muha

Загляни в договір, що там про позовну давність - 6 місяців загальний або вказаний інший. ...

На скільки я зрозумів датою погашення суми кред був якійсь там місяць 2009 р. Мало інфи, але здається що вимоги поручителя припинились за термінами поовної давності ( 6 місяців). Можливо не психуй з подачею позову, він тільки нашкодить - дасть можливість поновити терміни позовної давності та закинути кредитору зустрічний позов.

Шановні читачі, читайте рішення уважно. Воно притягнуто за вуха суддею до певної мети, а саме скасувати в/н, зокрема по пунктах: 1. суд вказує що "В процесі розгляду справи не встановлено порушення іпотекодавцями умов іпотечних договорів. ОСОБА_1 . було порушено умови кредитного договору, а не договору іпотеки." - а тепер думаємо що таке договір іпотеки : це договір який забезпечує вимоги основоно зобовязання, в нашому випадку, дкредитного договору, а іпотекодавець є поручителем, тобто особою яка зобовязується виконати солідарно з боржником зобоявязання перед кредитором в разі порушення боржником кредитного зобовязання. Суд дійшов такого самого висновку - "було порушено умови кредитного договору, а не договору іпотеки". Вертаємось до поняття поручительства. Таке враженя що суд цивільний кодекс не читав. Звернення стягненя на предмет іпотеки здійснюється у випадку поркшення основного зобовязання - кредитного договору. 2. Суд вказує "Разом з тим, Законом України «Про іпотеку» не передбачено право іпотекодержателя до закінчення строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором звертати стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса" напевно суд не читав ЗУ "Про іпотеку" якраз єдиною умовою звернення стягненя на предмет іпотеки є невиконання боржником умов кредитного договору, зокрема в частині повернення кредитних коштів та процентів за час користування кредитними коштами, одночасно див ЦК - порука, виконання зобовязань та кредит. 3. Суд, якось незрозуміло відніся до понятя дії закону в часі , просторі та кола осіб, зокрема в частині дії закону в просторі. В/Н було як видно з рішення до набраня змін до інструкції (до речі на данний час скасовані ) на той момент вчиняти виконавчі наиси, як і станом на сьогодні моджна до закінченя дії кредитного договору в разі невиконаня боржником умов кредитного договору. Більш того, суд на інструкцію " 20/5 вказує, як на підзакнний акт , який цитую ... "роз’яснюються положення законодавчих актів, впроваджується механізм їх дії . Спосіб захисту прав кредитора шляхом дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовується законами. Вказані зміни до Інструкції є лише тлумаченням змісту тих же ст.ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку». Можливо, в суди розсилаються якісь копії нормативки з перекладом від "гобліну" бо і в інструкції і в ЗУ "Про іпотеку " викладені норми інакше, ніж їхз зрозумів суд 3. В/Н може вчинятись лише щодо безпірної заборгованості. Тобто заборгованості сум коштів спір відносно яких не виник на момент вчинення В/Н. Суд пише в рішенні що заборгованість не є безпірною, оскільки боржник вказує, що з сумою заборгованості він не згідний та в судах є спори про визнаня договорів іпотеки недійсними. Щось складається враженя що боржник вже пісдя В/Н закінув в суд позов про визнання кредитного або іпотечного договору недійсним, з метою в суді підтвердити розповідь що в наявності є спір. Чомусь здається, що якби був спір до моменту вчинення В/Н. суд в рішені написав би конертно - спір виник тоді-то, до дати вчинення В/Н, що підтверджується - ну як мінімум відповідю боржника на претензію або ухвалою суду про відкритя в суді якогось провадження, ще до В/Н. Якось суд тут не дуже впевнено встановлює факт спору, щодо заборгованості. 4. Цікаво пише суд і проте що судом встановлено, про те що "повідомлення-вимога від 3 листопада 2008 року містить виправлення щодо дати, на яку нарахована заборгованість." і тут же пише що "що позивачі не визнають факт отримання письмового повідомлення-вимоги, повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення достовірно не свідчать про отримання вказаних повідомлень-вимог іпотекодавцями". Як я бачу кредитор надає повідомлення про врученя поштових відправлень, а боржник каже ні я не отримував такого листа. Важко зрозуміти - лист відправлено, повідомленя повернулсь. Тобто комусь вручено і вручено під підпис. Більш того, суд встановлює що така претензія була, і на ній є вякесь виправлення, але повідомленя про врученя вважає не доказом бо боржник каже що претензію не отримував. Сумнів в тому, що боржник не вказує, що він отримав від банку не цю претензію, а іншу, наприклад різдвяну відкритку - рекомендованим листом з повідоменям. Зовсім не сходиться. 5. Дивно і те, що суд пише в рішені "В порушення п. 287 Інструкції ... у В/П не вказано строк, за який провадиться стягнення, оскільки строк визначається двома календарними датами, а у написах лише вказано дату виникнення заборгованості і не вказано, яку заборгованість пропонується стягнути: на дату вчинення виконавчого напису, чи якусь іншу дату" Враження - суд не досліджував фактів заборгованості ? а повинен був вказати що на дату вчинення В/Н борг - такий-то, в В/Н на таку-то суму. Дещо вище за рішеням суду викладено що повідомлення вимога складено на певну суму а В/Н вчинено на більшу суму. Суд не пише чому суми відмінні, а повинен був зьясувати. Про те все проста за час поки боржник не платив виросла сума відсотків. Чогож в рішені цього не вказати. 6 дуже гарно виглядає фраза суду "Банк вправі вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом пред’явлення відповідного позову в суд." Тобто, хоч суд кредитору насолив, але нічого страшного він може предбявити позов, нічого по суті не втратив. РЕЗЮМЕ щодо сказаного: Дякую суду за матеріал до кандитаської щодо невноти та поверхневості розгляду судами цивілних справ в першій інстанції. Такого матеріалу перелапатив багато. Знайшов цікаву закономірність - професійні юристи бачуть формально схожу ситуацію, бездумно переписують та кидають у вигляді позову, як документу сугубо авторського, підкідаючі в суд джерело плагіату у вигляді рішення суду. Одночасно дійшов і іншого висновку щодо виконання зобов язань - якщо зобовязання є треба його виконовуати (якщо звісно кредитор його не простив). Процесуальні диверсії можуть мати зиск для боржника - до моменту його смерті. Якщо боржник має намір прожити рік - два такі дії мають сенс. Но придувати різні юридичні хитрощи 10, 20, 30 років стратегічно проблему боржника не вирішують, а дише збагачують юриста та вгоняють в борги боржника та його спадкоємців. На прикладі данної ситуації я б пішов іншим шляхом... але я як бачу з форумів дуже рідко хто про нього знає і досить скупо розповідає. І я розповідати не буду. Хто вгадає тому пляшка шампанського ( пляшка одна ). П.С. опечатки не виправляв, вибачайте.