Лист ВГСУ від 15.03.2011 доповнений 13.07.2011 про постанови ВСУ, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів

[ANTIRAID]

Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів

(Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249)

За результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом України прийнято низку постанов, у яких викладено, зокрема, такі правові позиції.

1. У спорах, що виникають з договору іпотеки:

- у генеральній угоді та іпотечному договорі можуть погоджуватися істотні умови кредитування до укладення в майбутньому кредитного договору, яким будуть встановлені конкретно визначені зобов'язання сторін (постанови від 15.11.2010 №№ 33/564, 37/678, 37/677, 51/559, 51/555, 51/546, 37/684; від 22.11.2010 №№ 37/679, 37/680, 37/681, 37/683, 51/547; від 29.11.2010 №№ 33/558, 33/559, 33/561, 33/562, 37/682, 51/556, 51/558; від 06.12.2010 № 51/551);

- предметом іпотеки може виступати нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому (постанова від 29.11.2010 № 4/178-09-5317).

2. У спорах, що виникають внаслідок порушення грошових зобов'язань:

- дія мораторію на задоволення вимог кредиторів банку не поширюється на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних, оскільки останні входять до складу грошового зобов'язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання (постанови від 08.11.2010 № 4/719; від 15.11.2010 № 4/720);

- у правовідносинах, що виникають з договору перевезення вантажу, штраф, який стягується перевізником за невикористання вантажовідправником поданих вагонів і контейнерів чи за відмову від вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, не є забезпеченням виконання грошового зобов'язання, а тому на такі правовідносини не поширюється положення частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (постанова від 15.11.2010 № 35/19-10);

- застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 № 42/563; від 20.12.2010 № 06/113-38);

- ототожнення правових підстав недійсності правочину з підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, що виникли з такого правочину, є помилковим (постанова від 13.12.2010 № 11/12);

- наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (постанова від 20.01.2011 № 10/25).

3. У спорах щодо виконання господарських зобов'язань:

- право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова від 22.11.2010 № 14/80-09-2056).

4. У спорах, що виникають з договору поставки:

- договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою угодами та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до правовідносин поставки положення статті 1048 ЦК України є безпідставним (постанова від 27.12.2010 № 9/67-38).

5. У спорах, що виникають з договору поруки:

- відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України припинення договору поруки пов'язується із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя (постанова від 17.01.2011 № 5020-10/012).

6. У спорах щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави:

- сума податку на додану вартість, стягнута з особового рахунку позивача і перерахована відповідачем до державного бюджету України, є переплатою цього податку та не є безпідставно набутою сумою, яка може бути повернута позивачеві на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (постанови від 13.12.2010 № 26/2; від 29.11.2010 № 19/18).

7. У спорах, пов'язаних з регулюванням відносин власності:

- якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача (постанова від 06.12.2010 № 18-03-11-05/2306).

8. У спорах, пов'язаних з приватизацією та орендою державного і комунального майна:

- гуртожитки, що на момент проведення приватизації не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації (постанова від 08.11.2010 № 3/039-08/5);

- лише Фонд державного майна України та його регіональні відділення і представництва уповноважені здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації та укладати угоди щодо продажу об'єкту приватизації (постанова від 17.01.2011 № 16/295).

9. У спорах у сфері земельних правовідносин:

- обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки (постанова від 22.11.2010 № 4/254-35/572);

- обов'язковою умовою передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність рішення сесії відповідної ради про надання земельної ділянки в оренду (постанови від 22.11.2010 №№ 11/155/08, 11/198/08; від 17.01.2011 № 35/390);

- законодавча зміна граничного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанови від 06.12.2010 № 2-1/10068-2008; від 27.12.2010 № 27/15-10).

10. У спорах в сфері банківської діяльності:

- за відсутності визначення договором банківського рахунку розміру процентів за користування банком грошовими коштами клієнта та у разі неприйняття банком вкладів на вимогу банк зобов'язаний виплатити проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України (постанова від 13.12.2010 № 2-11/994-2010).

11. У спорах у сфері надання послуг з електропостачання, водовідведення та газопостачання:

- рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості спожитої електроенергії є оперативно-господарською санкцією, у разі незгоди із застосуванням якої заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням (постанова від 29.11.2010 № 2-15/1783-2009);

- за порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання у позивача виникає право стягнути з відповідача двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною електричної енергії (постанова від 06.12.2010 № 6/75).

12. У спорах щодо сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів:

- право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури виникає у забудовника після подання ним до відповідного органу заяви до настання терміну такого платежу, і таке право не поширюється на суму заборгованості, яка виникла у замовника до набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", тобто до 14.01.2009 (постанови від 06.12.2010 № 2-18/3070-2009, від 06.12.2010 № 2-24/3171-2009).

Відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України; невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Голова Вищого господарського суду України

В. Татьков

http://vgsu.arbitr.gov.ua/news/872/

Господарські суди України

Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"

(Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.07.2012 № 01-06/908/2012)

На доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" доводимо до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, у спорах:

1) що виникають з орендних правовідносин:

- визначена статтею 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Якщо орендоване майно є комунальним, то на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому названа норма застосовується з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ЦК України.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Норми статті 188 ГК України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору (постанова від 05.05.2012 № 5021/966/2011);

- у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування (постанова від 19.06.2012 № 36/368-9/63);

2) що виникають внаслідок порушення грошових зобов'язань:

- можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011);

- за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова від 15.05.2012 № 11/446);

- за змістом частини шостої статті 232 ГК України та статті 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

При цьому частина шоста статті 232 ГК України передбачає порядок та строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України (див. статтю 256, пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України) (постанова від 27.04.2012 № 13/110-11);

3) пов'язаних з приватизацією і орендою державного та комунального майна:

- пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

06.11.1995 № 891, встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків. Зміни до пункту 2 названого Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 695.

Виходячи з викладеного, гуртожитки, що на момент проведення приватизації не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації (постанова від 08.05.2012 № 5002-22/2599.1-201).

Голова Вищого господарського суду України

В. Татьков

http://vgsu.arbitr.gov.ua/news/1039/