Постанова Голосіївського райсуду про визнання відсутності складу адмінправопорушення за протоколом НАЗК складеного Сухоставцем Р. відносно судді КСУ


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

2 members have voted

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

Державний герб України

Справа № 752/2393/22
Провадження № 3/752/2760/22

ПОСТАНОВА
Іменем України

09 червня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Плахотнюк К.Г.
при секретарях - Сітайло В.М., Венгерчук В.В.,

за участю прокурора - Сказка Р.І.

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

та захисника - адвоката Кравця Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України, з вищою освітою, обіймає посаду судді

Конституційного Суду України, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 ,

у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Заступником Голови Національного агентства з питань запобігання корупції Сухоставцем Р. 14 січня 2022 року складено протокол про адміністративне правопорушення № 44-01/4/22, згідно з яким ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, як суддя Конституційного Суду України, в порушення вимог пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), зазначив завідомо недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави за таких обставин.

Указом Президента України від 26 січня 2016 року № 23/2016 ОСОБА_1 призначено суддею Конституційного Суду України.

27 січня 2016 року ОСОБА_1 прийняв присягу судді.

Розпорядженням Голови Конституційного Суду України від 27 січня 2016 року № 33/1/2016-к/тр ОСОБА_1 вважається таким, що вступив на посаду судді Конституційного Суду України.

Відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону та особою, яка згідно з приміткою до статті 51-3 Закону займає відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно з абзацом 15 частини першої статті 1, частини першої статті 45 Закону, приміткою до статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) він є суб`єктом декларування та суб`єктом правопорушення.

Будучи ознайомленим із правилами заповнення декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 25 січня 2021 року особисто подав шляхом заповнення відповідної електронної форми у власному персональному кабінеті у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну (виправлену) декларацію за 2019 рік (унікальний ідентифікатор документа - а778dece-1e2f-436a-8228-19c85011b107).

При цьому у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації ОСОБА_1 не зазначив відомості про дохід у сумі 239.165 /двісті тридцять дев`ять тисяч сто шістдесят п`ять/ гривень 13 /тринадцять/ копійок, отриманий ним у 2019 році, як додаткове благо у вигляді звільнення кредитором ОСОБА_1 , як боржника, від його зобов`язань.

Під час перевірки Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) встановило, що станом на 1 січня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ) за кредитним договором від 24 грудня 2010 року № 1487-04-КА-Е складала 389.165 /триста вісімдесят дев`ять тисяч сто шістдесят п`ять/ гривень 13 /тринадцять/ копійок.

Гарантійним листом від 26 червня 2019 року Товариство пропонувало погашення ОСОБА_1 заборгованості за вказаним договором у разі сплати ним грошової суми в розмірі 150.000 /сто п`ятдесят тисяч/ гривень в строк до 14 липня 2019 року.

10 липня 2019 року ОСОБА_1 здійснив платіж на зазначену суму на адресу ТОВ в рахунок оплати заборгованості за цим договором.

Згідно з довідкою ТОВ від 17 липня 2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ станом на 15 липня 2019 року погашена повністю.

Відповідно до положень статті 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує права третіх осіб щодо майна кредитора.

В силу норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції Кодексу станом на 17 липня та 31 грудня 2019 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Податкового кодексу України) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, суб`єкт складання протоколу вважає, що ТОВ на підставі статті 605 Цивільного кодексу України звільнило ОСОБА_1 від його обов`язків зі сплати боргу в сумі 239.165 гривень 13 копійок, тобто простило борг.

При цьому останнього було належним чином повідомлено про прощення (анулювання) цього боргу шляхом одержання вищезазначених гарантійного листа від 26 червня 2019 року та довідки від 17 липня 2019 року, а отже він був обізнаний з отриманням доходу як додаткового блага у вигляді звільнення (прощення, анулювання) від основної суми боргу, що охоплюється поняттям «інші доходи», та підлягає декларуванню, згідно з вимогами пункту 7 частини першої статті 46 Закону.

З урахуванням наведеного НАЗК вважає, що ОСОБА_1 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, подав завідомо недостовірні відомості у декларації, які відрізняються від достовірних на суму понад 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнав і пояснив, що він дійсно уклав у 2010 році із КБ «ДАНІЕЛЬ» кредитний договір на купівлю автомобіля та добросовісно виконував обов`язки за ним, щомісяця сплачуючи тіло кредиту та відсотки разовим платежем на суму близько 17.000 гривень. Ці сплати він здійснював до лютого 2017 року, доки банк не було визнано неплатоспроможним і введено тимчасову адміністрацію Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. З цього часу він був позбавлений можливості виконувати свої зобов`язання за договором, оскільки рахунки банку було заблоковано. Потім його борг, що за його підрахунками на той час складав приблизно 112.000 гривень, викупило ТОВ, яке пропонувало закрити його заборгованість шляхом внесення єдиноразового платежу спочатку в розмірі 200.000, а пізніше - 150.000 гривень. На ці пропозиції він не реагував, оскільки зазначені в листах ТОВ суми нібито його боргу були значно завищені та жодного їх розрахунку йому надано не було. Влітку 2017 року ТОВ звернулось до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до нього про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором, однак навіть на неодноразові вимоги суду жодного розрахунку, який би підтверджував обґрунтованість виставлених йому вимог, ТОВ не надало. Урешті, діючи переважно з особистих репутаційних мотивів, він 10 липня 2019 року здійснив на користь ТОВ одноразовий платіж у розмірі 150.000 гривень, переплативши, таким чином, близько 37.000 гривень неіснуючого боргу. Вважає, що дохід у вигляді додаткового блага він не отримував, оскільки прощення боргу не мало місця в зв`язку із тим, що сторонами не була узгоджена в установленому законом порядку сума боргу та через відсутність будь-якого документального розрахунку його заборгованості перед ТОВ. Оскільки доходу, таким чином, він не отримував, відповідно й не повинен був вносити відомості у визначений розділ виправленої декларації. Вважає, що діяв відповідно до вимог Закону та просить суд закрити справу в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Аналогічні письмові пояснення, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 надав під час проведення перевірки за даним фактом НАЗК.

Захисник - адвокат Кравець Р.Ю. також просив суд закрити справу з аналогічних підстав та навів на обґрунтування своєї позиції відповідні доводи.

Прокурор надав суду висновок, згідно з яким в діях ОСОБА_1 наявний склад інкримінованого адміністративного правопорушення.

Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновків про таке.

Судом встановлено, що 24 грудня 2010 року між ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1487-04-КА-Т на купівлю автомобіля «Lexus» LX 570, 2010 року випуску (а.с. 82).

23 березня 2017 року між ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ», в особі уповноваженого на ліквідацію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та ТОВ укладено договір № 127 про відступлення прав вимоги. За умовами цього договору, Банк відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору (а.с. 79-81).

При цьому в матеріалах справи міститься копія витягу з додатку до цього договору, в якому, серед іншого, вказано анкетні дані ОСОБА_1 , наявне посилання на укладений ним кредитний договір від 24 грудня 2010 року та вказано дві суми грошових коштів без зазначення, однак, їх змісту та призначення (а.с. 82).

5 лютого 2019 року ТОВ звернулось до ОСОБА_1 з листом за вихідним номером 48768, в якому звернуло увагу останнього на той факт, що внаслідок невиконання ним зобов`язань за кредитним договором № 1487-04-КА-Т від 24 грудня 2010 року протягом тривалого часу, виникла прострочена заборгованість у розмірі 424.965 гривень 05 копійок, та пропонує закрити заборгованість шляхом одноразового платежу в розмірі 200.000 гривень (а.с. 21).

26 червня 2019 року ТОВ звернулось до ОСОБА_1 з гарантійним листом, в якому запропонувала останньому в разі сплати ним 150.000 гривень в строк до 14 липня 2019 року, вважати заборгованість за кредитним договором № 1487-04-КА-Т від 24 грудня 2010 року повністю погашеною (а.с. 83).

Згідно з квитанцією № 40-1959 К від 10 липня 2019 року ОСОБА_1 сплатив, а ТОВ, відповідно до платіжного доручення № ПНМ37743 від 10 липня 2019 року, отримала грошові кошти в сумі 150.000 гривень в рахунок оплати заборгованості за кредитним договором № 1487-04-КА-Т від 24 грудня 2010 року (а.с. 23, 84).

17 липня 2019 року ТОВ видало ОСОБА_1 довідку про те, що станом на 15 липня 2019 року його заборгованість перед ТОВ за кредитним договором № 1487-04-КА-Т від 24 грудня 2010 року погашена в повному обсязі та про відсутність до нього претензій щодо виконання умов за цим договором (а.с. 85).

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1055 цього ж Кодексу, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Разом із тим, оригінал або завірена належним чином копія кредитного договору № 1487-04-КА-Т, укладеного 24 грудня 2010 року між ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» та ОСОБА_1 в матеріалах справи не містяться. У справі також відсутні додатки до цього договору, якими зафіксовано графік виплат за ним (погашення основної суми кредиту, виплата процентів, пені, неустойки тощо).

Під час перевірки НАЗК ці документи до її матеріалів не долучило, а в судовому засіданні прокурор клопотання про їх витребування не заявляв.

У зв`язку з цим суд позбавлений можливості перевірити достовірність викладених у протоколі про адміністративне правопорушення тверджень про наявність в ОСОБА_1 станом на 1 січня 2019 року заборгованості за кредитним договором у сумі 389.165,13 гривень.

Посилання прокурора в суді на те, що доказами винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні є довідки ТОВ щодо стану заборгованості на 1 січня та 31 грудня 2019 року (а.с. 86-88), відповідь ТОВ від 7 грудня 2021 року на запит НАЗК (а.с. 89), а також гарантійний лист ТОВ від 26 червня 2019 року (а.с. 83), суд вважає безпідставними.

Так, викладена в зазначених довідках інформація не містить посилань на будь-які документи фінансового або юридичного характеру та є беззмістовною, відповідно, такі документи й не долучено до довідок.

Що стосується відповіді ТОВ від 7 грудня 2021 року, то викладена в ній інформація є тлумаченням норм законодавства України, якими врегульовано цивільно-правовий інститут прощення боргу, і жодним чином не підтверджує отримання ОСОБА_1 додаткового блага у виді прощеного боргу.

Крім того, суд звертає увагу, що усі три документа надано НАЗК, як відповіді на запити останнього від 30 вересня 2021 року № 44-01/72645-21 та від 10 листопада 2021 року № 44-01/81178-21 відповідно. Проте, самі запити НАЗК в матеріалах справи відсутні, що дозволяє суду дійти висновку про порушення процесуального порядку їх збирання та закріплення внаслідок недотримання органом, уповноваженим на складання протоколу вимог частини другої статті 7 КУпАП, відповідно до якої провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Тому суд вважає їх недопустимими доказами в аспекті розуміння норми частини першої статті 251 КУпАП.

З аналогічних мотивів суд критично оцінює пояснення у судовому засіданні свідка ОСОБА_2 - головного спеціаліста Управління проведення повних перевірок НАЗК, який брав участь у проведенні перевірки щодо ОСОБА_1 за даним фактом, в частині законності вищезазначених доказів.

Частиною четвертою статті 172-6 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб?єктивна сторона цього правопорушення характеризується умисною формою вини.

Нормою частини другої статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Після направлення справи до суду, враховуючи приписи частини другої статті 250 КУпАП про обов`язкову участь прокурора у розгляді судом справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-9-2 цього Кодексу, та вимоги наказу Генерального прокурора від 18 листопада 2021 року № 365 «Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції поза межами кримінального провадження», прокурор, на виконання вимог пункту 1 частини першої статті 131-1 Конституції України, підтримує публічне обвинувачення в суді.

Суд вважає за можливе зробити саме такий висновок на підставі аналізу вищеназваних норм законодавства України та з урахуванням «критеріїв Енгеля», широко застосовуваних у практиці Європейського суду з прав людини, які дозволяють віднести адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, наближеними до кримінальних правопорушень.

У цій справі, підтримуючи публічне обвинувачення, прокурор не надав суду переконливих доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 вимог фінансового контролю, що випливали з цивільно-правових відносин між ним та ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» або ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», та направленість його умислу на подання завідомо недостовірних відомостей у виправленій декларації за 2019 рік.

Стосовно тверджень у протоколі та аналогічних доводів прокурора в судовому засіданні про те, що сплата ОСОБА_1 на користь ТОВ грошової суми в розмірі 150.000 гривень свідчить про визнання ним боргу та розуміння у зв`язку із цим факту отримання додаткового блага, що підлягає декларуванню як дохід, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності та вільному волевиявленні.

Згідно з частиною першою статті 12 цього ж Кодексу особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 13 Кодексу).

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 , як сторона договору у правовідносинах з ПАТ «КБ «ДАНІЕЛЬ» та /або ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», діяв виключно в цих межах, керуючись при цьому діловими та репутаційними мотивами, що не може бути йому поставлено в вину як елемент суб`єктивної сторони інкримінованого правопорушення.

Ураховуючи наведене, а також конституційний припис частини третьої статті 62 Основного Закону про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 283, 284 КУпАП суд,

постановив:

справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 172-6 КУпАП провадженням закрити за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: К.Г. Плахотнюк

https://reyestr.court.gov.ua/Review/104696695

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Це наша справа. В чергове було продемонстровано виключно упереджене і спотворене ставлення керівництвом НАЗК до своїх обовязків, а також повна деградація прокуратури після реформи Рябошапки. Крім того, саме адміністративне правопорушення фактично було вигадане, після проведення повної перевірки, нічого знайдено не було, але надалі при поданні виправленої за іншими підставами декларації, вірогідно вирішили просто вигадати адмінправопорушення для переслідування судді КСУ та створення резонансу у суспільстві й виправдання свого непотрібного Україні існування.

При відсутності жодних документів, що підтверджують прощення боргу, співробітники НАЗК вирішують просто вигадати це списання і спотворити ще й докази, прокуратура їх у цьому підтримує. При цьому склавши протокол про недекларування прощення боргу, протокол щодо зміни майнового стану скласти у цьому поспіху переслідування суддів КСУ, забули.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...