Постанова ВП ВС про господарську юрисдикцію справ щодо стягнення витрат на правову допомогу виконавцю і їх безпідставності при залишенні скарги на дії виконавця без розгляду

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 921/357/20
провадження № 12-48гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю. ,

судді-доповідача Ткача І. В. ,

суддів Банаська О. О. , Булейко О. Л. , Воробйової І. А. , Гриціва М. І. , Губської О. А. , Єленіної Ж. М. , Короля В. В. , Кравченка С. І. , Кривенди О. В. , Мартєва С. Ю. , Пількова К. М. , Погрібного С. О. , Ступак О. В. , Усенко Є. А. , Шевцової Н. В. ,

за участю секретаря судового засідання Співака С. В. ,

представників учасників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

приватного виконавця - Косяк Н. В. ,

стягувачів: Акціонерного товариства «Укртрансгаз» - Кравченко С. В. ,

Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - Тіщенко А. А. ,

Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - Тіщенко А. А. ,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 (головуючий суддя Малех І. Б. , судді Бонк Т. Б. , Бойко С. М. )

та додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 (суддя Шумський І. П. )

за заявою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича

про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат, понесених приватним виконавцем під час розгляду скарги Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» на дії приватного виконавця у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 169 131 649,69 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України», позивач) звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» (ПрАТ «Тернопільміськгаз», відповідач, скаржник) про стягнення 161 290 235,19 грн боргу, 5 428 428,13 грн пені, 877 500,50 грн 3 % річних і 1 535 485,88 грн інфляційних нарахувань.

2. Господарський суд Тернопільської області рішенням від 29.10.2020 позов задовольнив частково, закрив провадження у справі № 921/357/20 у частині вимог ТОВ «Оператор ГТС України» про стягнення з ПрАТ «Тернопільміськгаз» 848 439,72 грн боргу за перевищення договірної потужності у зв`язку з відсутністю предмета спору, а також стягнув з ПрАТ «Тернопільміськгаз» на користь ТОВ «Оператор ГТС України» 158 441 795,47 грн боргу, 5 424 810,65 грн пені, 876 975,91 грн 3 % річних, 1 535 485,88 грн інфляційних нарахувань, 723 291,65 грн судового збору як повернення сплачених судових витрат.

3. 01.12.2020, на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.10.2020 у справі № 921/357/20, видано наказ.

4. 19.01.2023 до Господарського суду Тернопільської області ПрАТ «Тернопільміськгаз» подало скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (далі - приватний виконавець Щербаков І. М. ) з вимогою про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 12.01.2023, винесеної приватним виконавцем у межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, приєднаних до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5.

5. Скаргу обґрунтовано тим, що приватним виконавцем Щербаковим І. М. було винесено постанову про арешт коштів від 12.01.2023, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти ПрАТ «Тернопільміськгаз», розміщені на відкритих рахунках товариства.

6. Однак Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 11.10.2022 № 1286 включила ПрАТ «Тернопільміськгаз» до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, що свідчить про відсутність у приватного виконавця Щербакова І. М. законних підстав для винесення постанов про накладення арешту на кошти скаржника.

7. Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 02.03.2023 скаргу ПрАТ «Тернопільміськгаз» на дії приватного виконавця Щербакова І. М. про визнання неправомірною та скасування винесеної ним постанови про арешт коштів боржника від 12.01.2023 в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, приєднаних до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5, залишив без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Вказана ухвала в апеляційному порядку учасниками справи не оскаржувалася.

8. 09.03.2023 до Господарського суду Тернопільської області надійшла заява адвоката Косяк Н. В. - представника приватного виконавця Щербакова І. М. про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив з посиланням, зокрема, на положення статей 126, 129 та частини п`ятої статті 130 ГПК України стягнути з ПрАТ «Тернопільміськгаз» на користь приватного виконавця Щербакова І. М. витрати на професійну правничу допомогу у сумі 100 000,00 грн.

Стислий виклад оскаржуваних судових рішень

9. Господарський суд Тернопільської області додатковою ухвалою від 20.04.2023 заяву приватного виконавця Щербакова І. М. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат, понесених приватним виконавцем під час розгляду скарги ПрАТ «Тернопільміськгаз» на дії приватного виконавця у справі № 921/357/20, задовольнив частково, стягнув з ПрАТ «Тернопільміськгаз» на користь приватного виконавця Щербакова І. М. 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в решті вимог заяви відмовив. Мотивував ухвалу так.

10. Матеріалами справи підтверджується дотримання заявником як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат, з урахуванням обумовлених договором строків їх оформлення.

11. Суд першої інстанції зазначив, що сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат (статей 129, 130 ГПК України) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.

12. У разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому - із закриттям провадження у справі. Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

13. Господарський суд Тернопільської області зауважив, що оскільки норма частини п`ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, то такі слід встановлювати суду в кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2022 у справі № 910/12184/20.

14. Суд першої інстанції зазначив, що ситуація, за якої є неможливими оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача, що зумовили залишення позову без розгляду, не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору. У цьому випадку (залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України) не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін - «необґрунтованість», який є відмінним від наведених, а, заявляючи про залишення позову без розгляду із зазначеної підстави, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, зокрема передбачених частиною п`ятою статті 130 названого Кодексу.

15. Подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому самим фактом звернення до суду з такою заявою позивач визнав передчасність пред`явлення позову до відповідача, а отже, необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.09.2021 у справі № 902/136/21.

16. Суд послався на неодноразове звернення ПрАТ «Тернопільміськгаз» до суду зі скаргами на дії приватного виконавця та подальшу подачу заяв про відмову від них або про залишення їх без розгляду.

17. З урахуванням зазначеного вище, беручи до уваги складність справи, час, витрачений представником заявника у судових засіданнях, обсяг виконаних робіт адвоката, суд дійшов висновку про достатність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з ПрАТ «Тернопільміськгаз» на користь заявника витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

18. Західний апеляційний господарський суд постановою від 21.08.2023 у справі № 921/357/20 додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 залишив без змін.

19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками Господарського суду Тернопільської області.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

20. Не погодившись із додатковою ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 921/357/20, ПрАТ «Тернопільміськгаз» подало касаційну скаргу, у якій просить ухвалені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні вимог, викладених у заяві приватного виконавця Щербакова І. М. , про ухвалення у справі додаткового рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17 та від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, відповідно до яких при вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення судових витрат з позивача у разі залишення позову без розгляду суди у рішенні обов`язково повинні проаналізувати дії позивача (скаржника) на предмет їх необґрунтованості та чітко зазначити у рішенні, у чому конкретно полягає така необґрунтованість. Натомість суд апеляційної інстанції не дослідив вказані обставини та розглянув спір лише за правилами, встановленими загальною нормою статті 129 ГПК України. Суд апеляційної інстанції, на переконання скаржника, лише формально зазначив про необхідність застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України.

22. Посилається на те, що факт звернення ПрАТ «Тернопільміськгаз» до суду з подібною скаргою в іншій справі, від якої заявник у подальшому відмовився, не може бути підставою для висновку про необґрунтованість дій ПрАТ «Тернопільміськгаз» у цій справі та, відповідно, підставою для стягнення з товариства витрат на професійну правничу допомогу, понесених приватним виконавцем Щербаковим І. М. у межах цієї справи.

Позиція інших учасників процесу

23. 27.10.2023 через підсистему «Електронний суд» приватний виконавець Щербаков І. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 921/357/20 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

24. За змістом вказаного відзиву, приватний виконавець Щербаков І. М. заперечує проти доводів касаційної скарги, вказуючи на те, що судом першої інстанції встановлено, які саме послуги надавалися приватному виконавцеві з правової допомоги, у якому обсязі та які дійсно були необхідні, про що зазначено в додатковій ухвалі від 20.04.2023, та досліджено всі подані докази, заперечення та доводи (міркування) сторін справи № 921/357/20, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

25. Крім цього, зауважує, що суд першої інстанції дійшов висновку про достатність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь заявника витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України визнано доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. На обґрунтування наведеного посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, від 01.087.2019 у справі № 915/237/18, від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17; в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 26.06.2019 у справі № 909/371/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15.

26. Посилається на те, що дії ПрАТ «Тернопільміськгаз» з оскарження рішень виконавця мають постійний і систематичний характер, у зв`язку з чим є необґрунтованими. Уважає, що скаржник діяв недобросовісно та пред`явив необґрунтовану скаргу, що, у свою чергу, порушило як права та інтереси приватного виконавця, так і права та інтереси стягувача. У разі коли сторона у справі вчиняє якусь процесуальну дію не з її звичною метою, а задля досягнення сторонніх цілей (введення в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним. Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20. Відтак просить додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у цій справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

27. Просить постановити окрему ухвалу стосовно зловживання процесуальними правами представником ПрАТ «Тернопільміськгаз», який брав участь у розгляді справи - адвоката Панчука Сергія Миколайовича , та направити її до Ради адвокатів Тернопільської області та до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області для розгляду та вжиття заходів реагування (притягнення до дисциплінарної відповідальності) в порядку Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки вислови та міркування представника ПрАТ «Тернопільміськгаз» у касаційній скарзі виявляють неповагу до суду, прояв зловживання наданими процесуальними правами та не відповідають дійсності.

28. 31.10.2023 ТОВ «Оператор ГТС України» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПрАТ «Тернопільміськгаз», у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ПрАТ «Тернопільміськгаз» на додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 921/357/20, оскільки судами належним чином досліджено заявлений розмір витрат адвоката приватного виконавця Щербакова І. М. на професійну правничу допомогу та виходячи з критеріїв розумної необхідності, реальності, фактичного об`єму виконаної роботи та конкретних обставин справи визнано їх обґрунтованими у розмірі 50 000,00 грн.

Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

29. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 11.10.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Тернопільміськгаз» на додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 921/357/20.

30. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 09.11.2023 передав справу № 921/357/20 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду на підставі частини другої статті 302 ГПК України.

31. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 16.08.2024 передав справу № 921/357/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

32. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив таке.

33. У постанові від 17.02.2021 у справі № 308/9100/19-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачено частиною п`ятою статті 142 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Апеляційний суд керувався положенням статті 452 ЦПК України, проте ця спеціальна норма процесуального права стосується інших правових наслідків, а саме розгляду скарги на дії державного виконавця по суті.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом закрито провадження з підстав порушення правил юрисдикції.

Отже, застосуванню підлягали загальні положення цивільного процесуального законодавства, а саме стаття 142 ЦПК України.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

У зв`язку із цим Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що апеляційний суд неналежним чином дослідив зазначене вище, не врахував вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про справедливий судовий розгляд і справедливі судові процедури та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для покладення судових витрат на ФОП Стука В. П. , оскільки процесуальний закон передбачає можливість компенсації судових витрат у разі закриття провадження у справі.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати і направити справу до апеляційного суду, оскільки суд не надав оцінки доводам й доказам, наданим ТОВ «Еталон» і Мурином В. Д. , а з формальних і неправильних процесуальних підстав відмовив у задоволенні їхніх заяв про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу, тому Верховний Суд у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення».

34. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив таке.

35. Предметом касаційного оскарження є додаткова ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у справі № 921/357/20, згідно з якими частково задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат, понесених приватним виконавцем під час розгляду судом скарги на дії приватного виконавця, а саме витрат на професійну правничу допомогу, при постановлені яких суди керувались статтями 129, 130 ГПК України.

36. Одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

37. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

38. Стаття 129 ГПК України регламентує правила розподілу судових витрат, але виключно пов`язаних з розглядом справи.

39. Водночас стадія виконання судового рішення перебуває поза межами розгляду справи по суті, а отже, витрати виконавчого провадження не є судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи в контексті приписів статей 124, 126, 129, 130 ГПК України.

40. На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, в цьому випадку правовідносини з розподілу витрат, пов`язаних з розглядом скарги, є врегульованими спеціальними нормами, які містяться у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень» (статті 343-344 ГПК України), з огляду на спеціальну правосуб`єктність приватного (державного) виконавця у сфері суспільних відносин, пов`язаних із оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. Покладення судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги, на заявника є можливим виключно у разі постановлення рішення про відмову в задоволенні його скарги (у разі встановлення судом необґрунтованості скарги згідно з приписами статті 343 ГПК України).

41. Тобто виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Стадія виконання судового рішення перебуває поза межами розгляду справи по суті, тому витрати виконавчого провадження не є автоматично судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи, в контексті приписів статей 124, 126, 129, 130 ГПК України.

42. Водночас правовідносини з розподілу витрат, пов`язаних з розглядом скарги, є врегульованими спеціальними нормами, які містяться у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень» (статті 343, 344 ГПК України), з огляду на спеціальну правосуб`єктність приватного (державного) виконавця у сфері суспільних відносин, пов`язаних із оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

43. Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає наявними підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 17.02.2021 у справі № 308/9100/19-ц, стосовно застосування загальних положень процесуального законодавства до правовідносин щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом скарги на дії / бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

44. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25.09.2024 прийняла до розгляду справу № 921/357/20 на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані положення законодавства

Щодо меж розгляду справи в суді касаційної інстанції

45. Відповідно до частин першої - третьої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. З огляду на зазначений припис Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо судового контролю за виконанням судових рішень

47. Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

48. Виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

49. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав про те, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від» 29.06.2004, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

50. У рішеннях від 06.09.2007 у справі «Моргуненко проти України» та від 27.11.2008 у справі «Крутько проти України ЄСПЛ виснував, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадіями одного провадження. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.

51. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

52. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

53. Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

54. Стаття 339 ГПК України передбачає судовий контроль за виконанням судових рішень, який полягає в тому, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.Аналогічний припис закріплений у статті 447 ЦПК України.

55. Частиною першою статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.Аналогічні положення містяться у частині першій статті 448 ЦПК України.

56. Отже, зазначеними нормами встановлена можливість звернення зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга є формою звернення за судовим захистом порушених прав (інтересів) сторін та учасників, з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

57. Згідно зі статтею 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Аналогічний припис закріплений у статті 451 ЦПК України.

Щодо стягнення судових витрат на стадії судового контролю за виконанням судових рішень

58. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

59. Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

60. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

61. Чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця.

62. Відсутні подібні обмеження щодо використання правничої допомоги і суб`єктами оскарження.

63. Згідно зі статтею 344 ГПК України (аналогічні за змістом положення статті 452 ЦПК України) судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

64. Отже, відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.

65. На підставі аналізу статей 339, 343, 344 ГПК України Велика Палата Верховного Суду висновує, що приватний виконавець як суб`єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах.

66. Водночас приписи статті 343 ГПК України не охоплюють усі можливі випадки процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження.

67. Так, особа, яка звернулася зі скаргою на дії / бездіяльність виконавця, має право заявити відповідне клопотання про припинення розгляду її скарги (залишення скарги без розгляду, відмову від скарги тощо), що у результаті унеможливлює подальший її розгляд (за винятком випадків подання такої заяви неуповноваженою особою) та призводить до ухвалення судового рішення, не передбаченого статтею 343 ГПК України.

68. У разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди мають керуватись загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 «Судові витрати» ГПК України).

69. Отже, положення статті 344 ГПК України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, статті 129, 130 ГПК України) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.

70. Протилежний підхід призводив би до ситуації, коли законодавець, не обмежуючи суд можливістю завершити розгляд скарги у законний спосіб, хоч і не обумовлений статтею 343 ГПК України, разом з тим позбавив би сторону такого провадження права на відшкодування судових витрат за відсутності будь-яких підстав для цього.

71. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 357/380/20).

72. Згідно із частинами першою - четвертою статті 126 ГПК України (тотожні приписи статті 137 ЦПК України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

73. Стаття 129 ГПК України (аналогічні положення статті 141 ЦПК України) регламентує розподіл судових витрат (як судового збору, так і інших витрат), визначаючи загальне правило, згідно з яким інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони справи (позивача та відповідача) залежно від результатів розгляду позовних вимог за вирішенням спору по суті.

74. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

75. Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22 (пункт 8.7), від 09.10.2024 у справі № 910/19949/23).

76. Отже, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що як стаття 129 ГПК України, так і стаття 130 ГПК України містяться в главі 8 «Судові витрати», яка є частиною розділу I «Загальні положення» ГПК України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.

77. Згідно з положеннями статті 130 ГПК України (статті 142 ЦПК України) розподіл витрат проводиться судом і в тому випадку, коли судове рішення по суті спору не приймається (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду).

78. Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

79. Приписи частини п`ятої статті 130 ГПК України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.

80. Оскільки норма частини п`ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.

81. Таким чином, у цій справі приватний виконавець Щербаков І. М. має право заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій ПрАТ «Тернопільміськгаз». Приватний виконавець Щербаков І. М. повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку зі зверненням зі скаргою на дії приватного виконавця і у подальшому - із залишенням її без розгляду. Тобто стягнення зі скаржника компенсації понесених приватним виконавцем Щербаковим І. М. витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення скарги без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій ПрАТ «Тернопільміськгаз».

82. Отже, у разі закриття провадження за скаргою або залишення скарги без розгляду на стадії судового контролю за виконанням судових рішень, державний (приватний) виконавець, посилаючись на частину п`яту статті 130 ГПК України, може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій особи, яка оскаржувала його рішення, дії чи бездіяльність.

Щодо суті вимог касаційної скарги

83. ПрАТ «Тернопільміськгаз» у касаційній скарзі зазначає, що суди у рішенні обов`язково повинні проаналізувати дії позивача (скаржника) на предмет їх необґрунтованості та чітко зазначити у рішенні, у чому конкретно полягає така необґрунтованість. Натомість суд апеляційної інстанції не дослідив вказані обставини. Також ПрАТ «Тернопільміськгаз» зауважує, що факт подання ПрАТ «Тернопільміськгаз» до суду заяви про відмову від скарги в іншій справі не може бути підставою вважати, що подання заяви про залишення скарги без розгляду у цій справі є необґрунтованою процесуальною дією. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

84. Відповідно до частини першої статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

85. ПрАТ «Тернопільміськгаз» звернулося до суду зі скаргою від 18.01.2023 про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 12.01.2023, винесеної приватним виконавцем Щербаковим І. М .

86. Тобто ПрАТ «Тернопільміськгаз» звернулося зі скаргою в порядку, який передбачений ГПК України, та оскаржило рішення приватного виконавця, яким під час виконання судового рішення, на думку заявника, порушено його права як боржника у виконавчому провадженні.

87. Надалі ПрАТ «Тернопільміськгаз» звернулося із заявою про залишення скарги без розгляду, мотивуючи її тим, що постанова про арешт коштів боржника від 12.01.2023, яка є предметом оскарження в цій справі, скасована самим приватним виконавцем Щербаковим І. М. , отже, необхідність у скасуванні оскаржуваної постанови відпала. Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 02.03.2023 встановив відповідність цієї заяви вимогам чинного процесуального законодавства, що і стало підставою для її задоволення та залишення без розгляду скарги на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України.

88. Як уже зазначалось, за змістом частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач (суб`єкт оскарження) має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (скаржника).

89. Велика Палата Верховного Суду враховує послідовну та сталу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої наведена норма ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин.

90. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).

91. Тобто стороні / особі, що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат (у цій справі приватний виконавець) внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони, необхідно довести, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяла ця сторона недобросовісно; чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету ? ущемлення прав та інтересів іншої сторони; чи були дії недобросовісної сторони умисні й чим це підтверджується тощо. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

92. Отже, у цій справі приватному виконавцю Щербакову І. М. потрібно було довести, які саме необґрунтовані дії ПрАТ «Тернопільміськгаз» були вчинені під час розгляду скарги та в чому вони проявлялися.

93. Суди мали перевірити доводи приватного виконавця Щербакова І. М. щодо необґрунтованості дій ПрАТ «Тернопільміськгаз», пов`язаних із поданням скарги та її розглядом, зокрема, але не виключно: чи діяв скаржник недобросовісно та пред`явив необґрунтовану скаргу; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний скаржник мав на меті протиправну мету ? порушення прав та інтересів приватного виконавця тощо.

94. Приватний виконавець, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу, серед іншого, зазначив положення частини п`ятої статті 130 ГПК України. Надалі, подаючи відповідь на заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, вказав, що необгунтованість дій ПрАТ «Тернопільміськгаз» полягає в тому, що:

? представник ПрАТ «Тернопільміськгаз» обізнаний в усіх справах підприємства, оскільки здійснює юридичний супровід останнього понад 10 років;

? підприємство вчиняло тотожні дій в межах інших справ під час виконання зведеного ВП № НОМЕР_5.

95. Приймаючи оскаржувані судові рішення в цій справі, господарські суди погодились із твердженнями приватного виконавця, що на постійну необґрунтованість дій ПрАТ «Тернопільміськгаз» вказують такі події в межах виконавчого провадження ЗВП № НОМЕР_5:

? адвокат Панчук С. М. є представником ПрАТ «Тернопільміськгаз» з 2012 року. У приватного виконавця Щербакова І. М. перебувають на виконанні виконавчі провадження щодо боржника ПрАТ «Тернопільміськгаз» з 11.07.2019. У період з 11.07.2019 та донині постійно відбуваються звернення та судові спори щодо оскарження дій/бездіяльності приватного виконавця Щербакова І. М.;

? постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 прийнято відмову ПрАТ «Тернопільміськгаз» від скарги в суді апеляційної інстанції на дії приватного виконавця Щербакова І. М. б/н від 18.07.2022 у справі № 921/1191/15-г/7, визнано нечинною ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.08.2022 у справі № 921/1191/15-г/7, закрито провадження у справі № 921/1191/15-г/7;

? ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2023 у справі № 921/357/20 залишено без розгляду скаргу б/н від 18.01.2023 (вх. № 475 від 19.01.2023) ПрАТ «Тернопільміськгаз» на дії приватного виконавця про визнання неправомірною та скасування винесеної ним постанови про арешт коштів боржника від 12.01.2023 в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, приєднаних до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5;

? ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2023 у справі № 921/171/17-г/16 залишено без розгляду скаргу ПрАТ «Тернопільміськгаз» № 12Н від 30.01.2023 (вх. № 736 від 30.01.2023) на дії приватного виконавця Щербакова І. М .

96. У межах цієї справи суди попередніх інстанцій виснували про необґрунтованість дій скаржника на підставі процесуальних дій, вчинених ПрАТ «Тернопільміськгаз» в межах інших справ.

97. Однак оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить встановлених обставин щодо того, які дії ПрАТ «Тернопільміськгаз» є необґрунтованими під час розгляду скарги саме в цій справі. Суди фактично обмежились зазначенням вчинених процесуальних дій в інших судових справах, аналізом доказів понесених приватним виконавцем сум судових витрат та не оцінили підстави подання ПрАТ «Тернопільміськгаз» заяви про залишення скарги без розгляду.

98. Отже, необґрунтованість дій скаржника у цій справі не доведена приватним виконавцем, який звернувся з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, та не встановлена судами першої та апеляційної інстанцій в межах розгляду цієї справи, що свідчить про неправильне застосування судами приписів статті 130 ГПК України.

99. Зважаючи на викладене, у задоволенні заяви приватного виконавця Щербакова І. М. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат потрібно відмовити.

Щодо заяви приватного виконавця про зловживання процесуальними правами

100. Як було зазначено у відзиві та поясненнях приватного виконавця Щербакова І. М. , останнім заявлено прохання визнати вислови та міркування представника ПрАТ «Тернопільміськгаз» у касаційній скарзі такими, що виявляють неповагу до суду, є проявом зловживання наданими процесуальними правами і не відповідають дійсності, та постановити окрему ухвалу.

101. Відповідно до приписів частин першої, другої статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (у тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

102. Разом з тим постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у пункті 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц).

103. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14).

104. Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що під час розгляду касаційної скарги ПрАТ «Тернопільміськгаз» не було встановлено підстав для постановлення окремої ухвали.

105. За наведених обставин клопотання приватного виконавця Щербакова І. М. про постановлення окремої ухвали підлягає залишенню без задоволення.

Щодо відступу від висновків Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

106. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства у подібних правовідносинах, навпаки, призводить до стану юридичної невизначеності, суперечливого застосування закону.

107. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).

108. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див., зокрема, пункти 10.3-10.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.12)).

109. З огляду на мотиви, викладені в цій постанові, відсутні підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 308/9100/19-ц про застосування загальних положень процесуального законодавства до правовідносин щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом скарги на дії / бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

110. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

111. Згідно із частинами першою та другою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

112. З огляду на викладене в мотивувальній частині цієї постанови Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу ПрАТ «Тернопільміськгаз» потрібно задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій - скасувати. Заяву приватного виконавця Щербакова І. М. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат залишити без задоволення.

Судові витрати

113. Оскільки Велика Палата Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу ПрАТ «Тернопільміськгаз», скасувала рішення судів попередніх інстанцій та відмовила у задоволенні заяви приватного виконавця Щербакова І. М. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат, судовий збір, сплачений за подання апеляційної та касаційної скарг, на підставі статті 129 ГПК України покладається на приватного виконавця Щербакова І. М .

Керуючись статтями 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» задовольнити.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 921/357/20 скасувати й ухвалити нове рішення, яким заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про відшкодування судових витрат залишити без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції у справі № 921/357/20 набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич Суддя-доповідач І. В. Ткач Судді:О. О. Банасько С. І. Кравченко О. Л. Булейко О. В. Кривенда І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв М. І. Гриців К. М. Пільков О. А. Губська С. О. Погрібний Ж. М. Єленіна О. В. Ступак В. В. Король Є. А. Усенко Н. В. Шевцова

Джерело:
ЄДРСР 123992368

[ANTIRAID]

Дуже дивна справа і ще більш дивні висновки. Суд зазначив:

97. Однак оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить встановлених обставин щодо того, які дії ПрАТ «Тернопільміськгаз» є необґрунтованими під час розгляду скарги саме в цій справі. Суди фактично обмежились зазначенням вчинених процесуальних дій в інших судових справах, аналізом доказів понесених приватним виконавцем сум судових витрат та не оцінили підстави подання ПрАТ «Тернопільміськгаз» заяви про залишення скарги без розгляду.

98. Отже, необґрунтованість дій скаржника у цій справі не доведена приватним виконавцем, який звернувся з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, та не встановлена судами першої та апеляційної інстанцій в межах розгляду цієї справи, що свідчить про неправильне застосування судами приписів статті 130 ГПК України.

99. Зважаючи на викладене, у задоволенні заяви приватного виконавця Щербакова І. М. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат потрібно відмовити.