Рішення КОАС про зобов'язання ДВС закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору у зв'язку з передачею виконавчого провадження приватному виконавцю

[ANTIRAID]

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року

Справа №320/36807/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управліня Міністерства юстиції (м.Київ) Міністерства юстиції України, третя особа : Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Солом`янського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Солом`янського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо виконання в межах виконавчого провадження НОМЕР_3 постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні НОМЕР_2 від 10.06.2022;

- зобов`язати Солом`янський відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винести постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні НОМЕР_2 від 10.06.2022.

Позовні вимоги обґрунтовуються протиправними діями відповідача щодо відмови у закінченні виконавчого провадження НОМЕР_3 про стягнення з позивача виконавчого збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Третя особа правом на подання до суду письмових пояснень не скористалась.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 за виконавчим листом №2-2839/12, виданим 25.04.2013 Солом`нським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку росії" боргу у розмірі 12 322 350, 30 грн

В межах вказаного виконавчого провадження державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняв постанову від 08.05.2015 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 1066009,96 грн.

Постановою від 10.01.2022 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (на письмову заяву стягувача).

Постановою від 10.06.2022 державний виконавець Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрив виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання вказаної вище постанови від 08.05.2015 НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 1066009,96 грн.

Постановою від 13.03.2023 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков О.О. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №2-2839/12, виданого 25.04.2013 Солом`нським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку росії" боргу у розмірі 12 322 350, 30 грн.

В межах цього виконавчого провадження приватний виконавець Шарков О.О. виніс постанову від 13.03.2023 про стягнення з боржника основної винагороди.

11.05.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 зі стягнення виконавчого збору.

Бездіяльність відповідача щодо незадоволення заяви про закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору позивач вважає протиправною у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною ст. 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII передбачено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно ч. 8 Закону № 1404-VIII під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Аналіз вказаної норми вказує, що вона містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець.

Логічний і цільовий способи уяснення частини восьмої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).

Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Застосування частини восьмої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" до спірних правовідносин дає суду підстави зробити такий висновок: у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

У такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у спірних правовідносинах слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19.

Суд врахував, що постановою від 13.03.2023 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва відкрив виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду міста Києва від 25.04.20113 у справі № 2-2839/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку росії" боргу у розмірі 12 322 350, 30 грн (тобто того самого виконавчого документа, що слугував підставою для відкриття державним виконавцем ВП НОМЕР_2 та в якому прийнято постанову про стягнення виконавчого збору).

В межах цього виконавчого провадження приватний виконавець виніс постанову від 13.03.2023 про стягнення з боржника основної винагороди.

За вказаних обставин, беручи до уваги приписи ч. 8 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", суд доходить висновку, що виконавчий збір не має стягуватися із позивача, а виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору підлягає закінченню.

Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів закінчення ВП № 69208375.

Обираючи належний та ефективний захист порушеного права позивача, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19 та доходить висновку про необхідність визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо закінчення виконавчого провадження № 69208375 та зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження № 69208375 з примусового виконання постанови від 08.05.2015 № 41718263 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 1 066 009,96 грн.

Згідно з частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Солом`янського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо закінчення виконавчого провадження № 69208375.

Зобов`язати Солом`янський відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) закінчити виконавче провадження № 69208375 з примусового виконання постанови від 08.05.2015 НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 1066009,96 грн

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Солом`янського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (ідентифікаційний код 35008087).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Василенко Г.Ю.

Джерело: ЄДРСР 124912514

[ANTIRAID]

Це наша справа, якою вирішено питання протиправності стягнення одночасно виконавчого збору та винагороди приватного виконавця за один і тим самим виконавчим документом. Суд зазначив:

Згідно ч. 8 Закону № 1404-VIII під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Аналіз вказаної норми вказує, що вона містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець.

Логічний і цільовий способи уяснення частини восьмої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).

Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.