Свідома незаконна Постанова ВС-КАС про нібито законність реєстрації Верховного суду (без України)

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 826/15714/17

адміністративне провадження № К/9901/11988/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

позивача: адвокат Кравець Р.Ю., представник Мартиненко А.Ю.,

відповідача 1: представник не з`явився,

відповідача 2: представник не з`явився,

третя особа: представник не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Кравця Ростислава Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2018 у складі судді Шейко Т.І. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019 у складі колегії суддів: Мельничука В.П. (суддя-доповідач), Бужак Н.П., Костюк Л.О. у справі №826/15714/17 за позовом адвоката Кравця Ростислава Юрійовича до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Заступника начальника Відділу - державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Верховний Суд, про визнання протиправними дій та скасування запису

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Адвокат Кравець Ростислав Юрійович (надалі - позивач, адвокат Кравець Р.Ю.) звернувся до суду з позовом до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - відповідач 1, Відділ з питань державної реєстрації Шевченківської РДА), Заступника начальника Відділу - державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - відповідач 2, Державний реєстратор), третя особа: Верховний Суд, в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії Державного реєстратора Гордієнко Валентини Іванівни (надалі - Гордієнко В.І.) щодо проведення державної реєстрації органу державної влади Верховний Суд (ідентифікаційний код юридичної особи №41721784), запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР, Єдиний державний реєстр) від 09.11.2017 за №1 070 102 0000 071690;

1.2. скасувати запис в ЄДР від 09.11.2017 за №1 070 102 0000 071690 про проведення державної реєстрації органу державної влади Верховний Суд, ідентифікаційний код юридичної особи №41721784 з місцезнаходженням: м. Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2018, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Судами попередніх інстанцій в межах судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини справи:

3.1. Позивач - Кравець Р.Ю. , є адвокатом та здійснює свою адвокатську діяльність на підставі свідоцтва серії №3249, виданого 23.12.2014 Київською міською КДКА.

3.2. 09.11.2017 до Державного реєстратора Гордієнко В.І. під час особистого прийому звернувся заявник ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) із заявою установленої форми про державну реєстрацію створення юридичної особи - Верховний Суд, особу підтвердив паспортом громадянина України, на підтвердження повноважень щодо звернення із заявою надав засвідчену належним чином копію наказу Державної судової адміністрації України від 08.11.2017 №276.

3.3. Відповідно до витягу з ЄДР Верховний Суд як юридичну особу - орган державної влади зареєстровано 09.11.2017 за №1 070 102 0000 071690. Державну реєстрацію було проведено Державним реєстратором Гордієнко В.І.

4. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що позивач, який є адвокатом та вважає, що державна реєстрація Верховного Суду в якості юридичної особи відбулася з порушенням законодавства, що призвело до функціонування нелегітимного суду та порушення його прав та інтересів, мав право на звернення до суду з цим позовом. Поряд з цим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державному реєстратору був наданий вичерпний перелік документів для проведення державної реєстрації юридичної особи - Верховного Суду і жодних недоліків таких документів, які б зумовлювали необхідність відмови державного реєстратора у її здійснення під час судового розгляду не встановлено. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі - Закон №1402-VIII) визначено порядок створення юридичної особи публічного права - Верховного Суду, тому доводи позовної заяви щодо відсутності закону про створення Верховного Суду були відхилені судами. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що створення Верховного Суду відбулось у строки, визначені цим законом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивачем - адвокатом Кравцем Р.Ю., подано касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також, скаржник у касаційній скарзі просить вирішити питання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник наполягає, що під час розгляду справи порушені правила предметної юрисдикції, оскільки вирішення даного спору віднесене до юрисдикції господарського суду.

Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми статей 15, 25, 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV (надалі - Закон №755-IV), позаяк заява про державну реєстрацію Верховного Суду як юридичної особи не містила відомостей про розпорядчий акт, на підставі якого він створений і опис поданих документів не відповідав фактично поданим для реєстрації документам.

Крім того, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 125, підпункту 6 пункту 16-1 розділу "Перехідні положення" Конституції України та статей 4, 9 Закону №755-IV, що призвело до хибних висновків судів попередніх інстанцій про відсутність необхідності видання окремого розпорядчого акта про створення Верховного Суду та внесення інформації про нього до Єдиного державного реєстру.

Також, скаржник наполягає на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій норм Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Розділи 1-3)" від 03.10.2017 №2147-VIII (надалі - Закон №2147-VIII), пункту 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі - Закон №1402-VIII) та статті 28 Закону №755-IV, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли безпідставно не врахували тієї обставини, що Верховний Суд відповідно до закону повинен був бути створений до 30.03.2017.

6. Ухвалою Верховного Суду від 16.05.2019 у складі колегії суддів: Гімона М.М. (суддя-доповідач), Мороз Л.Л., Бучик А.Ю. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.

7. До закінчення встановленого судом касаційної інстанції строку відповідачі відзиву на касаційну скаргу не подали.

8. Третьою особою - Верховним Судом, подано письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін та зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, тому вважає доводи касаційної скарги безпідставними.

9. У зв`язку із введенням судді Гімона М.М. до судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Шарапи В.М. (суддя-доповідач), Єзерова А.А., Чиркіна С.М.

10. 25.08.2021 позивачем подано клопотання про передачу справу до Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтовує тим, що від результатів вирішення цієї справи залежить правомірність здійснення судочинства Верховним Судом, що на його думку, свідчить про існування виключної правової проблеми у цій справі, що має вагоме значення для суспільства.

11. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2021 вказану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.10.2021 о 16:00 год. з повідомленням учасників справи.

12. У судовому засіданні 20.10.2021 скаржник, його представник вимоги касаційної скарги підтримали з підстав, наведених у самій касаційній скарзі. Додатково скаржник і представник скаржника наголосили, що на їх думку, неможливо розрізняти утворення Верховного Суду та проведення його державної реєстрації як юридичної особи.

13. Відповідачі та третя особа у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

14. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2021 у задоволенні клопотань скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

15. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 08.02.2020, надалі - КАС України, тут і далі в редакціях, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи), за якими суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що в ухвалі від 20.10.2021 надано оцінку доводам касаційної скарги з приводу порушення правил предметної юрисдикції під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та відхилені аргументи скаржника щодо необхідності розгляду цієї справи за правилами господарського процесу.

17. Що стосується доводів скаржника в частині неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, то колегія суддів Верховного Суду доходить наступних висновків.

18. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №755-IV (тут і надалі в редакції, чинній на час спірних правовідносин), дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно- правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

19. Згідно з частиною 2 статті 17 Закону №755-IV, для державної реєстрації створення юридичної особи - державного органу подається заява про державну реєстрацію створення юридичної особи.

20. Пунктом 1 частини 1 статті 25 Закону №755-IV передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

21. Частиною 2 цієї статті визначено, що порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає:

1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника);

2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі;

3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі;

4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру;

5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації;

7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання;

8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів;

10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

22. При цьому, пунктами 1-3 частини 1 статті 27 Закону №755-IV встановлено, що підставами для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, є, серед іншого:

1) подання документів або відомостей, визначених цим Законом, не в повному обсязі;

2) невідповідність документів вимогам, установленим статтею 15 цього Закону;

3) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

23. Виключний перелік підстав для відмови у здійснення державної реєстрації міститься у частині 1 статті 28 Закону №755-IV, за змістом якої такими підставами, серед іншого, є те, що: не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку (пункт 4); документи суперечать вимогам Конституції та законів України (пункт 5); порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи (пункт 7).

24. Як закріплено у частині 4 цієї статті, відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

25. За усталеною правовою позицією Верховного Суду законодавством регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, який є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. При цьому, державний реєстратор при проведенні державної реєстрації юридичної особи за наслідками перевірки вичерпного переліку поданих документів лише засвідчує факт, тобто виконує функцію легалізації події. Виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) документів за іншими критеріями, ніж визначені Законом №755-IV (постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №826/4947/16 та від 20.09.2018 у справі №826/12737/17).

26. Скаржник у поданій касаційній скарзі наполягає на тому, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статті 15 Закону №755-IV та зроблено хибний висновок про відсутність у державного реєстратора необхідності зупинити розгляд документів, поданих для державної реєстрації Верховного Суду як юридичної особи.

27. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 15 Закону №755-IV, документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати ряду вимог, зокрема, заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена.

28. Аналіз наведеної норми, у її системному взаємозв`язку зі статтею 27 Закону №755-IV, дозволяє колегії суддів Верховного Суду погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про те, що єдиною вимогою для заяви про державну реєстрацію юридичної особи - державного органу, є необхідність її підписання заявником і невиконання саме цієї вимоги може слугувати підставою для зупинення розгляду документів, поданих для відповідної державної реєстрації.

29. Слід відхилити посилання скаржника на норму частини 2 статті 15 Закону №755-IV, згідно з якою форми заяв про державну реєстрацію затверджуються Міністерством юстиції України. Як свідчить зміст частини 1 цієї статті, саме нею встановлено вимоги, яким мають відповідати документи, що подаються заявником для державної реєстрації юридичної особи.

30. Натомість, частина 2 цієї статті встановлює загальні вимоги до оформлення документів, що подаються для такої державної реєстрації, а саме, заява про державну реєстрацію повинна відповідати за своєю формою тій, що затверджена Міністерством юстиції України. При цьому, відсутність певних відомостей у заповненій заяві про державну реєстрацію (відомостей про розпорядчий акт, на підставі якого утворено орган державної влади) не може свідчити про її невідповідність формі, затвердженій Міністерством юстиції України.

31. Таким чином, незазначення у заяві про державну реєстрацію Верховного Суду в якості юридичної особи відомостей про розпорядчий акт, на підставі якого його створено, не могло свідчити про невідповідність документів поданих для такої державної реєстрації вимогам, установленим статтею 15 Закону №755-IV та про наявність підстав для зупинення розгляду цих документів відповідно до пункту 2 частини 1 статті 27 Закону №755-IV.

32. Також, скаржник у поданій касаційній скарзі наголошує, що в описі документів, що надані юридичною особою для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи" вказано про надання рішення засновників або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи про створення юридичної особи (примірник оригіналу). Однак, у матеріалах реєстраційної справи таке рішення відсутнє.

33. Відповідно до частини 1 статті 14 Закону №755-IV, документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.

34. Згідно з частиною 4 цієї статті, документи в паперовій формі приймаються за описом, примірник якого в день їх надходження видається заявнику з відміткою про дату їх отримання та кодом доступу в той спосіб, відповідно до якого були подані документи.

35. Отже, складення опису документів, поданих для державної реєстрації юридичної особи, здійснюється безпосередньо державним реєстратором і допущення ним помилок при складенні такого опису не може тягнути будь-яких негативних наслідків для заявника та/або юридичної особи, щодо якої вони подані, у тому числі, у вигляді зупинення розгляду документів чи відмови у здійснення державної реєстрації.

36. Тому, слід відхилити доводи скаржника про те, що невідповідність опису документів, поданих для державної реєстрації, матеріалам реєстраційної справи свідчить про існування невідповідності між відомостями, зазначеними заявником у заяві про державну реєстрацію Верховного Суду як юридичної особи, та у документах, поданих для державної реєстрації.

37. Скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що на його думку, на момент вчинення оспорюваної реєстраційної дії був відсутній розпорядчий акт, на підставі якого створено Верховний Суд як державний орган.

38. Відповідно до норм частини 2 статті 125 Конституції України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII (надалі - Закон №1401-VIII), що набрав чинності 30.09.2016, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

39. Також, 30.09.2016 набрав чинності Закон №1402-VIII (тут і надалі в редакції, чинній на час спірних правовідносин), підпунктом 1 пункту 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом утворюється Верховний Суд у порядку та у складі, що визначені цим Законом.

40. Тобто, утворення Верховного Суду передбачалося законом, а саме Конституцією України та Законом №1402-VIII.

41. Частиною 2 статті 125 Конституції України (у редакції Закону №1401-VIII) передбачено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

42. Поряд з цим, підпунктом 6 пункту 16-1 розділу "Перехідні положення" Конституції України (у редакції Закону №1401-VIII) визначено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

43. Згідно з частинами 1-5 статті 19 Закону №1402-VIII, суд утворюється і ліквідовується законом. Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою. Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.

44. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що утворення суддів Президентом України передбачено для тих судів, які входять до системи судоустрою України і потреба у яких визначається за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

45. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Верховний Суд - єдиний суд, що є найвищим у системі судоустрою, існування якого прямо передбачене безпосередньо Конституцією України, а також законом і за таких обставин посилання на відсутність окремого розпорядчого акту про утворення Верховного Суду, а саме Указу Президента України або Закону України, прийнятого у відповідності до вимог статті 19 Закону №1402-VІІІ і підпункту 6 пункту 16-1 розділу "Перехідні положення" Конституції України (у редакції Закону №1401-VIII), є необґрунтованими.

46. За змістом пункту 6 частини 3 статті 9 Закону №755-IV, в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб - дані про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу (крім місцевих рад та їхніх виконавчих комітетів).

47. Зважаючи на відсутність необхідності прийняття окремого розпорядчого акту про створення Верховного Суду, внесення інформації щодо нього до ЄДР також не вимагалося.

48. Крім того, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що на його думку, відповідно до вимог підпункту 1 пункту 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, Верховний Суд повинен був бути утворений до 30.03.2017.

49. Відповідно до пункту 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

1) утворюється Верховний Суд у порядку та у складі, що визначені цим Законом;

2) призначаються судді Верховного Суду за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.

50. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставного ототожнення скаржником дати утворення Верховного Суду згідно з Законом №1402-VIII з датою здійснення його державної реєстрації як юридичної особи.

51. Законом №2147-VIII, який набрав чинності 29.11.2017, внесені зміни до розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" слово "шести" замінено словом "дванадцяти".

52. Тобто, відповідно до цього пункту прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, спочатку в строк до 30.03.2017, а з урахуванням внесених змін - до 30.09.2017, мала бути закінчена процедура саме утворення Верховного Суду, завершальним етапом якої, зважаючи на вимоги підпункту 2 пункту 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону було призначення суддів Верховного Суду.

53. Таким чином, не заслуговують на увагу та не знаходять свого підтвердження доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій під час розгляду справи норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права.

54. Інших доводів, які могли б слугувати самостійною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій та задоволення касаційної скарги скаржник та його представник не навели.

55. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

56. За змістом статті 350 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

57. Як передбачено нормами частин 1-2 статті 351 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

58. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Кравця Ростислава Юрійовича залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №826/15714/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді А.А. Єзеров

С.М. Чиркін

Джерело: ЄДРСР 100593215

[ANTIRAID]

Це наша справа. Якщо Вам потрібно натягнути сову на глобус, відкривайте і беріть приклад з цього рішення. ЄСПЛ встановив незаконність реєстрації, КСУ встановив незаконність реєстрації, Верховний суд в порушення прямої норми Закону відмовив передати у Велику палату і сам розглянув питання реєстрації Верховного суду (без України).

Відсутність розпорядчого акту, як це передбачено Законом, фальсифікація поданих документів, порушення процедури реєстрації не є, на думку суддів Верховного суду (без України) підставою для скасування власної реєстрації.