Постанова ВП ВС пілся ЄСПЛ про необхідність перегляду адмінсправи по ст. 130 КУпАП у зв'язку з необгрунтованою відмовою КАС (суддя Ящук Т.І.) у апеляційному перегляді

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року

м. Київ

Справа № 754/12067/21

Провадження № 13-22зво24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_18 ,

захисника ОСОБА_19 ,

розглянула в судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_20 за заявою захисника ОСОБА_19 , яка діє в інтересах ОСОБА_20 , про перегляд постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і

встановила:

ЗМІСТ ПОСТАНОВЛЕНИХ У СПРАВІ РІШЕНЬ ТА ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Зміст оскаржених рішень національних судів і встановлені обставини справи

1. 22 липня 2021 року працівники поліції склали щодо ОСОБА_20 протокол про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. У протоколі було вказано лише назву Деснянського районного суду м. Києва, який мав розглянути справу, без зазначення дати та часу.

2. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року ОСОБА_20 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 тис. грн з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 1 рік.

3. 31 січня 2022 року ОСОБА_20 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, в якому він зазначив, що дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП лише 25 січня 2022 року, просив надати на ознайомлення матеріали справи у найкоротший термін. Згідно з відміткою, яке містить вказане клопотання, 11 лютого 2022 року з матеріалами справи була ознайомлена захисник ОСОБА_19 , яка діє в інтересах ОСОБА_20 .

4. 13 лютого 2022 року захисник ОСОБА_19 подала апеляційну скаргу, в якій порушувала питання про скасування постанови місцевого суду, зокрема з підстав, що ОСОБА_20 не був належним чином повідомлений про розгляд справи відносно нього. Також до апеляційної скарги було долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначалось про те, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_20 був належним чином повідомлений про розгляд справи і про те, що він знав про наявність постанови про його притягнення до адміністративної відповідальності. Також зазначалось, що оскільки апеляційну скаргу не було можливості подати без ознайомлення з матеріалами справи, то 31 січня 2022 року було подано клопотання про ознайомлення з вказаними матеріалами, проте через епідеміологічну ситуацію ознайомлення відбулось лише 11 лютого 2022 року.

5. Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року захиснику ОСОБА_19 , яка діяла в інтересах ОСОБА_20 , було відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року, а апеляційну скаргу - повернуто.

6. Обґрунтовуючи рішення про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження апеляційний суд послався на те, що апеляційна скарга була подана через 18 днів після того, як ОСОБА_20 стало відомо про постанову суду першої інстанції, тоді як законом передбачено 10-денний строк. Аргумент про те, що захисник ознайомився з матеріалами справи пізніше, суд апеляційної інстанції відхилив як недостатній, оскільки заявник міг подати апеляційну скаргу, ґрунтуючись на самій постанові суду.

Зміст рішення Європейського суду з прав людини

7. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) 20 червня 2024 року ухвалив рішення у справі «Меркулов проти України» (заява №38055/22) (далі - Рішення), яким констатував порушення Україною щодо ОСОБА_20 (далі - заявник) пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) у зв`язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій.

8. Як зазначив Суд у своєму Рішенні, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення з позовом щодо своїх прав та обов`язків цивільного характеру до судів або трибуналів. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана. Стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні Сторони створювати суди апеляційної чи касаційної інстанцій. Проте там, де існують такі суди, мають дотримуватися гарантії ст. 6 Конвенції, наприклад, держава має гарантувати громадянам ефективне право на доступ до судів для вирішення спору щодо їхніх прав та обов`язків цивільного характеру.

9. Суд зазначив, що до його компетенції не належить розгляд стверджуваних помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили права та свободи, що охороняються Конвенцією. При цьому Суд наголосив, що ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

10. За висновком Суду у цій справі відповідні обмеження підірвали саму суть права заявника на доступ до суду, а тому він постановив, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв?язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій.

11. ЄСПЛ постановив, що держава-відповідач повинна сплатити на користь ОСОБА_20 1500 (тисяча п`ятсот) євро на відшкодування моральної шкоди. Також Суд присудив заявнику 250 євро, - суму, яка покриває всі вимоги щодо компенсації судових та інших витрат.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА Й ІНШИХ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

12. У заяві про перегляд судових рішень захисник ОСОБА_19 в інтересах заявника на підставі констатованого ЄСПЛ у справі «Меркулов проти України» порушення національними судами прав заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції, ставить питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та передачу справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_20 на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Вказує на те, що ЄСПЛ визнано порушення Україною своїх зобов`язань при вирішенні судами справи щодо заявника про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП. На обґрунтування своєї думки наводить доводи щодо неналежного повідомлення заявника про судовий розгляд судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення, ненаправлення місцевим судом заявнику копії постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення.

14. Крім того, захисник зазначає, що процедура ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення фактично встановлюється місцевим судом і саме від працівників суду залежала дата, коли адвокат міг ознайомитися з вказаними матеріалами.

15. У судовому засіданні захисник підтримала позицію, викладену у заяві.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ТА МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ПОСТАНОВИ

16. Відповідно до статті 46 Конвенції держава Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення Суду, в якому вона є стороною.

17. Закон України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(далі - Закон № 3477-IV) передбачає, що констатоване Судом порушення Конвенції може бути виконане шляхом виплати компенсації, вжиття заходів індивідуального та/або загального характеру. Згідно зі статтею 10 цього Закону додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції та протоколів до неї; б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ. Відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.

18. Згідно з частиною другою статті 297-1КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні судом справи про адміністративне правопорушення.

19. У такому разі відповідно до положень частини першої статті 297-8КУпАП справа про перегляд судового рішення розглядається Великою Палатою Верховного Суду.

20. У заяві про перегляд судових рішень у справі про адміністративне правопорушення висловлено прохання про виконання рішення ЄСПЛ через застосування додаткових заходів індивідуального характеру шляхом скасування постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року та направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

21. Перевіривши доводи заяви, а також взявши до уваги висновки ЄСПЛ, наведені у рішенні, Велика Палата доходить наступних висновків.

22. Статтею 6 Конвенції гарантується кожному право на справедливий суд, що включає в себе право на розгляд справи.

23. При цьому право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Дотримання цього права має забезпечуватися також відповідною умовою - особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень.

24. Саме з метою забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення, стаття 294 КУпАП передбачає можливість поновлення пропущеного з поважних причин строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення.

25. Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку із пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

26. У справі щодо ОСОБА_20 ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій, оскільки суд апеляційної інстанції не поновив строк на апеляційне оскарження, який заявник пропустив через те, що суд першої інстанції не повідомив його про дату і час розгляду судом справи про адміністративне правопорушення.

27. Велика Палата погоджується з доводами захисника ОСОБА_19 , що в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про належну обізнаність ОСОБА_20 як про судовий розгляд, так і про постановлення щодо нього постанови. Більше того, матеріали справи не містять переконливих доказів, що ОСОБА_20 своєчасно отримував копію цієї постанови, а отже зазначене свідчить, що саме держава не виконала своєчасно і у повному обсязі своїх зобов`язань.

28. Крім того, згідно з постановою ОСОБА_20 був позбавлений права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, однак даних про те, що постанова в цій частині була виконана і у ОСОБА_20 було вилучено посвідчення водія - відсутні, що також свідчить про те, що ОСОБА_20 міг не знати про наявність постанови відносно нього.

29. Наведені обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, так само, як і твердження захисника щодо причин затримки із ознайомленням з матеріалами справи, які також залежали від місцевого суду. До того ж, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що апеляційна скарга була подана через 2 дні після ознайомлення з матеріалами справи.

30. Наведене дає Великій Палаті підстави вважати, що постанова суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

31. Водночас, Велика Палата не знаходить підстав для перегляду постанови суду першої інстанції, оскільки ЄСПЛ констатував порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції, яке полягало у відмові у доступі до судів вищих інстанцій, тобто порушення, яке було допущено саме судом апеляційної інстанції, а тому в цій частині заява задоволенню не підлягає.

32. Відповідно до статті 297-10 КУпАП за наслідками розгляду справи Велика Палата Верховного Суду, якщо дійде висновку про повне або часткове задоволення заяви, має право: скасувати постанову (постанови) та закрити провадження у справі; скасувати постанову (постанови) та передати справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до суду, який виніс оскаржувану постанову; змінити постанову (постанови).

33. З огляду на викладене Велика Палата, керуючись положеннями статті 297-10 КУпАП, дійшла висновку, що заява захисника підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню.

Керуючись статтями 297-1, 297-8, 297-9, 297-10КУпАП, Велика Палата

постановила:

Заяву захисника ОСОБА_19 , подану в інтересах ОСОБА_20 ,задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, скасувати, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, відносно ОСОБА_20 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути переглянута тільки на підставі, встановленій частиною другою статті 297-1 КУпАП.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_21 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17

Джерело: ЄДРСР 122936001

[ANTIRAID]

Це реальний приклад того, до чого Маселко, Бідосі, Поганці та КАКі послів G7 разом з антикорупційною шолупенню довели судову гілку влади і фактично перетворили суддів на виконавців будь-яких забаганок всупереч Закону та правам людини, на мою думку, останнє, до речі, і встановив ЄСПЛ.

Велика палата зазначила:

26. У справі щодо ОСОБА_20 ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій, оскільки суд апеляційної інстанції не поновив строк на апеляційне оскарження, який заявник пропустив через те, що суд першої інстанції не повідомив його про дату і час розгляду судом справи про адміністративне правопорушення.

27. Велика Палата погоджується з доводами захисника ОСОБА_19 , що в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про належну обізнаність ОСОБА_20 як про судовий розгляд, так і про постановлення щодо нього постанови. Більше того, матеріали справи не містять переконливих доказів, що ОСОБА_20 своєчасно отримував копію цієї постанови, а отже зазначене свідчить, що саме держава не виконала своєчасно і у повному обсязі своїх зобов`язань.

28. Крім того, згідно з постановою ОСОБА_20 був позбавлений права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, однак даних про те, що постанова в цій частині була виконана і у ОСОБА_20 було вилучено посвідчення водія - відсутні, що також свідчить про те, що ОСОБА_20 міг не знати про наявність постанови відносно нього.

29. Наведені обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, так само, як і твердження захисника щодо причин затримки із ознайомленням з матеріалами справи, які також залежали від місцевого суду. До того ж, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що апеляційна скарга була подана через 2 дні після ознайомлення з матеріалами справи.

30. Наведене дає Великій Палаті підстави вважати, що постанова суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.