Постанова ВП ВС після ЄСПЛ та після рішення КСУ про відмову у перегляді у зв'язку з незаконно проведеним раніше переглядом і порушенням прав тепер інших осіб

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 22-23/321-05-10190
Провадження № 12-12звг24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Банаська О. О.,Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Денисевич К. Ю.,

представників:

відповідача - Черненка М. О., Дущака Д. С. (адвокати, взяли участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції)

третьої особи-1, 2, 4 - Веселова А. В. (адвокат, взяв участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції)

розглянула у відкритому судовому засіданні заяву Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року у справі

за позовом Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент»

до Одеської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка» (перетворена у Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська облспоживспілка»),

за участю третіх осіб: 1) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черьомушки», 2) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кооператор-1», 3) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кооператор-2», 4) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кооператор-11», 5) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Манежний», 6) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Високий»,

про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2005 року Приватне підприємство «Генеральний будівельний менеджмент» (далі - Приватне підприємство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка» (далі - Одеська облспоживспілка) про визнання укладеним договору купівлі-продажу Дочірнього підприємства «Будсервіс» від 02 грудня 2004 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 грудня 2004 року між Одеською облспоживспілкою та Приватним підприємством укладено договір купівлі-продажу юридичної особи - Дочірнього підприємства «Будсервіс» як цілісного майнового комплексу.

3. Відповідно до пункту 2 вказаного договору він підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню протягом року з моменту його підписання сторонами.

4. Натомість, за твердженнями Приватного підприємства, через дії Одеської облспоживспілки процес нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства «Будсервіс» затягується та відбувається невиконання вимог договору, внаслідок чого Приватне підприємства несе додаткові збитки.

5. Із цих підстав Приватне підприємство вважає, що суд може визнати дійсним договір, укладений з недодержанням вимоги про нотаріальне посвідчення договору.

Короткий зміст судових рішень

6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року позов задоволено повністю.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне чи часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, а тому суд може визнати такий договір дійсним; у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

8. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25 червня 2007 року задоволено заяву Одеської облспоживспілки про роз`яснення рішення від 20 грудня 2005 року.

9. 13 серпня 2007 року Одеський апеляційний господарський суд відмовив Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Високий» (далі - ОСББ «Високий») у прийнятті до розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 червня 2007 року, оскільки ухвала про роз`яснення рішення суду оскарженню не підлягала.

10. 17 жовтня 2007 року Одеська облспоживспілка звернулася з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року в редакції ухвали про роз`яснення рішення суду від 25 червня 2007 року та заявила клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги.

11. Ухвалою від 22 жовтня 2007 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, Одеський апеляційний господарський суд визнав причини пропуску строку поважними, відновив строк подання зазначеної апеляційної скарги і призначив її до розгляду.

12. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року і припинено провадження у справі в зв`язку з непідвідомчістю справи господарському суду.

13. Постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року у справі № 22-23/321-05-10190 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

14. 15 січня 2009 року Верховний Суд України своєю ухвалою відмовив Приватному підприємству в порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року.

15. За результатами нового розгляду справи № 22-23/321-05-10190 Господарський суд Одеської області рішенням від 15 червня 2009 року, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року та Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року, у задоволенні позову відмовив.

16. 11 березня 2010 року Верховний Суд України своєю ухвалою відмовив у порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року.

Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини

17. У лютому 2009 року Приватне підприємство звернулося до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) із заявою про порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

18. 22 вересня 2022 року ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» за заявою № 11925/09, у якому постановив, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку зі скасуванням остаточного рішення від 20 грудня 2005 року.

19. У своєму рішенні від 22 вересня 2022 року ЄСПЛ зазначив, що основне питання стосується скасування Вищим господарським судом України рішення від 20 грудня 2005 року майже через три роки після того, як це рішення набрало законної сили. Відповідне скасування відбулося після розгляду у другій інстанції, розпочатого у результаті поновлення апеляційним судом строку для подання апеляційної скарги на рішення від 20 грудня 2005 року. Вищий господарський суд України визнав незаконним таке поновлення строку і на цій підставі скасував постанову апеляційного суду від 23 червня 2008 року. Він також провів додатковий незалежний розгляд рішення суду першої інстанції від 20 грудня 2005 року і дійшов висновку, що воно було незаконним і недостатньо обґрунтованим. На цій підставі він скасував це рішення та направив справу на новий розгляд господарським судом як судом першої інстанції. При цьому Вищий господарський суд України не посилався на положення законодавства, яке б дозволяло ухвалення такого рішення за цих обставин. У зв`язку з цим варто зазначити, що касаційне провадження було розпочато за скаргою підприємства-заявника, в якій воно не оскаржувало рішення від 20 грудня 2005 року, а лише постанову апеляційного суду від 23 червня 2008 року. Навіть припустивши, що касаційна скарга підприємства-заявника могла тлумачитися як така, що стосувалася цього рішення також, Вищий господарський суд України не пояснив, чому цю скаргу слід вважати поданою з дотриманням одномісячного строку, встановленого статтею 110 Господарського процесуального кодексу України. Ні Вищий господарський суд України у його постанові, ні Уряд у своїх доводах не надали пояснень і підтверджуючих документів, що Вищий господарський суд України мав повноваження розглядати це рішення за власною ініціативою (пункт 29 рішення ЄСПЛ).

20. ЄСПЛ у своєму рішенні також зазначив, що Вищий господарський суд України знехтував точними та чіткими процесуальними нормами, які регулюють відправлення правосуддя, нівелювавши весь судовий розгляд, який завершився ухваленням остаточного рішення суду, яке підлягало виконанню (пункт 30 рішення ЄСПЛ).

21. ЄСПЛ дійшов висновку, що було порушено вимогу стосовно справедливого розгляду справи.

Короткий зміст вимог поданої заяви про перегляд судового рішення

22. У своїй заяві Приватне підприємство стверджує, що розглядаючи справу Вищий господарський суд України вийшов за рамки наданих повноважень та скасував остаточне судове рішення, ухвалене Господарським судом Одеської області 20 грудня 2005 року, чим порушено принципи юридичної визначеності та право Приватного підприємства на справедливий судовий розгляд.

23. Приватне підприємство переконане, що у справі не було таких обставин істотного чи переконливого характеру, які б виправдали право Одеської облспоживспілки вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року.

24. Такий перегляд був ініційований лише з метою отримання повторного слухання та нового вирішення справи, що стало можливим внаслідок поновлення судом строку на апеляційне оскарження, як наслідок, 23 червня 2008 року було скасоване остаточне рішення суду першої інстанції.

25. Вищий господарський суд України визнав незаконним таке поновлення строку і на цій підставі скасував постанову суду апеляційної інстанції, проте він також провів додатковий незалежний розгляд остаточного рішення суду першої інстанції і дійшов висновку, що воно було незаконним і недостатньо обґрунтованим, а тому скасував це рішення і направив справу на новий розгляд.

26. При цьому Вищий господарський суд України не посилався на положення законодавства, яке б дозволяло ухвалення такого рішення за цих обставин.

27. Приватне підприємство стверджує, що скасувавши остаточне судові рішення у справі, Вищий господарський суд України порушив принцип поваги до остаточних судових рішень, що призвело до порушення права Приватного підприємства на справедливий судовий розгляд і порушення принципу юридичної визначеності, та мало наслідком проведення нового судового розгляду справи.

28. Приватне підприємство вважає, що встановлені ЄСПЛ порушення можуть бути виправлені лише шляхом перегляду рішення Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року та скасування судових рішень, ухвалених після набрання чинності остаточним судовим рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року.

Позиція інших учасників справи

29. Заперечуючи проти заяви Приватного підприємства, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська облспоживспілка» (далі - ТОВ «Одеська облспоживспілка»), що створене в результаті реорганізації Одеської облспоживспілки та є правонаступником усіх її прав та обов`язків, просить відмовити Приватному підприємству у задоволенні заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами, а у випадку задоволення заяви ухвалити нове рішення у справі, яким встановити та визначити, що неможливо відновити юридичній стан заявника, який він мав станом на жовтень 2006 року, а відновлення попереднього юридичного стану заявника можливе лише залишенням в силі рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року без переходу права власності до Приватного підприємства на відомчий житловий будинок та без можливості здійснення державної реєстрації на житлові будинки.

30. У своїх заперечення ТОВ «Одеська облспоживспілка» також зазначає, що відповідно до рішення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи № 22-23/321-05-10190 відбулось внаслідок прийняття Вищим господарським судом України постанови від 23 жовтня 2008 року, вказаним рішенням ЄСПЛ не встановлено порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції при прийнятті інших судових рішень, про перегляд та скасування яких просить Приватне підприємство, а отже такі рішення не підлягають перегляду Великою Палатою Верховного Суду.

31. ТОВ «Одеська облспоживспілка» вважає, що якщо за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень Велика Палата Верховного Суду залишить в силі рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року, згідно з яким Приватне підприємство зможе набути право власності на житловий фонд Одеської облспоживспілки у вигляді десяти багатоквартирних житлових будинків, можна стверджувати, що це рішення буде порушувати законні права громадян, які мешкають в квартирах у вказаних житлових будинках, як співвласників всього спільного майна житлових будинків на вільне користування спільним майном багатоквартирного житлового будинку, а також права громадян, які є власниками квартир у житлових будинках, в яких не створені об`єднання співвласників багатоквартирних будинків.

Рух заяви про перегляд судового рішення

32. У грудні 2022 року у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом Приватне підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року у справі № 22-23/321-05-10190 за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

33. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) відмовлено у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190.

34. Велика Палата Верховного Суду у вказаній ухвалі дійшла висновку про застосування у цій справі принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), та преклюзивного строку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 321 Господарського процесуального кодексу України.

35. 06 березня 2023 року Приватне підприємство звернулося до Конституційного Суду України (далі також Суд) з конституційною скаргою, в якій просило перевірити пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України на відповідність частині другій статті 3, статті 8, частині першій статті 9, частині третій статті 22, частині першій статті 55, частині першій статті 64 Конституції України (конституційність).

36. Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23) (щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяв про перегляд судового рішення у зв`язку із ухваленням ЄСПЛ рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду.

37. У березні 2024 року Приватне підприємство звернулося із заявою про перегляд ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

38. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі № 22-23/321-05-10190 вказану заяву Приватного підприємства задоволено, скасовано ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року, відкрито провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами судових рішень у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

39. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, пояснення представників відповідача Черненка М. О., Дущака Д. С., третьої особи-1, 2, 4 - Веселова А. В., дослідила наведені в заяві доводи та матеріали справи і дійшла висновку, що заява Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

40. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

41. Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

42. Стаття 46 Конвенції зазначає про обов`язок держав-учасниць виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, в яких вони є сторонами.

43. Відповідно до частини п`ятої статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

44. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).

45. Такі гарантії реалізуються, зокрема, шляхом застосування українськими судами при розгляді справ практики ЄСПЛ як джерела права, що передбачено статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон про виконання рішень ЄСПЛ), а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема й у частині четвертій статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

46. На підставі статті 46 Конвенції та статті 2 Закону про виконання рішень ЄСПЛ держава Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, у якій вона є стороною.

47. Перегляд судових рішень у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, є одним із законодавчих механізмів забезпечення дієвості принципу відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, а право особи на такий перегляд є невід`ємною складовою права, гарантованого частиною п`ятою статті 55 Конституції України.

48. Звертаючись із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, в якому встановлено порушення Конвенції, особа, на користь якої ухвалено таке рішення, домагається, насамперед, усунення наслідків порушення її прав, гарантованих Конвенцією.

49. Поряд з цим ЄСПЛ залишає за державою свободу у виборі заходів, необхідних для виконання його рішень. Згідно зі стандартами Ради Європи значення кожного з прийнятих ЄСПЛ рішень полягає в тому, що вони не тільки повинні впливати на право конкретного заявника, але також і на розвиток національного законодавства держав-учасниць Конвенції. Заходи поновлення права особи, яка зверталась до ЄСПЛ із заявою, мають значення у контексті відповідальності держави перед певною особою як санкції за порушення її права.

50. Правові норми щодо порядку виконання рішень ЄСПЛ закріплені в Законі про виконання рішень ЄСПЛ.

51. Рішення ЄСПЛ мають виконуватись як шляхом вжиття заходів індивідуального, так і загального характеру. За положеннями статті 1 Закону про виконання рішень ЄСПЛ виконанням рішення є: а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

52. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 13 липня 2000 року у справі «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari and Giunta v. Іtaly, заяви № 39221/98 і № 41963/98, § 249), під обов`язком Високих Договірних Сторін виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вони є сторонами, розуміється, що рішення, відповідно до якого ЄСПЛ визнав порушення, покладає на державу-відповідача обов`язок не лише здійснити на користь заявника виплати, присуджені як справедлива сатисфакція, але також і здійснити під контролем Комітету Міністрів загальні і, якщо це доречно, індивідуальні заходи, здійснення яких є необхідним у рамках внутрішньої правової системи, аби покласти край виявленому порушенню та виправити негативні наслідки такого порушення.

53. Відповідно до статті 10 Закону про виконання рішень ЄСПЛ з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються такі додаткові заходи індивідуального характеру: відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); інші заходи, передбачені у рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

54. У Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам від 19 січня 2000 року №R(2000)2 «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» Комітет міністрів, згідно з умовами статті 15 (b) Статуту Ради Європи звернувся до Договірних Сторін з рекомендацією забезпечити на національному рівні адекватні можливості досягнення, наскільки це можливо, restitutio in integrum, пам`ятаючи, що за певних обставин зобов`язання за Конвенцією включають вжиття інших заходів, окрім справедливої сатисфакції, яку присуджує ЄСПЛ згідно зі статтею 41 Конвенції, та/або загальних заходів, якими потерпілій стороні забезпечується, наскільки це можливо, відновлення попереднього правового становища, яке ця сторона мала до порушення Конвенції.

55. При цьому, питання можливості застосування судом принципу відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum), має вирішуватись судом у взаємозв`язку із принципом остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи.

56. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

57. ЄСПЛ надає оцінку принципу правової визначеності як одному з основних аспектів верховенства права [рішення від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95)].

58. Принцип правової визначеності включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, та від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» (Zheltyakov v. Ukraine), заява № 4994/04).

59. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги та погоджується із висновком ЄСПЛ, викладеним у його рішенні від 22 вересня 2022 року у справі «Генеральний будівельний менеджмент» проти України» про те, що мало місце порушення вимоги стосовно справедливого розгляду справи, закріпленої в пункті 1 статті 6 Конвенції, зокрема, за обставин, коли розгляд справи Вищим господарським судом України, за результатами якого ухвалено постанову від 23 жовтня 2008 року, не був проведений згідно з вимогами національного процесуального законодавства (пункти 30 та 31 рішення ЄСПЛ).

60. Як зазначалося раніше, вказаною постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 22-23/321-05-10190 були скасовані, а справа передана на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

61. Господарським судом Одеської області було здійснено такий новий розгляд справи № 22-23/321-05-10190, за результатами якого ухвалено рішення від 15 червня 2009 року про відмову в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства.

62. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року апеляційну скаргу Приватного підприємства залишено без задоволення, а зазначене рішення суду першої інстанції - без змін.

63. Постановою Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року за наслідками розгляду касаційної скарги Приватного підприємства вказану постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

64. Відповідно до Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам від 19 січня 2000 року №R(2000)2 «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати, особливо: коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження; коли рішення Суду спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті, або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

65. Велика Палата Верховного Суду ще раз підкреслює, що метою екстраординарної процедури перегляду судових рішень на підставі пункту 2 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, є відновлення порушених прав стягувача та відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції.

66. Тому з огляду на наведені вище законодавчі положення та міжнародні стандарти визначальним у контексті обставин цій справі є питання про те, чи призведе скасування Великою Палатою Верховного Суду постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року (у якій ЄСПЛ встановив порушення Україною міжнародних зобов`язань) та наступних судових рішень у цій справі до відновлення порушених прав Приватного підприємства. До того ж, зазначене питання належить розглянути у взаємозв`язку із принципом остаточності судового рішення, що набрало законної сили, оскільки воно може мати істотний вплив на права та інтереси інших осіб.

67. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що інтерес Приватного підприємства полягає у відновленні становища, яке воно мало до скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року, яким було задоволено позов цього підприємства до Одеської облспоживспілки про визнання укладеним договору купівлі-продажу Дочірнього підприємства «Будсервіс» разом із відомчим житловим фондом облспоживспілки від 02 грудня 2004 року. Отже, в кінцевому рахунку відновлення провадження для Приватного підприємства є необхідним для задоволення його комерційного інтересу в придбанні Дочірнього підприємства «Будсервіс» разом із відомчим житловим фондом облспоживспілки за 1500,00 грн. (це ціна, визначена договором, що на час укладення договору становило 281,42 дол. США за офіційним курсом НБУ).

68. Водночас, указаному інтересу Приватного підприємства протистоїть інтерес у дотриманні принципу res judicata багатьох осіб, які стали власниками квартир у цьому житловому фонді, набувши статусу співвласників відповідних житлових будинків, та володіли цим майном, реальна вартість якого очевидно є вищою, ніж 1500 грн., протягом багатьох років (вони представлені в цій справі третіми особами: ОСББ «Черьомушки», ОСББ «Кооператор-1», ОСББ «Кооператор-2», ОСББ «Кооператор-11», ОСББ «Манежний», ОСББ «Високий»).

69. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що інтерес цих багатьох осіб у дотриманні принципу res judicata ґрунтується не тільки (та навіть не стільки) на факті скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року, але й на тому, що пізніше, в іншій справі № 9/69-07-1394 (яка не переглядалася ЄСПЛ) рішенням господарського суду Одеської області від 15 червня 2007 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 04 червня 2008 року, за позовом ОСББ «Високий» до Одеської облспоживспілки та Приватного підприємства (у справі також брали участь інші особи), яке набрало законної сили, було визнано недійсним п.1.1 договору купівлі-продажу від 02 грудня 2004 року (того самого, який був визнаний укладеним згідно з рішенням суду від 20 грудня 2005 року) в частині включення обов`язку продавця передати у власність покупцю відомчий житловий фонд Одеської облспоживспілки.

70. Таким чином, враховуючи конкретні обставини цього провадження, ухвалення нового рішення у цій справі, з одного боку, не здатне забезпечити відновлення правового становища Приватного підприємства станом на 20 грудня 2005 року (оскільки існує інше остаточне судове рішення від 15 червня 2007 року в іншій справі), а з іншого - матиме явно непропорційні негативні наслідки для інтересу багатьох осіб у дотриманні принципу res judicata.

71. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі (пункт 1 частини третьої статті 325 Господарського процесуального кодексу України).

72. За змістом частини четвертої статті 325 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу, приймає постанову.

73. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 рокуу справі № 22-23/321-05-10190.

Керуючись статтями 320-325 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

відмовити в задоволенні заяви Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року у справі № 22-23/321-05-10190.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідачВ. Ю. УркевичСудді: О. О. Банасько О. В. Кривенда О. Л. Булейко М. В. Мазур І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв М. І. Гриців К. М. Пільков Ж. М. Єленіна С. О. Погрібний І. В. Желєзний О. В. Ступак Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач В. В. Король Н. В. ШевцоваВідповідно до частини третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу Українипостанову оформив суддя Мазур М. В.

Джерело: ЄДРСР 121473445

[ANTIRAID]

Велика палата настільки вже загралась в справедливість та формалізм, що навіть після рішення ЄСПЛ та Конституційного суду України позбавила сторону права на справедливий суд та толерувала грубі порушення Закону й незаконне рішення ВГСУ поза межами його повноважень. Суд зазначив:

48. Звертаючись із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, в якому встановлено порушення Конвенції, особа, на користь якої ухвалено таке рішення, домагається, насамперед, усунення наслідків порушення її прав, гарантованих Конвенцією.

49. Поряд з цим ЄСПЛ залишає за державою свободу у виборі заходів, необхідних для виконання його рішень. Згідно зі стандартами Ради Європи значення кожного з прийнятих ЄСПЛ рішень полягає в тому, що вони не тільки повинні впливати на право конкретного заявника, але також і на розвиток національного законодавства держав-учасниць Конвенції. Заходи поновлення права особи, яка зверталась до ЄСПЛ із заявою, мають значення у контексті відповідальності держави перед певною особою як санкції за порушення її права.

59. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги та погоджується із висновком ЄСПЛ, викладеним у його рішенні від 22 вересня 2022 року у справі «Генеральний будівельний менеджмент» проти України» про те, що мало місце порушення вимоги стосовно справедливого розгляду справи, закріпленої в пункті 1 статті 6 Конвенції, зокрема, за обставин, коли розгляд справи Вищим господарським судом України, за результатами якого ухвалено постанову від 23 жовтня 2008 року, не був проведений згідно з вимогами національного процесуального законодавства (пункти 30 та 31 рішення ЄСПЛ).

68. Водночас, указаному інтересу Приватного підприємства протистоїть інтерес у дотриманні принципу res judicata багатьох осіб, які стали власниками квартир у цьому житловому фонді, набувши статусу співвласників відповідних житлових будинків, та володіли цим майном, реальна вартість якого очевидно є вищою, ніж 1500 грн., протягом багатьох років (вони представлені в цій справі третіми особами: ОСББ «Черьомушки», ОСББ «Кооператор-1», ОСББ «Кооператор-2», ОСББ «Кооператор-11», ОСББ «Манежний», ОСББ «Високий»).

70. Таким чином, враховуючи конкретні обставини цього провадження, ухвалення нового рішення у цій справі, з одного боку, не здатне забезпечити відновлення правового становища Приватного підприємства станом на 20 грудня 2005 року (оскільки існує інше остаточне судове рішення від 15 червня 2007 року в іншій справі), а з іншого - матиме явно непропорційні негативні наслідки для інтересу багатьох осіб у дотриманні принципу res judicata.

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В., Воробйової І. А., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О.

у справі № 22-23/321-05-10190

провадження № 12-12звг24

1. 04 вересня 2024 року Велика Палата Верховного Суду

у справі № 22-23/321-05-10190 прийняла постанову, якою відмовила в задоволенні заяви Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» (далі - Приватне підприємство) про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року.

2. З результатами вирішення заяви підприємства про перегляд судового рішення за виключними обставинами не погоджуємося, тому відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) викладаємо окрему думку з таких міркувань.

Історія справи

3. У листопаді 2005 року Приватне підприємство звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської облспоживспілки про визнання укладеним договору купівлі-продажу Дочірнього підприємства «Будсервіс» від 02 грудня 2004 року.

4. Позов обґрунтовувався тим, що 02 грудня 2004 року між Одеською облспоживспілкою та Приватним підприємством укладено договір купівлі-продажу юридичної особи - Дочірнього підприємства «Будсервіс» як цілісного майнового комплексу. Відповідно до пункту 2 вказаного договору він підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню протягом року з моменту його підписання сторонами. Натомість через дії Одеської облспоживспілки процес нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства «Будсервіс» затягується та відбувається невиконання вимог договору, внаслідок чого Приватне підприємство зазнає додаткових збитків.

5. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року позов задоволено та визнано укладеним договір купівлі-продажу Дочірнього підприємства «Будсервіс» від 02 грудня 2004 року.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

7. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25 червня 2007 року задоволено заяву Одеської облспоживспілки про роз`яснення рішення від 20 грудня 2005 року.

8. 13 серпня 2007 року Одеський апеляційний господарський суд відмовив Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Високий» (далі - ОСББ «Високий», ОСББ) у прийнятті до розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 червня 2007 року, оскільки ухвала про роз`яснення рішення суду оскарженню не підлягала.

9. 17 жовтня 2007 року Одеська облспоживспілка звернулася з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області

від 20 грудня 2005 року в редакції ухвали про роз`яснення рішення суду

від 25 червня 2007 року та заявила клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги.

10. Ухвалою від 22 жовтня 2007 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, Одеський апеляційний господарський суд визнав причини пропуску строку поважними, поновив строк подання зазначеної апеляційної скарги і призначив її до розгляду.

11. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року і припинено провадження у справі у зв`язку з непідвідомчістю справи господарському суду.

12. Постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 23 червня 2008 року у справі № 22-23/321-05-10190 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

13. 15 січня 2009 року Верховний Суд України ухвалою відмовив Приватному підприємству в порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року.

14. За результатами нового розгляду справи № 22-23/321-05-10190 Господарський суд Одеської області рішенням від 15 червня 2009 року, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року та Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року, у задоволенні позову відмовив.

15. 11 березня 2010 року Верховний Суд України своєю ухвалою відмовив у порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року.

16. У лютому 2009 року Приватне підприємство звернулося до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) із заявою про порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

17. 22 вересня 2022 року ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» за заявою № 11925/09, у якому констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку зі скасуванням остаточного рішення від 20 грудня 2005 року.

18. ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що Вищий господарський суд України знехтував точними та чіткими процесуальними нормами, які регулюють відправлення правосуддя, нівелювавши весь судовий розгляд, який завершився ухваленням остаточного рішення суду, яке підлягало виконанню. ЄСПЛ дійшов висновку, що було порушено вимогу стосовно справедливого розгляду справи.

19. У грудні 2022 року у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом Приватне підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року у справі № 22-23/321-05-10190 за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 ГПК України.

20. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) відмовлено у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190.

21. Відмовляючи у відкритті провадження, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність врахування у цій справі принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), та існування преклюзивного строку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 321 ГПК України.

22. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 14 грудня 2022 року вказала, що після направлення на новий розгляд справа була повторно розглянута судом першої інстанції, який відмовив заявнику в позові, і це рішення залишено без змін постановами апеляційного та касаційного господарських судів. Рішення судів набрали законної сили, обставини порушення Україною міжнародних зобов`язань при прийнятті судових рішень за результатами нового розгляду міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не встановлено; після прийняття вказаних судових рішень минуло майже 13 років. За таких обставин, як виснувала Велика Палата Верховного Суду, перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року (у якій ЄСПЛ встановив порушення Україною міжнародних зобов`язань) не призведе до відновлення порушених прав заявника, проте може істотно зашкодити принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили, прийнятого пізніше в цій справі.

23. До того ж Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до приписів пункту 2 частини другої та частини третьої статті 321 ГПК України преклюзивний строк, протягом якого може бути подана заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом, становить десять років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Цей строк не може бути поновлений. Постанова Вищого господарського суду України у справі № 22-23/321-05-10190, якою були порушені міжнародні зобов`язання України, прийнята 23 жовтня 2008 року, а заявник звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвалених у справі № 22-23/321-05-10190 судових рішень за виключними обставинами 03 грудня 2022 року, тобто після спливу десятирічного строку.

24. 06 березня 2023 року Приватне підприємство звернулося до Конституційного Суду України з конституційною скаргою, в якій просило перевірити пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 ГПК України на відповідність частині другій статті 3, статті 8, частині першій статті 9, частині третій статті 22, частині першій статті 55, частині першій статті 64 Конституції України (конституційність).

25. Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року

№ 1-р(ІІ)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23) (щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 ГПК України в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяв про перегляд судового рішення у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду.

26. Конституційний Суд України у своєму Рішенні вказав, що визначений у ГПК України десятирічний строк на подання заяви про перегляд судових рішень у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, та неможливість поновлення судом такого строку ставлять реалізацію права, гарантованого частиною п`ятою статті 55 Конституції України, у залежність від обставин, на які не може вплинути особа, а саме від строку розгляду її заяви ЄСПЛ.

27. Конституційний Суд України дійшов висновку, що приписи пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК України, які унеможливлюють перегляд судового рішення за заявою особи у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, після спливу десятирічного строку з дня набрання законної сили рішенням національного суду, та неможливість поновлення судом такого строку не забезпечують ефективної реалізації конституційних прав особи на судовий захист та на звернення після використання всіх національних засобів юридичного захисту за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, тому суперечать вимогам статті 3, частини першої статті 8, частини першої статті 9, частин першої, п`ятої статті 55 Конституції України.

28. 12 березня 2024 року засобами поштового зв`язку Приватне підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судового рішення Верховним Судом на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України.

29. Приватне підприємство просить задовольнити подану заяву і скасувати ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року

у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22) про відмову у відкритті провадження за виключними обставинами та постановити нове судове рішення, яким відкрити провадження за заявою щодо перегляду судових рішень у справі за виключними обставинами, що була подана цим підприємством 03 грудня 2022 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою порушення Україною своїх зобов`язань, для її розгляду по суті.

30. Заяву мотивувало тим, що внаслідок застосування Великою Палатою Верховного Суду приписів статті 321 ГПК України, визнаних неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024, було порушено його право на звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень після встановлення ЄСПЛ порушення статті 6 Конвенції у його справі.

31. Ухвалою від 08 квітня 2024 року суддя Великої Палати Верховного Суду відкрив провадження за виключними обставинами за заявою Приватного підприємства про перегляд ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року, призначив розгляд заяви на 15 травня 2024 року та витребував справу № 22-23/321-05-10190 з Господарського суду Одеської області.

32. 17 квітня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли матеріали справи № 22-23/321-05-10190.

33. Ухвалою від 11 червня 2024 року Велика Палата Верховного Суду заяву Приватного підприємства задовольнила.

Скасувала ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) у справі № 22-23/321-05-10190.

Відкрила провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України

від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України

від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року

у справі № 22-23/321-05-10190.

Призначила справу № 22-23/321-05-10190 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 03 липня 2024 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8, про що повідомила учасників справи.

34. Ухвала мотивована тим, що Великою Палатою Верховного Суду ще до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року

№ 1-р(ІІ)/2024 вироблено механізм застосування норм процесуального законодавства, які встановлювали десятирічний строк звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

35. Тому, враховуючи сформовану Великою Палатою Верховного Суду практику застосування подібних положень процесуального законодавства (пункт 2 частини другої статті 363 Кодексу адміністративного судочинства України, пункт 2 частини другої статті 424 Цивільного процесуального кодексу України, пункт 2 частини другої статті 321 ГПК України) та з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024, положення пункту 2 частини другої та частини третьої статті 321 ГПК України не підлягали застосуванню при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190 за виключними обставинами.

36. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що в ухвалі від 14 грудня 2022 року відмова у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства з перегляду за виключними обставинами судових рішень

у справі № 22-23/321-05-10190 також обґрунтована необхідністю застосування у цій справі принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata). Водночас процесуальним законодавством передбачено, що на етапі вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими чи виключними обставинами досліджується лише відповідність заяви вимогам статті 322 ГПК України. Тому, не відкривши провадження за нововиявленими чи виключним обставинами, суд позбавлений можливості оцінити обґрунтованість доводів заяви про перегляд судових рішень.

37. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що предметом перегляду за нововиявленими або виключними обставинами можуть бути рішення, постанови, ухвали та судові накази (частини перша, третя - п`ята статті 232 ГПК України). Судові рішення, у яких вирішено процедурні питання, пов`язані з рухом справи, не є предметом перегляду за виключними обставинами.

38. З посиланням на свій висновок у справі № 0529/5417/2012 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що ухвали про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами є судовими рішеннями, якими закінчено розгляд справи та які можуть бути переглянуті за виключними обставинами.

39. 04 вересня 2024 року за наслідками розгляду заяви Приватного підприємства, вперше поданої у грудні 2022 року, про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року у справі № 22-23/321-05-10190 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою відмовила в її задоволенні.

Мотиви постанови Великої Палати Верховного Суду

40. У постанові від 04 вересня 2024 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що метою екстраординарної процедури перегляду судових рішень на підставі пункту 2 частини третьої статті 320 ГПК України є відновлення порушених прав особи (заявника) та відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції.

41. Тому визначальним у контексті обставин цієї справи є питання про те, чи призведене скасування Великою Палатою Верховного Суду постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року (у якій ЄСПЛ встановив порушення Україною міжнародних зобов`язань) та наступних судових рішень у цій справі до відновлення порушених прав Приватного підприємства. До того ж зазначене питання належить розглянути у взаємозв`язку із принципом остаточності судового рішення, що набрало законної сили, оскільки воно може мати істотний вплив на права та інтереси інших осіб.

42. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що інтерес Приватного підприємства полягає у відновленні становища, яке воно мало до скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року, яким було задоволено позов цього підприємства до Одеської облспоживспілки про визнання укладеним договору купівлі-продажу Дочірнього підприємства «Будсервіс» разом із відомчим житловим фондом облспоживспілки від 02 грудня 2004 року. Отже, кінцевою метою відновлення провадження для Приватного підприємства є необхідність у задоволенні його комерційного інтересу в придбанні Дочірнього підприємства «Будсервіс» разом із відомчим житловим фондом Одеської облспоживспілки за 1 500,00 грн (це ціна, визначена договором, що на час укладення договору становила 281,42 дол. США за офіційним курсом Національного банку України).

43. Водночас указаному інтересу Приватного підприємства протистоїть інтерес у дотриманні принципу res judicata багатьох осіб, які стали власниками квартир у цьому житловому фонді, набувши статус співвласників відповідних житлових будинків, та володіли цим майном, реальна вартість якого очевидно є вищою, ніж 1500 грн (вони представлені в цій справі третіми особами: ОСББ «Черьомушки», ОСББ «Кооператор-1», ОСББ «Кооператор-2», ОСББ «Кооператор-11», ОСББ «Манежний», ОСББ «Високий»).

44. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що інтерес цих багатьох осіб у дотриманні принципу res judicata ґрунтується не тільки (та навіть не стільки) на факті скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року, але й на тому, що пізніше в іншій справі № 9/69-07-1394 (яка не переглядалася ЄСПЛ) рішенням Господарського суду Одеської області від 15 червня 2007 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 04 червня 2008 року, за позовом ОСББ «Високий» до Одеської облспоживспілки та Приватного підприємства, яке набрало законної сили, було визнано недійсним пункт 1.1 договору купівлі-продажу від 02 грудня 2004 року (того самого, який був визнаний укладеним згідно з рішенням суду від 20 грудня 2005 року) в частині включення обов`язку продавця передати у власність покупцю відомчий житловий фонд Одеської облспоживспілки.

45. Тому, враховуючи конкретні обставини цього провадження, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ухвалення нового рішення у цій справі, по-перше, не здатне забезпечити відновлення правового становища Приватного підприємства станом на 20 грудня 2005 року (оскільки існує інше остаточне судове рішення від 15 червня 2007 року в іншій справі) та, по-друге, матиме явно непропорційні негативні наслідки для інтересу багатьох осіб у дотриманні принципу res judicata, у зв`язку з чим у задоволенні заяви підприємства відмовила.

Мотиви окремої думки

46. Предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду була заява Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190.

47. Не вдаючись до оцінки висновків Великої Палати Верховного Суду про відсутність підстав для скасування за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190, вважаємо за необхідне нагадати обставини, які передували відкриттю провадження за статтею 320 ГПК України у цій справі.

48. Так, ще у грудні 2022 року у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом Приватне підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 ГПК України.

49. За наслідками розгляду цієї заяви Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22), якою відмовила у відкритті провадження про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190.

50. Мотиви, з яких Велика Палата Верховного Суду виходила при постановленні вказаної ухвали, детально наведені у попередньому розділі цієї окремої думки.

51. У подальшому Приватне підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали від 14 грудня 2022 року на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України, мотивуючи її тим, що внаслідок застосування Великою Палатою Верховного Суду приписів статті 321 ГПК України, визнаних неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024, було порушено його право на звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень після встановлення ЄСПЛ порушення статті 6 Конвенції у його справі.

52. Ухвалою від 11 червня 2024 року Велика Палата Верховного Суду заяву Приватного підприємства задовольнила, скасувала ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) у справі № 22-23/321-05-10190 та відкрила провадження за заявою підприємства про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190.

53. Тобто саме скасування ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України стало підставою для відкриття провадження про перегляд за виключними обставинами інших судових рішеньу справі № 22-23/321-05-10190 за пунктом 2 частини третьої статті 320 ГПК України.

54. Відтак розгляд заяви підприємства має ознаки повторного, оскільки при першому надходженні заяви до Великої Палати Верховного Суду у відкритті провадження за виключними обставинами було відмовлено.

55. На переконання авторів окремої думки, в оцінці результату вирішення Великою Палатою Верховного Суду заяви Приватного підприємства про перегляд судових рішень за виключними обставинами неможливо оминути питання щодо підстав повторного ініціювання цього провадження.

56. Ключовим у цій процесуальні ситуації є те, чи відповідає ухвала Великої Палати Верховного Суду про відмову у відкритті провадження за виключними обставинами критеріям судового рішення, яке може бути об`єктом перегляду за правилами статті 320 ГПК України, оскільки без її скасування у цій справі провадження за заявою Приватного підприємства не було б відкрите.

57. У цьому контексті автори окремої думки нагадують, що відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

58. Термін «ухвали, якими закінчено розгляд справи» законодавець вжив і в частині другій статті 293 ГПК України, де зазначено, що вразі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

59. Вважаємо, що як у статті 320, так і у статті 293 ГПК України термін «ухвали, якими закінчено розгляд справи» вжитий в одному і тому ж значенні.

60. Застосування конструкції, в якій ухвали визначаються як судові рішення, якими закінчено розгляд справи, в розділі «Відкриття касаційного провадження» в контексті повноважень суду касаційної інстанції щодо прийняття та розгляду окремих категорій касаційних скарг, дає підстави для висновку, що ухвали, якими закінчено розгляд справи, можуть постановлятися саме судами першої та апеляційної інстанцій.

61. Натомість у суді касаційної інстанції питання, які стосуються розгляду справи по суті та можуть кваліфікуватися як «закінчення розгляду справи», зазвичай вирішуються шляхом ухвалення постанов.

62. На наше переконання, ухвалами, якими закінчено розгляд справи і які можуть бути переглянуті за виключними обставинами, є ухвали суду першої інстанції про: закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням позовної заяви без розгляду.

63. До того ж, якщо в суді касаційної інстанції питання закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду вирішено шляхом постановлення ухвали, то така ухвала також уважатиметься такою, якою закінчено розгляд справи.

64. Інші ухвали судів не підлягають перегляду у зв`язку з виключними обставинами, оскільки не відносяться до ухвал, якими закінчено розгляд справи.

65. Подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду

від 15 серпня 2018 року у справі № 459/1582/14, 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 459/1615/15-ц, від 23 липня 2020 року у справі № 910/9266/14, від 11 листопада 2020 року у справі № 461/11703/15, від 29 грудня 2020 року у справі № 904/5896/18,

від 03 червня 2021 року у справі № 2-1210/11 та від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011.

66. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що судові рішення, у яких вирішені процедурні питання, пов`язані з рухом справи, не є предметом перегляду за виключними обставинами (див. mutatis mutandis постанови від 20 березня 2018 року у справі № 2-3435/11, від 17 квітня 2018 року у справах № 2-1178/11, № 235/2573/13-ц і № 243/2748/16-ц,

від 15 травня 2018 року у справі № 0529/5417/2012, від 22 січня 2019 року

у справі № 2-4646/11).

67. Нагадуємо, що заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частини четверта, п`ята статті 321 ГПК України).

68. Оскільки ухвала Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22) про відмову у відкритті провадження за виключними обставинами не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, а Велика Палата Верховного Суду не є судом тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення у цій справі, то, на думку авторів окремої думки, вказана ухвала не могла бути переглянута за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України, а саме: встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи.

69. З огляду на те, що ухвала від 14 грудня 2022 року не могла бути скасована на підставі статті 320 ГПК України, то провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190 за виключними обставинами не підлягало відкриттю, а заява - розгляду по суті Великою Палатою Верховного Суду.

70. Отже, на переконання авторів окремої думки, Велика Палата Верховного Суду мала постановити ухвалу про закриття провадження за заявою Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року у справі № 22-23/321-05-10190.

Судді: О. В. Ступак

І. А. Воробйова

С. Ю. Мартєв

С. О. Погрібний

Джерело: ЄДРСР 121731583