Решение Суворовского районного суда о признании недействительным договора поручительства с Райффайзен Банк Аваль

[ANTIRAID]

Справа № 2-4126/09

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2009р. Суворовський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді Колєсніченко Т.Є.

при секретарі Коваленко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , орган опіки та піклування Дніпровського району м.Херсон про визнання договору поруки недійсним -

встановив:

ОСОБА_1 . звернувся в суд з вказаним позовом, мотивуючи тим, що в 2001р. він одружився з ОСОБА_2 від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у них народився син- ОСОБА_4 . Позивач разом зі своєю сім’єю проживає в будинку АДРЕСА_1 який був придбаний в період шлюбу. 24.12.2007р. відповідачка, при укладенні кредитного договору 014/22/2321 на отримання споживчого кредиту в сумі 42840 доларів США між ОСОБА_3 . та ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, уклала договір поруки №1, відповідно до якого поручилась перед кредитором за виконання останньою своїх обов’язків в повному обсязі. На даний час боржник не виконує зобов’язання по кредиту, у зв’язку з чим банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 . та ОСОБА_2 . про стягнення достроково солідарно боргу за кредитним договором та боргу за процентами. Оскільки спірний договір укладений без згоди позивача, просить суд визнати договір поруки недійсним.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав на підставах зазначених в позові. Просив позов задовольнити.

Представник позивача за усним клопотанням ОСОБА_5 . в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та доповнив, зазначивши, що в будинку АДРЕСА_1 , на який банком може бути звернуто стягнення, проживає та зареєстрований неповнолітній син, у зв’язку з чим спірний договір поруки повинен був укладатись з дозволу органу опіки та піклування. Просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 . в судовому засіданні позов визнала, не заперечувала щодо його задоволення.

Представник ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, тому не потребує погодження другого з подружжя. Також вважає, що права дитини не порушені, оскільки неповнолітній син - ОСОБА_4 ще не має майнових прав відносно спірного будинку. Крім того зазначила, що у ОСОБА_2 . є інше майно, на яке можу бути звернуто стягнення. Просила відмовити в задоволенні позову.

Представник органу опіки та піклування Дніпровського району м.Херсна за дорученням Чумакова-Квашенко Г.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, зазначивши, що спірний договір порушує не тільки норми сімейного законодавства, а й норми ЗУ "Про охорону дитинства", які передбачають обов'язкове отримання дозволу органу опіки та піклуванням при укладанні такого роду угод. Просила позов задовольнити.

Третя особа ОСОБА_3 . в судове засіданні не з’явилась, причини неявки суду не відомі. Була повідомлена належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про одруження від 26.04.2001р., актовий запис № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 . уклали шлюб. Від даного шлюбу у подружжя 15.11.2001р. народився син – ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії 1-КГ № НОМЕР_2 , видане міським відділом РАГС м.Херсона.

Відповідно договору купівлі-продажу від 04.10.2005р. позивач ОСОБА_1 . придбав будинок №5, розташований по АДРЕСА_1 . Однак, оскільки, зазначена нерухомість була придбана в період шлюбу, то у відповідності до ст..60 СК України, яка передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, суд визнає даний будинок спільним сумісним майном ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 .

З договору поруки №1 від 24.12.2007р., укладеного між ОСОБА_2 . та ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, вбачається, що даний договір було укладено в якості забезпечення виконання боржником ОСОБА_3 . обов’язків за кредитним договором №014/22/2321 від 24.12.2007р.

В судовому засіданні встановлено, що боржник ОСОБА_3 . не виконує належним чином свої зобов’язання за вищезазначеним кредитним договором, у зв’язку з чим станом на 09.02.2009р. склалась заборгованість перед відповідачем в сумі 41633,92 доларів США.

Про укладення спірного договору поруки, так само як і про існування заборгованості за кредитним договором позивачу стало відомо лише в квітні 2009р. при отриманні копії позовної заяви, поданої відповідачем до ОСОБА_3 . та ОСОБА_2 .

Ст. 65 ч.2 СК України зазначає, що дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її згоди. Якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Враховуючи вимоги п 3.2 Договору поруки, яким зазначено, що якщо до поручителя надійде вимога Банку про погашення суми заборгованості по кредитному договору, але поручитель її не виконає, то банк має право звернути стягнення на все майно поручителя, суд приходить до висновку, що на спірний будинок, який на праві спільної сумісної власності належить подружжю „ ОСОБА_1 ” та в якому зареєстрована і проживає неповнолітня дитина (що підтверджується домовою книгою), може бути звернено стягнення, що окрім інтересів позивача порушує права дитини.

Так, відповідно до ст. 12 ч.4 Закону України „ Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей”, для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Так само ст. 17 ч.3 Закону України „Про охорону дитинства” передбачає, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання .

Таким чином, при укладенні спірного договору відповідач ОСОБА_2 . повинна була отримати дозвіл органу опіки та піклування, оскільки зазначенні зобов’язання по поручительству можуть в подальшому вплинути на життя дитини та його майнові права.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що спірний договір поруки є недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

Посилання представника відповідача на практику розгляду Верховним Судом України справ про визнання угод недійними та надані ухвали суд не приймає до уваги, оскільки правова система України не є прецедентною, тому вирішуючи кожну конкретну справу суд має враховувати всі обставини по цій справі та керуватись наданими сторонами доказами. В даному випадку, суд перш за все враховує інтереси та права дитини, які у разі не визнання спірного договору поруки недійсним в майбутньому можуть бути суттєво порушені. Також суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про наявність у ОСОБА_2 . іншого нерухомого майна на яке може бути звернено стягнення, як такове що нічим не підтверджено.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.. 215 ч.3, 236 Цивільного Кодексу України, ст.. 60,65 Сімейного Кодексу України , Законом України „Про охорону дитинства”, Законом України „ Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей”, керуючись статтями 209, 214, 215, 216, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати договір поруки №1 до кредитного договору №014/22/2321 від 24.12.2007р., укладений між ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” та ОСОБА_1 ОСОБА_2 недійсним.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: Т.Є.Колєсніченко