Упоминать ли отвод в апелляционной жалобе?

[VENERA]

Пишу апелляционную. Срок сдачи - завтра.

Иск к трем ответчикам. Удовлетворили частично. Присудили лишь заемщику выплатить тело кредита и чуток процентов, а в бООООльшей части иска отказано. Отказано также в иске к поручителям.

Должник не согласен с решением. В самом начале слушания судье заявляли отвод вот по этим основаниям:

В провадженні По----го районного суду ____ області знаходиться справа № 2-2013/10, суддя Горпинич Г.О.

Згідно з частиною 1 ст. 21 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.

Суддя По----го районного суду ____ області Горпинич Г.О. вже розглядав заяву про видачу судового наказу Кредитній спілки «Шахраї» в особі Шахрайської філії КС «Шахраї» до тих самих осіб (Шальської А.Г., Дербеньової Л.А., Савчук К.В.) і з тих самих підстав про стягнення заборгованості. На підставі розгляду заяви про видачу судового наказу Кредитної спілки «Шахраї» в особі Шахрайської філії КС «Шахраї» було видано судовий наказ від 07.11.2009 у справі № 2«н»-232209. Даний судовий наказ, виданий суддею Горпиничем Г.О. в справі № 2«н»-232209, було скасовано ухвалою По-----го районного суду ____ області від 25.12.2009 № 2с-14/209.

Вважаємо, що суддя Горпинич Г.О. не може брати участь у розгляді справи № 2-2013/10, оскільки його рішення (яким є судовий наказ) у цій самій справі, було судом скасоване.

Згідно з частиною 2 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України на підставах, зазначених у статтях 20, 21 і 22 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі.

У відповідності до частини 2 ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України прошу задовольнити заяву про відвід судді шляхом постановлення ухвали в нарадчій кімнаті і передати справу на розгляд іншому судді.

Стоит ли об этом писать в апелляционке вообще? Или, может, мы неверно трактуем процессуальную норму, и это не основания для отвода из-за недопустимости судьи?

Если мы напишем, и коллегия сочтет это основанием для отмены решения, то какова судьба решения и иска в целом?

На новый розгляд апелляционный сейчас не направляет. Поэтому он как - примет новое решение, которым в иске откажет полностью?

[VENERA]

Пишу апелляционную. Срок сдачи - завтра.

Иск к трем ответчикам. Удовлетворили частично. Присудили лишь заемщику выплатить тело кредита и чуток процентов, а в бООООльшей части иска отказано. Отказано также в иске к поручителям.

Должник не согласен с решением. В самом начале слушания судье заявляли отвод вот по этим основаниям:

В провадженні По----го районного суду ____ області знаходиться справа № 2-2013/10, суддя Горпинич Г.О.

Згідно з частиною 1 ст. 21 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.

Суддя По----го районного суду ____ області Горпинич Г.О. вже розглядав заяву про видачу судового наказу Кредитній спілки «Шахраї» в особі Шахрайської філії КС «Шахраї» до тих самих осіб (Шальської А.Г., Дербеньової Л.А., Савчук К.В.) і з тих самих підстав про стягнення заборгованості. На підставі розгляду заяви про видачу судового наказу Кредитної спілки «Шахраї» в особі Шахрайської філії КС «Шахраї» було видано судовий наказ від 07.11.2009 у справі № 2«н»-232209. Даний судовий наказ, виданий суддею Горпиничем Г.О. в справі № 2«н»-232209, було скасовано ухвалою По-----го районного суду ____ області від 25.12.2009 № 2с-14/209.

Вважаємо, що суддя Горпинич Г.О. не може брати участь у розгляді справи № 2-2013/10, оскільки його рішення (яким є судовий наказ) у цій самій справі, було судом скасоване.

Згідно з частиною 2 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України на підставах, зазначених у статтях 20, 21 і 22 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі.

У відповідності до частини 2 ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України прошу задовольнити заяву про відвід судді шляхом постановлення ухвали в нарадчій кімнаті і передати справу на розгляд іншому судді.

Стоит ли об этом писать в апелляционке вообще? Или, может, мы неверно трактуем процессуальную норму, и это не основания для отвода из-за недопустимости судьи?

Если мы напишем, и коллегия сочтет это основанием для отмены решения, то какова судьба решения и иска в целом?

На новый розгляд апелляционный сейчас не направляет. Поэтому он как - примет новое решение, которым в иске откажет полностью?

Ай-я-яй! На мой вопль о помощи никто не отреагировал.....

А у меня тут попутно с написанием еще один вопрос срочный возник.

В просительной части я прошу суд: Скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити кредитній спілці в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з Шальської Антоніни Григорівни в повному обсязі.

Это потому что у меня несколько оснований для скасування решения целиком: это и непринятый отвод судьи, и рассмотрение искового заявления, поданного с нарушением содержания и формы, и принятие увеличения суммы иска без оплаты его госпошлиной.

Но выигравшим дело соответчикам-поручителям хотелось бы решение, касающееся именно их, сохранить в принятой редакции. Боюсь пойти на поводу у них и просить суд лишь изменить решение в части, которая касается апеллянта, а не решение целиком скасувать и отказать в иске целиком.

Если все же найдутся охочие помочь, то размещаю текст апелляционки, сократив ее, чтобы понятна была суть.

Проккоментируйте, будьте добры!

__

Рішенням у справі № 2-10 2011 року позовні вимоги Позивача задоволено частково. Розірвано кредитний договір № 255, укладений 10 серпня 206 року між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» та Шальською Антоніною Григорівною; стягнуто з Шальської Антоніни Григорівни на користь Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» заборгованість по основній сумі кредиту у розмірі 2800 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 4200 грн., всього 7000 грн., в частині решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Шальської Антоніни Григорівни на користь Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» судові витрати у розмірі 190,00 грн.

Шальська Антона Григорівна (далі – Апелянт) не може погодитися із зазначеним рішенням суду першої інстанції про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором. Вважаю рішення, що прийняте судом першої інстанції, у справі № 2-10 2011 року незаконним і необґрунтованим в частині стягнення з мене заборгованості на загальну суму 7000,00 грн. з наступних підстав:

- неповного з’ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

- невідповідність висновків суду обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення ж, яке було прийняте у справі № 2-10 2011 року, всім цим вимогам не відповідає, є незаконним і необґрунтованим.

Обґрунтування підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

І. Судом першої інстанції порушено норми матеріального права, і це призвело до прийняття незаконного, необґрунтованого рішення. Численні порушення полягають в наступному.

1. Невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

На сторінці першій судового рішення зазначено, що «Відповідач Шальська А.Г. позов визнала частково, на суму основного тіла кредиту у розмірі 2800 грн.».

Даний висновок суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи. Так, Апелянт позов не визнав в повному обсязі, протягом всього розгляду справи заперечував проти позовних вимог в повному обсязі. В матеріалах справи містяться його письмові заперечення з доповненнями, з яких точно і безпомилково вбачається позиція Апелянта. Звукозапис судових засідань також може підтвердити недвозначну позицію Апелянта. Єдине, проти чого Апелянт не заперечував, так це проти факту отримання Шальською А.Г. кредиту в Запорізькій обласній кредитній спілці «Довіра». Однак це не спростовує позиції Апелянта щодо позовних вимог і не перекреслює фактичних обставин справи, що мали місце у правовідносинах між Позивачем та Апелянтом. Апелянт наводив достатньо належних, обґрунтованих доказів на підтвердження необґрунтованості вимог Позивача щодо нього, як позичальника, про те, що кредит та проценти за користування мною було повернуто без запізнень. Однак, суд першої інстанції не проаналізував доводи Апелянта, не надав їм правової оцінки, про що свідчить текст оскаржуваного рішення. В оскаржуваному рішенні відсутні будь-які посилання суду першої інстанції на доводи Апелянта, викладені в запереченнях і доповненнях до заперечень, на покази свідків, і не надано їм відповідної правової оцінки.

Окрім того, Апелянт не робив а ні письмово, а ні усно в судовому засіданні заяву про відсутність у нього заперечень щодо позовної вимоги про стягнення з мене основної суми заборгованості за тілом кредиту.

Навпаки, в запереченнях на сторінках 2-4 я чітко висловилася, що насправді, на руки мені видали не 2800,00 грн., а лише 1811,00 грн. Справа в тому, що колишній директор Пологівської філії ЗОКС «Довіра» В.С.Машко пояснив мені, що за умовами кредитного договору я до надання кредиту зобов’язана накопичити (залишити) на своєму рахунку у Спілці суму в розмірі 25% від суми потрібного мені кредиту, яка буде знаходитися на рахунку до закінчення дії кредитного договору і потім повернеться мені (п.2 кредитного договору). Окрім того, я була на стільки в скрутному фінансовому становищі, що в мене навіть не було готівки на внесення обов’язкових вступних і членських внесків. Тому заяву-анкету я оформила на суму 2800,00 грн., щоб отримати 2000,00 грн. – суму, яка насправді мені була потрібна. Дану умову кредитного договору № 255 від 10.08.2006 я виконала в повному обсязі, накопичивши на своєму рахунку у Позивача 700,00 грн. Позитивне рішення кредитного комітету Позивача про можливість надання мені кредиту свідчить про належне виконання мною умови пункту 2 кредитного договору, тобто про те, що 700,00 грн. я залишила на рахунку Позивача.

Після того, як я підписала всі папери, мені на руки видали 1811,00 грн., утримавши з суми кредиту 700,00 грн., 20,00 грн., 10, грн., а також утримавши одразу суму процентів наперед в розмірі 84,00 грн. та частину кредиту в розмірі 175,00 грн. Однак, Позивач не видав мені жодного розрахункового документа на підтвердження внесення мною обов’язкових платежів і внесків. Вважаю, що особливої уваги суду заслуговує той факт, що Позивачем проценти за користування кредитом і частина тіла кредиту за перший місяць користування кредитним коштами завжди утримуються в день видачі/отримання кредиту – тобто, наперед. Я акцентувала увагу суду першої інстанції на цьому факті. Мої твердження не були голослівним, а їх підтвердив свідок Пода Олександр, який дав свідчення в судовому засіданні. Цей свідок також є членом Позивача і він також, як і я, брав кредит у Позивача. Тому свідок Пода Олександр підтвердив той факт, що і в нього також Позивачем утримано проценти за користування кредитом і частину тіла кредиту за перший місяць користування кредитним коштами в день підписання кредитного договору, а платіжні документи на підтвердження внесення готівки в касу Позивача йому не було видано Позивачем. Судом же першої інстанції ці факти і аргументи не були дослідженні і проаналізовані. А з тексту рішення навіть неможливо встановити, чи прийняті вони до уваги судом, чи не прийняті, оскільки в судовому рішенні, що оскаржується, з цього приводу не сказано ні слова. Тим не менше вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №1-405/2007 встановлено, що члени Позивача вносили в касу грошові кошти, проте директором ці грошові кошти по касі не проводилися, а привласнювалися.

Також я доводила суду першої інстанції, що я своєчасно, навіть достроково, повернула кредит Позивачу зі сплатою належних процентів. Кредит я повертала особисто з рук в руки колишньому директору Пологівської філії ЗОКС «Довіра» В.С.Машку. Останній, в свою чергу, приймав від мене кошти – протягом перших п’яти місяців дії договору – в розмірах по 175,00 грн. в рахунок погашення суми кредиту. Так, в перший місяць дії договору, фактично ж – в день отримання кредиту – в рахунок погашення суми процентів я сплатила 84,00 грн. В другий місяць дії договору в рахунок погашення суми процентів я заплатила 79,00 грн. (тому що залишок кредиту дорівнював 2625,00 грн.). В третій місяць дії договору в рахунок погашення суми процентів я заплатила 74,00 грн. (тому що залишок кредиту дорівнював 2450,00 грн.). В четвертий місяць дії договору в рахунок погашення суми процентів я заплатила 68,00 грн. (тому що залишок кредиту дорівнював 2275,00 грн.). В п’ятий місяць дії договору в рахунок погашення суми процентів я заплатила 63,00 грн. (тому що залишок кредиту дорівнював 2100,00 грн.). Корінці прибуткових касових ордерів, таких, які Позивач додав до позовної заяви, В.С.Машко не виписував при мені і мені не надавав. Підстав сумніватися в тому, що гроші будуть в повному обсязі зараховані в касу Позивача, в мене не було. Тому що я довіряла В.С. Машку і навіть подумати не могла, що керівник підприємства (філії) може виявитися шахраєм.

До того, як звернутися до Позивача задля отримання кредиту, я неодноразово брала кредити в інших фінансових установах; навіть після отримання кредиту і його погашення в Позивача я також отримувала кредити в банках. І я завжди сумлінно виконувала свої зобов’язання, своєчасно сплачуючи належні платежі. В мене в усіх фінансових установах позитивна кредитна історія. Також я звертала увагу суду першої інстанції на той єдиний доказ про строки і розміри сплати кредиту Позивачу, який я маю. Таким доказом є блокнот, який я вела протягом декількох років, щоб уникнути прострочення і несвоєчасної оплати. В блокноті я записувала строки чергових платежів по кредитах, дати моєї оплати чергової суми, і суми, сплачені мною. В цей же блокнот я записувала, скільки грошових коштів я сплатила Позивачу і в які дні. Зокрема, я здійснювала платежі 10.08.2006 на загальну суму 259,00 грн., 29.09.2006 на загальну суму 254,00 грн., 31.10.2006 на загальну суму 249,00 грн., 30.11.2006 на загальну суму 243,00 грн., в грудні 2006р. на загальну суму 238,00 грн. Станом на 10.01.2007 я повернула Позивачу кредит на загальну суму 875,00 грн. Залишок кредиту складав 1925,00 грн. Розмір чергового платежу по процентам дорівнював 58,00 грн. Загальна сума – 1983,00 грн.

І тут сталася подія, що має суттєве значення по справі. Так, на початку січня 2007 року колишній директор Пологівської філії ЗОКС «Довіра» В.С.Машко звернувся до мене з проханням позичити йому гроші у зв’язку з скрутним фінансовим становищем. Необхідно зазначити, що моїм робочим місцем є приміщення, розташоване навпроти кабінету, в якому знаходиться Пологівська філія ЗОКС «Довіра». Тому з колишнім директором Пологівської філії ЗОКС «Довіра» В.С.Машком ми були в приязних добросусідських відносинах, як і належить бути сусідам по роботі. Тому звернення В.С.Машка з благанням позичити йому 5000,00 грн. було досить звичайною життєвою ситуацією і не викликало в мене ніяких підозр. Однак такої великої суми в мене не було. В той час я збиралася купити автомобіль, оформивши кредит у банку. А для цього я мала наміри найближчим часом закрити кредит в Запорізькій обласній кредитній спілці «Довіра». В мене вдома була готівка для першого внеску за автомобіль. Про ці мої плани був обізнаний В.С. Машко (з нашого щоденного спілкування). І тоді В.С. Машко, який не зміг вмовити мене позичити йому гроші, запропонував мені не позичити гроші, а дати йому їх в розмірі хоч 1500,00 грн. з такою умовою: що через один тиждень він, замість повернення грошей готівкою, внесе на рахунок Позивача ці кошти, і таким чином достроково погасить мій кредит і нараховані проценти. А решта суми – 483,00 грн. – буде зарахована з мого рахунку, оскільки на ньому знаходиться 700,00 грн., яких цілком вистачить для закриття кредиту, після чого залишок коштів з рахунку мені буде повернуто готівкою Позивачем.

Наша розмова відбувалася в приміщенні, в якому я працюю. В цей час разом з нами знаходилися мій клієнт Гаценко Олександр Олексійович, моя колега Пенькова Галина Григорівна і Дербеньова Людмила Андріївна, Пашкова Ірина Миколаївна. І всі вони чули нашу з В.С.Машком домовленість.

Того ж дня В.С. Машко на особистому автомобілі відвіз мене до мене додому, щоб я передала йому гроші. Повторюсь, це було в січні 2007 року, а вже найближчим часом, в лютому 2007р. проти В.С. Машка порушили кримінальну справу за скоєння злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст.191, ч.1 ст.366, ч.1 ст.209 Кримінального кодексу України. В.С.Машка було звинувачено у шахрайстві і привласненні 79 163,00 грн. Потім В.С. Машка визнали винним у скоєнні цих злочинів і засуджено. Підчас розслідування цієї кримінальної справи я давала показання як свідок, однак на той момент я не була обізнана, що звинувачений привласнив і мої власні кошти: не тільки ту суму, що позичив в мене і не вніс в рахунок погашення кредиту, але й не проводив в повному обсязі через касу ЗОКС «Довіра» сплачені мною суми. Фактично В.С. Машко провів через касу лише чотири рази по 84,00 грн. Однак, в той момент я про це не знала, тому не звернулася а ні в міліцію, а ні в суд як потерпіла сторона. Про шахрайство з боку колишнього директора Пологівської філії ЗОКС «Довіра» я дізналася вже надто пізно, і моя кредитна справа не увійшла до складу речових доказів у кримінальній справі № 1-405/2007.

Однак ця обставина не змінює суті моїх правовідносин з Позивачем. Я виконала свої договірні зобов’язання перед Позивачем повністю і достроково. Але керівник Пологівської філії ЗОКС «Довіра» привласнив кошти, сплачені в рахунок погашення платежів, чим завдав збитків Позивачу. Але це не моя вина і я не мушу за це відповідати перед Позивачем.

Також я звертала увагу суду першої інстанції на той факт, що Пологівська філія ЗОКС «Довіра» продовжує і досі вести свою діяльність в приміщенні по вул. Пролетарській, 75 в м. Пологи, в кабінеті № 59, навпроти кабінету, в якому працюємо я і Відповідач-2. І за всі ці 4 роки Позивач не знайшов можливості повідомити мені про існування кредитного боргу, запропонувати мені погасити його, не вживав заходи досудового врегулювання спору. А тому я цілком обґрунтовано вважала, що В.С. Машко розрахувався зі всіма своїми боргами перед Позивачем, в тому числі, і по моїй кредитній справі.

Таким чином, свої договірні зобов’язання я не порушувала, виконувала їх в строк, навіть достроково повертала суму кредиту. У зв’язку з цим мої кредитні зобов’язання за кредитним договором є такими, що припинилися в силу ст. 599 ЦК України – тобто припинилися виконанням, проведеним належним чином. А з припиненням зобов’язань припинився і кредитний договір.

Як я вже зазначала, про факт передачі колишньому директору Позивача Машку В.С. грошових коштів в рахунок погашення кредиту знали Гаценко Олександр Олексійович, Пенькова Галина Григорівна, Дербеньова Людмила Андріївна, Пашкова Ірина Миколаївна і вони могли б підтвердити це в суді під присягою. Мною було подано до суду заяву про виклик цих осіб у судове засідання як свідків, однак суд першої інстанції залишив мою заяву поза увагою, і Гаценка О.О., Пенькову Г.Г., Дербеньову Л.А. не викликав з невідомої мені причини. А покази Пашкової Ірини Миколаївни, яка під присягою підтвердила даний факт, що має важливе значення для вирішення справи по суті, до уваги не взяв.

Окрім того, важливим би було почути безпосередньо колишнього директора Пологівської філії ЗОКС «Довіра» В.С.Машка, або отримати від нього пояснення. Тому я також заявила суду першої інстанції про виклик Машка В.С. в судове засідання як свідка. Однак і ця моя заява залишилася поза увагою суду без жодних коментарів і пояснень.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо часткового визнання позову Апелянтом є передчасним і безпідставним, що підтверджується сукупністю матеріалів справи, показами свідків, і наданими доказами.

2. Невідповідність суми, що присуджена до стягнення судом першої інстанції, умовам кредитного договору.

Суд першої інстанції при вирішенні спору по суті, особливо, задовольняючи позовні вимоги Позивача в частині стягнення основної суми заборгованості за тілом кредиту і нарахованих процентів за користування кредитом, і при цьому розриваючи кредитний договір, залишив поза увагою той факт, що мною до укладення кредитного договору було накопичено на своєму рахунку у Позивача 700,00 грн. Цей юридичний факт знайшов своє відображення і в пункті 2 кредитного договору, згідно з яким до надання кредиту позичальник зобов’язаний накопичити (залишити) на своєму рахунку у Спілці суму в розмірі 25% від суми отриманого кредиту, яка буде знаходитися на рахунку до закінчення дії кредитного договору.

Окрім того, умовами кредитного договору передбачено, що по простроченим процентам і неповернутому кредиту Позичальник дає згоду Спілці в повному обсязі відшкодувати всі збитки за рахунок його коштів на особистому рахунку у Спілці.

Під час розгляду справи у судових засіданнях суду першої інстанції представник Позивача не заперечував і визнав, що, дійсно, на моєму рахунку у Позивача знаходяться кошти в розмірі 700,00 грн, власником яких є саме я.

Тому в судових засіданнях я наголошувала на тому, що Позивач взагалі не має права вимагати стягнення з мене іще раз додатково 700,00 грн., а Позивач має задовольнити свої вимоги, в першу чергу, за рахунок моїх коштів, що вже знаходяться у Позивача в заставі. І ці кошти, я впевнена, за 4 роки, доки Позивач не звертався до суду, були списані з мого особистого рахунку в рахунок погашення заборгованості, оскільки така заборгованість за мною рахувалася.

Проте суд першої інстанції на мої доводи уваги не звернув, вирішуючи спір, дане питання залишив поза увагою. Так, в оскаржуваному рішенні жодного слова не йдеться про зменшення заборгованості на 700,00 грн. за рахунок взаємозаліку накопичених мною коштів на рахунку Позивача. Не йдеться в оскаржуваному рішенні і про обов’язок Позивача повернути мені мої власні кошти, що належать мені на праві власності.

Таким чином, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, не ґрунтується на умовах кредитного договору, прийняте з порушенням матеріального права. Сума, яку суд присудив до стягнення з мене, не обґрунтована і не доведена Позивачем.

3. Судом першої інстанції не було застосовано закон, який підлягав застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

При укладенні кредитного договору Позивач ввів Апелянта в оману, використав нечесну підприємницьку практику, включив в текст кредитного договору умови, що не відповідають вимогам діючого законодавства України.

Апелянт в своїх запереченнях вказував на те, що дії Позивача під час укладення Кредитного договору є такими, що порушують мої права як споживача фінансових послуг.

Відповідно до ст. 21 Закону «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

а) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції. В супереч ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів», перед укладенням Кредитного договору Позивачем не було повідомлено Апелянта у письмовій формі про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача, чим було порушене право споживача на свободу вибору продукції;

б) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Правовий аналіз Кредитного договору свідчить про порушення принципу рівності сторін Кредитного договору на шкоду споживачу;

в) будь-яким чином обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. Позивачем обмежено право споживача (Апелянта) на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про кредит;

г) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою. Відповідно до закону «Про захист прав споживачів», безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції. Продукція, надана Позивачем Апелянту (кредит) є небезпечною для його майнових інтересів, так як криє в собі ризик для майна Апелянта через незаконне підвищення процентної ставки по кредиту та дискримінаційний розмір процентів;

ґ) ціну продукції визначено неналежним чином. Сукупну вартість кредиту визначити неможливо, розмір процентної ставки за користування кредитом є змінним і може збільшитися з 3% до 36% в місяць.

Частиною 1 статті 215 Цивільного Кодексу України встановлене правило, що підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами або однією із сторін, зокрема вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім цього волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 2 п. 2. ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Всупереч вимогам пункту 5 абзацу 3 частини 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача,

Аргументи, що наводилися мною в суді першої інстанції, та правовий аналіз допущених Позивачем порушень, доводили умисел Позивача при введенні в оману Апелянта.

Результатом обману мене, як позичальника, Позивачем є те, що я, вважаючи, що взяла кредит під 3% в місяць, на справді отримала кредит під 36 % в місяць, що в 12 разів перевищує той розмір процентів, на які спершу сторони кредитного договору домовилися. Зокрема, коли сторони Кредитного договору обумовлювали умови, на яких Апелянту буде надано кредит, то рішенням кредитного комітету Позивача було вирішено надати мені кредит в сумі 2800,00 грн. на 12 місяців під 3% в місяць (копія рішення додана до позовної заяви). Однак, в Кредитному договорі Позивач завідомо умисно вніс умови пунктів 7 і 8, згідно з якими розмір процентів склав 36% в місяць. Таким чином, Позивач застосував обман, коли роз’яснював мені розмір плати за користування кредитом, якщо взагалі роз’яснював.

Позивачем не надана мені у письмовій формі інформацію про умови кредитування, орієнтовану сукупну вартість кредиту, а розмір процентів за користування кредитними коштами визначено з застосуванням обману, таким чином було порушено вимоги ч. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на вищенаведене, Позивач використав нечесну підприємницьку практику.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. А відповідно до ч. 1 ст. 216 такий правочин не створює юридичних наслідків.

Кредитний договір здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, його недійсність встановлена законом, тому він є нікчемним, визнання його недійсним судом не вимагається

Таким чином заборгованість, яка базується на нікчемному Кредитному договорі, не може братися до уваги судом, тому позовні вимоги Позивача не підлягали до задоволення.

Судом першої інстанції вказаних норм законодавства не застосовано до спірних правовідносин. В результаті ним було прийняте незаконне рішення.

ІІ. Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, і це призвело до прийняття незаконного, необґрунтованого рішення. Численні порушення полягають в наступному.

1. Суд першої інстанції прийняв до свого провадження та розглянув позовну заяву, яка не відповідає вимогам процесуального закону.

Суд першої інстанції не мав права приймати до розгляду ту позовну заяву, яка надійшла від Позивача, оскільки її зміст і форма не відповідають вимогам, встановлених ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, Апелянт отримав текст позовної заяви, підписаний не уповноваженими особами, особистість яких мені встановити не вдалося, оскільки до позовної заяви не було додано жодних документів, за допомогою яких можна встановити особу та її повноваження (ні довіреностей, ні витягу зі статуту підприємства, ні наказу про призначення на посаду тощо).

Так, позовна заява підписана директором Пологівської філії ЗОКС «Довіра» В.М. Домбровським. На підтвердження своїх повноважень паном Домбровським В.М. не надано відповідних документів, які б свідчили про надане йому право підписати позовну заяву і подати її до суду, про призначення його директором даної філії тощо.

Так, відповідно до частини 4 статті 95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

А частиною 3 статті 95 ЦК України встановлено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Частиною 1 ст. 29 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Частиною 2 статті 30 ЦПК України визначено, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Отже, Пологівська філія ЗОКС «Довіра» не може бути стороною в цивільному процесі, і не має цивільної процесуальної дієздатності, тобто не може підписувати і подавати позовні заяви тощо.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Окрім того Позивачем порушено приписи пункту 2 частини 2 ст.119 та статті 120 Цивільного процесуального кодексу України. Так, пунктом 2 частини 2 ст.119 ЦПК України встановлено, що однією з вимог до змісту позовної заяви є зазначення в ній імені (найменування) позивача і відповідача, а також імені представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.

Як вбачається з тексту позовної заяви даної вимоги Позивачем не дотримано, відомості про представника Позивача в позовній заяві відсутні.

Тобто директор Пологівської філії ЗОКС «Довіра» не мав права підписувати і подавати позовну заяву.

Згідно з частиною 1 ст. 120 ЦПК України Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Дану вимогу процесуального закону Позивач також не виконав і Апелянту не надав копію довіреності на свого представника. Не надав також статут і копії поштових повідомлень, які є в переліку доданих документів до позовної заяви.

Нажаль, суд першої інстанції на це порушення норм процесуального закону уваги не звернув і позовну заяву Позивачу не повернув, як того вимагає ст. 121 ЦПК України.

Тому позовна заява, на підставі якої вже було відкрито провадження у справі, повинна була залишитися судом без розгляду. Виносити рішення по такій позовній заяві суд першої інстанції не мав права.

2. Рішення, що оскаржується, прийняте неповажним судом.

Апелянт до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції, керуючись приписами частини 2 ст. 23, частини 2 ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, заявив відвід складу суду, який судом задоволено не було.

Згідно з частиною 1 ст. 21 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.

Суддя Пологівського районного суду Запорізької області Лінник Г.О. вже розглядав заяву про видачу судового наказу Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Пологівської філії ЗОКС «Довіра» до тих самих осіб (Шальської А.Г., Дербеньової Л.А., Горпинича К.В.) і з тих самих підстав про стягнення заборгованості. На підставі розгляду заяви про видачу судового наказу Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Пологівської філії ЗОКС «Довіра» було видано судовий наказ від 07.12.2009 у справі № 2«н»-222209. Даний судовий наказ, виданий суддею Лінником Г.О. в справі № 2«н»-222209, було скасовано ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 25.12.2009 № 2с-14/209.

Апелянт вважає, що суддя Лінник Г.О. не міг брати участь у розгляді справи № 2-10 2011 року, оскільки його рішення (яким є судовий наказ) у цій самій справі, було судом скасоване.

3. Судом першої інстанції порушено процесуальні права Апелянта.

Згідно з приписами ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Апелянт своєчасно, до початку розгляду справи по суті, подав через канцелярію суду заяву від 15.09.2010 про виклик свідків, в якій просив викликати та допитати як свідків Гаценка Олександра Олексійовича, Дербеньову Людмилу Андріївну, Пенькову Галину Григорівну, Машка В.С. Обставини, які вказані особи могли підтвердити, як свідки, це факт домовленості між мною і колишнім директором Пологівської філії ЗОКС «Довіра» Машком В.С. зарахувати отримані кошті – 1500,00 грн., в касу Позивача з метою погашення кредиту. Судом першої інстанції не взято до уваги доводи Апелянта про необхідність почути свідчення вказаних осіб не вжито відповідних заходів задля виклику даних осіб у судове засідання, чим порушено вимоги пункту 5 частини 6 ст. 130, частину 4 ст. 165, частини 3 ст. 74 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, Апелянт був позбавлений можливості підтвердити аргументи і доводи, викладені в запереченнях, необхідними і переконливими доказами.

Натомість судом першої інстанції необґрунтовано не були досліджені всі ті докази, які були надані Апелянтом. Це, зокрема, мій особистий блокнот, копія вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2007 у справі № 1-405/2007, покази свідків Поди Олександра і Пашкової Ірини Миколаївни необґрунтовано і безпідставно до уваги не взято. В рішенні, що оскаржується, взагалі відсутні посилання на їх покази, не надано їм правової оцінки.

Пунктом 2 та 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України проголошено, що основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Судом першої інстанції порушено ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, не дотримано конституційних принципів судочинства: рівності учасників та змагальності сторін - Апелянта позбавили права викладення аргументів і доказів в своїх запереченнях, доведення перед судом переконливості своїх аргументів. Таким чином суд першої інстанції порушив свій безумовний обов’язок, чим не виконав всі вимоги цивільного судочинства.

Цим було порушено не лише приписи ст. 129 Конституції України, ст.ст. 10, 74, 130, 165, 179, 184, 185, 192 ЦПК України, а й приписи частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Виходить, що суд першої інстанції заздалегідь вирішив захистити права тільки Позивача, позбавивши Апелянта права на судовий захист. Такі дії суду першої інстанції позбавили можливості Апелянта в повній мірі реалізувати свої права в процесі судового розгляду, не заслухавши показів свідка, не дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийняв рішення однобічно.

Тому я вважаю, ці докази і покази свідків підлягають дослідженню і оцінці судом апеляційної інстанції, а також необхідно допитати як свідків тих осіб, яких було незаконно не викликано в суд і не допитано як свідків – це Гаценка Олександра Олексійовича, Дербеньову Людмилу Андріївну, Пенькову Галину Григорівну, Машка В.С.

4. Судом першої інстанції прийнято заяву Позивача про збільшення позовних вимог незаконно.

Так, спершу Позивач висував вимоги про стягнення з мене заборгованості «3696,00грн. – нараховані і не сплачені проценти за користування кредитом, згідно п.1. вищевказаного кредитного договору; - 3612,00 грн. – проценти згідно п.7. кредитного договору; - 30324,00грн. – проценти згідно п.8. кредитного договору». Спочатку ціна позову складала 40432,00 грн. Потім Позивачем збільшувалася ціна позову за рахунок збільшення вказаних позовних вимог. Ціна позову на дату прийняття оскаржуваного рішення склала вже 46088, грн. Зокрема, нараховані і не сплачені проценти за користування кредитом, згідно п.1. кредитного договору, було Позивачем збільшено з 3696,00 грн. до 4200,00 грн. Саме ця остання сума була присуджена судом першої інстанції до стягнення з мене.

Проте, відповідно до частини 3 ст. 80 ЦПК України у разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення нових вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

Позивачем дану вимогу ЦПК України не виконано – несплачену суму судового збору до звернення в суд з відповідною заявою сплачено не було. Суд першої інстанції на дане порушення уваги не звернув і прийняв заяву Позивача про збільшення позовних вимог в порушення вимог частини 3 ст. 80 ЦПК України. Отже суд першої інстанції не мав права розглядати збільшенні позовні вимоги Позивача і присуджувати до стягнення з мене нарахованих і не сплачених процентів за користування кредитом, згідно п.1. кредитного договору, в розмірі 4200,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.,ст. 292, 307, 309 Цивільного процесуального кодексу України,

ПРОШУ Апеляційний суд Запорізької області:

1. Скасувати рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 17.01.2011р. у цивільній справі № 2-10 2011 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити Запорізькій обласній кредитній спілці «Довіра» в особі Пологівської філії ЗОКС «Довіра» в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з Шальської Антоніни Григорівни в повному обсязі.

2. Судові витрати у справі віднести на рахунок Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра».

__________________________

Простите, пожалуйста, что на ночь глядя столько букафф.

[у.zaporozhskiy]

Ай-я-яй! На мой вопль о помощи никто не отреагировал.....

А у меня тут попутно с написанием еще один вопрос срочный возник.

В просительной части я прошу суд: Скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити кредитній спілці в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з Шальської Антоніни Григорівни в повному обсязі.

Это потому что у меня несколько оснований для скасування решения целиком: это и непринятый отвод судьи, и рассмотрение искового заявления, поданного с нарушением содержания и формы, и принятие увеличения суммы иска без оплаты его госпошлиной.

Но выигравшим дело соответчикам-поручителям хотелось бы решение, касающееся именно их, сохранить в принятой редакции. Боюсь пойти на поводу у них и просить суд лишь изменить решение в части, которая касается апеллянта, а не решение целиком скасувать и отказать в иске целиком.

Если все же найдутся охочие помочь, то размещаю текст апелляционки, сократив ее, чтобы понятна была суть.

Проккоментируйте, будьте добры!

__

так что бы оставили в сили по поручителям не получится, но его можно будет использовать в следующих битвах...

Пишу апелляционную. Срок сдачи - завтра.

Иск к трем ответчикам. Удовлетворили частично. Присудили лишь заемщику выплатить тело кредита и чуток процентов, а в бООООльшей части иска отказано. Отказано также в иске к поручителям.

Должник не согласен с решением. В самом начале слушания судье заявляли отвод вот по этим основаниям:

В провадженні По----го районного суду ____ області знаходиться справа № 2-2013/10, суддя Горпинич Г.О.

Згідно з частиною 1 ст. 21 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.

Суддя По----го районного суду ____ області Горпинич Г.О. вже розглядав заяву про видачу судового наказу Кредитній спілки «Шахраї» в особі Шахрайської філії КС «Шахраї» до тих самих осіб (Шальської А.Г., Дербеньової Л.А., Савчук К.В.) і з тих самих підстав про стягнення заборгованості. На підставі розгляду заяви про видачу судового наказу Кредитної спілки «Шахраї» в особі Шахрайської філії КС «Шахраї» було видано судовий наказ від 07.11.2009 у справі № 2«н»-232209. Даний судовий наказ, виданий суддею Горпиничем Г.О. в справі № 2«н»-232209, було скасовано ухвалою По-----го районного суду ____ області від 25.12.2009 № 2с-14/209.

Вважаємо, що суддя Горпинич Г.О. не може брати участь у розгляді справи № 2-2013/10, оскільки його рішення (яким є судовий наказ) у цій самій справі, було судом скасоване.

Згідно з частиною 2 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України на підставах, зазначених у статтях 20, 21 і 22 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі.

У відповідності до частини 2 ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України прошу задовольнити заяву про відвід судді шляхом постановлення ухвали в нарадчій кімнаті і передати справу на розгляд іншому судді.

Стоит ли об этом писать в апелляционке вообще? Или, может, мы неверно трактуем процессуальную норму, и это не основания для отвода из-за недопустимости судьи?

Если мы напишем, и коллегия сочтет это основанием для отмены решения, то какова судьба решения и иска в целом?

На новый розгляд апелляционный сейчас не направляет. Поэтому он как - примет новое решение, которым в иске откажет полностью?

где сказанно, что судья не может рассматривать два раза одно и то же дело?\

какую конкретно сумму получил апеллянт и чем это подтверждается?*

Мої твердження не були голослівним, а їх підтвердив свідок Пода Олександр, який дав свідчення в судовому засіданні. Цей свідок також є членом Позивача і він також, як і я, брав кредит у Позивача. Тому свідок Пода Олександр підтвердив той факт, що і в нього також Позивачем утримано проценти за користування кредитом і частину тіла кредиту за перший місяць користування кредитним коштами в день підписання кредитного договору, а платіжні документи на підтвердження внесення готівки в касу Позивача йому не було видано Позивачем. Судом же першої інстанції ці факти і аргументи не були дослідженні і проаналізовані.

это суд наврядли будет воспринимать к сожалению(((

Також я доводила суду першої інстанції, що я своєчасно, навіть достроково, повернула кредит Позивачу зі сплатою належних процентів. Кредит я повертала особисто з рук в руки колишньому директору Пологівської філії ЗОКС «Довіра» В.С.Машку. Останній, в свою чергу, приймав від мене кошти – протягом перших п’яти місяців дії договору – в розмірах по 175,00 грн. в рахунок погашення суми кредиту. Так, в перший місяць дії договору, фактично ж – в день отримання кредиту – в рахунок погашення суми процентів я сплатила 84,00 грн. В другий місяць дії договору в рахунок погашення суми процентів я заплатила 79,00 грн. (тому що залишок кредиту дорівнював 2625,00 грн.). В третій місяць дії договору в рахунок погашення суми процентів я заплатила 74,00 грн. (тому що залишок кредиту дорівнював 2450,00 грн.). В четвертий місяць дії договору в рахунок погашення суми процентів я заплатила 68,00 грн. (тому що залишок кредиту дорівнював 2275,00 грн.). В п’ятий місяць дії договору в рахунок погашення суми процентів я заплатила 63,00 грн. (тому що залишок кредиту дорівнював 2100,00 грн.). Корінці прибуткових касових ордерів, таких, які Позивач додав до позовної заяви, В.С.Машко не виписував при мені і мені не надавав. Підстав сумніватися в тому, що гроші будуть в повному обсязі зараховані в касу Позивача, в мене не було. Тому що я довіряла В.С. Машку і навіть подумати не могла, що керівник підприємства (філії) може виявитися шахраєм.

Чем вы подтверждаете, что вы действительно вносили большие суммы?

І тут сталася подія, що має суттєве значення по справі. Так, на початку січня 2007 року колишній директор Пологівської філії ЗОКС «Довіра» В.С.Машко звернувся до мене з проханням позичити йому гроші у зв’язку з скрутним фінансовим становищем. Необхідно зазначити, що моїм робочим місцем є приміщення, розташоване навпроти кабінету, в якому знаходиться Пологівська філія ЗОКС «Довіра». Тому з колишнім директором Пологівської філії ЗОКС «Довіра» В.С.Машком ми були в приязних добросусідських відносинах, як і належить бути сусідам по роботі. Тому звернення В.С.Машка з благанням позичити йому 5000,00 грн. було досить звичайною життєвою ситуацією і не викликало в мене ніяких підозр. Однак такої великої суми в мене не було. В той час я збиралася купити автомобіль, оформивши кредит у банку. А для цього я мала наміри найближчим часом закрити кредит в Запорізькій обласній кредитній спілці «Довіра». В мене вдома була готівка для першого внеску за автомобіль. Про ці мої плани був обізнаний В.С. Машко (з нашого щоденного спілкування). І тоді В.С. Машко, який не зміг вмовити мене позичити йому гроші, запропонував мені не позичити гроші, а дати йому їх в розмірі хоч 1500,00 грн. з такою умовою: що через один тиждень він, замість повернення грошей готівкою, внесе на рахунок Позивача ці кошти, і таким чином достроково погасить мій кредит і нараховані проценти. А решта суми – 483,00 грн. – буде зарахована з мого рахунку, оскільки на ньому знаходиться 700,00 грн., яких цілком вистачить для закриття кредиту, після чого залишок коштів з рахунку мені буде повернуто готівкою Позивачем.

как вы это докажите?

ґ) ціну продукції визначено неналежним чином. Сукупну вартість кредиту визначити неможливо, розмір процентної ставки за користування кредитом є змінним і може збільшитися з 3% до 36% в місяць.

если это так договор вообще незаконный.

Подавайте на недействительность, потом пересмотрите по вновьвыявленным.

Все остальное нормально, уже сильно не вдавался.

[VENERA]

так что бы оставили в сили по поручителям не получится, но его можно будет использовать в следующих битвах...

где сказанно, что судья не может рассматривать два раза одно и то же дело?\

если это так договор вообще незаконный.

Подавайте на недействительность, потом пересмотрите по вновьвыявленным.

Все остальное нормально, уже сильно не вдавался.

Недействительность сейчас не трогаем, доводы о нарушении материального права - это позиция апеллянта. Все, что можно было высосать из той темы, написано.

Меня ООООООООчень волнует два вопроса:

1. СТОИТ ЛИ ВКЛЮЧАТЬ В ЖАЛОБУ АРГУМЕНТЫ О НЕДОПУСТИМОСТИ СУДЬИ..

ВОТ АРГУМЕНТЫ В АПЕЛЛЯЦИОНКЕ. Я ПРАВИЛЬНО ТРАКТУЮ ЗАКОН?

2. ЧТО ПРОСИТЬ СУД: СКАСУВАТИ РІШЕННЯ ПОВНІСТЮ і ухвалити нове рішення, яким відмовити Запорізькій обласній кредитній спілці «Довіра» в особі Пологівської філії ЗОКС «Довіра» в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з Шальської Антоніни Григорівни в повному обсязі. (КАЖЕТСЯ, ПРИ ЄТОМ ПОРУЧИТЕЛИ ПОСТРАДАЮТ, Т.К. ПРОШУ Я ЛИШЬ О ЗАЕМЩИКЕ)

иЛИ ПРАВИЛЬНЕЕ ПРОСИТЬ ИЗМЕНИТЬ РЕШЕНИЕ В ЧАСТИ СТЯГНЕННЯ З ШАЛЬСКОЇ-АПЕЛЯНТА ЗАБОРГОВАНОСТІ, І ВІДМОВИТИ В ЗАДОВОЛЕННІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ПРО СТЯГНЕННЯ З АПЕЛЯНТА, А В РЕШТІ РІШЕННЯ ЗАЛИШИТИ БЕЗ ЗМІН

[VENERA]

Недействительность сейчас не трогаем, доводы о нарушении материального права - это позиция апеллянта. Все, что можно было высосать из той темы, написано.

Меня ООООООООчень волнует два вопроса:

1. СТОИТ ЛИ ВКЛЮЧАТЬ В ЖАЛОБУ АРГУМЕНТЫ О НЕДОПУСТИМОСТИ СУДЬИ..

ВОТ АРГУМЕНТЫ В АПЕЛЛЯЦИОНКЕ. Я ПРАВИЛЬНО ТРАКТУЮ ЗАКОН?

2. ЧТО ПРОСИТЬ СУД: СКАСУВАТИ РІШЕННЯ ПОВНІСТЮ і ухвалити нове рішення, яким відмовити Запорізькій обласній кредитній спілці «Довіра» в особі Пологівської філії ЗОКС «Довіра» в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з Шальської Антоніни Григорівни в повному обсязі. (КАЖЕТСЯ, ПРИ ЄТОМ ПОРУЧИТЕЛИ ПОСТРАДАЮТ, Т.К. ПРОШУ Я ЛИШЬ О ЗАЕМЩИКЕ)

иЛИ ПРАВИЛЬНЕЕ ПРОСИТЬ ИЗМЕНИТЬ РЕШЕНИЕ В ЧАСТИ СТЯГНЕННЯ З ШАЛЬСКОЇ-АПЕЛЯНТА ЗАБОРГОВАНОСТІ, І ВІДМОВИТИ В ЗАДОВОЛЕННІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ПРО СТЯГНЕННЯ З АПЕЛЯНТА, А В РЕШТІ РІШЕННЯ ЗАЛИШИТИ БЕЗ ЗМІН

ИЛИ ВСЕ ЖЕ НАДО НАСТАИВАТЬ НА СКАСУВАННІ РІШЕННЯ И ПРИНЯТИИ НОВОГО, КОТОРІМ ОТКАЗАТЬ В ИСКЕ ПОЛНОСТЬЮ?

ВЕДЬ Я ЖЕ АРГУМЕНТИРУЮ ЖАЛОБУ И НЕПОВАЖНІСТЮ СУДУ, І ДРУГИМИ ПРОЦЕССУАЛЬНІМИ БОКАМИ СУДЬИ, В РЕЗУЛЬТАТЕ КОТОРІХ РЕШЕНИЕ ЦЕЛИКОМ НЕЗАКОННОЕ

[у.zaporozhskiy]

ИЛИ ВСЕ ЖЕ НАДО НАСТАИВАТЬ НА СКАСУВАННІ РІШЕННЯ И ПРИНЯТИИ НОВОГО, КОТОРІМ ОТКАЗАТЬ В ИСКЕ ПОЛНОСТЬЮ?

ВЕДЬ Я ЖЕ АРГУМЕНТИРУЮ ЖАЛОБУ И НЕПОВАЖНІСТЮ СУДУ, І ДРУГИМИ ПРОЦЕССУАЛЬНІМИ БОКАМИ СУДЬИ, В РЕЗУЛЬТАТЕ КОТОРІХ РЕШЕНИЕ ЦЕЛИКОМ НЕЗАКОННОЕ

Первая инстанция приняла взыскать и с поручителей???

Если таково решение, то отменять в целом нужно, оно было вынесено с большими нарушениями...

[VENERA]

Первая инстанция приняла взыскать и с поручителей???

Если таково решение, то отменять в целом нужно, оно было вынесено с большими нарушениями...

****Иск к трем ответчикам. Удовлетворили частично. Присудили лишь заемщику выплатить тело кредита и чуток процентов, а в бООООльшей части иска отказано. Отказано также в иске к поручителям.**** Из моего первого поста.

***Но выигравшим дело соответчикам-поручителям хотелось бы решение, касающееся именно их, сохранить в принятой редакции. Боюсь пойти на поводу у них и просить суд лишь изменить решение в части, которая касается апеллянта, а не решение целиком скасувать и отказать в иске целиком.*** Из моего второго поста