Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді у звʼязку з тривалим розглядом справи

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року

м. Київ

Справа № 826/3852/15

Провадження № 11-72зва24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зейфман І. М. ,

представника заявника - адвоката Рейніша Л. В.,

представника Міністерства внутрішніх справ України Щепанського А. М.,

представниці Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Глущенко О. М.,

представника Київської міської організації Профспілки атестованих працівників внутрішніх справ України - адвоката Фасулакі П. Є.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року та ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Головного управління Національної поліції в м. Києві, третя особа - Київська міська організація Профспілки атестованих працівників внутрішніх справ України, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення коштів

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

1. ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - ГУ МВС України в м. Києві), Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві), Головного управління Національної поліції в м. Києві (далі - ГУ НП в м. Києві), у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ міністра МВС України ОСОБА_3 від 16 січня 2015 року № 48 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 , старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VІІ «Про очищення влади», підпункту «а» пункту 62 та пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 від 30 січня 2015 року № 59 о/с «Щодо особового складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 (М-127398), старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VІІ «Про очищення влади», підпункту «а» пункту 62 та пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити його на посаді старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району;

- стягнути з Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві на його користь грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу;

- стягнути з Управління ДАІ ГУ МВС в м. Києві на його користь грошове забезпечення - премію та інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) за січень 2015 року;

- допустити негайне виконання рішення в частині його поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць;

- стягнути моральну шкоду в розмірі 486 000,00 грн з МВС України на його користь;

- зобов`язати ГУ НП в м. Києві розглянути питання про прийняття його на службу в органи Національної поліції відповідно до вимог статей Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»;

- встановити ГУ МВС України в м. Києві строк в один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили для подання звіту про виконання рішення.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ міністра МВС України ОСОБА_3 від 16 січня 2015 року № 48 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 , старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VІІ «Про очищення влади», підпункту «а» пункту 62 та пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114. Визнано протиправним і скасовано наказ начальника ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_4 від 30 січня 2015 року № 59 о/с «Щодо особового складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 (М-127398), старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Шевченківського району, з органів внутрішніх справ за пунктом 10 частини другої статті 3 Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VІІ «Про очищення влади», підпунктом «а» пункту 62 та пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114. Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району з дня, наступного після дня його звільнення, тобто із 17 січня 2015 року. Стягнуто з ГУ МВС України в м. Києві на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 17 січня 2015 року по 03 листопада 2021 року в розмірі 321 300,00 грн. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3 969,00 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач та МВС України подали апеляційні скарги.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. У цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ГУ МВС України в м. Києві на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 17 січня 2015 року по 03 листопада 2021 року в розмірі 1 027 272,63 грн. Стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. Не погоджуючись із зазначеними вище судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

6. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 826/3852/15 залишено без руху.

7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 грудня 2022 року(провадження № К/990/24579/22) повернув касаційну скаргу ОСОБА_2 з огляду на те, що позивач не усунув недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

8. Не погоджуючись із зазначеними вище судовими рішеннями, ОСОБА_2 подав до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) заяву, у якій скаржився на порушення своїх прав за пунктом 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколудо Конвенції у зв`язку з необґрунтовано тривалим розглядом адміністративної справи № 826/3852/15 та відсутністю ефективного засобу юридичного захисту.

Короткий зміст рішення ЄСПЛ

9. 14 березня 2024 року ЄСПЛ постановив рішення у справі «Пєвнєв та інші проти України» (Case of Pyevnyev and others v. Ukraine), ухваленому за результатами розгляду заяви № 19907/18 та 7 інших заяв (№ 30982/18, № 34489/18, № 47097/18, № 31747/22, № 34178/22, № 50117/22, № 14692/23). Оскільки предмет заяв схожий, ЄСПЛ розглянув їх спільно в одному рішенні.

10. З рішення ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України» (заява № 14692/23) слідує, що заявники скаржилися, що тривалість відповідних цивільних проваджень була несумісною з вимогою «розумного строку» та у них не було ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку із цим. Вони посилались на пункт 1 статті 6 і статтю 13 Конвенції.

11. ЄСПЛ не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку». Суд також зазначив, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з цими скаргами.

12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

13. ЄСПЛ вирішив об`єднати заяви, оголосив заяви прийнятними та постановив, що:

- ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв`язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту;

- (а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

- (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у заяві вимог

14. У квітні 2024 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Рейніш Л. В., подав через систему «Електронний суд» до Великої Палати Верховного Суду заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року та ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 грудня 2022 року у справі № 826/3852/15 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

15. Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судового рішення, позивач послався на рішення ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України» (заява № 14692/23), ухвалене 14 березня 2024 року.

16. На думку заявника, установлені ЄСПЛ порушенняу справі «Пєвнєв та інші проти України» (заява № 14692/23), які лягли в основу його висновку про порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, є передумовою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року та ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 грудня 2022 року в справі № 826/3852/15 у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в частині стягнення розміру компенсації моральної шкоди та в цій частині ухвалення нового рішення.

Позиція інших учасників справи

17. 08 травня 2024 року через систему «Електронний суд» до Великої Палати Верховного Суду надійшли пояснення від ГУ МВС України в м. Києві, в яких воно просить відмовити в задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами ОСОБА_2 , оскільки, зокрема, встановлені в рішенні ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України» (заява № 14692/23) від 14 березня 2024 року порушення права позивача, які лягли в основу його висновку про порушення, допущені Україною, не ставлять під сумнів рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

18. 21 травня 2024 року через систему «Електронний суд» до Великої Палати Верховного Суду надійшли пояснення від МВС України, у яких воно просить відмовити в задоволені заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року та ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 грудня 2022 року в справі № 826/3852/15. Посилається на те, що ЄСПЛ не вказав на необхідність вжиття державою додаткових до присудженої ним справедливої сатисфакції заходів індивідуального характеру. Крім того, з рішення не можна зробити висновок про те, що встановлені ЄСПЛ порушення можна виправити лише через повторний розгляд справи.

Рух заяви про перегляд судового рішення

19. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2024 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року та ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 грудня 2022 року у справі № 826/3852/15 залишено без руху.

20. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 30 квітня 2024 року відкрито провадження за виключними обставинами у справі № 826/3852/15, витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду, матеріали касаційного провадження № К/990/24579/22 з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та копію рішення ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України» від 14 березня 2024 року з її автентичним перекладом українською мовою від Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

21. 14 травня 2024 року Міністерство юстиції України надало Великій Палаті Верховного Суду копію автентичного перекладу остаточного рішення ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України» від 14 березня 2024 року.

22. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 червня 2024 року призначила справу № 826/3852/15 до розгляду в судовому засіданні на 04 липня 2024 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

23. Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

24. Пунктом 6 частини першої статті 363 КАС України визначено, що заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.

25. Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І Конвенції).

26. Відповідно до пункту 1 статті 46 Конвенції держава Україна зобов`язана виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вона є стороною.

27. Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

28. Згідно із частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

29. Частинами першою, другою статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) визначено, що остаточне рішення ЄСПЛ у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається, зокрема, Законом № 3477-IV.

30. Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 3477-IV виконанням рішення Суду є: а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

31. За статтею 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні.

32. Заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді. Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні системної проблеми та її першопричини.

33. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом (частина друга статті 10 Закону № 3477-IV).

34. Для цього слід враховувати Рекомендацію № R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини», відповідно до якої повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати, особливо тоді, коли:

- потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

- рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що: а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції, або б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

35. Міністерство юстиції України надало копію рішення ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України» від 14 березня 2024 року разом з його автентичним перекладом українською мовою.

36. Із цього Рішення вбачається, що ОСОБА_2 (заява № 14692/23), скаржився на надмірну тривалість провадження та відсутність ефективного засобу юридичного захисту.

37. 14 березня 2024 року ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення, у якому констатував порушення Україною, у тому числі й щодо ОСОБА_2 , пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв`язку з надмірною тривалістю провадження та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

38. У мотивувальній частині рішення ЄСПЛ зазначив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади, а також важливість предмета спору для заявників (рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96, пункт 43). У керівній справі «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine), заява № 23786/02 від 30 листопада 2006 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі (пункти 6 та 7 рішення ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України»).

39. Крім того, ЄСПЛ указав, що, розглянувши всі надані йому матеріали, він не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні. З огляду на свою практику із цього питання ЄСПЛ вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», а також що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку із цими скаргами (пункти 9 та 10 рішення ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України»).

40. Із цих підстав ЄСПЛ оголосив прийнятними заяви, у тому числі заяву ОСОБА_2 , щодо надмірної тривалості цивільних проваджень та відсутності в національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Постановив, що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв`язку та зобов`язав державу-відповідача сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку до рішення ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України»(пункти 3 й 4 резолютивної частини рішення ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України»).

41. Як убачається з додатка до рішення ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України» від 14 березня 2024 року, ОСОБА_2 (заява № 14692/23) присуджено 800 євро.

42. Вище зазначалось, що рішення суду може бути переглянуте в разі встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

43. Водночас у розумінні статті 10 Закону № 3477-IV повторний розгляд справи є засобом для забезпечення відновлення попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції, як додаткового заходу індивідуального характеру, що вживається з метою виконання рішення ЄСПЛ.

44. Системний аналіз цих правових норм дає підстави для висновку про те, що встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише у випадку, якщо такий перегляд забезпечить відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

45. У випадку, що розглядається, ЄСПЛ констатував порушення національними судами вимог «розумності строку» розгляду справ та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг із цього приводу, у зв`язку із чим ОСОБА_2 присуджено компенсацію у розмірі 800 євро.

46. При цьому рішення ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України» від 14 березня 2024 рокуне містить указівок на порушення національними судами при розгляді позову ОСОБА_2 положень законодавства під час вирішення цієї справи по суті позовних вимог.

47. Зазначені питання не були предметом дослідження ЄСПЛ при ухваленні рішення ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України», тому встановлені в ньому конвенційні порушення Україною щодо надмірної тривалості розгляду справи не ставлять під сумнів результат оскаржуваних судових рішень.

48. Наслідки судових рішень, про перегляд яких просить ОСОБА_2 , не пов`язані з установленим ЄСПЛ порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту у зв`язку з недотриманням правила «розумного строку розгляду».

49. Таким чином, ураховуючи встановлене в рішенні ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України»порушення положень Конвенції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для застосування додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді відновлення провадження в адміністративній справі шляхом скасування судових рішень, оскільки можливість їх перегляду обумовлюється змістом констатованих ЄСПЛ порушень.

50. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

51. Керуючись статтями 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року та ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 грудня 2022 року у справі № 826/3852/15 за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур О. Л. Булейко С. О. Погрібний І. А. Воробйова О. В. Ступак М. І. Гриців І. В. Ткач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук В. В. Король Є. А. Усенко О. В. Кривенда Н. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 120247506

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила:

44. Системний аналіз цих правових норм дає підстави для висновку про те, що встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише у випадку, якщо такий перегляд забезпечить відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

45. У випадку, що розглядається, ЄСПЛ констатував порушення національними судами вимог «розумності строку» розгляду справ та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг із цього приводу, у зв`язку із чим ОСОБА_2 присуджено компенсацію у розмірі 800 євро.

46. При цьому рішення ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України» від 14 березня 2024 рокуне містить указівок на порушення національними судами при розгляді позову ОСОБА_2 положень законодавства під час вирішення цієї справи по суті позовних вимог.

47. Зазначені питання не були предметом дослідження ЄСПЛ при ухваленні рішення ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України», тому встановлені в ньому конвенційні порушення Україною щодо надмірної тривалості розгляду справи не ставлять під сумнів результат оскаржуваних судових рішень.

48. Наслідки судових рішень, про перегляд яких просить ОСОБА_2 , не пов`язані з установленим ЄСПЛ порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту у зв`язку з недотриманням правила «розумного строку розгляду».

49. Таким чином, ураховуючи встановлене в рішенні ЄСПЛ у справі «Пєвнєв та інші проти України»порушення положень Конвенції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для застосування додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді відновлення провадження в адміністративній справі шляхом скасування судових рішень, оскільки можливість їх перегляду обумовлюється змістом констатованих ЄСПЛ порушень.