Постанова ВП ВС про стягнення з облавтодору заробітку, втраченого внаслідок каліцтва з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності в межах розгляду справи про банкрутство

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року

м. Київ

Справа № 906/1318/19 (295/16026/18)

Провадження № 12-68гс21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючої судді Рогач Л. І.,

судді-доповідача Ткача І. В.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Штелик С. П.,

за участю секретаря судового засідання Співака С. В.,

представників учасників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021

(головуючий суддя Павлюк І. Ю., судді Демидюк О. О., Савченко Г. І.)

та рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 (суддя Костриця О. О.)

за позовом ОСОБА_1

до Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

про стягнення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності

в межах розгляду справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Житомирський облавтодор», відповідач) про стягнення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності, у сумі 548 481,25 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09.11.2020).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.08.2013 в дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) позивачу завдано тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкостіз вини ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 )- працівника відповідача, який на час заподіяння позивачу травми знаходився у трудових відносинах з відповідачем та керував зареєстрованим за відповідачем автомобілем. Станом на дату ДТП позивач працював оператором котельні Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Груп» (далі - ТОВ «Прогрес Груп»). У зв`язку з погіршенням стану здоров`я внаслідок ДТП, втратою професійної працездатності внаслідок каліцтва, отриманого з вини ОСОБА_2 , позивач звільнився з роботи. Позивач стверджує, що він набув право на відповідне відшкодування саме з 02.08.2013.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17.11.2014 у справі № 274/3322/14-к та рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.07.2015 у справі № 274/6970/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 16.09.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2016, встановлено обставини виникнення 02.08.2013 ДТП.

4. Відповідно до змісту вказаних судових рішень суди попередніх інстанцій встановили, що 02.08.2013 ОСОБА_2 , керуючи зареєстрованим за ДП «Житомирський облавтодор» автомобілем марки КРАЗ-6510, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вулиць Житомирської та Шолом-Алейхема в м. Бердичеві Житомирської області, порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 Правил дорожнього руху України та допустив виїзд на тротуар, де здійснив зіткнення з металевою огорожею. Внаслідок ДТП відокремленими частинами металевої огорожі було травмовано ОСОБА_1 , який отримав тілесні ушкодження у вигляді рани лівої підколінної ямки, шкірного некрозу, післятравматичного невриту лівого сідничного нерву, гіпостезії лівої стопи, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 01.10.2013 № 685 належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

5. 17.11.2014 ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 274/3322/14-к водія відповідача ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження) у зв`язку зі зміною обстановки; кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито.

6. Як слідує зі змісту ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17.11.2014 у справі № 274/3322/14-к, суд установив, що ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину визнав повністю, а порушення ним вимог Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку між створенням аварійної обстановки та виникненням зазначеної ДТП.

7. Позивач станом на дату ДТП працював оператором котельні ТОВ «Прогрес Груп».

8. Згідно з довідкою ТОВ «Прогрес Груп» від 28.11.2014 № 74 розмір заробітної плати ОСОБА_1 за три останні місяці роботи, що передували ушкодженню, отриманого за наслідками ДТП, становить: у травні 2013 року - 1544,52 грн; у червні 2013 року - 2097,89 грн; у липні 2013 року - 2124,96 грн.

9. Середньомісячний заробіток позивача за три останні календарні місяця роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, становить 1992,46 грн.

10. 28.01.2014 позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності на період з 22.01.2014 по 01.02.2016, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) № 279398 серії 10 ААБ.

11. 02.02.2016 позивачу повторно встановлено ІІІ групу інвалідності на період з 30.12.2015 по 01.03.2018, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК № 207915 серії 12 ААБ.

12. 13.02.2018 позивачу втретє встановлено ІІІ групу інвалідності на період з 06.02.2018 по 01.03.2021, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК № 860911 серії 12 ААА.

13. 02.02.2021 позивачу вчетверте встановлено ІІІ групу інвалідності з 27.01.2021, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК № 005289 серії 12 ААВ.

14. Водночас визначення процента втрати працездатності МСЕК жодного разу не здійснювалося.

15. 25.07.2019 ухвалою Богунського районного суду м. Житомира у справі № 295/16026/18 призначено комісійну судово-медичну експертизу, виконання якої доручено Обласному бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради.

16. На вирішення експертів поставлено такі питання: чи втратив ОСОБА_1 професійну працездатність внаслідок травми, отриманої ним при ДТП, що сталася 02.08.2013 близько 10 год 10 хв у м. Бердичів на перехресті вул. Житомирська - Шолом-Алейхема за участю автомобіля КРАЗ-6510, реєстр. № НОМЕР_1 ? Яка ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 у відсотках внаслідок травми отриманої ним при ДТП, що сталася 02.08.2013 року близько 10 год 10 хв в м. Бердичеві на перехресті вул. Житомирська - Шолом-Алейхема за участю автомобіля КРАЗ-6510, реєстр. № НОМЕР_1 ?

17. Відповідно до висновку експерта від 26.11.2019 № 93 станом на листопад 2019 року у громадянина ОСОБА_1 мають місце післятравматичні атрофічні рубці лівої підколінної ямки та гомілки із вираженою контрактурою лівого колінного суглобу, хронічні артеріальна та венозна недостатність другого ступеня лівої нижньої кінцівки, нейропатія (ураження нерву) велико- та малогомілкового нервів на рівні підколінної ямки з вираженим парезом стопи (слабкість м`язів гомілки та стопи), виражене порушення функції ходи із больовим синдромом.

18. У вказаному висновку також визначено, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 420 від 05.06.2012 та «Критеріїв встановлення ступеню стійкої втрати професійної працездатності у відсотках» за наслідками ДТП, що сталася 02.08.2013, та отриманої громадянином ОСОБА_1 травми лівої нижньої кінцівки ступінь втрати професійної працездатності громадянином ОСОБА_1 становить 45 %.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

19. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі № 906/1318/19 (295/16026/18), позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Житомирський облавтодор» на користь ОСОБА_1 129 718,13 грн заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності.

20. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що судами у справах № 274/3322/14-к та № 274/6970/14-ц були встановлені факти наявності трудових відносин між винною у ДТП особою - ОСОБА_2 та відповідачем, реєстрації за відповідачем транспортного засобу - джерела підвищеної небезпеки, яким було спричинено виникнення ДТП. Отже, завдана позивачу шкода, у разі наявності визначених законодавством підстав, підлягає відшкодуванню відповідачем.

21. Суди попередніх інстанцій вказали, що оскільки середньомісячний заробіток позивача за три останні календарні місяця роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, становить 1992,46 грн та є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку позивача має обчислюватися виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (відповідно до положення частини першої статті 1197 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

22. Суди зазначили, що належними і допустимими доказами підтвердження ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках) для застосування статті 1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК з визначенням відсотка втрати працездатності та відповідний висновок судово-медичної експертизи з визначення відсотка втрати працездатності.

23. Суди попередніх інстанцій стверджували, що стійкі наслідки ДТП можуть формуватися протягом тривалого часу. Лише 26.11.2019 вперше було визначено ступінь втрати професійної працездатності громадянином ОСОБА_1 , який становить 45 %. Докази наявності втрати професійної працездатності громадянином ОСОБА_1 , визначення ступеню стійкої втрати професійної працездатності у відсотках до вказаної дати позивачем до суду не надано.

24. Суди виснували, що лише з 26.11.2019 (дати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках) позивач набув право на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності, який слід вираховувати виходячи з 45 % п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за період з 26.11.2019 по 01.12.2020.

25. Враховуючи зазначені висновки, суди вказали, що загальний розмір заробітку позивача, втраченого внаслідок каліцтва, за період з 26.11.2019 по 01.12.2020 становить 129 718,13 грн.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

26. Не погоджуючись із наведеними вище рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,в якій просить змінити рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 в частині стягнення з ДП «Житомирський облавтодор» 129 718,13 грн заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням ступеня професійної працездатності, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ДП «Житомирський облавтодор» на користь позивача 548 481,25 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

27. Скаржник зазначає, що право на відшкодування шкоди виникло у нього з 02.08.2013 (дати ДТП та отримання позивачем травми). Стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що ступінь втрати професійної працездатності, який становить 45 %, виник у ОСОБА_1 з 26.11.2019 (дати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках). Вважає, що такий ступінь виник у нього 02.08.2013.

28. Скаржник зауважує, що твердження судів про те, що стійкі наслідки ДТП можуть формуватися протягом тривалого часу, є лише припущеннями судів, які не ґрунтуються на положеннях законодавства.

29. Також зазначає, що судами не було взято до уваги встановлений висновком експерта від 26.11.2019 № 93 факт прямого причинно-наслідкового зв`язку між ДТП, отриманою позивачем травмою та зменшенням ступеня професійної працездатності ОСОБА_1 .

30. Скаржник стверджує, що невстановлення МСЕК ступеня втрати працездатності при встановленні групи інвалідності позивачу не свідчить про відсутність втрати працездатності в момент отримання позивачем травми. Натомість звертає увагу, що 28.01.2014, 02.02.2016, 13.02.2018, 02.02.2021 МСЕК йому встановлювалась ідентична група інвалідності та діагноз, що свідчить про незмінність відсотка втрати працездатності.

Позиція інших учасників процесу

31. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходило.

Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

32. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 01.09.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 у справі № 906/1318/19 (295/16026/18).

33. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 23.09.2021 передав справу № 906/1318/19 (295/16026/18) на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.

34. Визначальним у цій справі стало питання визначення моменту виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого ним заробітку (доходу) на підставі статей 1195, 1197 ЦК України.

35. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що сам по собі факт встановлення групи інвалідності не пов`язаний із втратою працездатності, оскільки особа може бути при цьому працездатною повністю або частково. Суди дійшли висновку, що оскільки позивачу ступінь втрати професійної працездатності 45 % було визначено лише 26.11.2019, то саме з цієї дати позивач набув право на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності.

36. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 у справі № 348/2116/16-ц за позовом про відшкодування втраченого заробітку та матеріальних витрат, завданих каліцтвом, встановлено, що внаслідок ДТП, яке сталося 26.10.2008, позивачка отримала тілесні ушкодження, які належать до тяжких та є небезпечними для життя в момент спричинення. Висновком судово-медичної експертизи від 09.06.2017 № 028, проведеної на підставі ухвали районного суду від 04.04.2017, встановлений прямий причинний зв`язок між ДТП та наслідками травмування у вигляді тяжких тілесних ушкоджень здоров`я позивачки, що спричинило інвалідність. Встановлено 50 % втрати професійної працездатності. Також зазначено, що у період з 26.03.2009 до 13.05.2009 позивачка вперше оглянута. Останній огляд проведений 14.09.2016. Друга група інвалідності встановлена 13.05.2009 до 01.10.2018, причина інвалідності - загальне захворювання.

37. Верховний Суд у справі № 348/2116/16-ц погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що, визначаючи розмір втраченого заробітку позивачки, суми на відшкодування шкоди втраченого заробітку мають присуджуватися потерпілому з дня втрати працездатності. Верховний Суд зазначив, що позивачу ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням встановлено 13.05.2009, тому відповідні суми підлягають стягненню із цієї дати.

38. При цьому відповідно до пункту 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 (далі - Положення № 1317), датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.

39. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважує, що без відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 348/2116/16-ц, правильно сформувати правову позицію у цій справі неможливо.

40. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

41. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18.11.2021 прийняла до розгляду справу № 906/1318/19 (295/16026/18) на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

Щодо меж розгляду справи в суді касаційної інстанції

42. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

43. З огляду на вказаний припис Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження

Щодо відповідальності за заподіяння позивачу шкоди

44. Позивач стверджує, що право на відшкодування шкоди виникло у нього з 02.08.2013 (дати ДТП та отримання позивачем травми). Велика Палата Верховного Суду із цього приводу зазначає таке.

45. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичній або юридичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

46. Тобто відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності відповідних підстав: 1) шкоди; 2) протиправної поведінки заподіювача шкоди; 3) причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; 4) вини.

47. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

48. Шкода, завдана внаслідок ДТП - деліктне зобов`язання, в якому завдана шкода відшкодовується володільцем транспортного засобу безвідносно до наявності його вини у заподіянні такої шкоди.

49. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що: 1) шкоду завдано ушкодженням здоров`я позивача внаслідок ДТП - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості; 2) шкода заподіяна водієм автомобіля відповідача, який порушив правила дорожнього руху та допустив наїзд на тротуар; 3) наявний причинно-наслідковий зв`язок між заподіяними позивачу тілесними ушкодженнями та ДТП; 4) наявна вина водія відповідача у скоєнні ДТП.

50. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавство виокремлює різні правові режими відшкодування шкоди, завданої життю або здоров`ю фізичної особи.

51. Статтями 1195-1208 ЦК України закріплено конструкцію спеціального делікту. В порядку, визначеному цими нормами, здійснюється відшкодування шкоди, завданої життю або здоров`ю фізичної особи, у всіх випадках, крім визначених спеціальними законами. У цій ситуації відшкодування шкоди покладається безпосередньо на її заподіювача за правилами деліктної відповідальності.

52. Натомість особливості відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров`ю фізичної особи внаслідок нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, встановлюються законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке відшкодування відбувається на засадах соціального страхування та здійснюється уповноваженою законом публічною інституцією (Фондом соціального страхування України), яка не є заподіювачем шкоди.

53. Отже, у цій справі відшкодування завданої шкоди повинно відбуватись в порядку, визначеному статтями 1195-1208 ЦК України.

54. Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

55. Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що для виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого заробітку (доходу) обов`язковою умовою є факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

56. Як правильно зазначає позивач, висновком експерта від 26.11.2019 № 93 встановлено факт прямого причинно-наслідкового зв`язку між ДТП, отриманою позивачем травмою та зменшенням ступеня його професійної працездатності. Тобто зменшення ступеня професійної працездатності позивача на певний відсоток відбулося внаслідок ДТП та отриманої позивачем травми.

57. Саме лише невстановлення МСЕК ступеня втрати працездатності при встановленні групи інвалідності позивачу не може свідчити про відсутність втрати працездатності в момент отримання позивачем травми.

58. Викладене свідчить про наявність підстав для відшкодування шкоди, завданої позивачу каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Щодо обрахунку розміру відшкодування втраченого позивачем заробітку (доходу) з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності

59. Відповідач зазначає, що належну до стягнення суму відшкодування необхідно обраховувати з 02.08.2013. Велика Палата Верховного Суду погоджується із вказаним твердженням з огляду на таке.

60. Статтею 3 Конституції України життя і здоров`я людини визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

61. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, - цивільно-правовий інститут, який покликаний захистити майнові та немайнові права, порушені заподіянням фізичній особі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я та втратою нею працездатності.

62. За своїм характером втрата працездатності може бути стійкою або тимчасовою. У свою чергу, стійка втрата працездатності може бути повною чи частковою. До стійкої втрати працездатності відноситься інвалідність.

63. Пунктом 27 Положення № 1317, зокрема, передбачено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

64. Зазначеним вище пунктом Положення № 1317 також встановлено, що одним із критеріїв для встановлення III групи інвалідності є обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності.

65. Судами попередніх інстанцій досліджено низку доказів, які підтверджують наявність у позивача стійкого розладу здоров`я. Висновком судово-медичної експертизи від 01.10.2013 № 685 встановлено, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. 28.01.2014 ОСОБА_1 уперше було встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК № 279398 серії 10 ААБ. Така ж група інвалідності була встановлена позивачу 02.02.2016, 13.02.2018, 02.02.2021 (довідки до акта огляду МСЕК № 207915 серії 12 ААБ, № 860911 серії 12 ААА, № 005289 серії 12 ААВ відповідно). Висновком експерта від 26.11.2019 № 93 встановлено факт прямого причинно-наслідкового зв`язку між ДТП, отриманою позивачем травмою та зменшенням ступеня його професійної працездатності.

66. Отже, позивачу внаслідок ДТП заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості Це призвело в подальшому до встановлення йому МСЕК інвалідності (тобто констатовано наявність стійкого розладу здоров`я) та визначення ступеня втрати професійної працездатності. Зазначене свідчить, що заподіяні позивачу тілесні ушкодження мали стійкий невідновний характер.

67. Досліджені судами попередніх інстанцій висновок судово-медичної експертизи від 01.10.2013 № 685, довідки до актів огляду МСЕК та висновок експерта від 26.11.2019 № 93 в сукупності свідчать про наявність у позивача стійкого розладу здоров`я з моменту заподіяння шкоди внаслідок ДТП.

68. Відповідно до висновку експерта від 26.11.2019 № 93 зменшення професійної працездатності позивача знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із отриманою позивачем травмою внаслідок ДТП.

69. Положення частини першої статті 1195 ЦК України пов`язують обов`язок здійснити відповідне відшкодування саме із фактом втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, не встановлюючи при цьому часових меж стосовно початку обрахування такого відшкодування.

70. Отже, момент, із яким пов`язується виникнення у позивача права на відповідне відшкодування - це момент заподіяння шкоди. Оскільки між заподіянням шкоди та ДТП встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок, то момент ДТП є одночасно і моментом набуття позивачем права на відшкодування шкоди.

71. Частиною першою статті 1197 ЦК України, зокрема, встановлено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

72. Таким чином, для обрахунку суми відшкодування необхідно встановити ступінь втрати потерпілим професійної працездатності.

73. Разом із цим, у статті 1197 ЦК України зазначено, що розмір втраченого заробітку (доходу) визначається саме з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності. Тобто закон не пов`язує виникнення відповідного права на відшкодування з моментом встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

74. Вказане свідчить, що встановлення ступеня втрати професійної працездатності особи має значення для визначення розміру втраченого нею заробітку і не може бути визначальним фактом, від якого залежить відновлення порушеного права позивача. Визначальним є заподіяння шкоди в результаті ДТП 02.08.2013.

75. Висновком експерта від 26.11.2019 № 93 встановлено, що ступінь втрати професійної працездатності громадянином ОСОБА_1 становить 45 %. Підсумовуючи викладене та з огляду на обставини цієї справи, визначення розміру відшкодування повинно здійснюватися з урахуванням встановленого ступеня втрати професійної працездатності та з моменту, коли у позивача з`явилось право на відповідне відшкодування - тобто з 02.08.2013 (дати ДТП та отримання позивачем травми).

76. Відповідно до частини четвертої статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 1203 ЦК України потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

Частиною першою статті 1204 ЦК України передбачено, що особа, на яку покладено обов`язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я потерпілого, має право вимагати зменшення розміру відшкодування шкоди, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

77. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що в залежності від фактичних обставин справи розмір відшкодування може бути як збільшено, так і зменшено за рішенням суду.

78. Відповідачем у цій справі не наведено обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру відшкодування.

79. Абзацами першим та другим частини першої статті 1197 ЦК України передбачено, що середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

80. Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що середньомісячний заробіток позивача за три останні календарні місяця роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку позивача має обчислюватися виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Сторони не заперечували щодо такого розрахунку.

81. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

За статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1218 гривень.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

За статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень.

82. З огляду на викладене, сума яка підлягає до стягнення на користь позивача з 02.08.2013 по 30.11.2020, складає 537 387,75 грн, з яких:

- з 02.08.2013 по 31.08.2013 - 2497,50 грн (1147 * 5 * 0,45 / 31 день * 30 днів);

- з 01.09.2013 по 30.11.2013 - 7742,25 грн (1147 * 5 * 0,45 * 3 місяці);

- з 01.12.2013 по 31.08.2015 - 57 550,50 грн (1218 * 5 * 0,45 * 21 місяць);

- з 01.09.2015 по 30.04.2016 - 24 804,00 грн (1378 * 5 * 0,45 * 8 місяців);

- з 01.05.2016 по 30.11.2016 - 22 837,50 грн (1450 * 5 * 0,45 * 7 місяців);

- з 01.12.2016 по 31.12.2016 - 3600 грн (1600 * 5 * 0,45);

- з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 86 400,00 грн (3200 * 5 * 0,45 * 12 місяців);

- з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 100 521,00 грн (3723 * 5 * 0,45 * 12 місяців);

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 112 671,00 грн (4173 * 5 * 0,45 * 12 місяців);

- з 01.01.2020 по 31.08.2020 - 85 014,00 грн (4723 * 5 * 0,45 * 8 місяців);

- з 01.09.2020 по 30.11.2020 - 33 750,00 грн (5000 * 5 * 0,45 * 3 місяці).

Щодо відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

83. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважав за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду від 20.06.2018 у справі № 348/2116/16-ц, щодо дати набуття потерпілою особою права на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, на підставі статей 1195, 1197 ЦК України.

84. У постанові від 20.06.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 348/2116/16-ц за подібних правовідносин установив, що висновком судово-медичної експертизи від 09.06.2017 № 028 встановлений прямий причинний зв`язок між ДТП та наслідками травмування у вигляді тяжких тілесних ушкоджень здоров`я позивачки, що спричинило інвалідність. Встановлено 50 % втрати професійної працездатності. Суд зазначив, що позивачу ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням встановлено 13.05.2009, тому відповідні суми підлягають стягненню із цієї дати.

85. Натомість у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визначення розміру відшкодування повинно здійснюватися з урахуванням встановленого ступеня втрати професійної працездатності та з моменту, коли у позивача з`явилось право на відповідне відшкодування - тобто з 02.08.2013 (дати ДТП та отримання позивачем травми).

86. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 20.06.2018 у справі № 348/2116/16-ц, щодо дати набуття потерпілою особою права на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності на підставі статей 1195, 1197 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

87. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 308 ГПК України).

88. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).

89. З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково: постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 скасувати; ухвалити нове рішення, яким стягнути з ДП «Житомирський облавтодор» 537 387,75 грн заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеню професійної працездатності.

Судові витрати

90. Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, зокрема, таке.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору встановлюються у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

91. Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

92. Відповідно до частини другої статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

93. За наслідками розгляду касаційної скарги вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ДП «Житомирський облавтодор» 548 481,25 грн були задоволені частково, стягнуто з відповідача 537 387,75 грн заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеню професійної працездатності.

94. Позовна заява була подана ОСОБА_1 до Богунського районного суду міста Житомира 26.11.2018. Заява про збільшення розміру позовних вимог була подана до Богунського районного суду міста Житомира 18.02.2020.

95. Враховуючи, що позовну вимогу у розмірі 440 344 грн (відшкодування шкоди за період з 02.08.2013 по 29.02.2020) частково задоволено у розмірі 439 877,25 грн, з відповідача має бути стягнуто 4398,77 грн (439 877,25 / 100) судового збору.

96. 09.06.2020 ухвалою Богунського районного суду міста Житомира постановлено матеріали цивільної справи № 295/16026/18 за позовом ОСОБА_1 передати Господарському суду Житомирської області.

97. 09.11.2020 позивачем до Господарського суду Житомирської області подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Додатково заявлено про стягнення 108 137,25 грн (відшкодування шкоди за період з 01.03.2020 по 30.11.2020).

98. Враховуючи, що позовну вимогу у розмірі 108 137,25 грн частково задоволено у розмірі 97 510,50 грн, з відповідача має бути стягнуто 1462,66 грн (97 510,50 * 1,5 / 100).

99. Таким чином, за подання позовної заяви з відповідача у дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог має бути стягнуто 5861,43 грн.

100. 26.04.2021 позивачем було подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021. Отже, за подання апеляційної скарги з відповідача у дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог має бути стягнуто 8792,15 грн (5861,43 * 1,5).

101. 07.07.2021 позивачем було подано касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021. Отже, за подання касаційної скарги з відповідача у дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог має бути стягнуто 11 722,86 грн (5861,43 * 2).

102. Отже, пропорційно розміру задоволених вимог з відповідача у дохід бюджету слід стягнути судовий збір у розмірі 26 376,44 грн (5861,43 + 8792,15 + 11 722,86).

Керуючись статтями 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 15.04.2021 у справі № 906/1318/19 (295/16026/18) скасувати та ухвалити нове рішення - про часткове задоволення позову.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Автомобільні дороги України» (адреса: 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75; ідентифікаційний код: 32008278) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) 537 387,75 грн заробітку, втраченого внаслідок каліцтва з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Автомобільні дороги України» (адреса: 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75; ідентифікаційний код: 32008278) у дохід Державного бюджету України 26 376,44 грн судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Л. І. Рогач

Суддя-доповідач І. В. Ткач

Судді: В. В. Британчук Г. Р. Крет Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук І. В. Желєзний С. П. Штелик О. С. Золотніков

Джерело: ЄДРСР 107510193

[ANTIRAID]

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визначення розміру відшкодування повинно здійснюватися з урахуванням встановленого ступеня втрати професійної працездатності та з моменту, коли у позивача з`явилось право на відповідне відшкодування - тобто з 02.08.2013 (дати ДТП та отримання позивачем травми).

86. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 20.06.2018 у справі № 348/2116/16-ц, щодо дати набуття потерпілою особою права на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності на підставі статей 1195, 1197 ЦК України.