Постанова КАС про залишення в силі рішення Печерського суду про відмову Приватбанку у стягненні з вкладника податків сплачених банком після рішення суду

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Київ

Справа № 757/18297/23-ц
Провадження: № 22-ц/824/2869/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.,

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Баклана Андрія Вікторовича в інтересах Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»,

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Бусик О. Л.,

у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про повернення надмірно стягнутих коштів,

у с т а н о в и в:

У травні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 відсотки за договором депозитного вкладу № SАMDN01000711169348 від 12 липня 2010 року за період з 29 липня 2016 року по 20 грудня 2018 року в загальній сумі 13 672,82 долари США; 3% річних в сумі - 3 631 776,42 грн та відсотки за договором депозитного вкладу SАMDN01000717735387 від 01 липня 2011 року за період часу з 29 липня 2016 року по 20 грудня 2018 року в загальній сумі 17 175,67 доларів США; 3% річних в сумі - 4 438 839,09 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Тобто, загальні стягнуті суми за рішенням суду апеляційної інстанції є 30 848,49 доларів США та 8 070 615 грн 51 коп.

20 листопада 2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Мурихіним С.В. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з банку коштів.

Відмічає, що після відкриття виконавчого провадження банк самостійно виконав постанову суду від 17 вересня 2020 року. Так, ОСОБА_1 було сплачено 30 848,49 доларів США та 8 070 615 грн 51 коп, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, відповідно до яких перераховано вказані суми за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою ст. 167 Податкового Кодексу України. Тобто, від імені та за рахунок ОСОБА_1 банком, як податковим агентом, перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою ст. 167 ПК України, в розмірі 6 015 доларів США (30 848,49*19,5%) та 1573 770 грн 02 коп (8 070 615, 51*19,5%).

Не погодившись із перерахованими сумами, стягувач звернулась до виконавчої служби з повідомленням, в якому вказувала, що враховуючи самостійно повернуту банком суму відповідно до постанови Київського апеляційного суду, загальна сума заборгованості у рамках виконавчого провадження в межах виконавчого листа №757/2442/19 від 12 листопада 2020 року складає 6 015 доларів США та 1573 770 грн 02 коп. Вказані кошти були також сплачені банком.

Посилаючись на самостійне повне виконання рішення суду банком та з урахуванням вимог податкового законодавства, вважає, що ВПВР Департаменту ДВС МЮУ безпідставно стягнув з банку 1 573 770 грн 02 коп та 6 015,46 доларів США.

За викладених обставин, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 1 573 770,02 грн. та 6 015,46 доларів США, як безпідставно набутих.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року позов залишено без задоволення.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Баклан А. В. в інтересах АТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на визначені обставини щодо набуття відповідачкою спірних сум. Вважав, що ОСОБА_1 , попри те, що кошти були стягнені в межах виконавчого провадження, набула їх безпідставно, оскільки визначені суми вже були сплачені позивачем в якості податку на прибуток.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 01 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Василевська К. М. в інтересах ОСОБА_1 зазначила, що судовим рішенням було чітко зазначено розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з АТ КБ «ПриватБанк», а саме 30 848, 49 доларів США та 8 070 615, 51 грн. Відмічає про те, що оскільки банк добровільно виконав рішення суду частково, державний виконавець в межах чинного законодавства вчинив всі дії щодо примусового повного виконання рішення суду. Також, звертає увагу, що відповідач приймав активну участь в ході судового розгляду справи, проте жодного разу не зазначив у своїх процесуальних документах щодо необхідності зазначення в резолютивній частині рішення про врахування податкового навантаження.

В судовому засіданні адвокат Штронда А. М. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній.

Адвокат Кравець Р. Ю. в інтересах ОСОБА_1 заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, рішення суду просив залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 відсотки за договором депозитного вкладу № SАMDN01000711169348 від 12 липня 2010 року за період з 29 липня 2016 року по 20 грудня 2018 року в загальній сумі 13 672,82 долари США; 3% річних в сумі - 3 631 776,42 грн та відсотки за договором депозитного вкладу SАMDN01000717735387 від 01 липня 2011 року за період часу з 29 липня 2016 року по 20 грудня 2018 року в загальній сумі 17 175,67 доларів США; 3% річних в сумі - 4 438 839,09 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Тобто, загальні стягнуті суми за рішенням суду апеляційної інстанції є 30 848,49 доларів США та 8 070 615 грн 51 коп.

20 листопада 2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Мурихіним С.В. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з банку коштів.

З матеріалів справи також убачається, що банком, як боржником у виконавчому провадженні, були сплачені наступні суми: 30 848,49 доларів США та 8 070 615,51 грн, за вирахуванням податку доходів фізичних осіб, за ставкою, передбаченою ст. 167 Податкового Кодексу України.

Окрім того, АТ КБ «Приватбанк», як податковим агентом, перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб на суму 6015,46 доларів США (30 848,49 *19,5%) та 1 573 770,02 грн (8 070 615,51 * 9,5%).

На підставі вищевикладених обставин, ОСОБА_1 звернулась до виконавчої служби з повідомленням, в якому вказувала, що враховуючи самостійно повернуту банком суму відповідно до постанови Київського апеляційного суду, загальна сума заборгованості у рамках виконавчого провадження складає 6 015 доларів США та 1573 770 грн 02 коп.

Так, ВПВР Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі заяви ОСОБА_2 стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» 1 573 770,02 грн та 6 015,46 доларів США.

Підставою звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду з позовом стало, на його думку, безпідставне стягнення виконавцем 1 573 770 грн 02 коп та 6 015,46 доларів США, відтак просив стягнути з ОСОБА_1 зазначені кошти в порядку 1212 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів на підставі вимог статті 1212 ЦК України відсутні.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Як зазначено вище, рішеннями судів було встановлено існування зобов`язання між сторонами та визначена сума заборгованості відповідача перед позивачем за депозитними договорами, у зв`язку з чим, дані обставини мають преюдиційне значення та не підлягають доказуванню у відповідності з вимогами ч.4 ст. 82 ЦПК України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України).

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно яких здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення (див. Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц).

Перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов`язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині належного предмету виконання.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №461/2729/22 від 25.03.2024 року.

Як зазначено вище, постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у справі №757/2442/19-ц, яка набрала законної сили, та підлягає виконанню у межах встановленої суми було чітко визначено розмір заборгованості, що підлягає стягненню з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , а саме: 30 848,49 доларів США та 8 070 615 грн. 51 коп.

Враховуючи те, що АТ «КБ «ПриватБанк» виконало рішення суду частково, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець в межах чинного законодавства вчинив всі дії щодо примусового виконання рішення суду, стягнувши з AT «КБ «ПриватБанк» 1 573 770, 02 грн та 6 015, 46 доларів США, а відтак, позивачем не доведено відсутність таких умов, які б давали підстави для повернення коштів, оскільки як правильно встановлено судом першої інстанції, боржник добровільно виплатив кошти, при цьому відсутня рахункова помилка та набуття коштів стягувачем на підставі рішення суду, що свідчить про добросовісність такого набуття.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів відповідно вимог статті 1212 ЦК України відсутні.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, за якими банк, як податковий агент, сплатив оспорюванні суми без достатньої правової підстави, а тому такі суми підлягають поверненню у відповідності до норм ст. 1212 ЦК України боржнику, не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на правовий висновок Верховного Суду, викладений у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22, обов`язковість якого закріплена у ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Доводи банку про виконання рішення у добровільному порядку не відповідають дійсності, оскільки сплата суми боргу була здійснена після того, як виконавець розпочав процедуру з примусового виконання.

Після виконання банком рішення суду в рамках відкритого виконавчого провадження ОСОБА_1 виявила, що рішення суду виконане не у повному обсязі, повідомила достовірні відомості про те, що банком здійснено часткове виконання рішення суду.

Оскільки стягувачем не було отримано суму грошових коштів, визначену судовим рішенням, були відсутні підстави, визначені п. 9 ч. 1 ст 39 ЗУ «Про виконавче провадження» для закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з повним фактичним виконанням судового рішення згідно з виконавчим документом.

Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до довільного тлумачення норм права на власну користь скаржника, оскільки питання відрахування податків та інших обов`язкових платежів має вирішуватися судом в порядку ч. 1 ст. 271 ЦПК України за заявою учасника справи, державного виконавця, приватного виконавця. За відсутності судового рішення із роз`ясненням щодо утримання суми податків, та інших обов`язкових платежів, державний виконавець правомірно виконував рішення, саме згідно виконавчого документу, та не прийняв до уваги визначену скаржником суму.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що скаржник не був позбавлений можливості звернутися до суду із заявою щодо роз`яснення судового рішення з метою визначення сум оподаткування, проте останнім таких дій вчинено не було.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Баклана Андрія Вікторовича в інтересах Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 08.11.2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова

Джерело: ЄДРСР 122909697

[ANTIRAID]

Це наша справа. Приватбанк програвши позов про стягнення з нього депозиту намагався не виконати повністю рішення та не доплатити суму посилаючись на сплату ним податків, як податковим агентом. Суд зазначив, що рішення суду є обов'язковими і відмовив у позові щодо безпідставного отримання коштів. Банку просто треба виконувати свої обов'язки і тоді не буде виникати таких питань.