Рішення Шевченківського райсуду Києва про скасування наказу, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

[ANTIRAID]

Справа № 761/42723/21
Провадження № 2/761/1850/2022

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Особа_1 до Київського університету імені Бориса Грінченка, ректора Київського університету імені Бориса Грінченка Огнев’юка Віктора Олександровича, про скасування наказу, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2021 р. на адресу суду надійшов позов Особа_1 до Київського університету імені Бориса Грінченка, ректора Київського університету імені Бориса Грінченка Огнев’юка В.О., згідно якого позивачка просила суд: визнати протиправним та скасувати наказ ректора Київського університету імені Бориса Грінченка Огнев’юка В.О. від 05.11.2021 р. № 1964-к/тр у частині відсторонення від роботи доцента кафедри публічного та приватного права факультету права та міжнародних відносин Особа_1; зобов’язати Київський університет імені Бориса Грінченка поновити Особа_1 на роботі шляхом її допуску до роботи на посаді доцента кафедри публічного та приватного права факультету права та міжнародних відносин з 08.11.2021 р.; стягнути з Київського університету імені Бориса Грінченка на користь Особа_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідачів на користь позивачки судові витрати, в тому числі витрати на професійну правову допомогу.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона з 01.02.2021 р. і на даний час працює доцентом кафедри публічного та приватного права факультету права та міжнародних відносин у Київському університеті імені Бориса Грінченка. Наказом від 05.11.2021 р. № 1964-к/тр, що виданий ректором Київського університету імені Бориса Грінченка Огнев’юком В.О., позивачку відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, як таку, що відмовляється, ухиляється від проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти Covid-19 та не надала медичний висновок, виданий закладом охорони здоров’я, про наявність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти Covid-19 з 08.11.2021 р. на час до отримання щеплення проти Covid-19 або до надання медичного висновку про наявність абсолютних протипоказань до проведення щеплень проти Covid-19. Позивачка вважає, що такий наказ є протиправним, оскільки в ньому відсутні належні правові підстави, адже ст. 46 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав для відсторонення особи від роботи, а така підстава як «в інших випадках, передбачених законодавством» не може бути застосована до спірних правовідносин. Крім того, оскаржуваний наказ видано з порушенням принципу дії закону у часі, оскільки він виданий 05.11.2021 р., тобто раніше ніж набрав чинності нормативно – правовий акт на підставі якого його було видано. Також, позивачка зазначає, що вона зазнала протиправного втручання в її право на працю, через примушування до щеплення, яке проводиться в порушення закону, через що була позбавлена можливості заробляти собі на життя власною працею, а також була піддана дискримінації за ознакою стану здоров'я, тому її порушені права підлягають захисту та відновленню, а тому звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою від 17.12.2021 р. відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивачки у судовому засіданні позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Київського університету імені Бориса Грінченка в судове засідання не з’явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Ректор Київського університету імені Бориса Грінченка Огнев’юк В.О. в судове засідання не з’явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши письмові докази, зібрані в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що Особа_1 з 01.02.2021 р. працює на посаді доцента кафедри публічного та приватного права факультету права та міжнародних відносин у Київському університету імені Бориса Грінченка, що підтверджується копією трудової книжки останньої.

04.10.2021 р. на сайті МОЗ України опубліковано прийнятий Наказ МОЗ України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» № 2153 від 04.10.2021 р., який містить наступні положення: обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

–центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

–місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

–закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

–підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

–установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

–підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 р.

Відповідно до копії наказу від 05.11.2021 р. № 1964-к/тр, що виданий ректором Київського університету імені Бориса Грінченка Огнев’юком В.О., Особа_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, як таку, що відмовляється, ухиляється від проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти Covid-19 та не надала медичний висновок, виданий закладом охорони здоров’я, про наявність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти Covid-19 з 08.11.2021 р. на час до отримання щеплення проти Covid-19 або до надання медичного висновку про наявність абсолютних протипоказань до проведення щеплень проти Covid-19.

З вищевказаним наказом 08.11.2021 р. позивачка ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис на ньому.

Як на підставу для задоволення своїх вимог позивачка вказує на те, що наказ від 05.11.2021 р. № 1964-к/тр про відсторонення її від роботи є протиправним, оскільки він був прийнятий на підставі наказу МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 р., який не встановлює та не передбачає, що діяльність перелічених у ньому працівників може призвести до зараження працівників та поширення ними інфекційних хвороб, тому підстави для відсторонення, що передбачені в ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» відсутні. Також, зазначає, що щеплення проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не передбачено Календарем профілактичних щеплень в України, втому числі, і за епідемічними показниками. Крім того, в порушення ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» не було додано до оскаржуваного наказу подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про усунення особи від роботи, згідно переліку осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, який встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Одним із таких «інших випадків, передбачених законодавством» передбачено в статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Крім цього, перелік хвороб для яких обов’язкове щеплення зазначений не лише у статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а й у такому спеціальному нормативно – правовому акті, як Календар профілактичних щеплень в Україні затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 595 від 16.09.2011 р. (далі – Календар профілактичних щеплень).

Пунктами 1, 2, 3 Календаря профілактичних щеплень в Україні визначено, що цей Календар є нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

Цей Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Інші обов`язкові щеплення встановлюються відповідно до цього Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров`я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК (трансплантація стовбурових гемопоетичних клітин); щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби.

Розділ IV Календаря профілактичних щеплень в Україні визначає перелік обов'язкових щеплень, які можуть бути введені за епідемічними показаннями, до якого входять щеплення від таких захворювань: дифтерії, правця, гепатиту Л, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту, краснухи, менінгококової інфекції, гепатиту В, сибірської виразки, вітряної віспи, кашлюку.

Таким чином, Календар профілактичних щеплень є єдиним визначеним нормативно-правовим актом, який містить перелік видів обов'язкового щеплення, в тому числі, і за епідемічними показниками, при цьому суд враховує, що Наказ МОЗ № 2153 від 04.10.2021 р., який став підставою для винесення наказу про відсторонення позивачки від роботи, містить лише перелік професій та не є нормативно-правовим актом, який визначає перелік обов'язкових щеплень, оскільки такі повноваження не передбачені ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно застосовано до позивачки статтю 46 КЗпП України, оскільки норма статті містить вичерпний перелік підстав для відсторонення від роботи, а така підстава як «в інших випадках, передбачених законодавством», не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки а ні в ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а ні в Календарі профілактичних щеплень в Україні не віднесено щеплення проти гострої респіраторної Covid-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, до щеплень, які в певній епідеміологічній ситуації стають обов’язковими для населення і  у зв’язку з чим працівник може бути відсторонений від посади.

Крім цього, навіть у разі застосування роботодавцем до працівника процедури відсторонення з підстав зазначених у наказі ректора Київського університету імені Бориса Грінченка Огнев’юка В.О. від 05.11.2021 р. № 1964-к/тр, вона повинна відповідати вимогам Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Так, відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи і організації зобов'язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Згідно ч.2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно з Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» , а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом МОЗ України № 66 від 14.04.1995 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.08.1995 р. за № 270/806.

Відповідно пункту 2.3 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності (далі по тексту ­ Інструкція), подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності – це письмовий організаційно – розпорядчий документ державної санітарно епідеміологічної служби України, який зобов'язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв’язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16.09.2011 № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Відповідно до п.2.2 Інструкції, право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов’язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додаток 1 до Інструкції.

Отже, обов’язковим фактом, який має бути виявлений власником чи уповноваженим ним органом для відсторонення працівника від роботи, є наявність подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби про усунення від роботи особи, яка ухиляється від щеплення, крім того, з даної норми також вбачається, що єдиним компетентним органом для встановлення факту ухилення від щеплення є виключно посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби, а не роботодавець.

При цьому, під час розгляду справи стороною відповідачів не надано суду доказів того, що існує подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи, а тому суд приходить до висновку, що таке подання взагалі відсутнє та позивачку не повідомлялось про обов’язковість її щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а отже не було і належним чином встановленого факту ухилення особи від такого щеплення.

Отже, Київським університетом імені Бориса Грінченка перед прийняттям оскаржуваного наказу не було документально зафіксовано факту відмови чи ухилення позивачки від щеплення та, відповідно, оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення від роботи: відмова чи ухилення від проведення щеплення, тобто не було дотримано порядку відсторонення від роботи на підставі наведених вище законодавчих актів.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що наказ МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 р. не встановлює обов’язковості щеплення працівників проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, оскільки не є нормативно-правовим актом, який має імперативний характер, крім того, відповідачами при відстороненні позивачки від роботи було порушено норми КЗпП України, суд приходить до висновку, що необхідно визнати неправомірним та скасувати наказ ректора Київського університету імені Бориса Грінченка Огнев’юка В.О. від 05.11.2021 р. № 1994-к/тр у частині відсторонення від роботи доцента кафедри публічного та приватного права факультету права та міжнародних відносин Особа_1

Крім того, оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність та скасування наказу, яким позивачку було відсторонено від роботи, вважає за необхідне для належного захисту конституційних прав позивачки зобов’язати Київський університет імені Бориса Грінченка поновити останню на роботі шляхом її допуску до роботи на посаді доцента кафедри публічного та приватного права факультету права та міжнародних відносин з 08.11.2021 р.

Також, відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При обчисленні розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу суд виходить з пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, та на підставі довідки про доходи Особа_1 № 229 від 08.11.2021 р.

Так, на момент відсторонення позивачки від роботи 08.11.2021 р. її заробітна плата за два місяці, які передували звільненню становила: за вересень 2021 р. – 16216,65 грн., жовтень 2021 р. – 13431,60 грн., а середньоденний заробіток становить: 705,91 грн. ((16216,65 грн. + 13431,60 грн.) : 42 дні).

Таким чином, оскільки період вимушеного прогулу позивачки з 08.11.2021 р. по 16.05.2022 р., тобто складає 132 робочих дні, з Київського університету імені Бориса Грінченка на користь позивачки підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 93180,12 грн. (705,91 грн. х 132 днів) без вирахування податків, зборів та обов’язкових платежів.

Також в порядку, визначеному ст.ст. 133, 137 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з Київського університету імені Бориса Грінченка на користь позивачки документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Крім того, з урахуванням ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з університету імені Бориса Грінченка в дохід держави судовий збір у сумі 2747,80 грн.

Враховуючи положення ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення Особа_1 на роботі шляхом її допуску до роботи на посаді доцента кафедри публічного та приватного права факультету права та міжнародних відносин у Київському університеті імені Бориса Грінченка та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 14824,13 грн. ((16216,65 грн. + 13431,60 грн.) : 2 місяці) без вирахування податків, зборів та обов’язкових платежів, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Особа_1 до Київського університету імені Бориса Грінченка, ректора Київського університету імені Бориса Грінченка Огнев’юка Віктора Олександровича, про скасування наказу, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати наказ ректора Київського університету імені Бориса Грінченка Огнев’юка Віктора Олександровича № 1994-к/тр від 05.11.2021 р. у частині відсторонення від роботи доцента кафедри публічного та приватного права факультету права та міжнародних відносин Особа_1.

Зобов’язати Київський університет імені Бориса Грінченка поновити Особа_1 на роботі шляхом її допуску до роботи на посаді доцента кафедри публічного та приватного права факультету права та міжнародних відносин з 08.11.2021 р.

Стягнути з Київського університету імені Бориса Грінченка на користь Особа_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2021 р. по 16.05.2022 р. включно в сумі 93180 (дев’яносто три тисячі сто вісімдесят) грн. 12 коп. без вирахування податків, зборів та обов’язкових платежів.

Стягнути з Київського університету імені Бориса Грінченка на користь Особа_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Київського університету імені Бориса Грінченка на користь держави судовий збір в сумі 2747 (дві тисячі сімсот сорок сім) грн. 80 коп.

Рішення в частині поновлення Особа_1 на роботі шляхом її допуску до роботи на посаді доцента кафедри публічного та приватного права факультету права та міжнародних відносин у Київському університеті імені Бориса Грінченка та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 14824 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 13 коп. без вирахування податків, зборів та обов’язкових платежів, підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя:

[ANTIRAID]

Це наша справа. Суд детально вивчив підстави оскарження наказу та законодавчу базу, що регулює це питання і застосував саме законодавство до вирішення спору, а не припущення та бажання.

Суд зазначив, що за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Одним із таких «інших випадків, передбачених законодавством» передбачено в статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Календар профілактичних щеплень є єдиним визначеним нормативно-правовим актом, який містить перелік видів обов'язкового щеплення, в тому числі, і за епідемічними показниками, при цьому суд враховує, що Наказ МОЗ № 2153 від 04.10.2021 р., який став підставою для винесення наказу про відсторонення позивачки від роботи, містить лише перелік професій та не є нормативно-правовим актом, який визначає перелік обов'язкових щеплень, оскільки такі повноваження не передбачені ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно застосовано до позивачки статтю 46 КЗпП України, оскільки норма статті містить вичерпний перелік підстав для відсторонення від роботи, а така підстава як «в інших випадках, передбачених законодавством», не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки а ні в ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а ні в Календарі профілактичних щеплень в Україні не віднесено щеплення проти гострої респіраторної Covid-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, до щеплень, які в певній епідеміологічній ситуації стають обов’язковими для населення і  у зв’язку з чим працівник може бути відсторонений від посади.

Крім цього, навіть у разі застосування роботодавцем до працівника процедури відсторонення з підстав зазначених у наказі ректора Київського університету імені Бориса Грінченка Огнев’юка В.О. від 05.11.2021 р. № 1964-к/тр, вона повинна відповідати вимогам Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно з Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» , а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом МОЗ України № 66 від 14.04.1995 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.08.1995 р. за № 270/806.

Пунктом 2.5 Інструкції визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов’язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додаток 1 до Інструкції.

Отже, обов’язковим фактом, який має бути виявлений власником чи уповноваженим ним органом для відсторонення працівника від роботи, є наявність подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби про усунення від роботи особи, яка ухиляється від щеплення, крім того, з даної норми також вбачається, що єдиним компетентним органом для встановлення факту ухилення від щеплення є виключно посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби, а не роботодавець.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що наказ МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 р. не встановлює обов’язковості щеплення працівників проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, оскільки не є нормативно-правовим актом, який має імперативний характер, крім того, відповідачами при відстороненні позивачки від роботи було порушено норми КЗпП України, суд приходить до висновку, що необхідно визнати неправомірним та скасувати наказ ректора Київського університету імені Бориса Грінченка Огнев’юка В.О. від 05.11.2021 р. № 1994-к/тр у частині відсторонення від роботи доцента кафедри публічного та приватного права факультету права та міжнародних відносин Особа_1.