Постанова ВП ВС щодо визнання протиправним та скасувати рішення ВККСУ в частині щодо визначення порядку набрання ним чинності

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 9901/198/20

Провадження № 11-5заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Шевцової Н. В.

за участю секретаря судового засідання Іванової Н. П.,

представника позивача - адвоката Подосінова А. О.,

представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Петренко Ю. В.,

розглянула у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2023 року (судді Білоус О. В., Блажівська Н. Є., Гімон М. М., Желтобрюх І. Л., Шишов О. О.) в адміністративний справі за його позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення і

ВСТАНОВИЛА:

1. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 03 червня 2019 року № 356/ко-19 (далі - Спірне рішення) у частині абзацу третього резолютивної частини щодо визначення порядку набрання ним чинності.

2. На обґрунтування позову зазначив, що відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗаконуУкраїни від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VІІІ), оцінюється виключно колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Розгляд зазначеного питання Комісією у пленарному складі чинним законодавством не передбачено.

3. У позові йшлося і про те, що положення підпункту 4.10.1 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент), містять імперативний припис щодо строку подання Громадською радою доброчесності (далі - ГРД) висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, проте такий висновок щодо позивача надійшов до Комісії з порушенням вказаного строку.

4. На думку позивача, відповідно до частини п'ятої статті 83 Закону № 1402-VIII та підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту поданий висновок ГРД не міг впливати на порядок набрання чинності рішенням ВККС про відповідність судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 займаній посаді, крім того, цей висновок взагалі не підлягав прийняттю ВККС до розгляду.

5. Позивач твердив, що колегія ВККС не мала правових підстав вказувати у Спірному рішенні про те, що воно набирає чинності у порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29 листопада 2023 року прийняв відмову ОСОБА_1 від позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування протокольного рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтримку рішення ВККС від 03 червня 2019 року № 356/ко-19 та закрив провадження в справі в цій частині.

7. За результатами розгляду справи Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 29 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовив.

8. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII за наявності висновку ГРД саме Комісія у пленарному складі може оцінити слушність цього висновку та підтвердити рішення колегії ВККС про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Зазначив суд і про те, що хоча рішення ВККС у частині абзацу третього резолютивної частини не містить мотивації його прийняття, відповідач з огляду на імперативні вимоги частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ та підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту правомірно зазначив про набрання цим рішенням чинності з моменту ухвалення ВККС рішення про його підтримку у пленарному складі.

9. Також колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду критично оцінила посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року у справі № 640/24984/19 про скасування висновку ГРД як на підставу визнання протиправним рішення ВККС № 356/ко-19 у частині визначення порядку та умов набрання ним чинності, оскільки станом на момент прийняття Комісією Спірного рішення не існувало рішення у справі № 640/24984/19. Це рішення прийнято лише 22 квітня 2020 року та, за інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, набрало законної сили 07 серпня 2020 року. Такий підхід був застосований Верховним Судом у справі № 9901/84/21 та підтриманий Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року.

10. Отже, на час прийняття Спірного рішення висновок ГРД стосовно ОСОБА_1 скасований не був і ВККС, вказавши в абзаці третьому про порядок набрання рішенням чинності в порядку, визначеному абзацом третім підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту, діяла в межах своїх повноважень і відповідно до положень Закону № 1402-VІІІ.

Короткий зміст та обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог

11. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи і, як наслідок, помилково ухвалив рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

12. На думку скаржника, висновок ГРД від 18 березня 2019 року, який ВККС урахувала при ухваленні свого рішення від 03 червня 2019 року № 356/ко-19, прийнятий з порушенням законного права ОСОБА_1 на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Зокрема, його позбавлено можливості надати пояснення та докази під час дослідження спірних питань щодо нього та при затвердженні висновку.

13. Твердить, що ГРД не надіслала йому остаточного тексту висновку та не запропонувала надати пояснення. Вказані обставини, як зазначає скаржник, призвели до порушення конституційного права на справедливий розгляд його питання щодо продовження ним участі в конкурсі на посаду судді Господарського суду Харківської області. По суті висновок ГРД не містить належних та достовірних обставин та обґрунтувань.

14. ОСОБА_1 зазначає, що ГРД надала висновок до ВККС із порушенням вимог пункту 4.10 розділу ІV Регламенту після початку проведення співбесіди.

15. Йдеться в апеляційній скарзі і про те, що висновок ГРД від 18 березня 2019 року, який поданий після початку проведення співбесіди із суддею ОСОБА_1 і був узятий до уваги ВККС, підлягав залишенню без розгляду відповідно до абзацу шостого підпункту 4.10.1 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту, частини п'ятої статті 83 Закону № 1402-VІІІ та відповідно не міг жодним чином вплинути на порядок набрання законної сили рішенням ВККС від 03 червня 2019 року про відповідність ОСОБА_1 займаній посаді.

16. Також скаржник указує, що за висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 18 вересня 2018 року у справі № 9901/460/18, Комісія відповідає за дотримання прав та інтересів у процесі проведення кваліфікаційного оцінювання, а допущене порушення власного Регламенту в частині передбачених засобів встановлення критеріїв кваліфікаційного оцінювання (висновок ГРД, строки його подачі та прийняття Комісією) свідчить про недотримання відповідачем власного обов'язку.

17. Зазначає, що законодавство про оцінювання відповідності судді займаній посаді не передбачало правових підстав для розгляду в пленарному складі рішення колегії ВККС у разі наявності висновку ГРД. Така процедура була визначена виключно для підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

18. На думку скаржника, рішення ВККС в оскаржуваній частині на порушення частини другої статті 19 Конституції України та всупереч пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ, пункту 161 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України покладає обов'язок проведення оцінювання відповідності судді займаній посаді на ВККС у пленарному складі, що не передбачено ні Конституцією України, ні Законом № 1402-VІІІ.

19. Суд першої інстанції безпідставно тлумачить абзац другий частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ таким чином, що потребує повторного прийняття рішення.

20. Порядок, встановлений щодо прийняття рішень ВККС, у разі наявності негативного висновку ГРД (підпункт 4.10.5 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту та абзац другий частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ) стосується виключно кваліфікаційного оцінювання, яке проводиться для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (проведення конкурсу на зайняття вакантної посади та у випадку дисциплінарного стягнення) та за результатами якого ухвалюється рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

21. На думку скаржника, відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401- VІІІ, оцінюється виключно колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом.

22. Також скаржник зазначає, що поза увагою суду залишено пункт 2 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18; далі - Положення), яким передбачено, що кваліфікаційне оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді проводиться у складі колегії Комісії.

23. Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією зі сторін є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава не здатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки.

24. Йдеться в апеляційній скарзі й про те, що намір поширити (розтлумачити) чинну норму закону, яка стосується оцінювання здатності, тобто призначення суддів на посади, на процедуру оцінювання відповідності, тобто звільнення судді з посади, порушує гарантії суддівської незалежності.

25. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та прийняти нове, яким задовольнити повністю його позовні вимоги.

Позиція інших учасників справи

26. ВККС у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2023 року - без змін.

27. Посилається на те, що положення Закону № 1402-VIII, які регламентують процедуру кваліфікаційного оцінювання, в поєднанні з положеннями пункту 4.10 Регламенту передбачають, що колегія ВККС може вчиняти низку дій та рішень для досягнення мети кваліфікаційного оцінювання судді. Проте за наявності негативного висновку ГРД рішення колегії ВККС про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді має бути підтримане на пленарному засіданні Комісії не менше ніж одинадцятьма її членами. Скасування в судовому порядку такого висновку не може свідчити про незаконність спірного рішення, оскільки на час проведення співбесіди він був чинним.

Рух апеляційної скарги

28. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2023 року, а ухвалою від 07 лютого 2024 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні на 29 лютого 2024 року.

У судових засіданнях 29 лютого, 04 та 25 квітня 2024 року було оголошено перерви.

13 червня 2024 року в судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача - просив відмовити у її задоволенні й залишити рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду без змін.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

29. Указом Президента України від 13 травня 2004 року № 539/2004 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено строком на п'ять років на посаду судді Господарського суду Харківської області.

30. Постановою Верховної Ради України від 04 червня 2009 року № 1455-VI «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано на посаду судді Господарського суду Харківської області безстроково.

31. Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1.

32. ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 87,75 бала. За результатами виконаного практичного завдання ОСОБА_1 набрав 101 бал. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 188,75 бала.

33. ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

34. Рішенням ВККС від 11 липня 2018 року № 166/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 20 квітня 2018 року, зокрема судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 , якого допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

35. Комісією у складі колегії проведено співбесіду із суддею ОСОБА_1 , під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.

36. ГРД 18 березня 2019 року надано до Комісії висновок про невідповідність судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 18 березня 2019 року (нова редакція) (далі - висновок).

37. Дослідивши інформацію, зазначену у вказаному висновку, пояснення судді ОСОБА_1 та додані до них документи, колегія ВККС не вбачала підстав для оцінювання судді за критеріями професійної етики та доброчесності у 0 балів.

38. Урахувавши наведене, дослідивши досьє судді, надані суддею пояснення та результати співбесіди, під час якої вивчено питання про відповідність судді ОСОБА_1 критеріям кваліфікаційного оцінювання, колегія ВККС дійшла таких висновків.

39. За критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрав 435,75 бала.

40. За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення, суддя набрав 180 балів. За цим критерієм ОСОБА_1 оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди.

41. За критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, суддя набрав 153 бали. За цим критерієм ОСОБА_1 оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди.

42. За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 набрав 768,75 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

43. Таким чином, колегія ВККС дійшла висновку про відповідність судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 займаній посаді, тому 03 червня 2019 року Комісія у складі колегії підсумувала, що позивач відповідає займаній посаді та ухвалила відповідне рішення № 356/ко-19.

44. В абзаці третьому резолютивної частини рішення № 356/ко-19 зазначено, що воно набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту, тобто у разі, якщо це рішення буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII.

45. Не погодившись із рішенням № 356/ко-19 у частині порядку набрання ним чинності (абзац третій резолютивної частини), позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

46. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

47. На підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом № 1401-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок і вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

48. Аналіз вказаного положення Конституції України визначає декілька аспектів, що стосуються суддів, про яких у ньому йдеться.

49. По-перше, суддя вже перебуває на посаді після його призначення на п'ять років чи обрання безстроково.

50. По-друге, оцінювання на відповідність займаній посаді не залежить від волі судді, а є обов'язковою умовою для продовження ним професійної діяльності.

51. По-третє, у разі визнання його за результатами оцінювання таким, що відповідає займаній посаді, суддя залишається здійснювати правосуддя у тому ж суді, в штаті якого він перебував до проходження такого оцінювання.

52. По-четверте, відмова від оцінювання або виявлення за його результатами невідповідності займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності є самостійною підставою для звільнення судді з посади.

53. Зазначені норми є обмеженими у часі, оскільки після одноразового проведення щодо таких суддів оцінювання вони не застосовуватимуться в майбутньому (включно з визначеною у них підставою).

54. Іншими словами, підпункт 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України вичерпає свою дію тоді, коли щодо умовно «останнього» судді, призначеного на посаду строком на п'ять років або обраного безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, буде прийнято рішення щодо відповідності / невідповідності його займаній посаді або цей суддя відмовиться від такого оцінювання.

55. Варто зауважити, що на тимчасовість такого оцінювання та дотримання гарантій суддів під час його проведення звернула увагу і Венеціанська комісія у своєму висновку № 803/2015 від 26 жовтня 2015 року щодо проєкту змін до Конституції України в частині правосуддя, зазначивши у пункті 36 таке:

«У своєму спільному висновку «Щодо Закону «Про судоустрій і статус суддів» і внесення змін до Закону «Про Вищу раду юстиції» Венеціанська комісія й Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права, безумовно, врахували пояснення органів української влади про те, що необхідно зробити вибір: або звільнити всіх суддів і запропонувати їм повторно подати свої кандидатури на зайняття посад, або оцінити їх у спосіб, запропонований в законі. Венеціанська комісія й Директорат висловили свою думку про те, що «може бути необхідним і виправданим вжити надзвичайних заходів» для подолання «корупції і некомпетентності працівників судових органів, які є результатом політичного впливу на призначення суддів у попередній період», але «звільнення кожного з представників судової влади, призначеного на посаду у відповідний період, не буде належним вирішенням проблем, зазначених владою». Крім того, вони підкреслили, що навіть «такий захід, як кваліфікаційне оцінювання, передбачене статтею 6 Перехідних положень, слід розглядати як цілком винятковий і такий, що має підпадати під надзвичайно суворі гарантії захисту тих суддів, які відповідають зайнятій посаді», а також що «це питання має більш детально розглядатися в правовому положенні основної частини Закону та вимагає підкріплення в Конституції».

Венеціанська комісія вважає, що незрозуміло, чи призначено це перехідне положення Конституції забезпечити конституційне підкріплення не лише для процедури оцінювання, передбаченої в пункті 6 Перехідних положень Закону «Про забезпечення права на справедливий суд», але й для процедури перевірки, викладеної в Законі «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» чи люстраційної процедури, передбаченої в Законі «Про очищення влади». Венеціанська комісія вважає, що існування декількох паралельних частково збіжних процедур є вкрай проблематичним, оскільки оцінювання професіоналізму, етичності та доброчесності всіх суддів може бути тільки винятковим заходом, що вимагає найвищої міри обережності: паралельне здійснення істотно різних процедур різними органами навряд чи забезпечить дотримання обов'язкових гарантій для суддів, які дійсно відповідають цим критеріям. Венеціанська комісія вважає, що надзвичайні заходи мають бути обмежені в часі й повинні вживатися швидко та ефективно» (пункт 38 висновку).

56. Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону

№ 1402-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом.

57. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККС.

58. Зазначена норма відтворює положення, закріплене у підпункті 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та наділяє виключно колегії ВККС повноваженнями оцінювати суддів, про яких ідеться у цьому підпункті, на відповідність займаній посаді.

59. Варто зауважити, що наведені норми не регулюють питання участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді.

60. Відмінною від процедури оцінювання судді на відповідність займаній посаді є процедура кваліфікаційного оцінювання, передбаченого главою 1 розділу V Закону № 1402-VIII.

61. Так, статтею 83 Закону № 1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

62. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність (частина друга статті 83 Закону № 1402-VIII).

63. Кваліфікаційне оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді передбачено, зокрема, для зайняття посад судді: апеляційного суду (частина перша статті 28 Закону № 1402-VIII), вищого спеціалізованого суду (частина перша статті 33 Закону № 1402-VIII), Верховного Суду (частина перша статті 38 Закону № 1402-VIII).

64. Зазначене оцінювання також проводиться щодо судді, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII.

65. На відміну від обмежених у часі приписів підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII положення щодо кваліфікаційного оцінювання суддів, передбачені главою 1 розділу VЗакону № 1402-VIII, розраховані на постійне застосування.

66. Отже, Законом № 1402-VIII встановлено дві різні процедури оцінювання:

1) оцінювання судді на відповідність займаній посаді;

2) кваліфікаційне оцінювання з метою визначення судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

67. За приписами частин третьої та четвертої статті 94 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, організаційними формами діяльності ВККС є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі Комісії - залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Комісії. Колегія ВККС формується не менше ніж з трьох членів Комісії.

68. Відповідно до вимог частини четвертої статті 101 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, палати та колегії ВККС ухвалюють свої рішення від імені ВККС, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.

69. Згідно з підпунктом 4 пункту 1.3 розділу І Регламенту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII віднесено до повноважень колегії ВККС, що узгоджується з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

70. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що виключно колегії ВККС були наділені повноваженнями ухвалювати від імені Комісії рішення про відповідність чи невідповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII.

71. Оскільки ОСОБА_1 обрано на посаду судді Господарського суду Харківської області безстроково Постановою Верховної Ради України від 04 червня 2009 року № 1455-VI «Про обрання суддів», тобто до набрання чинності Законом № 1401-VIII, остаточне рішення про відповідність чи невідповідність його займаній посаді повинна була ухвалювати саме колегія ВККС.

72. Стосовно поданого до Комісії висновку ГРД щодо ОСОБА_1 та дослідження цього висновку колегією ВККС варто зазначити таке.

73. Згідно із частиною першою статті 87 Закону № 1402-VIII ГРД утворюється з метою сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

74. Іншими словами, ГРД була створена з метою забезпечення громадського контролю як за процедурою відбору суддів, так і за процедурою їх оцінювання на відповідність займаній посаді. Ідея залучення громадянського суспільства до процедур формування суддівського корпусу вважається одним з найважливіших інструментів забезпечення відповідальності суддів перед громадськістю в демократичних державах. Така концепція як одна з гарантій підзвітності судової влади сприяє уникненню відчуття переслідування й захисту власних інтересів суддями, а також враховує різні точки зору в суспільстві. Тому ідея участі людей, які не належать до судової системи, у процедурі не лише відбору суддів, а й у процедурі оцінювання суддів на відповідність займаній посаді є надзвичайно важливою.

75. Частиною шостою статті 87 Закону № 1402-VIII передбачено, що ГРД: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає ВККС інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, ВККС висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.

76. Пунктом 16 частини четвертої статті 85 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівське досьє має містити висновок ГРД (у разі його наявності).

77. Згідно з пунктом 4.8 Порядку формування і ведення досьє кандидата на посаду судді та пунктом 4.20 Порядку формування і ведення суддівського досьє, затверджених рішенням ВККС від 15 листопада 2016 року № 150/зп-16, висновок ГРД включається до відповідного досьє без проведення жодної перевірки, а тому як складова частина досьє, відповідно до положень пункту 16 частини четвертої, пункту 4 частини п'ятої, частини дев'ятої статті 85 Закону № 1402-VІІІ, підлягає обов'язковому дослідженню, тобто розгляду разом з іншими документами, які містяться в досьє кандидата на посаду судді (суддівському досьє).

78. 29 грудня 2017 року ВККС прийняла рішення № 140/зп-17, яким внесла зміни до Регламенту. Цим рішенням Регламент, зокрема, доповнено пунктом 4.10 під назвою «Порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, наданих Громадською радою доброчесності».

79. Згідно з підпунктом 4.10.1 Регламенту інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) (далі - інформація) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності (далі - висновок) надається Комісії ГРД не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді).

80. Підпунктом 4.10.3 пункту 4.10 передбачалося, що інформація або висновок має містити: 1) прізвище, ім'я, по батькові судді (кандидата на посаду судді), щодо якого надається інформація; 2) назву посади, на яку претендує або яку займає суддя (кандидат на посаду судді), та процедури, в межах якої надано інформацію або висновок; 3) дату затвердження; 4) обґрунтовану достатніми доказами інформацію, яка може свідчити про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики з посиланням на надійні та достовірні джерела, які її підтверджують (у разі надання висновку); 5) позитивну або негативну інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді) з посиланням на джерела, які її підтверджують (у разі надання інформації); 6) інформацію щодо пояснень судді (кандидата на посаду судді), відмови від їх надання, мотиви та підстави їх врахування або відхилення, відомості щодо можливості судді (кандидата на посаду судді) ознайомитися з інформацією або висновком (у разі надання висновку або інформації негативного характеру); 7) узагальнювальний висновок; 😎 додатки, які містять матеріали, що підтверджують викладену інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), та пояснення судді (кандидата на посаду судді). Інформація, зазначена в пунктах 4, 5 абзацу першого цього підпункту, має бути персоніфікованою та містити інформацію про особу, яка надала таку інформацію (джерело походження інформації). У разі недотримання зазначених вимог така інформація вважається анонімною і не підлягає розгляду. Інформація або висновок мають бути підписані усіма членами ГРД, які брали участь в ухваленні рішення про надання Комісії інформації або висновку. До інформації або висновку додається витяг з протоколу із зазначенням результатів голосування щодо їх надання Комісії. У разі недотримання ГРД зазначених вимог Комісія у складі колегії може ухвалити рішення про залишення без розгляду такої інформації або висновку.

81. Що стосується повноважень ВККС ухвалити рішення про залишення без розгляду інформації або висновку, то Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 червня 2019 року у справі № 9901/460/18 висловила правову позицію відносно того, що згідно з підпунктом 4.10.3 пункту 4.10 Регламенту відповідач фактично наділяє себе повноваженням, яке не передбачено Законом № 1402-VІІІ, зокрема надає собі право залишати без розгляду інформацію або висновок, які були надані ГРД. Вказаним Законом не передбачено право ВККС приймати рішення про залишення без розгляду інформації або висновку, які були надані ГРД, як і не передбачено право не досліджувати відповідні документи.

82. У цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 29 грудня 2017 року № 140/зп-17 щодо внесення змін, зокрема, до підпункту 4.10.3 пункту 4.10 Регламенту.

83. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в межах процедури оцінювання судді на відповідність займаній посаді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов'язком (повноваженням) ВККС є з'ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності такого судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного.

84. За приписами підпунктів 4.10.4 та 4.10.5 пункту 4.10 Регламенту Комісія під час розгляду інформації або висновку надає оцінку лише тим обставинам, які стосуються відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності. Висновок або інформація розглядаються Комісією під час співбесіди на відповідному засіданні в порядку, визначеному цим Регламентом та Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженим рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16.

85. ВККС з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому рішенням ХІ (чергового) з'їзду суддів України від 22 лютого 2013 року.

86. З контексту наведеного нормативно-правового регулювання випливає, що ГРД збирає, оцінює інформацію щодо судді та у строк не пізніше 10 днів до дня проведення співбесіди із суддею надсилає інформацію щодо нього або ж висновок про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності.

87. Відповідно до пункту 16 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16, дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

88. У пункті 19 цього ж Положення передбачено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію. Послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.

89. Правилам цього пункту кореспондують положення Регламенту про строк надсилання висновку ГРД, який має бути достатнім та необхідним для того, щоб суддя, який проходить оцінювання, мав можливість ознайомитися з такою інформацією та бути готовим до надання пояснень щодо обставин і фактів, викладених у висновку. За результатами співбесіди ВККС у складі колегії надає оцінку інформації або висновку щодо судді та приймає рішення про відповідність чи невідповідність судді займаній посаді.

90. Отже, якщо виходити із системного аналізу підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, положень статей 83, 85, 87 цього Закону в поєднанні з положеннями підпункту 4 пункту 1.3 та пункту 4.10 Регламенту, то можна дійти таких висновків.

91. Оцінювання судді на відповідність займаній посаді, як і кваліфікаційне оцінювання судді для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, проводяться ВККС за одними і тими ж критеріями, а саме компетентності, професійної етики і доброчесності.

92. Оскільки метою утворення ГРД є сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, то цей орган уповноважений, зокрема, надавати ВККС за наявності відповідних підстав висновок про невідповідність зазначеним критеріям як суддів, щодо яких проводиться оцінювання на відповідність займаній посаді, так і суддів, щодо яких проводиться кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

93. Якщо ГРД надала ВККС висновок про невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності судді, щодо якого проводиться оцінювання на відповідність займаній посаді, оцінку обставинам, викладеним у такому висновку, надає колегія ВККС, яка ухвалює остаточне рішення про відповідність чи невідповідність такого судді займаній посаді. Розгляд зазначеного питання у пленарному складі ВККС ні положення Закону № 1402-VIII, ні норми Регламенту не передбачають.

94. Як установив суд першої інстанції, обставини, які стосуються відповідності судді ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності, викладені у висновку ГРД, були предметом розгляду на засіданні колегії ВККС під час проведення з ним співбесіди, за результатами якої ухвалено рішення про відповідність цього судді займаній посаді. Приписами пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено будь-якого перегляду, підтвердження чи підтримки зазначеного рішення ВККС у пленарному у складі.

95. Водночас статтею 88 Закону № 1402-VIII та підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано порядок ухвалення ВККС рішення в межах іншої процедури оцінювання, а саме кваліфікаційного оцінювання, яке проводиться з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. За наявності висновку ГРД під час проведення такого оцінювання остаточне рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді ВККС може ухвалити лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

96. Таким чином, колегія ВККС, ухвалюючи рішення щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді, помилково ототожнила дві відмінні за своєю природою та правовим регулюванням процедури оцінювання судді та застосувала до процедури оцінювання позивача на відповідність займаній посаді наслідки за результатами проведення з ним співбесіди, передбачені для процедури кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя, а суд першої інстанції на вказані порушення уваги не звернув.

97. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що 19 жовтня 2023 року, тобто після ухвалення рішення колегії ВККС щодо відповідності судді ОСОБА_1. займаній посаді, рішенням Комісії № 119/зп-23 було внесено зміни до Регламенту та викладено його в новій редакції, яка суттєво відрізняється від попередньої, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, в частині, що стосується оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

98. Так, згідно з підпунктом 58.17 пункту 58 зазначеної редакції Регламенту Комісія у пленарному складі ухвалює рішення про підтримку рішення колегії, зокрема, про відповідність судді займаній посаді, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що такий суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності. Підпунктом 60.3 пункту 60 передбачено ухвалення Комісією у складі колегії рішення про відповідність судді займаній посаді, крім випадків, коли інший порядок ухвалення (прийняття) рішення визначено Законом, Регламентом або окремим рішенням Комісії.

99. Варто наголосити і на тому, що законодавче регулювання на час внесення Комісією зазначених змін до Регламенту в частині оцінювання суддів на відповідність займаній посаді змінено не було.

100. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу і на таке.

4 червня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 679-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України».

Відповідно до пункту 3 частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону Вища рада правосуддя у період відсутності повноважного складу ВККС ухвалює без рекомендації чи подання ВККС рішення про внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено, якщо до набрання чинності цим Законом колегією ВККС було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді.

101. Зазначена норма повністю узгоджується з приписами пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно з якими відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється саме колегіями ВККС.

102. Не буде зайвим наголосити, що у пункті 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016 йдеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність положень законів та інших нормативно-правових актів.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.

103. У пункті 127 рішення Європейського суду з прав людини від 14 червня 2007 року у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» Суд нагадав, що закон має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість у розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії. Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акта, який розглядається, сфери, яку він має охопити, кількості та статусу тих, кому його адресовано.

До того ж у національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади у сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці права необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.

104. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що лише через сім років після внесення змін до Конституції України в частині правосуддя Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» (далі - Закон № 3511-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2023 року, було змінено процедуру оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачену пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

105. Так, внесеними змінами до цього пункту передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом № 3511-ІХ, та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.За результатами такого оцінювання колегія ВККС, а у випадках, передбачених цим Законом, - пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу ВККС. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.

Факт відмови судді від проходження оцінювання на відповідність займаній посаді встановлюється рішенням Комісії у пленарному складі. Під час ухвалення такого рішення у засіданні Комісії може брати участь представник ГРД.

У разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.

106. Після набрання чинності Законом № 3511-ІХ рішенням ВККС від 11 січня 2024 року № 4/зп-24 у новій редакції були викладені і підпункт 58.17 пункту 58 та підпункт 60.3 пункту 60 Регламенту.

107. Так, відповідно до підпункту 58.17 Регламенту в зазначеній редакції Комісія у пленарному складі ухвалює, зокрема, рішення про відповідність судді займаній посаді, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що такий суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності. Підпункт 60.3 пункту 60 Регламенту доповнено реченням такого змісту: «У разі ухвалення Колегією рішення про невідповідність судді займаній посаді одночасно ухвалюється рішення щодо внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення судді з посади».

108. Системний аналіз положень Закону № 1402-VIII, зокрема пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону як до так і після внесення до нього змін, Регламенту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та після внесення до нього змін відповідними рішеннями Комісії, переконують Велику Палату Верховного Суду в тому, що до набрання чинності Законом № 3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС. Вирішення зазначеного питання ВККС у пленарному складі суперечить пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, приписи якого мають імперативний характер і не підлягають розширеному тлумаченню.

109. Водночас, якщо після 30 грудня 2023 року (дня, коли набрали чинності зміни до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, внесені Законом № 3511-ІХ) колегія ВККС ухвалила рішення про відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, то за наявності щодо такого судді негативного висновку ГРД саме пленарний склад Комісії за правилами, передбаченими статтею 88 Закону № 1402-VIII, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді.

110. З урахуванням висновків, викладених вище, які ґрунтуються, зокрема, і на зміні правового регулювання зазначених питань, Велика Палата Верховного Суду змінює раніше застосований підхід до вирішення справ щодо оскарження рішень ВККС за наслідками оцінювання судді на відповідність займаній посаді, ухвалених до набрання чинності змінами до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, внесеними Законом № 3511-ІХ.

111. За таких обставин рішення ВККС № 356/ко-19 від 03 червня 2019 року в частині абзацу третього його резолютивної частини має бути визнане протиправним і підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

112. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (пункт 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України; далі - КАС України).

113. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (пункт 4 частини першої та частина друга статті 317 КАС України).

114. З огляду на викладені вище висновки апеляційну скаргу слід задовольнити: рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

115. Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

116. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

117. Частиною першою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

118. Відповідно до частини першої статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

119. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 у липні 2020 року подав позовну заяву про: визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 03 червня 2019 року № 356/ко-19 в частині абзацу третього резолютивної частини щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням; визнання протиправним та скасування протокольного рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтримку рішення ВККС від 03 червня 2019 року № 356/ко-19.

120. За подання цієї позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 1681,60 грн (квитанція № 1-2944К від 25 травня 2020 року).

121. Тобто позивачем сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру.

122. Водночас ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2023 року прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування протокольного рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання про підтримку рішення ВККС від 03 червня 2019 року № 356/ко-19 - закрито.

123. Отже, враховуючи зазначене, за подання позовної заяви відшкодуванню підлягає судовий збір у сумі 840,80 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який відповідно до статті 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 1 січня 2020 року складав 2102 грн).

124. Що стосується визначення суми судового збору, яка підлягає відшкодуванню за подання апеляційної скарги на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2023 року, слід зазначити таке.

125. Як видно з матеріалів справи, за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн (квитанція ID: 7619-3523-3114-1144 від 28 грудня 2023 року), тоді як підлягала сплаті сума 1261,20 грн (840,80 х 150 відсотків).

126. Отже, за подання апеляційної скарги на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2023 року відшкодуванню підлягає судовий збір у сумі 1261,20 грн.

127. Сплачена сума судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, може бути повернута позивачу в порядку, передбаченому статтею 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VІ).

128. З огляду на ухвалення Великою Палатою Верховного Суду за результатами апеляційного перегляду цієї справи нового рішення про задоволення позову, керуючись вимогами Закону № 3674-VІ, судові витрати позивача, понесені у зв'язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, необхідно покласти на відповідача. А відтак необхідно стягнути з ВККС на користь ОСОБА_1 2102,00 грн (840,80 + 1261,20) судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись статтями 139, 266, 308, 310, 317, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 9901/198/20 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 червня 2019 року № 356/ко-19 в частині абзацу третього його резолютивної частини щодо визначення порядку набрання ним чинності.

4. Стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9; код ЄДРПОУ 37316378) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) 2102,00 (дві тисячі сто дві) грн судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова К. М. Пільков

М. І. Гриців С. О. Погрібний

Ж. М. Єленіна О. В. Ступак

І. В. Желєзний І. В. Ткач

Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук

В. В. Король Н. В. Шевцова

М. В. Мазур

Джерело: ЄДРСР 120088917

[ANTIRAID]

Це те саме скандальне рішення за яке 20-річні "експерти та експертки", що фінансуються іноземцями підняли гвалт та почали скулити й стогнати. Велика палата нарешті прочитала Закон, а не фантазії гадалок й зробила відповідний висновок:

107. Так, відповідно до підпункту 58.17 Регламенту в зазначеній редакції Комісія у пленарному складі ухвалює, зокрема, рішення про відповідність судді займаній посаді, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що такий суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності. Підпункт 60.3 пункту 60 Регламенту доповнено реченням такого змісту: «У разі ухвалення Колегією рішення про невідповідність судді займаній посаді одночасно ухвалюється рішення щодо внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення судді з посади».

108. Системний аналіз положень Закону № 1402-VIII, зокрема пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону як до так і після внесення до нього змін, Регламенту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та після внесення до нього змін відповідними рішеннями Комісії, переконують Велику Палату Верховного Суду в тому, що до набрання чинності Законом № 3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС. Вирішення зазначеного питання ВККС у пленарному складі суперечить пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, приписи якого мають імперативний характер і не підлягають розширеному тлумаченню.

109. Водночас, якщо після 30 грудня 2023 року (дня, коли набрали чинності зміни до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, внесені Законом № 3511-ІХ) колегія ВККС ухвалила рішення про відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, то за наявності щодо такого судді негативного висновку ГРД саме пленарний склад Комісії за правилами, передбаченими статтею 88 Закону № 1402-VIII, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді.

110. З урахуванням висновків, викладених вище, які ґрунтуються, зокрема, і на зміні правового регулювання зазначених питань, Велика Палата Верховного Суду змінює раніше застосований підхід до вирішення справ щодо оскарження рішень ВККС за наслідками оцінювання судді на відповідність займаній посаді, ухвалених до набрання чинності змінами до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, внесеними Законом № 3511-ІХ.

Якщо бути відвертими, то це не дуже допоможе, бо далі все це буде розглядати ще й ВРП, яке на себе перебирає функції ВККСУ та фактично нівелює всі ці висновки.