anna.ur

В данной компании нет понятия кредитных каникул или реструктуризации! Просрочка 2 недели, тело 3000 уже требуют 5500. Хочу подать на расторжение кредитного договора. Сначала напишу им письмо, затем в судебном порядке. Подскажите, может есть у кого - нибудь какие то мысли по этому поводу? может толковое подскажите и ли основания для расторжения кредитного договора?

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24067672

Уважаемые коллеги!!! А если пойти по пути привлечения органов опеки к иску о признании ипотечного договора не действительным в связи с тем что в залоговой квартире на момент ее передачи в залог и по сей день родились и проживают 2 несовершеннолетних детей? Мысли очень сырые, но где то я видела подобные решения???

Даа, ст.19 именно моя. А что таких решений еще нет в практике?

Получается полная ерунда! Есть кредитный договор и ипотечный договор, но в ипотечном договоре банк называет меня имущественным поручителем, а договора поруки у нас нет! Банк повышает %, хотя изначально я подписывала ипотеку с другим %. И я не поручитель? И руки у меня связаны? и судиться не могу?

Отлично, тогда насколько я понимаю, то договор ипотеки вообще "никчемний". В нашей цепочке не хватает договора "ПОРУКИ", а нет поруки - нет ипотеки. Темболее что нарушались права поручителя. Тогда может подавать на "визнання недійсним договора іпотеки"? ссылаясь на Пленум ВССУ от 30.03.2012 в постанове №5???

Верховний Суд України, вул. П. Орлика, 8, м. Київ, 01043 Судді І.Б. Шицькому Заступнику Голови Науково-консультативної ради при Верховному Суді України О.В. Константию У справі № 3-43г12 (у господарських судах справа №5023/6981/11) За заявою приватного підприємства «ЛСВ Моноліт». НАУКОВИЙ ВИСНОВОК про застосування норм матеріального права На нашу адресу надійшов лист вих № 226-2627/0/8-12 від 18.09.2012 щодо надання наукового висновку щодо норми матеріального права, яка неоднаково застосована судом (судами) касаційної інстанції у подібних правовідносинах. По суті справи проблемна ситуація стосується неоднакового застосування положень законодавства, щодо застосування або незастосування до спірних правовідносин статті 559 Цивільного кодексу України. В одних випадках господарські суди застосовують до відносин іпотеки положення законодавства про поруку (рішення місцевого господарського суду у справі 5023/6981/11, постанови ВГСУ у справах № 21/218-10 та № 2/315), у тому числі вказуючи, що «іпотека є інститутом поруки» (справа № 4/271-6/83), а в інших буквально тлумачать положення про іпотеку, заперечуючи застосування до цих відносин положень ЦК про поруку (постанови апеляційного господарського суду та ВГСУ у справі № 5023/6981/11), Крім того, у постановах апеляційного господарського суду та ВГСУ у справі № 5023/6981/11 вказується про те, що проценти за кредит є «платою за користування кредитом, а не рівнем відповідальності» у відносинах поруки, що заперечується рішеннями господарських судів в інших вищезазначених справах. У зв’язку з цим підлягають вирішенню, зокрема, наступні питання? 1. Чи є правомірним застосовання до відносин застави (іпотеки) положень законодавства, що регулюють відносини поруки? 2. Як співідносяться зобов’язання поруки та застави щодо забезпечення виконання одного й того самого зобов’язання? 3. Чи є підвищення процентів за договором кредиту (основне зобов’язання) підвищенням відповідальності у розумінні ст. 559 ЦК. Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України, яка має назву «Види забезпечення виконання зобов'язання», виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.Тобто законодавець виокремлює окремі види зобов’язань, серед яких наявні, зокрема, такі окремі види як порука та застава. Крім того, у ч.1 ст. 575 ЦК України, що має назву «Окремі види застав», виокремлюється такий вид застави як іпотека, якою є «застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.». В свою чергу, відносини, що виникають у зв’язку з використанням такого засобу забезпечення зобов’язань, як іпотека, врегульовані спеціальним законом – Законом України «Про іпотеку». Разом з тим, ст. 559 ЦК, що має назву «Припинення поруки» й міститься у параграфі 3 глави 49 ЦК із назвою «Порука», встановлює підстави для припинення саме такого виду забезпечення зобов’язань, як порука. Ані норми ЦК, що регулюють інститут застави (ст.ст.572-593), ані положення Закону України «Про іпотеку» не містить бланкетних норм, які б відсилали б до ст. 559 ЦК, або вказували б на підстави для застосування ст. 559 ЦК для припинення такого виду забезпечення зобов’язань, як застава (іпотека – відповідно до Закону «Про іпотеку»). Таким чином, систематичне тлумачення свідчить про відсутність підстав застосування положень про припинення поруки згідно з ст. 559 ЦК до відносин, що виникають з застосування такого виду забезпечення зобов’язань, як застава (й різновиду застави – іпотеки). Враховуючи те, що застава (іпотека) ст.ст. 548, 572 ЦК України може забезпечувати лише дійсне зобов’язання, у цьому контексті припинення застави (іпотеки) можливе лише у випадку припинення або недійсності зобов’язання, яке забезпечується заставою. Відповідно до абз. 2 ст. 11 Закону «Про заставу», заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).Відповідно до ст. 1 Закону «Про іпотеку», іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; Буквальне тлумачення зазначених положень дозволяє дійти до висновку, що у разі якщо заставодавцем (іпотекодавцем) виступає не боржник, а третя особа, то між третьою особою та заставодержателем мають існувати відносини поруки. Крім того, якщо поглиблюватись в природу аналізованих відносин, то застава (іпотека), що надається третьою особою з метою забезпечення основного зобов’язання між боржником та кредиторам, так чи інакше спрямована на забезпечення відносин поруки між цією третьою особою та кредитором. За відсутності договору поруки втрачається правовий зв’язок між кредитним договором та договором застави (іпотеки), адже заставодавець (іпотекодавець) як третя особа не є стороною кредитної угоди, а тому її зобов’язання перед кредитодавцем має випливати з правочину поруки. Сам по собі договір застави (й, відповідно, іпотеки), у якому заставодавцем є не боржник за основним зобов’язанням, а третя особа, не передбачає зобов’язання третьої особи (заставо- або іпотекодацем) перед кредитодавцем за основним зобов’язанням. Крім того, у разі задоволення вимог кредитора іпотекодавець, якщо не розглядати його у контексті відносин поруки, втрачає можливість регресних вимог до боржника щодо сплаченої суми боргу. Разом із тим, відповідно ч.2 ст. 628 ЦК, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Тобто, сторони можуть укласти, наприклад, договір, який буде одночасно підставою для виникнення поруки за кредитним договором й застави (різновидом якої може бути іпотека) щодо цієї поруки. Зокрема, у випадку, коли в договорі застави (іпотеки) закладено достатньо умов, підтверджуючих укладення між третьою стороною (майновим поручителем) та кредитодавцем не лише договору застави, але й договору поруки, до цих відносин можуть застосовуватися положення законодавства України про поруку (глава 553-559). У цьому випадку зобов’язання поруки буде виступати в якості додаткового (акцесорного) зобов’язання до основного кредитного зобов’язання, В свою чергу, виконання зобов’язання поруки буде забезпечуватися зобов’язанням застави. За таких умов треба вести мову про наявність трьох зобов’язань: основного (кредитного), додаткового, що забезпечує виконання основного зобов’язання, – порука, додаткового, яке забезпечує виконання зобов’язання поруки – застава. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 593 ЦК, право застави припиняється у разі припинення зобов’язання, забезпеченого заставою. Таким чином, у разі припинення зобов’язання поруки, застава, що забезпечує виконання зобов’язання поруки, є також припиненою. Подібна модель співіснування поруки та іпотеки як різновиду застави вбачається в спірних правовідносинах. Відповідно до ч.1 ст. 559, порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Не можна не враховувати думку, що «проценти є платою за кредит, а не рівнем відповідальності» (а.с. 5), разом з тим розуміти проценти як плату за кредит можна лише для сторін кредитного договору, але не для поручителя. Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, у разі прострочення виконання зобов’язання позичальником за договором кредиту, проценти за кредитом продовжують нараховуватись на тіло кредиту до моменту виконання позичальником грошових зобов’язань. В свою чергу, відповідно до ч.2 ст. 554 ЦК, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Отже, підвищення процентів за договором кредиту треба розуміти як збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки у разі прострочення позичальника за договором кредиту, кредитодавець матиме право звернутись до поручителя з вимогою про сплату в т.ч. й процентів за кредитом. Тобто й разі збільшення процентів за кредитом збільшується й майнова відповідальність поручителя. Узагальнюючий висновки: Порука та іпотека є самостійними видами забезпечення зобов’язань. Жодна з норм ЦК та Закону «Про іпотеку» не містить положень, які б передбачали застосування норм, що регулюють поруку( в т.ч. і ст. 559 ЦК), до відносин іпотеки. Допустимим є співіснування зобов’язань поруки та застави (й відповідно, іпотеки) між одними й тими самими особами щодо забезпечення виконання одного й того ж самого зобов’язання. У спірних правовідносинах необхідно вести мову про наявність трьох зобов’язань: основного (кредитний договір), додаткового, що забезпечує виконання основного зобов’язання (порука), додаткового, що забезпечує виконання зобов’язання з поруки (застава). У разі припинення зобов’язання поруки у спірних правовідносинах, іпотека, що забезпечує виконання зобов’язання поруки, є також припиненою. Договір іпотеки, у якому іпотекодавцем є не боржник за основним зобов’язанням, а третя особа, за наявності усіх істотних умов договору поруки необхідно вважати таким, що забезпечує виконання зобов’язання поруки між кредитором та третьою особою. Підвищення процентів за договором кредиту треба розуміти як збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки у разі прострочення позичальника за договором кредиту, кредитодавець матиме право звернутись до поручителя з вимогою про сплату в т.ч. й процентів за кредитом. Тобто й разі збільшення процентів за кредитом збільшується й майнова відповідальність поручителя. Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати ст. 559 ЦК України, й відповідно, визнати договір іпотеки припиненим, оскільки у разі припинення договору поруки припиняється зобов’язання іпотеки, оскільки останнє забезпечує виконання договору поруки. Висновок обговорено та затверджено на засіданні кафедри господарського права і процесу НУ «ОЮА» 05.10.2012 за доповіддю проф. О.П. Подцерковного та ас. Ю.З. Драпайло. Доктор юридичних наук, професор, зав. кафедри господарського права і процесу НУ «ОЮА», член-кор. НАПрН України О.П. Подцерковний

Спасибо, а если у нас вообще нет договора поруки? они в письмах не ссылаются на договор поруки а ссылаются на ипотечный договор и на кредитный договор и просто называют меня "имущественный поручитель".

Уважаемые форумчане, прошу помощи в таком вопросе. В 2007году был заключен кредитный договор между мужем и Укрсоцбанком " Про надання відновлювальної кредитної лінії" и "Іпотечний договір" с женой как с имущественным поручителем. Где жена , дает в ипотеку свою квартиру как ИМУЩЕСТВЕННЫЙ ПОРУЧИТЕЛЬ. Но договор ПОРУКИ со мной не составлялся( по крайней мере я не могу его найти). В 2008 году , банк повысил % ставку путем подписания с заемщиком доп.соглашения к кредитному договору. А у меня в ипотечном договоре осталась прописана старая % ставка и допок никаких со мной не заключали. Теперь я хочу подать в суд на визнання договору поруки недійсним, в звязку з підвищенням % по кредиту. Но реально понимаю, что нет договора поруки. Вообщем не могу востановить хронологию своих действий что за чем мне следует делать и реальны ли мои шансы уйти из ипотеки, т.к. банк прогавил документы. Буду благодарна за любую подсказку.

Докладываю о переговорах с отделением в котором я обслуживаюсь: Я попросила у них копию договора по карточному продукту с моей подписью в котором бы было указано о штрафных санкциях и % по моей карте, а в ответ они мне сказали, что у них нет моего договора и что они наверное отправили его в отдел по проблемке, но....когда в пятницу мне звонили с этого отдела, они мне сказали что у них тоже нет моего договора и чтобы я за ним обратилась в свое отделении. У МЕНЯ ВОЗНИКАЕТ ПОДОЗРЕНИЕ, ЧТО У НАС НЕТ ПОДПИСАННОГО ДОГОВОРА! Кроме того, в том договоре о котором они говорят, даже не указаны % за пользование кредитом и штрафные санкции за просрочку!!!!! ВОПРОС: на основании чего они насчитывают мне штраф? и если подадуд в суд, как они докажут, что я уведомлена о % за пользование кредитом и о штрафных санкциях? А если я скажу что мне банк подарил эту карту как бонус! чем они докажут обратное?

1.Просрочка 3 месяца, но в этом месяце собралась ложить деньги на карту 2.Да, я пишу переодически письма, что я не отказываюсь платить но тяжелое фин.состояние привело к просрочке и прошу реструктуризацию или перевести меня на споживчий кредит, там ниже процент. В переводе отказали так и плачу дальше по карте. 3. В 2012 получала карту, в 2013 перевыпускала. Как говорил банк срок действия карты, это срок действия договора. Но я так понимаю, что самого договора у меня нет. Потому что исходя со слов представителя банка договор на 10 пунктов, а у меня есть только " Договір банківського поточного рахунку для здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів". В интернете не искала, т.к. не знаю какой он должен біть єтот договор. У них же там кучу продуктов какой из них может быть моим - неизвестно. Может есть люди на форуме которые сталкивались именно с ВТБ с их карточными договорами? где искать подводные камни? И имеют ли они права заблокировать карточный счет, чтобы я не могла гасить свою задолженность, даже если они и передадут дело в суд.? А если я на стадии исп.производства имея 7дней захочу заплатить всю сумму в банк? получается мне нужно будет подать иск в суд про захист своих прав как споживача?

Спасибо за ответ. Я только не могу понять, имеют ли они права заблокировать счет по кредитной карте? а если мы в суде подпишем мировое соглашение? Ведь я на любой стадии процесса имею право гасить задолженность. Я права?

Добрый день, не могу решить вопрос с ВТБ банком. Переговоры зашли в тупик. Возможно пора переходить к этапу переписки и судов. Есть кредитная карта с лимитом в 30 000грн. Я пользуюсь 29 000грн. мин.платеж 7% от суммы. Вышла на просрочку в 3месяца(были кое какие трудности). Сегодня звонит отдел досудебки и говорит, что у меня 220дней просрочки. Говорят что у меня срок действия договора закончился в июне месяце и о своем желании продлить данный договор я должна была поставить банк в известность.!! В банке мне говорили что срок действия договора - это срок действия карты (я каждый год ее перевыпускаю). Но как оказалось, у меня нет даже этого договора о котором они говорят. И угрожают, что если я не оплачу до 20.01 то они блокируют мои счета, передают дело в суд и я вообще добровольно не смогу погашать задолженность! Что за бред? как такое вообще может быть? Они меня как споживача хотят лишить права добровольно погашать задолженность по кредиту? Помогите? Подскажите с чего начинать войну?

у нас 2 исполнительных листа, один лист-исполнитель отправила назад в суд в связи со смертью должника, второй лист- у нас, но прошел срок предъявления.

_________________ районний суд м. Києва. Позивач: ______________________________________, ______________________________________. (поштовий індекс, адреса) Відповідач(і): __________________________________, ______________________________________. (поштовий індекс, адреса) Законний представник відповідача: ______________. ______________________________________. (поштовий індекс, адреса) Ціна позову: ___________ грн. ПОЗОВНА ЗАЯВА про стягнення боргу кредитором спадкодавця Я, (прізвище, ім’я, по-батькові), відповідно до договору позики від ___.___.2009 року на строк до ___.___.2010 року, для придбання автомобіля, передав (прізвище, ім’я, по-батькові), грошові кошти у сумі __________ гривень, що підтверджується розпискою позичальника від ___.____2009 року. ___.___.2010 року позичальник, (прізвище, ім’я, по-батькові), помер, грошові кошти, що були запозиченні, позичальник (надалі – «Спадкодавець») мені не повернув. Про відкриття спадщини я дізнався від дружини Спадкодавця ___.___.2010 року. На час відкриття спадщини за адресою: _______________, - спільно із Спадкодавцем постійно однією сім’єю проживали дружина Спадкодавця (прізвище, ім’я, по-батькові) та малолітня дочка Спадкодавця, - (ім’я), 2006 року народження (надалі – “Спадкоємці”). ___.___.2010 року я пред'явив свої вимоги до Спадкоємців Спадкодавця за місцем постійного та останнього проживання Спадкодавця. У своїй претензії я просив дружину Спадкодавця, яка також є законним представником дочки Спадкодавця, - повернути грошові кошти у сумі ________________ грн. на розрахунковий рахунок, який вказаний у договорі позики та розписці, шляхом одноразового платежу, в термін до ___.___.2010 року. До цього часу грошові кошти у сумі ________ грн. від Спадкоємців не надійшли, причина відмови від обов'язку дружини Спадкодавця задовольнити вимоги кредитора Спадкодавця невідома. На моє звернення до відділу РАЦСу _________ районного управління юстиції, одержано довідку від ___.___.2009 року про смерть (прізвище, ім'я, по батькові померлого). Враховуючи відмову Спадкоємців, які відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, я звернувся до державної нотаріальної контори, за місцем останнього проживання Спадкодавця зі своїми вимогами до Спадкоємців Спадкодавця. Протягом шести місяців від дня, відкриття спадщини жодний з потенційних Спадкоємців Спадкодавця до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини: із заявою про прийняття спадщини не звертався; заяву про відмову від прийняття спадщини не надавав; свідоцтво про право на спадщину не одержував. Статтею 1268 ЦК України визначено, що: “1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. 3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. 4. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. 5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини”. Статтею 1282 ЦК України встановлено, що: “1. Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. 2. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі”. Враховуючи викладене, відповідно до ст., ст. 1268, 1281, 1282 ЦК України, на підставі ст., ст. 3, 122, 151, 152 ЦПК України, ПРОШУ_______________ районний суд м. Києва: - відкрити провадження у цивільній справі; - забезпечити виконання рішення суду в сумі __________ грн., накладенням арешту на речі звичайної домашньої обстановки та вжитку, які прийняті відповідачами у спадщину за адресою: ______________; - звернути стягнення на майно (прізвище, ім’я, по-батькові), що одержано в натурі на користь (прізвище, ім’я, по-батькові), у розмірі ______ грн., в рахунок погашення боргу (прізвище, ім’я, по-батькові померлого), померлого ___.___.2010 року; - звернути стягнення на майно (прізвище, ім’я, по-батькові), що одержано в натурі на користь (прізвище, ім’я, по-батькові), у розмірі ______ грн., в рахунок погашення боргу (прізвище, ім’я, по-батькові померлого), померлого ___.___.2010 року; - стягнути на користь (прізвище, ім’я, по-батькові) з (прізвище, ім’я, по-батькові) судові витрати, пов’язанні з розглядом цивільної справи, у розмірі ____ грн. – оплата судового збору; ____ грн. - оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи; ____ грн. – оплата витрат на правову допомогу. ДОДАТКИ: 1. Квитанція сплати судового збору (на адресу першого адресату). 2. Копія довідки відділу РАЦСу _________ районного управління юстиції від ___.___.2010 року. 3. Копія договору позики від ___.___.2010 року. 4. Копія розписки позичальника від ___.___.2010 року. 5. Копія претензії відповідачам та повідомлення про вручення поштового відправлення. 6. Копія звернення до державної нотаріальної контори з вимогами (претензією) до Спадкоємців та повідомлення про вручення поштового відправлення. 7. Розрахунок боргу Спадкодавця. 8. Довідка банку про банківські операції по рахунку. 9. Розрахунок судових витрат. 10. Копії позовної заяви відповідачам. Позивач ________________ (П. ініціали). (Дата). Примерно так? и исковые требования ставить таки е же?

спасибо, это я знаю! Как мне заставить его отвечать, если проигрываются все суды? Суды говорят, что "типа он не должен отвечать"

Уважаемые коллеги, помогите пожалуйста. ЗАМУЧАЛАСЬ! Ситуация в следующем: был должник и поручитель(муж и жена), у поручителя была квартира( на которую в следствии исполнительных действий был наложен арест). Поручитель - умирает. исполнитель возвращает исп.лист и говорит "все, умер должник, производство закрыто". Мы - кредиторы спадкодавця, бегом к натариусу и действуем в рамках гражданского кодекса(ставим в известность нотариуса, наследников и говорим - платите), но они (наследники) молчат и тихонько себе получают свидетельство на право наследования(это мать умершего), кроме самого должника( т.е жены) она свидетельство не получила, потому как понимает, что на нее открыто производство и как только появится ее имущество, оно сразу будет арестовано. После того, как наследники молчат, мы обращаемся в суд и в рамках 1268, 1281, 1282 гражд кодекса, просим суд "визнати мати померлого боржника, його правонаступником, та стягнути з неї цей борг, як зі спадкоємця". Но, на отказывает 1 инстанция и апеляция! А апеляция вообще говорит, что вы не можете взыскать 2раза один и тот же долг, мол идите в исполнительную службу и в рамках исполнительного производства меняйте сторону в исполнительном листе. А как менять, если за все это время прошли все сроки для предъявления исп.листа?! и мы идем в суд для поновлення строків, для предявлення виконавчого документа! и тут нас футболят! говорят, что сроки мы вам не возобновим, потому что вы могли судиться и паралельно подать исп.лист еще раз! Ну как же мы его будем подавать, если мы после смерти его и така 2р подавали и нам возвращали и вообще сказали что исполнительная должна отправить данный исп.лист в суд, т.к. должник умер(что вообщенто исполнитель и сделал, потому что было 2 листа а остался один) если я его щас опять подам, они и этот заберут!!!!! уважаемые коллеги, пожалуста, помогите! сижу пишу апеляцию наа ухвалу и просто мозг взрывается! как это так, есть нормы статьи, где четко указано, что наследник должен платить долг умершего!!!! p.s : простите за ошибки! пальцы опережают мысли