Постанова ВП ВС про господарську юрисдикцію спору щодо звільнення директора товариства з посади та припинення трудових відносин

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

Справа № 448/362/22
Провадження № 14-113цс22

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.

розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостиська зернова компанія» (далі - товариство), Яворівської районної державної адміністрації (далі - райдержадміністрація) про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою позивача на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 3 травня 2022 року, постановлену суддею Гіряк С. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивач, який є директором (одноосібним виконавчим органом) товариства з обмеженою відповідальністю, неодноразово звертався у 2015 і 2022 роках до цього товариства та до його єдиного учасника із заявою про звільнення з роботи. Однак загальні збори товариства, уповноважені на звільнення позивача, таку заяву не розглянули. На думку позивача, цим порушені його трудові права, зокрема бути звільненим із займаної посади за власним бажанням і на вільне обрання місця роботи на власний розсуд. Тому просив суд визнати його трудові відносини та відносини представництва з товариством припиненими, а також зобов`язати райдержадміністрацію вчинити реєстраційні дії зі зміни відповідних відомостей про товариство в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

2. Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі. Виснував, що спір треба розглядати за правилами господарського судочинства, бо він виник між товариством і його виконавчим органом - особою, яка має повноваження управляти цим товариством. Вважав похідною вимогу про зобов`язання райдержадміністрації вчинити реєстраційні дії зі зміни в ЄДР відповідних відомостей про товариство. Апеляційний суд цю ухвалу підтримав.

3. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу позивача, мала вирішити питання про те, за правилами якого судочинства треба розглядати заявлені директором товариства позовні вимоги. Вирішила, що спір про припинення трудових відносин директора товариства з обмеженою відповідальністю із цим товариством і про зобов`язання внести відповідні зміни до ЄДР належить до юрисдикції господарського суду, оскільки управління товариством включає реалізацію загальними зборами його учасників компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення повноважень останнього.

(2) Зміст позовної заяви

4. 19 квітня 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:

4.1. Визнати припиненими з 13 квітня 2022 року його трудові відносини з товариством за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а також відносини представництва між ним як представником і товариством.

4.2. Зобов`язати райдержадміністрацію (в особі уповноваженого державного реєстратора) вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про товариство, які містяться в ЄДР: виключити з ЄДР відомості про позивача як директора товариства, додавши слова «трудові відносини припинено за рішенням Мостиського районного суду Львівської області», та як особи, яка може вчиняти дії від імені товариства, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

5. Мотивував вимоги так:

5.1. Єдиним учасником товариства є компанія «Петрон Лімітед» (Petron Limited), зареєстроване у Республіці Кіпрі.

5.2. 27 січня 2014 року загальні збори товариства ухвалили рішення, оформлене протоколом № 27-01-2014, про призначення позивача на посаду директора товариства.

5.3. 6 лютого 2014 року позивач видав наказ про початок виконання обов`язків директора за сумісництвом з оплатою праці згідно зі штатним розписом пропорційно відпрацьованому часу.

5.4. З моменту призначення позивача керівником єдиний учасник не займається товариством; останнє господарської діяльності не веде, найманих працівників не має.

5.5. Неодноразово він заявляв представникам компанії «Петрон Лімітед» про своє бажання припинити трудові відносини з товариством.

5.6. Улітку 2015 року після чергових спроб припинити трудові відносини та відповідних обіцянок з боку представників компанії «Петрон Лімітед» позивач залишив в офісі товариства заяву про звільнення з роботи. Він був упевнений, що його прохання задовольнять. Однак, як йому стало відомо, досі залишається директором товариства.

5.7. 30 березня 2022 року позивач направив товариству та компанії «Петрон Лімітед» заяви про звільнення з роботи. Проте відповіді не отримав. Згідно з відомостями з ЄДР залишається директором товариства та його представником.

5.8. Загальні збори товариства, уповноважені на звільнення позивача, не розглянули його заяву про звільнення та не виконали покладені на них статутом обов`язки «зі створення нового виконавчого органу».

5.9. Товариство порушує трудові права позивача, зокрема право бути звільненим з посади директора за власним бажанням і право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд, бо не розглядає відповідну заяву та не вживає заходи для прийняття рішення про звільнення позивача.

(3) Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

6. 3 травня 2022 року Мостиський районний суд Львівської області постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Мотивував ухвалу так:

6.1. Спір треба розглядати не як трудовий, а як корпоративний, що виник між товариством і його виконавчим органом - особою, яка має повноваження управляти цим товариством. Тому, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, позов треба розглядати за правилами господарського судочинства.

6.2. Вимога про зобов`язання райдержадміністрації вжити заходів щодо проведення державної реєстрації змін до відомостей ЄДР про юридичну особу в частині виключення інформації про позивача як директора товариства, є похідною від вимоги про припинення повноважень директора товариства. Тому до вирішення первісної вимоги не можна розглянути похідну.

6.3. Припинення повноважень члена виконавчого органу відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто від розірвання з ним трудового договору на підставі КЗпП України). Тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу визначена не у КЗпП України, а у ЦК України. Частина третя статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час із будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах із особою, якій вони довірили управління товариством, і не може розглядатися у площині трудового права. Тому спір щодо правомірності припинення повноважень виконавчого органу товариства слід розглядати за правилами господарського судочинства (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц і від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18, а також висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 404/1255/21).

(4) Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. 25 липня 2022 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції від 3 травня 2022 року.Мотивував постанову так:

7.1. Припинення повноважень директора як виконавчого органу товариства врегульоване не трудовим законодавством, а статутом товариства та Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

7.2. У позивача з товариством виникли відносини, пов`язані з управлінням останнім. Ці відносини, «зважаючи на відсутність укладеного між ними трудового договору», не є трудовими.

7.3. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц).

7.4. У сторін спору виникли корпоративні відносини. Тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі за правилами цивільного судочинства.

(5) Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 26 серпня 2022 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Стверджував про неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просив скасувати відповідні рішення цих судів, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

(6) Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

9. 1 вересня 2022 року Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження з огляду на оскарження судових рішень з підстави, визначеної абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

10. 7 грудня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував тим, що позивач оскаржив рішення судів першої й апеляційної інстанцій порушенням ними правил юрисдикції. Звернув увагу, зокрема, на таке:

10.1. Існує неоднакова практика застосування положень статті 38 КЗпП України Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Слід відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованого у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21, про розгляд за правилами господарського судочинства позову фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю, директором і учасником якого була ця особа, про визнання трудових відносин припиненими.

На противагу цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 761/40378/18, від 8 червня 2021 року у справі № 569/20123/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 390/1449/19 вказали, що у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівник для захисту його прав може звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими за правилами цивільного судочинства.

10.2. На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства з огляду на таке:

10.2.1. В абзаці першому частини першої статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

10.2.2. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)). Наведений припис не охоплює спори директора товариства, який не є його учасником (засновником, акціонером, членом), із самим товариством про припинення трудових відносин - звільнення на підставі статті 38 КЗпП України (за власним бажанням).

10.2.3. За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

10.2.4. Європейський суд з прав людини, аналізуючи поняття «приватного життя» за пунктом першим статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей значно можуть розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

10.2.5. Наявність у реєстрі інформації про позивача як про керівника товариства стосується сфери професійної діяльності й охоплюється поняттям «приватне життя».

10.2.6. Свобода праці включає можливість особи працювати чи не працювати, вільно обирати роботу, без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. Право на працю є невідчужуваним і передбачає забезпечення рівних можливостей для його реалізації.

10.2.7. Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 вказав, що право на працю (стаття 43 Конституції України) є природною потребою людини своїми фізичними та розумовими здібностями забезпечувати власне життя та передбачає можливість як самостійно займатися трудовою діяльністю, так і працювати за трудовим договором (контрактом).

10.2.8. Підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).

10.2.9. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (частина перша статті 38 КЗпП України).

10.2.10. Трудове законодавство України для керівника (директора) товариства, як і для будь-якого іншого працівника, передбачає право звільнитися за власним бажанням у передбачений законом спосіб, а саме письмово попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення за два тижні.

11. 19 січня 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою прийняла справу до розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Позивач мотивував касаційну скаргу так:

12.1. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статтю 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 21 КЗпП України, частину третю статті 99 ЦК України, статтю 10, частину першу статті 23, частину першу статті 50, статті 58 - 59 Закону України «Про господарські товариства», який втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю на підставі Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275-VIII). Ці суди не застосували частину першу та пункт 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України і безпідставно застосували пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

12.2. Позивач не має корпоративних відносин із товариством, оскільки ніколи не володів часткою у статутному капіталі останнього, ніколи не був учасником або засновником товариства. Тому не обґрунтовував вимоги існуванням корпоративних правовідносин. У прохальній частині позовної заяви просив суд визнати припиненими його трудові відносини з товариством за власним бажанням на підставі відповідної заяви згідно зі статтею 38 КЗпП України. Позов стосується захисту виключно трудових прав.

12.3. Суди безпідставно керувалися висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц і від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 404/1255/21. Правовідносини у зазначених справах не є подібними з тими, що виникли у сторін спору у справі № 448/362/22.

(2) Позиції інших учасників справи

13. Інші учасники справи відзиви на позов не подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у касаційному суді

14. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження на підставі абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

16. З огляду на вказаний припис Велика Палата Верховного Суду переглядає у касаційному порядку судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

(2) Оцінка аргументів позивача та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Щодо юрисдикції суду за вимогами, які стосуються звільнення з роботи одноосібного виконавчого органу товариства

17. Позивач просив визнати припиненими його трудові відносини та відносини представництва з товариством, зобов`язати реєстратора внести в ЄДР відповідні зміни у відомості про товариство. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що такий спір треба розглядати за правилами господарського судочинства. Велика Палата Верховного Суду із цим висновком загалом погоджується.

18. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

19. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

20. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

21. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частинаперша статті 43 Конституції України).

22. До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

23. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

24. Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

25. Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

26. Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

27. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

28. Велика Палата Верховного Суду з огляду на чинне правове регулювання не погоджується з доводом позивача про те, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим. Помилковим є твердження позивача про те, що спір стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю.

29. За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

30. З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

31. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина перша статті 140 ЦК України).

32. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина перша статті 28 Закону № 2275-VIII).

33. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010).

34. Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина перша статті 39 Закону № 2275-VIII).

35. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (речення перше частини другої статті 99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (речення перше частини четвертої статті 39 Закону № 2275-VIII). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад (речення перше частини п`ятої статті 39 Закону № 2275-VIII).

36. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач є одноосібним виконавчим органом товариства (директором), який згідно з відомостями з ЄДР наділений правом вчиняти дії від імені товариства.

37. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частини перша та третя статті 38 КЗпП України).

38. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України; близький за змістом припис був передбачений у частині першій статті 30 Закону № 2275-VIII у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

39. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з пунктами 6.2.3 і 7.2 статуту товариства до виключної компетенції загальних зборів його учасників належить обрання та відкликання директора; директор обирається зборами учасників та здійснює свої повноваження до моменту прийняття цими зборами рішення про його відкликання.

40. Звільнення з посади директора товариства (відкликання директора) є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством їхнє скликання для розгляду відповідної заяви може залежати від самого директора (пункт 1 частини першої статті 31 Закону № 2275-VIII).

41. За змістом частини тринадцятої статті 39 Закону № 2275-VIII повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема розірвання трудового договору.

42. Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 частини першої статті 31 Закону № 2275-VIII).

43. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (частини друга та третя статті 32 Закону № 2275-VIII).

44. Чергові загальні збори учасників товариства проводяться принаймі двічі на рік. Чергові загальні збори учасників товариства скликаються директором (пункт 6.6 Статуту товариства).

45. Позачергові загальні збори учасників товариства скликаються, зокрема, на вимогу директора (пункт 6.7 Статуту товариства).

46. Орган або особи (особа), які скликають загальні збори учасників товариства повинні забезпечити надіслання всім учасникам письмового повідомлення про проведення зборів у порядку передбаченому пунктом 15.7 (де передбачено, зокрема, що належним отриманням будь-якого повідомлення є його особисте вручення) цього статуту за рахунок товариства, не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення цих зборів. Будь-яке повідомлення про загальні збори учасників товариства повинно містити дату, час та місце їх проведення, а також запропонований порядок денний (пункт 6.8 Статуту товариства).

47. Однією з особливостей проведення загальних зборів учасників товариства, яке має одного учасника, є те, що у цьому товаристві рішення з питань, які належать до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (частина перша статті 37 Закону № 2275-VIII).

48. Засновником та єдиним учасником товариства є компанія «Петрон Лімітед» (Petron Limited), зареєстрована у Республіці Кіпрі (статут товариства - а. с 15-26; витяг з ЄДР - а. с. 27-28).

49. Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15)).

50. На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

51. У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

52. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження у справі, застосували висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у її постановах від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц і від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18, а також висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 404/1255/21:

52.1. За обставинами справи № 145/1885/15-ц голова правління звернувся до суду з вимогами до акціонерного товариства про визнання незаконним рішення наглядової ради щодо усунення (відсторонення) позивача від виконання обов`язків і призначення іншої особи тимчасово виконуючою обов`язки голови правління, визнання незаконними рішень наглядової ради, скасування запису в ЄДР та зобов`язання внести запис до цього реєстру. Позивач стверджував, що оскаржені рішення порушують його права працівника, бо він належно виконував обов`язки голови правління товариства, не порушував прав акціонерів, не мав претензій із боку роботодавця щодо невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків. Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення попередніх інстанцій і закрила провадження у справі, оскільки спір слід розглядати за правилами господарського судочинства. Мотивувала тим, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу товариства стосується також наділення їх повноваженнями з управління товариством або позбавлення цих повноважень. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть створювати наслідки для трудових відносин, але визначальними у цих ситуаціях є відносини корпоративні.

52.2. За обставинами справи № 145/166/18 директор звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю про визнання незаконним наказу у частині відкликання з посади директора, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Обґрунтував позов тим, що внаслідок незаконного звільнення, невиплати заробітної плати та непроведення розрахунку при звільненні товариство порушило трудові права позивача та завдало моральної шкоди. Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення попередніх інстанцій і закрила провадження у справі, оскільки спір слід розглядати за правилами господарського судочинства. Мотивувала тим, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відрізняється від звільнення працівника з роботи (від розірвання з ним трудового договору на підставі положень КЗпП України). Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу визначена не у КЗпП України, а у ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

52.3. За обставинами справи № 404/1255/21 директор приватного підприємства звернувся з позовом до цього підприємства та його трьох засновників про визнання припиненими трудових відносин. Обґрунтував тим, що дотримав порядку звільнення його із посади директора за власним бажанням, зокрема, подав відповідну заяву та вручив засновникам повідомлення про проведення позачергових загальних зборів для вирішення питання про звільнення директора. Однак через неприбуття двох засновників ці збори не відбулися. Тому з метою захисту свого права на припинення трудового договору позивач звернувся до суду. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження у справі, вважаючи, що спір слід розглядати за правилами господарського судочинства. Мотивував тим, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відрізняється від звільнення працівника з роботи (від розірвання з ним трудового договору на підставі КЗпП України); тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу визначена не у КЗпП України, а у ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

53. За обставинами справи № 448/362/22 позивач, виконуючи повноваження одноосібного виконавчого органу товариства, звернувся з позовом до самого товариства про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, а також про зобов`язання райдержадміністрації вчинити реєстраційні дії зі зміни відповідних відомостей про товариство в ЄДР. Отже, вимоги позивача спрямовані на припинення повноважень директора, обраного загальними зборами учасників товариства (а. с. 8). Тому цей спір пов`язаний із управлінням товариством. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові відносини позивача з товариством, що не змінює корпоративного характеру такого спору.

54. Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

55. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

56. Суди першої й апеляційної інстанцій зрозуміли загальну спрямованість практики Великої Палати Верховного Суду, критерії розмежування корпоративних (тобто тих, що, зокрема, пов`язані з управлінням підприємством) і власне трудових спорів і правильно застосували норми процесуального права, зробивши висновок про те, що спір слід розглядати за правилами господарського судочинства.

57. Велика Палата Верховного Суду погоджується із судами у тому, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

(2.2) Щодо підстав для відступу від висновку про розгляд за правилами цивільного судочинства вимог, які стосуються припинення повноважень директора товариства з обмеженою відповідальність за власним бажанням

58. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказав про необхідність відступу від висновку щодо юрисдикції господарського суду для розгляду подібного спору у справі № 911/719/21, яку Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув 19 січня 2022 року.

59. За обставинами справи № 911/719/21 директор звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю, учасником якого він був. Просив визнати трудові відносин припиненими згідно зі статтею 38 КЗпП України. Обґрунтував вимогу тим, що відповідач порушив його трудові права, зокрема право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця праці. Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував про можливість розгляду справи за правилами господарського судочинства. Вказав, що для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, директор товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, але й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників останнього, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення.У матеріалах справи були відсутні докази направлення, отримання або вручення як товариству, так іншому його учаснику заяви директора про намір звільнитися із займаної посади та повідомлення про скликання загальних зборів.

60. З огляду на висновки, які Велика Палата Верховного Суду сформулювала у цій постанові та у її попередній судовій практиці щодо розгляду за правилами господарського судочинства спорів, які стосуються припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства, відсутні підстави для відступу від такого ж висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21.

61. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49 цього Висновку).

62. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58-59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 29), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 45), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 40)).

63. З метою узгодження практики Верховного Суду щодо розгляду за правилами господарського судочинства спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства у разі подання директором заяви про розірвання з його ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, сформульованого Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18.

64. За обставинами тієї справи директор товариства з обмеженою відповідальністю звернувся з позовом до цього товариства про припинення трудових відносин і зобов`язання вчинити дії. Обґрунтував вимоги тим, що він написав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України та повідомив учасників товариства про необхідність проведення загальних зборів, зокрема, для вирішення питання про його звільнення. Однак відповідне рішення загальні збори не прийняли, оскільки був відсутній кворум. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову. Мотивував тим, що звільнення директора відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства, а у випадку відсутності такого рішення, зокрема через відсутність кворуму для проведення цих зборів, керівник має можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

65. З огляду на висновки щодо юрисдикції суду, сформульовані у цій постанові у справі № 448/362/22, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21, є підстава для відступу від висновку щодо юрисдикції суду, сформульованого Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18.

66. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча би в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42), від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 43)).

67. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 49), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 43) і № 727/2878/19 (пункт 40), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 43), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 44), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 31), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.20), від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 40), від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 92), від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 36), від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 67), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 43)).

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. З огляду на наведену оцінку аргументів позивача та висновків судів першої й апеляційної інстанцій Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою.

69. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

70. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

71. Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

(4) Висновок щодо застосування норм процесуального права

72. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

73. За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.

Керуючись частиною першою статті 400, частиною першою статті 402, пунктом 1 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

п о с т а н о в и л а :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 3 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Ю. Л. ВласовК. М. Пільков І. А. ВоробйоваО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівО. М. Ситнік Л. Й. КатеринчукІ. В. Ткач Л. Ю. КишакевичО. С. Ткачук Г. Р. КретЄ. А. Усенко Л. М. Лобойко

Джерело: ЄДРСР 111647957

[ANTIRAID]

Суддя-трирічка та володар нагороди золота малина, вчергове змінив судову практику, відступивши від правових позицій та виснувавши, що трудові спори повинні розглядатись у господарській юрисдикції.

Суд зазначив:

72. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

73. За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.