Постанова ВС-КАС щодо застосування РРО внесених у ліцензію та проведення перевірок під час дії воєнного стану

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 480/4300/22
адміністративне провадження № К/990/41649/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 480/4300/22

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай Трейд» до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай Трейд» на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: В. О. Павлічек) від 14 грудня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Я. М. Макаренко, З. О. Кононенко, О. М. Мінаєва) від 15 листопада 2023 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Урожай Трейд» (далі - ТОВ «Урожай Трейд», позивач, скаржник), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - ГУ ДПС. відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 188418280706 від 21 червня 2022 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 11 611 773,04 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що застосування ним з 03 травня 2022 року реєстратора розрахункових операцій за фіскальним номером № 3000993980, який не був зазначений в ліцензії, призвело до зміни зазначених в ліцензії відомостей. У зв`язку з цими обставинами та у відповідності до вимог частини п`ятдесят чотири статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР) у позивача виник обов`язок звернутись з відповідною заявою про внесення таких змін у місячний строк до 03 червня 2022 року. При цьому відповідачем визнається факт такого звернення у встановлений Законом строк - 13 травня 2022 року надійшла заява від 03 травня 2022 року позивача про внесення змін до ліцензії № 18130314202100080.

Позивач вважає, що в даному випадку ним не порушено вимог щодо порядку та строку внесення змінених відомостей до ліцензії щодо здійснення роздрібної торгівлі пальним, встановлених статтею 15 Закону № 481/95-ВР, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню

3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, у задоволені позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 11 грудня 2023 року позивач звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

5. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

Водночас, зазначеною ухвалою було відмовлено у задоволені клопотання про зупинення виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 480/4300/22.

6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

7. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій установлено, що ГУ ДПС, згідно наказу від 11 травня 2022 року № 280-кп «Про проведення фактичної перевірки» у період з 12 травня 2022 року по 20 травня 2022 рік було проведено фактичну перевірку за місцем провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об`єктів, або інших об`єктів власності (зокрема місць зберігання та/або відпуску пального, автозаправочної станції (АЗС) за адресою: Сумська обл., Роменський р-н, с. Андріяшівка, вул. Київська, 253, через які здійснює (проводить) діяльність ТОВ «Урожай Трейд», за результатами якої складено акт від 20 травня 2022 року № 1052/18/13/РРО/43660336 (а.с.7 19, т.1, далі - акт перевірки).

9. Зазначеним актом перевірки, зокрема, встановлено: здійснення роздрібної торгівлі пальним в період 03 травня 2022 року по 12 год. 18 хв. 12 травня 2022 року за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об`єктів - автозаправочної станції за адресою: Сумська обл., Роменський р-н, с. Андріяшівка, вул. Київська, буд. 253 через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) моделі ND-74 за фіскальним номером 3000993980, що не зазначений у ліцензії № 18130314202100080, чим порушено вимоги статті 15 Закону № 481/95-ВР. Сума розрахункових операцій при реалізації пального, проведених із використанням зазначеного РРО за визначений період склала 5 805886,52 грн.

Водночас, відповідно до заяви позивача (зареєстрована в ГУ ДПС - 13.05.2022) ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним за № 18130314202100080 була переоформлена 30 травня 2022 року, а саме, з додатку до ліцензії виключено реєстратор розрахункових операцій моделі МАРІЯ-303А1, заводський номер ЗВ 1991052678, фіскальний номер 3000948571 та одночасно включено РРО моделі типу ND-74, заводський номер НД 04001777, фіскальний номер 3000993980 (а.с. 33-35, 64, 65 зворотній бік, том 1).

Натомість, під час перевірки відповідачем встановлено, що згідно електронних копій розрахункових документів (фіскальних касових чеків) позивач здійснював роздрібну торгівлю пальним з 03 травня 2022 року через РРО моделі типу ND-74, заводський номер НД 04001777, фіскальний номер 3000993980, що на той час ще не був включений до ліцензії № 18130314202100080.

10. Судами також встановлено, що відповідно до штампу вхідної кореспонденції ГУ ДПС у Сумській області, зазначена заява з додатками зареєстрована відповідачем 13 травня 2022 року (а.с. 64, т.1), що збігається із витягом з електронного Журналу вхідної кореспонденції (а.с. 180-219, т.1).

11. Позивач, відповідно до вимог пункту 7 статті 44 Податкового кодексу України, надав контролюючому органу заперечення на акт перевірки, які 17 червня 2022 року були залишені без задоволення, а висновки, викладені в акті перевірки, без змін (а.с. 20 27, т.1).

12. На підставі зазначених висновків акту перевірки 21 червня 2022 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 188418280706 за платежем: адміністративні штрафи та штрафні санкції на суму 11 611 773,04 грн. (а.с. 28 29, т.1).

13. Не погоджуючись з відповідним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 2а-9358/11/1370, від 01 лютого 2021 року у справі № 520/5562/19 та від 17 лютого 2022 року у справі № 520/13466/19 вказали, що роздрібна торгівля пальним здійснюється виключно через електронний контрольно-касовий апарат, тобто реєстратор розрахункових операцій (РРО), зазначений у ліцензії. У протилежному випадку, для суб`єктів господарювання настають негативні наслідки фінансового характеру у вигляді накладення на них штрафу, встановленого статтею 17 Закону № 481/95-ВР. Отже, відповідно до вимог діючого законодавства здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним є правомірним виключно через РРО, зазначений у ліцензії.

15. За таких обставин, враховуючи приписи статей 15 та 17 Закону № 481/95 платнику податків не надано право при діяльності з роздрібної торгівлі пальним використовувати РРО без внесення його до ліцензії, а визначений обов`язок платника у місячний строк подати заяву про внесення змін до ліцензії, не виключає обов`язку діяти в межах приписів діючого законодавства щодо проведення розрахункових операцій із пальним лише через РРО вказаний у ліцензії.

16. Відтак, суди дійшли висновку, що здійснення позивачем розрахункових операцій, пов`язаних з реалізацією пального через реєстратор розрахункових операцій, що не був внесений до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, є підставою для застосування штрафних санкцій передбачених абзацом десятим частини другої статті 17 Закону № 481/95.

17. Посилання позивача на те, що статтею 15 Закону № 481/95 (частина 54) передбачено лише обов`язок звернення у місячний термін із заявою до органу, який видав ліцензію у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання ліцензії, а тому відповідальність в такий термін застосуванню не підлягає, суди визнали безпідставними, оскільки законом передбачено надання можливості суб`єктам господарювання протягом місяця подати заяву про внесення відповідних змін до ліцензії (переоформлення ліцензії), що відповідно не надає їм права протягом цього місяця на здійснення роздрібної торгівлі пальним через РРО не зазначений у ліцензії.

18. З поміж іншого, суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача, які стосуються відсутності підстав для призначення перевірки, незаконність наказу про її проведення та неможливість одночасного застосування підстав для проведення фактичної перевірки, визначених підпунктом 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 ПК України та пунктом 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки з цих обставин позов не заявлявся та вказані доводи не були приведені позивачем в апеляційній скарзі.

19. При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що позивач не скористався правом змінити підстави позову до першого судового засідання суду першої інстанції, тоді як у додаткових поясненнях в суді апеляційної інстанції виклав нове обґрунтування, яке існувало на момент подання позову, але не визначалося в якості підстави позову.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволених позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

21. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти:

1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

3 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

22. На переконання позивача, судами попередній інстанцій було неправильно застасовано підпункт 80.2.5 пункт 80.2 статті 80 та пункт 81.1. статті 81 Податкового кодексу України без урахування висновків Верховного Суду у справах № 520/12028/18 від 17 грудня 2020 року, № 640/21536/19 від 08 вересня 2020 року, № 520/12028/18 від 17 грудня 2020 року, № 1440/2045/18 від 11 червня 2019 року, № 120/5728/20 від 11 липня 2022 року, оскільки:

1) приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України не визначено підстави для проведення фактичної перевірки - з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань: регулювання обігу готівки, порядку здійснення контролю розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) як це зазначено в пункті 2 наказу ГУ ДПС у Сумській області № 280-кп від 11 травня 2022 року;

2) з аналізу наказу неможливо встановити шо саме необхідно перевірити в межах цієї фактичної перевірки та що слугувало підставою для призначення такої перевірки:

3) наказ ГУ ДПС у Сумській області № 280-кп від 11 травня 2022 року у свої преамбулі містить вказівку на одну правову підставу, а в пункті 2 наказу міститься зовсім інший перелік підстав для перевірки.

23. Також, судами попередній інстанцій порушено процесуальні вимоги статті 2, 74, 90 КАС України та не враховано принципу Jura novit curia (суд знає закони) щодо оцінки доказів та здійснення перевірки оскаржуваного рішення на предмет того чи прийнятий він на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування висновків Верховного Суду у справах № 520/8836/18 від 22 вересня 2020 року, № 120/5728/20 від 11 липня 2020 року, № 280/1563/21 від 10 серпня 2023 року щодо застосування статті 74 КАС України щодо оцінки як доказів актів перевірки та оцінки податкового повідомлення-рішення як таких, що одержані з порушенням порядку. Поряд з цим, скаржник зазначає, що посилання суду апеляційної інстанції час відхилення доводів позивача щодо незаконності проведеної перевірки, у зв`язку з нез`явленням таких вимог під час звернення до суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах процесуального права, оскільки прийняті без врахуванням правової позиції Великої Палата Верховного Суду викладену у постанові у справі № 917/1739/17 від 04 грудня 2019 року.

24. Окрім того, позивач стверджує, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права - пункт 109.1 статті 109 Податкового кодексу України без урахування висновку Верховного Суд у постанові по справі № 20/22505/21 від 03 серпня 2023 року, з порушенням процесуальних норм - статті 2 КАС України щодо не встановлення судом усього складу податкового правопорушення в стому числі - вини, оскільки позивачем у спосіб, передбачений законом зареєстровано РРО, та в строки подано заяву про зміну даних РРО у ліцензії, не встановлено наявність шкоди, оскільки усі податки сплачені, всі операції відображені вірно, нагальна потреба у використанні РРО виникла в силу військової агресії позивачем активно здійснювалося сприяння державним органам у подоланні кризи, зокрема позивачем здійснювалося забезпечення пальним критичні для населення служби: швидкої медичної допомоги, пожежна, транспорту для евакуації людей, судами також не вирішено питання та не надано аргументів щодо дотримання пропорційності застосування стягнення у розмірі 11 611 773,04 грн., за вказаних обставин.

25. Що стосується підстав передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, то скаржник звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не застосовано спеціальні норми матеріального права, що були введені з метою регулювання здійснення державних перевірок під час воєнного стану, зокрема - пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 303 від 13 березня 2022 року (в редакції чинній на момент видачі Наказу № 280-кп від 11 травня 2022 року), який передбачав, що:

на період воєнного стану було дозволено виключно проведення перевірок щодо ціноутворення і то за наявності доведеної умови - за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

у період видачі Наказу № 280-кп від 11 травня 2022 року повноваження на призначення перевірок мав лише центральний орган виконавчої влади, в той мас як перевірку позивача було призначено за наказом відповідача, який не е центральним органом влади, а відповідно на момент прийняття наказу про призначення перевірки таких повноважень не мав, тобто відповідач діяв без належних на те повноважень, що не було перевірено судами всупереч вимогам статті 2 КАС України.

Вважає, що висновок Верховним Судом щодо застосування пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 303 від 13 березня 2022 року - відсутній.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

27. Суд касаційної інстанції вважає, що з огляду на доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, першочерговим у цій справі є питання, чи може подання письмових пояснень позивача до суду апеляційної інстанції, в яких закцентувано увагу на тому, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийняте на підставі перевірки, яка проведена всупереч вимог податкового законодавства, свідчити про зміну підстав позову.

28. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

29. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

30. За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 😎 пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

31. Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну таким норму, яка підлягає застосуванню.

32. До того ж, принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

33. Положення частини другої статті 9 КАС України надають право суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

34. Відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

35. Так, у відповідності до частини першої статті 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

36. З викладеного слідує, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

37. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

38. Водночас, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

39. Колегія суддів звертає увагу, що не вважаються зміною підстав позову: доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин; зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

40. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

41. У зв`язку з цим суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

42. Зазначений правовий висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.

43. Своєю чергою Велика Палата Верховного Суду висловила та послідовно застосовує правову позицію, за змістом якої повноваження органів влади, є законодавчо визначеними, а суд діє згідно з презумпцією «Jura novit curia» («Суд знає закони»). Велика Палата Верховного Суду, зокрема зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункти 84, 86 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17), а також, що неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

44. Також, Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 12 червня 2019 року (справа № 487/10128/14-ц), від 26 червня 2019 року (справа № 587/430/16-ц), від 23 жовтня 2019 року (справа № 761/6144/15-ц), від 15 червня 2021 року (справа № 904/5726/19) тощо, вказувала на дію принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

45. З урахуванням викладеного, колегія суддів критично оцінює висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для надання оцінки доводам апелянта про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки визначеного нормами Податкового кодексу України з підстав, визначених частиною п`ятою статті 308 КАС України.

46. У цій справі позивач, хоча безпосередньо і не вказав у позові про порушення відповідачем зазначеного порушення, проте, враховуючи те, що ним було подано письмові пояснення до суду апеляційної інстанції, в яких, серед іншого, було акцентовано увагу на тому, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийнятий на підставі перевірки, яка проведена всупереч вимог чинного податкового законодавства, а також з огляду на завдання та основні принципи адміністративного судочинства, закріплені у статті 2 КАС України, повинен був надати таким доводам позивача відповідної належної правової оцінки, з урахуванням вказаних вимог процесуального законодавства, а також послідовних та усталених правових висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах.

47. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що посилання позивача на порушення контролюючим органом положень чинного податкового законодавства при призначенні та проведенні перевірки у письмових поясненнях наданих суду, не вважаються зміною підстав позову, оскільки зазначене є доповненням/зміною у обґрунтуванні застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, при збереженні первісних обставин. Подібні висновки також містяться у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 520/20064/21, у яких хоча й інший предмет спору, проте досліджувалися подібні спірні правовідносини та надавалася їм правова оцінка.

48. Окрім того, ні судом першої інстанцій, ні судом апеляційної інстанції не було надано оцінки негативності наслідків для "інтересів суспільства" у вигляді ухилення від сплати податків, неналежного обліку чи приховування даних про здійснення роздрібної торгівлі пальним через замінений РРО, з урахуванням доводів позивача про те, що усі податки були сплачені належним чином, всі операції відображені вірно, судами також не вирішено питання та не надано аргументів щодо дотримання пропорційності застосування стягнення у розмірі 11 611 773,04 грн. за вказаних обставин.

49. Отже, оцінюючи доводи касаційних скарг, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належну правову оцінку всім доводам, викладеним у позовній заяві, відзивах проти позову, апеляційної скарги та письмових поясненнях наведеними сторонами під час судового розгляду справи, що свідчить про порушення судами норм процесуального права, та в цілому призвело до ухвалення судових рішень, що не відповідають закону.

50. З огляду на наведене суди попередніх інстанцій у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не надали належної оцінки вказаним обставинам, у зв`язку з чим висновки судів попередніх інстанцій не можна визнати такими, що ґрунтуються на повному і всебічному з`ясуванні обставин у справі.

51. Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, установлених частинами першою, другою статті 341 КАС України, Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.

52. Ураховуючи те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

53. За приписами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак оскаржувані судові рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

55. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, визначити характер спірних правовідносин, надавши їм правильну правову кваліфікації, надати оцінку обставинам справи та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

56. Отже, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

57. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай Трейд» задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року скасувати, справу № 480/4300/22 направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов

Джерело: ЄДРСР 116993676

[ANTIRAID]

Це наша справа. Клієнт звернувся до нас вже на стадії касаційного провадження. відверто вражає позиція судді першої та апеляційної інстанції та їх відношення до сумлінних платників податків які під час війни забезпечували декілька районів пальним.

Судді касаційного суду дуже ретельно розібрались у ситуації та звернули увагу не тільки на необгрунтованість штрафу, а й на відсутність підстав для проведення перевірки, оцінку яким не надали суди попередніх інстанцій. Саме така поведінка Верховного суду дає громадянам надію на правосуддя та мотивацію у дотриманні Закону. 

Суд зазначив:

45. З урахуванням викладеного, колегія суддів критично оцінює висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для надання оцінки доводам апелянта про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки визначеного нормами Податкового кодексу України з підстав, визначених частиною п`ятою статті 308 КАС України.

46. У цій справі позивач, хоча безпосередньо і не вказав у позові про порушення відповідачем зазначеного порушення, проте, враховуючи те, що ним було подано письмові пояснення до суду апеляційної інстанції, в яких, серед іншого, було акцентовано увагу на тому, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийнятий на підставі перевірки, яка проведена всупереч вимог чинного податкового законодавства, а також з огляду на завдання та основні принципи адміністративного судочинства, закріплені у статті 2 КАС України, повинен був надати таким доводам позивача відповідної належної правової оцінки, з урахуванням вказаних вимог процесуального законодавства, а також послідовних та усталених правових висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах.

47. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що посилання позивача на порушення контролюючим органом положень чинного податкового законодавства при призначенні та проведенні перевірки у письмових поясненнях наданих суду, не вважаються зміною підстав позову, оскільки зазначене є доповненням/зміною у обґрунтуванні застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, при збереженні первісних обставин. Подібні висновки також містяться у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 520/20064/21, у яких хоча й інший предмет спору, проте досліджувалися подібні спірні правовідносини та надавалася їм правова оцінка.

48. Окрім того, ні судом першої інстанцій, ні судом апеляційної інстанції не було надано оцінки негативності наслідків для "інтересів суспільства" у вигляді ухилення від сплати податків, неналежного обліку чи приховування даних про здійснення роздрібної торгівлі пальним через замінений РРО, з урахуванням доводів позивача про те, що усі податки були сплачені належним чином, всі операції відображені вірно, судами також не вирішено питання та не надано аргументів щодо дотримання пропорційності застосування стягнення у розмірі 11 611 773,04 грн. за вказаних обставин.

49. Отже, оцінюючи доводи касаційних скарг, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належну правову оцінку всім доводам, викладеним у позовній заяві, відзивах проти позову, апеляційної скарги та письмових поясненнях наведеними сторонами під час судового розгляду справи, що свідчить про порушення судами норм процесуального права, та в цілому призвело до ухвалення судових рішень, що не відповідають закону.