.

Відмовляючи мені у задоволенні позовних вимог Донецький апеляційний адміністративний суд також виходив з того, що ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено здійснення виконавчою службою виконавчих дій за виконавчими написами нотаріусів, які відповідно до закону прирівняні до судових рішень, що спростовує посилання позивача в апеляційній скарзі на відсутність рішення суду. Звичайно так воно і є, якщо виконавчий напис нотаріуса передбачено законом, бо відповідно до норм ст. 1 ЗУ «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Але у цій справі є ще одно но.

Куплену за договором споживчого кредиту продукцію (автомобіль – рухоме майно) споживач надав кредитодавцю у заставу відповідно до умов договору застави № PCL-903/021/2008 від 21 березня 2008 року, укладеного між споживачем та кредитодавцем. А тому виконавчий напис нотаріус вчинив на договорі застави рухомого майна. Таке рішення нотаріуса не передбачено законом, а тому воно не підлягає виконанню.

І тому є підтвердження – постанова Верховного суду України від 12 грудня 2011 року по справі № 3-134гс11 (http://reyestr.court.gov.ua/Decision/Review/?RegNumb=20533665). У мотивувальної частині зазначеної постанови Верховний Суд України вирішив, за текстом: «…виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а стаття 26 Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачає звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аналогічну правову позицію про те, що відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [b]підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає[/b], викладено в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі № 19/164».

Відповідно до ст. 244-2 КАС України - Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином вчинений виконавчий напис (рішення нотаріуса) щодо рухомого майна не передбачено законом і відповідач в порушення вимог ст. 1 ЗУ «Про державну виконавчу службу», ст. 244-2 КАС України, а також ст. 19 Конституції України направляє свої дії на виконання рішення, яке не передбачено законом, тобто діє у непередбачений законом спосіб.

При наявності явно спірного питання, відповідач відкрила провадження не на підставі рішення суду (як того вимагає закон), а на підставі виконавчого напису нотаріуса (що не можливо, оскільки згідно рішення Верховного суду виконавчий напис нотаріуса на заставлене рухоме майно не передбачено законом). І де тут логіка? Навіщо нам тоді суди взагалі потрібні, коли кожен виконавець, у купі із приватними нотаріусами, без доказів безспірного існування за боржником .боргу почнуть відбирати будь у кого усе, що тільки їм спаде на думку? Вважаєте, що я перебільшую? Аж ніскільки і можу це довести.

У виконавчому написі приватного нотаріуса фігурує лише автомобіль Skoda, який знаходиться у заставі. Ні про яке інше майно у цьому написі НАВІТЬ МОВИ НЕМАЄ! Де там про розрахункові рахунки? Де про нерухомість? Де про автобуси на яких я здійснюю свою підприємницьку діяльність? Тоді ж на підставі чого виконавча служба наклала арешт на мою квартиру, заблокувала усі мої рахунки, а автобуси, у кількості 3 шт., через ДАЇ, відправила на штраф майданчик, позбавивши мене засобів для існування і надавши мені скаженої матеріальної шкоди, розмір якої зараз навіть важко підрахувати, бо кожної години він збільшується? Більш того, у постанові про розшук майна боржника (до уваги у єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень ВІДСУТНЯ), у постановах про накладення арешту на майно та рахунки виконавча служба вказує, що усе це вона робить на виконання, увага, РІШЕННЯ СУДУ!!! І де ж вона отримала такого рішення? Якщо відповідач має таке рішення суду, то хай він його надасть до суду, тоді я відмовлюсь від позовних вимог. Якщо ні, то тоді наявне значне перевищення службових повноважень.

Ось і виходить, якщо крім ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про захист справ споживачів» взяти ще до уваги зазначене рішення Верховного суду України, то дії відповідача направлені на вилучення у мене автомобіля по виконавчому напису нотаріуса - незаконні(протиправні).

На підставі вищевикладеного, та керуючись діючим законодавством, -

ПРОШУ:

1. Прийняти касаційну скаргу на Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 812/446/13-а до розгляду.

2. Скасувати Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 812/446/13-а і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду;

Додаток:

1. Копія листа Донецького апеляційного адміністративного суду про надіслання судового рішення від 12.03.2013р.;

2. Копія постанови від 22.03.13р. про арешт рахунків в ПАТ КБ "ПриватБанк;

3. Копія постанови про оголошення розшуку майна боржника;

4. Копія свідоцтва про реєстрацію автобуса МАЗ А079.23 д.н. В6583ДЛ на який накладено арешт;

5. Копія свідоцтва про реєстрацію автобуса БАЗ А079.23 д.н. ВВ1895НЛ на який накладено арешт;

6. Копія свідоцтва про реєстрацію автобуса РУТА СПГ д.н. РН5987ГГ на який накладено арешт;

7. Копія договора купівлі-продажу квартири на яку накладено арешт;

8. Копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі;

9. Оригінал квітанції сплати судового збору.

Копії постанов взято з єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за адресою: https://trade.informjust.ua/, Ідентифікатор доступу: ДГ5824АЕА9В6, ЄДРВП: 3965781194

05.04.2013р. П.П. Петров

[Возмещение убытков за проданное имущество по исполнительной НН не подлежащей исполнению]

Буду пробовать. Но настораживает отсутствие судебной практики, а именно что при большом количестве признания судами ИНН не подлежащей исполнению ни банк, ни нотарь, ни ДВС не понесли какой либо ответственности.

Пробуйте всегда кто-то должен быть первым и создавать судебную практику если такой нет. Привлекать к ответственности лиц которые нарушают наши права пробуют только единицы. Если таких как мы не будет, то у нас никогда не будет правового государства. Я например буду пробывать привлекать к ответственности исполнителя. Уже отослал "заяву про вчинення корупційних дій посадовою особою уповноваженою на виконання функцій держави" в СБУ и прокуратуру. Пока жду ответов.

Кстати Вы тоже можете начать с этого. Нотариус согласно ст. 2 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення. С целью получения неправомерной выгоды нотариус , используя свое служебное положение, сделал незаконную исполнительную надпись(что надпись незаконная подтверждается решением суда, которым эта надпись была отменена).