[На какой стадии дело в ВСУ]

Уважаемый Антирейд, дозвонился по указанному вами телефону.

Мне ответили, что данное Дело находиться в стадии ожидания очереди на рассмотрение, что действительно ( как Вы и предположили) в деле находится две касационных жалобы , то есть моя и банка.

Почему мне не отправили касационную жалобу банка справка ВСУ не знает.

Предложили письменно обратиться в коллегию по гражданским делам с заявлением выслать мне эту жалобу банка.

вот УРОДЫ!!! А если бы я не позвонил? То есть реально не имел бы возможности защитится по закону.

Самое главное что и пожаловаться на Верховный суд уже некуда.

Какие мои действия? Отослать по почте заявление в ВСУ и просить их выслать мне материалы по делу ( то есть просить выполнить то что они должны были сделать по закону давно) или еще что- то делать? Может обратиться еще и к председателю Верховного Суда?

И как эти все нарушения фиксировать если потом придется обращаться в Европейский Суд?

[На какой стадии дело в ВСУ]

Подал кассацию в ВСУ о признанию отказа банка в выдаче транша противозаконным и по пене 3 % по ЗУ ОЗПП. в начале апреля 2010. и подал в Исполнительную службу о принудительном исполнении решения суда о выдаче остатка по кредитной линии. 10 мая пришло извешение о том, что дело принято ВСУ к рассмотрению. 15 июня пришли письма и ВСУ и Исполнительной о том, постановлением ВСУ исполнение решения приостановлено до решения по этому делу ВСУ. И после этого тишина.

Прошу проконсультировать по следующим вопросам:

1. Как узнать подол ли и банк кассационную жалобу. Ведь если банк, также как и я подал в установленные сроки кассацию то, как я понимаю, л Верховный суд должен был за это время прислать мне жалобу банка для моих возражений ?

2. Могу ли я каким то образом уточнить в какой стадии мое дело и на какое время назначено рассмотрение ?

3. Мог ли Верховный суд самостоятельно, без жалобы банка вынести постановление об приостановлении решения по делу ?

Спасибо.

[як зупинити провадження у справі]

в принципе особого значения это не имеет, главное, что бы не объеденили в одно производство

ходатайство нужно подготовить

А почему нельзя объеденить в одно производство?

[Перестал платить проценты подал в суд]

Кредитная линия. Дело в Верховном суде. Апелляция оставила в силе решение райсуда о том, что банк неправомерно отказал в выдаче транша. полгода банк ни на письма ни на заявкм на выдачу траншей, вообще никаких ответов не дает.( подал пять заявок). Подал в суд на расторжение по причине отказа банка исполнять свои обязанности по договору . Судья сказал, что будет ждать решение Верховного. Если Верховный оставит в силе решение Апелляции, то и мой Договор судья расторгнет и взыщет убытки. Думаю, что Верховный оставит в силе за меня, так как банк отказал мне в выдаче транша по причине отсутствия у меня доходов в валюте кредита ( доллары), не меньшей чем сумма запрашиваемого транша. И рай суд и Апелляционный даже не сомневались и однозначно признали отказ банка выдать транш противоправным.

Вчера я подал в банк заявление , что раз банк отказывается выполнять свои обязанности по договору и полгода не отвечает на мои заявки( все квитанции у меня есть) то я со своей стороны, по ст. 10 ЗУ О ЗППП, также отказываюсь от своих обязанностей и со следующего месяца не плачу проценты и подаю в суд на расторжение договора. по ст. 611, ч. 2 ст. 651, ч.3 ст. 614, ЦК Украины, ч.1, ч. 2, ч.4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»,.

Мой вопрос ? Как думаете будут разворачиваться события со стороны банка и чем мне может грозить то, что я перестану платить %?

[убытки при расторжении по вине банка]

Так как банк отказывается исполнять условия Договора ( не выдает транши и не отвечает 4 месяца на все заявки) , могу ли я по ч. 1 ст. 10 ЗУ О З П П, в которой сказана, что " Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим", также отказаться от выполнения своих обязанностей по договору( перестать платить %). Неделю назад подал на расторжение по ч. 2 ст. 651 ГК , согласно которой, договор может быть изменен или расторгнут по решению суда по требованию одной из сторон при существенном нарушении договора другой стороной

[Взыскать пеню с банка повторно.]

1. Взыскать еще 3% конечно законно, договор же продолжает действовать.

2. Подайте заявление в прокуратуру о возбуждении уголовного дела в отношение руководителя банка за умышленное неисполнение решения суда.

Образец заявления где -то можно скачать?

[Взыскать пеню с банка повторно.]

Судом взыскана с банка пеня 3 % за день просрочки, по ЗУ ОЗПП, за отказ ( исполнить услугу) выдать транш. Этим же решением суд обязал банк выдать остаток кредитных средств. По пене дело в ВСУ. Незаконность отказа подтверждена в Апелляции. Банк в ВСУ обжалует только пеню. По решению суда : выдать остаток по кредитной линии открыто исполнительное производство, но банк молчит. Уже после Апелляции и выдачи мне исполнительного листа я снова подавал заявки на выдачу транша ( остатка кредитных средств). Неделю назад я подал в банк заявление, что в связи с тем , что банк отказался от выполнения Договора. я по ст 10 ЗУ ОЗПП, также отказываюсь исполнять договори и подаю в суд на расторжение по ст 651 ГК, (незаконный отказ одной из сторон выполнять обязанности по договору). На этой неделе в суд подал ( прошу расторгнуть и взыскать убытки). Незаконный отказ банка исполнять договор уже у меня доказан решением вступившем в силу. То есть, думаю, расторгнут без проблем, по убыткам суд будет решать.

Мой вопрос. Так как на все мои заявки, (после Апелляции по первому делу) банк тупо не ответил, то есть снова незаконно отказал, законно ли будет снова просить суд взыскать пеню 3 % за день просрочки по новым заявкам? С одной стороны по заявке от 05 июля 2009 г. есть решение Апелляции от 01.марта 2010 г. и дело по пене за отказ по заявке находится в ВСУ. А с другой стороны на мою заявку уже от апреля 2010 нет ответа, значит по этой звявке от апреля 2010 я могу снова просить пеню или нет? Кто знает подскажите.

[убытки при расторжении по вине банка]

при оформлении кредитных договоров, зачастую все комиссии и страховки выплачивались из тела кредита. и сейчас на них также начисляются %. получается получили денег меньше, а % считают на всю сумму. Это может можно вывернуть, как упущенную выгоду. Особенно когда комиссия за выдачу кредита была 2% от суммы это приличные затраты, а за весь период кредитования на них еще насчитают %.

При потребительском кредите упущенная выгода не катит никак!

[Решение по недействительности исполнить нельзя]

Не все так просто. Решение суда должно быть законным. А на основании какого закона нотариус будет удалять запись из реестра по решению суда? Нотариус вынесет постановление об отказе.

Я думаю, что надо просить признать запись недействительной. И все.

Вы решение Апелляции посмотрите. Там внизу перед фамилией председательствующего есть фраза: Решение вступает в законную силу сразу после оглашения. А кассация это уже будет потом.

[Решение по недействительности исполнить нельзя]

Дело в том, что нотариус не может совершить нотариальное ДЕЙСТВИЕ по решению суда. Мне так объяснил знакомый нотариус (не заинтересованное лицо). Что делать?

Кто нибуть помогите нормативкой!

Вы своему знакомому нотариусу скажите , что решение суда обязательно даже для Януковича.

[убытки при расторжении по вине банка]

Кто виноват, тот и платит.

Взыскать можно все расходы связанные с выполнением договора. Виновная сторона возмещает убыток.

Да, я, как пострадавшая сторона имею право на возмещение убытков, согласно ст. 653 ГК, НО

По ст. 653 ГК Правовые последствия изменения или расторжения договора

Если договор изменяется или расторгается в судебном порядке, обязательства изменяется или прекращается с момента вступления решения суда об изменении или расторжении договора в законную силу.

Стороны не имеют права требовать возвращения того, что было выполнено ими по обязательству до момента изменения или расторжения договора, если иное не установлено договором или законом.

Если договор изменен или расторгнут в связи с существенным нарушением договора одной из сторон, другая сторона может требовать возмещения убытков, причиненных изменением или расторжением договора.»)

То есть , ли я Вас правильно понял В убытки я могу включить и расходы на оформление и проценты. только на основе того, что: "Если договор изменен или расторгнут в связи с существенным нарушением договора одной из сторон, другая сторона может требовать возмещения убытков, причиненных изменением или расторжением договора.») ? Не маловато ли для суда?

Ведь в соответствии со статьей 22 Гражданского кодекса, убытками являются:

1) ... затраты, которые лицо сделало или должен сделать для возобновления своего нарушенного права (реальные убытки);

2) доходы, которые лицо могло бы реально получить при обычных обстоятельствах, если бы его право не было нарушено (упущена выгода).

Разве можно отнести расходы на оформление и проценты к таким убыткам отнести ?

Взыскание убытков является одним из видов ответственности за гражданско-правовое нарушение, то есть для его применения необходимо доказать противоправность поведения и вину ответчика, а также наличие убытков и причинно-следственной связи между его поведением и убытками.

Ведь мне надо доказать , что \расходы на оформление и проценты. - это упущенная выгода, следовательно только тогда и появятся основания для компенсации упущенной выгоды. А как это сделать , этого я и не знаю!

P.S. По идее % я платил за те деньги от банка которыми пользовался, а потом мне банк не дал следующий транш, наверно и убытки можно искать только с зтой даты?

[убытки при расторжении по вине банка]

Какие убытки можно взыскать с банка при расторжении кредитного договора основании ч. 2 ст. 651 ГК (существенное нарушения договора другой стороной, есть решение апелляции, о том что банк существенно нарушил договор отказавшись выдать транш)? Можно ли включить в убытки расходы при открытии договора, выплату % или что то еще? Подскажите кто знает.

[УХВАЛА ВСУ про скасування рішення]

Интересно было бы посмотреть на решение Апеляции. В едином реестре нет. Где бы посмотреть?

[Интересует мнение участников нашего форума]

Прокоментируйте пожалуйста по пунктам основные моменты из решения апелляции против Нас:

1. « Право банка осуществлять выдачу кредитов в иностранной валюте определено на законодательном уровне и регулируется Законом Украины «О банках и банковской деятельности», Законом Украины «О Национальном банке Украины», Декретом Кабинета Министров Украины «О системе валютного регулирования и валютного контроля», которым разрешается указанная деятельность при наличии выданной Национальным банком Украины лицензии.»

2. «Такую лицензию выданную Национальным банком Украины 14.12.2001 г. № 75 и письменное разрешение от 19.11.2002 г. № 75-2 на право осуществлять операции с валютными ценностями ответчик имеет.»

3. «Доводы истицы о необходимости иметь индивидуальную лицензию, не могут быть приняты во внимание, поскольку противоречат положениям ст.5 Декрета Кабинета Министров Украины «О системе валютного регулирования и валютного контроля», поскольку индивидуальные лицензии выдаются на осуществление разовой валютной операции и только на период, необходимый для осуществления такой операции; индивидуальные лицензии выдаются на операции с предоставлением и получением резидентами кредитов в иностранной валюте, если сроки и суммы таких кредитов превышают установленные законодательством пределы. Но, в настоящее время не установлено ограничений по сумме и срокам кредитов в иностранной валюте.»

4. «Согласно п.5.3 Положения о порядке выдачи банкам банковских лицензий, письменных разрешений и лицензий на выполнение отдельных операций, утвержденного постановлением Правления НБУ от 17.07.2001 г. № 275, письменное разрешение на осуществление операций с валютными ценностями является генеральной лицензией на осуществление валютных операций»

5. «Согласно п.2.3 настоящего Положения при условии получения письменного разрешения НБУ банки имеют право осуществлять операции с валютными ценностями по привлечению и размещению иностранной валюты на валютном рынке Украины»

6. «Не могут быть основанием для отмены договора потребительского кредитования выводы суда о нарушении банком обязательств по осуществлению контроля за использованием кредита, и поскольку кредит является потребительским, банк не мог предоставить его истице в долларах США из за отсутствия у истицы лицензии на право осуществления платежей в иностранной валюте на территории Украины»

7. «Суд пришел к ошибочному выводу о наличии оснований для применения ст.203, ч.1 ст.215 ГК Украины, поскольку в спорных правоотношениях не существует обстоятельств определенных ст.203 ГК Украины, которые были бы нарушены при заключении договора 27.02.2007 г.»

8. Из обстоятельств дела усматривается, что обращение истицы с указанным иском обусловлено изменением курса гривны к доллару США с 5.05 до 7.9918 и объективными затруднениями по возвращению кредита, поскольку при заключении договора не возникало каких-либо разногласий по его условиям.

[Позиция в Апелляции.]

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1189

Вот позиция Антиреда: " нарабатывать практику и создавать решения судов первой инстанции при прочтении которых судьям апелляции и ВСУ трудно бы было возражать.

По этому и надо это делать.

[Из Решения Апелляционного суда Запорожской обл. по недействительности, индивидуальная лицензия. 10.06.10]

Положительных решений даже на уровне апелляции и не будет - понятно даже ежу.

Здравый смысл подсказывает, что все эта наша суета по незаконности валютных кредитов , это просто потеря времени. В этой стране если тебя государство кинуло, лучше это схавать и не бороться с ветрянными мельницами?.

[Позиция в Апелляции.]

Дорогие друзья. На сегодня решений судов первой инстанции по недействительности в связи с незаконностью валютных кредитов сотни. Только в нашем суде их больше десяти. Но все решения апелляционных судов, а на сегодня у меня на руках уже около 50 решений Апелляций . И все эти решения за банки. Поэтому на то , что мы получаем решения судов первой инстанции в нашу пользу банкам насрать. Я то же на днях получу решение местного суда по недействительности в свою пользу. Ну и что ? Судья мне так и сказал : в Апелляции у Вас шансов ноль!!

Мое решение , конечно банк обжалует. Будет Апелляция. Я конечно буду все повторять , как говорил в суде и как излагал в иске.

Судьи будут недолго слушать. Решение будет 100 % против меня. Какими доводами можно склонить Апелляционный суд на свою сторону, хотя здравый смысл подсказывает , что это невозможно.

[Что делать с п. В ч. 4 Декрета]

Уважаемый товарисчъ! Декрет состоит не только из пункта "В". Лично мне, больше нравится пункт "Г". Так что, выпей йаду

Да это не я "товарисчъ". Это банки - "товарисчъ". И на сегодня уже около 50 решений Апеляций есть, и все за банки. Поэтому на то , что мы получаем решения судов первой инстанции в нашу пользу банкам насрать. Я то же на днях получу решение местного суда по недействительности в свою пользу. Ну и что ? Судья мне так и сказал : в Апелляции у Вас шансов ноль!! Я и размещаю в основном решения против, для того чтобы может быть как то вырабатывать позицию именно в Апелляции.

[Что делать с п. В ч. 4 Декрета]

Уже много раз обсуждали.

Если вкартце - пункт В касается получения резидентом от нерезидента, или предоставление резидентом нерезиденту.

Иного просто не разрешено

Как , то что : "пункт В касается получения резидентом от нерезидента, или предоставление резидентом нерезиденту", в апеляции доказать, что бы им сказать было нечего. Вот в чем вопрос.

[Из Решения Апелляционного суда Запорожской обл. по недействительности, индивидуальная лицензия. 10.06.10]

Что тут скажешь? На сегодня нет и , уже стало очевидным, ни одного Решения апелляции о незаконности валютных кредитов.

Однако с такими выводами суда не соответствует обстоятельствам дела.

Согласно ч.3 ст.533 ГК Украины использование иностранной валюты, также платежных документов в иностранной валюте при осуществлении расчетов на территории Украины по обязательствам допускается в случаях, порядке и условиях, установленных законом.

Законами, которые регулируют банковскую деятельность, а именно ст, ст. 19,47,49 Закона Украины "О банках и банковской деятельности" предусмотрено, что банк имеет право осуществлять банковскую деятельность, в частности операции по размещению привлеченных средств от своего имени, на собственных условиях и на собственный риск только после получения банковской лицензии, предоставленной Национальным банком Украины.

Из материалов дела усматривается, что ЗАО КБ "ПриватБанк" получил от НБУ:

- 04.12.2001 года банковскую лицензию № 22 на право осуществлять банковские операции, определенные ч.1, п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закона Украины "О банках и банковской деятельности";

- 29.07.2003 года письменное разрешение № 22-2 на право осуществления операций, определенных п.п.1-4 ч.2, 4 ст.47 Закона Украины "О банках и банковской деятельности" с приложением операций с валютными ценностями;

- 14.09.2006 года письменное разрешение № 3 на дополнительные операции с валютными ценностями.

Согласно п.5.3 постановления правления НБУ от 17.07.2001 года № 275 "О порядке выдачи банкам банковских лицензий, письменных разрешений и лицензий на использование отдельных операций" письменное разрешение на осуществление операций с валютными ценностями является генеральной лицензией на осуществление банком валютных операций согласно Декретом Кабинета Министров Украины "О системе валютного регулирования и валютного контроля" от 19.02.1993 года за № 15-93, в том числе и операций с валютными ценностями по привлечению и размещению иностранной валюты на валютном рынке Украины.

4

Таким образом, банк имеет право на постоянной основе осуществлять деятельность по предоставлению кредитов в иностранной валюте на основании полученной от НБУ банковской лицензии и генеральной лицензии на осуществление валютных операций без получения индивидуальной лицензии.

Относительно доводов истца о необходимости получения индивидуальных лицензий сторонами кредитного договора для использования иностранной валюты на территории Украины как средства платежа, то следует исходить из следующего.

Из содержания ст. 47 и ст. 49 Закона Украины "О банках и банковской деятельности", и

ст. 5 Декрета КМ Украины "О системе валютного регулирования и валютного контроля" усматривается, что наличие у банка генеральной лицензии на осуществление валютных операций является достаточным основанием для осуществления банком операций с валютными ценностями, в том числе операций по использованию иностранной валюты как средства платежа.

Согласно п. 1.5 Положения о порядке выдачи НБУ индивидуальных лицензий на использование иностранной валюты на территории Украины как средства платежа, утвержденного постановлением НБУ от 14 октября 2004 № 483, использование иностранной валюты как средства платежа без лицензии разрешается если инициатором или получателем по валютной операцией является уполномоченный банк (эта норма касается только тех операций уполномоченного банка, на осуществление которых НБУ выдал ему банковскую лицензию и письменное разрешение на осуществление операции с валютными ценностями.

ЗАО КБ "ПриватБанк" получил банковскую лицензию № 22 на право осуществления банковских операций, в том числе, по размещению привлеченных средств от своего имени, на собственных условиях и на собственный риск и письменной разрешение № 22-2 от 29 июля 2003г. на право осуществлять операции с валютными ценностями, является генеральной лицензией на осуществление валютных операций согласно Декрету Кабинета Министров Украины "О системе валютного регулирования и валютного контроля", поэтому использование банком и заемщиком иностранной валюты как средства платежа по кредитному договору соответствует требованиям действующего законодательства.

Таким образом, предоставление ЗАО КБ "Приватбанк" кредита в иностранной валюте и возврат заемщиком такого кредита осуществляется на основании генеральной лицензии на осуществление валютных операций, выданной ответчику НБУ, и не требует получения Банком или заемщиком индивидуальной лицензии на операцию по предоставлению и получения резидентами кредитов в иностранной валюте, и операцию по использованию иностранной валюты на территории Украины как средства платежа или в качестве залога, поэтому доводы суда первой инстанции об обязательности получения банком индивидуальных лицензий НБУ для осуществления валютных операций ЗАО КБ "ПриватБанк" являются не соответствующими действительности.

[А эта операция в Дозвиле есть]

Банки упирают только на эту банковскую операцию в банковской лицензии:" размещению привлеченных средств от своего имени, на собственных условиях и на собственный риск" . А Апелляция в решениях пишет: Ст.ст. 47, 49 указанного Закона определяют операции банков по размещению привлеченных средств от своего имени, на собственных условиях и на собственный риск как кредитные операции, независимо от вида валюты, которая используется. Указанные операции осуществляются на основании банковской лицензии

[Что делать с п. В ч. 4 Декрета]

Основное на что упирают банки и Апелляция их в этом поддерживает:Согласно п. «в» ч.4 указанного Декрета индивидуальной лицензии требуют следующие операции: предоставление и получение резидентами кредитов в иностранной валюте, если сроки и суммы таких кредитов превышают установленные законодательством пределы.

К настоящему времени законодатель не определил границы сроков и сумм предоставление / получение кредитов в иностранной валюте.

Таким образом, сделка по предоставлению банками кредитов в иностранной валюте не нуждается индивидуальной лицензии.

[Постановление ВХСУ относительно незаконности валютных кредитов]

Вывод напрашивается сам собой, с 23.06.2009 года по 27.04.2010 года, никто не имел права платить за кредит наличным долларом, по всем кредитным договорам, почему же и быстренько Тигипко исправил данную норму, чтобы убить ещё один повод для исков. Товарищ Камсамолец, но квитанции то остались.

Или может опять нужны какие размеры и сроки?

То есть, учитывая то , что деньги при внесении через кассу попадают на текущий счет, а уже потом банк перечисляет оттуда безналом , ссылаться в доказательствах или в иске на то, что с 23.06.2009 года по 27.04.2010 года, никто не имел права платить за кредит наличным долларом, по всем кредитным договорам, НЕ ИМЕЕТ СМЫСЛА ?

[РЕшеник по недействительности. Отменено Апелляцией. Где слабые места?]

Читал,но не понял причем в том решении "Укрсиббанк",когда речь идет про "ОТП",возможно опечатка. В последнее время суды под гнетом НБУ очень сильно рубят дела по валюте и индивидуалке. Я стараюсь больше делать в позовних заявах упор на Закон "про захист прав споживачив" и это проходит. Особенно ,что касается -наданню споживачу інформації,щодо сукупної вартості кредиту. Когда я читал это решение то ничего не увидел про процентную ставку. У "ОТП банка" это самое больное место- а именно плавающая процентная ставка,которая не дает споживачу полной информации . Почитайте на этом сайте есть решения судов,относительно плавающей процентной ставки ,которая в договоре являеться обманом,так как не дает полной информации .

Да по "Укрсиббанку" опечатка. А по лавающей процентной ставке, так в этом договоре она постоянная.

[РЕшеник по недействительности. Отменено Апелляцией. Где слабые места?]

Решение по недействительности. Вчера Апелляция отменила. Пока решения Апелляции нет, бала только резулятивка. Как будет скину. Решение не мое , поэтому фамилии поудалял. Хотелость бы , чтобы знатоки высказались где в этом решении слабые места.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.

06 травня 2010 року Дніпропетровської області

у складі: головуючого – судді

за участю: представника позивача –

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. ……і цивільну справу за позовом ………………………… до Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, ……………………………………., в якості третіх осіб: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ……………………………………., Національний Банк України в особі управління Національного Банку України в Дніпропетровський області про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № ………………………………… від 11 грудня 2007 року, договору іпотеки № ………………………………….. від 11 грудня 2007 року, договору поруки № …………………………… від 11 грудня 2007 року та зобов’язання вчинити певні дії, суд

встановив:

Спочатку …………………… звернулася до суду з позовом до Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, …………….., в якості третьої особи Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ………………………. про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № ………………………. від 11 грудня 2007 року, договору іпотеки № ………………….. від 11 грудня 2007 року, договору поруки № …………………… від 11 грудня 2007 року та зобов’язання вчинити певні дії, суд

Свої вимоги мотивує тим, що 11 грудня 2007 року між нею та Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк”, був укладений договір про надання споживчого кредиту № …………………….(далі – Кредитний договір), відповідно до якого Банк зобов’язався надати ………………… (далі – Позичальник) кредитні кошти в сумі 177 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 893 850,00 гривень, а Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використати, повернути Банку зазначені кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у Кредитному договорі, відповідно до графіку погашення кредиту.

В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов’язань за Кредитним договором, були укладені:

- договір іпотеки № ………………… від 11 грудня 2007 року (далі – Договір іпотеки) між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та ……………….., згідно якого позивач передала в іпотеку нерухоме майно – квартиру № ….., буд. № ………., по вул…………. смт. …………………….. району Дніпропетровської області;

- договір поруки № ……………….7 від 11 грудня 2007 року (далі – Договір поруки) між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та громадянином України ……………..(далі – Поручитель), згідно якого Поручитель зобов’язувався відповідати за невиконання ………………………. зобов’язань перед Публічним Акціонерним Товариством „ОТП Банк”, що виникли з Кредитного договору.

Позивач вважає, що Кредитний договір та Договір поруки підлягають визнанню недійсними з огляду на наступне.

В момент укладання Кредитного договору ………………………. вважала, що положення Кредитного договору не є завідомо їй невигідними, а також, що сторони Кредитного договору не порушують закон та діють у повній відповідності до чинного законодавства України, оскільки повністю довіряла Публічному Акціонерному Товариству „ОТП Банк”, як професійному суб’єкту надання певного виду споживчих послуг в сфері кредитування.

На даний час, ……………………. вважає, що при укладанні Кредитного договору Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” порушив вимоги закону, а саме кредитний договір, текст якого складений Банком містить положення, які значно погіршили положення позивача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановлених законом.

Так Банк, надавши кредит у доларах США порушив діюче законодавство України, а саме: ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 3, п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст. 3 Закону України № 2346-ІІІ „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, не врахував вимоги ст.ст. 6, 7 Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007 „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, та провів валютні операції без наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. Також Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” не перевірив наявність індивідуальної ліцензії у однієї із сторін валютної операції або третьої особи, яка має відношення до цієї операції.

Оскільки іноземна валюта між резидентами України не може бути засобом платежу, відсутня індивідуальна ліцензія для надання кредитів в іноземній валюті, то при укладенні Кредитного договору були грубо порушені вимоги закону в частині порядку надання споживчих кредитів фізичним особам банками України.

Окрім цього, неправомірне посилання Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” на долари США у предметі Кредитного договору зумовило те, що при вчиненні правочину, позивачем було допущено помилку щодо обставин, які мають істотне значення для неї.

Так, у результаті порушення Банком права ………………... на отримання споживчого кредиту в національній валюті України, на момент отримання кредиту, сума яку отримала позивач складала в гривневому еквіваленті – 893 850,00 (за курсом НБУ – 5,05 грн. за 1 долар США).

На день звернення до суду залишок за Кредитним договором складає 152 061,73 доларів США, що у зв’язку зі зміною офіційного курсу долара США (на час звернення з позовом офіційний курс гривні до долара США складає 1 долар США дорівнює 7,9918 гривень) та зростанням інфляції фактично призвело до того, що на теперішній час позивач повинен повернути 1 215 246,93 грн., враховуючи вже сплачені кошти за кредитом, тобто більше ніж отримав за Кредитним договором.

Отже відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України є підстави для визнання спірного правочину недійсним.

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, якщо положення договору визнано несправедливими…, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Подальше виконання Кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України – принципу справедливості. Умови Кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача - споживача кредитних послуг. Несправедливим є, зокрема, умови Кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” перекладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на Позичальника за Кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 13 ЦК України.

Таким чином, дії Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” щодо використання долара США як засобу платежу за споживчим кредитом, значно погіршують становище позивача, як споживача фінансових послуг Банку, що надає ……………………. право відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, як споживача вимагати визнання Кредитного договору недійсним в цілому.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У відповідності до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, враховуючи отриману суму кредиту 893 850,00 грн. та сплачені платежі у суму 125 935,45 грн., …………………….. повинна повернути Публічному Акціонерному Товариству „ОТП Банк” 768 454,55 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тому, Договір іпотеки № …………………., укладений 11 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та ……………….. та Договір поруки № ……………………, укладений 11 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та громадянином України ………………... в якості забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, також підлягають визнанню недійсними.

Згідно ч. 2 п. 26 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою КМУ № 410 від 31.03.2004, запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов’язковим зазначенням порядкового номера запису.

Згідно п. 3 Інструкції про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5, заява про вилучення обтяження об’єкта нерухомого майна подається державними нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, судами, слідчими органами, органами державної виконавчої служби та іншими особами, які передбачені Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Оскільки реєстрація заборони відчуження нерухомого майна згідно Договору іпотеки проведена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ……………….., позивач також просила суд зобов’язати його виключити з реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про іпотеку та запис про заборону відчуження об’єкту нерухомого майна, яке було передано в іпотеку згідно Договору іпотеки № ………………… від 11 грудня 2007 року, а саме, квартиру № …… буд. № …., по вул. ………………. Дніпропетровського району Дніпропетровської області, яка належить …………………. на праві власності.

Згодом ……………………. уточнила свої позовні вимоги, просила суд притягнути до участі у справі в якості третьої особи Національний банк України в особі управління Національного банку України в Дніпропетровський області, та додатково до своїх позовних вимог також вказала на те, що Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” перед укладенням Кредитного договору порушив вимоги ч. 2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” та не надав її у письмовій формі інформацію про кредитодавця й умови кредитування, що також, наряду з іншими причинами, призвело до того, що позивач вчинивши правочин по отриманню кредиту помилився щодо обставин, які мають істотне значення, завдяки чому існує дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду …………………...

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги …………………….. та наполягав на їх задоволенні. Також він відмовився від позовних вимог в частині розстрочки платежів відповідно до ст. 217 ЦПК України.

Крім того, представник позивача зауважив, що Позичальник зобов’язаний використовувати кредитних коштів за цільовим використанням, а саме на придбання нерухомого майна.

П. 4.1.4 розділу 4 „Відповідальність Позичальника” частини № 2 Кредитного договору № ………………. від 11 грудня 2007 року передбачена відповідальність Позичальника за використання кредиту за нецільовим призначенням.

Відповідно до умов Кредитного договору цей кредит є споживчим.

П. 23 ст. 1 Закону України „Про захист прав споживачів” визначає, що споживчий кредит є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Тобто позивач мав витратити кредитні кошти на придбання продукції (оплату робіт, послуг тощо). Таким чином, відповідачу – ПАТ «ОТП банк…було заздалегідь відомо, що згідно спірного Кредитного договору він надає іноземну валюту резиденту України з метою здійснення нею розрахунків на території України з іншими резидентами України.

Відповідно до діючого законодавства, придбання на території України продукції (робіт, послуг) тощо можливо лише з використанням в якості засобу платежу національної валюти України – гривні. А згідно п.п. „г” п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” здійснення такої операції, як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно п.2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами України та нерезидентами через ці установи.

Отже, Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк”, як агент валютного контролю, зобов’язаний здійснювати нагляд за тим, щоб резиденти України не здійснювали розрахунків в іноземній валюті один з одним, а тому не мав права надавати кредит в іноземній валюті для розрахунків з резидентами України.

Таким чином, укладання спірного Кредитного договору суперечить Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, тобто діючому законодавству України.

За таких обставин, представник позивача вважає, що Кредитний договір № ML-300/686/2007 від 11 грудня 2007 року, укладений між …………………. та Публічним Акціонерним Товариством „ОТП Банк” підлягає визнанню недійсним.

Представник Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином та неодноразово був повідомлений, що підтверджується підписами представника Банку про отримання повідомлення про день розгляду справи у тому числі на 06.05.2010, але до суду не з’явився та причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України зі згодою представника позивачки суд вважає доцільним розглянути справу заочно.

Крім того, 27.04.2010 представник Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” надав суду заперечення на позов, в якому позовні вимоги позивача не визнав з наступних підстав.

Відповідно до ст. 192, 1054 ЦК України та ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” іноземна валюта може використовуватися в України у випадках і в порядку, встановлених законом, а тому Банк має право видавати кредит в іноземній валюті та правомірно його надав ………………...

У відповідності до положень ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” Банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманою від Національного банку України банківської ліцензії № 191 від 08.11.2006 та дозволу № 191-1 від 08.11.2006 на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов’язання за кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

На думку представника Банку, ствердження позивача на необхідність індивідуальної ліцензії відповідно до п.п. „в” п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті не може бути взяти судом до уваги через те, що до теперішнього часу не визначені межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Також позивачу була надана вся інформація стосовно кредитного договору.

Просив суд в позові …………………. відмовити.

Відповідач ………………... та треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального ……………... і представник Національного банку України о особі управління Національного банку України в Дніпропетровський області. також в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Надали суду заяви, де просили суд розглянути справу без їх участі. При цьому представник Національного банку України в Дніпропетровський області надав суду листи, в яких міститься офіційна позиція Національного банку України щодо правомірності укладання банками кредитних договорів в іноземній валюті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом 11 грудня 2007 року між ……………………….. та Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк”, був укладений договір про надання споживчого кредиту № …………………., відповідно до якого Банк зобов’язався надати …………………….. кредитні кошти в сумі 177 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 893 850,00 гривень, а Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використати, повернути Банку зазначені кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у Кредитному договорі, відповідно до графіку погашення кредиту.

В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов’язань за Кредитним договором, були укладені:

- договір іпотеки № ………………………7 від 11 грудня 2007 року (далі – Договір іпотеки) між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та ……………….., згідно якого позивач передала в іпотеку нерухоме майно – квартиру № …, буд. № …, по вул. …… Дніпропетровського району Дніпропетровської області;

- договір поруки № ……………. від 11 грудня 2007 року (далі – Договір поруки) між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та громадянином України ……………………... (далі – Поручитель), згідно якого Поручитель зобов’язувався відповідати за невиконання ………………….. зобов’язань перед Публічним Акціонерним Товариством „ОТП Банк”, що виникли з Кредитного договору

Згідно із п. 2 частини № 1 „Базові умови кредитування, визначення термінів” Кредитного договору цільовим використанням кредиту є придбання нерухомого майна.

Одним з принципів банківського кредитування є цільове використання кредиту.

Вказаний принцип випливає, зокрема, із змісту ч. 3 ст. 1056 ЦК України, в якій зазначено, що у разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов’язку цільового використання кредиту кредитодавець має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Відповідно до п. 1.13. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановою Національного банку України від 06.07.2000 № 279, банк зобов’язаний здійснювати контроль за цільовим використанням наданих кредитів відповідно до умов кредитного договору.

Згідно умов Кредитного договору використати кредит на зазначені у цьому Договорі цілі.

П. 4.1.4 розділу 4 „Відповідальність Позичальника” частини № 2 Кредитного договору № ……………… від 11 грудня 2007 року передбачена відповідальність Позичальника за використання кредиту за нецільовим призначенням.

Відповідно до Кредитного договору кредит є споживчим.

П. 23 ст. 1 Закону України „Про захист прав споживачів” визначає, що споживчий кредит є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Тобто позивач мав витратити кредитні кошти на придбання продукції (оплату робіт, послуг тощо). Таким чином, відповідачу – ПАТ «УкрСиббанк» було заздалегідь відомо, що згідно спірного Кредитного договору він надає іноземну валюту резиденту України з метою здійснення нею розрахунків на території України з іншими резидентами України.

Відповідно до діючого законодавства, придбання на території України продукції (робіт, послуг) тощо можливо лише з використанням в якості засобу платежу національної валюти України – гривні. А згідно п.п. „г” п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” № 15-93 від 1993 року здійснення такої операції, як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або засобу застави, потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

При цьому п. 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” встановлено, що одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Таким чином, така валютна операція, як використання іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається Національним банком України, і яка одночасно є дозволом третім особам, зокрема, банкам, що мають відношення до такої операції на видачу валютних коштів для здійснення такої валютної операції.

Крім того, відповідно до п. 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 №275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Однак, згідно ч. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, та операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, відповідно до пунктів в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” потребують одержання саме індивідуальних ліцензій, а тому дія генеральної ліцензії Національного банку України на такі операції не поширюється. Окрім норм Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, це також підтверджується думкою самого Національного банку України, яка викладена в Листі №28-110/1941-3601 від 02.06.2000 „Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (лист є чинним), в якому зазначено: Згідно з п. 2 ст. 5 зазначеного Декрету, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Отже, наявність у банку генеральної ліцензії не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно із ст. 5 Декрету мають проводитись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України. Згідно зі ст. 1 зазначеного Декрету, до валютних операцій відносяться операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України. Валютні операції, що потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України, перелічені в п. 4 ст. 5 названого Декрету.

Крім того, згідно п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами України та нерезидентами через ці установи.

Отже, Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк”, як агент валютного контролю, зобов’язаний здійснювати нагляд за тим, щоб резиденти України не здійснювали розрахунків в іноземній валюті один з одним, а тому не мав права надавати кредит в іноземній валюті для розрахунків з резидентами України.

Таким чином, видача банком - агентом валютного контролю - кредиту резиденту України в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України, жоден з яких не має індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення таких розрахунків, є порушенням банком своїх обов'язків агента валютного контролю, тобто порушенням згаданого вище п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, за що ст. 16 ч. 2 абзацом 4 того ж Декрету передбачена відповідальність у вигляді позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штрафом у розмірі, що встановлюється Національним банком України.

Право Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” розміщувати валютні кошти на валютному ринку України не звільняє його від обов’язків агента валютного контролю, передбаченого п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, а застосування цього права всупереч вказаним обов’язкам є зловживанням правом, яке не допускається відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України.

Отже, укладання спірного договору суперечить Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, тобто діючому законодавству України.

До того ж, суд вважає, що перед укладенням Кредитного договору Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” порушив вимоги ч. 2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” та не надав …………………... у письмовій формі інформацію про кредитодавця й умови кредитування, що також, наряду з іншими причинами, призвело до того, що позивач вчинивши правочин по отриманню кредиту помилився щодо обставин, які мають істотне значення, завдяки чому існує дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду ………………..Г.

Крім того, офіційна позиція Національного банку України стосовна надання банками України інформації споживачу про умови кредитування викладена у листі від 16.06.2007 № 40-117/2093-6134.

Згідно вимогам ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачає, що невиконання вказаних приписів є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

При таких обставинах суд вважаю, що кредитний договір № ………………. від 11 грудня 2007 року, укладений між ………………….. та Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк”, підлягає визнанню недійсним.

Згідно із ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, враховуючи отриману суму кредиту 893 850,00 грн. та сплачені платежі у суму 125 935,45 грн., ………………….. повинна повернути Публічному Акціонерному Товариству „ОТП Банк” 768 454,55 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тому, Договір іпотеки № ………………, укладений 11 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та ............. та Договір поруки № ………………….., укладений 11 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та громадянином України ………………….. в якості забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, також підлягають визнанню недійсними.

Згідно ч. 2 п. 26 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою КМУ № 410 від 31.03.2004, запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов’язковим зазначенням порядкового номера запису.

Згідно п. 3 Інструкції про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5, заява про вилучення обтяження об’єкта нерухомого майна подається державними нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, судами, слідчими органами, органами державної виконавчої служби та іншими особами, які передбачені Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Оскільки реєстрація заборони відчуження нерухомого майна згідно Договору іпотеки проведена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ……………………………., саме цей нотаріус зобов’язаний виключити з реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про іпотеку та запис про заборону відчуження об’єкту нерухомого майна, яке було передано в іпотеку згідно Договору іпотеки № PML-300/686/2007 від 11 грудня 2007 року, а саме, квартиру № ..., буд. № .......... Дніпропетровського району Дніпропетровської області, яка належить ................. на праві власності.

З урахуванням викладених обставин, суд знаходить позовні вимоги ............. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з Публічного Акціонерного Товариство „ОТП Банк” підлягають стягненню судові витрати на користь позивача в сумі 120 грн., та на користь держави у розміру 1700 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11,14,15,88,212-215,218 ЦПК, ст. 192, 203, ч. 1 ст. 215, 216, 524, ч. 2 ст. 548, 627, 1054 ЦК України, ст. 99 Конституції України, Законом України „Про захист прав споживачів”, Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 №275, суд

вирішив:

Позов …………………… задовольнити.

1. Визнати недійсним кредитний договір № …………………… від 11 грудня 2007 року, укладений між ……………………… та Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк”.

2. Зобов’язати …………………… повернути Публічному Акціонерному Товариству „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська суму в розмірі 768 454 (сімсот шістдесят вісім тисяч чотириста п’ятдесят чотири) грн. 55 коп.

3. Зобов’язати Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська прийняти від …………………………… суму в розмірі 768 454 (сімсот шістдесят вісім тисяч чотириста п’ятдесят чотири) грн. 55 коп.

4. Визнати недійсним Договір іпотеки № ………………., укладений 11 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та ……………………..

5. Визнати недійсним Договір поруки № ……………………., укладений 11 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та громадянином України ………………………….

6. Зобов’язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ……………………… виключити з реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про іпотеку та запис про заборону відчуження об’єкту нерухомого майна, яке було передано в іпотеку згідно Договору іпотеки № …………….від 11 грудня 2007 року, а саме, квартиру № .., буд. № ……… ……….. Дніпропетровського району Дніпропетровської області, яка належить ……………. на праві власності.

7. Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” на користь ………………..удові витрати у розміру 120 (сто двадцять) грн.

8. Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” на користь держави судовий збір у розміру 1700 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через …………………….. суд або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: