Постанова ВС-КЦС про відсутність порушеного права Кабміну у справах про визнання незаконним відсторонення від роботи

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

30 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 136/2084/21
провадження № 61-4860св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад «Турбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2022 року в складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Турбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» (далі - КЗ «Турбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області») про скасування наказу про відсторонення від роботи.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона працює вихователем групи продовженого дня в КЗ «Турбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області». 08 листопада 2021 року її було повідомлено про нібито обов`язкове проведення профілактичного щеплення проти хвороби COVID-19, та в той же день їй було вручено наказ про відсторонення від роботи за № 73к-тр з підстав відсутності щеплення від зазначеної хвороби.

Позивачка стверджує, що ні в її трудовому контракті, ні в її посадовій інструкції чи в будь-якому іншому документі, підписаному між сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення немає. Крім того, у зв`язку з виданням відповідачем оспорюваного наказу її позбавлено права на працю, а тому такий наказ є незаконним.

Враховуючи наведене, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення її від роботи від 08 листопада 2021 № 73к-тр та зобов`язати відповідача виплатити їй заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року позову ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 08 листопада 2021 № 73к-тр.

Зобов`язано Комунальний заклад «Турбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Кабінет Міністрів України, як особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю. про закриття провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року задоволено.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України, як особи, яка не брала участі у справі, на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року в зазначеній цивільній справі закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підставою для подання апеляційної скарги Кабінетом Міністрів України є його незгода з оцінкою судом першої інстанції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, що, на думку останнього, є виходом за межі позовних вимог. Зокрема, судом першої інстанції зазначено, що в будь якому випадку постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 було введено карантин, термін дії якого закінчився 28 лютого 2021 року і в подальшому жодних постанов КМ України, якими б установлювався карантин на інший період, не приймалось.

Внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 є неприйнятним з точки зору закону, оскільки Кабінет Міністрів України вправі, відповідно вимог частини першої статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлювати та скасовувати карантин, а повноважень продовжувати його дію, шляхом внесення змін до відповідних пунктів постанови, якою встановлювався карантин та визначався період його дії, не наділений.

Апеляційний суд встановив, що при розгляді справи у суді першої інстанції права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Кабінету Міністрів України не вирішувались, оскільки судом була надана оцінка постанові Кабінету Міністрів України, проте ніяким чином не вирішувалось питання щодо її скасування чи визнання нечинною, а також не вирішувалось інших питань щодо прав та обов`язків саме Кабінету Міністрів України, а тому відсутні правові підстави для оскарження Урядом рішення суду першої інстанції у цій справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

31 травня 2022 року Кабінет Міністрів України, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2022 року у цій справі, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції не надав оцінку мотивам та підставам звернення заявника з відповідною скаргою.

Апеляційним судом не взято до уваги, що положення щодо юрисдикції не наділяють місцевий суд правом надання оцінки нормативно-правовим актам вищого органу виконавчої влади, міністерств та інших суб`єктів владних повноважень.

Крім того, надання подібної оцінки в межах розгляду справи про оскарження індивідуального акта, який виник у трудових відносинах конкретної особи, суперечить завданню цивільного судочинства.

Також заявник наголошує на тому, що в тексті апеляційної скарги ним було заявлено про намір приймати участь у судових засіданнях, проте останнього не було повідомлено про надходження від позивача клопотання про закриття апеляційного провадження, у зв`язку з чим обмежено право заявника у наданні відповідних пояснень на заявлене клопотання.

Ухвалюючи рішення про закриття апеляційного провадження, апеляційний суд не взяв до уваги, що судом першої інстанції було надано власну оцінку обставинам введення на території України карантину, зокрема судом зроблено висновок про відсутність повноважень Уряду щодо продовження дії карантину та вказано, що 28 лютого 2021 року карантин закінчився.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У липні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Провадження в суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2022 року суддею-доповідачем у цій справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено Мартєва С. Ю. та Фаловську І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

02 серпня 2022 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Кравцем Р. Ю. заявлено відвід суддям Верховному Суду Сердюку В. В. і Фаловській І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю. про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сердюка В. В. та Фаловської І. М. визнано необґрунтованою. Заяву про відвід передано іншому судді у порядку, передбаченому статтею 40 ЦПК України.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю. про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сердюка В. В. та Фаловської І. М. у цій справі.

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що в провадженні Липовецького районного суду Вінницької області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до КЗ «Турбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» про скасування наказу про відсторонення від роботи.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року позову ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 08 листопада 2021 № 73 к-тр.

Зобов`язано Комунальний заклад «Турбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Кабінет Міністрів України, як особа, яка не брала участі у справі, проте права та інтереси якої порушено, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

Підставою для подання апеляційної скарги Кабінетом Міністрів України є його незгода з оцінкою судом першої інстанції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, що, на думку останнього, є виходом за межі позовних вимог.

Зокрема, на думку заявника, судом першої інстанції помилково зазначено, що в будь-якому випадку постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 було введено карантин, термін дії якого закінчився 28 лютого 2021 року і в подальшому жодних постанов КМ України, яким би встановлювався карантин на інший період не приймалось.

Внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 є неприйнятним з точки зору закону, оскільки Кабінету Міністрів України вправі, відповідно вимог частини першої статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлювати та скасовувати карантин, а повноважень продовжувати його дію, шляхом внесення змін до відповідних пунктів постанови, якою встановлювався карантин та визначався період його дії, не наділений.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року Кабінету Міністрів України поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року.

Відкрито апеляційне провадження в зазначеній цивільній справі, за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України.

23 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р. Ю. подав до суду клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р. Ю. про закриття провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року задоволено.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, Кабінету Міністрів України на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року у справі закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право, зокрема, на апеляційний перегляд справи.

У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) указано, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 32/77 (провадження № 12-17гс21), якою також закрито касаційне провадження з тих самих підстав, указано, що особи, які не брали участі у справі, можуть оскаржити рішення суду лише за умови, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Відтак передумовою реалізації такими особами їх права на оскарження судового рішення є матеріально-правова заінтересованість цих осіб, тобто їх власна, особиста заінтересованість у конкретному результаті розгляду спору судом.

Отже, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відтак при вирішенні питання про те, чи ухвалено оскаржуване рішення про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі у справі, суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку із постановленням судового рішення у цій справі таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права, свободи та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. З огляду на вказані процесуальні норми суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року № 360/1938/16 (провадження № 61-48003св18), від 03 червня 2020 року у справі № 2-2630/03 (провадження № 61-14624св19), від 10 квітня 2019 року у справі № 235/2452/16-ц (провадження № 61-3433св19), від 05 лютого 2020 року № 521/12093/19 (провадження № 61-20975св19).

У справі, яка переглядається, спірним є питання про те, чи порушуються права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Кабінету Міністрів України рішенням суду першої інстанції від 07 грудня 2021 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 до КЗ «Турбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» про скасування наказу про відсторонення від роботи та виплату заробітної плати.

Підставою для подання апеляційної скарги Кабінетом Міністрів України є його незгода з оцінкою судом першої інстанції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, що, на думку останнього, є виходом за межі позовних вимог. Зокрема, на думку заявника, судом першої інстанції помилково зазначено, що «В будь-якому випадку постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 було введено карантин, термін дії якого закінчився 28 лютого 2021 року і в подальшому жодних постанов КМ України, яким би встановлювався карантин на інший період не приймалось. Внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 є неприйнятним з точки закону, оскільки Кабінету Міністрів України вправі, відповідно вимог частини першої статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлювати та відміняти карантин, а повноважень продовжувати його дію, шляхом внесення змін до відповідних пунктів постанови, якою встановлювався карантин та визначався період його дії не наділений».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року вирішено трудовий спір, який виник між ОСОБА_1 та КЗ «Турбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» з приводу правомірності відсторонення позивача від роботи у зв`язку з не проведенням останньою щеплення проти хвороби COVID-19.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції надавав оцінку нормативно-правовим актам, які стосуються введення в Україні карантину, продовження його дії та наслідків їх невиконання.

Встановивши, що Кабінет Міністрів України не відноситься до кола осіб, які відповідно до статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі, оскільки при розгляді справи у суді першої інстанції права, свободи, інтереси та (або) обов`язки останнього не вирішувались, а надавалася лише оцінка постанові Кабінету Міністрів України, без вирішення питання щодо її скасування чи визнання нечинною, а також не вирішувалось інших питань щодо прав та обов`язків Кабінету Міністрів України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

При цьому колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що постановою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2022 року апеляційну скаргу КЗ «Турбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» задоволено частково. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з інших мотивів.

У постанові апеляційного суду вказано, що «суд першої інстанції, аналізуючи Конституцію України, закон та інші нормативно-правові акти Уряду та Міністерства охорони здоров`я України, дійшов висновку про відсутність карантинних обмежень на час видання наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, а також неспроможність постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в частині продовження карантину, у зв`язку з чим наказ про відсторонення ОСОБА_1 визнав незаконним.

Однак таке тлумачення норм законодавства суд апеляційної інстанції вважає неправильним відповідно до викладеного вище, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції».

Доводи касаційної скарги про те, що питання порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції прав та інтересів Кабінету Міністрів України досліджувалося апеляційним судом під час відкриття апеляційного провадження, за апеляційною скаргою останнього, а тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження в справі, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості після відкриття провадження в справі закрити апеляційне провадження з вищезазначених підстав.

Що стосується доводів Кабінету Міністрів України про те, що апеляційний суд не повідомив його про наявність відповідного клопотання про закриття апеляційного провадження, то колегія суддів Верховного Суду такі доводи відхиляє з огляду на таке.

Процесуальний закон не встановлює для суду обов`язку письмово повідомляти учасників справи саме про подані до суду клопотання, оскільки такі питання вирішуються виключно в судових засіданнях.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року та надано учасникам справи строк до 25 лютого 2022 року для подання відзиву на апеляційну скаргу.

22 лютого 2022 року представником позивача було подано клопотання про закриття апеляційного провадження в справі, за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України.

23 лютого 2022 року в судовому засіданні, призначеному за апеляційною скаргою КЗ «Турбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області», оголошено про подання відповідного клопотання, проте з огляду на відсутність у засіданні представника Кабінету Міністрів України та можливість подання останнім відповідних заперечень на клопотання, судове засідання було перенесено на 09 березня 2022 року.

Кабінет Міністрів України, будучи належним чином повідомлений про судове засідання, призначене на 09 березня 2022 року, в судове засідання не з`явився, натомість подав до суду клопотання, в якому просив проводити судові засідання у режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 14 березня 2022 року задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2022 року справу за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України призначено до розгляду на 06 квітня 2022 року.

У судове засідання 06 квітня 2022 року, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник Кабінету Міністрів України не з`явився, причини своєї неявки не повідомив, а тому суд визнав за можливе клопотання про закриття апеляційного провадження в справі за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України вирішити у відсутність останнього.

Враховуючи наведене, Кабінет Міністрів України, як особа, яка подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, належним чином повідомлявся про призначені у справі судові засідання, проте не скористалася своїм правом на подання заперечень на клопотання про закриття апеляційного провадження в справі.

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону і підстав для її скасування немає.

З огляду на викладене Верховний Суд, у межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк
С. Ю. Мартєв
І. М. Фаловська

Джерело: ЄДРСР 106598507

[ANTIRAID]

Це наша справа. В цій справі, як і в багатьох інших вражає некомпетентність Кабміну, а вірніше юристів Мін'юсту, що представляють інтереси Кабміну. Пам'ятаєте як одна з молодих заступниць Міністра юстиції вихвалялась, що вони не програли жодної такої справи. Ще тоді здивувала ця заява, а які ж права Кабміну порушені, що їх взагалі допускають до участі у справі. Звичайно воювати з викладачами та вихователями у дитячих садочках просто, але й цьому приходить край. І от вже Верховний суд поставив крапку в цьому питанні. Сумно, що на це витрачаються наші податки. Єдиний плюс це чергове доведення того факту, що всі конкурси на державні посади це профанація.

Суд зазначив, що у справі, яка переглядається, спірним є питання про те, чи порушуються права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Кабінету Міністрів України рішенням суду першої інстанції від 07 грудня 2021 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 до КЗ «Турбівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області» про скасування наказу про відсторонення від роботи та виплату заробітної плати.

Встановивши, що Кабінет Міністрів України не відноситься до кола осіб, які відповідно до статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі, оскільки при розгляді справи у суді першої інстанції права, свободи, інтереси та (або) обов`язки останнього не вирішувались, а надавалася лише оцінка постанові Кабінету Міністрів України, без вирішення питання щодо її скасування чи визнання нечинною, а також не вирішувалось інших питань щодо прав та обов`язків Кабінету Міністрів України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 07 грудня 2021 року на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.