Постанова ВС-КГС про порядок застосування Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року при повідомленні відповідачів - іноземних юридичних осіб про відкриття провадження

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2022 року

м. Київ

cправа № 905/830/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 (колегія суддів: Сгара Е.В., Слободін М.М., Шутенко І.А.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - Завод),

2) Компанії "Barlenco LTD",

3) Компанії "Metinvest B.V."

про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, стягнення збитків.

СУТЬ СПОРУ

1. При розгляді цієї касаційної скарги перед Верховним Судом постали питання щодо застосування Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (далі - Конвенція) при повідомленні відповідачів - іноземних юридичних осіб про відкриття апеляційного провадження, зокрема:

- право якої держави і які міжнародні договори підлягають застосуванню до правовідносин щодо вручення судових документів відповідачам у справі - іноземним юридичним особам (далі - нерезидентам);

- що таке «вручення» документів у значенні Конвенції;

- на які судові документи поширюється Конвенція;

- чи правильно суд апеляційної інстанції обрав канал (спосіб) вручення документів нерезидентам;

- за яких умов відсутня необхідність направлення процесуальних документів за кордон;

- чи може вважатися представництвом нерезидента наявність на території України юридичної особи, яка знаходиться під домінуючим контролем цього нерезидента;

- які саме документи мають направлятися нерезиденту, якщо вручення відбувається поштою відповідно до ст.10(а) Конвенції;

- чи можуть вважатись відповідачі-нерезиденти належним чином повідомленими у разі направлення їм судових документів позивачем, а не судом;

- якими є межі судівського розсуду при вирішенні питання щодо застосування Конвенції (у співвідношенні з правом на розумні строки розгляду справи судом);

- чи підлягають перекладу документи, які направляються нерезиденту відповідно до ст.10(а) Конвенції;

- чи є повідомлення відповідачів-нерезидентів поштовими каналами відповідно до ст.10(а) Конвенції підставою для зупинення провадження у справі.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

2. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів про:

- визнання недійсним правочину щодо застосування до позивача процедури примусового викупу належних йому на праві власності 30 000 шт. акцій Заводу відповідно до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Заводу;

- застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з Заводу на користь позивача відшкодування за неотримані дивіденди, нараховані за результатами роботи Заводу за 2017 рік, в розмірі 423 349,68 грн;

- стягнення солідарно з Заводу, Компанії "Barlenco LTD" та Компанії "Metinvest B.V." на користь позивача збитків, спричинених у зв'язку з недотриманням справедливої компенсації за акції Заводу у розмірі 4 707 996,48 грн.

3. Господарський суд Донецької області ухвалою від 04.06.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №905/830/21 за правилами загального позовного провадження.

4. 19.08.2021 до Господарського суду Донецької області надійшло клопотання Заводу про зупинення провадження у справі №905/830/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №905/1926/18.

5. Господарський суд Донецької області ухвалою від 01.09.2021 зупинив провадження у справі №905/830/21 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/1926/18.

6. Не погодившись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.09.2021 постановив:

- відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/830/21;

- встановити учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, письмових пояснень тощо - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі;

- апелянту у строк до 27.10.2021 надати до Східного апеляційного господарського суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) наступних документів (у двох примірниках): апеляційної скарги; ухвали Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі №905/830/21; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; підтвердження про вручення судових документів; короткий виклад документа, що підлягає врученню;

- після отримання вищевказаних документів від апелянта звернутися до Міністерства юстиції України через Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (61000, м.Харків, вул.Ярослава Мудрого, 16) для їх подальшого спрямування до De Officier van Justitie - Public Prosecutor at the District Court of The Hague (поштова адреса: Postbus 20302, 2500 EH, THE HAGUE, Netherlands) із Проханням про вручення Компанії "Metinvest B.V." (Koninkrijk der Nederlanden, Amsterdam, Gustav Mahlerplein 74B, 1032 MA) відповідних документів;

- зупинити провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/830/21 до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення Компанії "Metinvest B.V.".

8. Обґрунтовуючи ухвалу, суд апеляційної інстанції посилався на статті 3, 42, 228, 229, 258, 260, 262, 356, 367, 368 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), статті 1-3, 5-7, 10 Конвенції, п.2.3 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 №1092/5/54 (далі - Інструкція).

9. Ухвала мотивована таким:

- апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/830/21 подана в межах строку на апеляційне оскарження рішення суду та відповідає вимогам ст.258 ГПК, у зв'язку із чим наявні підстави для відкриття апеляційного провадження у справі;

- другим відповідачем у справі є іноземний суб'єкт господарювання - нерезидент України Компанія "Barlenco LTD", що знаходиться за адресою: 1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House; у матеріалах справи відсутні відомості щодо зареєстрованих на території України представництв другого відповідача;

- нотою від 05.01.1984 Уряд Республіки Кіпр зазначив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених у ст.10 Конвенції; з відомостей, які містяться на офіційному сайті Гаазької конвенції з міжнародного права слідує, що Республіка Кіпр не заперечує проти вручення документів через поштові канали безпосередньо адресату на їхній території;

- з метою належного повідомлення Компанії "Barlenco LTD" про розгляд справи відповідно до положень ГПК та ст.10 Конвенції, необхідно надіслати копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі №905/830/21 безпосередньо на зазначену позивачем адресу місцезнаходження другого відповідача рекомендованим листом з повідомленням та на електронну адресу, зазначену в апеляційній скарзі;

- третім відповідачем у справі є іноземний суб'єкт господарювання - нерезидент України Компанія "Metinvest B.V.", що знаходиться за адресою: Koninkrijk der Nederlanden, Amsterdam, Gustav Mahlerplein 74 B, 1032 MA; у матеріалах справи відсутні відомості щодо зареєстрованих на території України представництв третього відповідача;

- третьому відповідачу необхідно вручати судові документи та позасудові документи у справі в нотаріально засвідченому перекладі англійською мовою з дотриманням вимог Конвенції;

- з метою належного повідомлення третього відповідача про розгляд справи №905/830/21 необхідно звернутися до компетентного органу Королівства Нідерландів з проханням про вручення Компанії "Metinvest B.V." судових документів та надіслати копії ухвали на електронну адресу, зазначену апелянтом в апеляційній скарзі;

- оскільки ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного провадження, то на нього необхідно покласти витрати щодо перекладу документів англійською мовою, які в подальшому будуть розподілені судом у порядку гл.8 ГПК;

- скаржнику потрібно здійснити дії для звернення судом із дорученням про надання правової допомоги про вручення документів до компетентної установи юстиції, а саме, надати Східному апеляційному господарському суду в строк до 27.10.2021 офіційний (нотаріально посвідчений) переклад на англійську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) таких документів (у двох примірниках): апеляційної скарги; ухвали Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі №905/830/21; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; підтвердження про вручення судових документів; короткий виклад документа, що підлягає врученню;

- оскільки суд повинен належним чином повідомити другого та третього відповідачів про розгляд справи, а також, враховуючи приписи статей 228, 229 ГПК, необхідно зупинити провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/830/21.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

10. 02.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2021, у якій просить її скасувати та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

11. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, є такою, що перешкоджає йому в доступі до правосуддя та порушує розумні строки розгляду справи.

12. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно розтлумачив Конвенцію, безпідставно зупинив провадження у справі, безпідставно зобов'язав скаржника перекласти процесуальні документи, чим поклав на нього значні фінансові витрати, зупинив розгляд справи на невизначений строк, що матиме наслідком порушення положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку.

13. Скаржник зазначає:

- Королівство Нідерланди та Республіка Кіпр не заперечують щодо можливості надсилання судових документів безпосередньо поштою особам, які перебувають на їх території, що і зробив скаржник;

- скаржник надіслав на адресу Компанії "Metinvest B.V." 3 ухвали Господарського суду Донецької області, в тому числі ухвалу про відкриття провадження, які були нею отримані; Компанія "Metinvest B.V." 21.09.2021 отримала копію апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/830/21, про що свідчать витяги з сайту АТ "Укрпошта", надані Східному апеляційному господарському суду 24.09.2021;

- суд першої інстанції в ухвалі від 27.07.2021 зазначив, що "в судовому засіданні представником позивача було долучено до матеріалів справи витяги з сайту "Укрпошти", відповідно до яких, уточнена позовна заява ОСОБА_1 від 04.06.2021 отримана Компанією "Barlenco LTD" 08.06.2021 та Компанією "Metinvest B.V." 09.06.2021"; таким чином, суд першої інстанції погодився, що країни, в яких зареєстровані зазначені відповідачі, не заперечують щодо можливості надсилання судових документів безпосередньо поштою особам, які перебувають на їх території;

- скаржник виконав усі вимоги щодо доведення до відома відповідачів про наявність спору, однак вони своїми процесуальними правами не скористались, жодної заяви по суті не надали, не уповноважили представника захищати їхні інтереси; фактично інтереси усіх 3-ох відповідачів представляють адвокати Заводу: подають заяви по суті, беруть участь в судових засіданнях, переймаючись інтересами не тільки свого довірителя, але й інших відповідачів;

- Східний апеляційний господарський суд помилково визнав Компанію "Barlenko LTD" та Компанію "Metinvest B.V." іноземними особами та помилково за власною ініціативою без жодних клопотань від цих осіб зобов'язав скаржника надіслати процесуальні документи відповідно до Конвенції; Компанії "Barlenco LTD" та "Metinvest B.V." де-факто є складовими однієї групи компаній "Метінвест" українського походження зі спільним бенефіціарним власником українського походження - ОСОБА_2 ; за своєю суттю "Метінвест" є холдинговою компанією, тобто групою компаній, які контролюються материнською компанією, їх діяльність є скоординованою і проводиться в інтересах одного кінцевого бенефіціарного власника;

- у деяких судових процесах (в тому числі у Східному апеляційному господарському суді) компанії "Barlenco LTD" та "Metinvest B.V." уповноважували представників українського походження представляти їх інтереси та зазначали про відсутність потреби у направлені кореспонденції на їхні іноземні адреси (рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 у справі №908/998/21, постанова Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 у справі № 905/2291/19); це свідчить про недобросовісне користування, зловживання позивачів своїми процесуальними правами (маніпулювання наявністю або відсутністю представників), оскільки коли вони були зацікавлені у пришвидшенні судового розгляду, вони призначали українських представників (адвокатів), коли були зацікавленні у затягуванні судових процесів - то не робили цього;

- покладення витрат щодо перекладу на позивача призводить до значних фінансових втрат, є надмірним тягарем для позивача, який є слабкою стороною у правовідносинах, що суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18;

- суд повинен дбати про своєчасне вирішення спорів (упродовж розумного строку), при здійсненні провадження у справі застосовувати принципи пропорційності (врахування конкретних обставин справи), принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також уникати надмірного формалізму, керуючись однією з аксіом цивільного судочинства: "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права" (посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.01.2019 у справі №521/17654/15-ц).

14. 09.11.2021 на адресу Верховного Суду надійшов відзив Заводу на касаційну скаргу, у якій просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

15. У відзиві Завод зазначає таке:

- Компанії "Barlenco LTD" та "Metinvest B.V." є іноземними юридичними особами, вони створені за законодавством Республіки Кіпр та Королевства Нідерландів відповідно;

- позивач сам вказав їх місцезнаходження за кордоном, вони не мають своїх представництв чи представників в Україні (відповідні докази не надані позивачем);

- відповідачі-нерезиденти мають бути належним чином повідомленими про розгляд справи в рамках реалізації права на доступ до правосуддя; належне повідомлення відповідачів-нерезидентів має здійснюватися відповідно до Конвенції;

- суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглянути апеляційну скаргу у справі №905/830/21 до отримання доказів належного повідомлення Компаній "Barlenco LTD", "Metinvest B.V." про розгляд справи або до спливу шестимісячного строку з дати направлення такого повідомлення; ігнорування норм процесуального права буде порушенням права на доступ до правосуддя (частини 1, 2 ст.15 Конвенції);

- у позовній заяві відсутні відомості (та докази) щодо іншого місцезнаходження вказаних осіб, наявності у них представництв в Україні; аналогічні відомості (щодо іншого місцезнаходження нерезидентів, наявності представників в Україні) та докази на їх підтвердження також відсутні в апеляційній скарзі позивача; суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення обґрунтовано керувався наданими позивачем відомостями щодо знаходження компаній "Barlenco LTD" та "Metinvest B.V." за кордоном, відтак у суду апеляційної інстанції існували обґрунтовані підстави для направлення судових документів на адресу відповідачів-нерезидентів відповідно до положень Конвенції;

- у випадках направлення судових документів (доручень) на адресу відповідача-нерезидента суд зобов'язує особу, яка ініціювала спір, перекласти необхідні документи та одночасно зупиняє провадження у справі (посилається на сталу практику Верховного Суду - ухвали від 07.06.2021 у справі №920/368/17, від 28.10.2021 у справі №910/8662/20, від 18.08.2021 у справі №910/727/20);

- посилання позивача на інші справи, в яких приймають участь компанії "Barlenco LTD" та/або "Metinvest B.V.", потрібно оцінювати критично, оскільки вони не свідчать про 1) повідомлення відповідачів-нерезидентів про розгляд справи №905/830/21, 2) наявність у відповідачів-нерезидентів офіційних представництв (представників) в Україні, які мають право представляти їх інтереси у справі №905/830/21, 3) наявність у суду апеляційної інстанції у справі №905/830/21 інформації про наявність офіційних представництв (представників) в Україні;

- ідентична за змістом касаційна скарга на ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі №905/1060/21 повернута без розгляду з огляду на очевидне правильне застосування норм процесуального права, яке не викликає сумнівів (ухвала від 14.09.2021);

- позивач стверджує, що компаніям-нерезидентам направлялися позовна заява та апеляційна скарга, які були ними отримані, таким чином вони повідомлені про розгляд справи, водночас ці документи не відносяться до судових документів, які підлягають врученню у відповідності до положень Конвенції;

- позивач не довів, а в матеріалах справи відсутні докази, що відповідачі-нерезиденти (їх працівники) володіють українською мовою, якою складені позовна заява та апеляційна скарга, в тій мірі, яка може забезпечити можливість правильно та у повному обсязі зрозуміти зміст таких документів, з метою реалізації права на захист своїх інтересів; відсутність таких доказів свідчить про відсутність належних, допустимих доказів про належне повідомлення нерезидента про розгляд справи (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №910/16503/18).

- Позивач не надав доказів направлення ухвали Господарського суду Донецької області про відкриття провадження на адресу відповідачів-нерезидентів.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

16. Верховний Суд ухвалою від 26.10.2021 відкрив касаційне провадження у справі №905/830/21, розгляд касаційної скарги призначив у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17. Верховний Суд ухвалою від 10.01.2022 зупинив провадження у справі №905/830/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду або до повернення справи №905/1059/21 колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

18. Оскільки 18.01.2022 Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про повернення справи №905/1059/21 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, касаційне провадження у справі, що переглядається, було поновлене (ухвала Верховного Суду від 27.01.2022).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Право якої держави і які міжнародні договори підлягають застосуванню до правовідносин щодо вручення судових документів відповідачам - нерезидентам?

19. Відповідно до ст.1 Закону "Про міжнародне приватне право" якщо у приватноправових відносинах беруть участь іноземні юридичні особи, то такі відносини є відносинами з іноземним елементом.

20. Згідно з ст.80 цього Закону у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

21. Зі змісту ст.25 Закону "Про міжнародне приватне право" випливає, що іноземною юридичною особою є особа, яка має місцезнаходження в іншій державі. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.

22. У справі, що переглядається, відповідачі - компанії "Barlenco LTD" та "Metinvest B.V." є юридичними особами, створеними за законодавством Республіки Кіпр та Королівства Нідерланди відповідно, мають місцезнаходження у цих державах, відтак у значенні Закону "Про міжнародне приватне право" та ГПК є іноземними юридичними особами.

23. Скаржник вважає, що компанії "Barlenco LTD" та "Metinvest B.V.", не є іноземними юридичними особами через той факт, що вони входять до єдиної холдингової групи і знаходяться під контролем кінцевого бенефіціара - громадянина України.

24. Верховний Суд ці посилання відхиляє. Скаржник не обґрунтовує свої твердження посиланнями на чинне законодавство чи судову практику. За загальним правилом входження юридичної особи до складу групи пов'язаних юридичних осіб не позбавляє її статусу юридичної особи.

25. Порядок вручення викликів, повідомлень та судових рішень іноземним юридичним особам регулюється ГПК, двосторонніми та багатосторонніми міжнародними договорами, ратифікованими Україною.

26. Відповідно до ч.2 ст.367 ГПК у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

27. Відповідно до ст.19 Закону "Про міжнародні договори" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

28. На міжнародному рівні питання вручення документів за кордоном регулюють такі міжнародні договори, сторонами яких є Україна, Республіка Кіпр та Королівство Нідерланди:

- Конвенція з питань цивільного процесу 1954 року,

- Конвенція про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (приєднання України на підставі Закону від 19.10.2000 №2052-III; дата набуття чинності для України 01.12.2001).

29. Щодо вручення документів в Республіці Кіпр також діє двостороння Угода між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004 (ратифікована Законом №2910-IV від 22.09.2005, дата набуття чинності для України 18.03.2006).

30. У разі, якщо у відносинах України з іноземною державою діють одночасно і двосторонній, і багатосторонній міжнародні договори (один чи декілька) і в жодному з них не встановлено пріоритету застосування одного з них щодо одних і тих самих питань, під час вручення документів суд може керуватися процедурою вручення, передбаченою у будь-якому з цих договорів.

31. У ст.22 Конвенції зроблено застереження, що ця Конвенція замінює положення статей 1-7 Конвенції з питань цивільного процесу 1954 року для осіб, що підписали обидві конвенції. Отже, Конвенція з питань цивільного процесу 1954 року не підлягає застосуванню у цій справі.

32. Угода між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004 не виключає застосування Конвенції.

33. Суд апеляційної інстанції обрав Конвенцію, а не Угоду між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах як міжнародний договір, який підлягає застосуванню. Судова практика свідчить про правомірність застосування обох вищевказаних міжнародних договорів при визначенні судами порядку вручення документів.

В яких випадках при врученні судових рішень має застосовуватися Конвенція?

34. Для застосування Конвенції до процедури вручення судових документів необхідно також дотримання чотирьох умов, які випливають зі змісту норм Конвенції (п.3 Практичного керівництва):

- документ передається з однієї держави до іншої для вручення (вимога щодо вручення має міститися у праві держави, де знаходиться суд, який передає документ);

- документ належить до категорії судових або позасудових;

- адреса отримувача є відомою;

- документ має відношення до цивільної або комерційної (господарської) справи.

Що таке "вручення" документів у значенні Конвенції?

35. Конвенція застосовується у всіх випадках, коли судовий документ направляється за кордон для вручення. В Конвенції відсутнє визначення терміну "вручення".

36. У п. 46 Практичного керівництва із застосування Конвенції, яке розміщене на сайті Гаазької конференції (третє видання 2006 року та четверте видання 2016 року) та на сайті "Законодавство" Верховної Ради України (третє видання, 2006 року, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_a890, тут і далі саме на це видання надається посилання), в якому проаналізована практика застосування Конвенції судами держав-учасниць, вказано, що термін "вручення" має усталене техніко-юридичне значення і визначає вручення судом документів з дотриманням формальних вимог, які є юридично достатніми з точки зору інформування відповідача щодо судового процесу.

Чи підлягала врученню відповідно до вимог Конвенції ухвала суду апеляційної інстанції?

37. Конвенція не визначає, які саме документи підлягають врученню. Питання про те, чи повинен певний документ підлягати врученню вирішується законодавством тієї країни, в якій розглядається справа. Конвенція не застосовується, якщо закон передбачає відправлення повідомлення, але не вимагає його вручення (п.47 Практичного керівництва).

38. Відповідно до норм ГПК всі судові рішення (ухвали, постанови суду) підлягають врученню учасникам процесу.

39. Так, згідно з ст.120 ГПК суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

40. Відповідно до ст.242 ГПК судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ч.10). У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч.11).

41. Відповідно до ст.365 ГПК іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

42. Зазначене стосується також і права іноземного суб'єкта господарської діяльності (іноземної юридичної особи) бути повідомленим про судовий розгляд.

43. Апеляційна скарга у цій справі була подана на ухвалу суду першої інстанції, а не на рішення по суті. Така скарга розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

44. Водночас, згідно з ч.4 ст.252 ГПК в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

45. Суд апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою відкрив провадження у справі та встановив учасникам справи строк у 10 днів з дати вручення ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень.

46. Отже, ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження відповідно до вищевказаних вимог ГПК підлягала врученню всім учасникам справи, у тому числі відповідачам-нерезидентам.

47. Відтак хоча й ухвалою не призначалося судове засідання у справі, втім, відповідачі мали право бути ознайомленими зі змістом ухвали для того, щоб бути обізнаними про рух справи, вони мали право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви чи клопотання (наприклад, про розгляд скарги в судовому засіданні).

48. Враховуючи викладене, Верховний Суд доходить висновку, що вручення ухвали апеляційного суду мало відбуватися відповідно до вимог Конвенції.

За яких умов відсутня необхідність направлення процесуальних документів за кордон?

49. У Практичному керівництві зазначається, що суд кожної країни відповідно до національного законодавства визначає, чи підлягає документ відправленню за кордон. Звертається увага на те, що національна належність, місцезнаходження юридичної особи - нерезидента не є вирішальним для застосування Конвенції.

50. Тобто національне законодавство та судова практика можуть передбачати випадки, коли суд не направляє відповідачам-нерезидентам судові документи за кордон.

51. В Україні існує усталена судова практика (постанова Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/5257/21) що судові документи можуть не відправлятися за кордон для вручення у разі, якщо іноземна юридична особа:

- має представника на території України, призначеного відповідно до вимог ГПК

- має офіційне представництво на території України.

52. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачі-нерезиденти не мають представників чи зареєстрованих представництв на території України.

53. Позиція скаржника у цій справі полягає у тому, що всі відповідачі - резиденти та нерезиденти входять до складу єдиної холдингової групи, яка має спільні інтереси. Скаржник стверджує, що всіх нерезидентів відповідачів у цій справі представляють представники Заводу (юридичної особи - резидента України). По суті скаржник доводить, що Завод має бути визнаний агентом (представником) компаній-нерезидентів у цій справі, а тому відсутня необхідність їх повідомлення за умовами Конвенції.

54. У позові вказано, що Компанія "Metinvest B.V." є власником контрольного пакету акцій Компанії "Barlenco LTD", а Компанія "Metinvest B.V." разом з Компанією "Barlenco LTD" володіють домінуючим контрольним пакетом акцій Заводу (який перевищує 95%). У матеріалах справи також є докази того, що всі відповідачі - нерезиденти діяли на підставі угоди від 27.04.2018, у якій вони визнавали себе афілійованими особами, що діють спільно, і Компанія "Barlenco LTD" визначалася як представник інших акціонерів (ПрАТ "Фірма верхнього одягу "Фея" та Компанії "Metinvest B.V.") у відносинах з реалізації права на сквіз-аут (примусового викупу акцій).

55. У цій справі всі відповідачі входять до складу групи юридичних осіб і між ними існують відносини вирішальної залежності (ст.126 Господарського кодексу України), на підтвердження чого позивач надав відповідні докази. Цей факт не заперечив і Завод у відзиві на касаційну скаргу.

56. У Практичному керівництві звертається увага на той факт, що національне законодавство може визнавати дочірню компанію агентом материнської компанії нерезидента і з цих підстав вважати, що документи можуть вручені за адресою дочірньої компанії, і тому у суду відсутній обов'язок вчиняти вручення документів за кордоном (пункти 30-31).

57.Водночас відсутність формального повідомлення відповідачів-нерезидентів створює ризики подальшого скасування рішення або може стати підставою для відмові у визнанні та примусовому виконанні таких рішень за кордоном.

58. У Практичному керівництві зазначається, що принцип, згідно з яким суд вирішує питання, чи мають направлятися документи для вручення за кордоном відповідно до свого власного законодавства, був широко сприйнятий, незважаючи на розуміння небезпеки, пов'язаної з дозволом вручати всередині країни документів особі, яка не була в явній формі призначена агентом для отримання судових документів.

59. Водночас в Практичному керівництві зроблено застереження, що таке вручення може не відповідати цілям Конвенції, які полягають в тому, щоб забезпечити своєчасне повідомлення про судовий розгляд ту особу, якій мають бути вручені відповідні документи (п.32).

60. Кожен суд може здійснювати процесуальні дії виключно на території своєї держави, що випливає із принципу державного суверенітету. Повноваження суду не поширюються на територію іноземної держави. Відтак, якщо суд направляє судові документи без дотримання спеціального порядку вручення документів, передбаченого міжнародним договором, такі документи не розглядаються як судове повідомлення, повістка, рішення тощо, а мають статус звичайної кореспонденції приватної особи. Шляхом підписання міжнародного договору держава надає дозвіл іноземним судам офіційно вручати судові документи на своїй території. Якщо документ вручений не у порядку, визначеному міжнародним договором, то сторона, яка отримала такий документ, завжди може стверджувати, що вона не була повідомлена належним чином про судовий розгляд, не отримала ухвалу чи рішення суду. Вручення судового документу іноземній фізичній чи юридичній особі поза спеціальним порядком, встановленим міжнародним договором, може розглядатися як неповага суду до суверенітету іноземної держави.

61. Таким чином, якщо суд, керуючись національним законодавством, певними міркуваннями та доводами, не дотримається встановленого Конвенцією формального порядку повідомлення всіх відповідачів, це може призвести до неможливості визнання та примусового виконання рішення суду за кордоном (у країні місцезнаходження відповідача чи його майна).

62. Верховний Суд погоджується з доводами Заводу про те, що правова позиція скаржника з зазначеного питання є певною мірою непослідовною. Так, у позовній заяві та апеляційній скарзі він самостійно зазначив адреси відповідачів за кордоном. Ані у позові, ані у апеляційній скарзі він не вказує на необхідність вручати судові документи відповідачам-нерезидентам за іншою адресою чи взагалі не повідомляти їх і не вручати документи (як пов'язаним юридичним особам, що входять до складу однієї групи)

63. Скаржнику було відомо про наявність Конвенції, принаймні тому, що у першій інстанції в судовому засіданні 27.07.2021 вже вирішувалися питання щодо її застосування на підставі клопотання Заводу (відповідною ухвалою суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання Заводу про вручення повідомлення відповідно до норм Конвенції через Центральний орган і зупинення провадження у справі з цієї підстави).

64. Більше того, у касаційній скарзі скаржник посилається на те, що документи обом відповідачам - нерезидентам повинні були бути вручені через поштові канали, відповідно до ст.10(а) Конвенції.

65. Зі змісту статей 120 та 242 ГПК вбачається, що надсилання судом відповідних процесуальних документів юридичній особі - відповідачу здійснюється за адресою його місцезнаходження, яка вказується позивачем в позовній заяві. Суд не може за власною ініціативою направити судовий документ на іншу адресу (це буде суперечити принципам змагальності, диспозитивності).

66. Відтак суд апеляційної інстанції діяв відповідно до приписів ГПК і обґрунтовано ухвалив рішення надіслати ухвалу про відкриття апеляційного провадження за адресами відповідачів, вказаними самим позивачем.

Чи правильно суд апеляційної інстанції обрав канал вручення документів нерезидентам?

67. Спосіб (канал) вручення судових документів обирається судом, який ухвалив відповідний документ.

68. Суд апеляційної інстанції правильно визначив, що оскільки позивач в апеляційній скарзі вказав адреси відповідачів у Республіці Кіпр та Королівстві Нідерландів, то вручення судових документів має відбуватися за кордоном. Відтак застосуванню підлягає Конвенція (Україна, Республіка Кіпр та Королівство Нідерланди є сторонами цієї Конвенції).

69. Конвенція передбачає можливість використання судом різних каналів вручення документів за кордоном:

1) основний (статті 5, 6, 7) - через Центральний орган держави, що запитується;

2) альтернативні:

- прямі консульські канали без застосування заходів примусу (ч.1 ст.8);

- непрямі консульські канали (ч.1 ст.9 Конвенції);

- непрямі дипломатичні канали у виключних обставинах (ч.2 ст.9);

- поштові канали (ст.10(а));

- прямі зв'язки між судовими та іншими посадовими особами, чи іншими компетентними особами (ст.10(б));

- прямі зв'язки між особою, що бере участь у судовому процесі та судовими посадовими особами чи іншими компетентними особами (ст.10(с));

3) інші канали, які не регулюються Конвенцією:

- відповідно інших міжнародних угод (статті 11, 24, 25);

- національного законодавства держави яка вручає документи (ст.19).

70. У Практичному керівництві роз'яснюється, що поштові канали зв'язку - це відправка листів у вигляді звичайного поштового відправлення, рекомендованого листа та з повідомленням про вручення. Поштові канали також можуть охоплювати відправку електронною поштою та іншими сучасними засобами електронної комунікації, якщо це передбачено національним законодавством.

71. Спір у цій справі стосувався того, чи правильно був обраний канал передачі судом для вручення документів відповідачам резидентам Республіки Кіпр та Королівства Нідерландів.

72. Пунктом "а" ст.10 Конвенції передбачено, якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

73. Заяви і застереження, висловлені державами до міжнародного договору, є його невід'ємною частиною. При застосуванні багатостороннього міжнародного договору його положення діють з урахуванням заяв і застережень України, висловлених у законі під час ратифікації чи приєднання, та відповідної іноземної держави.

74. Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) Республіка Кіпр та Королівство Нідерландів заявили, що вони не заперечують проти способів передачі документів, передбачених ст.10(а) Конвенції.

75. Суд має право обрати канал вручення документів з урахуванням вимог Конвенції. Основний та альтернативні канали є рівнозначними, тому суд з урахуванням принципу пропорційності (конкретних обставин справи) має обирати відповідний канал вручення документів.

76. Щодо Компанії "Barlenco LTD" суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вона може бути повідомлена про розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу Компанії.

77. Водночас щодо Компанії "Metinvest B.V." суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність її повідомлення в загальному порядку, передбаченому Конвенцією (через Центральний орган). Цей висновок (обрання юридично більш складного та тривалого способу вручення) судом апеляційної інстанції жодним чином не був обґрунтований.

78. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що Конвенція підлягає застосуванню для вручення ухвали апеляційного суду, але Компанія "Metinvest B.V." має бути повідомлена про розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції через альтернативний канал, передбачений ст.10(а) Конвенції, тобто шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу Компанії. Цей канал дозволить зберегти розумний баланс між приписами щодо належного повідомлення відповідачів та розгляду справи у розумні строки.

Якими є межі судівського розсуду при вирішенні питання щодо застосування Конвенції (у співвідношенні з правом на розумні строки розгляду справи судом)?

79. Скаржник вважає, що вручення документів відповідачам відповідно до вимог Конвенції призводить до затягування строків розгляду справи. Стверджує, що відповідачі - нерезиденти, не призначаючи свого представника в Україні і наполягаючи на застосуванні Конвенції до всіх повідомлень, діють недобросовісно, всупереч своїй попередній поведінці (в інших справах вони мали представників в Україні), зловживають процесуальними правами, намагаються затягнути судовий розгляд.

80. У постановах Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №904/6151/16, від 09.06.2020 у справі №910/3980/16 вказано, що у ст.125 ГПК встановлено право суду, а не обов'язок у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, звертатися до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.

81. У постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №910/570/16 зазначено, що жодні норми процесуального законодавства та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб'єкта господарювання про кожне наступне судове засідання зі справи шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення йому документів та у зв'язку з цим зупинення щоразу провадження у справі, оскільки це б приводило до порушення розумного строку розгляду справи (така ж позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/6880/17, від 09.06.2020 у справі 910/3980/16).

82. У постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №904/6151/16 Верховний Суд вказав, що в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних права та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України" (заява № 36655/02)).

83. Але для такого рішення мають бути вагомі підстави (надмірне затягування розгляду справи, несумісне с поняттям "розумний строк" судового розгляду, зловживання відповідача своїми процесуальними правами).

84. Так, у справі №910/570/16 сторона відмовилася від вручення документів, отримавши виклик Арбітражного суду міста Москва (відповідно до положень Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності), водночас відповідач наполягав на тому, що вручення всіх процесуальних документів має відбуватися відповідно до Конвенції.

85. Скаржник звертає увагу на те, що дотримання вимог Конвенції щодо кожного судового рішення, яке має бути вручене стороні, призведе до порушення права на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

86. Дійсно, виконання приписів Конвенції збільшує строк розгляду справ, хоча багато держав, починаючи з 1965 року, значно скоротили і постійно скорочують строки виконання доручень про вручення документів. Водночас збільшення строків розгляду справи не є достатньою підставою для відмови від належного повідомлення відповідачів згідно з вимогами Конвенції. Виконання судом вимог Конвенції не призводить до порушення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

87. Верховний Суд також звертає увагу на те, що щодо обох нерезидентів суд апеляційної інстанції повинен використати поштовий канал вручення документів відповідно до ст.10(а) Конвенції, що не призведе до значних затримок, які можуть мати місце у разі вручення документів через Центральний орган чи дипломатичні канали.

88. Відповідачі-нерезиденти мають право на призначення представників, але не призначення ними представників у цій справі (з урахуванням конкретних обставин) не свідчить про зловживання процесуальними правами, навіть якщо в інших справах такі представники були призначені.

89. Відтак Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що виконання вимог Конвенції призведе до затягування розгляду справи і про те, що відповідачі зловживають своїми правами, не призначаючи представника.

Які саме документи мають направлятися нерезиденту, якщо вручення відбувається відповідно до ст.10(а) Конвенції?

90. Перелік документів, вручення яких здійснює суд, визначається національним законодавством (у цій справі - ГПК).

91. У Практичному керівництві вказується, що формуляр, оформлення якого передбачене ст.5 Конвенції, був розроблений відповідно до основного каналу передачі (тобто коли документи направляються нерезиденту через Центральний орган). Вимоги щодо обов'язкового використання такого формуляру при направленні документів поштовими каналами немає.

92. 14 сесія Гаазької конференції рекомендувала, що та частина бланка, яка містить "Основний зміст документа, що підлягає врученню", і яка супроводжується попередженням, має використовуватися у всіх випадках, коли судовий чи позасудовий документ підлягає врученню за кордоном. Суд у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи ухвалює рішення щодо доцільності дотримання цієї рекомендації.

93. Отже, у справі, що переглядається, згідно з ГПК відповідачам в порядку, передбаченому ст.10(а) Конвенції мала бути відправлена ухвала суду про відкриття апеляційного провадження. ГПК не передбачає обов'язок суду направляти відповідачам також апеляційну скаргу, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; підтвердження про вручення судових документів; короткий виклад документа, що підлягає врученню.

Чи можуть вважатись відповідачі-нерезиденти належним чином повідомленими у разі направлення їм судових документів позивачем, а не судом?

94. Скаржник стверджує, що відповідачі були належним чином повідомлені про судовий процес, оскільки він направив на їх адресу копії позовної заяви, копії двох ухвал суду першої інстанції, апеляційну скаргу.

95. Конвенція не регулює порядок відправки копій процесуальних документів учасниками процесу, які мають такий обов'язок, відповідно до національного законодавства (ГПК), вона поширюється лише на вручення документів, яке здійснює суд.

96. На учасника процесу не може бути покладений обов'язок відправки судових документів, вручення яких відповідно до ГПК входить в функції суду.

97.Відтак Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що відповідачі-нерезиденти були належним чином повідомлені про справу через відправку судових документів самим позивачем. Таке вручення не відповідає вимогам Конвенції.

Чи підлягають перекладу документи, які направляються відповідачу для вручення за кордоном відповідно до ст.10(а) Конвенції?

98. Скаржник стверджує, що вимога щодо перекладу судових документів створює значний тягар для позивача і порушує його право на доступ до суду.

99. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обов'язок з перекладу судових документів, які підлягають врученню відповідно до вимог Конвенції покладається на заінтересовану сторону (якою є позивач у справі) (постанова Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №910/16503/18, ухвали Верховного Суду від 07.06.2021 у справі №920/368/17, від 28.10.2021 у справі №910/8662/20, від 18.08.2021 у справі №910/727/20). Якщо обсяг таких документів є значним, то такі витрати можуть становити значний тягар для позивача.

100. Вимога щодо перекладу судових документів міститься у ст. 5 Конвенції, яка не поширюється на вручення документів поштовими каналами відповідно до ст.10(а) Конвенції.

101. У Практичному керівництві роз'яснюється, що альтернативні канали передачі в принципі не потребують перекладу документів, що підлягають врученню згідно з Конвенцією. Таким чином, сама Конвенція не вимагає перекладу документів, які направляються відповідачам поштовими каналами за кордон.

102. Водночас в міститься застереження, що суди мають враховувати те, що якщо вручені документи не були перекладені, то в подальшому може бути відмовлено у визнанні та примусовому виконанні рішення іноземного суду. Вказується, що судова практика з цього питання не є однорідною.

103. В Україні згідно з усталеною судовою практикою суди застосовують більш суворі вимоги до повідомлення нерезидентів, аніж передбачено Конвенцією, вимагаючи перекладу таких судових документів мовою країни, де будуть вручатися документи.

104. Водночас Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, що вимога щодо перекладу судових документів, які підлягають врученню за кордоном, може не застосовуватися, якщо у суду є підстави вважати, що відповідач володіє українською мовою (тобто мовою запитуючого суду).

105. Так, у постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/5257/21 звертається увагу на те, що від відповідача за підписом директора Компанії "Barlenco LTD" до місцевого господарського суду надійшов лист, складений українською мовою, у якому відповідач повідомив, що з 19.04.2021 останній припиняє приймати пошту з України та просив подальші документи направляти за адресою на Кіпрі відповідно до ст.10 Конвенції.

106. У справі №910/16503/18 Верховний Суд дійшов висновку, що документи підлягають врученню компанії згідно з вимогами Конвенції англійською мовою, оскільки позивачем не доведено, а судами не встановлено, що відповідач-нерезидент (його працівники) володіють українською мовою, якою складені як позовна заява у справі, так і ухвала суду в тій мірі, яка може забезпечити можливість правильно та у повному обсязі зрозуміти зміст таких документів, з метою реалізації права на захист своїх інтересів (постанова від 29.07.2019).

107. У цій справі скаржник звертає увагу суду, що відповідачі входять до складу міжнародної холдингової групи "Метінвест" українського походження, єдиним кінцевим бенефіціаром якої є громадянин України - ОСОБА_2., що дозволяє дійти висновку про те, що всі відповідачі вірогідно володіють українською мовою.

108. Відтак Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про можливість направлення судових документів, які згідно з вимогами Конвенції підлягають врученню компаніям"Barlenco LTD" та "Metinvest B.V.", українською мовою.

109. Верховний Суд також звертає увагу на те, що сторона, яка за кордоном отримала документи мовою, яку вона не розуміє, має право відмовитися від їх отримання чи подати суду клопотання про їх переклад.

Щодо зупинення провадження у справі

110. Відповідно до п.4 ч.1 ст.228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у разі звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

111. Оскільки у цій справі відсутня необхідність звертатися із судовим дорученням про вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, то відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

112. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

113. Відповідно до ч.6 ст.310 ГПК підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

114. Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження з огляду на мотиви, викладені у цій постанові, а тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає зміні: з резолютивної частини підлягають виключенню:

(і) пункт 3 "Апелянту в строк до 27.10.2021 року надати до Східного апеляційного господарського суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) наступних документів (у двох примірниках ): апеляційної скарги; ухвали Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі №905/830/21; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; підтвердження про вручення судових документів; короткий виклад документа, що підлягає врученню";

(іі) пункт 4 "Після отримання вищевказаних документів від апелянта, звернутися до Міністерства юстиції України, через Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (61000, м.Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) для їх подальшого спрямування до De Officier van Justitie - Public Prosecutor at the District Court of The Hague (поштова адреса: Postbus 20302, 2500 EH, THE HAGUE, Netherlands) із Проханням про вручення Компанії "Metinvest B.V." (Koninkrijk der Nederlanden, Amsterdam, Gustav Mahlerplein 74B, 1032 MA) відповідних документів";

(ііі) пункт 5 "Зупинити провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/830/21 до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення Компанії "Metinvest B.V."

зі зміною мотивування, як викладено у цій постанові. Також справа підлягає направленню до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Судові витрати

115. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення по суті спору, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Резолютивну частину ухвали Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі №905/830/21 змінити, виключивши:

- пункт 3 "Апелянту в строк до 27.10.2021 року надати до Східного апеляційного господарського суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) наступних документів (у двох примірниках ): апеляційної скарги; ухвали Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі №905/830/21; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; підтвердження про вручення судових документів; короткий виклад документа, що підлягає врученню";

- пункт 4 "Після отримання вищевказаних документів від апелянта, звернутися до Міністерства юстиції України, через Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (61000, м.Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) для їх подальшого спрямування до De Officier van Justitie - Public Prosecutor at the District Court of The Hague (поштова адреса: Postbus 20302, 2500 EH, THE HAGUE, Netherlands) із Проханням про вручення Компанії "Metinvest B.V." (Koninkrijk der Nederlanden, Amsterdam, Gustav Mahlerplein 74B, 1032 MA) відповідних документів";

- пункт 5 "Зупинити провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 у справі №905/830/21 до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення Компанії "Metinvest B.V.".

3. Справу №905/830/21 направити до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Л. Стратієнко

Джерело: ЄДРСР 104164904

[ANTIRAID]

Корисна постанова ВС-КГС для тих хто має справу зі спорами де беруть участь нерезиденти. Суд надав відповіді на наступні питання щодо застосування Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (далі - Конвенція) при повідомленні відповідачів - іноземних юридичних осіб про відкриття апеляційного провадження, зокрема:

- право якої держави і які міжнародні договори підлягають застосуванню до правовідносин щодо вручення судових документів відповідачам у справі - іноземним юридичним особам (далі - нерезидентам);

- що таке «вручення» документів у значенні Конвенції;

- на які судові документи поширюється Конвенція;

- чи правильно суд апеляційної інстанції обрав канал (спосіб) вручення документів нерезидентам;

- за яких умов відсутня необхідність направлення процесуальних документів за кордон;

- чи може вважатися представництвом нерезидента наявність на території України юридичної особи, яка знаходиться під домінуючим контролем цього нерезидента;

- які саме документи мають направлятися нерезиденту, якщо вручення відбувається поштою відповідно до ст.10(а) Конвенції;

- чи можуть вважатись відповідачі-нерезиденти належним чином повідомленими у разі направлення їм судових документів позивачем, а не судом;

- якими є межі судівського розсуду при вирішенні питання щодо застосування Конвенції (у співвідношенні з правом на розумні строки розгляду справи судом);

- чи підлягають перекладу документи, які направляються нерезиденту відповідно до ст.10(а) Конвенції;

- чи є повідомлення відповідачів-нерезидентів поштовими каналами відповідно до ст.10(а) Конвенції підставою для зупинення провадження у справі.