Постанова ВП ВС щодо порядку продажу цінних паперів виражених у валюті та витребування їх з незаконного володіння, а також права на оскарження порушення валютного законодавства

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року

м. Київ

Справа № 910/15551/20
Провадження № 12-41гс22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В.Ю.

судді-доповідача Власова Ю. Л.,

суддів Британчука В. В., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Мартєва С.Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Чумаченко Т. А., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

представників учасників справи:

від позивача: Томчишина А. І., Жабського В. І.;

від третьої особи-1: не з'явилися;

від третьої особи-2: не з'явилися;

від третьої особи-3: не з'явилися;

від відповідача-1: не з'явилися;

від відповідача-2: не з'явилися;

від відповідача-3: не з'явилися;

від відповідача-4: не з'явилися;

від відповідача-5: Крижанівської О. М.;

від відповідача-6: не з'явилися;

від відповідача-7: голови правління - Kuoni Wolfram Andreas (Куоні Вольфрама Андреаса), Коноплі А. М.; Ілляшева М.І.

від відповідача-8: не з'явилися;

від відповідача-9: Мартиновського О. В.;

від відповідача-10: не з'явилися;

від відповідача-11 не з'явилися;

від відповідача-12: Рященко М. І.;

від відповідача-13: не з'явилися,

перекладача Черевика М. В.

розглянула в судовому засіданні касаційні скарги:

1) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Алданова С. О., Зубець Л. П.);

2) Компанії Ferrexpo AG на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Алданова С. О., Зубець Л. П.) та ухвали Північного апеляційного господарського суду: від 14 січня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя Пономаренко Є. Ю., судді Кропивна Л. В., Євсіков О. О.); від 23 червня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Сулім В. В., Євсіков О. О.); від 29 червня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.); від 29 серпня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Алданова С. О., Зубець Л. П.); від 30 серпня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя Михальська Ю. Б., судді Тищенко А. І., Яковлєв М. Л.); від 08 вересня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Алданова С. О., Зубець Л. П.)

у справі № 910/15551/20

за позовом Компанії Trimcroft Services Limited

до:

1) Компанії Eastcoast United Inc., 2) Компанії Statex Corp., 3) Компанії Newport Inc., 4) Компанії Sayers Holdings Limited, 5) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) Компанії Ferrexpo AG, 8) Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро», 9) Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа - цінні папери», 10) Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»

про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав, та

за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:

1) Компанії Calefort Developments Limited, 2) Компанії Emsworth Assets Limited, 3) Компанії Gilson Investmens Limited

до 1) Компанії Eastcoast United Inc., 2) Компанії Statex Corp., 3) Компанії Newport Inc., 4) Компанії Sayers Holdings Limited, 5) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) Компанії Ferrexpo AG, 8) Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро», 9) Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа - цінні папери», 10) Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», 13) Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області

про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2020 року Компанія Trimcroft Services Limited (далі також - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії Eastcoast United Inc. (далі також - відповідач-1), Компанії Statex Corp. (далі також - відповідач-2), Компанії Newport Inc. (далі також - відповідач-3), Компанії Sayers Holdings Limited (далі також - відповідач-4), Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» (далі - ПрАТ «Ділові партнери», відповідач-5, скаржник), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Нацкомісія з цінних паперів, відповідач-6), Компанії Ferrexpo AG (далі також - відповідач-7, скаржник), Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро» (далі - ТОВ «Солід Дніпро», відповідач-8), Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа - цінні папери» (далі - ТОВ «Основа - цінні папери», відповідач-9), Акціонерного товариства «Інг Банк Україна» (далі - АТ «Інг Банк Україна», відповідач-10), Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, відповідач-11), Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Полтавський ГЗК», відповідач-12), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви (т. 1, а. с. 113-124), нової редакції позову (т. 1, а. с. 185-196) та заяви про зміну предмета позову (т. 3, а. с. 208-215), просила:

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року (далі - Договір купівлі-продажу цінних паперів, Договір купівлі-продажу, Договір), підписаний позивачем, компаніями Calefort Developments Limited (далі - третя особа-1), Emsworth Assets Limited (далі - третя особа-2), Gilson Investments Limited (далі - третя особа-3), відповідачами 1-5, 10, в частині, що стосується прав та інтересів позивача, а саме щодо пакета простих іменних акцій, випущених ПрАТ «Полтавський ГЗК», у кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 9,3218 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» на момент укладення Договору;

- визнати недійсними свідоцтва про реєстрацію випуску акцій № 24/1/03, № 644/1/04, № 534/1/05, № 294/1/06, № 550/1/07, № 406/01/08, зареєстровані Державною комісією з цінних паперів 20 січня 2003 року, 29 жовтня 2004 року, 29 листопада 2005 року, 27 червня 2006 року, 27 грудня 2007 року та 10 жовтня 2008 року відповідно;

- зобов'язати Мін'юст привести у відповідність станом на 17 листопада 2002 року відомості про відповідача-12 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) в частині розміру статутного капіталу та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;

- визначити розмір частки акцій позивача у статутному капіталі відповідача-12 у кількості 9,3218 % акцій його статутного капіталу, що складається з 6 144 006 штук простих іменних акцій;

- витребувати із незаконного володіння (стягнути з) відповідача-7 на користь позивача прості іменні акції, випущені ПрАТ «Полтавський ГЗК» у кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 9,3218 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі відповідача-12 до моменту укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів, а саме шляхом: визнання права власності на вказані акції за позивачем; зобов'язання відповідача-9 виконати безумовну депозитарну операцію списання цих акцій з рахунка у цінних паперах відповідача-7 на рахунок у цінних паперах позивача в депозитарній установі відповідача-8; зобов'язати відповідача-8 виконати безумовну депозитарну операцію зарахування зазначеного пакета простих іменних акцій на рахунок у цінних паперах позивача.

2. Позов мотивований тим, що спірний Договір купівлі-продажу цінних паперів не відповідає вимогам законодавства у сфері валютного регулювання, чинного на дату його укладення, зокрема частині першій статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ № 15-93 в редакції на час укладення спірного Договору), Положенню про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297 (далі - Положення НБУ № 297 в редакції на час укладення спірного Договору), оскільки за цим Договором перейшли права власності на валютні цінності, а саме цінні папери - прості іменні акції ПрАТ «Полтавський ГЗК», від продавців-нерезидентів до покупців-нерезидентів без наявності в указаних юридичних осіб ліцензії на здійснення валютних операцій. Внаслідок укладення спірного Договору позивач протиправно був позбавлений права власності на пакет акцій відповідного розміру у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК».

3. У зв'язку з наведеним, на переконання позивача, Договір купівлі-продажу цінних паперів має бути визнаний недійсним в судовому порядку, а інші позовні вимоги, які стосуються визнання недійсними актів, виданих (прийнятих, оформлених) на виконання вказаного Договору, та вчинення дій за наслідками визнання Договору недійсним, є похідними від першої позовної вимоги та мають на меті забезпечити можливість відновлення становища позивача, що існувало до моменту порушення його прав.

4. У грудні 2020 року до Господарського суду міста Києва звернулися також компанії Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited та Gilson Investmens Limited із заявами про вступ у справу як треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, з позовами до відповідачів і Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, підстави яких в цілому повторюють позовну заяву Компанії Trimcroft Services Limited.

5. Треті особи вказували, що оскільки вони є учасниками Договору купівлі-продажу цінних паперів (а саме продавцями за вказаним Договором), то рішення у цій справі прямо стоється їхніх прав та інтересів. Крім того, треті особи погоджуються з підставами, заявленими позивачем, та з аналогічних мотивів заявляють власні позовні вимоги такого змісту:

- визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу цінних паперів у частині, що стосується прав та інтересів третіх осіб щодо їх пакетів простих іменних акцій, випущених ПрАТ «Полтавський ГЗК» (у кількості: третя особа-1 - 8 000 000 штук; третя особа-2 - 8 000 000 штук; третя особа-3 - 4 346 512 штук), номінальною вартістю 0,25 грн, що становило відповідно 12,1378 %, 12,1378 % і 6,5946 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» до моменту укладення спірного Договору;

- визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії щодо змін до установчих документів ПрАТ «Полтавський ГЗК» від 25 жовтня 2004 року № 15841050001000014, від 09 вересня 2005 року № 15841050004000014, від 11 травня 2006 року № 15841050005000014, від 05 червня 2008 року № 15841050016000014, від 21 листопада 2008 року № 15841050018000014, від 12 червня 2020 року № 15841050046000014;

- зобов'язати Мін'юст привести у відповідність станом на 17 листопада 2002 року відомості про відповідача-12 в ЄДР в частині розміру статутного капіталу та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;

- визнати дійсним та відновити дію свідоцтва Державної комісії з цінних паперів від 07 серпня 1998 року № 384/16/1/98 про реєстрацію випуску акцій;

- визначити статутний капітал відповідача-12 у розмірі 16 477 505,00 грн, що поділений на 65 910 020 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн, які становлять 100 % від загальної кількості випущених акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК»;

- визначити розмір частки акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК»: третьої особи-1 - 12,1378 %, що становить 8 000 000 штук простих іменних акцій; третьої особи-2 - 12,1378 %, що становить 8 000 000 штук простих іменних акцій; третьої особи-3 - 6,5946%, що становить 4 346 512 штук простих іменних акцій;

- витребувати із незаконного володіння (стягнути з) відповідача-7 на користь компаній Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited зазначені пакети акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК», які до укладення спірного Договору становили відповідно 12,1378 %, 12,1378 % і 6,5946 % статутного капіталу ПрАТ «Полтавський ГЗК», шляхом: визнання за третіми особами права власності на вказані цінні папери; зобов'язання відповідача-9 виконати безумовні депозитарні операції списання цих акцій з рахунку у цінних паперах відповідача-7 на рахунки у цінних паперах третіх осіб в депозитарній установі відповідача-8; зобов'язати відповідача-8 виконати безумовні депозитарні операції зарахування наведених вище пакетів простих іменних акцій на рахунки у цінних паперах компаній Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited, які списуються з рахунку у цінних паперах Компанії Ferrexpo AG.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

6. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію випуску акцій від 07 вересня 1998 року № 384/16/1/98 Полтавське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів засвідчило випуск акцій Відкритим акціонерним товариством «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ВАТ «Полтавський ГЗК»), правонаступником якого є відповідач-12, на загальну суму 16 477 505 грн, а саме 65 910 020 штук простих іменних акцій у документарній формі номінальною вартістю 0,25 грн.

7. Станом на 18 листопада 2002 року позивач та треті особи були власниками таких пакетів вказаних простих іменних акцій ВАТ «Полтавський ГЗК» (яке в подальшому було реорганізовано у ПрАТ «Полтавський ГЗК»):

- Компанія Trimcroft Services Limited була власником акцій у кількості 6 144 006 штук, що становило 9,3218 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі відповідача-12;

- Компанія Calefort Developments Limited - 8 000 000 акцій (12,1378 % статутного капіталу відповідача-12);

- Компанія Emsworth Assets Limited - 8 000 000 акцій (12,1378 % статутного капіталу відповідача-12);

- Компанія Gilson Investments Limited - 4 346 512 акцій (6,5946 % статутного капіталу відповідача-12).

8. 18 листопада 2002 року в місті Києві між позивачем, третіми особами як продавцями та відповідачами 1-4, інтереси яких на підставі договорів доручення від 15 листопада 2002 року за № К-15/1, К-15/2, К-15/3, К-15/4 представляло Закрите акціонерне товариство «Ділові партнери» (далі - ЗАТ «Ділові партнери», правонаступником якого є відповідач-5) - професійний торговець цінними паперами згідно із дозволом серії АА № 318811 на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, виданим Державною комісією з цінних паперів 29 квітня 2002 року, як покупцями, а також Акціонерним банком «Інг Банк Україна» (далі - АБ «Інг Банк Україна», правонаступником якого є відповідач-10), який на той час мав ліцензію на право здійснення депозитарної діяльності серії АА № 240808, як зберігачем цінних паперів, був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів.

9. За змістом пунктів 1.1-1.5 зазначеного Договору продавці зобов'язалися передати у власність покупців, а покупці зобов'язалися прийняти і оплатити на умовах, визначених Договором, прості іменні акції емітента - ВАТ «Полтавський ГЗК» у кількості, відповідно: 6 144 006 штук загальною вартістю 6 500 000 доларів США; 8 000 000 штук загальною вартістю 8 000 000 доларів США; 8 000 000 штук загальною вартістю 8 000 000 доларів США, 4 346 512 штук загальною вартістю 4 500 000 доларів США.

10. У пункті 3.1 Договору купівлі-продажу цінних паперів зазначено, що його загальна сума становить 27 000 000 доларів США.

11. Згідно з пунктом 7.3 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

12. Відповідно до пункту 7.5 Договору правом, яким регулюється цей Договір, є право України.

13. Виконання продавцями та покупцями зобов'язань за Договором купівлі-продажу цінних паперів забезпечувалося договором про блокування від 18 листопада 2002 року № 15б/бол, укладеним між продавцями, покупцями та АТ «Інг Банк Україна» (далі - Договір блокування).

14. Після укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів статутний капітал Полтавського ГЗК неодноразово збільшувався, зокрема:

- 20 січня 2003 року зареєстровано випуск акцій та видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 24/1/03 на загальну суму 656 463 799,20 грн у кількості 65 910 020 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 9,96 грн кожна, форма випуску - документарна;

- 29 жовтня 2004 року зареєстровано випуск акцій та видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 644/1/04 на загальну суму 812 764 704,72 грн у кількості 81 602 882 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 9,96 грн кожна, форма випуску - документарна;

- 29 листопада 2005 року зареєстровано випуск акцій та видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 534/1/05 на загальну суму 1 095 600 000 грн у кількості 110 000 000 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 9,96 грн кожна, форма випуску - документарна;

- 27 червня 2006 року зареєстровано випуск акцій та видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 294/1/06 на загальну суму 1 149 384 000 грн у кількості 115 400 000 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 9,96 грн кожна, форма випуску - документарна;

- 27 грудня 2007 року зареєстровано випуск акцій та видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 550/1/07-Т на загальну суму 252 486 000 грн у кількості 25 350 000 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 9,96 грн кожна, форма випуску - документарна;

- 10 жовтня 2008 року зареєстровано випуск акцій та видано тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 406/1/08-Т на загальну суму 500 490 000 грн у кількості 50 250 000 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 9,96 грн кожна, форма існування - документарна;

- 08 грудня 2020 року зареєстровано звіт про результати розміщення акцій та видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 61/1/2019 від 18 жовтня 2019 року, дата видачі - 08 грудня 2020 року, на загальну суму 3 087 600 000 грн в кількості 310 000 000 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 9,96 грн кожна, форма існування - бездокументарна.

15. Юридичні особи, які є покупцями за Договором купівлі-продажу цінних паперів, припинили свою діяльність і були ліквідовані.

16. У зв'язку із цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 грудня 2020 року закрито провадження у справі № 910/15551/20 в частині позовних вимог Компанії Trimcroft Services Limited до Компаній Eastcoast United Inc., Statex Corp., Newport Inc., Sayers Holdings Limited. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 березня 2021 року також закрито провадження у справі № 910/15551/20 в частині позовних вимог третіх осіб до відповідачів 1-4.

17. Судами розглядалась справа № 8/348а-20/142 за позовом Компанії Gilson Investments Limited до компаній Emsworth Assets Limited, Calefort Developments Limited, Trimcroft Services Limited, Eastcoast United Inc., Statex Corp., Newport Inc., Sayers Holdings Limited, АБ «Інг Банк Україна», ЗАТ «Ділові партнери», за участі третьої особи - ВАТ «Полтавський ГЗК», про визнання недійсними з моменту укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів та Договору блокування.

18. Підставою вказаного позову було укладення зазначених договорів сторонами без наявності ліцензії на здійснення професійної діяльності по випуску та обігу цінних паперів та без залучення професійного торгівця цінними паперами, оскільки участь у цих договорах ЗАТ «Ділові партнери» була номінальною і не відповідала вимогам, що висуваються законодавством до такої участі.

19. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18 серпня 2009 року у справі № 8/348а-20/142, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 січня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 16 лютого 2015 року, відмовлено у задоволенні позову повністю, а в частині позовних вимог Компанії Gilson Investments Limited до компаній Eastcoast United Inc. та Statex Corp. припинено провадження у справі.

Короткий зміст рішення місцевого суду

20. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у позовах позивача та третіх осіб відмовлено повністю. Вказане рішення суд першої інстанції мотивував так.

21. Оскільки позивач та треті особи як продавці за Договором купівлі-продажу цінних паперів та відповідачі 1-4 як покупці були нерезидентами України, то операція з купівлі-продажу акцій ВАТ «Полтавський ГЗК» за участі АТ «Інг Банк Україна» за своєю природою є операцією з валютними цінностями на міжнародних ринках, на яку Національним банком України (далі - НБУ) відповідачу-10 видано дозвіл № 190-1 від 04 грудня 2001 року, який є генеральною ліцензією в розумінні статті 5 Декрету КМУ № 15-93.

22. Наявність у АТ «Інг Банк Україна» діючої генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, яка також дозволяла здійснення валютних операцій на міжнародних ринках, не вимагала наявності у всіх інших сторін Договору купівлі-продажу цінних паперів ліцензій на здійснення валютних операцій.

23. Позивач та треті особи як продавці за Договором купівлі-продажу цінних паперів та відповідачі 1-4 як покупці за Договором, яких представляв як торговець ЗАТ «Ділові партнери», не були фінансовими установами, у зв'язку із чим Положення НБУ № 297 не поширювало на них свою дію та не визначало процедуру отримання ними індивідуальної ліцензії на здійснення будь-якої разової валютної операції, в тому числі тієї, яка передбачена Договором.

24. У розумінні статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10 березня 1993 року до продажу передбачених Договором акцій позивач та треті особи (які створені та діяли за законодавством Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії) були інвесторами, а належні їм акції ВАТ «Полтавський ГЗК» номінальною вартістю 0,25 грн у кількості 6 144 006 штук, 8 000 000 штук, 8 000 000 штук та 4 346 512 штук відповідно були їх інвестицією у ВАТ «Полтавський ГЗК». Продавши на підставі Договору вказані акції, позивач та треті особи припинили свою інвестицію в статутний капітал цього емітента, припинили свою участь у ВАТ «Полтавський ГЗК» як його акціонери та здійснили репатріацію інвестицій і доходів у розмірі 6 500 000 доларів США, 8 000 000 доларів США, 8 000 000 доларів США та 4 500 000 доларів США відповідно.

25. Аналіз статей 1, 2, 3 та 7 Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій дозволяє дійти висновку, що Україна гарантувала позивачу та третім особам необмежений переказ їхніх інвестицій і доходів, який здійснюватиметься в конвертованій валюті. Здійснення репатріації інвестицій і доходів позивача і третіх осіб на підставі індивідуальної ліцензії на разову валютну операцію суперечило б статтям 1, 2, 3 та 7 указаного міжнародного договору.

26. Місцевий суд дійшов висновку, що продаж акцій позивачем та третіми особами на підставі укладеного з відповідачами 1-4 Договору є припиненням інвестиційної діяльності, об'єктом якої є акції ВАТ «Полтавський ГЗК» номінальною вартістю 0,25 грн, у зв'язку із чим відповідно до частини шостої пункту 4 статті 5 Декрету КМУ № 15-93 вивезення іноземної інвестиції у разі її припинення не потребувало одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

27. Договір купівлі-продажу цінних паперів було укладено між компаніями-продавцями та компаніями-покупцями, стосовно яких не встановлено, що вони здійснювали професійну діяльність на ринку цінних паперів та були зобов'язані отримати відповідну ліцензію для здійснення професійної діяльності по обігу цінних паперів.

28. Обставини відсутності необхідності отримання сторонами Договору купівлі-продажу цінних паперів дозволів на здійснення операцій, пов'язаних з обігом цінних паперів, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 18 серпня 2009 року у справі № 8/348а-20/142, яке набрало законної сили та є преюдиційними, а тому не підлягають повторному доказуванню під час розгляду цієї справи.

29. Матеріалами справи підтверджується, що укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів здійснювалось у повній відповідності із чинними на момент його укладення вимогами законодавства України, а позивач та треті особи продали належні їм акції ВАТ «Полтавський ГЗК» номінальною вартістю 0,25 грн на зазначених у Договорі вигідних для себе умовах, які визначили добровільно та за власною згодою, що не спростовано позивачем та третіми особами із самостійними вимогами. У зв'язку із цим доводи позивача та третіх осіб про те, що укладення Договору призвело до втрати ними права власності на відповідні пакети простих іменних акцій, які належали їм на праві власності, суд розцінює як такі, що суперечать доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

30. Отже, позовні вимоги компаній Trimcroft Services Limited, Emsworth Assets Limited, Calefort Developments Limited та Gilson Investmens Limited щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів в частині, що стосується їх прав та інтересів щодо відповідного пакета простих іменних акцій, випущених ПрАТ «Полтавський ГЗК», не ґрунтуються на нормах матеріального права, є необґрунтованими та безпідставними, спростовуються зібраними у справі доказами, тому у їх задоволенні слід відмовити.

31. Стосовно інших позовних вимог місцевий суд зазначив, що Договір купівлі-продажу цінних паперів не був підставою для вчинення спірних реєстраційних дій та проведення будь-яких інших змін щодо ЗАТ «Полтавський ГЗК» у ЄДР; видання або анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій відповідача-12; зміни розміру його статутного капіталу; припинення існування спірних акцій, вимоги щодо витребування та визнання права власності на які пред'явлено позивачем та третіми особами із самостійними вимогами. При цьому документи, які були підставою всіх наведених змін щодо ЗАТ «Полтавський ГЗК» та його спірних акцій, не були скасовані або визнані недійсними в судовому порядку.

32. Оскільки задоволення похідних позовних вимог позивача та третіх осіб залежить від задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів в оспорюваній частині, які є основними, то, розглядаючи такі позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що вони також не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю.

33. Аналізуючи позовні вимоги позивача та третіх осіб із самостійними вимогами, суд звертає увагу, що такі позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки позивач та треті особи із самостійними вимогами фактично просять суд не відновити становище, а рішенням суду створити нове становище, якого не існувало на 17 листопада 2002 року.

34. Оскільки судом не встановлено обставин щодо наявності порушення прав позивача та третіх осіб із самостійними вимогами, позовна давність не застосовується.

Короткий зміст ухвал апеляційного суду

35. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2022 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Пономаренко Є. Ю., судді Кропивна Л. В., Євсіков О. О., було задоволено заяву про самовідвід судді Північного апеляційного господарського суду Пономаренка Є. Ю. від розгляду апеляційних скарг позивача та третіх осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року, матеріали справи № 910/15551/20 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

36. Ухвала мотивована необхідністю уникнення безпідставних звинувачень щодо заінтересованості судді Пономаренка Є. Ю. у певних результатах розгляду цієї справи, виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді при розгляді вказаних апеляційних скарг, з урахуванням того, що ПрАТ «Ділові партнери» і ТОВ «Основа - цінні папери» дотримуються суб'єктивної думки про упередженість судді Пономаренка Є. Ю., мали місце намагання вказаних та інших осіб сформувати негативну суспільну думку щодо судді, внаслідок чого в інших учасників судового процесу та стороннього спостерігача складається враження про упередженість судді Пономаренка Є. Ю., а також беручи до уваги, що 02 грудня 2021 року ТОВ «Основа - цінні папери» подало заяву до Державного бюро розслідувань про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 376-1, частиною першою статті 376 Кримінального кодексу України.

37. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2022 року визначений склад колегії суддів для розгляду справи № 910/15551/20: головуючий суддя Корсак В. А., судді Попікова О. В., Владимиренко С. В.

38. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07 лютого 2022 року у складі колегії: головуючий суддя Корсак В. А., судді Попікова О. В., Владимиренко С. В., було визнано необґрунтованою заяву Компанії Emsworth Assets Limited про відвід указаних суддів, справу передано для визначення складу суду в порядку частини першої статті 32, частини третьої статті 39 ГПК України.

39. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2022 року у складі колегії: головуючий суддя Іоннікова І. А., судді Тарасенко К. В., Шаптала Є. Ю., було задоволено заяву Компанії Emsworth Assets Limited про відвід колегії суддів: Корсак В. А., Попікова О. В., Владимиренко С. В., від розгляду справи № 910/15551/20, матеріали справи передані для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.

40. Ухвала мотивована тим, що ТОВ «Основа - цінні папери» вчиняло дії, спрямовані на усунення колегії суддів під головуванням судді Пономаренка Є. Ю. від розгляду справи № 910/15551/20, що мало наслідком задоволення його заяви про самовідвід ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2022 року. Указані дії викликали сумнів у Компанії Emsworth Assets Limited стосовно об'єктивності та неупередженості у розподілі цієї справи, тому задля усунення будь-яких можливих подальших сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості складу суду задоволено заяву Компанії Emsworth Assets Limited про відвід колегії: головуючий суддя Корсак В. А., судді Попікова О. В., Владимиренко С. В. Наведене зумовить визначення нового складу суду з урахуванням принципу випадковості, що й усуне будь-які сумніви сторін спору відносно об'єктивності та неупередженості у розподілі цієї справи.

41. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2022 року визначений склад колегії суддів для розгляду справи № 910/15551/20: головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Сулім В. В., Коротун О. М.

42. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2022 року у складі колегії: головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Сулім В. В., Євсіков О. О., було визнано необґрунтованою заяву ПрАТ «Ділові партнери» про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20, матеріали справи передані для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.

43. Ухвала мотивована тим, що доводи, наведені заявником у заяві про відвід, не можуть бути підставою для відводу судді у розумінні статей 35, 36 ГПК України, оскільки головуючий суддя Кропивна Л. В. не була визначена як суддя - член колегії для розгляду заяви Компанії Emsworth Assets Limited, не вирішувала вказані у ній питання та, відповідно, не була у складі колегії суддів, яка постановляла ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2022 року про відвід колегії суддів у складі: Корсак В. А., Попікова О. В., Владимиренко С. В., з передачею матеріалів справи для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до статті 32 ГПК України.

44. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2022 року у складі колегії: головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Буравльов С. І., Шапран В. В., було відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ «Ділові партнери» про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. у справі № 910/15551/20.

45. Ухвала мотивована тим, що наведені ПрАТ «Ділові партнери» доводи про те, що визначення судді Кропивної Л. В. як головуючого судді у справі № 910/15551/20 відбулося з порушенням установленого чинним законодавством порядку визначення судді для розгляду справи, є безпідставними, недоведеними та не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви, а відтак не є підставою для відводу судді у розумінні статей 35, 36 ГПК України. За висновком суду, жодних доказів, які б свідчили про технічне втручання у систему, збій в системі автоматизованого розподілу справи при розподілі цієї справи або інших порушень Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу у Північному апеляційному господарському суді матеріали справи не містять, а жодних аргументів, які б свідчили про упередженість судді Кропивної Л. В., заявник не навів.

46. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2022 року у складі колегії: головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Алданова С. О., Зубець Л. П., було визнано необґрунтованою заяву ПрАТ «Ділові партнери» про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20, матеріали справи передані для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.

47. В ухвалі зазначено, що аргументи заявника про втручання головуючого судді в авторозподіл є лише припущенням; жоден суддя, у тому числі головуючий, не здійснює автоматизований розподіл справ і не впливає на нього, а вибуття суддів у відпустку здійснюється за їх власним бажанням на підставі відповідної заяви, без узгодження з іншими суддями суду. Викладені заявником обставини в частині здійснення авторозподілу у зв'язку із перебуванням суддів у відпустках відносяться виключно до вчинення суддею процесуальних дій під час розгляду справи № 910/15551/20 та не можуть бути підставою для відводу судді від розгляду справи у розумінні статті 35 ГПК України.

48. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30 серпня 2022 року у складі колегії: головуючий суддя Михальська Ю. Б., судді Тищенко А. І., Яковлєва М. Л. було відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ «Ділові партнери» про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20.

49. Суд вказав, що заява про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. не містить жодних даних про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді або ж свідчать про її заінтересованість у кінцевому рішенні. Судді не мають жодного відношення до формування складу суду для розгляду конкретної справи, що спрямовано на забезпечення реалізації учасниками справи права на судовий захист незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, як складової права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

50. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08 вересня 2022 року у складі колегії: головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Алданова С. О., Зубець Л. П., були визнані необґрунтованими заяви ПрАТ «Ділові партнери» і ТОВ «Основа - цінні папери» про відвід судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20 та відмовлено в їх задоволенні.

51. Апеляційний господарський суд зазначив, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставами для відводу. Аргументи ПрАТ «Ділові партнери» щодо порушення процедури автоматизованого розподілу для визначення складу суду, який розглядав заяву ПрАТ «Ділові партнери» про відвід судді Кропивної Л. В., є лише припущенням з огляду на те, що в розумінні вимог частини першої статті 32 ГПК України та частин четвертої, восьмої статті 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою у порядку, визначеному процесуальним законом.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

52. Північний апеляційний господарський суд постановою від 12 вересня 2022 року скасував рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року та ухвалив нове, яким позови компаній Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited та Gilson Investments Limited задовольнив частково, а саме:

- визнав недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу цінних паперів у частині, що стосується прав та інтересів позивача та третіх осіб, тобто щодо пакетів простих іменних акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК», проданих ними за цим Договором;

- витребував із незаконного володіння (стягнув з) Компанії Fеrrexpo AG прості іменні акції, випущені ПрАТ «Полтавський ГЗК», номінальною вартістю 9,96 грн, зокрема: на користь Компанії Trimcroft Services Limited у кількості 28 897 580 штук, що становить 9,3218 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі відповідача-12; на користь Компанії Calefort Developments Limited - 37 627 180 штук, що становить 12,1378 % статутного капіталу відповідача-12; на користь Компанії Emsworth Assets Limited - 37 627 180 штук, що становить 12,1378 % статутного капіталу відповідача-12; на користь Компанії Gilson Investments Limited -20 443 260 штук, що становить 6,5946 % статутного капіталу відповідача-12;

- зобов'язав депозитарну установу ТОВ «Основа - цінні папери» виконати безумовні депозитарні операції щодо списання з рахунка у цінних паперах Компанії Fеrrexpo AG вказаних пакетів простих іменних акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК», а депозитарну установу ТОВ «Солід Дніпро» - виконати безумовні депозитарні операції зарахування цих пакетів простих іменних акцій відповідача-12 на рахунки у цінних паперах компаній Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investments Limited.

У решті позовних вимог суд апеляційної інстанції відмовив та здійснив розподіл судового збору за подання позивачем і третіми особами позовних заяв та апеляційних скарг.

53. Свою постанову Північний апеляційний господарський суд мотивував так.

54. Законодавство України про цінні папери (у його редакції на час укладення Договору купівлі-продажу) установлювало, що угоди на ринку цінних паперів здійснюються за обов'язкової участі професійного торговця цінними паперами. Такий вид цінних паперів, як акції, вважався валютними цінностями, внаслідок чого операції, пов'язані з переходом права власності на акції, вважалися валютними операціями, за винятком операцій, що здійснювалися між резидентами України.

55. Порядок надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій регламентований Положенням НБУ № 297, згідно з приписами якого небанківська фінансова установа має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями, тільки після отримання генеральної ліцензії згідно із Декретом КМУ № 15-93.

56. Договори доручення, зазначені у преамбулі Договору купівлі-продажу цінних паперів, містять літеру К, ця нумерація проставлена ЗАТ «Ділові партнери», тож воно здійснювало функції брокера і зобов'язано було додержуватися вимог закону з метою обмеження ризиків по операціях з цінними паперами. У рішенні Господарського суду Полтавської області від 18 серпня 2009 року по справі № 8/348а-20/142 прямо вказано на неможливість з об'єктивних причин оцінити зміст договорів доручення (у зв'язку з їх відсутністю в матеріалах справи), а тому висновок про те, що ЗАТ «Ділові партнери» не здійснювало функцій брокера, не має преюдиційного значення для справи № 910/15551/20 в силу частини сьомої статті 75 ГПК України, адже є лише правовою оцінкою суду по справі № 8/348а-20/142 у рамках досліджених ним доказів.

57. З матеріалів справи, письмових та усних пояснень сторін випливає, що учасники купівлі-продажу акцій не мали індивідуальних / генеральних валютних ліцензій на здійснення валютних операцій у відповідності до вимог Декрету КМУ № 15-93. Виданий торговцю цінними паперами ЗАТ «Ділові партнери» Державною комісією з цінних паперів дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів від 29 квітня 2002 року серії АА № 318811 права на здійснення валютних операцій не надавав. З огляду на встановлене колегія суддів вважає, що при вчиненні Договору купівлі-продажу цінних паперів не були дотримані норми валютного законодавства, а тому такий Договір не відповідав вимогам закону і в силу статті 48 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР) є недійсним.

58. Неспроможним судова колегія вважає висновок суду першої інстанції з приводу того, що участь у Договорі купівлі-продажу цінних паперів банку (АБ «Інг Банк Україна»), який мав генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, свідчить про формальне дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операції з переходу права власності на акції. Суд першої інстанції не врахував, що банк у правовідносинах, в яких виник спір, виконував функцію довірчого агента (ескроу-агента). Колегія суддів звертає увагу на те, що ліцензія на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - діяльності по випуску та обігу цінних паперів може та повинна комбінуватися з генеральною ліцензією на здійснення валютної операції, оскільки обидві ці ліцензії наділяють посередника - професійного торговця цінними паперами - спеціальною правосуб'єктністю, пов'язаною з обігом цінних паперів. У свою чергу, банк, який виконував функцію ескроу-агента, мав ліцензію на право здійснення депозитарної діяльності, проте її наявність не означає, що обов'язки банку є обов'язками професійного торговця цінними паперами, а послуги ескроу-агента перестали бути банківськими послугами.

59. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно вирішив спір, визначивши, що Договір купівлі-продажу цінних паперів є договором про припинення інвестицій. Інвестиційні зобов'язання виникають між особою, яка вносить кошти при первісному розміщенні акцій, та емітентом, тоді як купівля-продаж цінних паперів за Договором відбулася на вторинному ринку обігу акцій при зміні власників акцій.

60. Законодавство України не ставить у залежність факт визнання договору недійсним або констатації його нікчемним від стану учасників такого договору, у зв'язку із чим юридичний факт недійсності договору або його нікчемності має місце навіть тоді, коли учасники договору - юридичні особи ліквідовані та виключені з реєстру. Недійсність Договору не може розцінюватися як волевиявлення учасника господарського (акціонерного) товариства - акціонера на припинення членства у корпорації, адже суб'єктивне право може бути здійснене лише у межах наданих йому договором чи законом прав, а вихід за межі є перевищенням цих прав.

61. Документарна форма цінного паперу не означає, що внаслідок випуску і розміщення акцій у документарній формі друкується кількість акцій у паперовій формі, рівна кількості випуску. У такому випадку акціонеру видається сертифікат цінних паперів, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами. Процес переведення іменних акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування має назву дематеріалізація випуску акцій. При цьому бездокументарна форма цінного паперу означає здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір. З огляду на викладене, суд відхиляє за неспроможністю доводи ПрАТ «Полтавський ГЗК» про те, що проста іменна акція Полтавского ГЗК, випущена у документарній формі, є річчю з індивідуально-визначеними ознаками, а відтак дематеріалізація акцій (при заміні акцій, випущених у документарній формі, на акції у бездокументарній формі) означає фізичну втрату акції як речі.

62. Неправильним є висновок суду першої інстанції, що позивач та треті особи з самостійними вимогами фактично просять суд не відновити становище, а рішенням суду створити нове становище, якого не існувало на 17 листопада 2002 року. З матеріалів справи випливає, що компанії покупців за Договором припинили свою діяльність і були ліквідовані, тому продавці позбавлені права захистити свої суб'єктивні цивільні права на акції й охоронювані законом інтереси на участь в управлінні ПрАТ «Полтавський ГЗК» шляхом застосування реституції, адже такий спосіб захисту не здатен відновити права й інтереси суб'єкта цивільних відносин. Способом захисту суб'єктивних цивільних прав акціонера, які разом з акціями передані іншій особі на підставі недійсної угоди, є вимога про відновлення становища, яке існувало до порушеного права на користування своїм майном, включаючи майнове право на частину капіталу компанії і відповідні права, зокрема, право голосу і право участі в управлінні Полтавським ГЗК (немайнові права). Повернення права участі досягається через позов про присудження, різновидом якого є віндикація.

63. У рамках віндикаційного позову підлягає дослідженню питання добросовісності набувача. Компанія Ferrexpo AG стверджувала, що є добросовісним набувачем, проте у матеріалах справи відсутні докази набуття нею акцій Полтавського ГЗК на підставі відплатної угоди з покупцями, які були стороною за недійсним Договором, чи з іншими особами, тож навіть при доведеності тієї обставини, що Компанія Ferrexpo AG є добросовісним набувачем акцій, власниками яких продовжують залишатися продавці, такі акції підлягають витребуванню навіть від добросовісного набувача. Поряд із цим вбачається швидке, одразу після укладення оспорюваного Договору, збільшення статутного капіталу Полтавського ГЗК за рахунок індексації основних фондів, нова емісія акцій Полтавського ГЗК, ліквідація компаній Eastcoast United Inc., Statex Corp., Newport Inc., Sayers Holdings Limited, які були покупцями в рамках оспорюваного Договору, направлені на неможливість відновити становище, яке існувало до укладення оспорюваного Договору, тож добросовісність Компанії Ferrexpo AG похитнута.

64. Повернення акцій за недійсною угодою - це повернення відповідній особі корпоративного контролю над акціонерним товариством шляхом участі в його управлінні. У цьому випадку не мають значення здійснені збільшення статутного капіталу акціонерного товариства, особливо якщо таке збільшення відбувалося лише за рахунок індексації основних фондів, а не за рахунок внесення акціонерами додаткових вкладів. При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що збільшення статутного капіталу ПрАТ «Полтавський ГЗК» здійснювалося у результаті внесення акціонерами додаткових вкладів. Суд апеляційної інстанції констатує, що відновлення корпоративного контролю повинно виконуватися на основі принципу справедливості. Колегія суддів зауважує, що при доведеності тієї обставини, що статутний капітал ПрАТ «Полтавський ГЗК» був збільшений за рахунок грошових коштів акціонера - Компанії Ferrexpo AG, останній не позбавлений права на позов про стягнення з продавців як з акціонерів, яким за судовим рішенням повернуто корпоративний контроль над ПрАТ «Полтавський ГЗК», сум безпідставного збагачення в обсязі внесених Компанією додаткових грошових вкладів.

65. З огляду на особливості акції як об'єкта правовідносин, що являє собою складний інститут неподільної сукупності немайнових та майнових прав, що мають грошову оцінку, а також відповідає долі участі акціонера в статутному капіталі акціонерного товариства, з метою відновлення порушеного права слід повернути компаніям Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited та Gilson Investments Limited пакет акцій відповідного відсотку у статутному капіталі Полтавського ГЗК, що становить відповідну кількість акцій відповідної номінальної вартості, які існують на момент задоволення позову, а саме: Компанії Trimcroft Services Limited - в кількості 28 897 580 штук номінальною вартістю 9,96 грн, що становить 9,3218 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК»; Компанії Calefort Developments Limited - в кількості 37 627 180 штук (12,1378 % статутного капіталу відповідача-12); Компанії Emsworth Assets Limited - в кількості 37 627 180 штук (12,1378 % статутного капіталу відповідача-12); Компанії Gilson Investments Limited - в кількості 20 443 260 штук (6,5946 % статутного капіталу відповідача-12). При цьому розрахунок належних до стягнення акцій здійснено за такою формулою: відсоткове співвідношення кількості акцій, що належали компаніям продавців, від загальної кількості акцій відповідача-12 за останнім свідоцтвом Нацкомісії з цінних паперів від 18 жовтня 2019 року № 61/1/2019 - 310 000 000 штук.

66. Що стосується реєстраційних дій, які оскаржуються третіми особами, суд апеляційної інстанції вважав їх правомірними, а вимоги про їх скасування - безпідставними. Решту заявлених позивачем і третіми особами позовних вимог суд визнав неефективними, не спрямованими на відновлення прав та охоронюваних законом інтересів продавців, що є підставою для відмови в їх задоволенні.

67. При цьому апеляційним господарським судом відхилено заяву відповідачів щодо пропуску позивачем і третіми особами позовної давності для звернення до суду із заявленими вимогами з огляду на таке:

- для цієї справи важливим було установити правовий статус посередництва ЗАТ «Ділові партнери» в операції з передачі права власності на цінні папери. Господарські суди з правовим положенням ЗАТ «Ділові партнери» в Договорі купівлі-продажу цінних паперів визначалися 10 років, чому у більшій мірі сприяла недобросовісна поведінка самого торговця цінними паперами - ЗАТ «Ділові партнери» і покупців, в інтересах та під контролем яких діяв вказаний торговець цінними паперами;

- продавці наголошували, що на офіційному вебсайті НБУ розміщена офіційна інформація - «Список небанківських фінансових установ, національного оператора поштового зв'язку (з переліком валютних операцій), які отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій з 01 січня 2002 року по 09 квітня 2019 року (всі стани)», в якому наявні офіційні відомості щодо списку юридичних осіб, які отримали генеральні ліцензії, їх реквізити та строк дії. Враховуючи відомості, які містяться у зазначеному вище списку, позивач і треті особи дійшли висновку, що у ЗАТ «Ділові партнери» не було ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадали під режим ліцензування відповідно до Декрету КМУ № 15-93. При цьому поняття електронного реєстру генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій вперше з'явилося в нормах Положення НБУ № 297 у результаті внесення до нього змін постановою Правління НБУ від 21 грудня 2017 року № 137, яка набрала чинності 28 грудня 2017 року. Тож, з огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями продавців, що інформацію про видачу торговцю цінними паперами генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій продавці об'єктивно могли отримати лише після 28 грудня 2017 року;

- крім того, важливою є і та обставина, чи могли дізнатися продавці про склад акціонерів ПрАТ «Полтавський ГЗК». Так, у справі № 5011-75/11538-2012 реєстр акціонерів ПрАТ «Полтавський ГЗК» не зміг отримати навіть господарський суд, за що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнінг-регістр» судом винесена окрема ухвала від 26 березня 2013 року, залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 травня 2013 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

68. ПрАТ «Ділові партнери» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року.

69. Компанія Ferrexpo AG також звернулася до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, в якій заявила аналогічні вимоги. Крім того, Компанія Ferrexpo AG у своїй касаційній скарзі просить скасувати ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня та 08 вересня 2022 року у цій справі та постановити нові, якими визнати заяви ПрАТ «Ділові партнери» і ТОВ «Основа - цінні папери» про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. обґрунтованими та задовольнити заяви про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. від розгляду справи.

70. Касаційний господарський суд ухвалою від 11 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Ділові партнери», а ухвалою від 21 жовтня 2022 року - за касаційною скаргою Компанії Ferrexpo AG.

71. Ухвалою від 01 грудня 2022 року Касаційний господарський суд задовольнив клопотання компаній Trimcroft Services Limited і Ferrexpo AG та передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України для вирішення низки виключних правових проблем, а саме:

- щодо застосування до спірних правовідносин положень законодавства у сферах валютного регулювання та інвестиційної діяльності, чинних станом на дату укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів;

- щодо можливості застосування до спірних правовідносин аналогії закону або аналогії права у питанні щодо належності та ефективності такого способу захисту порушеного права та/або інтересу, як визначення розміру статутного капіталу акціонерного товариства та розмірів часток учасників акціонерного товариства;

- щодо належного способу захисту прав та/або інтересів власника акцій у випадку визнання недійсним договору, на підставі якого ці акції були відчужені, за умови суттєвого збільшення після укладення цього договору статутного капіталу акціонерного товариства;

- щодо застосування принципу правової визначеності та принципу «суд знає закони» щодо можливості повторного дослідження судом одного і того ж договору на предмет відповідності чинному на момент його укладення законодавству.

72. Велика Палата Верховного Суду вважала мотиви та підстави, зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду від 01 грудня 2022 року, обґрунтованими, у зв'язку із чим ухвалою від 19 січня 2023 року прийняла та призначила до розгляду цю справу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Аргументи скаржників

73. ПрАТ «Ділові партнери» та Компанія Ferrexpo AG підставами касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року визначили пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Доводи скаржників у цій частині є подібними та в цілому зводяться до такого.

74. Відсутній висновок Верховного Суду щодо правильного застосування положень Декрету КМУ № 15-93 у подібних правовідносинах. Так, апеляційний суд визнав недійсним Договір купівлі-продажу цінних паперів на підставі статті 48 ЦК УРСР з огляду на відсутність у сторін цього Договору генеральної / індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, наявність якої передбачена Декретом КМУ № 15-93.

Скаржники вважають вказану позицію суду необґрунтованою, оскільки АТ «Інг Банк Україна» мав дозвіл на здійснення валютних операцій, який прирівнюється до генеральної ліцензії, у зв'язку із чим відповідно до положень Декрету КМУ № 15-93 укладення Договору не вимагало наявності у всіх інших його сторін ліцензій на здійснення валютних операцій. Натомість суд апеляційної інстанції неправильно визначив функції банку в Договорі як ескроу-агента та не врахував, що вказаний термін з'явився в українському законодавстві лише у 2017 році.

75. У провадженні господарських судів перебувала справа № 8/348а-20/142, і хоча підстави позову у ній були інші, суди досліджували питання щодо відповідності Договору купівлі-продажу цінних паперів діючому на момент його укладення законодавству України в цілому та дійшли висновку, що немає підстав для визнання його недійсним. Фактично, суд апеляційної інстанції переглянув рішення у справі № 8/348а-20/142 у спосіб, який не передбачений діючим законодавством, чим порушив принцип правової визначеності, про необхідність дотримання якого неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема, у постановах від 02 квітня 2019 року у справі № 922/765/15, від 17 вересня 2019 року у справі № 20/5007/101/11, від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/3061/15, від 26 лютого 2020 року у справі № 29/5005/6381/2011).

76. Судом апеляційної інстанції всупереч пункту 6 частини четвертої статті 238 ГПК України не було встановлено, чи були і ким порушені права, за захистом яких позивач і треті особи звернулися до суду. На переконання скаржників, права позивача та третіх осіб не були порушені укладенням спірного Договору; імовірні порушення у сфері валютного законодавства могли свідчити про порушення прав держави, а тому належними позивачами могли бути органи прокуратури та НБУ, який, навпаки, у листі від 15 лютого 2022 року № 18-0006/14341 стверджує, що для операції за спірним Договором купівлі-продажу цінних паперів ліцензія на валютні операції не була потрібна. Посилання суду апеляційної інстанції на формальне порушення закону за відсутності встановленого факту порушення прав позивача та третіх осіб не надає суду права задовольняти позов. Натомість задоволення позову за відсутності порушення прав позивачів і третіх осіб суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 грудня 2021 року у справі № 902/45/20, від 24 листопада 2021 року у справі № 904/5874/19 (904/4623/19) та інших.

77. Позивачем та третіми особами не доведено неправомірності набуття права власності Компанією Ferrexpo AG на акції ПрАТ «Полтавський ГЗК», а суд не встановив, що компанія Компанія Ferrexpo AG не є добросовісним набувачем. За таких обставин діє презумпція правомірності набуття Компанією Ferrexpo AG права власності на акції, а тому в суду не було правових підстав їх витребовувати в останньої. Отже, задовольнивши позовні вимоги в цій частині, суд апеляційної інстанції порушив положення статей 328, 388 ЦК України та не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм, наведених у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 902/627/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 909/1286/19.

78. Суд апеляційної інстанції витребував у Компанії Ferrexpo AG акції, якими позивач та треті особи ніколи не володіли, тим самим застосувавши положення статей 184 та 387 ЦК України всупереч висновкам, які викладені в постановах Верховного Суду (зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18).

Так, позивач і треті особи просили витребувати акції ПрАТ «Полтавський ГЗК» номінальною вартістю 0,25 грн в кількості 26 490 518 штук загальною вартістю 6 622 629,50 грн. При цьому обставини, що ці акції не існують в натурі, було встановлено судовими рішеннями у справі № 5011-75/11538-2012, які є преюдиційними під час розгляду справи № 910/15551/20.

Відсутність індивідуально-визначеного майна на момент пред'явлення позову виключає задоволення речово-правових позовів щодо такого майна. За таких обставин якщо позивач і треті особи вважають, що укладенням недійсного договору були порушені їхні права та законні інтереси, вони мають використовувати зобов'язально-правові способи захисту, а не речово-правові.

Натомість суд апеляційної інстанції витребував акції ПрАТ «Полтавський ГЗК» номінальною вартістю 9,96 грн в кількості 124 595 200 штук загальною вартістю 1 240 968 192,00 грн, чим порушив положення частини другої статті 237 та частини першої статті 269 ГПК України, вийшов за межі позовних вимог та вимог апеляційних скарг, змінив предмет позову та не врахував висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 910/17376/19, від 26 липня 2022 року у справі № 921/183/21, від 21 вересня 2021 року у справі № 295/3322/13-ц, від 10 листопада 2021 року у справі № 2-1616/11, від 29 червня 2022 року у справі № 175/772/16-ц.

79. Постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на припущеннях в частині встановлених судом обставин щодо того, що ЗАТ «Ділові партнери» виконувало функції брокера у спірних правовідносинах, а також того, що статутний капітал Полтавського ГЗК збільшувався внаслідок індексації основних засобів. Відповідні висновки суду, які не лише не підтверджені належними доказами, але й суперечать загальнодоступній інформації (зокрема, про те, що статутний фонд Полтавського ГЗК було збільшено за рахунок додаткових внесків акціонерів, а не внаслідок індексації його основних засобів), здійснені з порушенням частини першої статті 77 ГПК України та без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 червня 2022 року у справі № 926/326/21, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18, від 16 березня 2021 року у справі № 911/1357/18, від 07 грудня 2021 року у справі № 914/2468/20.

80. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 261 та 267 ЦК України, відмовивши відповідачам у застосуванні наслідків пропуску позивачем і третіми особами позовної давності. При цьому апеляційний господарський суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 23 січня 2020 року у справі № 910/14006/18, від 22 січня 2020 року у справі № 522/6815/15-ц, від 16 січня 2020 року у справі № 910/14522/18, від 27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17.

На переконання скаржників, суд апеляційної інстанції неправильно визначив початок перебігу позовної давності для вимог позивача та третіх осіб. Заявлені компаніями Trimcroft Services Limited, Emsworth Assets Limited, Calefort Developments Limited та Gilson Investmens Limited обставини, за яких їм стало відомо про порушення їхніх прав лише після 2017 року, є надуманими, і апеляційний господарський суд не мав жодних законних підстав для того, щоб виснувати про їх обґрунтованість.

Зокрема, «Список небанківських фінансових установ, національного оператора поштового зв'язку (з переліком валютних операцій), які отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій з 01 січня 2002 року по 09 квітня 2019 року (всі стани)», на який посилається суд апеляційної інстанції, не є електронним реєстром генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, який почав функціонувати внаслідок внесення у грудні 2017 року змін до Положення НБУ № 297. Так, вказаний список небанківських фінансових установ є загальнодоступним та містився на сайті НБУ щонайменше із 14 липня 2016 року, натомість електронний реєстр генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій є закритим ресурсом, і позивач та треті особи не могли самостійно отримати з нього інформацію. Аргументи компаній Trimcroft Services Limited, Emsworth Assets Limited, Calefort Developments Limited та Gilson Investmens Limited, заявлені ними в апеляційних скаргах, про те, що про допущені порушення валютного законодавства їм стало відомо з листування з українським адвокатом у лютому 2020 року, не підтверджені жодними доказами. Що стосується інформації про власників акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК», то вона є загальнодоступною на сайті SMIDA починаючи з 31 грудня 2004 року.

Відповідачі 5 та 7 стверджують, що перебіг позовної давності для позивача і третіх осіб розпочався з дати укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів - 18 листопада 2002 року, а також окремо звертають увагу на розгляд в судах справ № 8/348а-20/142 та 5011-75/11538-2012, судові рішення у яких додатково засвідчують обізнаність позивача та третіх осіб з їх нібито порушеним правом.

81. Крім того, Компанія Ferrexpo AG оскаржила постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року з підстав, указаних у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме у зв'язку із наявністю порушень, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 310 ГПК України.

Так, Компанія Ferrexpo AG вказує, що 03 лютого 2022 року від третьої особи-2 надійшла заява про відвід колегії суддів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07 лютого 2022 року вказану заяву було визнано необґрунтованою, справу передано для визначення складу суду для розгляду відводу.

Натомість, на переконання відповідача-7, вказана заява третьої особи-2 мала бути залишена без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України у зв'язку із тим, що Компанія Emsworth Assets Limited не подала належного доказу своєї правосуб'єктності за законодавством Англії та Уельсу. Крім того, повноваження її директорів на підписання заяви про відвід додані до заяви без перекладу та апостилю.

Однак всупереч положенням ГПК України заява Компанії Emsworth Assets Limited була прийнята до розгляду та задоволена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2022 року. У зв'язку із цим колегії суддів у складі Корсака В. А., Попікової О. В. та Владимиренко С. В. перешкодили розглянути апеляційні скарги у цій справі та, відповідно, порядок визначення всіх наступних суддів для розгляду цієї справи був порушений.

Також відповідач-7 звертає увагу, що він та відповідач-5 більше п'яти разів заявляли клопотання про відвід судді Кропивної Л. В. у зв'язку із наявністю сумнівів в її неупередженості, а тому ця суддя повинна була взяти самовідвід.

Аргументи у відзиві позивача

82. Позивач - Компанія Trimcroft Services Limited у відзивах на касаційні скарги ПрАТ «Ділові партнери» та Компанії Ferrexpo AG просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, мотивуючи таким.

83. Під час укладення спірного Договору АТ «Інг Банк Україна» був лише номінальним учасником з функцією зберігача, який фактично гарантував схоронність акцій. Оспорюваний Договір є операцією, пов'язаною з переходом права власності на цінні папери від продавців-нерезидентів до покупців-нерезидентів, які були представлені торговцем цінними паперами ПрАТ «Ділові партнери», що вимагало наявності ліцензії на здійснення валютних операцій саме у цього торговця.

84. Поняття електронного реєстру генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій вперше з'явилось у нормах Положення НБУ № 297 після внесення в нього змін постановою НБУ від 21 грудня 2017 року № 137, яка набрала чинності 28 грудня 2017 року. Тобто лише після 28 грудня 2017 року, коли запрацював указаний електронний реєстр, позивач і треті особи змогли отримати публічну інформацію щодо наявності / відсутності у торговця цінними паперами генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

85. Під захистом права розуміється застосування державного примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого відбувається припинення порушення прав цього суб'єкта, компенсація витрат, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелюються негативні наслідки порушення його прав. Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Зазначені висновки суду викладені у постановах Касаційного господарського суду від 03 березня 2021 року у справі № 916/161/20 та від 22 червня 2021 року у справі № 908/924/20. Отже, обґрунтованими є мотиви апеляційного суду про витребування з незаконного володіння Компанії Ferrexpo AG відповідного пакета акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК», а також зобов'язання депозитарних установ здійснити дії зі списання та зарахування цих акцій на рахунки позивача та третіх осіб, що є єдиним належним та ефективним способом захисту їхніх порушених прав.

86. Зі змісту постанови апеляційного суду не вбачається, що останній вийшов за межі апеляційної скарги. Апеляційний суд, ухвалюючи постанову, діяв у межах українського законодавства та в межах вимог, які були зазначені в апеляційній скарзі.

87. У касаційній скарзі Компанії Ferrexpo AG не обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Посилання скаржника на підстави, вказані у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме на наявність порушень, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 310 ГПК України, є безпідставним, оскільки Компанією Emsworth Assets Limited під час розгляду справи в місцевому суді були подані всі необхідні документи, які підтверджували її правосуб'єктність та повноваження її керівників. Також заяви скаржника про відвід судді Кропивної Л. В. були необґрунтованими та недоведеними, тому правомірно не були задоволені апеляційним судом.

Аргументи інших часників справи

88. ПрАТ «Полтавський ГЗК» надав суду письмові пояснення, у яких погоджується з доводами касаційних скарг відповідачів 5 та 7, просить їх задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишити в силі.

89. Інші учасники справи відзиви на касаційні скарги ПрАТ «Ділові партнери» та Компанії Ferrexpo AG не подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо оскарження ухвал апеляційного суду від 14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня та 08 вересня 2022 року

90. У касаційній скарзі Компанія Ferrexpo AG просить суд скасувати ухвалу апеляційного суду від 14 січня 2022 року у справі № 910/15551/20 та постановити нову ухвалу, якою повернути без розгляду заяву Компанії Emsworth Assets Limited про відвід суддів апеляційного суду Корсака В. А., Попікової О. В. та Владимиренко С. В. від розгляду справи № 910/15551/20.

91. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2022 року у складі колегії: головуючий суддя Іоннікова І. А., судді Тарасенко К. В., Шаптала Є. Ю., було задоволено заяву Компанії Emsworth Assets Limited про відвід колегії суддів: Корсак В. А., Попікова О. В., Владимиренко С. В., від розгляду справи № 910/15551/20.

92. Також у касаційній скарзі Компанія Ferrexpo AG просить суд скасувати ухвали апеляційного суду від 23, 29 червня, 29, 30 серпня та 08 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20 та постановити нову ухвалу, якою визнати заяви ПрАТ «Ділові партнери» та ТОВ «Основа - цінні папери» про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20 обґрунтованими та задовольнити їх.

93. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 23 червня, 29 серпня та 08 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20 були визнані необґрунтованими заяви ПрАТ «Ділові партнери» і ТОВ «Основа - цінні папери» про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20.

94. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 29 червня та 30 серпня 2022 року у справі № 910/15551/20 було відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ «Ділові партнери» про відвід головуючого судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20.

95. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

96. З наведених норм убачається, що ухвали апеляційного суду від 14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня та 08 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20, у яких вирішувались питання про відвід суддів від розгляду справи № 910/15551/20, не підлягають касаційному оскарженню. Разом із тим порушення норм процесуального права, допущенні апеляційним судом при їх ухваленні, у встановлених процесуальним законодавством випадках, можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду.

97. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

98. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

99. Ураховуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії Ferrexpo AG в частині оскарження ухвал апеляційного суду від 14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня та 08 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20 підлягає закриттю.

Щодо складу апеляційного суду

100. Компанія Ferrexpo AG оскаржила постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року з підстав, указаних у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме у зв'язку із наявністю порушень, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 310 ГПК України.

101. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

102. Згідно з пунктами 1 і 2 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

103. Указані порушення Компанія Ferrexpo AG вбачає в тому, що апеляційний суд неправомірно прийняв до розгляду та ухвалою від 14 лютого 2022 року задовольнив заяву Компанії Emsworth Assets Limited про відвід колегії суддів у складі Корсака В. А., Попікової О. В. та Владимиренко С. В., оскільки вказана Компанія не подала належного доказу своєї правосуб'єктності за законодавством Англії та Уельсу, а повноваження її директорів на підписання заяви про відвід були додані без перекладу та апостилю. Внаслідок цього порушення відведена колегія суддів не змогла розглянути апеляційні скарги, відповідно, порядок визначення всіх наступних суддів для розгляду цієї справи був порушений.

104. Згідно із частиною першою статті 32 ГПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

105. Відповідно до частини другої статті 40 ГПК України у разі задоволення заяви про відвід одному або декільком суддям, які розглядають справу колегіально, справа розглядається в тому самому суді таким самим складом колегії суддів із заміною відведеного судді або суддів, або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

106. Ураховуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду вважає, що задоволення необґрунтованого відводу, на що посилається скаржник, само по собі не може свідчити про порушення порядку визначення всіх наступних суддів для розгляду справи та неповноважність наступного складу суду, якщо при його визначенні були дотримані норми статті 32 ГПК України.

107. У зв'язку із цим Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвалами апеляційного суду від 23 та 29 червня 2022 року правомірно було відмовлено ПрАТ «Ділові партнери» у задоволенні заявленої з наведених підстав заяви про відвід судді Кропивної Л. В.

108. Також Компанія Ferrexpo AG звертає увагу, що вона та відповідач-5 більше п'яти разів заявляли клопотання про відвід судді Кропивної Л. В. у зв'язку із наявністю сумнівів в її неупередженості, а тому за наявності такої кількості відводів ця суддя повинна була взяти самовідвід.

109. Проте кількість заявлених учасниками справи відводів сама по собі не може свідчити про упередженість або необ'єктивність суддів, тим більше не може бути підставою для заявлення таким суддею самовідводу.

110. Інших доводів, підтверджуючих неповноважність складу суду або ухвалення постанови суддею, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими (якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою) у касаційній скарзі Компанії Ferrexpo AG не зазначено.

111. За цих обставин Велика Палата Верховного Суду, дотримуючись меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду відповідно до норм пунктів 1 і 2 частини першої статті 310 ГПК України.

Щодо можливості повторного дослідження судом одного і того ж договору на предмет відповідності його чинному законодавству

112. У касаційних скаргах скаржники зазначають, що в провадженні господарських судів перебувала справа № 8/348а-20/142, у якій суди досліджували питання щодо відповідності Договору купівлі-продажу цінних паперів діючому на момент його укладення законодавству України в цілому та дійшли висновку, що відсутні підстави для визнання його недійсним. Фактично, апеляційний суд в оскаржуваній постанові переглянув рішення у справі № 8/348а-20/142 у спосіб, який не передбачений діючим законодавством, чим порушив принцип правової визначеності.

113. Про необхідність вирішення цього питання як виключної правової проблеми зазначив Касаційний господарський суд в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Вирішуючи вказану виключну правову проблему, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

114. Згідно із частиною першою статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

115. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

116. З наведених норм права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

117. Суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому, користуючись принципом «суд знає закони», при вирішенні спору суд може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.

118. Разом із тим, суд вирішує спір, виходячи з тих обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, та не повинен відшукувати та досліджувати всі інші можливі обставини для задоволення позову, про які не заявляв позивач. У свою чергу, позивач, який заявив позовні вимоги, обґрунтував їх певними обставинами, і суд вирішив такий спір, не позбавлений права звернутись до суду з такими самими вимогами, проте зазначивши інші обставини для їх задоволення.

119. У справі № 8/348а-20/142 позовні вимоги позивача про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів були обґрунтовані його укладенням без наявності ліцензії на здійснення професійної діяльності по випуску та обігу цінних паперів та без залучення професійного торгівця цінними паперами. При вирішенні спору в указаній справі суди не досліджували обставин необхідності та наявності у сторін Договору ліцензії на здійснення валютних операцій, оскільки про таку обставину позивач не заявляв.

120. У цій справі позовні вимоги позивача про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів обґрунтовані іншими обставинами, а саме необхідністю та відсутністю у сторін Договору ліцензії на здійснення валютної операції, якою є купівля-продаж цінних паперів, виражених у валюті України, між нерезидентами.

121. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду відхиляє зазначений аргумент скаржників щодо порушення апеляційним судом принципу правової визначеності.

Щодо порушення прав позивача та третіх осіб

122. Згідно з преамбулою Декрету КМУ № 15-93 цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

123. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Декрету КМУ № 15-93 НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно із цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

124. Згідно зі статтею 13 Декрету КМУ № 15-93 НБУ є головним органом валютного контролю, що: здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно із цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України. Міністерство зв'язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

125. Відповідно до частини першої статті 16 Декрету КМУ № 15-93 незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством України.

126. Згідно із частиною другою статті 16 Декрету КМУ № 15-93 до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за здійснення операцій з валютними цінностями, що передбачені пунктом 2 статті 5 цього Декрету, без одержання генеральної ліцензії НБУ - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення; за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії НБУ згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії НБУ - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій. Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються НБУ та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

127. Як убачається з наведеного, нормами вказаного Декрету була запроваджена система валютного регулювання і контролю держави за валютними операціями, які здійснюються резидентами і нерезидентами з валютними цінностями. Ця система передбачала виникнення відносин між державою та резидентами і нерезидентами, зміст яких полягав в обов'язку резидентів і нерезидентів отримувати генеральні й індивідуальні ліцензії на здійснення валютних операцій, а також у наявності повноважень визначених державою органів контролювати дотримання цього порядку та притягувати порушників до відповідальності.

128. Отже, недотримання резидентами і нерезидентами зазначених норм ДекретуКМУ № 15-93 при здійсненні валютних операцій порушувало права та інтереси саме держави, внаслідок чого виникали відносини між державою та порушником, спір у яких, у разі його виникнення, підлягав вирішенню в суді. Належними позивачами та відповідачами у таких спорах є держава в особі уповноваженого державного органу та резидент чи нерезидент, який порушив норми Декрету.

129. З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2002 року (20 років тому) позивач і треті особи за вільним волевиявленням уклали Договір купівлі-продажу цінних паперів, за яким продали належні їм акції та отримали передбачену зазначеним Договором оплату, чим використали свої цивільні права на продаж належного їм майна. З того часу, протягом 20 років, державні органи України не висували позивачу або третім особам будь-яких претензій щодо порушення ними норм ДекретуКМУ № 15-93.

130. З урахуванням цього Велика Палата Верховного Суду вважає, що права та інтереси позивачів і третіх осіб укладенням спірного Договору та відчуженням за власним волевиявленням належних їм акцій порушені не були, що є підставою для відмови у задоволенні поданих ними позовів з цієї підстави.

Щодо відповідності Договору купівлі-продажу цінних паперів нормам Декрету КМУ № 15-93

131. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Декрету КМУ № 15-93 валютні цінності - це, зокрема, платіжні документи та інші цінні папери, в тому числі акції, виражені у валюті України. Для цілей цього Декрету надалі під термінами «валюта України» розуміється як власне валюта України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України. Валютні операції - це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

132. Згідно із частиною другою статті 2 Декрету КМУ № 15-93 резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, установлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

133. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Декрету КМУ № 15-93 НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно із цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

134. Згідно із частинами четвертою, п'ятою статті 5 Декрету КМУ № 15-93 індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком: вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ; вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах; платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя; платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності; б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 3 цього Декрету; в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави; д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком: відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету; е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину. Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

135. Відповідно до частини першої статті 12 Декрету КМУ № 15-93 валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.

136. Згідно із частиною другою статті 13 Декрету КМУ № 15-93 уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

137. Указаними нормами Декрету було встановлено два режими ліцензування. Режим індивідуального ліцензування, який поширював свою дію на чітко визначені частиною четвертою статті 5 Декрету КМУ № 15-93 разові валютні операції. Індивідуальні ліцензії повинні були отримувати резиденти і нерезиденти, які здійснювали визначені частиною четвертою статті 5 ДекретуКМУ № 15-93 разові валютні операції. А також запроваджувався режим генерального ліцензування для всіх інших валютних операцій, які не підпадали під режим індивідуального ліцензування. Генеральні ліцензії видавались лише комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на весь період дії режиму валютного регулювання.

138. Укладений сторонами Договір купівлі-продажу цінних паперів передбачав здійснення валютної операції, пов'язаної з переходом права власності на акції, виражені у валюті України. Ця операція не була передбачена частиною четвертою статті 5 ДекретуКМУ № 15-93, відповідно не підпадала під режим індивідуального ліцензування. Отже, позивач, треті та інші особи не повинні були отримувати для здійснення цієї валютної операції індивідуальну ліцензію.

139. Таким чином, валютна операція, пов'язана з переходом права власності на акції, виражені у валюті України, яка здійснювалась на підставі укладеного Договору купівлі-продажу цінних паперів, мала контролюватись суб'єктом, який мав генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, відповідно мав статус комерційного банку або іншої кредитно-фінансової установи України.

140. Як установлено судами, у Договорі купівлі-продажу цінних паперів, крім продавців (позивача і третіх осіб), брали участь ще дві особи: ЗАТ «Ділові партнери» як професійний торговець цінними паперами та АБ «Інг Банк Україна» як зберігач.

141. При цьому ЗАТ «Ділові партнери» мало дозвіл серії АА № 318811 на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, виданий Державною комісією з цінних паперів 29 квітня 2002 року. АБ «Інг Банк Україна» мав ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - депозитарної діяльності зберігача цінних паперів серії АА № 240808 від 04 травня 2001 року, а також банківську ліцензію № 190 від 15 грудня 1997 року.

142. Згідно із частинами першою, другою статті 4 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (в редакції на час укладення спірного Договору) на ринку цінних паперів можуть здійснюватися такі види професійної діяльності: торгівля цінними паперами - здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством; депозитарна діяльність - діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів та/або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами. Професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними і фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством, та за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації.

143. Згідно із частиною першою статті 26 Закону України від 18 червня 1991 року № 1201-ХІІ «Про цінні папери і фондову біржу» (далі - Закон № 1201-ХІІ в редакції на час укладення спірного Договору) діяльністю по випуску та обігу цінних паперів відповідно до цього Закону визнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснювана банками, а також акціонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та іншими товариствами (надалі - торговці цінними паперами), для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.

144. Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1201-ХІІ здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, як виключної діяльності, допускається на основі дозволу, що видається Державною комісією з цінних паперів.

145. З наведених норм права вбачається, що здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику, було віднесено до професійної діяльності на ринку цінних паперів, яка здійснювалась за участі торговців цінними паперами, тому спірний Договір купівлі-продажу цінних паперів правомірно укладався за участі професійного торговця цінними паперами - ЗАТ «Ділові партнери», яке мало дозвіл серії АА № 318811 на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, виданий Державною комісією з цінних паперів 29 квітня 2002 року.

146. Вказані обставини були досліджені судами під час розгляду справи № 8/348а-20/142 за позовом Компанії Gilson Investments Limited до компаній Emsworth Assets Limited, Calefort Developments Limited, Trimcroft Services Limited, Eastcoast United Inc., Statex Corp., Newport Inc., Sayers Holdings Limited, АБ «Інг Банк Україна» та ЗАТ «Ділові партнери» про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів з підстав його укладення без наявності ліцензії на здійснення професійної діяльності по випуску та обігу цінних паперів та без залучення професійного торгівця цінними паперами. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18 серпня 2009 року в указаній справі № 8/348а-20/142, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 січня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 16 лютого 2015 року, було відмовлено Компанії Gilson Investments Limited у задоволенні позову повністю.

147. Згідно зі статтею 1 Закону України від 10 грудня 1997 року № 710/97-ВР «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (далі - Закон № 710/97-ВР в редакції на час укладення спірного Договору) зберігач - комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах; при цьому зберігач не може вести реєстр власників цінних паперів, щодо яких він здійснює угоди; рахунки у цінних паперах - рахунки, що ведуться зберігачами для власників цінних паперів та депозитаріями для зберігачів щодо обслуговування операцій з цінними паперами.

148. Відповідно до частин першої, третьої статті 5 Закону № 710/97-ВР у разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

149. Згідно із частиною першою статті 11 Закону № 710/97-ВР комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, і торговці цінними паперами за наявності відповідного дозволу мають право бути зберігачами, провадити за дорученням власника операції з депонованими цінними паперами і здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

150. Відповідно до пункту 1.6 Договору купівлі-продажу цінних паперів сторони домовились, що всі дії, пов'язані з блокуванням цінних паперів, списанням цінних паперів, зарахуванням цінних паперів, оформленням права власності покупців і продавців на вказані цінні папери, здійснюються у зберігача - АБ «Інг Банк Україна».

151. Згідно з пунктом 2.4 укладеного сторонами Договору право власності на цінні папери переходить від продавців до покупців виключно в момент зарахування цінних паперів на рахунок покупців у зберігача.

152. З наведених норм та правоположень вбачається, що обслуговування обігу цінних паперів здійснює зберігач, право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування зберігачем цінних паперів на рахунок власника у такого зберігача. Отже, операцію, пов'язану з переходом права власності на цінні папери, здійснює саме зберігач.

153. Оскільки операцію, пов'язану з переходом права власності на цінні папери, які відчужувались сторонами за спірним Договором купівлі-продажу цінних паперів, здійснював зберігач - АБ «Інг Банк Україна», то відповідно саме він повинен був мати генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, пов'язаних з переходом права власності на валютні цінності.

154. Як установлено судами, АБ «Інг Банк Україна» мав банківську ліцензію № 190 від 15 грудня 1997 року, яка передбачала право здійснювати операції з валютними цінностями, а також депозитарну діяльність зберігача цінних паперів.

155. Враховуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду вважає, що укладення та виконання Договору купівлі-продажу цінних паперів було здійснено з дотриманням норм Декрету КМУ № 15-93, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

156. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком апеляційного суду, що генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій мала бути саме у торговця цінними паперами - ЗАТ «Ділові партнери» з посиланням на норми Положення НБУ № 297, оскільки з матеріалів справи вбачається, що валютну операцію, пов'язану з переходом права власності на цінні папери, проводив саме зберігач - АБ «Інг Банк Україна», а не ЗАТ «Ділові партнери». Також Велика Палата Верховного Суду враховує, що 11 вересня 2002 року виконання зазначеного Положення було зупинене, що вбачається з листа НБУ від 26 вересня 2002 року № 18-211/3484, а першу ліцензію небанківським фінансовим установам НБУ видав 12 грудня 2002 року. Отже, на момент укладення спірного Договору жодний торговець цінними паперами не мав генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. За таких умов участь у Договорі купівлі-продажу цінних паперів АБ «Інг Банк Україна» як зберігача, який здійснював валютну операцію, пов'язану з переходом права власності на цінні папери, та мав на це відповідну ліцензію, є правомірною.

157. Також Велика Палата Верховного Суду не погоджується із застосуванням місцевим судом до спірних правовідносин статей 1, 2, 3, 7 Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10 березня 1993 року, оскільки позивач та треті особи оскаржують спірний договір з підстави відсутності ліцензії на здійснення операції, пов'язаної з переходом права власності на цінні папери, а не на репатріацію інвестицій і доходів, чого спірним Договором не передбачалось.

Щодо витребування цінних паперів у Компанії Ferrexpo AG

158. У касаційних скаргах скаржники зазначають, що апеляційний суд витребував у Компанії Ferrexpo AG акції, якими позивач та треті особи ніколи не володіли, а цінні папери, які були предметом купівлі-продажу за спірним Договором, на даний час не існують, при цьому апеляційний суд не встановив, що Компанія Ferrexpo AG є недобросовісним набувачем.

159. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майновід особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

160. Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України якщо майноза відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

161. З наведених норм права вбачається, що власник може витребувати своє індивідуально-визначене майно у недобросовісного набувача, який заволодів ним без відповідної правової підстави. У добросовісного набувача майно може бути витребувано, якщо він набув його безоплатно або якщо набув за відплатним договором, але майно було загублене власником, викрадене у нього або вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.

162. Отже, суд при витребуванні майна на підставі статей 387, 388 ЦК України повинен встановити, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати, чи існує це майно на момент витребування, чи знаходиться це майно у недобросовісного набувача, а якщо у добросовісного, то чи відплатно або безвідплатно він його придбав, а якщо придбав відплатно, то яким чином воно вибуло з володіння власника.

163. Оскільки позивач та треті особи продали належні їм акції за спірним Договором купівлі-продажу цінних паперів, то вони не є власниками цих акцій, відповідно не можуть вимагати їх витребування.

164. У зв'язку з тим, що відсутність у позивачів та третіх осіб права власності на спірні цінні папери є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні вимог про їх витребування, Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам скаржників.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

165. Відповідно до частин першої, четвертої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

166. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанціїу відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

167. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року слід скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року змінити в мотивувальній частині, виклавши його в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

168. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про часткове задоволення касаційних скарг ПрАТ «Ділові партнери» та Компанії Ferrexpo AG судові витрати щодо перегляду справи в суді касаційної інстанції покладаються на позивача та третіх осіб із самостійними вимогами.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 311, 312, 314-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії Ferrexpo AG про оскарження ухвал Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2022 року, від 23 червня 2022 року, від 29 червня 2022 року, від 29 серпня 2022 року, від 30 серпня 2022 року та від 08 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20.

2. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» та Компанії Ferrexpo AG задовольнити частково.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20 скасувати.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі № 910/15551/20 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі № 910/15551/20 залишити в силі.

6. Стягнути з TRIMCROFT SERVICES LIMITED (19 Grantley House 11 Myers Lane, London, United Kingdom, SE14 5RZ, реєстраційний номер 03967346) на користь Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23721506, адреса: 03056, м. Київ, вул. В. Гетьмана, 27) 95 913 грн 72 коп. - судового збору за розгляд касаційної скарги.

7. Стягнути з компанії CALEFORT DEVELOPMENTS LIMITED (19 Grantley House 11 Myers Lane, London, United Kingdom, SE14 5RZ, реєстраційний номер 03998569) на користь Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23721506, адреса: 03056, м. Київ, вул. В. Гетьмана, 27) 95 913 грн 72 коп. - судового збору за розгляд касаційної скарги.

8. Стягнути з компанії EMSWORTH ASSETS LIMITED (19 Grantley House 11 Myers Lane, London, United Kingdom, SE14 5RZ, реєстраційний номер 04090296) на користь Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23721506, адреса: 03056, м. Київ, вул. В. Гетьмана, 27) 95 913 грн 72 коп. - судового збору за розгляд касаційної скарги.

9. Стягнути з компанії GILSON INVESTMENTS LIMITED (19 Grantley House 11 Myers Lane, London, United Kingdom, SE14 5RZ, реєстраційний номер 04105036) на користь Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23721506, адреса: 03056, м. Київ, вул. В. Гетьмана, 27) 95 913 грн 72 коп. - судового збору за розгляд касаційної скарги.

10. Стягнути з TRIMCROFT SERVICES LIMITED (19 Grantley House 11 Myers Lane, London, United Kingdom, SE14 5RZ, реєстраційний номер 03967346) на користь компанії FERREXPO AG (ФЕРРЕКСПО АГ) (номер з торговельного реєстру CHE-109.378.764, місцезнаходження: Bahnhofstrasse 13, CH-6340, Baar, Switzerland) 95 913 грн 72 коп. - судового збору за розгляд касаційної скарги.

11. Стягнути з компанії CALEFORT DEVELOPMENTS LIMITED (19 Grantley House 11 Myers Lane, London, United Kingdom, SE14 5RZ, реєстраційний номер 03998569) на користь компанії FERREXPO AG (ФЕРРЕКСПО АГ) (номер з торговельного реєстру CHE-109.378.764, місцезнаходження: Bahnhofstrasse 13, CH-6340, Baar, Switzerland) 95 913 грн 72 коп. - судового збору за розгляд касаційної скарги.

12. Стягнути з компанії EMSWORTH ASSETS LIMITED (19 Grantley House 11 Myers Lane, London, United Kingdom, SE14 5RZ, реєстраційний номер 04090296) на користь компанії FERREXPO AG (ФЕРРЕКСПО АГ) (номер з торговельного реєстру CHE-109.378.764, місцезнаходження: Bahnhofstrasse 13, CH-6340, Baar, Switzerland) 95 913 грн 72 коп. - судового збору за розгляд касаційної скарги.

13. Стягнути з компанії GILSON INVESTMENTS LIMITED (19 Grantley House 11 Myers Lane, London, United Kingdom, SE14 5RZ, реєстраційний номер 04105036) на користь компанії FERREXPO AG (ФЕРРЕКСПО АГ) (номер з торговельного реєстру CHE-109.378.764, місцезнаходження: Bahnhofstrasse 13, CH-6340, Baar, Switzerland) 95 913 грн 72 коп. - судового збору за розгляд касаційної скарги.

14. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко І. В. Григор'єва С. Ю. Мартєв М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна І. В. Ткач І. В. Желєзний О. С. Ткачук Л. Й. Катеринчук Т. А. Чумаченко В. С. Князєв С. П. Штелик

https://reyestr.court.gov.ua/Review/110749458

[ANTIRAID]

Дуже цікаве рішення, де суд продовжує ігнорувати розуміння та поняття Генеральної ліцензії, підміняючи її ліцензією на здійснення банківської діяльності. Також, дуже цікаво встановлено належного позивача у разі порушення валютного законодавства. Суд зазначив:

126. Згідно із частиною другою статті 16 Декрету КМУ № 15-93 до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за здійснення операцій з валютними цінностями, що передбачені пунктом 2 статті 5 цього Декрету, без одержання генеральної ліцензії НБУ - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення; за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії НБУ згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії НБУ - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій. Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються НБУ та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

127. Як убачається з наведеного, нормами вказаного Декрету була запроваджена система валютного регулювання і контролю держави за валютними операціями, які здійснюються резидентами і нерезидентами з валютними цінностями. Ця система передбачала виникнення відносин між державою та резидентами і нерезидентами, зміст яких полягав в обов'язку резидентів і нерезидентів отримувати генеральні й індивідуальні ліцензії на здійснення валютних операцій, а також у наявності повноважень визначених державою органів контролювати дотримання цього порядку та притягувати порушників до відповідальності.

128. Отже, недотримання резидентами і нерезидентами зазначених норм ДекретуКМУ № 15-93 при здійсненні валютних операцій порушувало права та інтереси саме держави, внаслідок чого виникали відносини між державою та порушником, спір у яких, у разі його виникнення, підлягав вирішенню в суді. Належними позивачами та відповідачами у таких спорах є держава в особі уповноваженого державного органу та резидент чи нерезидент, який порушив норми Декрету.

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

(спільна)

суддів Верховного Суду Гриціва М. І., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2023 року, ухвалену за наслідками розгляду касаційних скарг 1) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року (судді Кропивна Л. В., Алданова С. О., Зубець Л. П.), 2) компанії Ferrexpo AG на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року (судді Кропивна Л. В., Алданова С. О., Зубець Л. П.) та ухвали Північного апеляційного господарського суду: від 14 січня 2022 року (судді Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В., Євсіков О. О.); від 23 червня 2022 року (судді Кропивна Л. В., Сулім В. В., Євсіков О. О.); від 29 червня 2022 року (судді Андрієнко В. В., Буравльов С. І., Шапран В. В.); від

29 серпня 2022 року (судді Кропивна Л. В., Алданова С. О., Зубець Л. П.); від 30 серпня 2022 року (судді Михальська Ю. Б., Тищенко А. І., Яковлєв М. Л.); від 08 вересня

2022 року (судді Кропивна Л. В., Алданова С. О., Зубець Л. П.) у справі № 910/15551/20 (провадження № 12-41гс22) за позовом компанії Trimcroft Services Limited до:

1) компанії Eastcoast United Inc., 2) компанії Statex Corp., 3) компанії Newport Inc.,

4) компанії Sayers Holdings Limited, 5) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) компанії Ferrexpo AG, 8) Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро»,

9) Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа цінні папери», 10) Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав, та за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: 1) компанії Calefort Developments Limited, 2) компанії Emsworth Assets Limited, 3) компанії Gilson Investmens Limited до 1) компанії Eastcoast United Inc.,

2) компанії Statex Corp., 3) компанії Newport Inc., 4) компанії Sayers Holdings Limited,

5) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) компанії Ferrexpo AG, 8) Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро», 9) Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа цінні папери», 10) Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», 13) Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.

1. У жовтні 2020 року компанія Trimcroft Services Limited (далі також позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до компанії Eastcoast United Inc. (далі також відповідач-1), компанії Statex Corp. (далі також відповідач-2), компанії Newport Inc. (далі також відповідач-3), компанії Sayers Holdings Limited (далі також відповідач-4), Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» (далі ПрАТ «Ділові партнери», відповідач-5, скаржник), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі Нацкомісія з цінних паперів, відповідач-6), компанії Ferrexpo AG (далі також відповідач-7, скаржник), Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро» (далі ТОВ «Солід Дніпро», відповідач-8), Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа цінні папери» (далі ТОВ «Основа цінні папери», відповідач-9), Акціонерного товариства «Інг Банк Україна» (далі АТ «Інг Банк Україна», відповідач-10), Міністерства юстиції України (далі Мінюст, відповідач-11), Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «Полтавський ГЗК», відповідач-12), у якому з уточненнями, редакційними змінами та зі змінами предмета позову просила:

визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року (далі Договір купівлі-продажу цінних паперів, Договір купівлі-продажу, Договір), який підписали позивач, компанії Calefort Developments Limited (далі третя особа-1), Emsworth Assets Limited (далі третя особа-2), Gilson Investments Limited (далі третя особа-3) та відповідачі 15, 10 у частині, що стосується прав та інтересів позивача, а саме щодо пакета простих іменних акцій, випущених ПрАТ «Полтавський ГЗК», у кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 9,3218 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» на момент укладення Договору;

визнати недійсними свідоцтва про реєстрацію випуску акцій № 24/1/03, № 644/1/04, № 534/1/05, № 294/1/06, № 550/1/07, № 406/01/08, зареєстровані Державною комісією з цінних паперів 20 січня 2003 року, 29 жовтня 2004 року, 29 листопада 2005 року, 27 червня 2006 року, 27 грудня 2007 року та 10 жовтня 2008 року відповідно;

зобовязати Мінюст привести у відповідність станом на 17 листопада 2002 року відомості про відповідача-12 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) в частині розміру статутного капіталу та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;

визначити розмір частки акцій позивача у статутному капіталі відповідача-12 у кількості 9,3218 % акцій його статутного капіталу, що складається із 6 144 006 штук простих іменних акцій;

витребувати з незаконного володіння (стягнути з) відповідача-7 на користь позивача прості іменні акції, випущені ПрАТ «Полтавський ГЗК», у кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 9,3218 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі відповідача-12 до моменту укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів, а саме шляхом: визнання права власності на ці акції за позивачем; зобовязання відповідача-9 виконати безумовну депозитарну операцію списання цих акцій з рахунка у цінних паперах відповідача-7 на рахунок у цінних паперах позивача в депозитарній установі відповідача-8; зобовязати відповідача-8 виконати безумовну депозитарну операцію зарахування зазначеного пакета простих іменних акцій на рахунок у цінних паперах позивача.

2. Вимоги мотивували тим, що спірний Договір купівлі-продажу цінних паперів не відповідає вимогам законодавства у сфері валютного регулювання, чинного на дату його укладення, зокрема частині першій статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93; у редакції на час укладення спірного Договору), Положенню про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового звязку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297 (далі Положення № 297; у редакції на час укладення спірного Договору), оскільки за цим Договором перейшли права власності на валютні цінності, якими є цінні папери прості іменні акції ПрАТ «Полтавський ГЗК», від продавців-нерезидентів до покупців-нерезидентів без наявності в указаних юридичних осіб ліцензії на здійснення валютних операцій. Внаслідок укладення спірного Договору позивач протиправно був позбавлений права власності на пакет акцій відповідного розміру у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК».

З огляду на викладене, на думку позивача, Договір купівлі-продажу цінних паперів має бути визнаний недійсним в судовому порядку, а інші позовні вимоги, які стосуються визнання недійсними актів, виданих (прийнятих, оформлених) на виконання цього Договору, та вчинення дій за наслідками визнання Договору недійсним, є похідними від першої позовної вимоги та мають на меті забезпечити можливість відновлення становища позивача, що існувало до моменту порушення його прав.

3. У грудні 2020 року до Господарського суду міста Києва звернулися також компанії Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited та Gilson Investmens Limited із заявами про вступ у справу як треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, з позовами до відповідачів і Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, підстави яких загалом відтворюють позовну заяву компанії Trimcroft Services Limited.

Треті особи вказували, що оскільки вони є учасниками Договору купівлі-продажу цінних паперів (а саме продавцями за цим Договором), то рішення у цій справі прямо стосується їхніх прав та інтересів. Мало того, треті особи погоджуються з підставами, заявленими позивачем, та з аналогічних мотивів заявляють власні позовні вимоги такого змісту:

визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу цінних паперів у частині, що стосується прав та інтересів третіх осіб щодо їх пакетів простих іменних акцій, випущених ПрАТ «Полтавський ГЗК» (у кількості: третя особа-1 8 000 000 штук; третя особа-2 8 000 000 штук; третя особа-3 4 346 512 штук), номінальною вартістю 0,25 грн, що становило відповідно 12,1378 %, 12,1378 % і 6,5946 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» до моменту укладення спірного Договору;

визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії щодо змін до установчих документів ПрАТ «Полтавський ГЗК» від 25 жовтня 2004 року № 15841050001000014, від 09 вересня 2005 року № 15841050004000014, від 11 травня 2006 року № 15841050005000014, від 05 червня 2008 року № 15841050016000014, від 21 листопада 2008 року № 15841050018000014, від 12 червня 2020 року № 15841050046000014;

зобовязати Мінюст привести у відповідність станом на 17 листопада 2002 року відомості про відповідача-12 в ЄДР у частині розміру статутного капіталу та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;

визнати дійсним та відновити дію свідоцтва Державної комісії з цінних паперів від 07 серпня 1998 року № 384/16/1/98 про реєстрацію випуску акцій;

визначити статутний капітал відповідача-12 у розмірі 16 477 505,00 грн, що поділений на 65 910 020 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн, які становлять 100 % від загальної кількості випущених акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК»;

визначити розмір частки акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК»: третьої особи-1 12,1378 %, що становить 8 000 000 штук простих іменних акцій; третьої особи-2 12,1378 %, що становить 8 000 000 штук простих іменних акцій; третьої особи-3 6,5946%, що становить 4 346 512 штук простих іменних акцій;

витребувати з незаконного володіння (стягнути з) відповідача-7 на користь компаній Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited зазначені пакети акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК», які до укладення спірного Договору становили відповідно 12,1378 %, 12,1378 % і 6,5946 % статутного капіталу ПрАТ «Полтавський ГЗК», шляхом: визнання за третіми особами права власності на вказані цінні папери; зобовязання відповідача-9 виконати безумовні депозитарні операції списання цих акцій з рахунка в цінних паперах відповідача-7 на рахунки у цінних паперах третіх осіб в депозитарній установі відповідача-8; зобовязати відповідача-8 виконати безумовні депозитарні операції зарахування наведених вище пакетів простих іменних акцій на рахунки у цінних паперах компаній Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited, які списуються з рахунка в цінних паперах компанії Ferrexpo AG.

4. Господарський суд міста Києва 27 травня 2021 року ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог позивача та третіх осіб.

Суд визнав позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів, суд виходив з того, що спірний Договір був укладений у повній відповідності із чинними на момент його укладення вимогами законодавства України. При цьому суд виснував, що:

1) спірний Договір стосувався купівлі-продажу акцій акціонерного товариства, тобто передбачав проведення операції з цінними паперами, яка в розумінні пунктів 1, 2 статті 1 Декрету № 15-93 за своєю природою є операцією з валютними цінностями на міжнародних ринках і була проведена сторонами Договору за участю АТ «ІНГ Банк Україна», яке станом на дату укладення спірного Договору здійснювало свою діяльність та мало право на здійснення операцій з валютними цінностями на міжнародних ринках на підставі виданих йому Національним банком України банківської ліцензії № 190 від 04 грудня 2001 року та письмового дозволу на здійснення окремих операцій № 190-1 від 04 грудня 2001 року, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій в розумінні статті 5 Декрету № 15-93. За висновком суду, укладення спірного договору за участю особи, яка мала чинну генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій на міжнародних ринках, не вимагало наявності у всіх інших його сторін ліцензій на здійснення валютних операцій;

2) валютні операції, проведені за спірним Договором, не потребували отримання від його сторін (компаній-продавців та компаній-покупців) індивідуальних ліцензій відповідно до частини четвертої статті 5 Декрету № 15-93, бо:

сторони за спірним договором (компанії-продавці та компанії-покупці) не були фінансовими установами та не підпадали під дію Порядку надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 297 від 09 серпня 2002 року;

за спірним Договором компанії-продавці, які є нерезидентами, передали своє право власності на акції Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ВАТ «Полтавський ГЗК») як на об`єкт інвестування, припинили свою участь у зазначеному товаристві та припинили свою інвестиційну діяльність щодо зазначеного товариства, здійснили репатріацію своїх інвестицій та доходів, а відповідно до частини шостої пункту 4 статті 5 Декрету № 15-93 вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті у разі припинення інвестиційної діяльності на території України не потребувало одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій. За висновком суду, здійснення репатріації інвестицій і доходів компаній-продавців, які є компаніями іншої держави Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії, на підставі індивідуальної ліцензії на разову валютну операцію суперечило б статтям 1, 2, 3 та 7 Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10 березня 1993 року, за якими Україна гарантувала інвесторам іншої договірної сторони цієї Угоди, зокрема і компаніям-продавцям за спірним Договором, необмежений переказ їхніх інвестицій і доходів;

відповідно до статті 7 Декрету № 15-93 здійснення розрахунків між нерезидентами не потребувало індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції, оскільки не регулювалося цим Декретом;

спірний договір не передбачав здійснення операцій, установлених пунктами «б» «е» частини четвертої статті 5 Декрету № 15-93 у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору, які потребували отримання його сторонами індивідуальних ліцензій;

3) спірний Договір хоч і стосувався операцій із цінними паперами, їх купівлею-продажем, що відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», статей 8, 26, 27 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» відноситься до професійної діяльності на ринку цінних паперів та здійснюється на підставі спеціальних дозволів, однак спірний договір був укладений між компаніями-продавцями та компаніями-покупцями, які не здійснювали професійну діяльність на ринку цінних паперів та не зобов`язані були отримувати відповідну ліцензію. Також суд установив та врахував те, що компанії-покупці за спірним договором були представлені фізичними особами представниками за дорученнями, а також професійним торговцем цінними паперами Закритим акціонерним товариством «Ділові партнери», який мав відповідний дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів. При цьому суд врахував, що обставини відсутності необхідності отримання сторонами спірного договору дозволів на здійснення операцій, пов`язаних з обігом цінних паперів, встановлені судовим рішенням у справі № 8/348а-20/142, яке набрало законної сили, є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню під час розгляду цієї справи;

4) компанії-продавці продали належні їм акції ВАТ «Полтавський ГЗК» на зазначених у Договорі вигідних для себе умовах, які визначили добровільно та за власною згодою, що не спростовано позивачем та третіми особами із самостійними вимогами, а їх доводи про те, що укладення спірного Договору призвело до втрати ними права власності на відповідні пакети простих іменних акцій, які належали їм на праві власності, суперечать доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та статті 3 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог (про визнання недійсними свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, скасування реєстраційних дій, зобов`язання Мінюсту вчинити дії, визнання дійсним та відновлення дії свідоцтва; визначення розміру статутного капіталу та розміру частки акцій позивача та третіх осіб у статутному капіталі акціонерного товариства; витребування із незаконного володіння простих іменних акцій та визнання права власності на такі акції, зобов`язання відповідачів вчинити дії), місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що ці позовні вимоги є похідними від основної позовної вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів та не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю основної позовної вимоги, ці похідні позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки позивач та треті особи із самостійними вимогами фактично просять суд не відновити становище, а створити нове становище, якого не існувало станом на 17 листопада 2002 року.

Також суд констатував, що спірний Договір не був підставою для вчинення у ЄДР спірних реєстраційних дій та проведення будь-яких інших змін щодо ПрАТ «Полтавський ГЗК», не був підставою для видання або анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій цього товариства, зміни розміру його статутного капіталу, припинення існування спірних акцій цього товариства, а документи, які були підставою зазначених змін щодо ПрАТ «Полтавський ГЗК» та його спірних акцій, не були скасовані або визнані недійсними у судовому порядку. Позивач та треті особи із самостійними вимогами не надали суду жодних доказів протилежного.

Суд далі підсумував, що строк позовної давності не підлягає застосуванню до позовних вимог у цій справі, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача та третіх осіб із самостійними вимогами, про захист яких вони просять, не порушені відповідачами, а суд відмовляє у задоволенні позовів у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

5. Компанії Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited, Trimcroft Services Limited та Calefort Developments Limited не примирилися із рішенням суду першої інстанції та подали апеляційні скарги.

Північний апеляційний господарський суд за наслідками апеляційного перегляду 12 вересня 2022 року виніс постанову, якою частково задовольнив апеляційні скарги, скасував рішення суду першої інстанції та постановив нове рішення. Позови компаній Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited та Gilson Investments Limited задовольнив частково і:

визнав недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу цінних паперів у частині, що стосується прав та інтересів позивача та третіх осіб, тобто щодо пакетів простих іменних акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК», які вони продали за цим Договором;

витребував із незаконного володіння (стягнув з) компанії Fеrrexpo AG прості іменні акції, випущені ПрАТ «Полтавський ГЗК», номінальною вартістю 9,96 грн, зокрема: на користь компанії Trimcroft Services Limited у кількості 28 897 580 штук, що становить 9,3218 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі відповідача-12; на користь компанії Calefort Developments Limited 37 627 180 штук, що становить 12,1378 % статутного капіталу відповідача-12; на користь компанії Emsworth Assets Limited 37 627 180 штук, що становить 12,1378 % статутного капіталу відповідача-12; на користь компанії Gilson Investments Limited 20 443 260 штук, що становить 6,5946 % статутного капіталу відповідача-12;

зобовязав депозитарну установу ТОВ «Основа цінні папери» виконати безумовні депозитарні операції щодо списання з рахунка в цінних паперах компанії Fеrrexpo AG вказаних пакетів простих іменних акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК», а депозитарну установу ТОВ «Солід Дніпро» виконати безумовні депозитарні операції зарахування цих пакетів простих іменних акцій

відповідача-12 на рахунки у цінних паперах компаній Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investments Limited.

У решті позовних вимог суд апеляційної інстанції відмовив та здійснив розподіл судового збору за подання позивачем і третіми особами позовних заяв та апеляційних скарг.

6. ПрАТ «Ділові партнери» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишити в силі.

Із цього приводу товариство покликалося на пункти 1, 3, 4 абзацу першого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) і зазначало, зокрема, про те, що суд апеляційної інстанції, 1) неправильно застосував норми матеріального права: статті 261 та 267 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), не зважив на висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 23 січня 2020 року у справі № 910/14006/18, від 22 січня 2020 року у справі № 522/6815/15-ц, від 22 лютого

2017 року у справі № 6-17цс17, від 16 січня 2020 року у справі № 910/14522/18, від

27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17, від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16; статті 184 та 387 ЦК України, залишив поза увагою висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від

18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18; положення Декрету № 15-93, наголосивши при цьому на брак висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування зазначеного Декрету; статтю 10761 ЦК України, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, позаяк з`явилася після їх виникнення; частину другу статті 328 ЦК України щодо презумпції правомірності набуття права власності, оскільки не врахував, що обставини недобросовісності відповідача-7 як набувача акцій не встановлені та не доведені позивачем та третіми особам, у звязку з чим для відповідача-7 як добросовісного набувача діє презумпція правомірності набуття права власності на акції і суд не мав права їх витребовувати; 2) порушив норми процесуального права: статтю 77 ГПК України, не мав на увазі висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права, викладені у постановах від 14 червня 2022 року у справі № 926/326/21, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18, від 16 березня 2021 року у справі № 911/1357/18, та встановив певні обставини у справі, зокрема щодо статусу відповідача-5 у спірному Договорі, за відсутності належних та допустимих доказів; частину четверту статті 75 ГПК України, з огляду на яку не взяв до уваги наявність судових рішень, які набрали законної сили та якими встановлені обставини та зроблені висновки щодо предмета спору в цій справі, зокрема про відсутність акцій як індивідуально визначеного майна, власниками яких були позивач та треті особи до моменту укладення спірного Договору, про відсутність необхідності отримання сторонами спірного Договору дозволів на здійснення передбачених договором операцій та інші; статтю 236 ГПК України, через те що не обґрунтував своє рішення та не зазначив, хто з учасників спірного Договору повинен був мати ліцензію на здійснення передбачених Договором операцій та яку саме (генеральну / індивідуальну); статті 237, 269 ГПК України, оскільки вийшов за межі позовних вимог та змінив предмет спору, вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, розглянув та вирішив справу неповноважним складом суду апеляційної інстанції, не зважив на висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм процесуального права, викладені у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 910/17376/19, від 26 липня 2022 року у справі № 921/183/21; пункт 6 частини четвертої статті 238 ГПК України, оскільки не встановив та не зазначив у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, чи були та ким порушені права / інтереси позивача та третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору, за захистом яких вони звернулися до суду з позовами у цій справі.

7. Компанія Ferrexpo AG також звернулася з касаційною скаргою, в якій просила: скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишити в силі; скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від

14 січня 2022 року та постановити нову ухвалу у справі № 910/15551/20, якою повернути без розгляду заяву компанії Emsworth Assets Limited про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду (Корсак В. А. головуючий суддя, судді Владимиренко С. В., Попікова О. В.) від розгляду справи; скасувати ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23, 29 червня, 29, 30 серпня, 08 вересня

2022 року в цій справі та постановити нові ухвали у справі, якими визнати заяви ПрАТ «Ділові партнери» та ТОВ «Основа цінні папери» про відвід головуючої судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/250 обґрунтованими та задовольнити заяви про відвід головуючої судді Кропивної Л. В. від розгляду справи.

Підставами для втручання в оскаржені судові рішення назвав правила пунктів 1, 3, 4 абзацу першого частини другої статті 287, пункту 1 частини першої та пункту 4 частини другої статті 310 ГПК України. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував та порушив такі норми матеріального і процесуального права: статті 261 та 267 ЦК України, бо неправильно визначив початок перебігу позовної давності щодо позовних вимог у цій справі, знехтував висновками Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 23 січня 2020 року у справі № 910/14006/18, від 22 січня 2020 року у справі № 522/6815/15-ц, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, від 16 січня 2020 року у справі № 910/14522/18, від 27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17, від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16; статті 328, 388 ЦК України щодо презумпції правомірності набуття права власності, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми, викладених у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 902/627/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 909/1286/19. Суд залишив поза увагою те, що обставини недобросовісності відповідача-7 як набувача акцій є невстановленими і такими, які позивач та треті особи не довели, не зважив на презумпцію правомірності набуття права власності на акції; статті 184 та 387 ЦК України, бо не надав значення висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18; положення Декрету № 15-93. При цьому скаржник зазначив, що стосовно означених правовідносин нема висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування зазначеного Декрету; статтю 236 ГПК України, оскільки не обґрунтував своє рішення та не зазначив, хто з учасників спірного договору повинен був мати ліцензію на здійснення передбачених договором операцій та яку саме (генеральну/індивідуальну); статтю 77 ГПК України, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 926/326/21, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18, від 16 березня 2021 року у справі № 911/1357/18, від

07 грудня 2021 року у справі № 914/2468/20, та встановив певні обставини у справі, зокрема щодо статусу відповідача-5 у спірному договорі, щодо збільшення статутного капіталу акціонерного товариства лише за рахунок індексації основних фондів за відсутності належних та допустимих доказів, висновки суду апеляційної інстанції в цій частині ґрунтуються на припущеннях; пункт 6 частини четвертої статті 238 ГПК України, оскільки не встановив та не зазначив у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, чи були та ким порушені права / інтереси позивача та третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору, за захистом яких вони звернулися до суду з позовами у цій справі, не врахував висновків Верховного Суду щодо необхідності встановлення наявності / відсутності порушеного права та/або інтересу при вирішенні спору у справі, викладених у постановах від 22 січня 2019 року у справі

№ 912/1856/16, від 24 листопада 2021 року у справі № 904/5874/19 (904/4623/19), від 07 грудня 2021 року у справі № 902/45/20, від 28 лютого 2018 року у справі

№ 917/467/17, від 25 червня 2018 року у справі № 910/24249/16, від 17 липня

2018 року у справі № 910/237/18, від 14 серпня 2018 року у справі № 910/1972/17, від 23 травня 2019 року у справі № 920/301/18, від 25 червня 2019 року у справі № 922/1500/18; статті 237, 269 ГПК України, позаяк суд вийшов за межі позовних вимог та змінив предмет спору, вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, розглянув та вирішив справу неповноважним складом суду апеляційної інстанції, оминув увагою висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм процесуального права, викладені у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 910/17376/19, від 26 липня 2022 року у справі № 921/183/21.

Також скаржник послався на існування передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 310 ГПК України підстав для обов`язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки справа була розглянута та вирішена неповноважним складом суду, тому що в ухваленні судового рішення на стадії апеляційного розгляду справи брав участь суддя, якому був заявлений відвід з обґрунтованих для цього підстав.

За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції помилково розглянув заяву компанії Emsworth Assets Limited № 09.1-19/25/22 від 03 лютого 2022 року про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Корсака В. А., Владимиренко С. В., Попікова О. В. від розгляду справи та помилково передав справу для визначення іншого складу суду. На думку скаржника, суд мав повернути цю заяву особі, що її подала, без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, оскільки заява не відповідала вимогам частини першої цієї статті.

Скаржник теж зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав необґрунтованими заяви відповідача-5 та відповідача-9 про відвід головуючої судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20, не спростував доводів заявників щодо обґрунтованості цих заяв.

8. Компанії Trimcroft Services Limited та Ferrexpo AG звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотаннями про передачу справи № 910/15551/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі Велика Палата), позаяк ця справа містить виключну правову проблему, а звідси підлягає передачі на розгляд до Великої Палати на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

9. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 11 та 21 жовтня ухвалами відкрив касаційне провадження та призначив справу до спільного розгляду, а

01 грудня 2022 року ухвалою передав справу № 910/15551/20 на розгляд до Великої Палати.

10. Велика Палата визнала мотиви та підстави, зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2022 року, обґрунтованими, у звязку із чим 19 січня 2023 року постановила ухвалу про прийняття та призначення справи до розгляду.

11. За наслідками розгляду касаційних скарг 19 квітня 2023 року Велика Палата ухвалила постанову, якою закрила касаційне провадження за касаційною скаргою компанії Ferrexpo AG в частині оскарження ухвал Північного апеляційного господарського суду від 14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня, 08 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20.

Касаційні скарги ПрАТ «Ділові партнери» та компанії Ferrexpo AG задовольнила частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20 скасувала, а рішення Господарського суду міста Києва від

27 травня 2021 року змінила в мотивувальній частині, виклавши її в редакції постанови. У решті рішення суду першої інстанції залишила в силі.

12. З постановою Великої Палати від 19 квітня 2023 року не погоджуємося, тож, керуючись частиною третьою статті 34 ГПК України, вважаємо за необхідне висловити окрему думку.

13. Щодо оскарження ухвал апеляційного суду від 14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня та 08 вересня 2022 року Велика Палата заначила, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

В аспекті наведеного нормативного регулювання видів судових ухвал, які підлягають оскарженню в касаційному порядку і в переліку яких нема ухвал про вирішення заяв про відводи (самовідводи), Велика Палата виснувала, що ухвали апеляційного суду від 14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня та 08 вересня 2022 року у справі

№ 910/15551/20, у яких вирішувались питання про відвід суддів від розгляду справи № 910/15551/20, відносяться до тих ухвал, які не підлягають касаційному оскарженню. Але при цьому застерегла, що порушення норм процесуального права, допущенні апеляційним судом при їх ухваленні, у встановлених процесуальним законодавством випадках можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

З огляду на це Велика Палата виснувала, що касаційне провадження за касаційною скаргою компанії Ferrexpo AG в частині оскарження ухвал апеляційного суду від 14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня та 08 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20 підлягає закриттю.

14. Відносно оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав, указаних у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України наявність порушень, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 310 цього Кодексу, Велика Палата заначила таке.

За пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1 і 2 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Указані порушення компанія Ferrexpo AG вбачає в тому, що апеляційний суд неправомірно прийняв до розгляду та ухвалою від 14 лютого 2022 року задовольнив заяву компанії Emsworth Assets Limited про відвід колегії суддів у складі Корсака В. А., Попікової О. В. та Владимиренко С. В., оскільки вказана компанія не подала належного доказу своєї правосубєктності за законодавством Англії та Уельсу, а повноваження її директорів на підписання заяви про відвід були додані без перекладу та апостилю. Внаслідок цього порушення відведена колегія суддів не змогла розглянути апеляційні скарги, відповідно, порядок визначення всіх наступних суддів для розгляду цієї справи був порушений.

Згідно із частиною першою статті 32 ГПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Відповідно до частини другої статті 40 ГПК України у разі задоволення заяви про відвід одному або декільком суддям, які розглядають справу колегіально, справа розглядається в тому самому суді таким самим складом колегії суддів із заміною відведеного судді або суддів, або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Ураховуючи наведені норми права, Велика Палата вважає, що задоволення необґрунтованого відводу, на що посилається скаржник, само по собі не може свідчити про порушення порядку визначення всіх наступних суддів для розгляду справи та неповноважність наступного складу суду, якщо при його визначенні були дотримані норми статті 32 ГПК України.

У звязку із цим Велика Палата виснувала, що ухвалами апеляційного суду від 23 та 29 червня 2022 року правомірно було відмовлено ПрАТ «Ділові партнери» у задоволенні заявленої з наведених підстав заяви про відвід судді Кропивної Л. В.

Також компанія Ferrexpo AG звертає увагу, що вона та відповідач-5 більше пяти разів заявляли клопотання про відвід судді Кропивної Л. В. у звязку з наявністю сумнівів у її неупередженості, а тому за наявності такої кількості відводів ця суддя повинна була взяти самовідвід.

Проте кількість заявлених учасниками справи відводів сама по собі не може свідчити про упередженість або необєктивність суддів, тим більше не може бути підставою для заявлення таким суддею самовідводу.

Інших доводів, що підтверджують неповноважність складу суду або ухвалення постанови суддею, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими (якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою), у касаційній скарзі компанії Ferrexpo AG не зазначено.

За цих обставин Велика Палата, дотримуючись меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України, дійшла висновку, що нема підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду відповідно до норм пунктів 1 і 2 частини першої статті 310 цього Кодексу.

15. Інші викладені в постанові міркування Великої Палати щодо решти доводів касаційних скарг, не є суттєвими для цілей цієї окремої думки, що дозволяє особливо не акцентувати увагу на них і у звязку із цим викладати аргументи незгоди чи схвалення щодо цих доводів.

16. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України господарське судочинство повинно здійснюватися з дотриманням принципу права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

У системному цілісному звязку з принципом забезпечення права на касаційний перегляд судового рішення судів попередніх інстанцій перебувають правила (приписи) пункту 1 частини першої статті 287 цього Кодексу, відповідно до яких касаційний перегляд можливий зазвичай тоді, коли відбулися розгляд справи по суті в суді першої інстанції і перегляд цього рішення судом апеляційної інстанції. У такому саме звязку з принципом забезпечення права на касаційний перегляд перебувають і положення статей 302, 303 ГПК України, які регламентують підстави передачі справи на розгляд Великої Палати й порядок такої передачі.

За правилами частини пятої статті 302 цього Кодексу Велика Палата в рамках касаційного провадження може постановити судове рішення у справі, якщо існує виключна правова проблема і розгляд справи Великою Палатою диктується необхідністю забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Але вправі цей суд постановити таке рішення за умови, коли законна процедура дозволяє його постановити.

17. Із цього приводу варто відразу наголосити, що ми акцентуватимемо увагу на підставах, умовах та правоможностях касаційного суду творити своє правосуддя в проєкції перегляду судових рішень судів попередніх інстанцій, ухвалених по суті спору, коли за назвою існують такі рішення і через свою наявність формально не обмежують у розумінні правил пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України провадити касаційний перегляд, але водночас один з таких видів судових рішень (приміром у нашій ситуації постанова суду апеляційної інстанції) містить змістовні ознаки, достатні для того, щоб засумніватися в його законності і спроможності бути підставою для формулювання правового висновку. Інакше кажучи, зосереджуватимемося на касаційному перегляді рішень судів першої й апеляційної інстанцій, які є і наче уможливлюють касаційний перегляд справи, але воднораз існують передумови, які обєктивно сигналізують про істотні порушення унормованого порядку (процедури) винесення одного з таких судових рішень і в кінцевому підсумку підводять до думки про «неважність» [апеляційного] перегляду справи та ухваленого за його наслідками судового рішення, яке за правовими формою та змістом не може визнаватися законним і підставовим для формулювання касаційним судом обовязкових до застосування правових висновків.

18. У статті 1 Основного Закону України (далі ОЗ) проголошено, що Україна є правовою державою, а у статті 6 ОЗ встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи <…> судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Конституція України має розумітися та застосовуватися через призму цілісності та розумності її приписів; її принципи, приписи, цінності, ідеї мають трактуватися в єдиному змістовному взаємозвязку й за жодних спроб не повинні протиставлятися.

Суд касаційної інстанції як ланка в структурі судової влади є державним (створеним державою) органом, що здійснює правосуддя, і носієм судової влади. З огляду на означені вище конституційні приписи про Україну як правну державу та поділ державної влади на три її гілки видається переконливим та продуктивним стверджувати, що касаційний суд у царині правосуддя повинен підпорядковуватися силі принципу правної держави, найважнішими елементами якої є закріплення в ОЗ основних прав людини, поділ державної влади, законність, правова безпека, звязаність правом, справедливість, визначеність і прозорість правового регулювання, адекватність дій державних органів тощо.

Поняття України як правної держави не має конституційного визначення, не містить у всіх деталях жодних чітко визначених вимог заборон конституційного рівня для конкретних обставин окремої справи й мало того, потребує конкретизації залежно від конкретних фактичних умов. Але попри все це у ньому відчутна (присутня) внутрішня, моральна, екзистенційна, спонтанна воля (сила), яка своїм чином зобовязує державні (судові) органи влади діяти тільки на основі конституції і прийнятих формально і матеріально відповідно до конституції законів з метою забезпечення людської гідності, свободи, справедливості та правової безпеки.

19. Ці наші загальні засновкові міркування можливо занадто розлогі та не зовсім доречні для цілей цієї окремої думки, однак не є зайвими, і ми навели їх лише для того, аби вкотре наголосити, що суд касаційної інстанції, який реалізує судову владу, під час касаційного перегляду не повинен діяти «шаблонно», формально, безвідносно до законності порядку здійснення судового провадження судами попередніх інстанцій, не повинен уникати розвязання питань, які мають предикатне значення для правильного розгляду справи.

20. Правила пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України в системному звязку з іншими нормами цього Кодексу, які регламентують процедуру касаційного судочинства, дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати касаційний перегляд рішень судів попередніх інстанцій за умови, коли судове рішення суду першої інстанції оскаржується після апеляційного перегляду. Презюмується, що такий перегляд здійснює правоможний склад суду другого рівня.

Ці та повязані з ними правила передбачають позитивні, прямі, дозволені законом дії суду касаційної інстанції. Водночас вони якраз не містять в собі заборони касаційному суду переглядати рішення суду першої інстанції, стосовно якого не відбувався апеляційний перегляд. Тобто не містять процесуальної редакції правила про те, що суду забороняється здійснювати касаційне провадження у разі, якщо не відбувся апеляційний перегляд справи.

Правила цієї та інших статей ГПК України чітко й ясно не встановлюють реакції суду касаційної інстанції на ситуацію, коли апеляційний перегляд оскарженого до касаційного суду рішення суду першої інстанції не відбувався або відбувся з ухваленням судового рішення, котре за назвою, видом і формою можна віднести до судового акта по суті спору, але його винесення супроводжують обставини, які за змістовними властивостями не дозволяють віднести його до законного й обґрунтованого судового рішення, тобто судового рішення, яке б не суперечило правомірній процедурі його ухвалення.

Попри те, що правил, які би точно приписували, що належить робити суду касаційної інстанції у разі, коли апеляційний розгляд справи не відбувся або відбувся з дефектами, несумісними з порядком його провадження, нема, це, однак, не означає, що суд касаційної інстанції може завершувати касаційний перегляд з ухваленням відповідного судового рішення з правовим правозастосовним висновком на тій підставі, що, як простежується зі змісту постанови Великої Палати у цій справі, цей суд наділений повноваженнями на перегляд судових рішень незалежно від умов і підстав, які за законом і правом обмежували такий перегляд по суті спору.

21. Очевидно, що у випадку, коли оскаржуване рішення суду першої інстанції не переглядалося в апеляційному порядку, суд касаційної інстанції діятиме від зворотного і має відмовити у відкритті процедури касаційного перегляду.

Проте може скластися ситуація, коли апеляційний перегляд судового рішення відбувся, але за умов, які викликають обґрунтовані сумніви у легітимності цього перегляду. Умови й обставини, які підривають правомірність апеляційного перегляду, можуть бути різнопланові за змістом та ступенем негативної дії.

Приміром, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 01 грудня 2015 року в справі № П/800/235/15, розпочатій за позовом Макаренка В. В. до Вищої ради юстиції про визнання протиправним дій та рішення, незважаючи на прохання позивача переглянути постанову Вищого адміністративного суду України з підстави неправильного застосування норм матеріально права, постановити нове рішення про задоволення позову й таким чином (способом) захистити його право, з власної ініціативи виявила, що розгляд справи здійснював суд у складі суддів, кожен з яких мав повноваження на розгляд такої справи, однак до складу колегії суддів, котра мала її розглядати, вони були включені не відповідно до вимог закону.

З покликанням на аналіз правил закону, які регламентують порядок формування складу суду для розгляду справи по суті, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, зокрема, що за наявності функціонуючої автоматизованої системи документообігу заміна судді (суддів), який з поважних причин не може брати участь у розгляді справи, має здійснюватися винятково автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності. Тобто в тій справі Судова палата за наслідками перегляду не формулювала правового висновку, оскільки виявила, що рішення по суті спору, щодо якого сторона спору пропонувала ухвалити нове рішення, виніс (ухвалив чи постановив) суд, відносно якого є обєктивні сумніви щодо його легітимності, неупередженості чи безсторонності.

Подібне рішення цей самий суд виніс у справі № П/800/166/15 за позовом ОСОБА_1. до Президента України про зобовязання вчинити певні дії (постанова від 01 грудня 2015 року).

22. Повертаючись до обставин справи, треба нагадати, що перед Великою Палатою теж постало питання, чи відбувся апеляційний перегляд цієї справи в розрізі застережень щодо правомірності визначення складу суду, який розглянув справу за правилами апеляційного провадження, чи насправді є підстави вважати, що відбувся апеляційний перегляд, чи за наявності застережень щодо правомірності визначення складу суду, рішення якого переглядається, вправі касаційний суд ухвалювати своє судове рішення по суті.

За правилами частини четвертої статі 300 ГПК України [касаційний] суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до пунктів 1 і 4 частини першої статті 310 цього Кодексу судові рішення підлягають обовязковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу.

Ми вважаємо, що наявні нижченаведені в цій справі обставини щодо порядку формування складу колегії суддів для апеляційного перегляду судового рішення давали Великій Палаті обґрунтовані сумніви стосовно повноважності складу суду, що здійснив апеляційний перегляд.

23. Гадаємо, що для такого твердження потрібно більш детально проаналізувати обставини, повязані з вирішенням відводів та самовідводів суддів під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у цій справі.

Отож 09 червня 2021 року від компанії Trimcroft Services Limited до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року.

За витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу передали на розгляд колегії суддів: Гаврилюк О. М. (головуючий), Ткаченко Б. О., Сулім В. В.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 14 червня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (підстава: перебування судді Ткаченка Б. О. на лікарняному).

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2021 року апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Майданевич А. Г., Сулім В. В.

Апеляційні скарги від компаній Gilson Investmens Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited передані раніше визначеній колегії.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15551/20 (підстава: перебуванням судді Суліми В. В. з 01 по 15 липня 2021 року у відпустці).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/15551/20 передано на розгляд колегії суддів: Гаврилюк О. М. (головуючий), Майданевич А. Г., Пашкіна С. А.

Суд у складі цієї колегії 26 липня 2021 року відкрив апеляційне провадження у справі, обєднав апеляційні скарги компаній Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited, Trimcroft Services Limited та Calefort Developments Limited в одне провадження для спільного розгляду у справі № 910/15551/20, розгляд справи призначив на судове засідання на 09 вересня 2021 року.

04 серпня 2021 року від представника компанії Trimcroft Services Limited надійшла заява про відвід колегії визначеному складу колегії суддів, яку ухвалою від 05 серпня 2021 року вона (колегія суддів) задовольнила лише в частині пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України й відмовила у задоволенні решти підстав. Передала матеріали справи № 910/15551/20 для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.

Згідно з витягами з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2021 року апеляційні скарги компаній Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited, Trimcroft Services Limited та Calefort Developments Limited у справі № 910/15551/20 передані для розгляду колегії суддів: Сітайло Л. Г. (головуюча), Поляков Б. М., Верховець А. А.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2021 року призначений повторний автоматизований розподіл судової справи (підстава: перебування судді Верховця А. А. у відпустці), яким визначено колегію у складі суддів: Сітайло Л. Г. (головуюча), Поляков Б. М., Буравльов С. І.

17 листопада 2021 року від компанії Gilson Investmens Limited надійшла заява про відвід суддів Сітайло Л. Г., Буравльова С. І., Полякова Б. М. від розгляду справи № 910/15551/20, яку цей суд розглянув, визнав необґрунтованою й відповідно до частини першої статті 32, частини третьої статті 39 ГПК України передав справу для розгляду відводу і визначення складу суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2021 року заяву компанії Gilson Investmens Limited про відвід у справі № 910/15551/20 передали на розгляд колегії суддів: Демидова А. М. (головуюча), Попікова О. В., Євсіков О. О., яка 22 листопада 2021 року винесла ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відвід, справу № 910/15551/20 повернула для розгляду колегії суддів: Сітайло Л. Г. (головуюча), Буравльов С. І., Поляков Б. М.

25 листопада 2021 року судді Сітайло Л. Г., Буравльов С. І. та Поляков Б. М. заявили про самовідвід у справі № 910/15551/20, який мотивували бажанням уникнути найменших сумнівів у неупередженості суду та законності складу суду, забезпечення процесуальних строків розгляду справи.

Цю заяву задовольнили, матеріали справи № 910/15551/20 передали для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України (ухвала від 25 листопада 2021 року).

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2021 року справу № 910/15551/20 передали для розгляду колегії суддів: Пономаренко Є. Ю. (головуючий), Кропивна Л. В., Барсук М. А.

ТОВ «Основа цінні папери» заявило відвід цій колегії суддів, але його заяву про відвід суд визнав необґрунтованою, матеріали справи вирішив передати для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 грудня 2021 року заяву про відвід суддів у справі № 910/15551/20 передали для розгляду колегії суддів: Гарник Л. Л. (головуюча), Доманська М. Л., Пантелієнко В. О., яка ухвалою від 16 грудня 2021 року відмовила у задоволенні заяви про відвід суддів Пономаренка Є. Ю., Барсук М. А., Кропивної Л. В.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2021 року справу № 910/15551/20 передано на повторний автоматизований розподіл (підстава: перебування судді Барсук М. А. у відпустці).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 грудня 2021 року апеляційні скарги у справі № 910/15551/20 передано на розгляд колегії суддів: Пономаренко Є. Ю. (головуючий), Кропивна Л. В., Євсіков О. О.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2022 року заяви ТОВ «Основа цінні папери» та ПрАТ «Ділові партнери» про відвід суддів у справі № 910/15551/20 передано на розгляд колегії суддів: Сітайло Л. Г. (головуюча), Пашкіна С. А., Буравльов С. І.

12 січня 2022 року суд апеляційної інстанції постановив ухвалу, якою залишив без розгляду заяви ТОВ «Основа цінні папери» та ПрАТ «Ділові партнери» про відвід судді Барсук М. А. від розгляду справи № 910/15551/20, відмовив у задоволенні відводів суддів Пономаренка Є. Ю. та Кропивної Л. В. від розгляду цієї самої справи, вирішив справу № 910/15551/20 повернути для розгляду колегії суддів: Пономаренко Є. Ю. (головуючий), Кропивна Л. В., Євсіков О. О.

Згодом після цього суддя Пономаренко Є. Ю. (головуючий) заявив самовідвід, заяву якого про відведення його від розгляду справи суд ухвалою від 14 січня 2022 року задовольнив і відповідно до положень статті 32 ГПК України справу передав для визначення автоматизованою системою складу судової колегії.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколів передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 19 січня 2022 року апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів: Корсак В. А. (головуючий), Владимиренко С. В., Попікова О. В.

03 лютого 2022 року від компанії Emsworth Assets Limited надійшла заява про відвід названого складу суддів від розгляду справи, яку суд розглянув, ухвалою визнав необґрунтованою і водночас передав справу для визначення складу суду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2021 року заяву компанії Emsworth Assets Limited про відвід суддів Корсака В. А., Владимиренко С. В., Попікової О. В. від розгляду справи № 910/15551/20 передали на розгляд колегії суддів: Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б., Тарасенко К. В.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2022 року № 09.1-08/928/22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (підстава: суддя Михальська Ю. Б. перебувала у відпустці).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви компанії Emsworth Assets Limited про відвід суддів сформовано колегію суддів: Іоннікова І. А., Тарасенко К. В., Шаптала Є. Ю., яка ухвалою від 14 лютого 2022 року задовольнила заяву компанії Emsworth Assets Limited про відвід суддів, матеріали справи № 910/15551/20 передала для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.

За повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями від 17 лютого 2022 року апеляційні скарги компаній Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited, Trimcroft Services Limited та Calefort Developments Limited передали на розгляд колегії суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Сулім В. В., Коротун О. М.

Позаяк суддя Коротун О. М. перебувала на лікарняному, був призначений повторний автоматизований розподіл справи № 910/15551/20, за протоколом якого від 18 лютого 2022 року справу № 910/15551/20 передано на розгляд колегії суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Шапран В. В., Сулім В. В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 травня 2022 року для розгляду справи № 910/15551/20 визначено колегію суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Руденко М. А., Шапран В. В. (підстава: суддя Сулім В. В. перебував у відпустці).

17 червня 2022 року до суду надійшла заява ПрАТ «Ділові партнери» про відвід головуючої судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20.

Оскільки суддя Шапран В. В. перебував у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, за протоколом якого від 22 червня 2022 року визначено колегію суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Руденко М. А., Барсук М. А. (

Через те що судді Руденко М. А. і Барсук М. А. перебували у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого визначено колегію суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Сулім В .В., Євсіков О. О. (протокол повторного автоматизованого розподілу від 23 червня 2022 року).

Суд ухвалою від 23 червня 2022 року визнав заяву ПрАТ «Ділові партнери» про відвід головуючої судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20 необґрунтованою, справу передав для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 червня 2022 року сформовано колегію суддів: Андрієнко В. В., Шапран В. В., Буравльов С. І. для розгляду заяви ПрАТ «Ділові партнери» про відвід судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20.

Ця колегія суддів ухвалою від 29 червня 2022 року відмовила в задоволенні заяви про відвід, матеріали справи № 910/15551/20 повернула колегії суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Сулім В. В., Євсіков О. О.

Позаяк суддя Євсіков О. О. перебував у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2022 року для розгляду справи № 910/15551/20 визначено колегію суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Сулім В. В., Демидова А. М.

Надалі згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 серпня 2022 року для розгляду справи № 910/15551/20 визначено колегію суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Ходаківська І. П., Демидова А. М. (підстава: суддя Сулім В. В. перебував на лікарняному).

08 серпня 2022 року надійшла заява компанії Trimcroft Services Limited про відвід судді Ходаківської І. П. від розгляду справи № 910/15551/20, яка була визнана необґрунтованою, матеріали справи знову передали для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України (ухвала від 10 серпня 2022 року).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 серпня 2022 року заяву компанії Trimcroft Services Limited про відвід судді Ходаківської І. П. від розгляду справи № 910/15551/20 передано на розгляд колегії суддів: Шапран В. В. (головуючий), Андрієнко В. В., Буравльов С. І., яка ухвалою від 15 серпня 2022 року відмовила в задоволенні цієї заяви.

18 серпня 2022 року суддя Ходаківська І. П. заявила самовідвід від розгляду справи № 910/15551/20, яку у встановленому законом порядку суд ухвалою від 18 серпня 2022 року задовольнив, а матеріали справи передав на автоматичний розподіл для визначення складу колегії суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколів передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 19 серпня 2022 року апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Демидова А. М., Андрієнко В. В.

Позаяк судді Демидова А. М., Андрієнко В. В. перебували у відпустках, визначено колегію суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Алданова С. О., Зубець Л. П. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 серпня 2022 року).

26 серпня 2022 року до суду надійшла заява ПрАТ «Ділові партнери» про відвід судді Кропивної Л .В. (головуючої) від розгляду справи, бо вона безпідставно ініціювала зміну складу суду, через те що суддя Андрієнко В. В. перебував у відпустці протягом одного дня, що призвело до порушення строків розгляду справи.

Суд визнав цю заяву необґрунтованою і ухвалою від 29 серпня 2022 року матеріали справи № 910/15551/20 передав для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 серпня 2022 року заяву ПрАТ «Ділові партнери» про відвід судді Кропивної Л. В. від розгляду справи передано на розгляд колегії суддів: Михальська Ю. Б. (головуюча), Тищенко А. І., Яковлєва М. Л., яка 30 серпня 2022 року розглянула і відмовила у відведенні судді Кропивної Л. В. від розгляду цієї справи.

07 вересня 2022 року від ПрАТ «Ділові партнери» та ТОВ «Основа цінні папери» надійшли заяви про відвід судді Кропивної Л. В. від розгляду справи.

Подані заяви розглянула колегія суддів у раніше визначеному складі відповідно до частини третьої статті 39 ГПК України, яка визнала їх необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.

12 вересня 2022 року Північний апеляційний господарський суд (судді Кропивна Л. В. (головуюча), Алданова С. О., Зубець Л. П.) виніс постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовів.

24. Як видно з наведених обставин, з 09 червня 2021 року (дата визначення складу суду для розгляду апеляційних скарг) по 12 вересня 2022 року (дата ухвалення рішення по суті) у звязку із задоволенням заяв про відвід та самовідвід було змінено пять суддів-доповідачів, а заміна суддів, які входить до складу колегії і не є суддями-доповідачами, відбувалася більше десяти разів.

З окреслених обставин видно також, що 25 листопада 2021 року судді Сітайло Л. Г., Буравльов С. І. та Поляков Б. М. заявили про самовідвід у справі № 910/15551/20, і ця заява була задоволена (ухвала від 25 листопада 2021 року).

Надалі члени цієї колегії (судді Сітайло Л. Г., Буравльов С. І.) розглядали заяви про відвід колегії у складі головуючого судді Пономаренка Є. Ю., суддів Кропивної Л. В., Барсук М. А.; окремо заяву про відвід судді Ходаківської І. П. та судді Кропивної Л. В., яка була доповідачем та ухвалила рішення по суті.

25. На наше бачення, стисло викладена історія визначення судді, а в разі колегіального розгляду судді-доповідача для розгляду цієї справи (справи № 910/15551/20) та розгляду заяв про самовідводи та відводи є незвичайною й особливою тим, що в ній містилися нетипові обставини, які через дію принципу правної держави, законності й верховенства права, елементами якого є право на доступ до суду і справедливе сподівання на розгляд справи незалежним, неупередженим та безстороннім [апеляційним] судом, щонайменше вимагали від Великої Палати сумлінного, ретельного й відповідального дослідження цих обставин для зясування в них ознак здійснення апеляційного провадження судом, щодо якого є обєктивні сумніви в його легітимності, а звідси виснувати, що якщо апеляційний перегляд здійснювався неповноважним складом, суд касаційної інстанції не має законних підстав формувати правовий висновок з тієї причини, що фактично не відбувся апеляційний перегляд справи, наявність якого власне й дозволяє касаційному суду формулювати такий висновок за результатами касаційного перегляду.

Ми гадаємо, що Велика Палата в контексті окреслених вище обставин розгляду заяв про відводи (самовідводи) та повязаних з цим розглядом питань правомірності визначення складу суду не повинна була уникати дослідження та правильної оцінки цих обставин. Вона мала б відповісти і, на наш погляд, відповісти позитивно, що процедура визначення складу суду, в якій суддя (суддя-доповідач, суддя колегії складу суду), який відповідно до встановленого законом порядку спочатку був визначений для розгляду справи, але потім за наслідками розгляду заяви про відвід (самовідвід) відведений від розгляду справи, а згодом визначений для вирішення питання про відвід, але вже як суддя, який не входить до складу суду, що розглядає справу, містить грубі вади (недоліки), які спотворили визначення судді чи складу колегії суддів, що розглянула справу в порядку апеляційного провадження.

Великій Палаті треба було б виснувати, що правила процесуального закону, передбачені частиною третьою статті 32 ГПК України, спрямовані на забезпечення неупередженого й безстороннього розгляду судом заяви про відвід; що власне участь саме стороннього судді, котрий не входить до складу суду, що розглядає справу, демонструє дотримання процедури визначення правомірного складу суду.

Відтак Велика Палата мала б зазначити, що участь судді у розгляді заяви про відвід (самовідвід) і повязаного із цим питання про правовірність складу суду, який перед тим був визначений автоматизованою системою як суддя, який має переглядати апеляційну скаргу по суті, але відведений від розгляду справи, обєктивно призводить до висновку, що склад суду визначений з грубим порушенням процедури і не може визнаватися правоможним.

У звязку із цим теж належало б розяснити, що суддя, який відведений від розгляду справи і не входить до складу суду, не втрачає (або, навпаки, набуває) значеннєвих властивостей, які унеможливлюють будь-яку його участь у розгляді цієї справи як по суті, так і у вирішенні жодних процесуальних питань, що повязані з перебігом (рухом) розгляду цієї справи, серед них і заяв про відвід чи самовідвід судді (суддів).

Нехтування цими обставинами в питанні визначення суду, встановленого законом (судді, судді-доповідача, складу колегії суддів), повинне мати наслідком визнання такого суду неправоможним, а апеляційний перегляд судового рішення (як у цій справі) нелегітимним і, зокрема, таким, що не дозволяв касаційному суду переглядати це рішення по суті й формувати правові висновки за наслідками такого перегляду.

26. На жаль, мусимо констатувати, що Велика Палата під час розгляду цієї справи, оминула увагою описані факти і належно не відреагувала на них. Мало того, більшість суддів Великої Палати слушним чином не відреагували на касаційні доводи сторін з цього самого приводу.

Скажімо, у касаційній скарзі компанії Ferrexpo AG, серед іншого, містилося покликання на частину першу статті 310 ГПК України як на обовязкову підставу для скасування оскаржуваної постанови.

Компанія Ferrexpo AG просила також скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 29 червня 2022 року, якою апеляційний суд (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Шапран В. В., Буравльов С. І.) відмовив у задоволенні заяви про відвід судді Кропивної Л. В.

27. Нагадаємо ще раз, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обовязковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

У нашому випадку у вирішенні питання щодо відводу судді-доповідача (Кропивної Л. В.) здійснювала колегія суддів, до складу якої входив суддя Буравльов С. І., який заявив самовідвід і заява якого була задоволена на підставі ухвали від 25 листопада 2021 року.

На нашу думку, судді Сітайло Л. Г., Буравльов С. І. та Поляков Б. М. після того як були відведені від розгляду цієї справи (ухвала від 25 листопада 2021 року), не могли брати участі в розгляді будь-якого питання, що стосується цієї справи, бо вже самі були відведені від її розгляду.

Ми вважаємо, що хоч визначення складу судової колегії для розгляду питання відводу суддів здійснювалося автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України, ця подія не позбавляє суддів, які за певних обставин на підставі відповідних ухвал були відведені від розгляду справи № 910/15551/20, діяти таким чином, щоб прямо не допустити (не спричинити) створення неповноважного складу суду.

28. Як процесуальний юридичний інститут відвід означає існування умов, за яких особа не може брати участі в конкретній справі. Він спрямований насамперед на виключення упередженості судді під час вирішення справи та ухвалення законного і справедливого рішення.

Підстави відводу (самовідводу) визначені в статті 35 ГПК України, відповідно до якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) <…>; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конвенційні норми-принципи зобовязують суд у межах своїх повноважень бути безстороннім, не мати жодної упередженості або упереджень, субєктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.

Існування процедур для забезпечення безсторонності у національному законодавстві, а саме правил, що регулюють відсторонення судді (суддів), спрямоване на усунення будь-яких проявів упередженості, що сприяє довірі суспільства до суду.

Суд повинен бути об`єктивно безсторонній, тобто передбачається існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.

Розгляд справи безстороннім судом передбачає, що суд повинен діяти на підставі закону та законним складом суду.

Правосуддя має здійснюватися, зокрема, у спосіб, який нівелює сумніви щодо упередженості та безсторонності судді та/або суддів, дотичних до розгляду справи. У цьому сенсі кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо його неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

Головна мета відводу гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

29. В аспекті наведеного повторимося, що Велика Палата, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України, не захотіла побачити підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 310 цього Кодексу. Однак відповідно до положень частини четвертої статті 300 цього Кодексу суд не може уникати втручання в судове рішення, якщо під час розгляду справи виявить порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, як-от ті, що описані вище в цій окремій думці.

На наш погляд, за обставинами цієї справи її розгляд в апеляційній інстанції здійснював неповноважний склад суду, що по суті вказує на те, що апеляційний перегляд справи не відбувся, що мало стати безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

30. Підсумовуючи, зазначимо, що за наведених обставин Велика Палата повинна була скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судді М. І. Гриців

С. Ю. Мартєв

О. Б. Прокопенко

О. М. Ситнік

Джерело: ЄДРСР 110880380

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Ткачука О. С.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 910/15551/20 (провадження № 12-41гс22) за позовом Компанії Trimcroft Services Limited до: 1) Компанії Eastcoast United Inc., 2) Компанії Statex Corp., 3) Компанії Newport Inc., 4) Компанії Sayers Holdings Limited, 5) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) Компанії Ferrexpo AG, 8) Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро», 9) Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа - цінні папери», 10) Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав, та

за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: 1) Компанії Calefort Developments Limited, 2) Компанії Emsworth Assets Limited, 3) Компанії Gilson Investmens Limited до 1) Компанії Eastcoast United Inc., 2) Компанії Statex Corp., 3) Компанії Newport Inc., 4) Компанії Sayers Holdings Limited, 5) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) Компанії Ferrexpo AG, 8) Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро», 9) Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа - цінні папери», 10) Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», 13) Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.

19 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року скасувала. Рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року змінила в мотивувальній частині, виклавши її в іншій редакції.

З таким висновком Великої Палати Верховного Суду не повною мірою погоджуюся і відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.

1.Вважаю, що при ухваленні постанови від 19 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду залишила поза увагою окремі положення висновку члена Науково-консультативної Ради при Верховному Суді (далі - НКР) щодо тлумачення норм права, які підлягали застосуванню у цій справі.

Так, у висновку, підготовленому 10 квітня 2023 року доктором юридичних наук, професором, завідувачем кафедри приватного права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, членом НКР при Верховному Суді Омельченком А. В., окрім іншого, вказано наступне.

«…У випадку, якщо акції, що були предметом договору купівлі-продажу цінних паперів від 18 листопада 2002 року, не існують на час вирішення судового спору, інші акції емітента ПрАТ «Полтавський ГЗК» (іншої номінальної вартості, кількості та загальної вартості) не можуть бути витребувані у набувача.

Віндикаційний позов не є належним способом захисту порушеного права акціонера (власника акцій) у випадку визнання недійсним договору, на підставі якого ці акції були ним відчужені, оскільки, по-перше, цінні папери є родовими речами (якщо вони не індивідуалізовані у процесі цивільного обороту), і, по-друге, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин щодо спірного майна».

На моє переконання, такі висновки члена НКР заслуговували на увагу. Проте, питання належності обраного позивачами способу захисту порушеного права Велика Палата Верховного Суду взагалі не досліджувала, хоча у численних рішеннях до цього неодноразово перевіряла ефективність способів судового захисту й у багатьох випадках в залежності від цього ухвалювала рішення.

2. В оскарженому рішенні апеляційного суду вказано, що позовна давність щодо вимоги про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів від 18 листопада 2002 року не пропущена, хоча вочевидь обґрунтованість поновлення судом кілька разів пропущеного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) викликає сумніви.

Велика Палата Верховного Суду взагалі не дала оцінки таким твердженням суду.

3. Також Велика Палата жодним чином не торкнулася питання дотримання судами розумних строків провадження у справі. Не було приділено увагу і тому, що у діях позивачів наявні ознаки зловживання процесуальним правом. Разом із тим відповідно до статті 43 ГПК України в залежності від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Про ознаки зловживання процесуальним правом свідчать наступні обставини.

У 2005 році Компанія GILSON INVESTMENTS LIMITED звернулась до господарського суду із позовом до Компанії EMSWORTH ASSETS LIMITED, Компанії CALEFORT DEVELOPMENTS LIMITED, Компанії TRIMCROFT SERVICES LIMITED, Компанії EASTCOAST UNITED INC, Компанії STATEX CORP, Компанії NEWPORT INC, Компанії SAYERS HOLDINGS LIMITED, АБ «ІНГ Банк Україна», в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати договір купівлі-продажу цінних паперів від 18 листопада 2002 року № 1911/27 недійсним.

Остаточне рішення у цій справі було ухвалено Вищим господарським судом України 16 лютого 2015 року, яким залишено без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову компанії GILSON INVESTMENTS LIMITED.

Позов у даній справі, який було пред`явлено у 2020 році, фактично стосувався тих самих обставин щодо договору від 18 листопада 2002 року та розглядався майже 3 роки.

В судових засіданнях Великої Палати Верховного Суду голова правління Ferrexpo AG звертав увагу суддів на те, що кінцеві бенефіціари офшорних компаній позивачів судами у цій справі не були встановлені.

За інформацією, поширеною ще у грудні 2021 року у засобах масової інформації, «Триває спроба захопити Полтавський ГЗК і передати його під контроль офшорів Trimcroft Services Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investments Limited і Calefort Developments Limited. Їх ЗМІ неодноразово пов`язували з російськими бізнесменами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , пов`язаних із Кремлем. Про це свідчать дані судового реєстру. ОСОБА_1 - депутат російської Думи. 2014 року голосував за окупацію Криму. Перебуває під санкціями США та ЄС. ОСОБА_2 - президент футбольного клубу ЦСКА. Ці російські бізнесмени не вперше атакують Полтавський ГЗК. 2005-го вони вперше подали до суду про визнання недійсним купівлю 2002 року Ferrexpo акцій підприємства.» (Росіяни намагаються захопити Полтавський ГЗК концерну Ferrexpo. ІНФОРМАЦІЯ_1

Тобто у відкритому доступі поширена інформація про сумнівну підприємницьку діяльність Компанії Trimcroft Services Limited, Компанії Calefort Developments Limited, Компанії Emsworth Assets Limited та Компанії Gilson Investmens Limited.

Крім того, 03 березня 2023 року на інтернет-сторінці Журналу Forbes Ukraine опубліковане інтерв`ю директора Ferrexpo ОСОБА_3 під назвою ««ІНФОРМАЦІЯ_3» (ІНФОРМАЦІЯ_4).

У цій публікації директор Ferrexpo, зокрема, наголосив, що «ІНФОРМАЦІЯ_5.»

Наведеним вище поясненням в суді представника відповідача Велика Палата оцінки не дала і не перевірила, чи досліджували вказані обставини суди першої та апеляційної інстанції. Хоча в залежності від результатів перевірки, підтвердження чи спростування відповідної інформації, суди мали вирішити питання про склад учасників процесу та забезпечити реалізацію ними своїх процесуальних прав та обов`язків, законність звернення до суду з позовними вимогами. У свою чергу, ретельність перевірки Великою Палатою усіх процесуальних дій нижчестоящих судів повинна була спонукати Велику Палату до обговорення не тільки питання про зловживання процесуальними правами, але й питання про наявність підстав для постановлення Окремої ухвали на адресу судів нижчестоящих інстанцій відповідно до ст. 246 ГПК України.

4. Великій Палаті Верховного Суду, на мою думку, доцільно було б перевірити твердження про те, що кінцевими бенефіціарами офшорних компаній - позивачами у справі виступають громадяни росії. У своїх Окремих думках, я вже неодноразово висловлювався про те, що російська федерація та усі ті, хто матеріальними ресурсами забезпечує ведення збройної агресії в Україні, не мають права на судовий позов в результаті задоволення якого можуть отримати додаткові ресурси для фінансування загарбницької війни. Подібні звернення до Українського суду з метою стягнення коштів з тих, хто постраждав, був вбитий чи знищений через бойові дії російських окупантів, повинні кваліфікуватися як зловживання правом.

5. На мою думку, усі наведені у пунктах 1-4 обставини мали бути враховані та в обов`язковому порядку перевірені касаційним судом в ході ухвалення рішення. При цьому частина друга статті 300 ГПК України забороняє суду касаційної інстанції встановлювати обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, вважаю, що після скасування постанови апеляційного суду Велика Палата Верховного Суду мала передати справу на новий розгляд для встановлення всіх обставин справи, оскільки без з`ясування таких обставин неможливо ухвалити законне, об`єктивне та обґрунтоване судове рішення.

Також Велика Палата, на мою думку, повинна була ухвалити Окрему ухвалу як реакцію на допущені судами нижчих інстанцій порушення норм матеріального і процесуального права.

Від цього залежало і вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням як у цьому спорі, так і в майбутніх судових справах (статті 4, 13, 43, 246 ГПК України).

Суддя О. С. Ткачук

Джерело: ЄДРСР 110951971

[ANTIRAID]

Окрему думку не виклали судді:

В. Ю. Уркевич

Ю. Л. Власов

В. В. Британчук

Л. М. Лобойко

І. В. Григор'єва

Д. А. Гудима

Ж. М. Єленіна

І. В. Ткач

І. В. Желєзний

Л. Й. Катеринчук

Т. А. Чумаченко

В. С. Князєв

С. П. Штелик

Окрема думка судді О. С. Ткачук з'явилась після скандалу

Відразу окрему думку виклали судді:

М. І. Гриців

С. Ю. Мартєв

О. Б. Прокопенко

О. М. Ситнік

[ANTIRAID]

ОКРЕМА ДУМКА

судді Князєва Всеволода Сергійовича

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 910/15551/20 (провадження № 12-41гс22) за позовом Компанії Trimcroft Services Limited до: 1) Компанії Eastcoast United Inc., 2) Компанії Statex Corp., 3) Компанії Newport Inc., 4) Компанії Sayers Holdings Limited, 5) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) Компанії Ferrexpo AG, ? Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро», 9) Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа - цінні папери», 10) Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним договору в частині, та відновлення становища, яке існувало до порушення прав, та за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: 1) Компанії Calefort Developments Limited, 2) Компанії Emsworth Assets Limited, 3) Компанії Gilson Investments Limited до 1) Компанії Eastcoast United Inc., 2) Компанії Statex Corp., 3) Компанії Newport Inc., 4) Компанії Sayers Holdings Limited, 5) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) Компанії Ferrexpo AG, ? Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро», 9) Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа - цінні папери», 10) Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», 13) Виконавчого комітету Горішньоплавнінської міської ради Полтавської області про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.

19 квітня 2023 р. Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року скасувала. Рішення Господарського суду м. Києва від 27 травня 2021 року змінила в мотивувальній частині, виклавши її в іншій редакції.

З таким висновком Великої Палати Верховного Суду не погоджуюся; вважаю передчасними, та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи висновки Великої Палати про задоволення касаційних скарг ПрАТ «Ділові партнери» та компанії Ferrexpo AG та про залишення в силі рішення суду першої інстанції, ухваленого фактично на користь вказаних підприємств, та відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.

Як мною і було зазначено після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 19 квітня 2023 р., приєднуюся до позиції, висловленої у вигляді окремої думки судді Ткачука Олега Степановича та погоджуюся із більшістю тверджень, викладених суддею Ткачуком О. С. в його письмовій окремій думці, яка відпочатку планувалася як наша спільна, але не була нами спільно доопрацьована з незалежних від мене причин.

Вважаю безпідставним неврахування Великою Палатою Верховного Суду окремих положень висновку члена НКР при Верховному Суді Омельченка А. В. щодо неналежного способу захисту у цій справі, а саме розгляд справи за виндикаційним позовом. Зазначене питання Велика Палата Верховного Суду взагалі не досліджувала, що не дає можливості ухвалити постанову по суті (в тому числі залишити в силі рішення першої інстанції у даній справі). Також Великою Палатою Верховного Суду не оцінено питання дотримання судами розумних строків провадження у справі, не досліджено ознаки зловживання правами у процесуальних діях сторін. В судових засіданнях Великої Палати Верховного Суду голова правління Ferrexpo AG звертав увагу суддів на те, що кінцеві беніфіціари офшорних компаній - сторін в цій справі не були встановлені. З одного боку, за інформацією, поширеною у засобах масової інформації компанії, які є учасниками даної справи, пов`язані з російськими бізнесменами, які фінансують російську агресію. З іншого боку, теж за інформацією, поширеною у засобах масової інформації, інші компанії, які є учасниками даної справи можуть бути пов`язані із особами, щодо яких застосовані санкції. У випадку встановлення цих обставин, необхідно вирішити питання щодо того, чи мають за таких умов ті чи інші особи право на судовий захист та чи не порушує інтересів Держави рішення як про задоволення позову, так і про відмову у позові. Для правильного вирішення цієї справи необхідно встановити правильний суб`єктний склад сторін та вирішити питання про залучення в якості учасника справи Державу Україна, а не Міністерство юстиції, на що неодноразово звертала увагу Велика Палата у своїй практиці. Наведені обставини мали бути враховані та в обов`язковому порядку перевірені касаційним судом в ході ухвалення рішення.

При цьому частина друга статті 300 ГПК України забороняє суду касаційної інстанції встановлювати обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, вважаю, що після скасування постанови апеляційного суду Велика Палата Верховного Суду мала передати справу на новий розгляд для встановлення всіх обставин справи, оскільки без з`ясування таких обставин неможливо ухвалити законне, об`єктивне та обґрунтоване рішення. Також Велика Палата, на мою думку, повинна була ухвалити Окрему ухвалу як реакцію на допущені судами нижчих інстанцій порушення матеріального і процесуального права.

Від цього залежало і вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням як у цьому спорі, так і в майбутніх судових справах.

Суддя Князєв В. С.

Електронний примірник окремої думки судді оформлено в управлінні забезпечення роботи Великої Палати Верховного Суду. Документ ідентичний за документарною інформацією та реквізитами оригіналу окремої думки судді в паперовій формі.

Джерело: ЄДРСР 113269749