Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210 КУпАП (по досягненню 27 річного віку не прибув для взяття на військовий облік)

[ANTIRAID]

Справа № 539/2247/24
Провадження № 2-а/539/18/2024

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2024 м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Овчаренко О.Л.

за участі секретаря Ковтун І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся доЛубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить скасувати постанову т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №520 від 21.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 за ч.2 ст.210 КУпАП до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що зі змісту постанови вбачається, що він по досягненню 27-річного віку не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для взяття його на військовий облік військовозобов`язаних та для оформлення військово-облікового документу. По досягненню 27-річного віку він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але, як він довідався, його не поставили на військовий облік з невідомих йому причин. Він добросовісно вважав, що перебуває на військовому обліку та не ухилявся від постановки на нього.

Окрім того, з військово-облікового документу, виданого йому 27.05.2024, вбачається, що його взято на військовий облік військовозобов`язаних 02.10.2008. 20.05.2024 ним добровільно було оновлено облікові дані через «Резерв+» Оновлюючі свої дані, він побачив, що перебуває у розшуку, після чого 21.05.2024 добровільно (без повістки) прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для врегулювання та приведення у відповідність військово-облікових даних.

Умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП, у нього не було. Отже, 20.05.2024 ним було оновлено облікові дані, а на наступний день його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 він не отримував. Також на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, тому він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

З 16 років він стояв у військоматі на обліку призовників, також на сьогоднішній день у відповідача є доступ до інших реєстрів та баз даних. Отже, відповідач мав змогу та не був позбавлений можливості взяти його на військовий облік військовозобов`язаних.

Окрім того, 21.05.2024 при добровільному зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_3 його під тиском та залякуванням змусили підписувати всі документи, які надавали для підпису, а також писати те, що йому говорять. Лякали тим, що у разі несплати ним зараз штрафу у розмірі 17000 грн., вони подвоять суму на 34000 грн. Після цього він був змушений звернутись до поліції.

Таким чином, всупереч норм чинного законодавства відповідачем повно, всебічно та об`єктивно не розглянуто справу про адміністративне правопорушення, зокрема, не прийнято до уваги, до повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 він не отримував, а з`явився туди добровільно, оновив свої дані через «Резерв+», не ухилявся від органів ІНФОРМАЦІЯ_4 , має право на відстрочку. Тому вважає оскаржувану постанову неправомірною, винесеною за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів винуватості у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

03.06.2024 судом постановлено ухвалу про прийняття позову до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду, витребувано від відповідача певні докази.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи даної категорії, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

21 травня 2024 року т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №520 по справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.210 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Згідно спірної постанови, правопорушення полягає в тому, що 21.05.2024 о 08 годині 30 хвилин прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , при уточненні військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 по досягненню 27 річного віку не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для взяття його на військовий облік військовозобов`язаних та для оформлення військово-облікового документу, чим порушив правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.» Правопорушення вчинене в особливий період.

Винесенню вказаної постанови передувало складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП від 21.05.2024. З рапорту начальника відділення обліку мобілізаційної роботи другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.05.2024 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що ОСОБА_1 21.05.2024 о 08 годині 30 хвилин прибув до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 . При уточненні військово-облікових даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було встановлено, що останній по досягненню 27 річного віку не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для взяття його на військовий облік військовозобов`язаних та для оформлення військово-облікового документу, чим порушив правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.» Будь-які військо-облікові документи ОСОБА_1 були відсутні. Відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210 КУпАП. З копії військово-облікового документу, виданого ОСОБА_1 27.05.2024, вбачається, що його взято на військовий облік 02.10.2008.

Диспозиція ч. 1 ст. 210 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, який полягає у порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. За частиною 2 вказаної статті настає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

За частиною 3 вказаної статті настає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 було порушено правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В чому саме полягає порушення ОСОБА_1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, з посиланням на відповідний пункт Порядку у постанові не зазначено.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста. При цьому згідно оскаржуваної постанови суть правопорушення полягає саме в тому, що «21.05.2024 о 08 годині 30 хвилин прибув до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , при уточненні військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 по досягненню 27 річного віку не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для взяття його на військовий облік військовозобов`язаних та для оформлення військово-облікового документу, чим порушив правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку».

Частина 1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції, чинній на момент досягнення позивачем 27-річного віку (29.08.2010)) регламентувала наступне: Взяттю на військовий облік призовників та військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України: 2) на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; звільнені з альтернативної (невійськової) служби; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної податкової адміністрації України; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; виключені з військового обліку Служби безпеки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.

Частиною 3 цієї статті Закону визначено, що призовники та військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що ч. 1 ст. 37, зокрема пункт 2, регламентує перелік громадян, які підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних. При цьому дана стаття не регламентує порядок такого взяття, зокрема, осіб, які досягли 27-річного віку, та обов`язок особи з`явитися до органу, де вона перебуває на військовому обліку. Такий обов`язок був передбачений у ч. 3 цієї статті Закону при зміні місця проживання.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення. Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 8. КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Вказане зазначено в позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 18.12.2019 у справі № 158/286/17: «КУпАП не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Диспозиція ч. 2 ст. 210 КУпАП в редакції, чинній на дату досягнення позивачем 27-річного віку, встановлювала відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах)або частиною першою статті 211 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що особою, яка склала оспорювану постанову, неправомірно кваліфіковано дії позивача за ч. 2 ст. 210 КУпАП, оскільки на час вчинення інкримінованого йому правопорушення його дії не могли підпадати під регулювання цієї статті.

До такого висновку суд дійшов також з огляду на зміст ч. 2 ст. 8 КУпАП, відповідно до якої закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Окремо суд зазначає, що дії ОСОБА_1 було кваліфіковано саме за ч.2 ст.210 КУпАП з подальшим виправленням на ч.3 ст.210 КУпАП, що вбачається з наданої відповідачем копії постанови та є неприпустимим.

Оскаржуваною постановою штраф накладено в межах санкції ч.3 ст.210 КУпАП як за правопорушення, вчинене у особливий період. При цьому, навіть у разі порушення ОСОБА_1 правил перебування військовозобов`язаних на військовому обліку, з огляду на викладену у постанові суть правопорушення, були би відсутні підстави вважати, що воно вчинене в особливий період.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідач належних доказів, які підтверджують правомірність прийнятого ним рішення суду не надав. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що при винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вищевказаних приписів чинного законодавства, зокрема щодо встановлення всіх обставин справи.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 😎 пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, коли такий не підлягав притягненню до такої відповідальності за вказані дії, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, а відповідну справу про адміністративне правопорушення закрити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд враховує, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн., що підтверджується квитанцією від 30.05.2024. Таким чином, вищевказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 90, 139, 241,246,255, 286,294,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі задовольнити.

Скасувати постанову т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення №520 від 21.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.210 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн., а відповідну справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2ст.210 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач:

ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя О.Л. Овчаренко

Джерело: ЄДРСР 119981908
 

[ANTIRAID]

Судом в чергове доведено перевищення повноважень посадових осіб ТЦК і СП за що передбачена кримінальна відповідальність для них. Суд зазначил:

Диспозиція ч. 2 ст. 210 КУпАП в редакції, чинній на дату досягнення позивачем 27-річного віку, встановлювала відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах)або частиною першою статті 211 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що особою, яка склала оспорювану постанову, неправомірно кваліфіковано дії позивача за ч. 2 ст. 210 КУпАП, оскільки на час вчинення інкримінованого йому правопорушення його дії не могли підпадати під регулювання цієї статті.

До такого висновку суд дійшов також з огляду на зміст ч. 2 ст. 8 КУпАП, відповідно до якої закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Оскаржуваною постановою штраф накладено в межах санкції ч.3 ст.210 КУпАП як за правопорушення, вчинене у особливий період. При цьому, навіть у разі порушення ОСОБА_1 правил перебування військовозобов`язаних на військовому обліку, з огляду на викладену у постанові суть правопорушення, були би відсутні підстави вважати, що воно вчинене в особливий період.

Оскільки позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, коли такий не підлягав притягненню до такої відповідальності за вказані дії, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, а відповідну справу про адміністративне правопорушення закрити.