Рішення ООАС про зобов'язання розглянути заяву про відстрочку надіслану поштою науково-педагогічним працівником, який має науковий ступінь


Recommended Posts

Опубликовано

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року Справа № 420/21712/24
м. Одеса 

Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання прийняти рішення щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1, до відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання (не оформлення) ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення щодо надання відстрочки ОСОБА_1 від призову під час мобілізації на підставі ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як науково-педагогічному працівнику закладу вищої освіти, який має науковий ступінь.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на момент подання вказаної позовної заяви він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як військовозобов`язаний громадянин, який працює в закладі вищої освіти і має науковий ступінь. При цьому, позивач звернув увагу, що на його першу заяву щодо надання відстрочки відповідач відмовив у її наданні з підстав того, що така заява не підлягає задоволенню без особистого прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте позивач наголошує, що така відмова не ґрунтується на нормах права, є незаконною і виникла, можливо, внаслідок помилкового тлумачення відповідачем норм чинного законодавства, а саме розуміння слів «особисто повідомити»/ «особисто надавати» як передачу заяви (письмового звернення) під час особистого прийому або до канцелярії/приймальні начальника суб`єкта владних повноважень або ототожнення «особисто повідомити» та «особисто прибути», що не є тотожнім у спірних правовідносинах.

Так, позивач вдруге звернувся до відповідача із заявою шляхом особистого надсилання засобами поштового зв`язку на офіційну адресу відповідача, проте відповідач належним чином не розглянув його заяву, не прийняв будь-яке рішення у встановлений законодавством строк та не повідомив його про прийняте рішення, що на думку позивача свідчить про наявність протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

(б) Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм правом для подання відзиву на позовну заяву, належним чином та своєчасно повідомлений про розгляд вказаної справи.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

15.07.2024 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

IV. Обставини, встановлені судом

18.12.2023 позивач засобами поштового зв`язку надіслав до відповідача заяву про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

До вказаної заяви позивач додав:
- оригінал довідки з відділу кадрів ****;
- копія диплому кандидата фіз.-мат. Наук ДК № НОМЕР_1;
- копія контракту від **.**.2021 № ***.

Відповідач листом від 08.01.2024 № № С1213 повідомив, що вказана заява (направлена позивачем засобами поштового зв`язку) не підлягає задоволенню без особистого прибуття разом з військово-обліковим документом до районного територіального центру комплектування за місцем перебування на військовому обліку. Таким чином, відповідач зазначив, що з метою вирішення питань, порушених в заяві, позивачу необхідно особисто прибути до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку з військово-обліковим документом, оригіналами (та копіями) усіх підтверджуючих право на відстрочку та усіх наявних медичних документів для уточнення облікових даних, проходження медичного огляду (за потреби, у зв`язку із внесенням 22.08.2023 змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008) та визначення призначення позивача на особливий період.

12.06.2024 позивач вдруге подав до відповідача заяву, в якій просив оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

До заяви позивач додав:
- Довідку **** про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці від 05 червня 2024 р. № ****;
- копію диплому про науковий ступінь кандидата фіз.-мат. Наук серії НОМЕР_1 ;
- витяг з наказу по **** від 09.06.2021 № ***** про прийняття.

Вказана заява з додатками направлена засобами поштового зв`язку та отримана відповідачем 17.06.2024, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Станом на дату звернення позивача до суду із вказаним адміністративним позовом, відповідь відповідача щодо результатів розгляду другої заяви позивача не надійшла. Доказів протилежного відповідач до суду не надав.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Так, статтею 22 Закону №3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цим ст.23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Пунктом 2 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Суд звертає увагу, що спір виник, оскільки позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації, оскільки працює в закладі вищої освіти, має науковий ступінь, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача від 18.12.2023, відповідач надав відповідь від 08.01.2024 № С1213, якою позивача було проінформовано, що вказана заява (направлена позивачем засобами поштового зв`язку) не підлягає задоволенню без особистого прибуття разом з військово-обліковим документом до районного територіального центру комплектування за місцем перебування на військовому обліку.

З приводу зазначених доводів, викладених у листі від 08 січня 2024 року № С1213, суд зазначає наступне.

З 05 січня 2023 року механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, Зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пунктів 56-60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.

Як встановлено судом позивач особисто засобами поштового зв`язку направив до відповідача заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ. До заяви позивачем додано перелік документів для підтвердження обставин зазначених у заяві.

Відповідач, не заперечуючи право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у відповідь на вищезазначену заяву вказав про необхідність подання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу позивачем особисто, а не засобами поштового зв`язку.

Положення частини одинадцятої статті 38 Закону №2232-ХІІ, визначають обов`язок, зокрема, військовозобов`язаних особисто повідомити у разі змін сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання або перебування, освіти, місця роботи, посади органи, де вони перебувають на військовому обліку.

Тотожні норми містяться і у Порядку №1487, у тому числі в Правилах військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку), норми якого також вище наведені.

Разом з тим, ні положення Закону №2232-ХІІ, ні Порядку №1487 не передбачають обов`язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. При цьому обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що позивачем особисто, тобто за його підписом, через засоби поштового зв`язку направлялась відповідачу заява про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач не ставить під сумнів, що заява позивача була підписана та направлена ним особисто.

Отже, на думку суду, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) заяви з відповідними документами, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Постановою КМУ від 23 лютого 2022 року №154 затверджено «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі - Положення №154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до п.1. якого, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:

- оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

- розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно із абзацом 8 пункту 11 Положення №154 оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про відмову у наданні такої відстрочки.

У цих правовідносинах відповідач не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

У спірному випадку заява позивача комісією при відповідачі щодо перевірки законності надання відстрочок по суті не розглядалася, а позивачу надана відповідь-роз`яснення про необхідність особистого прибуття для подання відповідної заяви.

Лист відповідача від 08 січня 2024 року № С1213 носить інформативний характер та не свідчить про прийняття рішення по суті порушеного у заяві питання. Вказана відповідь також не тягне за собою жодних юридичних наслідків, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи, а відтак, не є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При цьому протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За таких обставин, коли заява позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідачем по суті не розглядалася, позаяк відсутнє належним чином оформлене рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивована відмова в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в не прийнятті рішення.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача надати відстрочку позивачу від призову на військову службу під час мобілізації, про що видати відповідний документ, то суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки заява позивача належним чином не розглядалася відповідачем та рішення за результатом розгляду такої заяви не прийнято, а вирішення вказаного питання по суті є дискреційними повноваженнями відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов частково шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 18.12.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов`язання розглянути заяву позивача від 18.12.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

VI. Судові витрати

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.12.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

3.Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

4.У задоволенні решти вимог відмовити.

5.Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять),20 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4, адреса: АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_3.

Суддя Оксана БОЙКО 

Джерело: ЄДРСР 122444740

 

--------------------------------

Ще одна справа, яка виникла внаслідок бездіяльності начальника ТЦК та СП щодо оформлення відстрочки громадянину, який має її за Законом. Перша справа, де розглядається відмова у оформленні відстрочки науково-педагогічному працівнику, який має науковий ступінь та працює в закладі вищої освіти. Позивач подавав дві заяви про оформлення відстрочки: на першу отримав відповідь про те що заява "не підлягає задоволенню", на другу заяву, в порушення норм Закону України "Про звернення громадян" відповідач взагалі не надав жодної відповіді.
З достовірних джерел відомо, що позов було подано проти Приморського РТЦК та СП м. Одеси, начальником якого є підполковник В. Жданов, який особисто відмовив в розгляді заяви.

Суд вкотре зазначив що ні положення Закону №2232-ХІІ, ні Порядку №1487 не передбачають обов`язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. При цьому обов`язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах (мабуть, вже є кілька десятків тотожніх справ по різних регіонах України).

Суд зазначив, що у цих правовідносинах відповідач не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Однак, у позовній вимозі зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення щодо надання відстрочки ОСОБА_1 від призову під час мобілізації на підставі ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як науково-педагогічному працівнику закладу вищої освіти, який має науковий ступінь було відмовлено, посилаючись на дискреційні повноваження відповідача.

На жаль, така поведінка посадовців РТЦК та СП дискредитує Збройні сили України, а тлумачення відповіді "не підлягає задоволенню" як бездіяльності (а не перевищення службових повноважень, що полягає у одноособового розгляді заяви на оформлення відстрочки на розгляд відповідної комісії, яка утворена при ТЦК та СП) не сприяє притягненню таких посадовців до кримінальної відповідальності за ст. 426-1 КК України та очищенню керівних посад від подібних людей.
 

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения