Постановление ВС-КАС об отмене постановления ВР про увольнение судьи

[ANTIRAID]

Державний герб України

РІШЕННЯ
Іменем України

07 травня 2018 року

Київ

справа №800/520/16
адміністративне провадження №П/9901/51/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Мороз Л.Л., -

секретар судового засідання Кочерга В.П.

за участю:

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_5 до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вища рада правосуддя, про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_5 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Верховної Ради України (надалі - відповідач, ВР України), третя особа - Вища рада юстиції (надалі - ВРЮ; правонаступником якої є Вища рада правосуддя), в якому просив визнати незаконною та скасувати Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1616-VІІІ «Про звільнення судді» (надалі - Оскаржуване Рішення, Постанова № 1616-VІІІ).

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що відповідачем під час ухвалення оскаржуваного рішення було порушено процедуру її прийняття, а саме порушено частину восьму статті 19, статтю 25, статтю 105 Закону України від 10 лютого 2010 року N 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» (надалі - Регламент).

Окрім того, зазначено, що ВР України порушила частину п'яту статті 216-1 Регламенту, оскільки надіслала повідомлення позивачу про проведення позачергового пленарного засідання парламенту щодо розгляду питання про його звільнення (на якому було прийнято Постанову № 1616-VІІІ) лише за 2 дні. При цьому позивач його не отримував.

Представник ВР України у відзиві на позовну заяву вказав, що проведення 29 вересня 2016 року позачергового пленарного засідання п'ятої сесії ВР України восьмого скликання на вимогу Президента України щодо розгляду питання про звільнення суддів було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому підстави для скасування Оскаржуваного Рішення відсутні.

Під час судового засідання представники позивача пояснили, що підтримують позов з наведених підстав. Звернули увагу, що деякі народні депутати, за яких голосували інші, були відсутні в сесійній залі ВР України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник Вищої ради правосуддя зазначив, що позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню з огляду на нижченаведене.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_5 з грудня 1988 року обіймав посади державного арбітра, арбітра, судді господарського суду Донецької області, судді Донецького апеляційного господарського суду.

Постановою ВР України від 19 лютого 2009 року №1030-VІ «Про обрання суддів» обраний на посаду судді Вищого господарського суду України безстроково.

13 червня 2014 року до ВРЮ надійшло звернення народного депутата України VII скликання ОСОБА_6 від 27 травня 2014 року, а 9 липня 2014 року - звернення Хмельницької міської ради щодо порушення суддею Вищого господарського суду України ОСОБА_5. норм процесуального законодавства під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі № 20/5025/2131/11 (ухвали Вищого господарського суду України від 25 червня та 16 серпня 2012 року про повернення касаційних скарг).

У вказаних зверненнях заявники просили ВРЮ притягнути ОСОБА_5 до відповідальності у зв'язку з упередженістю та безпідставною відмовою у допуску до правосуддя.

10 листопада 2015 року дисциплінарна секція ВРЮ ухвалила висновок, яким рекомендувала ВРЮ постановити ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_5.

За результатами розгляду звернень та висновку ВРЮ 17 листопада 2015 року постановила ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно зазначеного судді.

Член ВРЮ ОСОБА_7 за наслідками розгляду дисциплінарної справи склав висновок від 23 листопада 2015 року, яким запропонував дисциплінарній секції рекомендувати ВРЮ внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді за порушення присяги.

На засіданні 1 грудня 2015 року дисциплінарна секція ВРЮ дійшла висновку, згідно з яким рекомендувала ВРЮ внести подання до ВР України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги.

За результатами розгляду дисциплінарної справи (відкритої за зверненнями Хмельницької міської ради та народного депутата України VII скликання ОСОБА_6 від 27 травня 2014 року) ВРЮ 24 грудня 2015 року прийняла рішення №1202/0/15-15 «Про внесення подання до ВР України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги» (надалі - Рішення ВРЮ №1202/0/15-15).

Дане рішення ВРЮ оскаржено до суду.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2016 року (справа № 800/499/15) Рішення ВРЮ №1202/0/15-15 скасовано.

Постановою Верховного Суду України від 19 квітня 2016 року вищенаведене рішення суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2016 року (справа № 800/332/16 (800/499/15) Рішення ВРЮ №1202/0/15-15 скасовано.

Постановою Верховного Суду України від 27 червня 2017 року рішення Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2016 року скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

16 лютого 2016 року ВРЮ внесла до ВР України подання про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку із порушенням присяги судді.

Президент України, відповідно до частини другої статті 83 Конституції України, звернувся до Голови ВР України з вимогою скликання не пізніше 29 вересня 2016 року позачергового пленарного засідання ВР України та визначив, що до порядку денного необхідно включити розгляд питання про звільнення суддів, оскільки дана обставина може негативно позначитись на функціонуванні судової системи та проведенні судової реформи. Дана вимога оформлена листом.

27 вересня 2016 року Голова ВР України видав розпорядження «Про скликання позачергового пленарного засідання ВР України восьмого скликання» № 352 на 10 годину 29 вересня 2016 року.

27 вересня 2016 року прес-служба Апарату ВР України на веб-сайті ВР України розмістила інформацію із запрошенням для участі суддів у розгляді на пленарному засіданні питання про звільнення суддів, у тому числі і позивача.Крім того, про проведення позачергового пленарного засідання ВР України 29 вересня 2016 року на ім'япозивача також було направлено урядову телеграму, яка була надіслана та отримана 28 вересня 2016 року за місцем його роботи - до Вищого господарського суду України.

29 вересня 2016 року ВР України була прийнята Постанова №1616-VІІІ про звільнення позивача з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку із порушенням присяги.

Не погоджуючись із вищенаведеною постановою ВР України, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Враховуючи, що предметом позову в даній справі є оскарження саме Постанови №1616-VІІІ, колегія суддів приходить до висновку про надання оцінки лише діям та рішенню парламенту щодо звільнення позивача, а не факту порушення суддею ОСОБА_5. присяги.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведена законність Постанови №1616-VІІІ, внаслідок порушення процедури її прийняття з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон N 2453-VI; діяв на момент виникнення спірних правовідносин) суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Частинами третьою, п'ятою статті 116 Закону N 2453-VI передбачено, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції".

На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 15 січня 1998 року N 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (надалі - Закон N 22/98-ВР; в редакції на момент прийняття Оскаржуваного Рішення) Вища рада юстиції є колегіальним, постійно діючим, незалежним органом, відповідальним за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття 29 вересня 2016 року ВР України Постанови №1616-VІІІ стало подання ВРЮ № 20/0/12-16 від 16 лютого 2016 року, внесене до ВР України на підставі Рішення ВРЮ № 1202/0/15-15, яким запропоновано звільнити ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги.

Порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради визначає Регламент.

Відповідно до статті 216 Регламенту (у редакції, що була чинною на момент прийняття Оскаржуваного Рішення) Верховна Рада звільняє з посад суддів Конституційного Суду України, призначених Верховною Радою, та суддів, обраних безстроково, відповідно до частин п'ятої, шостої статті 126 Конституції України, статті 23 Закону України "Про Конституційний Суд України" та Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Частинами третьою, четвертою статті 216-1 Регламенту передбачалось, що подання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, вноситься до Верховної Ради Вищою радою юстиції.

Обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради подання Вищої ради юстиції.

Аналіз наведених положень свідчить, що функції парламенту при вирішенні питання про звільнення судді з посади не є суто церемоніальними. Суд зазначає, що рішення парламенту за результатами розгляду такого питання має бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин та фактів, встановлених в даній справі ВРЮ, що мають значення для прийняття рішення, що забезпечується виконанням передбаченої у законі процедури вирішення такого питання.

Однак, парламентом не було враховано, що на момент прийняття Оскаржуваної постанови, рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року №1202/0/15-15 (на підставі якого прийнято подання щодо звільнення позивача), скасовано Вищим адміністративним судом України та перебуває у стадії перегляду Верховним Судом України. Про дану обставину парламент було повідомлено представником позивача відповідним клопотанням.

У свою чергу, обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_5 акцентує увагу саме на порушенні відповідачем процедури прийняття Постанови №1616-VІІІ.

У позові вказано, що відповідачем було порушено вимоги Регламенту в частині особистого голосуванняна вищезазначеному позачерговому пленарному засіданні народними депутатами, оскільки, на думку позивача, за його звільнення голосували народні депутати, які фактично були відсутні. Позивач зазначив про невідповідність інформації щодо кількості зареєстрованих народних депутатів згідно з витягом зі стенограми позачергового засідання ВР України від 29 вересня 2016 року(264 народних депутата) та кількості депутатів що голосували за оспорювань рішення відповідно до роздруківки із системи «Рада» (278 народних депутатів).

Відповідно до статті 37 Регламенту рішення Верховної Ради приймаються відкритим або таємним голосуванням у порядку, визначеному цим Регламентом (статті 47-50). Відкрите голосування здійснюється:1) кожним народним депутатом особисто за допомогою електронної системи в такий спосіб, що унеможливлює голосування замість народного депутата іншою особою. Результати голосування фіксуються поіменно, в тому числі з можливим роздрукуванням результатів голосування кожного народного депутата.

Згідно зі статтею 44 Регламенту голосування при прийнятті рішень Верховної Ради з будь-якого питання проводиться на пленарному засіданні безпосередньо після його обговорення, крім випадку, коли неможливо провести голосування.

Частиною третьої статті 47 Регламенту передбачено, що голосування здійснюється народним депутатом особисто за допомогою електронної системи шляхом голосування "за", "проти" або "утримався" в залі засідань Верховної Ради або у визначеному для таємного голосування місці біля залу для пленарних засідань. У разі виявлення на пленарному засіданні народним депутатом факту порушення вимог щодо особистого голосування шляхом голосування за іншого народного депутата розгляд питання порядку денного на його вимогу зупиняється. Головуючий на пленарному засіданні встановлює присутність відповідного народного депутата у залі засідань Верховної Ради, а у разі його відсутності доручає Лічильній комісії вилучити картку такого народного депутата та передати її головуючому на пленарному засіданні і проводить повторне голосування щодо пропозиції, яка ставилась на голосування останньою.

Судом встановлено, що відповідно до витягу із стенограми позачергового засідання ВР України від 29 вересня 2016 року, у сесійному залі після увімкнення системи «Рада» станом на 10 годину зареєстровано 264 народних депутата.

У свою чергу, відповідно до роздруківки із системи «Рада» у сесійному залі 29 вересня 2016 року станом на 12 годину 20 хв були присутні 278 народних депутатів, з яких за прийняття проекту постанови щодо звільнення позивача проголосувало 235 народних депутатів.

Проте, різна кількість зареєстрованих депутатів на момент відкриття засідання та згодом на час голосування щодо конкретного питання об'єктивно пояснюється їх прибуттям до сесійної зали після початку засідання і не може переконливо свідчити про порушення процедури голосування.

В той же час, представники позивача у судовому засіданні наголошували про наявність фактів порушення вимоги щодо особистого голосування депутатами під час проведення позачергового засідання ВР України 29 вересня 2016 року, зокрема і при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_5

Колегія суддів вважає дані аргументи обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з відповіддю на адвокатський запит представника позивача до ВР України 29 вересня 2016 року були оформлені відрядження за межі України, зокрема, народним депутатам: ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т.2 а.с. 207-208,) Однак, відповідно до роздруківки із системи «Рада», вищенаведені народні депутати голосували за проект постанови, якою звільнено позивача (т.1 а.с. 33-34).

Крім того, факт порушення вимог про особисте голосування народних депутатів на позачерговому засіданні ВР України 29 вересня 2016 року підтверджується як його стенограмою (т.1 а.с. 154-201), в якій відображено виступи депутатів щодо фактичної відсутності в сесійній залі більшості складу парламенту та необхідної кількості депутатів, так і відеозаписом пленарного засідання, розміщеними в мережі Інтернет за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1а також виступами в засобах масової інформації народних депутатів із визнанням факту «кнопкодавства» з їх боку під час позачергового засіданні ВР України 29 вересня 2016 року (т.1 а.с. 67-80).

Отже, доводи щодо наявності факту голосування за звільнення, зокрема, ОСОБА_5 з посади судді, підтверджуються матеріалами справи у їх сукупності та вказують на порушення процедури прийняття Оскаржуваного Рішення.

Європейського Суду з прав людини у пункті 145 свого рішення у Справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) вказав на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки рішення про звільнення заявника було проголосоване при відсутності більшості народних депутатів. Присутні на пленарному засіданні народні депутати свідомо та незаконно голосували за своїх численних відсутніх колег. Отже, рішення було ухвалене з порушенням статті 84 Конституції України, статті 24 Закону України «Про статус народного депутата України» 1992 року та статті 47 Регламенту , які вимагають від народних депутатів особистої участі у засіданнях та голосуванні.

При цьому Європейського Суду з прав людини у пункті 143 вказаного Рішення констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі ««Дія-97» проти України» (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту.

У свою чергу в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про всеукраїнський референдум" від 26 квітня 2018 року № 4-р/2018 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 152 Конституції України Конституційний Суд України наголошує, що критерієм визнання актів неконституційними, зокрема, може стати порушення саме тих процесуальних вимог їх розгляду, ухвалення або набрання чинності, які встановлені Конституцією України, а не іншими правовими актами (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2000 року № 9-рп/2000). Конституційний Суд України також вважає, що конституційний контроль стосовно дотримання конституційної процедури розгляду, ухвалення або набрання чинності правовими актами здійснюється з урахуванням принципу юридичної визначеності, який, зокрема, вимагає щодо норм права "передбачуваності (прогнозованості) та стабільності" (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017) (пункт 7 Рішення). В Основному Законі України встановлено, зокрема, такі процесуальні вимоги щодо ухвалення законів: прийняття Верховною Радою України рішень виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування (частина друга статті 84); здійснення народним депутатом України голосування особисто на засіданнях парламенту (частина третя статті 84); прийняття Верховною Радою України законів, постанов та інших актів більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 91). Із положень частини другої статті 6, частини другої статті 19 Основного Закону України випливає, що Верховна Рада України може реалізовувати повноваження щодо ухвалення законів, постанов та інших актів лише у спосіб, встановлений цими конституційними нормами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 7 липня 1998 року № 11-рп/98 висловив юридичну позицію щодо голосування народним депутатом України особисто виходячи з того, що "голосування у Верховній Раді України в контексті частини другої статті 84 Конституції України - це дія, якою на пленарному засіданні завершується обговорення проектів законів, постанов, інших актів та приймаються рішення Верховної Ради України (стаття 91 Конституції України) і яка здійснюється народними депутатами України особисто" (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини); "народний депутат України не має права передавати свої повноваження щодо здійснення голосування іншому народному депутату України. Практика голосування одного народного депутата України за іншого не має юридичних підстав" (абзац шостий пункту 2 мотивувальної частини).

Таким чином, ухвалення актів Верховної Ради України на її пленарних засіданнях, у тому числі законів, має здійснюватися шляхом особистого голосування народними депутатами України. Ця конституційна вимога випливає також із тексту присяги народного депутата України та обумовлена представницькою природою депутатського мандата.

Встановивши доведеність того, що під час голосування за Законопроект № 6278 приймало участь народних депутатів України у меншій кількості від необхідної, встановленої Конституцією України для ухвалення законів України, а також щодо кількості народних депутатів України, які проголосували за Законопроект № 6278, та стосовно того, що частина народних депутатів України голосувала, використовуючи картки інших народних депутатів України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 квітня 2018 року № 4-р/2018 дійшов висновку, що ухвалення акту ВР України здійснювалося з порушенням конституційної вимоги щодо особистого голосування народними депутатами України.

Враховуючи юридичну позицію, наведену в Рішенні Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018, про те, що порушення конституційної процедури розгляду й ухвалення закону України, які "мали системний характер та істотно вплинули на остаточний результат прийняття Закону" (абзац одинадцятий пункту 4 мотивувальної частини), Конституційний Суд України у Рішенні від 26 квітня 2018 року № 4-р/2018 зробив висновок, що системний, грубий характер порушення конституційної процедури розгляду й ухвалення нормативного акта, а також істотний вплив цього порушення на остаточний результат його ухвалення є підставою для визнання цього акта неконституційним.

Отже, враховуючи встановлення колегією суддів факту порушення депутатами встановленої процедури голосування, безумовним є висновок про незаконність Постанови № 1616-VIII.

Крім того, статтею 216-1 Регламенту визначено, що подання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, вноситься до Верховної Ради Вищою радою юстиції. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п'ятою статті 126 Конституції України.

Обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради подання Вищої ради юстиції.

Після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ.

При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Верховної Ради, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності.

Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.

За наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.

Рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою Верховної Ради. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, - щодо кожного судді окремо.

Отже, оголошення подання про звільнення судді, доповідь, обговорення, виступ судді або/та його представника, запитання до них народних депутатів, не голосування у разі наявності зауважень до подання - це стадії прийняття відповідного рішення парламентом. Задля забезпечення критерію обґрунтованості рішення відповідач має ретельно досліджувати наявні матеріали, може збирати додаткові документи, пояснення осіб тощо.

Окрім того, критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Верховна Рада України як орган державної влади зобов'язана застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо це рішення матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 було повідомлено про проведення засідання ВР України 29 вересня 2016 року урядовою телеграмою від 27 вересня 2016 року (т.1 а.с. 118-119), яка була надіслана за місцем роботи позивача та отримана працівником «Вищого господарського суду України» 28 вересня 2016 року (т.1 а.с. 120), тобто з порушенням строку, визначеного Регламентом.

Окрім того, відповідно до наказу Вищого господарського суду України від 9 серпня 2016 року № 237-в, позивач з 23 серпня 2016 року по 6 жовтня 2016 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами. Враховуючи, що урядова телеграма була надіслана відповідачем до Вищого господарського суду України, позивач не мав змоги її отримати, оскільки перебував у відпустці.

Встановлені судом обставини свідчать про порушення права позивача на участь у процесі прийняття рішення та спростовують доводи відповідача про належне повідомлення ОСОБА_5 про розгляд питання про його звільнення. При цьому відповідач також не виконав приписи Регламенту про неможливість розгляду питання про звільнення судді у випадку його першої неявки на засідання парламенту і обов'язок відкладення розгляду питання із повторним повідомленням судді.

Європейського Суду з прав людини у пунктах108, 121 свого рішення у Справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) зауважив (див. пункти 89 та 90 вище), що ВРЮ та парламент виконували функцію розгляду справи щодо заявника та винесення обов'язкового рішення. Згодом ВАСУ здійснив перегляд висновків та рішень вищезазначених органів. Отже, спершу Суд повинен розглянути, чи були дотримані принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обов'язкового для виконання рішення (пункт 108).Що стосується пленарного засідання парламенту, то справу представляли двоє народних депутатів - пан ОСОБА_18 та пан ОСОБА_19 Проте процедура по суті зводилася до висловлення загальних думок, заснованих на висновках ВРЮ та парламентського комітету. На цій стадії розгляд справи обмежувався ухваленням обов'язкового рішення, що ґрунтувалося на висновках, яких дійшли ВРЮ та парламентський комітет.

У пункті 122 вказаного Рішення Суд зробив висновок, що у цілому факти цієї справи говорять про те, що пленарне засідання не було належним місцем для розгляду питань факту та права, оцінки доказів та юридичної кваліфікації фактів. Роль політиків, які засідають у парламенті та від яких не вимагається мати будь-який юридичний або судовий досвід у встановленні складних питань факту та права, не була належним чином пояснена Урядом та не була обґрунтована як така, що відповідає вимогам незалежності та безсторонності суду згідно зі статтею 6 Конвенції.

Таким чином, враховуючи встановлені судом у даній справі обставини, колегія суддів робить висновок, що відповідач допустив порушення принципів адміністративної процедури, визначених у пунктах 1, 3, 4, 9 частини другої статті 2 КАС України, що полягали у вчиненні дій з розгляду питання про звільнення позивача з посади судді та прийнятті постанови про звільнення позивача з посади судді не в межах закону, зокрема статті 216-1 Регламенту, необґрунтовано, не безсторонньо та без забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішень. Порушення відповідачем цих принципів виключає висновок про правомірність вирішення відповідачем питання про звільнення позивача з посади судді та законність прийнятої постанови про його звільнення.

Посилання позивача на те, що проект постанови Верховної Ради України про його звільнення є відкликаним відповідно до статті 105 Регламенту, оскільки був поданий на той час Головою Верховної Ради України, народним депутатом ОСОБА_13, повноваження якого були припинені 14 червня 2016 року, суд знаходить помилковими, зважаючи на таке.

Аналіз положень пункту 1 частини п'ятої, пунктів 1 і 2 частини шостої статті 89, частини другої статті 105 Регламенту свідчить, що постанова про звільнення судді не є законопроектом, оскільки не містить положення нормативного характеру.

У свою чергу, норма частини другої статті 105 Регламенту щодо підстави, за якої законопроект вважається відкликаним, не поширюється на проект постанови про звільнення судді.

Положення частини третьої статті 138 Регламенту, згідно з якими постанови та інші акти Верховної Ради приймаються з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення, стосуються процедури, передбаченої для розгляду законопроектів, не стосуються процедури відкликання законопроектів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про незаконність прийняття ВР України Постанови від 29 вересня 2016 року №1616-VІІІ «Про звільнення судді», а тому Оскаржуване Рішення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 159-163, 241-246, 266 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вища рада правосуддя, про визнання незаконною та скасування постанови, задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 № 1616-VIII про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з порушенням присяги судді.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 травня 2018 року.

Головуючий Гімон М.М.
Судді Берназюк Я.О.
Бучик А.Ю.
Кравчук В.М.
Мороз Л.Л.
 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73902318

[ANTIRAID]

Это наше решение. Суд признал незаконным постановление Верховной рады об увольнении судьи принятом на позорном внеочередном пленарном заседании пятой сессии ВР Украины восьмого созыва на основании следующего:

1. При голосовании за увольнение судьи был нарушен регламент Верховной рады в части кнопкодавства, и как уже устанавливал и Конституционный суд в недавнем решении о референдуме, так и в соответствии с решением ЕСПЧ "Александр Волков против Украины" это является безусловным основанием для отмены постановления.

2. Опять же в нарушение норм Регламента ВР судья не был своевременно уведомлен о рассмотрении его дела и на момент рассмотрения дела находился в отпуске.

За само решение стоит поблагодарить народных депутатов Мосийчука и Ляшка, которые в прямом эфире бравировали и не отрицали фактов голосования чужими карточками.