Справа «Джодай проти Албанії» (XHOXHAJ v. ALBANIA) Заява № 15227/19

[ANTIRAID]

Справа «Джоджай проти Албанії» стосується звільнення заявниці з посади судді після того, як вона пропрацювала на різних судових посадах протягом майже чверті століття (остання посада була в Конституційному суді) за рішенням Незалежної кваліфікаційної комісії (НКК), а згодом після апеляції – Спеціальної апеляційної палати (Апеляційна палата) на підставі Закону про перехідне повторне оцінювання суддів і прокурорів – Закону про перевірку, на основі яких було оскаржено її фінансову спроможність набувати певних статків. 

Це рішення є джерелом інформації щодо стандартів, застосовних щодо перевірки суддів і прокурорів на етичність або доброчесність. 

Заявниця стверджувала, що:

- всупереч вимогам, викладеним у низці міжнародних документів, як-от Європейська хартія про статус суддів і Велика хартія суддів, органи перевірки складалися (майже повністю) з членів, які не є працівниками судової системи;

- жоден із членів органів перевірки не володів необхідним юридичним і/або судовим досвідом і вміннями для вивчення складних питань фактів і права;

- члени органів перевірки були повністю обрані Парламентом після процедури попереднього відбору, проведеної Спеціальним парламентським комітетом без участі судової влади;

- у процесі відбору членів комісії з перевірки була відсутня прозорість, оскільки кандидати не розкривали дані про свою професійну кваліфікацію та компетенцію;

- термін повноважень членів органів перевірки був обмежений п’ятьма роками для членів НКК і дев’ятьма роками – для членів Апеляційної палати. За словами заявниці, цей обмежений термін повноважень зробив їх уразливими до зовнішнього впливу, що поставило під сумнів їх незалежність. У законі не було формально визнано їх незмінюваність;

- тягар доведення наявності джерел набуття майна автоматично й виключно лягав на неї; 

- Уряд почав прямі й жорсткі атаки на судову систему, часто публічно звинувачуючи суддів у корупції та некомпетентності, а також називаючи їх «злочинцями». 

Європейський суд з прав людини визнав, що, беручи до уваги процес оцінювання особистих або сімейних статків, накопичених протягом професійного життя судді, пом’якшувальні обставини, передбачені в Законі про перевірку, неподання заявницею документів, що підтверджують об’єктивну неможливість продемонструвати законний характер доходу її партнера та її власне неповідомлення про майно в момент його придбання, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо стверджуваного порушення принципу правової визначеності не було.

Порушення статті 8 ЄКПЛ також визнано не було.

https://rm.coe.int/dzhodzhay-against-albania/1680a23034

Dzhodzhay against Albania.pdf