По-перше, цікавим видається саме питання про удаваність кредитного договору. Так з відповідного судового рішення, де детально прописано аналіз доказів, які містяться в матеріалах справи очевидно, що банком проводився внутрішньо банковий обмін валюти – це а) і б) навіщо взагалі, якщо видається кредит в іноземній валюті по всіх платежах проводити її обмін в національну валюту? Відповідно виникає питання, а в чому сенс такого кредитування – сплачувати комісію за обмін валюти? .
По-друге, не зважаючи на теоретичну дискусійність питання про допустимість визнання правочину удаваним в частині, слід погодитись з тим, що з огляду на обов’язковість правових позицій Верховного Суду України в судді господарського суду Харківської області не було вибору щодо навіть постановки питання про можливість відмови у визнанні правочину удаваним в частині
