Постанова ВП ВС щодо належного способу захисту орендодавця у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки

ANTIRAID · July 20

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 914/2848/22
провадження № 12-66гс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Ткача І. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.,Шевцової Н. В.,

за участюсекретаря судового засідання Співака С. В.,

представників учасників справи:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Науменко І. В.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства фірма «Курорт-сервіс»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 (головуючий суддя Якімець Г. Г., судді Бойко С. М., Бонк Т. Б.)

та рішенняГосподарського суду Львівської області від 28.03.2023 (суддя Зусько І. С.)

за позовом Східницької селищної ради

до Приватного підприємства фірма «Курорт-сервіс»

про визнання укладеною додаткової угоди від 02.09.2022 до договору оренди землі від 06.09.2004 № 04.04.439.00669.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позовних вимог

1. У листопаді 2022 року Східницька селищна рада (далі також - позивач) звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства фірма «Курорт-сервіс» (далі - ПП «Курорт-сервіс», відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди від 02.09.2022 до договору оренди землі від 06.09.2004 № 04.04.439.00669 (далі - спірна додаткова угода).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.12.2021 Східницька селищна рада прийняла рішення № 563 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки смт Східниця КК «Смерекове» Львівської області» (далі - рішення від 08.12.2021 № 563), яким було затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 06.09.2004 між Східницькою селищною радою(орендодавець) та ПП «Курорт-сервіс» (орендар) укладено договір оренди землі № 04.04.439.00669 (далі - Договір оренди).

4. Відповідно до пункту 1 Договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування готелю курортного типу, яка знаходиться в смт Східниця в курортному комплексі «Смерекове».

5. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,0000 га, у тому числі 1,2 га - зарослих чагарниками та пересічених ярами, 0,8 га - заболочені сінокоси (далі - земельна ділянка, що орендується) (пункт 2 Договору оренди).

6. Згідно з пунктом 5 Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 300 000 грн (15 грн за 1 м2t-size:13pt;">).

;font-size:14pt;">

7. 14pt;">Договір оренди укладено на 49 років (пункт 8 Договору оренди).

ont-size:14pt;">

8. У пункті 9 Договору оренди сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 грн за 1 м2 або 60 000 грн за рік.

9. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10 Договору оренди).

10. Згідно з пунктом 11 Договору оренди орендна плата вноситься в такі строки: щомісячно до 15 числа наступного місяця за попередній місяць, рівними частинами річної ;суми орендної плати, тобто 5 000 грн на місяць.

11. Відповідно до пункту 13 Договору оренди розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану земельної ділянки, що орендується, не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

12. Зміна умов Договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (пункт 34 Договору оренди).

13. 02.01.2006 сторонами укладено додаткову угоду до Договору оренди, якою внесено зміни до зазначеного договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру і порядку внесення орендної плати (пункти 5, 9 та 11 Договору оренди).

14. 16.01.2006 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору оренди, якою внесено зміни до пунктів 5, 9, 11 цього договору.

15. Пункт 9 викладено у такій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у розмірі десять відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, тобто 6 100 (шість тисяч сто) гривень за рік».

16. 10.09.2008 сторонами укладено додаток 1 до Договору оренди, яким внесено зміни до пунктів 5 та 9 цього договору. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 65 000 грн, орендна плата 7 800 грн на рік (650 грн на місяць).

17. ="background-color:#FFFFFF;font-family:Roboto Condensed Light;font-size:14pt;">Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельній ділянці, що орендується, присвоєно кадастровий номер 4610345400:03:021:0004, цільове призначення - «03.15. Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови», категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - будівництво та обслуговування готельного комплексу, форма власності - комунальна.

Roboto Condensed Light;font-size:14pt;">18.  08.12.2021 Східницька селищна радаприйняла рішення № 563, пунктом 1 якого затвердила технічну документацію, розроблену ТзОВ «Західземлепроект», з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

ground-color:#FFFFFF;font-family: inherit;font-size:14pt;">19.     >У пункті 2 рішення від 08.12.2021 № 563 встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9 757 079 грн (487,85 грн за 1 м</span>n align="justify" style="background-color:#FFFFFF;font-family: inherit;font-size:9pt;">2:Roboto Condensed Light;font-size:13pt;">).

an>

ign="justify">20. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.11.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за Договором оренди, становить 9 757 079 грн (487,85 грн за 1 мstyle="background-color:#FFFFFF;font-family: inherit;font-size:9pt;">2).

an style="background-color:#FFFFFF;font-family: inherit;font-size:14pt;">21. У матеріалах справи містяться листи Східницької селищної ради (вих. № 1257 від 04.08.2022 та вих. № 01460 від 20.09.2022) із пропозиціями відповідачу укласти спірну ;додаткову угоду.

22. Належні докази надіслання відповідачу проєкту додаткової угоди у матеріалах справи відсутні.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції

23. Господарський суд Львівської області рішенням від 28.03.2023 у справі № e="background-color:#FFFFFF;font-family: inherit;font-size:12pt;">914/2848/22 позов задовольнив частково. Визнав укладеною з 01.02.2023 за рішенням суду спірну додаткову угоду. Мотивував рішення так.

24. lor:#FFFFFF;font-family: inherit;font-size:14pt;">Надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача. Ненадсилання іншій стороні ;пропозицій про зміну умов договору оренди не позбавляє Східницьку селищну раду права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов такого договору. Суд враховує, що з пропозицією укласти спірну додаткову угоду позивач звернувся до відповідача разом з поданням відповідної позовної заяви до суду, з якою відповідач був ознайомлений, отримавши ухвалу суду про час і місце судового засідання.

25. amily:Roboto Condensed Light;font-size:14pt;">З огляду на продовження фактичного використання відповідачем земельної ділянки, що орендується, та затвердження оновленої технічної документації з нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, суд першої інстанції виснував про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати та визнання укладеною спірної додаткової угоди з 01.02.2023 (з першого числа нового календарного місяця після повідомлення судом відповідача про наявність справи з предметом спору визнання додаткової угоди укладеною).

> pan>

Стислий виклад постанови суду апеляційної інстанції

26. Західний апеляційний господарський суд постановою від 26.06.2023 змінив рішення суду першої інстанції в частині дати, з якої суд визнав укладеною спірну додаткову угоду. У решті рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 у справі № 914/2848/22 залишив без змін. Мотивував постанову так.

27.   Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова ;оцінка земель становить основу для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі оренди землі. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для внесення змін до договору оренди.

28. to Condensed Light;font-size:14pt;">Однак Західний апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо моменту, з якого слід вважати укладеною додаткову угоду. З посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.02.2021 у справі № 921/530/18, зазначив, що якщо права та обов'язки сторін змінюються внаслідок внесення змін до договору судовим рішенням, то відповідне зобов'язання змінюється з моменту набрання таким рішенням законної сили.

ify">t;">29. Суд апеляційної інстанції визнав укладеною спірну додаткову угоду з моменту набрання рішенням Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 у справі № 914/2848/22 законної сили.

yle="background-color:#FFFFFF;font-family: inherit;font-size:14pt;">

Стислий виклад вимог касаційної скарги

30. Не погодившись із рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, w Roman CYR;font-size:12pt;">ПП «Курорт-сервіс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 914/2848/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні ;позову.

le="background-color:#FFFFFF;font-family: inherit;font-size:14pt;">

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу

31. ПП «Курорт-сервіс» стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, про необхідність перевірки інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка є підставою для внесення змін до договору оренди, перевірки правомірності застосування тих чи інших коефіцієнтів. Також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

32. Натомість суди не досліджували єдиного доказу, на якому ґрунтувались вимоги позивача, - нормативної грошової оцінки землі.

33. Відповідач зазначає, що запропонована позивачем нормативна грошова оцінка земельної ділянки не може бути застосована, оскільки така оцінка розроблена на підставі методики, яка втратила чинність.

n style="background-color:#FFFFFF;font-family: inherit;font-size:14pt;">

34. Посилається на те, що суд був зобов'язаний зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, оскільки Львівським окружним адміністративним судом розглядалась справа № 380/9531/23 про визнання протиправним рішення від 08.12.2021 № 563. 27.07.2023 Львівський окружний адміністративний суд визнав протиправним та нечинним рішення від 08.12.2021 № 563.

35. lign="justify" style="background-color:#FFFFFF;font-family:Roboto Condensed Light;font-size:14pt;">ПП «Курорт-сервіс» зауважує, що Східницька селищна рада не дотрималась процедури досудового врегулювання спору, що призвело до недосягнення сторонами згоди щодо розміру орендної плати.

Позиція інших учасників процесу

36. 06.10.2023 до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Східницької селищної ради.

37. Відповідно до штампу поштового відправлення зазначений відзив було направлено до an>ound-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Верховного Суду 02.10.2023.

38. В ухвалі від 12.09.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду встановив позивачу строк на подачу відзиву на касаційну скаргу до 28.09.2023.

Roboto Condensed Light;font-size:14pt;"> </span>

le="background-color:#FFFFFF;font-family: inherit;font-size:14pt;">39. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить поновити строк на подання цього відзиву.

40. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

41.  За змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

42. stify" style="background-color:#FFFFFF;font-family: inherit;font-size:14pt;">Натомість відповідно до частини другої статті 119 ГПК України за заявою учасника може бути продовжений строк, який встановлений судом і який ;не сплив на час звернення учасника справи із заявою.

n="justify">43. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Водночас суд не може продовжити строк понад встановлений цим Кодексом (правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).

44. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

45. Ураховуючи, що суд може поновити лише пропущений процесуальний строк, що встановлений законом, клопотання відповідача про поновлення строку, що встановлений судом, є безпідставним. Крім того, оскільки строк для подання відзиву на касаційну ;скаргу, встановлений в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського судувід 12.09.2023, сплив на час звернення Східницькою селищною радою з клопотанням, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для його продовження.

46. З урахуванням наведеного вище, клопотання Східницької селищної ради про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу у справі № 914/2848/22 необхідно залишити без задоволення.

47. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 118 ГПК України).

48. Отже, відзив на касаційну скаргу, поданий Східницькою селищною радою, Велика Палата Верховного Суду залишає без розгляду.

Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

49. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 12.09.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 914/2848/22.

50. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 04.10.2023 передав справу № 914/2848/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України.

51. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.

52. У справі № 635/4233/19 Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки може встановлюватися договором, та дійшла висновку про необхідність внесення змін до договору оренди у зв'язку зі зміною розміру нормативно-грошової оцінки.

53. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погоджується із зазначеним підходом виходячи з такого.

54. Нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

55. Тобто положення договору, у яких зазначено розмір нормативно-грошової оцінки (та відповідно й розмір орендної плати, розрахованої на підставі цієї оцінки), мають довідковий характер і містять лише інформацію, якою була нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору. Цей пункт договору не впливає на подальші зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які відбуваються у порядку, встановленому законом.

56. Тому внесення змін до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки не спричиняє виникнення, зміну або припинення прав сторін за договором. Отже, задоволення позовної вимоги про внесення таких змін до договору не приведе до захисту прав чи інтересів позивача; тож така позовна вимога не відповідає критеріям належного (ефективного) способу захисту прав.

57. Задоволення судом (зокрема, часткове) позовної вимоги про внесення змін до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки здатне створити хибне уявлення про зміст прав та обов'язків сторін до набрання судовим рішенням законної сили.

58. Адже якщо договір змінений судом, то згідно із частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідне договірне зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (див. пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18).

59. Висловлена Великою Палатою Верховного Суду правова позиція призводить до невизначеності: щодо питання, з якого моменту слід стягувати орендну плату, розраховану за новою нормативною грошовою оцінкою; щодо правової природи сум, які нараховуються орендодавцями у проміжку часу між зміною нормативної грошової оцінки та внесенням змін до договору оренди; щодо відмови у стягненні орендної плати, розрахованої на підставі зміненої нормативної грошової оцінки, та спричиняє можливість зловживання орендарем своїми правами шляхом створення штучних спорів про внесення змін до договору оренди.

60. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважує, що зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка відбувається внаслідок дій відповідної місцевої ради як суб'єкта владних повноважень, у цивільних відносинах, у тому числі за участю такої ради як суб'єкта цивільного права, слід розглядати як подію, від якої залежить настання відкладальної умови.

61. У разі зміни нормативної грошової оцінки автоматично в силу договору змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. Із цього випливає, що належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем.

62. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з дня набрання чинності рішенням ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

63. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу, що у випадку ухилення орендаря від внесення змін до договору оренди у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки орендодавці земель державної та комунальної форми власності змушені звертатись із позовами про стягнення безпідставно збережених коштів і, як слідує з аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень, такі позови є множинними. Це вочевидь свідчить про недосконалість підходу, за яким внесення змін до договору оренди є обов'язковим.

64. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

65. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16.01.2024 прийняла до розгляду справу № 914/2848/22 на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані положення законодавства

Щодо меж розгляду справи в суді касаційної інстанції

66. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

67. З огляду на зазначений припис Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо особливостей оренди землі комунальної форми власності

68. Спір у цій справі стосується порядку визначення розміру орендної плати за землі комунальної форми власності. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує таке.

69. Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

70. За змістом частини дев'ятої статті 93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

71. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

72. У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

73. Частинами першою та третьою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

74. У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

75. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

76. Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

77. Згідно із частинами першою - третьою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

78. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

79. Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 648 ЦК України).

80. Відповідно до частин першої - третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

81. Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

82. У постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши зазначені вище норми права, виснувала, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору, з урахуванням обов'язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

83. Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

84. У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

85. За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

86. Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

87. Згідно із частиною другою статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

88. Частиною третьою статті 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

89. За змістом частини четвертої статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення.

90. Отже, договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються.

91. Так, норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.

Щодо використання нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності

92. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

93. Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».

94. Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

95. Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

96. Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

97. За змістом статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

98. Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

99. Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

100. Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

101. Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

102. Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

103. Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.

Щодо ефективного способу захисту

104. Східницька селищна рада заявляє вимогу про визнання укладеною спірної додаткової угоди. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.

105. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

106. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що задоволення позовної вимоги про визнання укладеною спірної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, які пов'язані тільки зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не приведе до захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про визнання укладеною спірної додаткової угоди не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

107. Отже, зазначена позовна вимога не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту прав.

108. Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.

109. Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.

110. Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

Щодо суті спору

111. Як підставу касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

112. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

113. Водночас посилається на те, що суди не надали оцінку доводам про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та не зупинили провадження у справі.

114. Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи доводи касаційної скарги, зауважує, що у спорах, які стосуються визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, у тому числі і у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі, доводи учасників щодо правомірності / неправомірності визначеного розміру нормативної грошової оцінки землі як бази обрахунку орендної плати підлягають обов'язковій перевірці з огляду на положення частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» та статей 5, 13 Закону України «Про оцінку земель».

115. Зі змісту оскаржуваних рішень встановлено, що суди попередніх інстанцій не дослідили надану позивачем технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та не надали оцінки доводам відповідача про неможливість застосування наданої позивачем нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норми частини п'ятої статті 5 Закону України «Про оцінку землі», відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що є підставою для скасування судових рішень.

116. Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неналежність заявленого позивачем способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (пункт 67), від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 (пункт 8.17)).

Щодо відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду

117. У постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни. Ухвалила нове рішення, яким внесла зміни до договору оренди землі з урахуванням зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

118. У мотивувальній частині постанови у цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини з оренди землі державної та комунальної власності мають особливості, які зумовлені наявністю імперативних елементів у таких правовідносинах.

119. Із системного аналізу приписів Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель», Податкового кодексу України слідує висновок, що зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності призводить до зміни розміру орендної плати.

120. Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується, затверджує орган місцевого самоврядування відповідним рішенням. В органу місцевого самоврядування відсутній обов'язок узгоджувати таке рішення з орендарем земельної ділянки.

121. Натомість в орендаря земельної ділянки державної або комунальної власності з моменту введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки.

122. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду конкретизує свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону України «Про оцінку земель», статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Натомість Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

123. Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на висновок, викладений у пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18, відповідно до якого, якщо договір змінений судом, то відповідне договірне зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (частина третя статті 653 ЦК України).

124. У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належному способу захисту орендодавця земельних ділянок державної та комунальної власності відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Зважаючи на зазначене, висновок, викладений у пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18, не є застосовним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

125. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

126. Згідно із частиною першою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

127. Зважаючи на викладене в мотивувальній частині цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу ПП «Курорт-сервіс» необхідно задовольнити, рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 914/2848/22 скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

128. За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема стосовно розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

129. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

130. Подібний висновок викладено у пунктах 132, 133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21.

131. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у цій справі, то додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2023 також слід скасувати.

Судові витрати

132. Оскільки Велика Палата Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу та прийняла нове рішення, яким відмовила у позові, судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача.

Керуючись статтями 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства фірма «Курорт-сервіс» задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2023 у справі № 914/2848/22 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

3. Стягнути з Східницької селищної ради (адреса: 82391, Львівська область, місто Борислав, селище міського типу Східниця, вулиця Золота Баня, будинок 3; ідентифікаційний код: 26359951) на користь Приватного підприємства фірма «Курорт-сервіс» (адреса: 82391, Львівська область, місто Борислав, селище міського типу Східниця, вулиця Золота Баня, будинок 10; ідентифікаційний код: 19164365) 8 683,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції у справі № 914/2848/22 набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідач І. В. ТкачСудді:О. О. Банасько С. І. Кравченко О. Л. Булейко О. В. Кривенда Ю. Л. Власов М. В. Мазур І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв М. І. Гриців К. М. Пільков Ж. М. Єленіна С. О. Погрібний І. В. Желєзний О. В. Ступак Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук В. В. Король Є. А. Усенко Н. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 120396090

ANTIRAID · July 20

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Мартєва С. Ю.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (провадження № 12-66гс23) за позовом Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області до Приватного підприємства Фірма «Курорт-сервіс» про визнання укладеною додаткової угоди від 02.09.2022 до договору оренди землі від 06.09.2004 № 04.04.439.00669 за касаційною скаргою Приватного підприємства Фірма «Курорт-сервіс» на рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023

Короткий виклад історії справи

У листопаді 2022 року Східницька селищна рада Дрогобицького району Львівської області (далі - Східницька селищна рада, позивач) звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Фірма «Курорт-сервіс» (далі - ПП «Курорт-сервіс», відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди від 02.09.2022 до договору оренди землі від 06.09.2004 № 04.04.439.00669 (далі - спірна додаткова угода).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.12.2021 Східницька селищна рада прийняла рішення № 563 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки смт Східниця КК «Смерекове» Львівської області» (далі - рішення від 08.12.2021 № 563), яким було затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати.

Господарський суд Львівської області рішенням від 28.03.2023 у справі № 914/2848/22 позов задовольнив частково. Визнав укладеною з 01.02.2023 за рішенням суду спірну додаткову угоду.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 26.06.2023 змінив рішення суду першої інстанції в частині дати, з якої суд визнав укладеною спірну додаткову угоду. У решті рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 у справі № 914/2848/22 залишив без змін.

05.06.2024 постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ПП «Курорт-сервіс» задоволено. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2023 у справі № 914/2848/22 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено. Стягнуто з Східницької селищної ради (адреса: 82391, Львівська область, місто Борислав, селище міського типу Східниця, вулиця Золота Баня, будинок 3; ідентифікаційний код: 26359951) на користь ПП «Курорт-сервіс» (адреса: 82391, Львівська область, місто Борислав, селище міського типу Східниця, вулиця Золота Баня, будинок 10; ідентифікаційний код 19164365) 8 683,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

Відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

Згідно з установленими судами попередніх інстанцій обставинами справи 06.09.2004 між Східницькою селищною радою (орендодавець) та ПП «Курорт-Сервіс» (орендар) укладено договір оренди/

Спір у справі виник через те, що 08.12.2021 Східницька селищна рада прийняла рішення № 563, яким було затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати/

Тобто предметом спору є розмір орендної плати за землю та порядок її нарахування, що є істотною умовою договору/

По-перше, визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, «встановлений законом», має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.

Статтею 1 та частиною першою статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тобто в порядку господарського судочинства розглядаються справи, позовні вимоги в яких стосуються правової оцінки договору (правочину) і які виникають із приватноправових відносин.

Спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

На такі ознаки підвідомчості спору господарському суду Велика Палата Верховного Суду вказала в постанові від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ [стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУкраїни)] юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб'єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владо-управлінські функції.

Тобто публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій (крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення). Ці функції суб'єкт владних повноважень повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду або до якої з позовом звертається сам суб'єкт владних повноважень у випадках, передбачених законом. Прийняте суб'єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність безпосередньо стосуються правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов'язків) цієї особи. Так само звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до особи (осіб) у передбачених законом випадках здійснюється на виконання управлінських функцій і є встановленим законом способом реалізації повноважень у певних, визначених законом, правовідносинах.

У понятті «владні управлінські функції» ознака «владні» полягає в наявності в суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Якщо одна сторона в межах спірних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій щодо іншої сторони, яка є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Норми КАС України регламентують порядок розгляду публічно-правових спорів, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Підсумовуючи викладене, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень [такі ж висновки щодо предмета адміністративної судової юрисдикції сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18.09.2018 у справі № 823/218/17 (пункти 24, 25), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, від 18.12.2019 у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19.02.2020 у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26.02.2020 у справі № 1240/1981/18 (пункти 16, 17), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29.09.2020 у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 08.10.2020 у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13.10.2020 у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15 (пункт 72), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21(пункт 28)].

Східницька селищна рада, звертаючись до суду з позовом до ПП «Курорт-сервіс», просить визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди, у якій визначено розмір орендної плати, який підвищився через зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі прийнятого позивачем рішення щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Суди попередніх інстанцій розглядали справу виходячи з того, що цей спір стосується договірних правовідносин, а саме порядку визначення розміру орендної плати за землі комунальної форми власності, на які поширюється дія загальних норм ЦК України, що підтверджується як Земельним кодексом України (далі - ЗК України), так і Законом України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон України «Про оренду землі»).

Повертаючись до обставин справи, нагадаємо, що Східницька селищна рада, яка є суб'єктом владних повноважень, надала відповідачу в оренду земельну ділянку, що належить до комунальної власності місцевої територіальної громади.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Конституції України). Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку [частина десята статті 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»)].

Статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження сільського, селищного, міського голови, який, зокрема, представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства (пункт 14 частини четвертої статті 42); укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства (пункт 16 частини четвертої статті 42).

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

У статті 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин. Зокрема, відповідно до пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 цього Кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

З огляду на зазначений перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин виключно до компетенції відповідної ради належить розпорядження землями територіальних громад.

Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України).

Отож у вказаних правовідносинах органи місцевого самоврядування є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

Отже, суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого державою віднесені повноваження здійснювати захист інтересів територіальної громади та який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, набуває статусу позивача. Слід наголосити, що у судовому процесі такий суб'єкт владних повноважень представляє та захищає саме інтереси територіальної громади, а не власні.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01.04.2010 у справі № 10-рп/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України наголосив, що за правовою позицією Конституційного Суду України (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26.03.2002 № 6-рп/2002) до предмета відання місцевого самоврядування згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону (пункт 34 частини першої статті 26 згаданого Закону).

Конституційний Суд України зазначив, що системний аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують у межах закону питання в галузі земельних відносин.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним у Рішенні від 01.04.2010 у справі № 10-рп/2010, положення частини першої статті 143 Конституції України «вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції» стосується вирішення органами місцевого самоврядування як суб'єктами владних повноважень питань, визначених законами, зокрема, у галузі земельних відносин.

Конституційний Суд України виснував, що повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, визначені у пунктах «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, охоплюються зазначеним у статті 143 Конституції України поняттям «інші питання місцевого значення», а тому при їх здійсненні сільські, селищні, міські ради виступають як суб'єкти владних повноважень, які реалізують розпорядчі та інші функції.

За висновком Конституційного Суду України, вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Таким чином, беручи до уваги Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 у справі № 10-рп/2010 вважаємо, що рішення органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями територіальних громад, у тому числі щодо укладання, розірвання договорів оренди земельних ділянок, поділу земельної ділянки комунальної власності, виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення та інші, є реалізацією суб'єктами владних повноважень владних управлінських функцій.

При цьому у процесі своєї діяльності суб'єкти владних повноважень можуть здійснювати повноваження через прийняття відповідних адміністративних актів, які породжують певні правові наслідки для осіб, створюють певний юридичний стан та спрямовані на врегулювання суспільних відносин, або шляхом укладання адміністративних договорів, юридична природа яких полягає в тому, що вони є актом застосування адміністративно-правових норм, у результаті чого реалізуються саме публічно-владні управлінські функції цих суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 4 КАС України адміністративний договір - це спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері та укладається на підставі закону для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень, для делегування публічно-владних управлінських функцій, для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у визначених законом випадках, а також замість видання індивідуального акта і для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Іншими словами, адміністративний договір є правовим актом суб'єктів владних повноважень або правовим актом за участю суб'єкта владних повноважень, за допомогою якого суб'єкт владних повноважень здійснює свої публічно-владні управлінські функції. Адміністративний договір також може забезпечувати координацію роботи різних суб'єктів владних повноважень, коли виникає потреба в координації такої діяльності.

При цьому органи виконавчої влади та місцевого самоврядування для забезпечення своєї діяльності у сфері господарювання можуть укладати господарські та приватно-правові договори.

Частинами першою та третьою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами першою - третьою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 648 ЦК України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Аналіз зазначених норм свідчить, що відмінність адміністративного договору від вказаних договорів, в якому суб'єкт владних повноважень також може бути стороною, полягає в тому, що обов'язковим суб'єктом адміністративного договору є суб'єкт владних повноважень, права та обов'язки якого випливають з публічно-владних управлінських функцій.

До того ж учасники адміністративного договору перебувають у нерівному становищі один до одного, оскільки суб'єкт владних повноважень як сторона в цьому договорі зберігає владні повноваження та водночас несе певні зобов'язання перед іншою стороною договору. На відміну від адміністративного, господарський договір та/або цивільний договір є актом, заснованим на угоді сторін. Жодна зі сторін господарського або цивільного договору не має владних повноважень щодо іншої сторони. У зазначених договорах обидві сторони мають майнову самостійність, є рівними у порівнянні з адміністративним, між сторонами не виникають відносини влади та підпорядкування, договірні відносини засновані на взаємній згоді сторін. У цьому випадку суб'єкти владних повноважень як сторона в господарському або цивільному договорі не здійснюють публічно-владних управлінських функцій.

Адміністративний договір має бути укладений у межах компетенції відповідного суб'єкта владних повноважень на підставі та в межах чинного законодавства. Суть адміністративних договорів полягає у задоволенні саме публічних інтересів, потреб (наприклад, договори у сфері управління державною [комунальною] власністю, договори, що забезпечують державні потреби, договори про взаємодію), тоді як суть господарських і цивільно-правових договорів між суб'єктами владних повноважень та господарювання полягає у задоволенні власного інтересу. Предметом адміністративного договору є рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які належать до відповідної публічно-владної управлінської функції.

Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування про передачу земель комунальної власності в оренду, укладення чи розірвання договору оренди, прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та прийняття рішення про зміну істотної умови договору (орендної плати) приймається в односторонньому порядку шляхом реалізації суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій та не залежить від волі орендаря за договором оренди земельної ділянки комунальної власності.

Отже, з огляду на характер правовідносин у цій справі та правову природу спірного договору Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули цю справу в порядку господарського судочинства.

По-друге, важливим критерієм для правильного вирішення спору є визначення правової природи орендної плати за землі комунальної власності.

Слід нагадати, що внаслідок затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки рішенням від 08.12.2021 № 563 між сторонами виник спір щодо розміру орендної плати за договором оренди.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди [крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України)].

Правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру та строків її внесення, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", необхідно враховувати і вимоги ПК України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 35/4233/19).

Відповідно до статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 14.1.72 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

За визначенням, викладеним у пункті 14.1.136 статті 14 ПК України, орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

У пункті 14.1.147 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 10ПК України встановлено, що до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

За приписами статті 256 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Платниками плати за землю є, зокрема платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (пункт 269.1.2 статті 269 ПК України).

Об'єктами оподаткування платою за землю, серед іншого, є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (пункт 270.1.2 статті 270 ПК України).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, є базою оподаткування (пункт 271.1.1 статті 271 ПУ України).

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пункт 271.2 статті 271 ПК України).

У статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 цього Кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

За приписами пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах;

288.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку;

288.5.5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Вкотре слід нагадати, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок є підставою для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності.

Так, порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель».

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 зазначеного вище Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України.

Пунктом 271.2 статті 271 ПК України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), а з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно, розмір якого залежить від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пункт 288.4 статті 288, пункт 289.1 статті 289 ПК України).

Разом з тим зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем, а тому спір щодо правильного визначення розміру орендної плати не містить ознак приватноправового.

Отже, оскільки договір оренди земельної ділянки комунальної власності прийнятий на підставі рішення суб'єкта владних повноважень шляхом реалізації його управлінських функцій, а розмір орендної плати такої земельної ділянки напряму залежить віднормативної грошової оцінки земельних ділянок, то він не може залежати від домовленостей сторін договору оренди земель комунальної власності, незважаючи на те, що розмір орендної плати є істотною умовою договору, адже, як уже зазначалося, такий договір оренди є адміністративним договором у розумінні КАС України.

З огляду на норми ПК України, законів України «Про оренду землі» та «Про оцінку земель», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 виснувала, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є безумовною підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін договору оренди земель комунальної власності про можливість такої зміни. Підстави для відступу від вказаного висновку відсутні.

Таким чином, у контексті визначення розміру орендної плати нормативна грошова оцінка земельної ділянки, технічна документація якої затверджена рішенням від 08.12.2021 № 563, має основоположне значення, зокрема, є одним з основних елементів обчислення плати за землю у складі податку на майно.

Оскільки нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок на підставі рішення відповідної ради, то доводи стосовно непогодження із установленою нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок можуть бути предметом розгляду виключно в межах адміністративної справи, оскільки спори про визнання протиправними та скасування рішень суб'єктів владних повноважень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки є предметом розгляду в судах адміністративної юрисдикції.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій не досліджували єдиний доказ, на якому ґрунтувались вимоги позивача - нормативну грошову оцінку землі, є безпідставними, оскільки такі вимоги є предметом розгляду адміністративної справи № 380/9531/23 та виходить за межі господарської юрисдикції.

Аналіз наведеного правового регулювання визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок та розміру орендної плати за землю свідчить про причинно-наслідковість виникнення спорів, пов'язаних з визначенням розміру орендної плати за землю у разі зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки, адже у разі зміни нормативної грошової оцінки автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.

Отже, наведене виключає приватноправові ознаки договору, враховуючи, що договір оренди земельної ділянки комунальної власності прийнятий на підставі рішення суб'єкта владних повноважень шляхом реалізації його управлінських функцій, а розмір орендної плати такої земельної ділянки напряму залежить від нормативної грошової оцінки земельних ділянок і не може залежати від домовленостей сторін договору оренди земель комунальної власності, адже у разі зміни нормативної грошової оцінки автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.

З огляду на характер спірних правовідносин слід урахувати, що спірний договір оренди укладений сторонами на реалізацію суб'єктом владних повноважень [Східницькою селищною радою] своїх владних управлінських функцій у сфері земельних відносин щодо розпорядження землями територіальних громад, а тому такий правочин між органом місцевого самоврядування і відповідачем не має ознак приватноправового, а спір щодо внесення змін до такого договору є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою орендна плата є податковим зобов'язанням зі сплати земельного податку у складі податку на майно. Несвоєчасна сплата орендної плати є підставою для визначення податкового боргу зі сплати цього податку та його стягнення за правилами, встановленими не цивільним або господарським законодавством, а ПК України, що виключає приватноправовий характер цих правовідносин.

Отже, вважаємо, що спори, які виникають стосовно визначення розміру орендної плати за землю (встановлення, зміни) комунальної або державної власності, нерозривно пов'язані з рішенням суб'єкта владних повноважень щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, у цьому випадку орендна палата є різновидом плати за землю у складі податку на майно, а тому такі спори підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства і не містять ознак приватноправового спору.

З огляду на викладене зазначаємо, що розгляд окремо (в судах різних юрисдикцій) спорів щодо встановлення або зміни розміру орендної плати за договором оренди та перевірка обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень стосовно визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок не призведе до захисту прав чи інтересів позивача. Суди попередніх інстанцій цього не врахували, відтак вважаємо, що належним та ефективним способом судового захисту інтересів держави [територіальної громади] та орендаря є розгляд цих спорів у межах однієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Такий підхід відповідатиме юридичній визначеності, оскільки у спорах не допускає роз'єднання позовних вимог щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з вимогами про визначення розміру орендної плати за користування землями комунальної власності, який змінюється на підставі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Упродовж 2020 - 2023 років Велика Палата Верховного Суду утверджувала підхід, згідно з яким суди не можуть сприяти створенню ситуацій, за яких позивач змушений для вирішення одного спору декілька разів звертатися до суду, зокрема почергово до судів різної юрисдикції, як і не можуть потурати розриванню одного спору на декілька справ (тим більше у судах різної юрисдикції).

Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62).

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції судом, встановленим законом, який розглядає справи щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки; про визначення розміру орендної плати за користування землями комунальної власності, який змінюється на підставі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки є суд адміністративної юрисдикції на підставі статей 5, 19 КАС України.

Ураховуючи наведене, вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду не мала підстав розглядати справу по суті позовних вимог, а провадження у справі підлягало закриттю, оскільки, на наше переконання, спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судді Н. В. Шевцова

Ж. М. Єленіна

І. В. Желєзний

С. Ю. Мартєв

Джерело: ЄДРСР 120426335

ANTIRAID · July 20

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Уркевича В. Ю., Власова Ю. Л.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 914/2848/22 (провадження № 12-66гс23)

Коротка історія справи

1. У листопаді 2022 року Східницька селищна рада (далі - Рада, позивач) звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства фірма «Курорт-сервіс» (далі - ПП «Курорт-сервіс», відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди від 02 вересня 2022 року до договору оренди землі від 06 вересня 2004 року № 04.04.439.00669 (далі - спірна додаткова угода, договір оренди землі відповідно).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 грудня 2021 року Рада прийняла рішення № 563 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки смт Східниця КК «Смерекове» Львівської області» (далі - рішення № 563), яким було затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати.

3. Господарський суд Львівської області рішенням від 28 березня 2023 року у справі № 914/2848/22 позов задовольнив частково. Визнав укладеною з 01 лютого 2023 року за рішенням суду спірну додаткову угоду.

4. З огляду на продовження фактичного використання відповідачем земельної ділянки, що орендується, та затвердження оновленої технічної документації з нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки суд першої інстанції виснував про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати та визнання укладеною спірної додаткової угоди з 01 лютого 2023 року (з першого числа нового календарного місяця після повідомлення судом відповідача про наявність справи з предметом спору про визнання додаткової угоди укладеною).

5. Західний апеляційний господарський суд постановою від 26 червня 2023 року змінив рішення суду першої інстанції в частині дати, з якої суд визнав укладеною спірну додаткову угоду. У решті рішення Господарського суду Львівської області від 28 березня 2023 року у справі № 914/2848/22 залишив без змін.

6. Суд апеляційної інстанції визнав укладеною спірну додаткову угоду з моменту набрання рішенням Господарського суду Львівської області від 28 березня 2023 року у справі № 914/2848/22 законної сили.

7. При цьому суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 921/530/18 (провадження № 12-58гс20), згідно з яким якщо права та обов'язки сторін змінюються внаслідок внесення змін до договору судовим рішенням, то відповідне зобов'язання змінюється з моменту набрання таким рішенням законної сили.

8. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 04 жовтня 2023 року передала справу № 914/2848/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважала за необхідне відступити від правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19 (провадження № 14-139цс20).

9. Постановою від 05 червня 2024 року Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу ПП «Курорт-сервіс» задовольнила, постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 червня 2023 року, рішення Господарського суду Львівської області від 28 березня 2023 року та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 18 квітня 2023 року у справі № 914/2848/22 скасувала. Ухвалила нове рішення, яким у позові відмовила. Стягнула з Ради на користь ПП «Курорт-сервіс» 8 683,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

10. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку (частина третя статті 35 Цивільного процесуального кодексу України).

Підстави незгоди з постановою Великої Палати Верховного Суду

11. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року мотивована, зокрема, тим, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

12. Водночас обов'язковість урахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

13. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.

14. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що задоволення позовної вимоги про визнання укладеною спірної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, які полягають тільки у зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не приведе до захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про визнання укладеною спірної додаткової угоди не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

15. Отже, зазначена позовна вимога не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту прав.

16. Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але в законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.

17. Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.

18. Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

19. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неналежність заявленого позивачем способу захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

20. При цьому Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону України «Про оцінку земель», статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19 (провадження № 14-139цс20), про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

21. Натомість Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

22. За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

23. Також Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на висновок, викладений у пункті 57 її постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 921/530/18 (провадження № 12-58гс20), відповідно до якого якщо договір змінений судом, то відповідне договірне зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (частина третя статті 653 Цивільного кодексу України).

24. Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справі, яка розглядається, цей висновок не є застосовним з огляду на її висновки про те, що належним способом захисту є позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем.

25. Проте з наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду погодитися не можна з огляду на таке.

26. Спір у цій справі стосується порядку визначення розміру орендної плати за землі комунальної форми власності.

27. Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

28. Частиною дев'ятою статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

29. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

30. У пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальною засадою цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

31. Частинами першою та третьою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

32. У статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

33. Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

34. Відповідно до частини першої статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

35. Згідно із частинами першою - третьою статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

36. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

37. Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 648 Цивільного кодексу України).

38. Відповідно до частин першої - третьої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

39. Згідно із частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

40. У постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19 (провадження № 14-139цс20) Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши зазначені вище норми права, виснувала, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов'язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

41. Погоджуємося з такими висновками Великої Палати Верховного Суду.

42. Крім того, відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

43. У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

44. За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

45. Згідно із частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

46. Як передбачено частиною третьою статті 22 Закону України «Про оренду землі», розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

47. Згідно із частиною четвертою статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення.

48. Отже, договори оренди землі мають певну специфіку. Зокрема, особливості правового регулювання договорів оренди землі залежать від форми власності землі, яка орендується. Так, норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.

49. Слід зауважити, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності важливе значення має нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

50. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

51. Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

52. Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель». За статтею 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

53. Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

54. У пункті 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

55. Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

56. Велика Палата Верховного Суду у справі № 635/4233/19 зазначила, що за змістом статей 632, 651 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

57. Тобто визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.

58. Разом з тим з огляду на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про оцінку земель» Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19 (провадження № 14-139цс20) виснувала, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

59. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

60. Суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, встановили, що між Радою (орендодавець) та ПП «Курорт-Сервіс» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,0000 га для будівництва та обслуговування готелю курортного типу, яка знаходиться у смт Східниця в курортному комплексі «Смерекове» (пункти 1, 2 договору оренди землі).

61. Згідно з пунктом 5 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 300 000 грн (15 грн за 1 кв. м).

62. У пункті 9 указаного договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 3 грн за 1 кв. м або 60 000 грн за рік.

63. Відповідно до пункту 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану земельної ділянки, що орендується, не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

64. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (пункт 34 договору оренди землі).

65. У подальшому (02, 16 січня 2006 року, 10 вересня 2008 року) між сторонами укладені додаткові угоди № 1, № 2 та додаток 1 до договору оренди землі, якими внесено зміни до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру і порядку внесення орендної плати.

66. За матеріалами справи з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що зазначеній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4610345400:03:021:0004, цільове призначення 03.15, - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, категорія земель землі житлової та громадської забудови, вид використання - будівництво та обслуговування готельного комплексу, форма власності - комунальна.

67. 08 грудня 2021 року Рада прийняла рішення № 563 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки смт Східниця КК «Смерекове» Львівської області», пунктом 1 якого затвердила технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 4610345400:03:021:0004) для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (КВЦПЗ 03.15.) КК «Смерекове» смт Східниця Східницької ТГ Дрогобицького району Львівської області, розроблену ТзОВ «Західземлепроект». У пункті 2 рішення встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 9 757 079 грн (487,85 грн за 1 кв. м).

68. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01 листопада 2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за договором оренди землі від 06 вересня 2004 року, становить 9 757 079 грн (487,85 грн. за 1 кв. м).

69. У матеріалах справи містяться листи Ради (від 04 серпня 2022 року вих. № 1257 та від 20 вересня 2022 року вих. № 1460) із пропозиціями відповідачу укласти додаткову угоду до договору оренди землі.

70. З огляду на викладене вважаємо, що Рада правильно звернулася до ПП «Курорт-Сервіс» саме з позовом про визнання укладеною спірної додаткової угоди, тобто обрала належний та ефективний спосіб захисту прав.

71. При цьому є обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, про те, що якщо права та обов'язки сторін змінюються внаслідок внесення змін до договору судовим рішенням, то відповідне зобов'язання змінюється з моменту набрання таким рішенням законної сили.

72. Такий висновок відповідає викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 921/530/18 (провадження № 12-58гс20), та є застосовним до спірних правовідносин.

73. Звідси вважаємо, що відсутні підстави для висновку про те, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а також про те, що у таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди.

74. Отже, немає підстав для відступу від правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19 (провадження № 14-139цс20).

75. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі, що розглядається, зазначила, що нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але в законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.

76. Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.

77. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем.

78. Водночас Велика Палата Верховного Суду не визначила чи буде належним способом захисту орендодавця така вимога у разі встановлення сторонами у договорі оренди фіксованого розміру орендної плати, без зазначення відповідної формули її розрахунку.

79. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи доводи касаційної скарги, у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 914/2848/22 (провадження № 12-66гс23) правильно зауважила, що у спорах, які стосуються визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, у тому числі й у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі, доводи учасників щодо правомірності / неправомірності визначеного розміру нормативної грошової оцінки землі як бази обрахунку орендної плати підлягають обов'язковій перевірці з огляду на положення частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» та статей 5, 13 Закону України «Про оцінку земель».

80. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зі змісту оскаржуваних рішень встановлено, що суди попередніх інстанцій не дослідили надану позивачем технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та не надали оцінки доводам відповідача про неможливість застосування наданої позивачем нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норми частини п'ятої статті 5 Закону України «Про оцінку землі», відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

81. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду мала касаційну скаргу ПП «Курорт-сервіс» задовольнити частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 червня 2023 року, рішення Господарського суду Львівської області від 28 березня 2023 року та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 18 квітня 2023 року у справі № 914/2848/22 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Судді: В. Ю. Уркевич

Ю. Л. Власов

Джерело: ЄДРСР 120426353

ANTIRAID · July 20

Випадкові люди так накрутили з юрисдикцією і способом захисту, що елементарний спір перетворили тепер на десятки нових спорів не про реальний захист, а про нескінчене питання ефективного способу захисту невідомо в який юрисдикції. Здійснено чергові зміни правових позицій шляхом їх конкретизації на протилежні, як на мене.

Випадкові люди виснували:

122. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду конкретизує свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону України «Про оцінку земель», статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Натомість Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

123. Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на висновок, викладений у пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18, відповідно до якого, якщо договір змінений судом, то відповідне договірне зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (частина третя статті 653 ЦК України).

124. У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належному способу захисту орендодавця земельних ділянок державної та комунальної власності відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Зважаючи на зазначене, висновок, викладений у пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18, не є застосовним.

Войти

Постанова ВП ВС щодо належного способу захисту орендодавця у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки

Чи вважаєте Ви рішення законним та справедливим?
1 голос

1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

Recommended Posts

ANTIRAID

ANTIRAID

ANTIRAID

ANTIRAID

Join the conversation

Пользователи

Темы

Главная

Активность

Войти

Постанова ВП ВС щодо належного способу захисту орендодавця у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки

Чи вважаєте Ви рішення законним та справедливим? 1 голос

1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

Recommended Posts

Join the conversation

Пользователи

Темы

Чи вважаєте Ви рішення законним та справедливим?
1 голос