Решение Коминтерновского районного суда г. Харькова о призании недействительным условий кредитного договора "Альфа-Банк"

[Pegasso]

Справа №2-3255

2009 рік

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2009 року Комінтернівський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Юр'євої А.М.

при секретарі Галда С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання частково недійсним положення кредитного договору ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання частково недійсним положення кредитного договору № 800003617, що був укладений між ним та ЗАТ «Альфа-Банк» 11 квітня 2008р., та про зобов'язання здійснити перерахунок сплачених за зазначеним договором коштів у відповідності до графіку платежів, наведеному в Додатку №1 до договору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що п. 5.2 кредитного договору в частині права ЗАТ «Альфа-Банк» змінювати в односторонньому порядку розмір процентів за користування кредитом суперечать вимогам статей 651, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а положення п. 10.3. в частині вирішення спорів, які виникнуть при виконанні або припиненні дії кредитного договору виключно у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» суперечать нормам, закріпленим у статтях 8 та 55 Конституції України.

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом наданим ст.. 128 Цивільного процесуального кодексу України щодо подання до суду письмових заперечень на позовну заяву не скористався.

Приймаючи до уваги, що представник позивача та третьої особи не заперечував проти розгляду справи у відсутності відповідача, повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, суд на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та його представника за правилами постановлення заочного рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, та вивчивши надані ними докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

11 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір № 800003617. Згідно з умовами даного договору Банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит, а ОСОБА_1 прийняв його на наступних умовах: сума кредиту 600000,00 доларів США; процентна ставка 13,8% відсотків річних; дата остаточного повернення кредиту 11.04.2023 рік; цільове використання кредиту - оплата вартості будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Грошові кошти, отримані позивачем за кредитним договором були спрямовані на сплату вартості житлового будинку та земельної ділянки по бульвару Садовому, 23 у м. Харкові, що підтверджується договором купівлі-продажу 11 квітня 2008р. за реєстровим номером 1267, копія якого є в матеріалах справи.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 800003617 від 11 квітня 2008 року, між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та третьою особою ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 800003617-П від 11.04.2008р., згідно з умовами якого ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором № 800003617 від 11 квітня 2008 року.

З пояснень представник позивача вбачається, що у серпні 2008 року на адресу ОСОБА_1 надійшов договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору. Як свідчать матеріали справи вказаний договір не має ані власного номеру, ані посилання на номер кредитного договору, зміни і доповнення до якого вносились, ані підпису уповноваженого працівника Банку. Пункт 1 зазначеного договору передбачував зміну п. 2.2 Розділу № 1 («Базові умови кредитування» Кредитного договору, та викладений у наступній редакції: «Процентна ставка з 11.04.2008р по 11.09.2008р складає 13,8 % процентів річних. Процентна ставка з 11.09.2008р. по 11.04.2009р складає 17% процентів річних. Процентна ставка з 11.04.2009р. до кінця договору складає 13,8 % процентів річних.

На заперечення позивача щодо зміни в односторонньому порядку розміру процентів за користування кредитом, відповідач у листах № 3451-23-б/б від 16.01.2009р. та № 28487-23-б/б від 30.04.2009р. повідомив позивача, що згідно з п. 5.2. Кредитного договору № 800003617 від 11.04.2008р. банк має право змінити розмір процентів за користуванням кредитом в разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України, облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін), загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів, змін в діючому законодавстві тощо, також, відповідач зазначив, що зазначений перелік не є вичерпним.

Позивач у своїй позовній заяві та її представник у судовому засіданні посилались на невідповідність п. 5.2. Кредитного договору № 800003617 від 11.04.2008р. як вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», так і параграфу 2 Глав 71 ЦК України, а також, ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Суд погоджується за даними доводами позивача частково, оскільки кредитні відносини між фінансовою установою (банком) та фізичною особою регулюються параграфом 2 Глави 71 Цивільного кодексу України, а застосування до даних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» неможливо.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Крім того, згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

При цьому, відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 10.4. Кредитного договору № 800003617 від 11 квітня 2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем, договір може бути змінений або розірваний тільки за взаємною згодою сторін, крім випадків, передбачених договором або законодавством України. Правочин про його зміну або розірвання повинен бути вчинений у письмовій формі та скріплений печаткою Банку.

Однак, як свідчать матеріали справи між позивачем та відповідачем не укладено будь-якого правочину щодо зміни умов кредитного договору № 800003617 від 11 квітня 2008 року, при цьому про неможливість змінити в односторонньому порядку процентну ставку прямо передбачено законодавством України.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст.. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Таким чином, суд доходить висновку, що умова кредитного договору № 800003617 від 11 квітня 2008 року, яка закріплена у п. 10.3. згідно якої судовий захист прав і законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з цим договором, у тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні дії даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків і недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту, створюють суттєвий дисбаланс прав та обов'язків відповідача та позивача, позбавляючи останнього його конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів в судах загальної юрисдикції.

У відповідності до загальних принципів цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що п. 5.2 кредитного договору в частині права ЗАТ «Альфа-Банк» змінювати в односторонньому порядку розмір процентів за користування кредитом суперечать вимогам статей 651, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а положення п. 10.3. договору в частині вирішення спорів, які виникнуть при виконанні або припиненні дії кредитного договору виключно у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» суперечать нормам, закріплених у статтях 8 та 55 Конституції України, і є недійсними з моменту укладення кредитного договору.

У відповідності до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності його інших частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 651, 1054, 1056-1, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа ОСОБА_2, про визнання частково недійсним положення кредитного договору задовольнити.

Визнати недійсним пункт 5.2. Кредитного договору № 800003617 від 11.04.2008р. в частині права ЗАТ «Альфа-Банк» змінити розмір процентів за користування кредитом в односторонньому порядку, з моменту укладення кредитного договору № 800003617 від 11.04.2008р.

Визнати недійсним пункт 10.3. Кредитного договору № 800003617 від 11.04.2008р. в частині остаточного вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні дії даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків і недійсність (неукладеність) Договору у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», з моменту укладення кредитного договору № 800003617 від 11.04.2008р.

Зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_1, грошових коштів по погашенню кредиту та відсотків по ньому у відповідності до Графіку платежів, наведеному у Додатку 1 до кредитного договору № 800003617 від 11.04.2008р.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 / тридцять сім/ гр..50 коп..

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 8 / вісім/ гр. 50 коп..

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя -