Костя Овер

Пользователи
  • Число публикаций

    5
  • Регистрация

  • Последнее посещение

1 подписчик

Костя Овер's Achievements

Newbie

Newbie (1/14)

0

Репутация

  1. Вот решение, если списанная сумма состоит только из процентов (или штрафных санкций (тоже есть практика) - то это не является дополнительным благом. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 822/4594/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О. К. Суддя-доповідач: Курко О. П. У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2014 року м. Вінниця Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Курка О. П. суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. при секретарі: Лозінській Н.В. за участю представників сторін: представника відповідача: Кундиловської М. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (Позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року позов задоволено. Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник Позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС Українинеприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи встановлено, що 10.10.2008 року між Позивачем та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" укладений договір кредиту на суму 80000,0 дол. США (394168,0 грн.). Позивачем порушено умови договору кредиту щодо несвоєчасної сплати кредитних коштів, у зв'язку з чим виникла заборгованість в загальній сумі 91580,0 грн. (731998,94 грн.) в тому числі 78437,79 дол. США заборгованості за тілом кредиту та 13142,21 дол. США заборгованості за відсотками. Відповідно до квитанції №1226988000079 від 25.09.2013 року та довідкою ПАТ "Укрсоцбанк" №08.206-297/1587 від 17.01.2014 року, Позивач погасив заборгованість за договором кредиту. Частину заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом в сумі 245103,51 грн. ПАТ "Укрсоцбанк" анулював. На думку податкового органу, відповідно до абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України Позивач повинен відобразити вказану суму в річній декларації та самостійно сплатити суму податку на доходи з фізичних осіб, про що було повідомлено Позивача листом від 25.09.2012 року №10.1-12/95-12 ПАТ "Укрсоцбанк". В березні 2013 року Позивач подав до Відповідача декларацію про майновий стан і доходи, в якій відсутні відомості щодо доходів, отриманих у 2012 році, після чого працівниками податкової інспекції проведена документальна виїзна позапланова перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету Позивачем за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені актом від 08.11.2013 року №22-25-17-02/4477/НОМЕР_1. На підставі зазначеного акту перевірки Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 року №00224317702, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 51816,25 грн. за основним платежем в сумі 41453,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 10363,25 грн. При винесені податкового-рішення 20.11.2013 року №00224317702 Відповідач посилався на акт перевірки від 08.11.2013 року №22-25-17-02/4477/НОМЕР_1, в якому зазначено, що Позивачем порушено п. 179.7 ст. 179 ПК України та занижено суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік на 41453,0 грн. Відповідно до висновків перевірки Позивачем порушено п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163 і абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, тобто не задекларовано в річній декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік дохід у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором №880/289-РК88 від 10.10.2008 року в сумі 245103,51 грн. та не сплачено до бюджету в термін до 01.08.2013 року податкове зобов'язання з зазначеного доходу в сумі 41453,0 грн. Враховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.162.1 ст.162 КАС України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. За визначенням пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. За змістом п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 .164.1 ст.164 ПК України). Таким чином види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 ПК України. В силу абз. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбаченихстаттею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Враховуючи вищевказані норми, колегія судів приходить до висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов : а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації. В свою чергу, в силу пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу). У відповідності до п. 3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженогонаказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року N 1020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за N 46/18784, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом. Тому колегія суддів зазначає, що відповідно до вище зазначених положень, основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню. А відтак дії Позивача щодо не включення до річної податкової декларації за 2012 рік суми анульованої банком заборгованості в розмірі 245103,51 грн. по нарахованих відсотках за користування кредитом, колегія суддів оцінює як такі що відповідають даним нормам ПК України, оскільки анульовані банком відсотки за кредит, не є доходом Позивача. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року, - без змін. Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України. Ухвала суду складена в повному обсязі 28 лютого 2014 року . Головуючий Курко О. П. Судді Білоус О.В. Совгира Д. І.
  2. Если в долларах, то да. У меня похожая ситуация, в перспективе думаю в суд, будем пробовать ... посмотрим, что скажут.
  3. И в 2014-2015 гг. сумма в гривне будет еще больше, тогда вариант интересный...
  4. Почему в долларах, я так понял, наооборот суд переводит в гривну. Из решения «… Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 4863150 грн. 00 коп. за курсом Національного банку України на день укладення даного договору…» А в долларах там 963000 , т.е. курс тогда был 5,05 Т.е. например, взяли в 2008 году кредит на 50000 дол. * 5 = 250000 грн. не платили, долг так и остался 50000 В 2012 , курс стал по 8 , долг 50000 * 8 = 400000 грн. Банк предложил списание долга, скажем 20 % 50000 * 20% = 10000 дол. * 8 = 80000 грн. Человек платит 400000- 80000 = 320000 грн. Т.е. 320000 уже больше 250000 Додаткове благо, т.е. должна быть прибыль Но у нас наоборот убыток , в связи с ростом доллара, человек значительно переплачивает, т.е. 320000 – 250000 = 70000 грн. дополнительного убытка Вот если б ему списали долг с гривны 250000, или списание бы составило остаток долга ниже 250000, то вопросов нет. А так доллар же вырос, человек значительно потратился на выплату кредита, даже со списанием, то какое ж тут благо
  5. Вот интересное решение ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И "25" вересня 2014 р. м. Київ К/800/40206/14 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 року у справі №815/1849/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2014 року за №0000581710 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 870388 грн. 90 коп., з яких 696311 грн. 12 коп. - основний платіж, 174077 грн. 78 коп. штрафні (фінансові) санкції. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року, зміненою в мотивувальній частині постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 року позов задоволений у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 27.012014 року № 0000581710 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 870388 грн. 90 коп., з яких 696311 грн. 12 коп. - основний платіж, 174077 грн. 78 коп. штрафні (фінансові) санкції. Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань оподаткування податком на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності платником податків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року складено акт №1/15-53-17-1/НОМЕР_2 від 08.01.2014 року, яким зафіксовано порушення абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на суму 696311 грн. 12 коп. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000581710 від 27.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 870388 грн. 90 коп. (в тому числі за основним платежем - 696311 грн. 12 коп., за штрафними санкціями - 174077 грн. 78 коп.). Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014 р. спірне податкове повідомлення-рішення скасовано. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що питання припинення зобов'язань, що виникають із кредитних договорів, у тому числі шляхом прощення боргу, повинні бути врегульовані між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин. Змінюючи рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині, апеляційний суд погодився з висновками щодо задоволення адміністративного позову. Проте, змінюючи мотиви, з яких він прийшов до такого ж самого висновку, вказав саме на природу виникнення правовідносин, в частині висновку податкового органу про необхідність включення позивачем анульованої банком заборгованості за нарахованими відсотками за користування споживчім кредитом, до загального річного оподатковуваного доходу, як додаткове благо. При цьому зазначив, що позивачем було повернуто банку значно більшу суму коштів, ніж була отримана в якості кредиту, що апріорі не може призвести до збільшення загального майнового стану і забезпечення приросту його активів у той чи іншій формі. З таким висновком суду погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне. Згідно з п.п.14.1.47. п.14.1. ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Як встановлено судами, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11141638000 від 13.04.2007 року, відповідно до п.п.1.1 якого Банк зобов'язується надати позичальникові, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 963000 доларів США, та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах, визначених даним договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 4863150 грн. 00 коп. за курсом Національного банку України на день укладення даного договору. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов вищезазначеного договору від 13.04.2007 року №11141638000 про надання споживчого кредиту, погашено заборгованість у загальному розмірі 7348960 грн. 59 коп., що в еквіваленті становить більше 1000000 доларів США. Колегія суддів вважає правильним висновок судів, що зазначена обставина, спростовує висновок податкового органу про отримання ОСОБА_1 в 1 кварталі 2012 року доходу у вигляді додаткового блага від АТ «УкрСиббанк» на загальну суму 4111096 грн. 00 коп., а навпаки свідчить про збитки понесенні позивачем. Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли привести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанцій не встановлено. Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 2001 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін. Керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, суд - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 року у справі №815/1849/14 залишити без змін. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках встановлених Кодексом адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Юрченко В.П Судді: Блажівська Н.Є. Сірош М.В.