Постанова 5ААС про можливість подання заяви про відстрочку від мобілізації засобами поштового зв'язку, а не виключно особистого прибуття до ТЦК


Чи вважаєте Ви рішення законним та справедливим?  

4 голоса

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      4
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      4
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

Опубликовано

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 р.м. Одеса

Справа № 420/840/24

Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. Дата і місце ухвалення: 05.04.2024р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.06.2023р. про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.6 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2023р. про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.6 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, про що видати відповідний документ та зробити відповідний запис у військово-обліковому документі про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 22.06.2023р. він звернувся до відповідача із письмовою заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.6 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, а також проставлення відповідного запису про відстрочку у військово-обліковому документі. Однак, незважаючи на дотримання процедури особистого подання (направлення) документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, відповіді на вказану заяву ОСОБА_1 не отримав. ІНФОРМАЦІЯ_2 , всупереч покладених на нього законодавством обов`язків, не прийняв жодного рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.06.2023р. та не направив такого рішення позивачу, що є протиправною бездіяльністю відповідача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.06.2023р. про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.6 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2023р. про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.6 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ІНФОРМАЦІЯ_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 05.04.2024р. з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що листом від 31.08.2023р. №4438 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав відповідь на заяву ОСОБА_1 від 22.06.2023р, в якій зазначив, що станом на день звернення інформація щодо наявності у позивача права на відстрочку як особі, яка виховує дитину з інвалідністю до 18 років, у ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутня, оскільки ОСОБА_1 особисто її не подавав. Також, вказано на відсутність у позивача військового квитка встановленого зразка. Висновок суду першої інстанції про те, що вказаний лист носить інформативний характер та не є рішенням щодо надання/ненадання відстрочки є помилковим.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на недотримання ОСОБА_1 обов`язків військовозобов`язаних, встановлених ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказаною нормою, серед іншого, передбачено обов`язок військовозобов`язаного з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. У зв`язку з цим, ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято рішення щодо запрошення ОСОБА_1 з метою надання йому відстрочки встановленим порядком. Відсутні законні підстави для прийняття рішення щодо надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією або відмови у її наданні без фізичної особистої присутності ОСОБА_1 .

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 22.06.2023р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно абз.6 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.

До заяви позивач долучив: посвідчену копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.12.2015р.; посвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 12.05.2016р.; посвідчену копію посвідчення серії НОМЕР_3 від 23.02.2023р. про надання соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям-інвалідам; посвідчену копію протоколу ЛКК №13 від 12.04.2022р.; посвідчену копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 .

Вказану заяву з додатками позивач надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв`язку та її отримано адресатом 29.06.2023р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення Укрпошти та опис вкладення.

01.08.2023р. представник ОСОБА_1 адвокат Крекотень В.О. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із адвокатським запитом, в якому просив повідомити про результати розгляду заяви від 22.06.2023р.

Листом від 15.08.2023р. №3109 відповідач надав відповідь на адвокатський запит, в якому зазначив, що ОСОБА_1 не отримав військовий квиток встановленого зразка, згідно з вимогами припису Указу Президента України від 30.12.2022р. №1487р., а також запропонував позивачу особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 з оригіналами усіх документів та належним чином завірених копій.

Також, в матеріалах справи міститься лист ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.08.2023р. №4438, яким відповідач на заяву позивача від 22.06.2023р. повідомив, що станом на день звернення інформація щодо наявності у ОСОБА_1 права на відстрочку як особі, яка виховує дитину з інвалідністю до 18 років, відсутня, оскільки позивач особисто її не подав. Також, вказано на відсутність у позивача військового квитка встановленого зразка.

Отримання вказаного листа ОСОБА_1 заперечує.

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду заяви від 22.06.2023р. про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.6 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , зазначив, що приписами Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487, не передбачено обов`язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. А відтак, за висновками суду, ОСОБА_1 дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був прийняти певне рішення за наслідком її розгляду, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення. Крім того, суд зауважив, що лист №8789 від 31.08.2023р. є лише відповіддю на звернення щодо надання відстрочки, носить інформативний характер та не є рішенням щодо надання/ненадання відстрочки.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.06.2023р. про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та, у зв`язку з цим, про наявність підстав для зобов`язання відповідача розглянути відповідну заяву позивача з прийняттям рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в її наданні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992р. захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє на теперішній час.

Згідно ч.10 ст.1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.

Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

У відповідності до ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно абз.6 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

В силу ч.2 ст.23 Закону №3543-XII особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Сторонами у справі не заперечується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не розглядав по суті заяву ОСОБА_1 від 22.06.2023р. про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.6 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, та не приймав за результатами такого розгляду вмотивованого рішення про надання відстрочки або про відмови в її наданні.

Позиція відповідача полягає у тому, що ОСОБА_1 з відповідною заявою особисто не звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.

Відповідно до п. 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно пп.8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

В той же час, обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах. При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів, що заява позивача була направлена ним особисто.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо неналежного звернення позивача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п.19 Порядку №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно п.4 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.

Таким чином, порушення військовозобов`язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом.

Тобто, порушення позивачем вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від ОСОБА_1 заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.

Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб`єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Разом з цим, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів у відповідь направив листа, в якому зазначив про необхідність особистого подання заяви. Лист відповідача від 31.08.2024р. носить інформативний характер, однак в ньому не міститься відмова у наданні відстрочки.

До того ж, як правильно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні відомості про вручення (надіслання) відповідачем позивачу зазначеного листа.

У даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2019р. у справі №342/158/17 зазначено, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Доводи апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_3 не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення від 05.04.2024р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 червня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук

Джерело: ЄДРСР 119500498

Опубликовано

Як суд першої інстанції, так і апеляційний суд правильно зазначили, що в той же час, обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах. При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів, що заява позивача була направлена ним особисто.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від ОСОБА_1 заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения