Постанова ВС-КЦС про необхідність застосування строків позовної давності при вимозі про дострокове погашення кредиту з боку Порше мобіліті

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 761/41266/19
провадження № 61-20500 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - адвокат Бабенко Яна Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенко Яни Вікторівни, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Макаренко І. О. від 16 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В. від 03 листопада 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ, товариство) «Порше Мобіліті» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 15 квітня 2013 року між товариством та відповідачем укладено кредитний договір № 50008196, згідно з яким товариство надало відповідачу кредит у розмірі 214 088,76 грн - еквівалент кредиту в доларах США - 26 297,60 долара США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до пункту 2.2. загальних умов кредитування є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту - 15 квітня 2018 року (пункт 1.4 загальних умов кредитування), для купівлі автомобіля марки «Volkswagen», модель «Beetle», 2013 року, кузов № НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 1 390 куб. см.

У кредитному договорі вони погодили, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до пункту 1.3. загальних умов кредитування.

Відповідач згідно з пунктом 1.2. загальних умов зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до пунткту 1.6. Загальних умов зобов`язання відповідача перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором забезпечено Договором застави транспортного засобу від 15 квітня 2013 року № 50008196, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С., згідно з умовами якого відповідач надав в заставу вказаний вище автомобіль марки «Volkswagen», модель «Beetle», що належить йому на праві власності.

17 квітня 2013 року між відповідачем та ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-13-00361.

Позивач указував, що через неналежне виконання умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у результаті чого станом на 24 вересня 2019 року утворилась заборгованість в розмірі 1 265 572,20 грн.

З урахуванням наведеного, ТОВ «Порше Мобіліті» просило суд звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Volkswagen», модель «Beetle», 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1 390 куб. см., що належить на праві власності ОСОБА_1, у рахунок погашення заборгованості останнього перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 15 квітня 2013 року № 50008196, яка станом на 24 вересня 2019 року становить 1 265 572,20 грн, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Також товариство просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 тис грн та сплачений судовий збір у розмірі 18 983,59 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , позов товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задоволено. Звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Volkswagen», модель Beetle, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1390 куб. см., що належить на праві власності ОСОБА_1 , у рахунок погашення заборгованості останнього перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 15 квітня 2013 року № 50008196, що станом на 24 вересня 2019 року становила 1 265 572,20 грн, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн та судовий збір у розмірі 18 983,59 грн.

Судові рішення мотивовано тим, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного з ТОВ «Порше Мобіліті», станом на 24 вересня 2019 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 1 265 572,20 грн. При цьому, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави відповідно до умов Договору застави.

Суди вказали, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки перебіг позовної давності почався з моменту, коли ТОВ «Порше Мобіліті» дізнався про порушення свого права на звернення стягнення на предмет застави, а саме з моменту прийняття Верховним Судом постанови від 26 червня 2018 року у справі № 761/15539/15-ц, провадження № 61- 6688 св 18, про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що, заперечуючи проти розрахунку та нарахування штрафу, відповідач не подав докази на його спростування чи свого контррозрахунку, а нарахування штрафу було узгоджено сторонами при підписанні кредитного договору, що є свободою договору.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що районним судом не враховано висновки, викладені в рішенні районного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 759/17465/18 про стягнення кредитної заборгованості за позовом товариства, в якому суд дійшов висновку, що борг відсутній.

Суди послалися на відповідні судові рішення Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко Я. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенко Я. В., про зменшення розміру судового збору. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенко Я. В., на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко Я. В., надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 761/41266/19 із Шевченківського районного суду міста Києва. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенко Я. В., про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2021 рокувідмовлено.Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенко Я. В., мотивована тим, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-31 цс 15, у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18; від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, провадження № 14-254 цс 19 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16, провадження № 61-547 св 21.

При цьому, вказує, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 372/2017/13-ц, провадження № 61-18815 св 18, тому існує необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, який вказав, що початок перебігу строку позовної давності починається з дати, коли рішенням суду касаційної інстанції, що набрало законної сили, виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, так як такі висновки призводять до порушення балансу інтересів сторін, ставлять відповідача у значно невигідне становище порівняно з позивачем та вказує на неоднаковий підхід правозастосовної практики до питання визначення початку строку перебігу позовної давності у кредитних правовідносинах.

Також зазначає, що розрахунок заборгованості позичальника здійснено неправильно, він є необґрунтованим і не доведеним.

Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки перше прострочення виникло 16 вересня 2014 року, а позивач звернувся з позовом до суду лише 18 жовтня 2019 року. При цьому, вказує, що відповідачу направлялися вимоги про дострокове стягнення заборгованості в 2014 році і 17 лютого 2015 року, тому товариство реалізувало своє право на дострокове повернення кредиту з чого випливає, що товариство дізналося про порушення свого права не 26 червня 2018 року, а значно раніше.

Зазначає, що вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 8 675,09 грн є неправомірною, оскільки виконавчий напис від 08 квітня 2015 року було вчинено з порушенням вимог законодавства, тому він правильно судом був визнаний таким, що не підлягає виконанню. Нарахування позивачем інфляційних втрат також суперечить нормам чинного законодавства, а вимоги про стягнення штрафу на підставі пункту 8.2, 8.3 кредитного договору заявлені поза межами строку позовної давності.

Крім того, зазначає, що суди не дослідили належним чином подані докази позивача щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, так як заяви на надання юридичних послуг не містить детального опису наданих послуг та вартості кожної окремо, а також кількість годин, витрачених на послуги, посилаючисть на постанову Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 823/2636/18.

23 травня 2022 року до Верховного Суду подано відзив від ТОВ «Порше Мобіліті» на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а судові рішення є законними. Також просить стягнути на користь товариства з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 800 грн. Копія відзиву надіслана учасникам процесу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 квітня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50008196 на суму 214 088,76 грн. (еквівалент суми кредиту в доларах США 26297,60 дол. США), строком - 60 місяців, процентна ставка - 9,90% змінна відповідно до статті 2.2 загальних умов кредитування, цільове призначення - придбання автомобіля «Volkswagen», модель «Beetle», 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1 390 куб. см (кінцевий термін погашення - не пізніше 15 квітня 2018 року) (а. с. 19-28, т. 1).

ОСОБА_1 , підписуючи кредитний договір, підтвердив свою згоду на те, що договір між сторонами складають цей кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами щодо кредиту.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу від 27 квітня 2013 року № 50008196, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С., зареєстрований у реєстрі за № 853 (передбачено пунктом 1.6 загальних умов кредитування). За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 267 610,95 грн (а. с. 40 - 45, т. 1).

Згідно з пунктом 5.4 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до підпункту 1.4.3 загальних умов кредитування до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту, черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту.

Згідно з пунктом 10.1 загальних умов кредитування між ПАТ «СК «Українська страхова група» як страховиком та ОСОБА_1 як страхувальником укладено Договір добровільного страхування від 17 квітня 2013 року № 28-0199-13-00361. Вигодонабувачем за договором виступає ТОВ «Порше Мобіліті».

Умовами пункту 10.4 загальних умов кредитування передбачено, що додатковий кредит надається компанією позичальнику шляхом перерахування компанією на користь страхової компанії, зазначеної у кредитному договорі або документі, грошових коштів за страхові премії відповідно до договору страхування, що підлягають сплаті компанією рівними місячними платежами.

Згідно з підпунктом 10.10.3 загальних умов кредитування повернення додаткового кредиту здійснюється позичальником в повному обсязі в строки, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.

Відповідно до підпункту 3.2.1 договору про внесення змін/додаткової угоди від 15 квітня 2014 року № 1 до кредитного договору від 15 квітня 2013 року № 50008196 сторони погодили, що компанія має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць (а. с. 32-36, т. 1).

Заборгованість за кредитним договором станом на 24 вересня 2019 року за розрахунком банку становить 1 265 572,20 грн (а. с. 15-18, т. 1).

08 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. вчинено виконавчий напис щодо стягнення з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 543 333,32 грн шляхом звернення стягнення на предмет застави (а. с. 162, т. 1), який був чинним до прийняття Верховним Судом постанови від 26 червня 2018 року у справі № 761/12539/15-ц, провадження № 6688 св 18, про скасування рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2-16 року та задоволення позову ОСОБА_1 й визнання виконавчого напису нотаріуса від 08 квітня 2015 року таким, що не підлягає виконанню (а. с. 165-170, т.1).

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просив суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом (227-234, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенко Я. В., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістом статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про заставу», що кореспондується із положенням статті 589 ЦК України, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойку), необхідні витрати та утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтями 525, 526, 530 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 572, 589, 590 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Апеляційний суд виходив із того, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного з ТОВ «Порше Мобіліті», у нього утворилась заборгованість, тому позивач вправі вимагати погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави відповідно до умов Договору застави.

Проте Верховний Суд не погоджується з розміром кредитної заборгованості, визначеного позивачем і з яким погодився апеляційний суд, який не звернув уваги на таке.

Установлено, що строк дії кредитного договору - до 15 квітня 2018 року.

Безспірно також установлено, що перше прострочення зі сплати за кредитним договором відповідач допустив з 16 вересня 2014 року, що підтверджено розрахунком кредитної заборгованості (а. с. 15-16, т.1), а також постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 759/17465/18 за позовом ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, яка залишена без змін Верховним Судом постановою від 07 червня 2022 року, провадження 61-18810 св 21.

Крім того, 17 лютого 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» на адресу відповідача направило вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором.

При цьому апеляційний суд визначив розмір кредитної заборгованості станом на 24 вересня 2019 року у розмірі 1 265 572,20 грн.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) викладено правову позицію про те, що після направлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості та, відповідно, припинення дії кредитного договору, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, після направлення вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , від 17 лютого 2015 року позивач змінив строк виконання зобов`язання, а тому на користь останнього підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором з урахуванням вищевикладених норм матеріального права та висновків Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.

Ураховуючи, що відповідач заявив про застосування позовної давності, тому при новому розгляді справи апеляційному суду необхідно визначитися з двома правовими питаннями: 1) правове значення прострочення платежу з 16 вересня 2014 року, ураховуючи, що позов пред`явлено у жовтні 2019 року; 2) при застосуванні положень частини другої статті 625 ЦК України визначити суму заборгованості, з якої наступає відповідальність за прострочення виконання зобов`язання, і період, за який здійснюється таке нарахування.

При цьому Верховний Суд не може взяти за основу визначений розмір кредитної заборгованості у справі № 759/17465/18, оскільки у тій справі і у справі, яка переглядається, різні періоди прострочення зобов`язання і різні періоди пред`явлення позову до суду, що впливає, зокрема, на застосування частини другої статті 625 ЦК України.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції, коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Тому, оскільки в силу статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судом апеляційної інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені судом, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенко Яни Вікторівни, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк

Джерело: ЄДРСР 105190698

[ANTIRAID]

Це наша справа. Взагалі ситуація дуже цікава. Спочатку, зловживаючи правами і знаючи наперед про незаконність своїх дій, роблять виконавчий напис, а коли виконавчий напис скасовується, то подають новий позов, але строки вже пропущені. Суди чомусь таке зловживання не помічають, про добросовісність та справедливість нічого не говорять, як у справах, що стосуються прав банків чи кредиторів. Але Верховний суд (без України) не зміг проігнорувати свої власні висновки, навіть після рішення КСУ.

Суд зазначив, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) викладено правову позицію про те, що після направлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості та, відповідно, припинення дії кредитного договору, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, після направлення вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , від 17 лютого 2015 року позивач змінив строк виконання зобов`язання, а тому на користь останнього підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором з урахуванням вищевикладених норм матеріального права та висновків Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.