ЗАУВАЖЕННЯ Головного юридичного управління ВР до проекту Закону України про систему громадського здоров'я (реєстр. № 4142)

[ANTIRAID]

Це зауваження зникло з сайту Верховної ради зі сторінки самого законопроекту - http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70025

Як зазначено у зауваженнях - усе запропоноване не враховує вимог статей 6, 19, 116 та 85 Конституції України та законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про центральні органи виконавчої влади", "Про управління об'єктами державної власності" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". 

Крім того, інформуємо, що Верховна Рада України Конституцією України не наділена повноваженнями створювати будь-які органи, установи, заклади та вводити будь-які посади. Варто також враховувати правову позицію Конституційного Суду України, який у пункті 2 мотивувальної частини свого рішення № 2-рп/99 від 2 березня 1999 року зазначив, що законами України можуть регулюватися питання, "вирішення яких відповідно до Конституції України не належить до повноважень інших органів державної влади або органів місцевого самоврядування". 

Законопроект містить положення декларативного характеру, які не передбачають достатніх завершених механізмів правового регулювання, а відтак не враховують правової позиції Конституційного Суду України, висловленої у Рішенні від 30 травня 2001 року за №7-рп/2001, за яким неповнота законодавчого регулювання суспільних відносин не відповідає конституційному визначенню України як правової держави. До таких положень можна віднести: 

статтю 18 законопроекту, яка регламентує облік та реєстрацію інфекційних хвороб. Цією статтею визначено механізми реєстрації випадків інфекційних захворювань, необхідність подання звітності та правила поводження з носіями інфекційних хвороб. Проте мета такого обліку з тексту законопроекту є незрозумілою, а відтак видається, що заклади охорони здоров'я здійснюють додаткову функцію не пов'язану з медичним обслуговуванням населення з незрозумілою метою; 

статтю 20 законопроекту, яка має назву "Порядок епідеміологічного розслідування епідемій і спалахів інфекційних та масових неінфекційних 3 хвороб" однак передбачає, що "Порядок проведення епідеміологічного розслідування епідемій, спалахів інфекційних та масових неінфекційних хвороб, методика розрахунку витрат та порядок визначення розміру збитків затверджуються Кабінетом Міністрів України". При цьому слід враховувати, що спалахом інфекційних хвороб відповідно до визначення, наданого у статті 1 цього ж законопроекту є "один або декілька випадків захворювань на інфекційну хворобу, пов’язаних між собою спільним джерелом та (або) фактором передачі інфекції", а масовість неінфекційних хвороб не може бути однозначно визначена, навіть зважаючи на визначення цього терміну; 

статті 26 – 31, 34, 36 та 38 законопроекту, якими намагаються врегулювати певні вимоги безпечності деяких факторів (вода, атмосферне повітря, містобудування, населені пункти, охорона праці захист населення від інфекційних хвороб), однак не розкривають змісту таких вимог, а містять посилання на інші законодавчі акти. 

Про недотримання принципу юридичної визначеності свідчить і таке:

використання термінологічних конструкцій "у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарно-епідемічного благополуччя населення", "у відповідній сфері", "інших визначених законом сферах, які стосуються громадського здоров'я" без належного означення відповідних сфер; 

положення статті 22 законопроекту, за якою "види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають", проте жодних юридично визначених критеріїв, за якими "органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя" встановлюватимуться обмежувальні протиепідемічні заходи, законопроекту не містить.

Зазначений припис не відповідає вимогам статті 19 Конституції України в частині встановлення законом способу дії органу державної влади та не враховує положень статті 8 Конституції України згідно з якою Україні визнається і діє принцип верховенства права. 

Статтею 21 законопроекту пропонується врегулювати питання запровадження карантину і передбачити, що карантин встановлюється, продовжується та скасовується Кабінетом Міністрів України, а в рішенні про встановлення карантину зазначаються, серед іншого перелік профілактичних, протиепідемічних та інших заходів. При цьому, протиепідемічні заходи можуть включати "особливі умови і режим пересування населення та здійснення господарської діяльності, особливі умови в'їзду та виїзду з території, на якій встановлено карантин, інші заходи, визначені законом". 

Запропоноване не враховує положень статті 33 Основного Закону України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Лише стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. 

Узагальнюючий висновок: законопроект потребує суттєвого змістовного доопрацювання та внесення на повторне друге читання.

1438224.pdf Rez_golos.rtf