Постанова ВП ВС щодо строку дії трудового договору у разі покладання виконання обов'язків керівника підприємства за вакантною посадою

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

22 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 366/3222/21

Провадження № 14-169цс23

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідачки Ступак О. В.,

суддів Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

розглянула справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представницею - адвокаткою Лисенко Ганною Олександрівною, на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року (колегія суддів Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікова С. В.)

у справі

за позовом ОСОБА_1

до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», Державного агентства України з управління зоною відчуження

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

Історія справи

Зміст позову

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (далі - ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами»), Державного агентства України з управління зоною відчуження про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивач обґрунтовував пред`явлений ним позов тим, що наказом від 08 лютого 2021 року № 15-ос Державного агентства України з управління зоною відчуження його призначено з 10 лютого 2021 року виконувачем обов`язків (далі - в. о.) генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».

Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос його призначено з 25 травня 2021 року в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» до призначення керівника в установленому законодавством порядку, а наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 08 лютого 2021 року № 15-ос «Про призначення виконуючим обов`язки генерального директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» визнано таким, що втратив чинність.

Наказом ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 25 травня 2021 року № 313-о/с його призначено з 25 травня 2021 року в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», а наказ від 10 лютого 2021 року № 55-о/с визнано таким, що втратив чинність.

З 29 червня до 20 липня 2021 року він перебував у щорічній основній відпустці згідно з наказом № 7/1-01. Під час перебування у відпустці його незаконно звільнено з роботи на підставі наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 12 липня 2021 року № 92-о/с згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

12 липня 2021 року Державне агентство України з управління зоною відчуження видало наказ № 95-о/с про скасування наказу від 12 липня 2021 року № 92-о/с про його звільнення.

3 21 липня до 25 жовтня 2021 року він перебував у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується листами непрацездатності.

27 жовтня 2021 року на його адресу надійшов лист з ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 04 жовтня 2021 року № 1-02.0/03/2267/21 про те, що на виконання наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147-ос наказом на підприємстві від 20 вересня 2021 року № 620 о/с його з 16 вересня 2021 року звільнено від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Накази не додано до цього листа.

2. Наказом Державного агентства України управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147-ос його звільнено з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Визнано таким, що втратив чинність наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос «Про призначення виконуючим обов`язки генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».

На виконання наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147-ос ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» видало наказ від 20 вересня 2021 року № 620 о/с про його звільнення з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Позивач вважав, що його звільнено незаконно, оскільки згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У наказі ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 25 травня 2021 року № 313-о/с не визначено строк, на який на нього покладено виконання обов`язків генерального директора.

Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос його призначено з 25 травня 2021 року в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» до призначення керівника в установленому законодавством порядку відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 травня 2021 року № 493-р «Про погодження призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки генерального директора державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» та порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки».

У наказі Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос зазначено, що він призначений на посаду в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» до призначення керівника в установленому законодавством порядку.

Позивач зазначив, що конкурс з відбору керівника ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» та призначення керівника підприємства в установленому порядку не було проведено, тому не настала подія, визначена в наказі від 25 травня 2021 року № 52-ос Державного агентства України з управління зоною відчуження, до настання якої він мав виконувати обов`язки генерального директора підприємства.

Наказ про звільнення видано в період його тимчасової непрацездатності, що суперечить приписам статті 40 КЗпП України.

3. З урахуванням наведеного, уточнивши вимоги позову, ОСОБА_1 просив суд скасувати накази відповідачів щодо його звільнення; поновити його на роботі; стягнути з ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2021 року до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідачів по 100 000, 00 грн з кожного на відшкодування моральної шкоди.

Зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням від 08 листопада 2022 року Іванківський районний суд Київської області задовольнив частково позов ОСОБА_1 .

Суд скасував наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147-ос про звільнення ОСОБА_1 з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».

Скасував наказ ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 20 вересня 2021 року № 620 о/с про звільнення ОСОБА_1 з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Поновив ОСОБА_1 на роботі на посаді в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».

Стягнув з ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2021 року до дня поновлення на роботі, який на день звернення до суду з позовом становить 1 592 469,00 грн без урахування сум податків та зборів.

Стягнув з ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на користь ОСОБА_1 25 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнув з Державного агентства України з управління зоною відчуження на користь ОСОБА_1 25 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позову відмовив.

Суд рішення в частині поновлення на роботі звернув до негайного виконання. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що подія, зазначена в наказі Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос, до настання якої ОСОБА_1 мав виконувати обов`язки генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», не настала, оскільки керівника підприємства у встановленому законом порядку не призначено. Також ОСОБА_1 незаконно звільнений у період його тимчасової непрацездатності, що суперечить приписам статті 40 КЗпП України.

Здійснивши розрахунок, суд встановив, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 вересня 2021р до 08 листопада 2022 року складає 1 592 469,00 грн без врахування сум податків та зборів.

Враховуючи пояснення позивача щодо заподіяння йому моральної шкоди, засади розумності та справедливості, наявність встановлених фактів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідачів на користь позивача по 25 000,00 грн з кожного на відшкодування моральної шкоди.

Зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою від 17 травня 2023 року Київський апеляційній суд апеляційну скаргу ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» задовольнив. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

7. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що індивідуально визначені посади підприємства, як-то «виконуючий обов`язки директора підприємства» та «директор (генеральний директор) підприємства», підпадають під загальне поняття «керівник підприємства». Оскільки в. о. директора підприємства є керівником підприємства в загальному розумінні, тому з призначенням нового в. о. директора настала відповідна подія, з якою пов`язано припинення строкового трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», то у роботодавця були підстави для звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Також апеляційний суд врахував, що позивач звільнений у зв`язку із закінченням строкового трудового договору відповідно до вимог законодавства, а тому не встановив підстав для його поновлення через звільнення під час тимчасової непрацездатності. Порушення прав позивача, а саме звільнення його під час тимчасової непрацездатності, може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності позивача, тому ОСОБА_1 потрібно вважати звільненим 08 грудня 2021 року, що є першим днем після закінчення періоду непрацездатності.

Зміст вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи

8. 20 червня 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представницею - адвокаткою Лисенко Г. О., у якій він просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року та залишити в силі рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року.

9. Заявник мотивував касаційну скаргу тим, що суд апеляційної інстанції помилково визначив, що відбулася подія, яка передбачена в наказі про його призначення в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», а саме призначення керівника, оскільки відповідного конкурсу не відбулося, а призначено в. о. директора. Заявник вважає, що призначення у встановленому законодавством порядку керівника зазначеного підприємства не відбулося.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначив застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 645/8927/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 686/21123/19, від 16 лютого 2022 року у справі № 308/8430/19 та від 06 липня 2022 року у справі № 275/404/21.

10. 18 липня 2023 року ДСП «Центральне спеціалізоване підприємство з поводження з радіоактивними відходами» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відзив мотивовано тим, що позивач достеменно знав, що виконання ним обов`язків генерального директора є тимчасовим, а саме до настання події - призначення керівника в установленому законодавством порядку; посада в. о. генерального директора відсутня в штатному розписі підприємства, що свідчить про тимчасовість такої посади; позивач під час виконання обов`язків генерального директора був тимчасовим керівником підприємства і таким же фактичним тимчасовим керівником був призначений 17 вересня 2021 року в. о. генерального директора Бабіч В. В.; призначення 17 вересня 2021 року нового в. о. генерального директора є подією, про яку зазначено в наказі Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос, а саме «до призначення керівника підприємства в установленому законодавством порядку», тому подія та підстави для звільнення позивача настали.

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

11. Ухвалою від 27 червня 2023 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відкрила касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представницею - адвокаткою Лисенко Г. О., а ухвалою від 08 листопада 2023 року на підставі частини третьої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передала цю справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважала за необхідне відступити від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 20 липня 2021 року у справі № 910/10306/20, щодо тлумачення факту призначення в. о. директора як призначення керівника підприємства в законному порядку.

12. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду посилалася на те, що рішення про тимчасове виконання обов`язків керівника юридичної особи ухвалюється власником юридичної особи, має тимчасовий характер, оплата праці такого в. о. визначається у відповідному рішенні (наказі, рішенні загальних зборів) або відповідно до посадового окладу, який передбачений локальними актами.

13. Призначення в. о. за вакантною посадою є видом строкового трудового договору, строк якого закінчуються після призначення особи безстроково чи за контрактом.

14. Трудові відносини, які виникли між в. о. директора підприємства та власником або уповноваженим ним органом, не можуть бути встановлені на невизначений термін, оскільки посада в. о. директора є тимчасовою і припинення таких трудових відносин закон пов`язує з часом призначення керівника підприємства у встановленому законодавством порядку.

15. Керівник - посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу службовців і здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним. Керівник - це загальне поняття, яке вказує на особу, яка має функції управління.

16. Індивідуально визначені посади підприємства, як-то «виконуючий обов`язки директора підприємства» та «директор (генеральний директор) підприємства» підпадають під загальне поняття «керівник підприємства».

17. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з призначенням нового в. о. директора настала відповідна подія, з якою пов`язано припинення строкового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», відтак були наявні підстави для звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Суд апеляційної інстанції врахував відповідний правовий висновок, сформульований у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 910/10306/20.

18. Водночас Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 06 липня 2022 року у подібній за обставинами справі № 275/404/21 дійшов протилежного висновку, а саме встановивши, що конкурсний відбір на посаду директора державного підприємства не проведений, на підприємстві замість позивача на посаду в. о. директора призначено іншу особу, суд вважав, що призначення в установленому законодавством порядку керівника зазначеного підприємства не відбулося, тому строк дії укладеного з позивачем трудового договору не закінчився, що свідчить про незаконність звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

19. Подібні правові висновки Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду викладав неодноразово, зокрема, у постановах від 27 січня 2021 року у справі № 686/21123/19 та від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21.

20. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 910/10306/20, щодо оцінки факту призначення в. о. директора як призначення керівника підприємства в законному порядку.

Встановлені судами обставини

21. Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 08 лютого 2021 року № 15-ос призначено з 10 лютого 2021 року в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» ОСОБА_1 до призначення керівника підприємства в установленому законодавством порядку.

22. Наказом ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 10 лютого 2021 року № 55 о/с ОСОБА_1 з 10 лютого 2021 року призначено в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».

23. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 травня 2021 року № 493-р «Про погодження призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки генерального директора державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» вирішено погодитися з пропозицією Міністра захисту довкілля та природних ресурсів щодо призначення ОСОБА_1 в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».

24. Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос призначено з 25 травня 2021 року в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» до призначення керівника в установленому законодавством порядку; наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 08 лютого 2021 року № 15-ос «Про призначення виконуючим обов`язки генерального директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» визнано таким, що втратив чинність.

25. Наказом ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 25 травня 2021 року № 313 о/с ОСОБА_1 з 25 травня 2021 року призначено в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», наказ від 10 лютого 2021 року № 55 о/с визнано таким, що втратив чинність.

26. З 29 червня до 20 липня 2021 року в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» ОСОБА_1 перебував у щорічні основній відпустці, що підтверджується наказом № 7/1-01.

27. Представник Державного агентства України з управління зоною відчуження в судовому засіданні зазначав, що конкурс на посаду керівника ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» було оголошено 01 липня 2021 року та у подальшому 13 липня 2021 року скасовано рішення про оголошення конкурсу.

28. Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 12 липня 2021 року № 42-ос ОСОБА_1 звільнено від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

29. Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 12 липня 2021 року № 95-о/с скасовано наказ від 12 липня 2021 року № 42-ос «Про звільнення в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» ОСОБА_1 ».

30. 3 21 липня до 25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 перебував у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується лікарняними листами від 21 липня 2021 року серія АЛГ № 970852, від 09 серпня 2021 року серія АЛГ № 544250, від 07 вересня 2021 року серія АДЯ № 295491.

31. Наказом Державного агентства України управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147-ос звільнено ОСОБА_1 з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

32. 20 вересня 2021 року на виконання наказу Державного агентства України управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147-ос ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» видало наказ № 620 о/с про звільнення ОСОБА_1 з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

33. 27 жовтня 2021 року на адресу ОСОБА_1 надійшов лист з ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 04 жовтня 2021 року № 1-02.0/03/2267/21 про те, що на виконання наказу Державного агентства України управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147 наказом на підприємстві від 20 вересня 2021 року № 620 о/с його з 16 вересня 2021 року звільнено від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Право, застосоване судом

34. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

35. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

36. Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Ознаки строкового трудового договору

37. Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

38. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події [наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки у зв`язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи у зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт)].

39. Строк, на який працівник наймається на роботу, зазначається у наказі про прийняття на роботу (призначення на посаду). Саме формулювання змісту наказу про прийняття на роботу працівника чи про призначення, наприклад, керівника (в. о. керівника) зазначається у письмовій формі домовленості сторін трудового договору.

40. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

41. У згаданій нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк, а саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певної події, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленої події є підставою для припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку.

Правовий статус в. о. керівника підприємства

42. Вирішуючи спір у цій справі, суд повинен визначити правовий статус в. о. керівника підприємства, який характер мають відносини, що виникли у зв`язку з призначенням позивача на посаду в. о. генерального директора.

43. Чинний КЗпП України не містить норм щодо тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою, відповідно не містить нормативного регулювання порядку призначення та звільнення виконувача обов`язків керівника підприємства. Проте окремими нормативно-правовими актами України встановлено спеціальні правила призначення працівників тимчасовими виконувачами обов`язків за певними посадами, зокрема, Законом України «Про вищу освіту» (частина четверта статті 42) та деякими іншими законами України, які регулюють питання проходження публічної служби, а саме «Про Національну поліцію» (стаття 69); «Про державну службу» (частина третя статті 31).

44. Аналіз існуючих нормативних актів України дозволяє дійти висновку, що потрібно розрізняти працівників, які тимчасово виконують обов`язки за тимчасово відсутнього працівника та які виконують обов`язки за вакантною посадою. У цій справі виконання обов`язків керівника юридичної особи є тимчасовим виконанням обов`язків за вакантною посадою.

45. Рішення про покладення виконання обов`язків за вакантною посадою керівника підприємства ухвалюється власником юридичної особи, має тимчасовий характер, оплата праці такого в. о. визначається у відповідному рішенні (наказі, рішенні загальних зборів) або відповідно до посадового окладу, який передбачений локальними актами.

46. Верховний Суд неодноразово зауважував, що покладення виконання обов`язків керівника за своєю правовою природою є тимчасовим заходом, який передбачає виконання обов`язків керівника такого підприємства в обмежений у часі термін, а призначення виконувача обов`язків за вакантною посадою є видом строкового трудового договору (див. постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 640/20119/16-ц, від 09 серпня 2019 року у справі № 645/8927/15-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17, від 28 червня 2023 року у справі № 456/1736/21).

47. Отже, трудові відносини з працівником, на якого покладено виконання обов`язків керівника підприємства за вакантною посадою керівника такого підприємства, мають характер строкових.

Визначення поняття керівник підприємства

48. Керівник - це посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу працівників (службовців) і здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним. Розрізняють керівників: лінійних - здійснюють комплексне управління об`єктом у цілому та всіма його підрозділами, функціональних - керують всередині організаційних структур виконанням певних функцій управління або елементами цих функцій.

49. Отже, категорія «керівник» є загальним поняттям, що вказує на особу, яка має функції управління.

50. Під поняття «керівник підприємства», враховуючи функціональні повноваження, підпадають особи, які виконують обов`язки організаційно-розпорядчі (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські (обов`язки з управління або розпорядження державним майном).

51. Особа, яка тимчасово виконує обов`язки керівника підприємства за вакантною посадою, тобто «виконувач обов`язків директора підприємства» так і особа, яка на постійній основі обіймає посаду керівника підприємства, тобто «директор (генеральний директор) підприємства» підпадають під загальне поняття «керівник підприємства».

Порядок призначення керівника підприємства

52. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (далі - Порядок № 777), який визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

53. За змістом пункту 2 Порядку № 777 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства є рішення (наказ) міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, який виконує функцію з управління підприємством, державним господарським об`єднанням, державною холдинговою компанією, іншою державною господарською організацією.

54. Відповідно до пункту 18 Порядку № 777 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кандидатура, відібрана за результатами конкурсного відбору на посаду керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн гривень, погоджується Кабінетом Міністрів України за поданням керівника суб`єкта управління (крім випадків, коли відповідне підприємство є особливо важливим для економіки). Рішення комісії (у випадках, визначених абзацом другим цього пункту, - рішення Кабінету Міністрів України) є підставою для укладення протягом двох тижнів контракту між суб`єктом управління та переможцем конкурсного відбору.

55. Водночас підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 777 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)встановлено, що до оголошення конкурсного відбору або на період проведення конкурсного відбору суб`єкт управління на строк, який не може перевищувати трьох місяців, тимчасово покладає виконання обов`язків або призначає виконуючого обов`язки керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн гривень, та/або керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1, 5 млрд гривень, банку, у статутному капіталі якого держава володіє часткою понад 75 відсотків). Тимчасове покладення виконання обов`язків керівників зазначених підприємств або призначення виконуючими обов`язки таких керівників здійснюється суб`єктом управління після погодження кандидатур відповідних осіб Кабінетом Міністрів України.

Оцінка обставин справи

56. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос позивача призначено з 25 травня 2021 року в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» до призначення керівника в установленому законодавством порядку.

57. За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» є державним підприємством (100 % статутного капіталу належить державі) та належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження.

58. Пунктом 8.2 Статуту ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», затвердженого наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 27 лютого 2020 року № 39-20, передбачено, що управління підприємством здійснюється його генеральним директором, який призначається уповноваженим органом управління.

59. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2019 року № 950 «Про внесення змін до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» віднесено до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

60. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

61. Пунктами 1, 8 Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 року № 564, передбачено, що Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів та який реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов`язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об`єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, а також здійснює державне управління у сфері поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення.

ДАЗВ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Міндовкілля видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

62. Отже, за загальним правилом, призначення на вакантну посаду керівника державного підприємства (у спірних правовідносинах - ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами») проводиться уповноваженим органом управління об`єктами державної власності (у спірних правовідносинах - Державне агентство України з управління зоною відчуження), який реалізує свої владні функції щодо організаційно-кадрового забезпечення з метою здійснення ефективного функціонування державного сектору економіки.

63. З правового аналізу положень Порядку № 777 можна виснувати, що цей Порядок визначає процедуру призначення керівника державного підприємства або шляхом укладення контракту з переможцем конкурсного відбору (1), або шляхом призначення в. о. керівника підприємства (2).

64. Трудові відносини з переможцем конкурсного відбору оформлюються контрактом, а з в. о. керівника підприємства - строковим трудовим договором, яким є наказ про призначення.

65. Як трудові відносини з керівником, з яким укладено контракт за результатами проведення конкурсного відбору, так і трудові відносини з в.о., якого призначено на вакантну посаду керівника державного підприємства, мають строковий характер: для першого такий строк обумовлений визначеним контрактом певним періодом у часу, для другого - настанням відповідної події (обставини), зазначеної в наказі про призначення.

66. Водночас приписами підпункту 2 пункту 2 Порядку № 777 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у будь-якому випадку строк, на який тимчасово покладається виконання обов`язків або призначається виконуючого обов`язки керівника підприємства, не може перевищувати трьох місяців.

Тобто на момент призначення позивача нормативно встановлювалося обмеження щодо строку тимчасового виконання обов`язків керівника підприємства, а саме три місяці.

67. Водночас у наказі від 25 травня 2021 року № 52-ос про призначення позивача в. о. генерального директора строк дії цього трудового договору не обмежений чіткою календарною датою, а обмежений певною подією, яка має настати (зокрема, призначення на посаду керівника в установленому законом порядку).

68. Узагальнюючи, можна виснувати, що відносини підприємства з працівником, який виконує обов`язки керівника цього підприємства, мають строковий характер. Строк дії такого договору визначається змістом наказу при призначення такого працівника чи про покладання виконання обов`язків за відповідною посадою, але не може перевищувати строк, визначений підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 777 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Якщо закінчення певного строку пов`язано з декількома обставинами, то настання будь-якої з них призводить до його закінчення.

69. Факт настання події (обставини), з якою пов`язано закінчення строку дії трудового договору згідно з наказом, якщо вона не визначена конкретною датою, підлягає встановленню на підставі змісту наказу про призначення такого в. о. керівника.

70. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду виснувала, що наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос у частині такої його умови - «до призначення керівника в установленому законодавством порядку» - потрібно тлумачити у широкому сенсі, а саме як до призначення керівника за результатами проведеного конкурсу шляхом укладення з ним контракту, так і до призначення іншої особи, на яку покладається виконання обов`язків керівника (генерального директора) підприємства шляхом видачі відповідного наказу органом управління.

71. За встановленими у справі обставинами між ОСОБА_1 та ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» укладено строковий трудовий договір, строк якого закінчувався з моменту прийняття відповідного рішення уповноваженим органом управління. Позивач погодився зі строковим характером укладеного з ним трудового договору. Надавши згоду на призначення в. о. директора підприємства до призначення керівника цього підприємства у встановленому законодавством порядку, позивач мав усвідомлювати, що він виконуватиме такі обов`язки тимчасово до призначення керівника підприємства, але не більше ніж на 3 місяці, а тому може бути звільнений від їх виконання на підставі наказу уповноваженого органу управління державним підприємством зі спливом цього строку, або настання відповідної події.

72. Суди встановили, що позивач призначений на посаду в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» з 25 травня 2021 року, а тому, враховуючи приписи підпункту 2 пункту 2 Порядку № 777 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тримісячний строк виконання позивачем обов`язків керівника ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» закінчувався 25 серпня 2021 року. У зазначену дату позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується листом непрацездатності від 09 серпня 2021 року серія АЛГ № 544250.

Отже, зі спливом трьох місяців від дати призначення позивача на посаду в. о. генерального директора у роботодавця виникло право на припинення трудових відносин з позивачем у силу приписів підпункту 2 пункту 2 Порядку № 777 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

73. Окрім того, наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 17 вересня 2021 року № 147-ос призначено в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» ОСОБА_2 .

74. Відповідно настала подія, з якою також пов`язувалось припинення строкового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», згідно з наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос, тому в роботодавця існували правові підстави для звільнення позивача за приписами пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

75. Оскільки на час звільнення позивача настали обидві з двох можливих підстав, з якими за обставинами цієї справи пов`язувалося припинення строку дії строкового трудового договору з позивачем, то, з урахуванням наведеного, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для скасування оспорюваних наказів відповідачів про звільнення позивача та поновлення його на роботі.

76. Велика Палата Верховного Суду погоджується також і з висновком апеляційного суду про те, що самий лише факт звільнення позивача у день його перебування на лікарняному не є достатньою підставою для визнання незаконними спірних наказів відповідачів. Порушення прав позивача у такому випадку може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності за наявності підстав для звільнення.

77. Доводи касаційної скарги щодо порушення процедури призначення нового в. о. підприємства ОСОБА_2 (наказ від 17 вересня 2021 року № 148ос) через відсутність відповідного погодження Кабінетом Міністрів України відхиляються судом, оскільки не мають правового значення для оцінки обставин, з якими закон пов`язує закінчення строку дії трудового договору.

78. Оскільки у період запровадження в Україні воєнного стану призначення керівника державного підприємства на конкурсних засадах не здійснюється, а строк тимчасового виконання обов`язків керівника підприємства законодавчо не визначений, то, вирішуючи питання щодо звільнення в. о. керівника державного підприємства на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, потрібно виходити з конкретних підстав, визначених сторонами у наказі про призначення в.о. керівника підприємства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо відступу від правових висновків

79. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 275/404/21, встановивши, що позивача наказом уповноваженого органу управління призначено в. о. директора державного підприємства за його згодою на період до призначення керівника цього підприємства у встановленому порядку, вважав, що призначення на підприємстві замість позивача на посаду в. о. директора підприємства іншої особи без проведення конкурсного відбору є незаконним, оскільки призначення в установленому законодавством порядку керівника зазначеного підприємства не відбулося, що підтверджує незаконність звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

80. Подібні правові висновки Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду викладалися у постановах від 27 січня 2021 року у справі № 686/21123/19 та від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21.

81. З огляду на висновки, сформульовані у пункті 70 цієї постанови за результатами касаційного перегляду справи, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зазначених у пунктах 79, 80 цієї постанови.

Щодо суті касаційної скарги

82. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

83. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

84. Ураховуючи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

Висновки про застосування положень Порядку № 777 та пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у їх співвідношенні

85. Правила Порядку № 777 свідчать про те, що цим Порядком визначена процедура призначення керівника державного підприємства або шляхом укладення контракту з переможцем конкурсного відбору (1), або шляхом призначення в. о. керівника підприємства, про що уповноваженим органом видається відповідний наказ (2).

Трудові відносини з працівником, на якого покладено виконання обов`язків керівника підприємства за вакантною посадою керівника такого підприємства, завжди мають характер строкових, тому такий працівник може бути звільнений на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Формулювання змісту наказу про призначення в. о. керівника підприємства закріплюють у письмовій формі взаємне волевиявлення сторін при укладені трудового договору про строк його дії.

Умови наказу в частині «до призначення керівника в установленому законодавством порядку» потрібно тлумачити у широкому сенсі, а саме як до призначення керівника за результатами проведеного конкурсу шляхом укладення з ним контракту, так і призначення іншої особи, на яку покладається виконання обов`язків керівника підприємства шляхом видачі відповідного наказу.

86. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 , яка подана його представницею - адвокаткою Лисенко Г. О., без задоволення, а постанови Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року - без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представницею - адвокаткою Лисенко Ганною Олександрівною, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка О. В. Ступак

Судді: О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова К. М. Пільков

М. І. Гриців С. О. Погрібний

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

В. В. Король Є. А. Усенко

О. В. Кривенда Н. В. Шевцова

М. В. Мазур

Джерело: ЄДРСР 119583718

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила:

85. Правила Порядку № 777 свідчать про те, що цим Порядком визначена процедура призначення керівника державного підприємства або шляхом укладення контракту з переможцем конкурсного відбору (1), або шляхом призначення в. о. керівника підприємства, про що уповноваженим органом видається відповідний наказ (2).

Трудові відносини з працівником, на якого покладено виконання обов`язків керівника підприємства за вакантною посадою керівника такого підприємства, завжди мають характер строкових, тому такий працівник може бути звільнений на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Формулювання змісту наказу про призначення в. о. керівника підприємства закріплюють у письмовій формі взаємне волевиявлення сторін при укладені трудового договору про строк його дії.

Умови наказу в частині «до призначення керівника в установленому законодавством порядку» потрібно тлумачити у широкому сенсі, а саме як до призначення керівника за результатами проведеного конкурсу шляхом укладення з ним контракту, так і призначення іншої особи, на яку покладається виконання обов`язків керівника підприємства шляхом видачі відповідного наказу.

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Воробйової І. А., Кривенди О. В.,

Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року

у справі № 366/3222/21(провадження № 14-169цс23)

за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження

з радіоактивними відходами», Державного агентства України з управління зоною відчуження про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представницею - адвокаткою Лисенко Ганною Олександрівною, на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року

1. За обставинами цієї справи наказом Державного агентства України

з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос ОСОБА_1 призначено з 25 травня 2021 року виконувачем обов`язків

(далі - в. о.) генерального директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (далі -

ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами»)

до призначення керівника в установленому законодавством порядку. Призначення відбулось на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 травня 2021 року № 493-р «Про погодження призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки генерального директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».

2. Наказом Державного агентства України управління зоною відчуження

від 16 вересня 2021 року № 147-ос звільнено ОСОБА_1 з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство

з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

3. Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження

від 17 вересня 2021 року № 147-ос покладено тимчасове виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження

з радіоактивними відходами» з 17 вересня 2021 року на заступника генерального директора з економіки ДСП «Центральне підприємство з поводження

з радіоактивними відходами» ОСОБА_2 зі звільненням від своїх основних обов`язків до призначення керівника підприємства в установленому законодавством порядку.

4. Позивач вважав, що його звільнено незаконно, оскільки у наказі про його призначення не вказано строк, на який він призначався в. о. генерального директора, і такий строк обумовлювався настанням події - до призначення керівника в установленому законодавством порядку.

5. Проте конкурс по відбору керівника ДСП «Центральне підприємство

з поводження з радіоактивними відходами» та призначення керівника підприємства в установленому порядку не було проведено, тому не настала подія, зазначена

у наказі від 25 травня 2021 року № 52-ос Державного агентства України з управління зоною відчуження, до настання якої він мав виконувати обов`язки генерального директора підприємства.

6. ОСОБА_1 просив суд скасувати накази відповідачів щодо його звільнення; поновити його на роботі; стягнути з ДСП «Центральне підприємство

з поводження з радіоактивними відходами» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2021 року до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідачів по 100 000,00 грн з кожного на відшкодування моральної шкоди.

7. 08 листопада 2022 року Іванківський районний суд Київської області задовольнив частково вимоги ОСОБА_1 , скасував накази про його звільнення, поновив його на роботі, стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу

та частково задовольнив вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди.

8. Задовольняючи позовні вимоги про поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що подія, зазначена у наказі Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос,

до настання якої ОСОБА_1 мав виконувати обов`язки генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами»,

не настала, оскільки керівника підприємства у встановленому законом порядку

не призначено.

9. Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» задоволено. Рішення Іванківського районного суду Київської області

від 08 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення,

яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що індивідуально визначені посади підприємства, як-то «виконуючий обов`язки директора підприємства» та «директор (генеральний директор) підприємства» підпадають під загальне поняття «керівник підприємства». Ураховуючи,

що в. о. директора підприємства є керівником підприємства

у загальному розумінні, то з призначенням нового в. о. директора настала відповідна подія, з якою пов`язано припинення строкового трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами». Отже, у роботодавця були підстави для звільнення позивача відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України

(за закінченням строку трудового договору, встановленого за погодженням сторін).

11. ОСОБА_1 оскаржив постанову апеляційного суду в касаційному порядку.

12. На вирішенні Великої Палати Верховного Суду стояло питання щодо відступу від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 910/10306/20, щодо оцінки факту призначення нового в. о. директора як керівника підприємства увстановленому законом порядку.

13. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 рокузалишено без змін.

14. Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, Велика Палата Верховного Суду у питанні визначення правового статусу в. о. керівника підприємства виходила з того, що категорія «керівник» є загальним поняттям, що вказує на особу, яка має функції управління. Особа, яка тимчасово виконує обов`язки керівника підприємства за вакантною посадою, тобто «виконувач обов`язків директора підприємства» так і особа, яка на постійній основі обіймає посаду керівника підприємства, тобто «директор (генеральний директор) підприємства» підпадають під загальне поняття «керівник підприємства».

15. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос у частині такої його умови - «до призначення керівника в установленому законодавством порядку» - потрібно тлумачити у широкому сенсі, а саме як до призначення керівника за результатами проведеного конкурсу шляхом укладення з ним контракту, так і до призначення іншої особи, на яку покладається виконання обов`язків керівника (генерального директора) підприємства шляхом видачі відповідного наказу органом управління.

16. З висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року в цій справі, не погоджуємось, у зв`язку із чим відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України викладаємо окрему думку, керуючись такими міркуваннями.

17. У частині шостій статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

18. У статті 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

19. Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором

є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації

або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

20. Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

21. Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором

є таким самим, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

22. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

23. Укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.

24. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

25. Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором.

26. Формулювання у змісті наказу про прийняття на роботу працівника

чи про призначення, наприклад в. о. керівника, засвідчує досягнення домовленості сторонами трудового договору у письмовій формі.

27. Підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).

28. Зазначена норма права містить підставу припинення трудового договору,

що укладався на певний строк, яка передбачає, що у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку.

29. Припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії

не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Власник також

не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

30. Покладення виконання обов`язків керівника за своєю правовою природою

є тимчасовим заходом, який передбачає виконання обов`язків керівника такого підприємства в обмежений у часі термін, а призначення виконувача обов`язків за вакантною посадою є видом строкового трудового договору (з таких же міркувань неодноразово виходив Верховний Суд у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 640/20119/16-ц, від 09 серпня 2019 року у справі № 645/8927/15, від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17, від 28 червня 2023 року у справі № 456/1736/21, та ін.).

31. Тобто потрібно розрізняти працівників, які тимчасово виконують обов`язки

за тимчасово відсутнього працівника та обов`язки за вакантною посадою.

32. Виконання обов`язків керівника юридичної особи є тимчасовим виконання обов`язків за вакантною посадою. Рішення про покладення виконання обов`язків за вакантною посадою керівника підприємства ухвалюється власником юридичної особи, має тимчасовий характер, оплата праці такого в. о. визначається

у відповідному рішенні (наказі, рішенні загальних зборів) або відповідно

до посадового окладу, який передбачений локальними актами.

33. Тлумачення статті 5-1, частини першої статті 235 КЗпП України свідчить,

що на особу, яка є в. о., поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення (такі ж висновки містяться у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року № 654/941/17).

34. Призначення виконувачем обов`язків за вакантною посадою керівника підприємства за своєю правовою природою є укладенням з працівником строкового трудового договору, строк закінчення якого пов`язується з настанням певної події - призначенням працівника на цю посаду на постійній основі.

35. Установлено, що ДСП «Центральне підприємство з поводження

з радіоактивними відходами» є державним підприємством (100% статутного капіталу належить державі) та належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження, про що свідчать відомості

з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців

та громадських формувань.

36. Пунктом 8.2 Статуту ДСП «Центральне підприємство з поводження

з радіоактивними відходами», затвердженого наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 27 лютого 2020 року № 39-20, передбачено, що управління підприємством здійснюється його генеральним директором, який призначається уповноваженим органом управління.

37. ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» віднесено до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення

для економіки та безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України

від 20 листопада 2019 року № 950 «Про внесення змін до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави»).

38. У цій справі установлено, що наказом Державного агентства України

з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос позивача призначено з 25 травня 2021 року в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» до призначення керівника в установленому законодавством порядку.

39. Позивач не обіймав на підприємстві іншої посади на час виконання обов`язків директора та є таким, що перебував у строкових трудових відносинах з цим підприємством з метою тимчасового виконання ним обов`язків керівника цієї організації до моменту призначення керівника в установленому законодавством порядку на постійній основі.

40. При укладенні трудового договору працівник та роботодавець погодили строк дії цього договору, який визначили часом настання певної події, а саме

до призначення керівника ДСП «Центральне підприємство з поводження

з радіоактивними відходами» в установленому законодавством порядку.

41. Порядок призначення керівників державних підприємств та процедура укладення контракту з ними визначені трудовим законодавством України.

42. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють

з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

43. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору» контракти з керівниками підприємств, що є у державній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства, за погодженням

з Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією відповідно до номенклатурних груп, до яких вони належать за показниками, затвердженими згідно з додатком 2

цієї постанови.

44. Порядок призначення керівників державних підприємств регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2007 року № 777,

якою затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (далі - Порядок № 777).

45. У пункті 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2007 року

№ 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що рішення про необхідність проведення конкурсного відбору для призначення керівника суб`єкта господарювання державного

сектору економіки приймається міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності, державним господарським об`єднанням, державною холдинговою компанією, іншою державною господарською організацією, крім призначення керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави

і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого

за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд гривень).

46. Призначення керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства, зазначеного в абзаці першому цього пункту, здійснюється виключно

за результатами конкурсного відбору відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.

47. Контракт з керівником суб`єкта господарювання державного сектору економіки укладається міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності, у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності».

48. У пункті 1 Порядку № 777 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, щоцей Порядок визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (далі - підприємства) у разі прийняття міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності, державним господарським об`єднанням, державною холдинговою компанією, іншою державною господарською організацією, рішення про необхідність проведення такого відбору, а також процедуру конкурсного відбору керівника підприємства,

що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд гривень).

49. У силу положень пункту 2 Порядку (у відповідній редакції) підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства (далі - конкурсний відбір) є рішення (наказ) міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, який виконує функцію з управління підприємством, державним господарським об`єднанням, державною холдинговою компанією, іншою державною господарською організацією, для підприємств, функції з управління якими виконує Кабінет Міністрів України, - рішення Кабінету Міністрів України (далі - суб`єкт управління), із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору (крім керівників особливо важливих для економіки підприємств), яке для підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави

і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн гривень, приймається не пізніше ніж через 20 днів після відкриття вакансії керівника підприємства.

50. Конкурсний відбір вважається таким, що закінчився, з дня ухвалення комісією рішення про затвердження його результатів (пункт 7 Порядку № 777).

51. Результати конкурсного відбору оприлюднюються на офіційному вебсайті суб`єкта управління. Рішення комісії (у випадках, визначених абзацом другим цього пункту, - рішення Кабінету Міністрів України) є підставою для укладення протягом двох тижнів контракту між суб`єктом управління та переможцем конкурсного відбору (пункт 18 Порядку № 777).

52. Отже, питання про призначення керівника державного підприємства - суб`єкта господарювання (ДСП «Центральне підприємство з поводження

з радіоактивними відходами»), що належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження, відбувається в особливому порядку та виключно за результатами конкурсного відбору.

53. У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 був призначений субє`ктом управління в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство

з поводження з радіоактивними відходами» до призначення керівника цього підприємства у встановленому законом порядку. Таке призначення було погоджено з Кабінетом Міністрів України.

54. При укладенні трудового договору працівник і роботодавець погодили строк дії договору, який визначили часом настання певної події, а саме до призначення керівника підприємства у встановленому законодавством порядку.

55. Конкурсний відбір для заміщення вакантної посади генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», який був оголошений 01 липня 2021 року, в подальшому скасований 13 липня 2021 року.

56. Таким чином, конкурсний відбір на посаду генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» не був проведений, а за результатами звільнення позивача призначено нового в. о. генерального директора цього підприємства. Так, наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 17 вересня 2021 року № 147-ос призначено в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» ОСОБА_2 .

57. Установивши, що керівник підприємства не обраний у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не настала подія, зазначена в наказі про призначення ОСОБА_1 , до настання якої він мав виконувати обов`язки генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».

58. Висновки апеляційного суду про те, що трудові відносини з позивачем припинилися у зв`язку з призначенням нового в. о. генерального директора підприємства, є помилковими, оскільки саме з призначенням керівника цього підприємства у встановленому законом порядку, що передбачає призначення за конкурсом з укладенням контракту, а не тимчасовим виконувачем обов`язків, настала б подія, з якою сторони пов`язували припинення трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 на визначений цією подією строк.

59. Суд апеляційної інстанціїпомилково ототожнив призначення особи виконуючим обов`язки керівника державного підприємства з призначенням керівника підприємства у встановленому законом порядку.

60. Працівник та роботодавець могли б погодити строк дії договору, визначивши іншу подію, яка б свідчила про настання строку припинення трудового договору, сформулювавши це у наказі про призначення в. о., наприклад зазначити, що особа призначається до призначення нового в. о., або до прийняття органом управління відповідного рішення.

61. Проте у наказі про призначення ОСОБА_1 в. о. керівника підприємства сторони обумовили строк дії договору саме настанням події - до призначення керівника підприємства у встановленому законом порядку.

62. Настання такої події за умови, що законом перебачено особливу процедуру призначення керівника державного підприємства та виключно за результатами конкурсного відбору, не може пов`язуватись із призначенням нового в. о. керівника підприємства, оскільки останній тимчасово очолює певне підприємство, а зайняття ним цієї посади не передбачає тих процедур і умов, з якими закон пов`язує призначення керівника державного підприємства у встановленому законом порядку.

63. Саме з таких висновків мала виходити Велика Палата Верховного Суду при вирішенні цієї справи та за результатами її розгляду відступити від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 910/10306/20, за змістом якого при призначенні нового в. о. керівника державного підприємства настає відповідна подія - призначення керівника підприємства у встановленому законом порядку, з якою пов`язано припинення строкового договору, що, у свою чергу, є підставою для звільнення працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Судді: І. А. Воробйова О. В. Кривенда М. В. Мазур С. Ю. Мартєв Є. А. Усенко Н. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 119653800

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Ткача І. В., Гриціва М. І.

до постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 366/3222/21 (провадження № 14-169цс23)

Велика Палата Верховного Суду розглянула в порядку спрощеного позовного провадження справу № 366/3222/21 (провадження № 14-169цс23) за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (далі - ДСП «ЦППРВ»), Державного агентства України з управління зоною відчуження (далі - ДАЗВ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17.05.2023.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 22.05.2024 у справі № 366/3222/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 17.05.2023 - без змін.

Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, Велика Палата Верховного Суду у питанні визначення правового статусу в. о. керівника підприємства виходила з того, що під поняття «керівник підприємства», враховуючи функціональні повноваження, підпадають особи, які виконують обов`язки організаційно-розпорядчі (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські (обов`язки з управління або розпорядження державним майном).

Особа, яка тимчасово виконує обов`язки керівника підприємства за вакантною посадою, тобто «виконувач обов`язків директора підприємства», а також особа, яка на постійній основі обіймає посаду керівника підприємства, тобто «директор (генеральний директор) підприємства» підпадають під загальне поняття «керівник підприємства» (пункти 50, 51).

Також у пункті 62 указаної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за загальним правилом, призначення на вакантну посаду керівника державного підприємства (у спірних правовідносинах - ДСП «ЦППРВ») проводиться уповноваженим органом управління об`єктами державної власності (у спірних правовідносинах - ДАЗВ), який реалізує свої владні функції щодо організаційно-кадрового забезпечення з метою здійснення ефективного функціонування державного сектору економіки.

Ураховуючи обставини справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що наказ ДАЗВ № 52-ос від 25.05.2021 у частині його умови «до призначення керівника в установленому законодавством порядку» потрібно тлумачити в широкому сенсі, а саме як до призначення керівника за результатами проведеного конкурсу шляхом укладення з ним контракту, так і до призначення іншої особи, на яку покладається виконання обов`язків керівника (генерального директора) підприємства шляхом видачі відповідного наказу органом управління.

Згідно із частиною третьою статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

З постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 366/3222/21 (провадження № 14-169цс23) не погоджуємось та вважаємо за необхідне викласти окрему думку, суть якої полягає в такому.

1. Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

2. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

3. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

4. Предметна юрисдикція -це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

5. Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

6. У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

7. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

8. За приписами частини першої статті 2 ГПК України (в актуальній редакції) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

9. У пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

10. За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, охоплює, зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою.

11. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

12. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що наказом ДАЗВ від 25 травня 2021 року № 52-ос позивача призначено з 25.05.2021 в. о. генерального директора ДСП «ЦППРВ» до призначення керівника в установленому законодавством порядку.

13. Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підтверджено, що ДСП «ЦППРВ» є державним підприємством (100% статутного капіталу належить державі) та належить до сфери управління ДАЗВ (пункт 57).

14. Пунктом 8.2 Статуту ДСП «ЦППРВ», затвердженого наказом ДАЗВ № 39-20 від 27.02.2020, передбачено, що управління підприємством здійснюється його генеральним директором, який призначається уповноваженим органом управління (пункт 58).

15. Постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 20.11.2019 «Про внесення змін до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» ДСП «ЦППРВ» віднесено до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

16. Згідно зі статтею 1 Закону України № 185-V від 21.09.2016 «Про управління об`єктами державної власності» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

17. У пункті 4 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

18. Частиною п`ятою статті 112 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що керівники та члени органів управління державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, несуть відповідальність за свої рішення щодо таких суб`єктів господарювання згідно із законом та умовами укладених з ними контрактів.

19. Пунктами 1, 5 Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 22.10.2014, передбачено, що ДАЗВ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів та який реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов`язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об`єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, а також здійснює державне управління у сфері поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення.

20. ДАЗВ з метою організації своєї діяльності здійснює добір кадрів в апарат ДАЗВ та на керівні посади на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і працівників апарату ДАЗВ.

21. Отже, призначення на вакантну посаду керівника / виконувача обов`язків генерального директора ДСП «ЦППРВ» проводиться уповноваженим органом управління об`єктами державної власності - ДАЗВ.

22. Відповідно до частини другої статті 2 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин; далі -ГК України) учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

23. Частинами першою - шостою статті 65 ГК України унормовано, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

24. Варто зауважити, що зазначені правові норми є правовою підставою для укладання контракту з керівником підприємства незалежно від форми власності.

25. Статтею 97 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 року (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ЦК України) унормовано, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

26. Відповідно до статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

27. Конституційний Суд України у Рішенні від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначив, що зміст положень цієї статті треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу щодо виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

28. Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положень Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України.

29. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

30. Отже, пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України кореспондується з положеннями частини третьої статті 99 ЦК України.

31. Необхідність таких норм зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління товариством.

32. За цих умов і припинення трудового договору з керівником / виконувачем обов`язків генерального директора підприємства також залежить саме від суб`єктивної волі власника в особі уповноваженого органу.

33. Тобто в разі якщо спір стосується припинення повноважень члена виконавчого органу (виконувача обов`язків генерального директора підприємства), то на такі правовідносини поширюються положення частини третьої статті 99 ЦК України.

34. Отже, з огляду на передбачену законодавством процедуру припинення повноважень члена виконавчого органу (виконувача обов`язків генерального директора підприємства) підставою розірвання трудового договору в такому разі є положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

35. За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

36. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України.

37. Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності.

38. З огляду на це зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу в будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постановах від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, від 10.04.19 у справі № 510/456/17, від 19.02.2020 у справі № 145/166/18.

39. Як зазначалося вище, правила пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України кореспондуються з положеннями частини третьої статті 99 ЦК України.

40. Водночас оскільки законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства, прийнятих відповідно до нього, то й положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України регулюють трудові відносини посадових осіб усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.

41. Отже, у відносинах з особою, яка виконує функції виконавчого органу (у цій справі - виконувачем обов`язків генерального директора) підприємств, установ та організацій, що перебувають у державній власності, держава не може бути обмежена в реалізації власних корпоративних прав у частині припинення повноважень члена виконавчого органу щодо виконання обов`язків.

42. Тобто саме держава (в особі ДАЗВ як центрального органу виконавчої влади, який наділений повноваженнями щодо ініціювання призначення та звільнення з керівних посад на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління) набула та здійснює корпоративні права у ДСП «ЦППРВ» опосередковано через уповноважені органи управління, у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

43. Отож спір у цій справі щодо припинення повноважень виконавчого органу (директора / виконувача обов`язків) господарської організації є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації уповноваженим органом компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень.

44. З установлених судами попередніх інстанцій обставин справи слідує, що ДАЗВ як уповноважений орган управління, звільнивши наказом № 147-ос від 16.09.2021 ОСОБА_1 з 16.09.2021 від виконання обов`язків генерального директора ДСП «ЦППРВ», відповідно до покладених на нього завдань реалізувало корпоративне право на участь в управлінні ДСП «ЦППРВ» через прийняття відповідного рішення (наказу).

45. Фактично ДАЗВ реалізувало своє право на звільнення виконувача обов`язків генерального директора ДСП «ЦППРВ», передбачене статтею 99 ЦК України,у будь-який час, на свій розсуд.

46. Водночас ДСП «ЦППРВ» є створеною державою юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, а тому реалізація компетентним органом (у спірних правовідносинах - ДАЗВ) права на припинення повноважень відповідно до статті 99 ЦК України можлива в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав, а правовою підставою такого звільнення є пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

47. Зі свого ж боку виконувач обов`язків генерального директора ДСП «ЦППРВ», який шляхом здійснення адміністративно-розпорядчих функцій реалізує основний обсяг управлінської компетенції власника майна підприємства, є суб`єктом, на якого поширюються наведені вище положення.

48. З огляду на викладене вважаємо, що на спірні правовідносини в цій справі поширюються положення частини третьої статті 99 ЦК України, а тому немає підстав для застосування пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки звільнення ОСОБА_1 мало відбутися саме за приписами пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

49. За таких обставин суди помилково визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що спір стосується саме правомірності припинення повноважень виконавчого органу ДСП «ЦППРВ».

50. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

51. Згідно із частинами першою та другою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

52. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

53. Оскільки суди розглянули по суті корпоративний спір, який належить розглядати в порядку господарського судочинства, Велика Палата Верховного Суду повинна була ухвалені рішення скасувати із закриттям провадження у справі та роз`ясненням позивачу права на звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому ГПК України.

Судді: І. В. Ткач

М. І. Гриців

Джерело: ЄДРСР 120342106