Постановление ВХСУ о признании договора ипотеки недействительным и устранении препятствий в пользовании имуществом

[ANTIRAID]

Справа №30/95

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2009р.

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Козир Т.П.,

суддів: Мамонтової О.М., Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу тимчасового адміністратора Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та касаційне подання Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009р. та рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2009р. у справі № 30/95 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Житомир-Петрол” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “НК Альфа-Нафта”, Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук І.А., Реєстратор Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, про визнання недійсним договору та усунення перешкод у здійсненні права власності,

за участю представників:

Прокуратури: Руснак Ю.І.,

Позивача: не з’явився,

Відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 123-ГО/09 від 19.05.2009р.,

Третьої особи 1: не з’явився,

Третьої особи 2: ОСОБА_2., довіреність № 236 від 27.01.2009р.,

Третьої особи 3: не з’явився,

Третьої особи 4: ОСОБА_3, довіреність № 01-01/2818 від 26.12.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Житомир-Петрол” (далі –ТОВ “Житомир-Петрол”, Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (далі –ТОВ “Укрпромбанк”, Відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Альфа-Нафта” (далі –ТОВ “Альфа-Нафта”, Третя особа 1), про визнання недійсним договору та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.03.2009р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області (далі –НБУ, Третя особа 2), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук І.А. (далі –Нотаріус, Третя особа 3) та реєстратор Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України (далі –Реєстратор, Третя особа 4).

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2009р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009р. у справі № 30/95 позовні вимоги ТОВ “Житомир-Петрол” задоволені в повному обсязі, а саме:

- визнаний недійсним з моменту укладення Іпотечний договір № 36/Zin-08-3 від 29.07.2008р., укладений між Відповідачем та Позивачем;

- усунуто перешкоди у здійсненні ТОВ “Житомир-Петрол” права власності шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, реєстратором якого є Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, записів про обтяження майна, яке було предметом Іпотечного договору № 36/Zin-08-3 від 29.07.2008р.;

- усунуто перешкоди у здійсненні ТОВ “Житомир-Петрол” права власності шляхом виключення з Державного реєстру іпотек, реєстратором якого є Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, запису стосовно майна, яке було предметом іпотечного договору №36/Zin-08-3 від 29.07.2008р., внесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І.А.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що оскільки спірні договори, з моменту їх укладення, суперечать вимогам ч. 1 ст. 546 і ст. 573 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ч. 4 ст. 3 і ч. 2 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”, тобто –були укладені з порушенням вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, на підставі ч. 1 ст. 215 цього ж Кодексу, підлягають визнанню їх недійсними.

Тимчасовий адміністратор ТОВ “Укрпромбанк”, у поданій ним касаційній скарзі, а Заступник прокурора міста Києва (далі –Прокурор) –у касаційному поданні, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просять скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в позові.

Позивач, у своїх відзивах на касаційну скаргу та касаційне подання, посилаючись на безпідставність доводів Відповідача та Прокурора, просить залишити такі без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та касаційного подання, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга і подання не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

25.02.2008р. між Відповідачем (Банк) та Третьою особою 1 (Позичальник) було укладено Генеральний договір № 36-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій (далі –Генеральний договір), за яким, цей Генеральний договір визначає загальні принципи та порядок кредитування Позичальника та проведення Банком інших видів активних банківських операцій щодо Позичальника (п. 2.1.).

Генеральним договором визначено загальні принципи кредитування Позичальника на період з 25 лютого 2008 року по 21 лютого 2013 року, а також передбачалось, що інші умови кредитування будуть визначені сторонами у кредитних договорах (п.п. 2.2., 2.7.).

Також, Генеральним договором передбачено, що зобов’язання за ним забезпечуються іпотекою (п. 4.1.).

На виконання умов Генерального договору, 29.07.2008р. між Відповідачем (Іпотекодержатель) та Позивачем (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір № 36/Zin-08-3 (далі –Іпотечний договір) відповідно до умов якого (п. 1.1.) Позивач виступив майновим поручителем Третьої особи 1 (Позичальника) за зобов’язаннями по Генеральному договору № 36-08 від 25.02.2008р. Предметом іпотеки є нерухоме майно, перелік якого міститься в цьому договорі (п. 1.2.).

В подальшому, на виконання умов Генерального договору, в період з 14.08.2008р. по 23.12.2008р. між Відповідачем та Третьою особою 1 було укладено кредитні договори: № 36-08/КВ-08 від 14.08.2008р., № 36-10/КВ-08 від 30.09.2008р., № 36-11/КВ-08 від 01.10.2008р., № 36-13/КВ-08 від 04.11.2008р., № 36-14/КВ-08 від 11.11.2008р., № 36-15/КВ-08 від 13.11.2008р. і № 36-16/КВ-08 від 23.12.2008р. на відкриття відновлювальної кредитної лінії, в яких визначено конкретні суми кредитування, строки надання кредитних коштів, процентні ставки за користування кредитними коштами, відповідальність за порушення умов договорів та їх інші істотні умови (п.п. 1.1. - 10.15.).

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України “Про іпотеку” іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

В даному випадку, оскільки Генеральний договір передбачає тільки можливість укладення кредитних договорів в майбутньому, які б встановлювали реальні права та обов’язки для Відповідача та Третьої особи 1, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що укладення Генерального договору не створює кокретних прав та обов’язків для сторін цього договору стосовно кредитних відносин між ними, про що свідчить і укладення в подальшому між цими ж сторонами, починаючи тільки з 14.08.2008р., кредитних договорів, в яких визначені суми кредитування, строки надання кредитних коштів, процентні ставки за користування кредитними коштами, відповідальність за порушення умов договорів та інші істотні умови кредитного договору.

З огляду на це та враховуючи, що відповідно до умов Іпотечного договору, іпотекою забезпечувалось виконання зобов’язань за Генеральним договором, який у свою чергу, не встановлював для сторін прав та обов’язків щодо регулювання кредитних відносин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність спірного Іпотечного договору вимогам ч. 4 ст. 3 Закону України “Про іпотеку”, що спростовує твердження ТОВ “Укрпромбанк” та Прокурора щодо відповідності Іпотечного договору вимогам ч. 4 ст. 3 Закону України “Про іпотеку”.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про іпотеку”, іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити таку істотну умову, як зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов’язання.

Також, згідно ч. 2 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”, якщо вимога за основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірний Іпотечний договір визначає не конкретний розмір зобов’язання, а максимально можливу межу по зобов’язанням повернення кредитних коштів та максимально можливий розмір процентів за користування кредитними коштами.

Вказана обставина підтверджується умовами Генерального договору, який також не містить, як конкретних умов кредитних правовідносин, так і критеріїв, які б надавали можливість визначити конкретний розмір зобов’язань, що забезпечувались іпотекою.

Тому, посилання ТОВ “Укрпромбанк” та Прокурора на те, що Іпотечний договір містить всі істотні умови, передбачені ст. 18 Закону України “Про іпотеку”, на думку колегії суддів, є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що оскільки спірний Іпотечний договір № 36/Zin-08-3 від 29.07.2008р. суперечить положенням ч. 4 ст. 3 та ч. 2 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”, то такий договір, як і договір від 23.12.2008р. про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, були укладені з порушенням вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, на підставі ч. 1 ст. 215 цього ж Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами), які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, Іпотечний договір № 36/Zin-08-3 від 29.07.2008р., правомірно визнаний судами недійсним.

З огляду на правильність висновків судів попередніх інстанцій про недійсність Іпотечного договору та на підставі положень ст.ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України та ч. 1 ст. 17 Закону України “Про іпотеку”, колегія суддів вбачає вірним і висновок щодо необхідності усунення перешкод у здійсненні права власності Позивача на майно, яке було предметом недійсного Іпотечного договору, шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записів про обтяження вказаного вище нерухомого майна.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційних скарг та касаційного подання не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі № 30/95 судових рішень, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу тимчасового адміністратора Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та касаційне подання Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009р. та рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2009р. у справі № 30/95 –без змін.

Головуючий - суддя Козир Т.П.

судді: Мамонтова О.М.

Малетич М.М.

Решение первой инстанции здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=631