Решение Хорольского райсуда о признании недействительными договоров кредита, ипотеки, поручительства с АКБ "Форум"

[ANTIRAID]

Справа № 2-252/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року Хорольський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді – Личковахи О.О.

при секретарі – Сапа О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного комерційного банку «Форум» при третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до акціонерного комерційного банку “Форум” про визнання недійсним кредитного договору. В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до справи було залучено ОСОБА_2.

В заяві позивачка вказувала, що 23 вересня 2008 року між нею і відповідачем був укладений кредитний договір № 91/08/25-ІFv, відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3 якого АКБ “Форум” надає їй кредит в іноземній валюті на загальну суму 115000 (сто п”ятнадцять тисяч) доларів США для придбання нерухомості строком з 23 вересня 2008 року по 22 вересня 2018 року зі сплатою 13,5 відсотків річних.

З метою забезпечення виконання позивачкою своїх зобов’язань за кредитним договором 23 вересня 2008 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір іпотеки № 12-92/08, а також між відповідачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 12-93/08.

На підставі вищевказаного позивачкою 23 вересня 2008 року було отримано кошти в розмірі 115000 (сто п”ятнадцять тисяч) доларів США, що в еквіваленті на момент надання коштів за офіційним курсом Національного банку України складає 557807 грн. 50 коп.

Як вказувала позивачка, АКБ “Форум” в порушення норм чинного законодавства України визначив та здійснює розрахунки по кредитуванню в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії НБУ, тому просила визнати недійсними кредитний договір № 91/08/25-ІFv, укладений 23 вересня 2008 року між нею і відповідачем , договір іпотеки № 12-92/08, укладений 23 вересня 2008 року між нею і відповідачем, та договір поруки № 12-93/08, укладений 23 вересня 2008 року між відповідачем та ОСОБА_2

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 заявлені позивачкою вимоги підтримали та просили їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що право на здійснення операцій в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті, передбачено ст. 533 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншими нормативними актами, що регулюють діяльність банків. Посилання позивача на обов'язкове отримання індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, вважає безпідставним, так як на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання кредитів в іноземній валюті, тобто операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, а тому , на його думку, позовні вимоги є безпідставними.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 не з”явився , але надав суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, вказавши, що не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні, 23 вересня 2008 року між позивачкою та відповідачем був укладений кредитний договір № 91/08/25-ІFv на суму 115000 ( сто п”ятнадцять тисяч) доларів США зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних з кінцевим погашенням заборгованості 22 вересня 2018 року.

Для забезпечення виконання позивачкою своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором 23 вересня 2008 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір іпотеки № 12-92/08, а між відповідачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 12-93/08.

Пунктами 2.3,2.6 спірного кредитного договору та Додатковою угодою до спірного кредитного договору від 23 вересня 2008 року передбачено, що сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюється в доларах США на рахунок банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено кредитний договір, за яким виникли цивільно-правові відносини.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що спір виник н е з надання кредиту в іноземній валюті, а з того, що розрахунки за спірним кредитним договором визначені і провадились обома сторонами в іноземній валюті.

Умови та порядок розрахунків є суттєвими умовами кредитного договору. Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Відповідно до ст.35 Закону України „Про Національний банк України", гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України, є гривня.

Законодавством України сторонам у договорі надано право, при визначенні розміру грошових зобов'язань в гривні, вказати еквівалент в іноземній валюті. У такому випадку сума, яка повинна бути оплачена в гривні, визначається згідно з офіціальним курсом відповідної валюти на дату проведення платежу.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» , який з урахуванням ст.4, 192 ЦК України є єдиним нормативно-правовим актом, який має силу закону і застосовується у регулюванні правовідносини у валютній сфері.

Відповідно до п.2 ст. 1 Декрету КМУ, під валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання відповідачем позивачці кредиту, тобто проведення розрахунків за своїми зобов'язаннями по кредитному договору, в іноземній валюті та здійснення позивачем виконання своїх обов'язків, тобто проведення розрахунків за своїми зобов'язаннями по кредитному договору, в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.5 Декрету КМУ, НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом КМУ. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операції, що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання. Проведення розрахунків за спірним кредитним договором, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України, виходячи з наступного:

Згідно із п.п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ, індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Відповідно до п. п.1.1, 1.2, 1,3 кредитного договору відповідач надав позивачці кредит у сумі 115000 ( сто п”ятнадцять тисяч) доларів США на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в договорі.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.6 кредитного договору та Додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюється позивачкою в доларах США на рахунок банку.

Таким чином, кредит в сумі 115 000 доларів США був наданий банком позичальникові в іноземній валюті, внаслідок чого усі розрахунки за користування кредитом (проценти) також проводились позивачкою в доларах США, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою відповідача від 20.04.2010 року № 45/2010 .

Відповідно до вищевказаної довідки протягом дії кредитного договору позивачка сплатила відповідачу 5023,97 (п”ять тисяч двадцять три) долари США 97 центів ,що становить тіло кредиту, 20442,41 (двадцять тисяч чотириста сорок два) долари США 41 цент, що становить проценти за користування кредитом, та комісію за обслуговування кредиту в сумі 5578,08 (п”ять тисяч п”ятсот сімдесят вісім) гривень 08 коп.

Оплата позивачкою боргу та інших платежів, стягнення яких в іноземній валюті можливо у випадках, передбачених п.п.4.1, 4.5 кредитного договору, також потребує індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу.

Як встановлено судом, вказана індивідуальна ліцензія у позивачки або відповідача відсутня, внаслідок чого використання долару США як засобу платежу за кредитним договором № 91/08/25-ІFv від 23 вересня 2008 року суперечить приписам п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ.

Наданий відповідачем до матеріалів справи дозвіл № 62-3 від 10.06.2005 р. Національного банку України, як доказ наявності у відповідача права на здійснення вказаних вище валютних операцій без індивідуальної ліцензії, суд до уваги не приймає з огляду на те, що зазначений документ відповідно до приписів п.5.3 Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» виступає генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно із Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ та не робить укладений кредитний договір законним.

Крім того, в вичерпному переліку операцій , які має право здійснювати відповідач, не вказані операції по використанню готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Вичерпний перелік неторговельних операції в іноземній валюті містить в собі п.11 Положення «Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», яке затверджено Постановою НБУ від 10.08.2005 р. № 281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.08.2005 р. № 950/11230 і застосовується судом при розгляді цього спору відповідно до ст. 8 ЦК України. Цей перелік також не містить в собі надання права відповідачу використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Наявність у спірному кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов'язаннями між позивачкою та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу та використання позивачкою долару США як засобу платежу за кредитним договором, суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 Цивільного кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.35 Закону України «Про Національний банк України».

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК України є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частини 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що умови спірного кредитного договору суперечать переліченим вище приписам законодавства, позовні вимоги про визнання правочину, який оформлений кредитним договором № 91/08/25-ІFv від 23 вересня 2008 року , недійсним є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності правочину, який оформлений кредитним договором № 91/08/25-ІFv від 23 вересня 2008 року, останній є таким з моменту його вчинення.

Позов в частині визнання недійсним правочину, який оформлений договором іпотеки № 12-92/08 від 23 вересня 2008 року, та визнання недійсним правочину який оформлений договором поруки № 12-93/08 від 23 вересня 2008 року, також є обгрунтованим та підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до приписів ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Цивільним кодексом України у параграфах 6 і 3 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов'язання, забезпеченого договором застави ( іпотеки), договором поруки, як визнання недійсним і додаткового зобов'язання.

За таких обставин, приймаючи до уваги висновки суду щодо недійсності правочину, який оформлений кредитним договором № 91/08/25-ІFv від 23 вересня 2008 року, в забезпечення виконання позивачкою обов'язків за яким було укладено договір іпотеки № 12-92/08 від 23 вересня 2008 року між позивачкою та відповідачем та договір поруки № 12-93/08 від 23 вересня 2008 року між відповідачем та третьою особою –ОСОБА_2, останні підлягають визнанню судом недійсними на підставі ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Усі заперечення представника відповідача щодо позову спростовуються вищевикладеним. Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивачки сплачені нею витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.

Судовий збір в сумі 8 грн.50 коп. слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215,218 ЦПК України; ст. ст. 4, 8, 192, 215, 216, 227, 524, 533, 548, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд,

РІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного комерційного банку «Форум» при третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору задоволити повністю.

Визнати недійсним правочин, який оформлено кредитним договором № 91/08/25-ІFv від 23 вересня 2008 року , укладений між ОСОБА_1 ( зареєстрованою за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Акціонерним комерційним банком « Форум » (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради,7).

Визнати недійсним правочин, який оформлений договором іпотеки № 12-92/08 від 23 вересня 2009 р., укладений між ОСОБА_1 ( зареєстрованою за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Акціонерним комерційним банком « Форум » (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради,7), який посвідчено приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу 23.09.2008 року .

Визнати недійсним правочин, який оформлений договором поруки № 12-92/08 від 23 вересня 2009 р., укладений між ОСОБА_2 ( (зареєстрованим за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та Акціонерним комерційним банком « Форум » (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради,7), який посвідчено приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу 23.09.2008 року.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку « Форум » (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради,7) на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку « Форум » (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради,7) в дохід держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд .Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення .Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження .

Головуючий:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9574069