Письмо ВХСУ о практике применения отдельных норм процессуального права

ANTIRAID · December 1, 2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

21.11.2011 N 01-06/1623/2011

Господарські суди України

Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права

З метою забезпечення правильної і однакової судової практики вважаємо за необхідне звернути увагу господарських судів на практику застосування судом касаційної інстанції у розгляді справ окремих норм процесуального права, а саме:

1) пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У наведеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України) ( 435-15 ).

Крім того, зазначена норма ГПК України ( 1798-12 ) може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) і статтею 233 Господарського кодексу України ( 436-15 ). Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом (див. постанови Вищого господарського суду України від 16.03.2011 N 22/274, від 20.04.2011 N 4/110-38);

2) пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України ( 1798-12 ).

Відповідно до частини другої статті 99 ГПК України ( 1798-12 ) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 101 ГПК України ( 1798-12 ) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, апеляційний господарський суд, залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України ( 1798-12 ) у зв'язку з підписанням позовної заяви особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано, діє в межах повноважень, наданих йому ГПК України ( 1798-12 ) (див. постанови Вищого господарського суду України від 19.01.2011 N 1/80-10, від 08.02.2011 N 18/75-10);

3) статті 12 ГПК України ( 1798-12 ) стосовно визначення підвідомчості справи зі спору про зобов'язання підприємства бюро технічної інвентаризації здійснити реєстрацію права власності або зобов'язати її скасувати.

Справи зі спорів за позовами суб'єктів господарювання до бюро технічної інвентаризації про зобов'язання останніх здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно або про зобов'язання її скасувати не пов'язані з захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд відповідних справ у порядку адміністративного судочинства (див. постанову Вищого господарського суду України від 11.02.2010 N 02-03/587).

Відповідні правові позиції викладалися й Верховним Судом України (див. постанови Верховного Суду України від 27.11.2007 N 45/24пн, від 13.05.2008 N 1/23).

Водночас слід мати на увазі, що бюро технічної інвентаризації здійснює лише державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а відтак не може бути стороною у справі, що розглядається господарським судом стосовно визнання такого права, оскільки не є особою, від якої відповідне право перейшло, або особою, яка може претендувати на таке право (див. постанови Вищого господарського суду України від 20.01.2010 N 2/237, від 28.01.2010 N 9/396-ПН-06, від 25.03.2010 N 10/77/07 та постанови Верховного Суду України від 04.07.2006 N 2-20/11842-2005, від 02.04.2010 N 2-12/6245.2-2009 (2-5/5129.1-2008 (2-13/694-2007);

4) частини четвертої статті 35 ГПК України ( 1798-12 ).

Відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України ( 1798-12 ) рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

У застосуванні цього припису преюдиційне значення для господарського суду мають факти, встановлені загальним судом у рішенні з будь-якої цивільної справи, незалежно від суб'єктного складу сторін у справі, що розглядається господарським судом (див. постанову Вищого господарського суду України від 22.12.2009 N 9/346-08).

Голова Вищого господарського суду України В.Татьков

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v1623600-11