Постанова ВП ВС про порядок проведення оцінки майна та її оскарження у виконавчому проваджені

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року

м. Київ

Справа № 910/10956/15
Провадження № 12-74гс21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пількова К. М.,

суддів Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 липня 2021 року (головуючий - Поляков Б. М., судді Сотніков С. В., Пантелієнко В. О.)

за скаргою Товариства на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (щодо винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності) у справі за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «ВіЕйБі Банк», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

1. Короткий зміст вимог скарги

1.1. У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (далі - Товариство, Боржник) звернулось зі скаргою, у якій просило визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) Нідченка Дмитра Євгеновича (далі - Державний виконавець) щодо винесення у межах виконавчого провадження № 61409886 постанови від 02 вересня 2020 року (далі - Постанова) про призначення суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна фірма «Де Візу» (далі - ТОВ ОФ «Де Візу»), визнати Постанову неправомірною та зобов`язати державного виконавця ВДВС, який здійснює заходи з примусового виконання рішення в межах виконавчого провадження № 61409886, скасувати Постанову.

1.2. Скарга мотивована серед іншого тим, що Державний виконавець порушив встановлений статтею 57 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) порядок визначення вартості нерухомого майна Боржника, зокрема: не визначив його вартості за взаємною згодою сторін виконавчого провадження; не провів огляду зазначеного майна; призначив для оцінки майна Боржника пов`язаного із Національним банком України (далі - НБУ, Стягувач) суб`єкта оціночної діяльності без проведення конкурсного відбору, що вимагається приписами статті 10 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон № 2658-III).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2020 року скаргу Товариства задоволено, визнано неправомірними дії Державного виконавця щодо винесення Постанови, визнано Постанову неправомірною; зобов`язано державного виконавця ВДВС, який здійснює заходи з примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження № 61409886 та скасовано Постанову.

2.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Державний виконавець не взяв до уваги, що відповідно до приписів статті 57 Закону № 1404-VIII визначення вартості майна Боржника здійснюється за взаємною згодою сторін виконавчого провадження; Стягувач і ТОВ ОФ «Де Візу» (визначений Державним виконавцем у Постанові суб`єкт оціночної діяльності) перебувають у партнерських стосунках, що викликає сумнів у неупередженості цього суб`єкта під час надання послуг з оцінки майна Боржника; відповідно до приписів статті 10 Закону № 2658-III Державний виконавець мав призначити суб`єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах, однак він порушив принцип змагальності, оскільки призначив суб`єкта оціночної діяльності, який був запропонований НБУ.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05 липня 2021 року апеляційну скаргу НБУ, ВДВС задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги Товариства.

2.4. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для залучення у виконавчому провадженні є правом державного виконавця.

2.5. Крім цього, приймаючи постанову, апеляційний суд послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 20 березня 2021 року у справі № 821/197/18, а саме: «заявник повинен звертатися саме зі скаргою на дії державного виконавця, які, на його думку, полягають у неправильному визначенні вартості майна боржника; Державний виконавець при винесенні Постанови не допускав жодних порушень, зокрема вимог статті 57 Закону № 1404-VIII, а сумніви Товариства, що експерт є упередженим або зацікавленим, можуть бути лише підставами для заявлення йому відводу в порядку, передбаченому статтею 23 зазначеного Закону; суб`єкт оціночної діяльності у своїй діяльності є самостійним, а Державний виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна».

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 30 серпня 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства, у якій воно просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 липня 2021 року, та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2020 року

4. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

4.1. Товариство вважала, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що визначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для залучення у виконавчому провадженні № 61409886 є правом державного виконавця, оскільки не врахував, що абзац другий частини третьої статті 57 Закону № 1404-VIII визначає випадки, за яких залучення зазначеного суб`єкта є не правом, а обов`язком виконавця.

4.2. Також, на думку скаржника, апеляційний суд всупереч приписам частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) не застосував практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в частині висловлених ним концепцій «належного обґрунтування судового рішення» та «права бути почутим», оскільки скопіював в оскаржуваній постанові доводи опонентів Товариства, подекуди вказуючи, що це є висновок суду, а також обмежився загальними формулюваннями про відсутність порушень у діях Державного виконавця, ігноруючи такі важливі та доречні аргументи Скаржника, а саме :

- Товариство зазначає, що Державний виконавець не встановив наявності чи відсутності досягнутої в порядку частини першої статті 57 Закону № 1404-VIII згоди сторін щодо вартості майна, проігнорував повідомлення Товариства про початок узгодження між ними такої вартості та одразу призначив суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні;

- крім цього, вважає, що Державний виконавець порушив порядок визначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, оскільки відповідно до частини другої статті 10 Закону № 2658-III цей суб`єкт у виконавчому провадженні № 61409886 мав визначатись шляхом укладення відповідного договору на конкурсних засадах. Разом із цим матеріали виконавчого провадження не містять такого договору, а також доказів, що ОФ «Де Візу» було визначене саме на конкурсних засадах;

- скаржник зазначає, що ТОВ ОФ «Де Візу» не може здійснити об`єктивну оцінку майна, оскільки перебуває у партнерських стосунках зі Стягувачем. При цьому, НБУ не заперечував наявності такого зв`язку під час розгляду скарги. Також Товариство звертало увагу, що саме Стягувач здійснив оплату на користь ТОВ ОФ «Де Візу» за виготовлення звіту про оцінку майна у виконавчому провадженні № 61409886, що суперечить положенням статті 42 Закону № 1404-VIII, яка визначає, що витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок Державного бюджету.

4.3. На думку скаржника, Державний виконавець не провів огляду майна Боржника, а матеріали виконавчого провадження не містять достовірних відомостей щодо зазначеного майна, що виключає об`єктивність його оцінки ОФ «Де Візу».

4.4. Також вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна, оскільки оцінка майна в межах виконавчого провадження є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії. При цьому виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності, надає йому документи для проведення оцінки, вирішує питання про його відвід, повідомляє про оцінку сторони виконавчого провадження, що є безпосереднім впливом на процес оцінки майна.

4.5. Товариство зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч положенням частини першої статті 14 Закону № 1404-VIII помилково ототожнив експерта і суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання та дійшов хибного висновку, що твердження Боржника про упередженість або зацікавленість експерта можуть бути лише підставами для заявлення йому відводу.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 12 жовтня 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли відзиви НБУ та ВДВС на касаційну скаргу Товариства, в яких вони просили скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову - без змін. Відзиви обґрунтовані, зокрема, такими доводами:

5.2. Державний виконавець не порушував вимог частини першої статті 57 Закону № 1404-VIII щодо визначення вартості майна Боржника за взаємною згодою сторін, оскільки частина друга цієї статті передбачає, що за відсутності відповідної згоди та повідомлення про вартість майна виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

5.3. Оскільки сторони не досягли згоди щодо вартості майна Боржника, Стягувач скористався своїм правом на подання до ВДВС клопотання про залучення до проведення оцінки майна ТОВ ОФ «Де Візу», а Державний виконавець, керуючись статтею 57 Закону № 1404-VIII, правомірно залучив його для участі у виконавчому провадженні.

5.4. Аналіз положень статті 57 Закону № 1404-VIII свідчить про те, що учасники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону № 2658-III. Отже, Товариство мало звертатись зі скаргою на дії Державного виконавця, які полягають у неправильному визначенні вартості майна Боржника.

5.5. ТОВ ОФ «Де Візу» є окремим суб`єктом виконавчого провадження та несе індивідуальну відповідальність, що забезпечує його незалежність та неупередженість. При цьому його керівник засвідчила своїм підписом правдивість інформації, наданої оцінювачем у звіті.

5.6. Суб`єкт оціночної діяльності намагався отримати безпосередній доступ до об`єкта оцінки, однак не зміг цього зробити через протидію Товариства, у зв`язку із чим виходив у своєму звіті з припущення про наявність необхідних для проведення господарської діяльності підприємства комунікацій та їх задовільний стан.

6. Решта доводів відзивів

6.1. 07 лютого 2022 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли письмові пояснення НБУ, в яких він просив врахувати їх при прийнятті рішення у цій справі; відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 січня 2020 року

6.2. Письмові пояснення обґрунтовані, тим, при проведенні в рамках виконавчого провадження визначення вартості майна боржника Закон № 2658-III підлягає застосуванню в частині регулювання діяльності залученого державним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності, а не порядку призначення такого суб`єкта. Відтак, доводи заявника щодо неправильності визначення державним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки майна боржника, зокрема, не на конкурсних засадах, є необґрунтованими.

6.3. Також, НБУ зазначало, що державні виконавці не належать до осіб, визначених частиною другою статті 11 Закону № 2658-III, у них відсутнє право на укладення договору про проведення оцінки у межах виконавчого провадження, однак вони мають право винести постанову про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

6.4. На думку НБУ, укласти договір оцінки майна може Міністерство юстиції України з дотриманням відповідної процедури, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі».

6.5. Також, Стягувач аналізує приписи Закону № 2658-III та Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891, та зазначає, що частина друга статті 10 цього Закону застосовується лише до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які є суб`єктами оціночної діяльності, та не стосується інших замовників оцінки, зокрема, ВДВС.

7. Розгляд справи Верховним Судом

7.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2021 року передано справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а саме:

1) про застосування положень статті 57 Закону № 1404-VIII, викладеного у пункті 69 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 640/11311/19, про те, що залучати в установленому порядку для проведення оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання є правом виконавця;

2) про застосування положень статті 10 Закону № 2658-III, викладених у пунктах 57-60 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2020 року у справі № 808/2996/17, в яких касаційний суд відхилив доводи позивача про недотримання державним виконавцем положень цієї статті щодо необхідності визначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання на конкурсних засадах, оскільки спеціальним законом, який регулює умови і порядок виконання рішень судів, є Закон № 1404-VIII, що визначає спосіб обрання та порядок призначення суб`єкта оціночної діяльності для здійснення оцінки майна - за постановою державного виконавця.

7.3. Ухвала про передачу мотивована існуванням суперечливої практики Верховного Суду та необхідністю формування єдиного висновку щодо застосування абзацу 2 частини третьої статті 57 Закону № 1404-VIII та частини другої статті 10 Закону № 2658-III.

7.4. Колегія суддів вважає, що відповідно до абзацу другого частини третьої статті 57 Закону № 1404-VIII для проведення оцінки нерухомого майна боржника виконавець зобов`язаний залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, а висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у пункті 69 постанови від 09 вересня 2021 року у справі № 640/11311/19, про те, що ця дія виконавця є його правом, а не обов`язком, є таким, що зроблений за неправильного тлумачення зазначеної норми закону.

7.5. Також, положення частини другої статті 10 Закону № 2658-III визначають спосіб обрання суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання та підлягають врахуванню державним виконавцем при вчиненні дій з оцінки нерухомого майна боржника, а протилежний висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у пунктах 57-60 постанови від 20 липня 2020 року справі №808/2996/17, зроблений з неправильним тлумаченням норм матеріального права, є неповним та необґрунтованим.

7.6. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року прийнято та призначено до розгляду цю справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 01 березня 2022 року.

7.7. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2022 року відмовлено НБУ у задоволенні клопотання про розгляд касаційної скарги Товариства у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

8. Встановлені судами обставини

8.1. 13 жовтня 2014 року НБУ та Товариство уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О. О., зареєстрований у реєстрі за № 1323, за змістом пункту 5 якого в забезпечення виконання позичальником (Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк») (далі-ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк») зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець (Товариство) надав в іпотеку нерухоме майно (єдиний майновий комплекс площею 12 346,5 кв. м) загальною ринковою вартістю 1 250 000 000,00 грн, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29.

8.2. 29 грудня 2018 року НБУ та ТОВ ОФ «Де Візу» уклали договір № 100776, предметом якого є надання послуг з оцінки заставного майна та рецензування звітів про оцінку заставного майна.

8.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2019 року у справі № 910/10956/15, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 січня 2020 року та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 травня 2020 року, в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 13 жовтня 2014 року № 43, укладеним між НБУ та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», на загальну суму 1 224 239 240,01 грн звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13 жовтня 2014 року, а саме нерухоме майно: цех з виробництва лікеро-горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, що складається з адміністративно-виробничого корпусу А, загальною площею 9406,1 кв. м, адміністративного корпусу Б, загальною площею 103,6 кв.м, складу В, загальною площею 1460,1 кв. м, виробничого цеху Л, загальною площею 181,8 кв. м, складу - рампи П, загальною площею 550,6 кв. м, складу М, загальною площею 534,5 кв. м, складу Т, загальною площею 109,8 кв. м (далі - Нерухоме майно). Визначено спосіб реалізації Нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів та стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету України 73 080 грн судового збору.

8.4. 13 лютого 2020 року на виконання цього судового рішення Господарський суд міста Києва видано відповідний наказ, за яким постановою ВДВС від 28 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження № 61409886.

8.5. 12 серпня 2020 року ВДВС виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) Боржника, якою на підставі статті 56 Закону № 1404-VIII описано та накладено арешт на Нерухоме майно. Назва кожного описаного предмета і його відмінні ознаки детально відображені у цій постанові рукописним текстом.

8.6. Товариство зверталось до НБУ із заявою № 13-08/20 від 13 серпня 2020 року, у якій пропонувало визначити дату, час і місце зустрічі та направити уповноваженого представника для визначення вартості майна за взаємною згодою в порядку, передбаченому статтею 57 Закону № 1404-VIII.

8.7. Товариство направило до ВДВС лист, у якому повідомило Державного виконавця про намір погодити вартість майна з НБУ.

8.8. НБУ в межах виконавчого провадження № 61409886 подав клопотання про залучення для проведення оцінки описаного нерухомого майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ ОФ «Де Візу».

8.9. 02 вересня 2020 року Державний виконавець виніс Постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадження № 61409886, за якою оцінювачем призначено ТОВ ОФ «Де Візу».

9. Позиція Великої Палати ВерховногоСуду

Щодо обов`язку виконавця залучити для проведення оцінки нерухомого майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання

9.1. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

9.2. За змістом статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (частина друга цієї статті). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право залучати в установленому порядку експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (пункт 15 частини третьої цієї статті).

9.3. Частиною першою статті 20 Закону № 1404-VIII передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

9.4. Правила, за якими має здійснюватися визначення вартості майна боржника та його оцінка, встановлені статтею 57 Закону № 1404-VIII.

9.5. Частини перша та друга цієї статті передбачають, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

9.6. Згідно із частиною третьою статті 57 Закону № 1404-VIII у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна (частина четверта статті 57 Закону № 1404-VIII).

9.7. Зазначені положення закону також відображені у Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), відповідно до пункту 17 розділу VIII якої визначення вартості, оцінка майна боржника здійснюються в порядку, встановленому статтею 57 Закону.

9.8. Згідно з пунктом 18 розділу VIII Інструкції у разі якщо сторони виконавчого провадження або їх представники, а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна, про що складає відповідний акт.

9.9. Самостійне визначення вартості майна боржника виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. А у випадках, передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 зазначеного вище Закону, виконавець для оцінки майна залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

9.10. Аналіз статті 57 Закону № 1404-VIII дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання.

9.11. Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (див. постанову від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, пункт 31 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16).

9.12. Разом із цим в залежності від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закон № 1404-VIII розмежовує випадки, за яких залучення суб`єкта оціночної діяльності- суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов`язком виконавця.

9.13. Так, абзац другий частини третьої статті 57 Закону № 1404-VIII визначає, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, у зв`язку із чим зобов`язує виконавця у визначених нею випадках залучити до оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності.

9.14. На відміну від цього частина четверта статті 57 Закону № 1404-VIII передбачає право виконавця залучати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна у разі, якщо визначити вартість майна (окремих предметів) йому складно.

9.15. Аналогічні положення містять пункти 18-21 в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року.

9.16. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що повноваження виконавця вирішувати, залучати чи не залучати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, стосуються лише проведення оцінки майна, вартість якого він може визначити самостійно, та не розповсюджуються на проведення оцінки нерухомого майна, стосовно якої частина четверта статті 57 Закону № 1404-VIII передбачає лише один варіант поведінки, який є обов`язковим для виконавця - залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

9.17. При цьому Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що положення статті 57 Закону № 1404-VIII не зобов`язують виконавця самостійно з`ясовувати, чи досягли сторони між собою згоди щодо вартості майна боржника, та керуватись для визначення вартості майна боржника лише повідомленням про намір досягнути такої згоди в майбутньому, а тому відхиляє протилежні доводи Товариства, та погоджується з доводами НБУ та ВДВС про те, що Державний виконавець не допускав порушень частини першої статті 57 Закону № 1404-VIII.

Щодо порядку визначення суб`єкта оціночної діяльності, залученого до оцінки майна в порядку виконавчого провадження

9.18. Порядок оцінки майна регулюється Законом №2658-III.

9.19. Відповідно до статті 1 Закону №2658-III положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

9.20. Стаття 3 цього закону визначає також, що оцінка майна, майнових прав- це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

9.21. У відповідності до статті 7 оцінка майна, майнових прав проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна, майнових прав є обов`язковим у випадках передбачених цією нормою закону. Оцінка майна, майнових прав, проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Вочевидь таким випадком є оцінка майна, майнових прав у процедурі виконавчого провадження.

9.22. Зазначений закон розрізняє суб`єкти оціночної діяльності від оцінювачів (статті 5 та 6 зазначеного закону). Зокрема, суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку; фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону або органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (стаття 5). Натомість оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (стаття 6 ).

9.23. Здійснивши аналіз статті 1 Закону 2658-III, в сукупності зі статтями 1 та 57 Закону № 1404-VIII, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що положення Закону № 2658-III поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна боржника у виконавчому провадженні у частині, що їй не суперечать.

9.24. За змістом частин другої та третьої статті 3 Закону № 2658-III оцінка майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за встановленою процедурою, який є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності, а незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

9.25. Частиною третьою статті 7 Закону № 2658-III передбачено, що проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим, зокрема, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

9.26. Враховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що частина третя статті 57 Закону № 1404-VIII покладає на виконавця обов`язок залучити для проведення оцінки нерухомого майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про застосування цієї норми, викладеними в постанові від 29 травня 2018 року у справі № 14/197, стосовно обов`язковості проведення оцінки нерухомого майна для визначення його вартості у виконавчому провадженні суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Щодо порядку залучення державним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для проведення оцінки нерухомого майна

9.27. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2658-III оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

9.28. Разом з тим частиною другою цієї статті передбачено, що у випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб`єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов`язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

9.29. Аналізуючи частину другу цієї статті, слід дійти висновку, що її положення регулюють та розповсюджуються на випадки самостійної оцінки майна суб`єктами оціночної діяльності, якими є органи влади та місцевого самоврядування. Зазначені випадки визначаються нормативно-правовими актами з оцінки майна затвердженими Кабінетом Міністрів України і на випадки оцінки майна, передбачені Законом №1404-VIII, не розповсюджуються.

9.30. На користь такого висновку свідчить як буквальне тлумачення змісту цієї норми, так і той факт, що посилання на призначення суб`єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах міститься у другому реченні цього абзацу, який починається словами «при цьому», а не винесено законодавцем в окремий абзац.

9.31. Застосування такого сполучення слів та об`єднання цього речення в єдиний абзац з попереднім реченням свідчить про те, що призначення суб`єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах проводиться за декількох умов: якщо законодавством передбачено проведення незалежної оцінки; якщо така оцінка проводиться у випадках, передбачених нормативно-правовими актами, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

9.32. Такими постановами, постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 «Про затвердження Методики оцінки об`єктів оренди» або постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2003 року № 1891 «Про затвердження Методики оцінки майна», яка розповсюджується на випадки оцінки державного та комунального майна.

9.33. Інший порядок призначення оцінки передбачений положеннями статті 20 Закону № 1404-VIII. У зазначеній статті передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

9.34. Отже, за буквальним змістом цієї норми виконавець при проведені оцінки майна боржника залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про що виносить постанову. Жодної вимоги про призначення конкурсу з визначення такого суб`єкта оціночної діяльності зазначений закон не містить.

9.35. Відтак порядок призначення оцінювача - суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання передбачений частиною другої статті 10 Закону № 2658-III не стосується порядку призначення такого суб`єкта у виконавчому провадженні, оскільки проведення незалежної оцінки майна боржника передбачено не постановами Кабінету Міністрів України, а Законом № 1404-VIII. Таким чином, положення щодо конкурсних засад визначення суб`єкта оціночної діяльності для такої оцінки на здійснення оцінки у процедурі виконавчого провадження не розповсюджуються, а призначення суб`єкта оціночної діяльності відбувається на підставі постанови виконавця. Закон №2658-III розповсюджується на правовідносини у виконавчому провадженні лише у частині, що не суперечить Закону № 1404-VIII, який щодо виконавчих процедур є спеціальним законом.

9.36. Протилежний висновок призвів би до безпідставного затягування виконання судових рішення та інших виконавчих документів, збільшення витрат на проведення виконавчих дій та як наслідок порушення стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція) щодо швидкого виконання судових рішень, що набули чинності.

9.37. Проведення конкурсних процедур передбачає не тільки їх тривалість, а й можливість оскарження їх результатів, що з наявними у законодавстві на час підставами для оскарження дій виконавців, торгів та інше безпідставно призведе до порушень прав на справедливий суд.

9.38. Водночас Велика Палата Верховного Суду при цьому зауважує, що визначення розміру і порядку оплати послуг суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, залученого до проведення виконавчих дій здійснюється шляхом укладання відповідного договору. Разом з тим законодавство про виконавче провадження не передбачає, що укладення такого договору в кожному конкретному виконавчому провадженні здійснюється Міністерством юстиції України або його органами, відповідальними за державні закупівлі, а відтак і підстав вважати, що такий договір повинен бути укладений Міністерством юстиції України або його структурними підрозділами з державних закупівель немає.

9.39. Навпаки, у відповідності до положень статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII).

9.40. За статтею 8 Закону № 1403-VIII державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями. Відтак, зазначені особи діють від імені держави як органи державної влади, а тому мають усі повноваження на укладання відповідних договорів щодо оцінки майна у виконавчому провадженні, що знаходиться у них на виконанні, відповідно до законодавства, що регулює укладання такого договору.

9.41. За наявності заперечень щодо оцінки майна боржника у виконавчому провадженні заінтересована особа може реалізувати свої право в порядку статті 13 Закону №2658-III шляхом подачі заяви про рецензування звіту про оцінку майна або у порядку частини п`ятої статті 57 цього закону.

10. Щодо відступу від правових позиції, висловлених касаційними судами

10.1. Направляючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважав за необхідне відійти від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у пунктах 57-60 постанови від 20 липня 2020 року у справі № 808/2996/17 та пунктах 67-69 постанови від 09 вересня 2021 року у справі № 640/11311/19.

10.2. Разом з тим у зазначених пунктах постанови від 20 липня 2020 року у справі № 808/2996/17 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не висловлювався щодо правової проблеми процедури призначення державним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності, а зробив висновки про право учасника виконавчого провадження на оскарження дій приватного виконавця, а тому підстав для відходу від цих висновків у Великої Палати Верховного Суду, немає.

10.3. Одночасно у цій постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, у пунктах 53, 54 погодився з висновками попередніх інстанції про правомірність постанови приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у цій постанові. За таких обставин підстав для відходу від правових позицій, висловлених у зазначеній постанові, немає.

10.4. У пунктах 67-69 постанови від 09 вересня 2021 року у справі № 640/11311/19, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, висловив правову позицію, що залучати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання є правом виконавця, що встановлено статтями 18 та 20 Закону № 1404-VIII. При цьому в цій справі залучення оцінювача було здійснено для оцінки об`єкта нерухомості.

10.5. З огляду на правову позицію, висловлену у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду відходить від правового висновку, висловленого у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 09 вересня 2021 року у справі № 640/11311/19, шляхом уточнення та зазначає, що проведення оцінки майна - об`єкта нерухомості повинно здійснюватися з обов`язковим призначенням для оцінки суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання відповідно до положень абзацу другого частини третьої статті 57 та статті 20 Закону № 1404-VIII на підставі постанови виконавця.

11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11.1. Суди попередніх інстанцій встановили, зокрема, що до ВДВС було пред`явлено для примусового виконання наказ Господарського суду міста Києва від 13 лютого 2020 року в цій справі, за яким звернено стягнення на нерухоме майно шляхом проведення прилюдних торгів.

11.2. Постановою ВДВС від 28 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження № 61409886, а постановою від 12 серпня 2020 року описано та арештовано нерухоме майно. Для узгодження вартості нерухомого майна, Товариство зверталось до НБУ з відповідною заявою, про що повідомляло ВДВС листом. НБУ звернувся з клопотанням про залучення ТОВ ОФ «Де Візу» для проведення оцінки описаного в межах виконавчого провадження нерухомого майна.

11.3. 02 вересня 2020 року Державний виконавець виніс постанову, якою призначив ТОВ ОФ «Де Візу» суб`єктом оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні № 61409886.

11.4. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що суди не встановлювали обставин досягнення між Товариством та НБУ згоди щодо вартості нерухомого майна та повідомлення про це Державного виконавця у 10-денний строк з дня винесення постанови від 12 серпня 2020 року про опис та арешт майна, а тому на час ухвалення постанови від 02 вересня 2020 року у Державного виконавця були відсутні підстави вважати, що така згода між сторонами виконавчого провадження досягнута, та виходити з неї для визначення вартості зазначеного майна.

11.5. Отже, Державний виконавець мав визначати вартість нерухомого майна за ринковими цінами з обов`язковим залученням для проведення його оцінки суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, що він і зробив.

11.6. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами Товариства про те, що за вимогами статті 10 Закону № 2658-III Державний виконавець для проведення оцінки нерухомого майна у виконавчому провадженні № 61409886 мав визначати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством для проведення конкурсних процедур, а висновки апеляційного суду про законність постанови виконавця вважає законними та обґрунтованими.

11.7. При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20 березня 2021 року у справі № 821/197/18, на обґрунтування тверджень, що товариство звернулось зі скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови, а мало б звертатись зі скаргою на його дії щодо неправильного визначення вартості майна боржника, є недоречними, оскільки 20 березня 2021 року Велика Палата Верховного Суду не ухвалювала постанови у зазначеній справі, а у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 не робила таких чи схожих висновків.

11.8. Разом з тим, у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісплей-Плюс» до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, суб`єкта оціночної діяльності - фізичної особи - підприємця, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання протиправною оцінки вартості нерухомого майна Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки в цьому випадку оцінка майна здійснена в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, то в силу вимог частини другої статті 74 Закону №1404-VIII така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідачем у такому випадку має бути орган державної виконавчої служби, а суб`єкт оціночної діяльності може бути залучений як третя особа. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду не погодилась із висновками судів попередніх інстанцій щодо непоширення на спірні правовідносини юрисдикції адміністративних судів.

11.9. На відміну від зазначеної справи, у справі, що переглядається Великою Палатою Верховного Суду, виконавчий документ видано на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2019 року у справі № 910/10956/15, а тому в силу приписів частини першої статті 74 Закону №1404-VIII така справа підсудна господарському суду, який видав виконавчий документ.

11.10. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вважає неправильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що викладені у скарзі Товариства доводи можуть бути лише підставою для заявлення ТОВ ОФ «Де Візу» відводу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1404-VIII, виходячи з такого.

11.11. Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону № 1404-VIII суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання не може брати участь у виконавчому провадженні і підлягає відводу, якщо він є близьким родичем сторін, їхнім представником або іншою особою, яка бере участь у виконавчому провадженні, або заінтересований в результаті виконання рішення, або якщо є інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

11.12. За наявності підстав для відводу суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання зобов`язаний заявити самовідвід. З тих самих підстав відвід такій особі може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

11.13. Питання про відвід суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання вирішується у строк до п`яти робочих днів після надходження заяви про відвід шляхом винесення вмотивованої постанови виконавця.

11.14. Наведені у частині четвертій статті 23 Закону № 1404-VIII підстави для відводу суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання відрізняються від підстав для обмеження його участі в процедурі оцінки майна, що передбачені частиною першою статті 17 Закону України № 922-VIII «Про публічні закупівлі» та частиною першою статті 8 Закону № 2658-III.

11.15. Можливість заявити суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання відвід та необхідність його залучення до проведення оцінки нерухомого майна у виконавчому провадженні не ставиться в залежність одна від одної.

11.16. Разом з цим, частиною третьою статті 8 Закону № 2658-III передбачена обов`язковість скасування результатів оцінки майна, проведеної з порушеннями відповідних обмежень щодо участі суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, без потреби заявляти йому відвід.

11.17. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що можливість заявити суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання відвід з підстав, передбачених частиною четвертою статті 23 Закону № 1404-VIII, не позбавляє учасника виконавчого провадження оскаржувати результати оцінки майна у порядку, визначеному у статті 13 Закону № 2658-III, або у порядку частини п`ятої статті 57 цього закону.

11.18. Решта доводів, викладених у відзивах на касаційну скаргу та письмових пояснення НБУ, не спростовують наведених вище висновків, з яких Велика Палата Верховного Суду виходить у цій постанові.

12. Щодо суті касаційної скарги

12.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

12.2. Частиною першою статті 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

12.3. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 липня 2021 року слід залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства - без задоволення.

12.4. З огляду на викладене вище, оскільки рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, перерозподіл судових витрат не проводиться, що передбачено статтею 129 ГПК України.

Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К. М. Пільков

Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

І. В. Григор`єва Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Д. А. Гудима В. М. Сімоненко

І. В. Желєзний І. В. Ткач

О. С. Золотніков О. С. Ткачук

Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик

Г. Р. Крет

На підставі частини третьої статті 314 ГПК України постанову оформлено суддею Сімоненко В. М.

Джерело: ЄДРСР 105637736

[ANTIRAID]

В цьому рішенні його оформлювач продемонструвала універсальний спосіб натягування сови на глобус й не виконання прямих норм Закону, а трактування їх виходячи з власних бажань, що можуть бути підкріплені аргументами однієї зі сторін в залежності від їх вагомості.

Суд зазначив, що повноваження виконавця вирішувати, залучати чи не залучати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, стосуються лише проведення оцінки майна, вартість якого він може визначити самостійно, та не розповсюджуються на проведення оцінки нерухомого майна, стосовно якої частина четверта статті 57 Закону № 1404-VIII передбачає лише один варіант поведінки, який є обов`язковим для виконавця - залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

9.17. При цьому Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що положення статті 57 Закону № 1404-VIII не зобов`язують виконавця самостійно з`ясовувати, чи досягли сторони між собою згоди щодо вартості майна боржника, та керуватись для визначення вартості майна боржника лише повідомленням про намір досягнути такої згоди в майбутньому, а тому відхиляє протилежні доводи Товариства, та погоджується з доводами НБУ та ВДВС про те, що Державний виконавець не допускав порушень частини першої статті 57 Закону № 1404-VIII.

9.25. Частиною третьою статті 7 Закону № 2658-III передбачено, що проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим, зокрема, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

9.26. Враховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що частина третя статті 57 Закону № 1404-VIII покладає на виконавця обов`язок залучити для проведення оцінки нерухомого майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про застосування цієї норми, викладеними в постанові від 29 травня 2018 року у справі № 14/197, стосовно обов`язковості проведення оцінки нерухомого майна для визначення його вартості у виконавчому провадженні суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

9.34. Отже, за буквальним змістом цієї норми виконавець при проведені оцінки майна боржника залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про що виносить постанову. Жодної вимоги про призначення конкурсу з визначення такого суб`єкта оціночної діяльності зазначений закон не містить.

9.35. Відтак порядок призначення оцінювача - суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання передбачений частиною другої статті 10 Закону № 2658-III не стосується порядку призначення такого суб`єкта у виконавчому провадженні, оскільки проведення незалежної оцінки майна боржника передбачено не постановами Кабінету Міністрів України, а Законом № 1404-VIII. Таким чином, положення щодо конкурсних засад визначення суб`єкта оціночної діяльності для такої оцінки на здійснення оцінки у процедурі виконавчого провадження не розповсюджуються, а призначення суб`єкта оціночної діяльності відбувається на підставі постанови виконавця. Закон №2658-III розповсюджується на правовідносини у виконавчому провадженні лише у частині, що не суперечить Закону № 1404-VIII, який щодо виконавчих процедур є спеціальним законом.

А тепер універсальний інструмент для обгрунтування будь-чого:

9.36. Протилежний висновок призвів би до безпідставного затягування виконання судових рішення та інших виконавчих документів, збільшення витрат на проведення виконавчих дій та як наслідок порушення стаття 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо швидкого виконання судових рішень, що набули чинності.

9.37. Проведення конкурсних процедур передбачає не тільки їх тривалість, а й можливість оскарження їх результатів, що з наявними у законодавстві на час підставами для оскарження дій виконавців, торгів та інше безпідставно призведе до порушень прав на справедливий суд.

9.41. За наявності заперечень щодо оцінки майна боржника у виконавчому провадженні заінтересована особа може реалізувати свої право в порядку статті 13 Закону №2658-III шляхом подачі заяви про рецензування звіту про оцінку майна або у порядку частини п`ятої статті 57 цього закону.